Рішення

від 12.03.2021 по справі 375/470/20

ТАРАЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 375/470/20

Провадження № 2/379/87/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2021 року Таращанський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Зінкіна В.І.,

за участю секретаря судового засідання Гопкало О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Таращі, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Агроінвестпродукт про стягнення орендної плати, штрафних санкцій та розірвання договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивачки звернувся до суду з даним позовом, просить суд :

стягнути з відповідача на користь позивачки зерно в кількості зерно в кількості 6900 кг, цукор в кількості 300 кг, олію в кількості 30 л, солому в кількості 3 т;

зобов`язати відповідача здійснити на користь позивача оранку городу до 90 соток;

розірвати договір оренди земельної ділянки № 258 від 05 грудня 2013 року зі змінами, згідно додаткової угоди № 260 від 30 серпня 2016 року, укладеного між позивачкою та відповідачем щодо земельної ділянки площею 2,1220 га з кадастровим номером 3223784500:05:023:0003, право оренди за яким зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 05.06.2014 номер запису про інше речове право 5949971;

стягнути з відповідач на користь позивачки судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивачка на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 659594 від 17.09.2008, є власником земельної ділянки площею 2,1220 га, кадастровий номер 3223784500:05:023:0003, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Острівської сільської ради Рокитнянського району Київської області.

05.12.2013 між позивачкою та відповідачем було укладено договір оренди № 258 земельної ділянки, що належить позивачці, терміном на 5 років, право оренди зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 05.06.2014 номер запису про інше речове право 5949971.

30.08.2016 було укладено додаткову угоду № 260 до цього договору, за якою договір оренди № 258 викладено в новій редакції, та внесено зміни до запису про інше речове право 5949971 Державного реєстру прав на нерухоме майно.

Укладаючи договір оренди зі змінами, сторони поклали на орендаря обов`язок щодо внесення обумовленої договором орендної плати.

В зв`язку з тим, що орендодавець в період з 2017 по 2019 рік не виконав свого зобов`язання щодо своєчасної та в повному обсязі сплати орендної плати, обумовленої договором оренди зі змінами, до 31 грудня поточного року, а саме не сплатив: 6900 (2 300*3) кг зерна, 300 (100*3) кг цукру, 30 (10*3) л олії, 3 (3*1) т соломи та не виконав оранку до 90 (30*3) соток городу, позивачка звернулася до відповідача з вимогою від 13.02.2020 виплатити їй заборгованість по орендній платі, яка отримана останнім 18.02.2020 року, та вимагала протягом 7 календарних днів доставити орендну плату за її місцем проживання.

В зв`язку з тим, що відповідач свої зобов`язання за договором оренди не виконав в повній мірі, на момент подання цього позову, свою заборгованість перед позивачем так і не погасив, порушивши цим істоті умови договорів, несплата орендної плати носить системний характер (тричі підряд не сплатив орендну плату), позивачка звернулася до суду з даним позовом.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити позивачці у задоволенні позову та стягнути з неї на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.

Вважає позовну заяви такою, що задоволенню не підлягає, оскільки відповідач як добросовісний орендар використовує орендовану у позивачки земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, вчасно та в повному обсязі сплачує орендну плату. У зв`язку з чим, відповідач вважає позовні вимоги несправедливими. Зокрема, відповідач не погоджується із підставою звернення позивачки до суду - несплата орендної плати протягом трьох років. Стверджує, що орендна плата сплачувалася відповідачем в повному обсязі, відповідно до укладеного договору. Наведене підтверджується відомостями з програми для ведення бухгалтерського обліку 1С , а саме за 2017-2019 року позивачці було нараховано 40 085,69 грн, з яких: за 2017 рік - 13 621,11 грн; за 2018 рік - 13 204,96 грн; за 2019 рік - 13259,62 грн.

