Ухвала

від 11.05.2022 по справі 2-2823/11

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 2-2823/11

Провадження № 6/947/90/22

УХВАЛА

12.05.2022

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Петренка В.С.

за участю секретаря Ратовської А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі заяву ОСОБА_1 ,заінтересована особа-Товариства зобмеженою відповідальністю„ОТП ФакторингУкраїнапро визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, подану по цивільній справі №2-2823/11 за позовом

ОСОБА_2 (правонаступник Товариства з обмеженою відповідальністю „ОТП Факторинг Україна)

до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Трісмегіст»

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

21.02.2022 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з заявою, в якій просить суд визнати виконавчий лист, виданий Київським районним судом м. Одеси Київським районним судом м. Одеси 30 липня 2014 року по справі № 2-2328/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ОТП Факторинг Україна до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Трісмегіст» про стягнення у солідарному порядку заборгованості за кредитним договором у розмірі 2639749,50 грн. таким, що не підлягає виконанню.

Заява обґрунтована тим, що 16.11.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Крецулом Вадимом Андрійовичем відкрито виконавче провадження № 67540350 на підставі виконавчого листа № 2-2823/11, виданого Київським районним судом м. Одеси.

Як зазначено у інформації про виконавче провадження, стягувачем у виконавчому

провадженні за виконавчим листом № 2-2823/11 вказано ОСОБА_2 ,

РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Разом з тим, 30.07.2014 року Київським районним судом м. Одеси видано виконавчий лист №2-2823/11 на користь стягувача - товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП

Факторинг Україна».

Вказаний виконавчий лист, як зазначено у ньому судом, може бути пред`явлений до

виконання протягом одного року, тобто фактично до 31.07.2015 року.

Таким чином, заявник вважає, що виконавчий лист № 2-2823/11, виданий Київським районним судом м. Одеси 30.07.2014 року, підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню повністю, оскільки на даний час відсутній обов`язок боржника перед стягувачем - товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», на користь якого 07.09.2011 року ухвалено заочне рішення Київського районного суду м. Одеси по справі №2-2823/11 за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Трісмегіст» про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 2 639 749,50 грн. у солідарному порядку, з причини втрати стягувачем права вимоги до заявника та з інших причин, у тому числі, зі спливом строку пред`явлення його до виконання, який зазначений у виконавчому листі.

Також заявник зазначає, що фізична особа ОСОБА_2 не може бути стягувачем у виконавчому провадженні, оскільки заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 07.09.2011 по справі №2-2823/11, на підставі якого Київським районним судом м. Одеси 30.07.2014 року видано виконавчий лист, винесено за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Трісмегіст» про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 2 639 74,50 грн. у солідарному порядку виключно на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та виконавчий лист № 2-2823/11 видано Київським районним судом м. Одеси 30.07.2014 також на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна», а інше рішення, що підлягає примусовому виконанню на підставі виконавчого листа, відсутнє.

Таким чином, заявник вважає, що оскільки заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 07.09.2011 року у справі № 2-2823/11, на підставі якого Київським районним судом м. Одеси 30.07.2014 видано виконавчий лист № 2-2823/11, винесено за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 ,Товариства зобмеженою відповідальністю«Трісмегіст»про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 2639 749,50 грн. у солідарному порядку виключно на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та виконавчий лист № 2-2823/11, видано Київським районним судом м. Одеси 30.07.2014 також виключно на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна», а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» скористався своїм правом на примусове виконання даного рішення та втратив право вимоги до заявника станом на 31.01.2020 року, то ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не має будь-яких вимог до заявника та вже не є стягувачем.

З урахуванням вказаного, на думку заявника, ТОВ «ОТП Факторинг», стягувач за виконавчим листом, не подало заяву про примусове виконання рішення відповідно до ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» та вже не може її подати, оскільки вже втратив право, що також є підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Більше того,заявник зазначає,що незрозуміло за яких обставин вказаний виконавчий лист опинився у розпорядженні фізичної особи ОСОБА_2 , оскільки відповідно до наявних документів, включаючи договори відступлення прав вимоги № б/н від 31.01.2020, стягувачем є ТОВ «ОТП Факторинг Україна», право вимоги щодо даного виконавчого листа та сам виконавчий лист до ОСОБА_2 взагалі не передавалися.

Крім того, заявник стверджує, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» стягувачу надається можливість вперше пред`явити виконавчий документ до примусового виконання на протязі трьох років, з дня його винесення.

На підставі ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ був повернутий стягувачу, то він у другий раз також має можливість на протязі трьох років пред`явити виконавчий документ до примусового виконання.

