Рішення

від 16.05.2022 по справі 911/3159/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.05.2022Справа № 911/3159/21

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС-ПОІНТ»

до Товариства з обмежено відповідальністю «РОЯЛ СПЕЙС КОНЦЕПТ»

про стягнення заборгованості,

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Пасічнюк С.В.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС-ПОІНТ» (далі - позивач, ТОВ «СЕРВІС-ПОІНТ») звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «РОЯЛ СПЕЙС КОНЦЕПТ» (далі - відповідач, ТОВ «РОЯЛ СПЕЙС КОНЦЕПТ» про стягнення 144 637,67 грн, з яких: 91 094,62 грн заборгованості за Договором суборенди № 92 від 01.05.2017 (основного боргу); 9 764,51 грн пені за порушення зобов`язань в частині порушення строків розрахунків по орендній платі, відшкодування платежів з холодного водопостачання, відшкодування за вивіз сміття, відшкодування теплопостачання, відшкодування за комплексне обслуговування приміщень; 8 055,86 грн пені за порушення зобов`язань в частині порушення строків розрахунків по відшкодуванню активної та реактивної електричної енергії; 9 656,06 грн 3% річних; 26 066,62 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо здійснення повного та своєчасного розрахунку з позивачем за Договором суборенди нежитлового приміщення № 92 від 01.05.2017.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.11.2021 матеріали позовної заяви № б/н від 26.10.2021 (вх. № 3129/21 від 28.10.2021) ТОВ «СЕРВІС-ПОІНТ» до ТОВ «РОЯЛ СПЕЙС КОНЦЕПТ» про стягнення 144 637,67 грн заборгованості за Договором суборенди № 92 від 01.05.2017 передано за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду міста Києва.

16.12.2021 матеріали позовної заяви надійшли до Господарського суду міста Києва та відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2021 передані на розгляд судді Господарського суду міста Києва Гумеги О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2021 позовну заяву ТОВ «СЕРВІС-ПОІНТ» залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

31.12.2021 через відділ діловодства суду від представника ТОВ «СЕРВІС-ПОІНТ» надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, у якості додатку до якої додано уточнену позовну заяву в редакції від 28.12.2021.

Судом враховано, що уточнена позовна заява в редакції від 28.12.2021 (далі - позовна заява від 28.12.2021), яку позивач просив прийняти до розгляду, містить позовні вимоги про стягнення з відповідача 91 094,62 грн заборгованості за Договором суборенди № 92 від 01.05.2017 (основного боргу); 12 875,54 грн пені за порушення зобов`язань в частині порушення строків розрахунків по орендній платі; 9 506,57 грн 3% річних; 24 695,33 грн інфляційних втрат, а всього 138 172,06 грн.

Виходячи зі змісту позовної заяви від 28.12.2021, поданої позивачем разом із заявою про усунення недоліків, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, суд розцінює подану позивачем позовну заяву від 28.12.2021 як заяву про зменшення розміру позовних вимог та приймає її до розгляду.

Отже, суд розглядає вимоги, заявлені позивачем у позовній заяві від 28.12.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.01.2022 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС-ПОІНТ» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 911/3159/21, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 911/3159/21.

В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем ухвали Господарського суду міста Києва від 05.01.2022 про відкриття провадження у справі № 911/3159/21.

Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.01.2022 у справі № 911/3159/21 було направлене відповідачу за адресою: Україна, 08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Петропавлівська Борщагівка, вулиця Тернопільська, будинок 10, корпус 1, квартира 53, вказаною у позовній заяві, яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача, що підтверджується наявним в матеріалах справи відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

12.01.2022 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшов супровідний лист з документами для долучення до матеріалів справи на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 05.01.2022 про відкриття провадження у справі № 911/3159/21.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

01.05.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС-ПОІНТ» (орендар, позивач) та Товариством з обмежено відповідальністю «РОЯЛ СПЕЙС КОНЦЕПТ» (суборендар, відповідач) був укладений Договір суборенди № 92 (далі Договір або Договір № 92 від 01.05.2017), відповідно до п. 1.1 якого орендар передає суборендарю, а суборендар приймає у строкове платне користування перший поверх нежитлового приміщення № 1119, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Михайла Ломоносова, 46/1, загальною площею 121,4 кв. м. (відповідно до технічного паспорту), надалі «приміщення», на умовах визначених даним Договором.