Підрахунок орендної плати здійснювався виходячи із затверджених цін на сільськогосподарську продукцію та послуги у кожному календарному році. За 2017-2018 роки виплата орендної плати здійснювалася в натуральній формі, що підтверджено відомостями про видачу гречки, кукурудзи, олії, цукру, пшениці за вказані роки.

Виплата коштів за 2019 рік здійснювалася поштовими переказами, відповідно до списку згрупованих поштових переказів за грудень 2019 року, що підтверджується платіжним дорученням № 758 від 27.12.2019 на загальну суму 379 294,65 грн, платіжними дорученнями АТ Укрпошта №000117238 00002 від 02.01.2020 та списком згрупованих поштових переказів за грудень 2019 року.

Про причину неотримання позивачкою орендної плати за 2019 рік відповідачу не відомо, проте свої зобов`язання він виконав.

В той же час, звертає увагу, що навіть якби відповідач випадково не доплатив незначну частину орендної плати, наведена обставина не була б підставою для розірвання договору оренди, оскільки відповідно до п.9.2. Додаткової угоди №260 від 30.08.2016 до Договору оренди земельної ділянки №258 від 05.12.2013 сторони погодили, що у разі, якщо Орендодавцем не буде отримана Орендна плата з його вини до 31 грудня поточного року, Орендар не несе відповідальність щодо неотримання орендодавцем Орендної плати вчасно та така несплата не буде вважатися невнесенням Орендної плати та/чи простроченням оплати. В будь-якому випадку за Орендодавцем залишається право отримати орендну плату в будь-який час, але Орендодавець за таких умов не має права вимагати сплати неустойки та достроково розірвати договір за рішенням суду.

Окрім того, зауважив, що позивачкою не надано доказів того, що їй систематично не виплачувалася або недоплачувалася орендна плата, у 2017-2018 роках до відповідача жодних претензій усних чи письмових не пред`являла, а тому в задоволені позовних вимог вважає слід відмовити.

Позивачка правом подати відповідь на відзив не скористалася.

Представник позивачки - адвокат Плаксій Р.В. у судовому засіданні, в режимі відео конференції, позовні вимоги підтримав у повному обсязі за обставин, наведених у позовній заяві та просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача - адвокат Квітін Р.В. у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належно, про причини неявку до суду не повідомив.

За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши представників сторін, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, прийшов до наступного.

Відповідно до вимог частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За принциповими положеннями ст. 12 ЦПК України, які встановлюють змагальність цивільного процесу, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Нормами ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до вимог ст. 76, 77, ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що позивачка на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 659594 від 17.09.2008, є власником земельної ділянки площею 2,1220 га, кадастровий номер 3223784500:05:023:0003, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Острівської сільської ради Рокитнянського району Київської області (а.с. 9).

05.12.2013 між позивачкою та відповідачем було укладено договір оренди № 258 земельної ділянки, на підставі якого належна позивачці земельна ділянка була передана в оренду відповідачу терміном на 5 років (а.с.5-6). Право оренди зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 05.06.2014 номер запису про інше речове право 5949971 (а.с.10).

30.08.2016 було укладено додаткову угоду № 260 до цього договору, за якою договір оренди № 258 викладено в новій редакції, та внесено зміни до запису про інше речове право 5949971 Державного реєстру прав на нерухоме майно.

За умов договору оренди зі змінами:

орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку (п. 1.1);

договір укладено строком до 31.12.2026 року (п.3.1);

річна орендна плата встановлюється в натуральній формі у вигляді сільськогосподарської продукції у розмірі: 2 300 кг зерна, 100 кг цукру, 10 літрів олії, 1 тонна соломи, оранка городів до 30 соток (п. 4.2);

орендар вносить орендну плату один раз на рік до 31 грудня поточного року (п.4.3);

орендодавець має право своєчасно одержувати орендну плату (п.9.1)

орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату без урахування індексів інфляції (п. 9.4).

Так, укладаючи договір оренди зі змінами, сторони погодили розмір орендної плати та строки її виплати.