Однак, якщо після другого пред`явлення виконавчого документу до примусового виконання, він повертається на підставі ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», то стягувач у даному випадку вже не має можливості у третій, четвертій або іншій раз пред`явити такий виконавчий документ до примусового виконання, оскільки частиною п`ятою даної статті передбачено лише право на повторне пред`явлення, тобто тільки друге пред`явлення виконавчого документу до примусового виконання, що навпаки виключає наступні пред`явлення.

Таким чином, на думку заявника, стягувач станом на 24.10.2017 року, коли йому у другий раз був повернутий виконавчий лист повністю реалізував свої права щодо пред`явлення виконавчого листа від 30.07.2014 №2-2823/11 до примусового виконання, визначених у ч.5 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки ним вже було пред`явлено даний виконавчий лист до примусового виконання повторно, чим втратив свої попити, а наступне третє, четверте та інше пред`явлення виконавчого документа до виконання чинним законодавством України не передбачено.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Петренку В.С.

03.05.2022 року до канцелярії суду від представника ОСОБА_2 надійшов відзив на заяву, в якому представник ОСОБА_2 просив відмовити ОСОБА_1 узадоволенні заявипро визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у повному обсязі.

В обґрунтування наданого відзиву представник стягувача посилається на те, що у ОСОБА_2 є всі законні підстави бути стягувачем за виконавчим листом №2-2823/11, виданим Київським районним судом м. Одеси 30.07.2014 року.

Також представник ОСОБА_2 зазначає, що Законом України «Про виконавче провадження» не встановлені обмеження щодо кількості разів подання виконавчого документа до виконання, а статтею 4 цього Закону не передбачена ця підстава для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

Крім цього, представник стягувача звертає увагу, що ч. 2 ст. 432 ЦПК України, встановлено, що суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Однак, заявником в поданій заяві про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, не наведено жодної підстави, яка б відповідала цієї статті та була б підставою для визнання виконавчого листа №2-2823/11, виданого Київським районним судом м. Одеси 30.07.2014 р. таким, що не підлягає виконанню.

У судовому засіданні 12.05.2022 року заявник - ОСОБА_1 та його представник заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню підтримали у повному обсязі, просили суд її задовольнити.

У судовому засіданні 12.05.2022 року представник ОСОБА_2 проти заяви заперечував, просив відмовити у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у повному обсязі.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Трісмегіст» про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, у судове засідання 12.05.2022 року не з`явився, про поважність причин відсутності не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення заявника, його представника, представника стягувача, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви, виходячи з наступного.

Цивільний процесуальнийкодекс Українивизначає юрисдикціюта повноваженнязагальних судівщодо цивільнихспорів таінших визначенихцим Кодексомсправ,встановлює порядокздійснення цивільногосудочинства. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК ).

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема,Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК ).

У відповідності до вимог п.4 ст. 264 ЦПК при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Згідно вимог статті 432 ЦПК суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.

Про виправлення помилки в виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу. Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом.

Ухвала суду за результатами розгляду заяви може бути оскаржена у порядку, встановленому цим Кодексом.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом у судовому засіданні, в провадженні Київського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа №2-2823/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ОТП Факторинг Україна до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Трісмегіст» про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 07.09.2011 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 21.05.2014 року, позов товариства з обмеженою відповідальністю „ОТП Факторинг Україна до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Трісмегіст» про стягнення заборгованості за кредитним договором було задоволено частково. Стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Трісмегіст» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» загальну суму заборгованості за кредитним договором №СМ-SME502/003/2007 від 18.05.2007року в розмірі 2639 749 грн. 50 коп., що згідно курсу НБУ складає 331 985 долари США 59 центів. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» 850 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору та 60 грн. 00 коп. витрат по сплаті збору на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трісмегіст» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» 850 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору та 60 грн. 00 коп. витрат по сплаті збору на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

На виконання вказаного заочного рішення суду, 30.07.2014 року Київським районним судом м. Одеси було видано відповідний виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором.

Вказаний виконавчий лист неодноразово було пред`явлено до примусового виконання.

31 січня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стандарт Фінанс Груп» було укладено договір факторингу № б/н, відповідно до якого, клієнт (первісний кредитор) Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» передає, а фактор (новий кредитор) Товариство з обмеженою відповідальністю «Стандарт Фінанс Груп» приймає право грошової вимоги, що належить клієнту, і стає кредитором за кредитним договором, в розмірі заборгованості по кредитному договору, в тому числі, за договором кредиту № СМ-SME502/003/2007 від 18.05.2007 року.