Приміщення знаходиться у володінні та користуванні орендаря у відповідності до Договору оренди № 17 від 01.04.2017 між орендарем і Товариством з обмеженою відповідальністю «Територіальне міжгосподарче об?єднання «Ліко-Холдінг» (надалі іменується Орендодавець) (п. 1.2 Договору).

Приміщення судборендар планує використовувати як офіс (п. 1.3 Договору).

Згідно п. 2.1 Договору приміщення повинно бути передано орендодавцем та прийнято суборендарем не пізніше 01.07.2017. Передача приміщення здійснюється за актом приймання-передачі, підписання якого свідчить про фактичну передачу його в суборенду. Передача приміщення не призводить до передачі права власності на приміщення суборендарю (п. 2.2 Договору).

Відповідно до акту приймання-передачі об?єкту оренди від 01.07.2017 орендар передав, а суборендар прийняв нежиле приміщення № 1119, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Михайла Ломоносова, 46/1, загальною площею 121,4 кв. м.

Строк дії цього Договору починає свій перебіг з дати його підписання сторонами та діє до 28.02.2020 (п. 3.1 Договору). Строку дії цього Договору може бути змінено за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою сторін (п. 3.2 Договору).

Умовами п. 4.1 Договору сторони погодили, що орендна плата за 1 (один) календарний місяць становить: з моменту підписання акту приймання-передачі приміщення по 30.04.2018 року 27 926,86 грн, у тому числі ПДВ 20% - 4 654,48 грн.

02.05.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС-ПОІНТ» та Товариством з обмежено відповідальністю «РОЯЛ СПЕЙС КОНЦЕПТ» був укладений Додатковий договір № 3 до Договору суборенди № 92 від 01.05.2017 (далі Додатковий договір № 3 від 02.05.2018), відповідно до якого сторони дійшли взаємної згоди внести зміни до Договору суборенди № 92 та викласти п. 4.1 Договору у новій редакції: «Орендна плата за 1 (один) календарний місяць становить: з 01.05.2018 по 30.04.2019 27 926,86 грн, у тому числі ПДВ 20% - 4 654,48 грн.».

01.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС-ПОІНТ» та Товариством з обмежено відповідальністю «РОЯЛ СПЕЙС КОНЦЕПТ» був укладений Додатковий договір № 4 до Договору суборенди № 92 від 01.05.2017 (далі Додатковий договір № 4 від 01.05.2019), відповідно до якого сторони дійшли взаємної згоди внести зміни до Договору суборенди № 92 та викласти п. 4.1 Договору у новій редакції: «Орендна плата за 1 (один) календарний місяць становить: з 01.05.2019 по 28.02.2020 33 506,40 грн, у тому числі ПДВ 20% - 5 584,40 грн.».

Згідно п. 4.3 Договору сторони погодили, що орендна плата сплачується суборендарем не пізніше 10 числа місяця наступного за звітнім на розрахунковий рахунок орендодавця, незалежно від того чи отримав суборендар рахунок-фактуру.

Орендна плата сплачується за весь час суборенди приміщення, а саме від дня фактичного отримання приміщення за актом приймання-передачі приміщення в оренду до дня його фактичного повернення орендодавцю за актом повернення приміщення. Якщо акт повернення приміщення не підписано своєчасно суборендарем, то він продовжує сплачувати орендну плату та інші платежі (п. 4.4 Договору).