В зв`язку з тим, що орендодавець в період з 2017 по 2019 рік не виконав свого зобов`язання щодо своєчасної та в повному обсязі сплати орендної плати, обумовленої договорами оренди, позивачка, як власник земельної ділянки, орендодавець, звернулася до відповідача з вимогою від 13.02.2020 виплатити їй орендну плату в повному обсязі в натуральній формі, шляхом доставки протягом 7 календарних днів, з моменту отримання цієї заяви, за її місцем проживання, згідно умов договору. Зазначену заяву отримано відповідачем 18.02.2020 (а.с.11-12).

Так, в період з 2017 - 2019 роки, до 31 грудня поточного року, згідно умов договору оренди №258 від 05.12.2013 зі змінами від 30.08.2016, відповідач мав сплатити орендодавцю, позивачці по справі, орендну плату у натуральній формі, в такому розмірі: 6 900 кг зерна (2 300 кг*3роки), 300 кг цукру (100 кг*3роки), 30 л олії (10л*3роки), 3т (1т*3роки) соломи та виконати оранку до 90 соток городу (30*3роки).

За 2017-2018 роки виплата орендної плати здійснювалася в натуральній формі, а за 2019 рік шляхом перерахування грошової суми поштовим переказом.

За 2017 позивачкою не отримано соломи вагою 1000 кг та не здійснено оранки городів до 30 соток, за 2018 - не отримано оранки городу до 30 соток.

Водночас, орендна плата в натуральній формі за 2017 роки була проведена з порушенням строку її виплати. Так, за 2017 рік кукурудзу видано орендодавцю - 15.01.2018, а потрібно було до 31.12.2017.

За 2019 рік, в рахунок сплати орендної плати за орендовану земельну ділянку позивачці було направлено поштовим переказом за поштовою адресою останньої, - 10 674,00 грн, які не були нею отримані та повернулась на розрахунковий рахунок товариства. Дане підтверджується платіжним дорученням №758 від 27.12.2019 року на загальну суму 379 294,65 грн., платіжними дорученнями АТ Укрпошта №000117236 00001 від 02.01.2020 року і №000117238 00002 від 02.01.2020 року та списком згрупованих поштових переказів за грудень 2019 року.

Таким чином, за 2019 рік за використання об`єкту оренди, позивачка, як орендодавець, не отримала орендної плати в натуральній формі у вигляді сільськогосподарської продукції, згідно умов договору оренди № 258 від 05.12.2013 зі змінами від 30.08.2016 - взагалі. Отже, за 2019 рік позивачкою не отримано - 2300 кг зерна, 100 кг цукру, 10 л олії, 1000 кг соломи та оранки городу до 30 соток.

Дані обставини встановлено з матеріалів справи, досліджених в судовому засіданні.

Частиною першою статті 2 Закону України Про оренду землі передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (частина четверта статті 124 ЗК України).

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі: є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Свобода договору, передбачена статтею 627 ЦК України, не є абсолютною. Сторони договору мають враховувати вимоги законодавства, які визначені для них як обов`язкові, та не можуть змінити дію таких вимог законодавства договором, якщо це прямо не передбачено законодавством.

Частинами першою-третьою статті 21 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Таке ж нагадування закріплено ВС у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) .

Отже, уклавши договір оренди зі змінами, сторони набули обов`язки, які вони мають виконувати належним чином.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору (пункт 1 частини першої статті 611 ЦК України).

Окрім того, відповідно до частини першої статті 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до пункту д частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оскільки, договором оренди річна орендна плата чітко визначена в натуральній формі із зазначенням виду продукції/послуги та її розміру, враховуючи вимоги статті 629 ЦК України, вона й має здійснюватися саме так. Сплата орендної плати в грошовій формі чи/або заміни повністю чи частково видів продукції натуральної форми на іншу, умовами договору - не передбачено. А тому, сплату відповідачем орендної плати за 2017-2018 роки не в повному розмірі, а за 2019 заміну форми сплати орендної плати з власної ініціативи на грошову з простроченням такої виплати, та як наслідок, повної несплати її позивачці у натуральній формі, у розмірі передбаченому умовами договору, у п. 4.2 договору, невиконання оранки, суд визнає як систематичну невиплату (два і більше разів) відповідачем орендної плати за договором оренди.

Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки).

Відповідно до постанови Верховного Суду № 318/433/18 від 04.12.2019 неналежне виконання умов договорів, а саме часткове невиконання обов`язку зі сплати орендної плати з урахування її індексації також є порушенням умов договорів оренди, яке дає право орендодавцям вимагати розірвання таких договорів, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість.

Відповідно до постанови Верховного Суду № 183/1754/16 від 11.09.2019 систематична несплата орендної плати у відробітковій та натуральній формі (оранка, культивації присадибної земельної ділянки та поставка 1 тони соломи до садиби орендодавця) є істотними порушеннями умов договору.

Відповідно до постанови Верховного Суду № 183/3653/16 неналежне виконання умов договору, а саме часткове невиконання обов`язку зі сплати орендної плати також є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться .

Окрім того, і тлумачення пункту д) частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що несплата орендної плати охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Такого ж висновку дійшов у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).

Згідно правового висновку щодо невиконання умов договорів оренди, викладений у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, від 03 квітня 2019 року у справі № 183/181/17 та від 20 березня 2019 року у справі № 183/3652/16: …відмова відповідача від надання послуг із завезення соломи, оранки земельної ділянки є істотною обставиною для розірвання договору або укладення його на інших умовах .

Натомість, доказів того, що відповідачем здійснювалися дії щодо належного виконання спірного договору оренди у частині здійснення оранки, відповідачем, всупереч його процесуальному обов`язку, передбаченому статтями 12, 81 ЦПК України, - суду не надано.

Окрім того, доведеність систематичних претензій з боку позивачки до відповідача за отриманням орендної плати та неповідомлення про необхідність проведення оранки, на думку суду, не можуть бути підставами для невиконання останнім умов договору, оскільки такі звернення не передбачені умовами договору та не свідчать про відсутність вини відповідача у невиконанні умов договору, який є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Позивачка в своєму позові, як на підставу для задоволення їх вимог, вказує саме на порушення відповідачем істотних умов договору, яке носить систематичний характер, а саме в частині несплати орендної плати у строки та у розмірах, визначених договором оренди земельної ділянки.

Таким чином, неналежне виконання умов договору, а саме часткове невиконання обов`язку зі сплати орендної плати також є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вищевикладене відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеній у постановах від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) та від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц (провадження № 61-29970сво18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд оцінює критично доводи представника відповідача про те, що відповідно до п.9.2. Додаткової угоди № 260 від 30.08.2016 до Договору оренди земельної ділянки № 258 від 05.12.2013 сторони погодили, що у разі, якщо Орендодавцем не буде отримана Орендна плата з його вини до 31 грудня поточного року, Орендар не несе відповідальність щодо неотримання орендодавцем Орендної плати вчасно та така несплата не буде вважатися невнесенням Орендної плати та/чи простроченням оплати.

Вказані доводи є необґрунтованими, оскільки суду не доведено, що позивачка з власної вини не отримувала орендну плату в натуральній формі, як це передбачено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, з врахуванням вищенаведеного, суд вважає, що позовні є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Так, враховуючи умови договору оренди землі зі змінами відповідач має сплатити позивачці недоплачену орендну плату в розмірі: за 2017 рік - 1000 кг соломи; за 2019 рік - 2300 кг зерна, 100 (сто) кілограм цукру, 10 л олії, 1000 кг кілограм соломи, та здійснити на її користь оранку городу за 2017-2019 роки до 90 соток.