Згідно акту приймання-передачі документації, який є додатком 1 до договору факторингу від 31 січня 2020 року № б/н, Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» передав, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Стандарт Фінанс Груп» прийняв наступну документацію: кредитний договір № СМ-SME502/003/2007 від 18 травня 2007 року та додаток №1 до кредитного договору № СМ-SME502/003/2007 від 18 травня 2007 року.

Крім того, 31 січня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стандарт Фінанс Груп» було укладено договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки № РМ-SME502/003/2007 від 18 травня 2007 року.

Згідно акту приймання-передачі документів, який є додатком 1 до договору відступлення прав вимоги за договором іпотеки № РМ-SME502/003/2007 від 18 травня 2007 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» передав, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Стандарт Фінанс Груп» прийняв наступні документи: договір іпотеки № РМ-SME502/003/2007 від 18 травня 2007 року.

У подальшому, 31 січня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стандарт Фінанс Груп» та ОСОБА_2 було укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого, кредитор відступає за плату новому кредитору належні йому права вимоги за кредитним договором, а новий кредитор заміняє кредитора як сторону - кредитора у кредитному договорі, та приймає на себе всі його права та обов`язки за кредитним договором. Новий кредитор сплачує кредитору вартість прав вимоги, що відступаються (відчужуються), в порядку та на умовах, передбачених договором.

Згідно акту приймання-передачі документації за договором відступлення права вимоги від 31 січня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Стандарт Фінанс Груп» передав, а ОСОБА_2 прийняла кредитний договір № СМ-SME502/003/2007 від 18 травня 2007 року та додаток №1 до кредитного договору № СМ-SME502/003/2007 від 18 травня 2007 року.

Крім того, 31січня 2020року міжТовариством зобмеженою відповідальністю«Стандарт ФінансГруп» та ОСОБА_2 булоукладено договірвідступлення прав вимоги за договором іпотеки № РМ-SME502/003/2007 від 18 травня 2007 року, і згідно акту приймання-передачі документів, Товариство з обмеженою відповідальністю «Стандарт Фінанс Груп» передав, а ОСОБА_2 прийняла наступні документи: договір іпотеки № РМ-SME502/003/2007 від 18 травня 2007 року.

На виконання умов договору, 31.01.2020 року ОСОБА_2 сплатила Товариству з обмеженою відповідальністю «Стандарт Фінанс Груп» грошові кошти у розмірі 1252000,00грн. за відступлення прав вимоги за кредитним договором, що підтверджується копією платіжного доручення №2429318 від 31.01.20120 року.

Також, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки, іпотекодержателем за договором іпотеки № РМ-SME502/003/2007 від 18 травня 2007 року є ОСОБА_2 .

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 01.07.2020 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 28.09.2021 року, було замінено сторону виконавчого провадження у справі № 2-2823/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ОТП Факторинг Україна до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Трісмегіст» про стягнення заборгованості за кредитним договором № СМ-SME502/003/2007 від 18.05.2007 року, де боржником є ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), з вибулого стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на його правонаступника ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ); замінено сторону виконавчого провадження у справі № 2-2823/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ОТП Факторинг Україна до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Трісмегіст» про стягнення заборгованості за кредитним договором № СМ-SME502/003/2007 від 18.05.2007 року, де боржником є Товариство з обмеженою відповідальністю «Трісмегіст» (м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, буд. 103, ідентифікаційний код юридичної особи 30621261), з вибулого стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на його правонаступника ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Таким чином, вказана ухвала суду є чинною та набрала законної сили.

У подальшому, новий стягувач - ОСОБА_2 пред`явила виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, до примусового виконання до приватного виконавця Крецул Вадима Андрійовича, яким 16.11.2021 року було відкрито виконавче провадження № 67540350.

Порядок заміни сторони виконавчого провадження на стадії виконання рішення суду врегульованост.442 ЦПК України.

Відповідно до ст.514ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Під процесуальним правонаступництвом слід розуміти заміну однієї зі сторін (кредитора або боржника) у зв`язку з переходом прав та обов`язків від правопопередників до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у провадженні.

Підставами правонаступництва є смерть громадянина, який був стороною провадження, оголошення його померлим, реорганізація юридичної особи, відступлення права вимоги, переведення боргу (глава 47 ЦК).

Відступлення права вимоги є договірною передачею зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові, яке відбувається шляхом укладення договору між цими суб`єктами, на підставі якого до останнього переходить право вимагати від боржника вчинити певні дії. Об`єктом договору є майнові права, що належать кредиторові як стороні зобов`язання. Заміна кредитора може здійснюватись на різних стадіях існування зобов`язання, коли сторони ще не виконали зобов`язання.