Відповідно до п. 4.6 Договору факт надання послуг з суборенди щомісячно підтверджується актом прийому-передачі наданих послуг, підписаним сторонами. Суборендар, що користується приміщенням, не вправі відмовитися від підписання акту прийому-передачі наданих послуг. Надіслані орендодавцем акти прийому-передачі наданих послуг вважаються підписаними протягом п?яти робочих днів з дня надсилання.

В день закінчення строку суборенди суборендар зобов?язаний передати орендарю приміщення за актом приймання-передачі приміщення (п. 7.1 Договору).

Пунктом 8.2 Договору сторони погодили, що орендар має право вимагати від суборендаря за прострочення внесення орендних платежів сплати, крім простроченої орендної плати, також пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми такої заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до акту зворотного приймання-передачі об?єкту оренди від 31.08.2019 суборендар передав, а орендар прийняв нежилі приміщення першого поверху 121,4 кв. м., № 1119, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Михайла Ломоносова, 46/1.

Спір виник внаслідок того, що, за доводами позивача, відповідач не повністю сплатив орендну плату, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 91 094,62 грн. За порушення строків сплати орендних платежів позивачем нараховані пеня у розмірі 12 875,54 грн, 3% річних у розмірі 9 506,57 грн та інфляційні втрати у розмірі 24 695,33 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що внаслідок укладення договору між сторонами правочину склалися господарські правовідносини, а також, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За умовами статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Укладений між позивачем та відповідачем Договір № 92 від 01.05.2017 є договором найму (суборенди).

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно статей 173, 174, 175, 283, 284, 285, 286 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509, 759, 793, 797 Цивільного кодексу України, і згідно статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно акту приймання-передачі об?єкту оренди від 01.07.2017 орендар передав, а суборендар прийняв нежиле приміщення № 1119, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Михайла Ломоносова, 46/1, загальною площею 121,4 кв. м. Тоді як, відповідно до акту зворотного приймання-передачі об?єкту оренди від 31.08.2019 суборендар передав, а орендар прийняв нежилі приміщення першого поверху 121,4 кв. м., № 1119, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Михайла Ломоносова, 46/1.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами п. 4.3 Договору сторони погодили, що орендна плата сплачується суборендарем не пізніше 10 числа місяця наступного за звітнім на розрахунковий рахунок орендодавця, незалежно від того чи отримав суборендар рахунок-фактуру.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем залишилася не погашеною сума основної заборгованості у розмірі 91 094,62 грн за користування приміщенням на підставі Договору № 92 від 01.05.2017. При цьому судом встановлено, що факт надання позивачем відповідачу послуг з суборенди приміщення в період з серпня 2017 року по серпень 2019 року підтверджується наявними в матеріалах справи актами надання послуг № 264 від 31.07.2017, № 303 від 30.08.2017, № 477 від 30.09.2017, № 717 від 30.11.2017, № 839 від 31.12.2017, № 80 від 31.01.2018, № 203 від 28.02.2018, № 324від 31.03.2018, № 450 від 30.04.2018, № 570 від 31.05.2018, № 718 від 30.06.2018, № 843 від 31.07.2018, № 996 від 31.08.2018, № 1132 від 30.09.2018, № 1249 від 31.10.2018, № 98 від 31.01.2019, № 225 від 28.02.2019, № 340 від 31.03.2019, № 456 від 30.04.2019, № 592 від 31.05.2019, № 718 від 30.06.2019, № 841 від 31.07.2019, № 971 від 31.08.2019. Наведені акти підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача і скріплені їх печатками.

Судом встановлено, що акти надання послуг № 611 від 31.10.2017, № 1424 від 30.11.2018 та № 1579 від 31.12.2018 не підписані відповідачем, однак судом враховано, що відповідно до умов п. 4.6 Договору надіслані орендодавцем акти прийому-передачі наданих послуг вважаються підписаними протягом п?яти робочих днів з дня надсилання. З огляду на що, суд дійшов висновку про те, що згідно умов Договору оплата орендної плати не поставлена в залежність від підписання акту прийому-передачі наданих послуг суборендарем та отримання останнім рахунку на оплату орендної плати.