Враховуючи, що несплата частини орендної плати в відробітковій формі (оранка) та натуральній (видача с/г продуктів, постачання соломи) мала системний характер - у 2017-2018 роках, часткова її виплата була здійснена з порушенням строків виплати, а за 2019 рік, всупереч умов договору оренди, була здійснена відповідачем у грошовій формі, суд зазначені обставини визнає як істотне порушення умов договору, що, в свою чергу, є підставою для його розірвання.

За таких обставин, договір оренди земельної ділянки зі змінами, укладений між позивачкою та товариством з обмеженою відповідальністю Агроінвестпродукт підлягає розірванню.

Вирішуючи вимоги в частині стягнення судових витрат, суд виходить з такого.

За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи положення ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Враховуючи розмір задоволених позовних вимог, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню сплачений нею судовий збір, пропорційно до задоволених вимог, що становить 1261,2 грн.

Крім того, статтею 137 ЦПК України визначено порядок відшкодування витрат на правничу допомогу. Відповідно до вимог вказаної статті витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивачки, адвокатом Плаксієм Р.В. подано:

ордер серія КС № 730806 від 06.03.2020 (а.с.22);

копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС № 8528/10 від 28.11.2019 (а.с.23);

витяг договору 9/Ц про надання правничої (правової) допомоги, укладеного між АБ Романа Плаксія в особі керуючого бюро Плаксія Романа Володимировича та ОСОБА_1 ;

копію рахунку-фактури № 9/Ц від 03.02.2020 платник: ОСОБА_1 ;

копію додатку № 1 до договору про надання правничої (правової допомоги) 9/Ц від 03.02.2020;

копію квитанції № 14 від 05.03.2020 на суму 10 000,00 грн;

копію розрахунку витрат на правничу (правову) допомогу на підставі договору № 9/Ц від 03.02.2020;

копію акту про надання правничої (правової) допомоги від 11.08.2020, всього загальна вартість 10 000,00 грн.

Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що додані до клопотання докази на підтвердження понесених відповідачем витрат на правову допомогу, є належним та допустимими, проте, з урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України, підлягають до часткового задоволення. Суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь кожного позивачки понесені нею витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 500,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 77, 133, 137, 141, 223, 263-265, 354 ЦПК України, на підставі ст.ст. 509, 526, 610, 611, 629, 651 ЦК України, ст. 141 ЗК України Законом України Про оренду землі , суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Агроінвестпродукт (ЄДРПОУ 32792179, місцезнаходження: вул. Вокзальна, 62, смт. Рокитне Білоцерківського району Київської області, 09600) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , орендну плату:

за 2017 рік - 1000 (одну тисячу) кілограм соломи;

за 2019 рік - 2300 (дві тисячі триста) кілограм зерна, 100 (сто) кілограм цукру, 10 (десять) літрів олії, 1000 (одну тисячу) кілограм соломи.

Зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю Агроінвестпродукт (ЄДРПОУ 32792179, місцезнаходження: вул. Вокзальна, 62, смт. Рокитне Білоцерківського району Київської області, 09600) здійснити на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , оранку городу до 90 (дев`яносто) соток.

Розірвати договір оренди земельної ділянки № 258 від 05 грудня 2013 року зі змінами, згідно додаткової угоди № 260 від 30 серпня 2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю Агроінвестпродукт щодо земельної ділянки площею 2,1220 га з кадастровим номером 3223784500:05:023:0003, право оренди за яким зареєстроване в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 05 червня 2014 року, номер запису про інше речове право: 5949971.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Агроінвестпродукт (ЄДРПОУ 32792179, місцезнаходження: вул. Вокзальна, 62, смт. Рокитне Білоцерківського району Київської області, 09600) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір в розмірі 1261,2 грн (одна тисяча двісті шістдесят одна гривня двадцять копійок) та витрати на правову допомогу в розмірі 7500,00 грн (сім тисяч п`ятсот гривень 00 коп.).

Повне рішення суду складено 19.03.2021.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивні частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Таращанський районний суд Київської області.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень Цивільного процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Головуючий:В. І. Зінкін