Таким чином,заміна сторонивиконавчого провадженнязТоваристваз обмеженоювідповідальністю «ОТПФакторинг Україна»на ОСОБА_2 відбулась відповідно до вимог чинного законодавства, а саме ОСОБА_2 , на даний час, є стягувачем за відповідним виконавчим листом.

Враховуючи положенняст.432 ЦПК України,суд зауважує, що закон передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, проте є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.

Законодавець не дав чіткого визначення «інших причин» для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

У судовій практиці наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили ( крім тих, що підлягають негайному виконанню); помилкова видача виконавчого листа за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; видача виконавчого листа на підставі рішення, яке в подальшому було скасоване; помилкової видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Такі висновки міститься у постановах Верховного Суду від 24 червня 2020 року у справі №520/1466/14-ц та від 16 вересня 2020 року у справі №308/6024/14.

Отже, сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа або наявності інших обставин, які зумовлюють необхідність установлення питань виконання судового рішення.

Відповідно до положень ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст.124Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

Даючи оцінку аргументам заявника з приводу того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» відступило своє право вимоги та його статус стягувача у виконавчому провадженні припинено, а право вимоги щодо даного виконавчого листа та сам виконавчий лист до ОСОБА_2 взагалі не передавалися, суд вважає необґрунтованими, з огляду на висновки, викладені в ухвалі Київського районного суду м. Одеси від 01.07.2020 року та постанові Одеського апеляційного суду від 28.09.2021 року, якими встановлено, що до ОСОБА_2 перейшло право вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ОТП Факторинг Україна за кредитним договором № СМ-SME502/003/2007 від 18 травня 2007 року зі змінами і доповненнями, укладеними додатковими угодами до нього та всіма забезпечувальними договорами за ним.

Щодо ствердження заявника про те, що стягувач повністю скористався своїм правом на повторне пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» встановлені засади виконавчого провадження, так виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувана про примусове виконання рішення.

Ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» встановлені випадки коли, виконавчий документ повертається стягувану без прийняття до виконання, так виконавчий документ повертається стягувану органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; боржника визнано банкрутом; Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; юридичну особу - боржника припинено; виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до стаття 26 цього Закону; виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку; відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди.

Ч. 1, 4, 5 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», яка має назву «Повернення виконавчого документа стягувану», передбачено, що виконавчий документ повертається стягувану, якщо: стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого _ документа; у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване лід час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа; у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника); у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувану в натурі; боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку; відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася; законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення; відсутня його згода на заміщення приватного виконавця у випадках, передбачених Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»; запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.

Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Аналізуючи наведені норми права суд зазначає про те, що Законом України «Про виконавче провадження» не встановлені обмеження щодо кількості разів подання виконавчого документа до виконання, а статтею 4 цього Закону не передбачена ця підстава для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

За вказаних обставин, наведені заявником обставини не є підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачається, що кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Як відзначив Європейський суд з прав людини, з огляду на "визначне місце", яке посідає право на справедливий судовий розгляд у демократичних суспільствах, його обмежене тлумачення не відповідатиме об`єктові та цілям статті 6. Щодо сфери дії статті, то вона не обмежується лише судовими слуханнями, адже відповідно до Конвенції, весь процес взагалі повинен відповідати критеріям справедливості.

Стаття 6 розповсюджує свою дію і на стадію виконання судового рішення. У своїй прецедентній практиці Європейський суд з прав людини нагадує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї із сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинно розглядатися як невід`ємна частина "процесу" в розумінні статті 6 Конвенції. ("Іммобільяре Саффі" проти Італії" , 22774/93, 28.07.1999, § 63; рішення Горнсбі проти Греції від 19.03.1997, § 40.)

Враховуючи вищенаведене,суд приходитьдо висновку,що заява ОСОБА_1 ,заінтересована особа-Товариства зобмеженою відповідальністю„ОТП ФакторингУкраїнапро визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню є недоведеною та необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 432 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 ,заінтересована особа-Товариства зобмеженою відповідальністю„ОТП ФакторингУкраїнапро визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, подану по цивільній справі №2-2823/11 за позовом ОСОБА_2 (правонаступник Товариства зобмеженою відповідальністю„ОТП ФакторингУкраїна)до ОСОБА_1 та Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Трісмегіст»про стягненнязаборгованості закредитним договором залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали суду.

Повний текст ухвали суду складено 16.05.2022 року.

Суддя Петренко В. С.