Матеріали справи також містять рахунки на оплату за період з серпня 2017 року по серпень 2019 року.

Враховуючи п. 4.3 Договору, орендну плата за спірними актами надання послуг мала бути сплачена суборендарем (відповідачем) не пізніше 10 числа місяця наступного за звітнім. Зокрема, за останнім спірним актом надання послуг № 971 від 31.08.2019 орендна плата підлягала до сплати до 10.09.2019.

На підтвердження факту здійснення відповідачем часткових оплат у період з липня 2017 року по листопад 2019 року позивачем подано до суду банківські виписки по рахунку за 06.07.2017, 02.08.2017, 02.10.2017, 28.12.2017, 22.01.2018, 16.04.2018, 23.07.2018, 21.11.2018, 29.01.2019, 28.02.2019, 01.04.2019, 24.05.2019 та 07.11.2019.

В позовній заяві позивач зазначає, що станом на 26.10.2021 заборгованість відповідача перед позивачем з орендної плати становить 91 094,62 грн.

З урахуванням приписів ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи положення п. 4.3 Договору, судом встановлено, що станом на час розгляду спору по суті строк оплати орендної плати за користування приміщення переданого у суборенду є таким, що настав.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі відповідачем суду не надано.

Враховуючи, що відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили б про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення суму основного боргу, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості зі сплати платежів за користування об`єктом Договору суборенди № 92 від 01.05.2017 у розмірі 91 094,62 грн (основний борг) нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 12 875,54 грн за період з 26.10.2020 по 26.10.2021 на підставі п. 8.2 Договору.

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (пенею, штрафом) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Нормою частини 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. При цьому, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Право кредитора на нарахування пені виникає у боржника з наступного дня за днем, коли зобов`язання мало бути виконане, і припиняється через шість місяців.

У зв`язку із простроченням відповідачем виконання зобов`язань зі сплати передбачених договором платежів позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача пені в розмірі 12 875,54 грн за період з 26.10.2020 по 26.10.2021. При цьому нарахування пені здійснено позивачем на загальну суму заборгованість відповідача з орендної плати у розмірі 91 094,62 грн станом на 26.10.2021.

Пунктом 8.2 договору передбачено, що орендар має право вимагати від суборендаря за прострочення внесення орендних платежів сплати, крім простроченої орендної плати, також пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми такої заборгованості за кожен день прострочення.

Судом встановлено, що відповідно до акту зворотного приймання-передачі об?єкту оренди від 31.08.2019 суборендар передав, а орендар прийняв нежилі приміщення першого поверху 121,4 кв. м., № 1119, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Михайла Ломоносова, 46/1. Отже, об`єкт оренди було повернуто позивачеві 31.08.2019.

Відповідно до п. 4.3 Договору орендна плата за спірними актами надання послуг мала бути сплачена суборендарем (відповідачем) не пізніше 10 числа місяця наступного за звітнім, а відтак з 11 числа місяця наступного за звітнім відповідач є таким, що прострочив грошове зобов`язання щодо сплати орендної плати за відповідний місяць. Зокрема, прострочення орендної плати за останнім спірним актом надання послуг № 971 від 31.08.2019, а рівно право позивача на нарахування пені за цим актом, обраховується з 11.09.2019 та з урахуванням приписів статті 232 Господарського кодексу України припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, тобто 11.03.2020.

Перевіривши наведений позивачем у позовній заяві від 28.12.2021 розрахунок пені судом встановлено, що позивачем нараховується пеня за період з 26.10.2020 по 26.10.2021, тобто поза межами шестимісячного строку, від дня коли зобов`язання мало бути виконане (окремо за кожним спірним актом).

Суд звертає увагу на те, що початок перебігу шестимісячного строку не може бути змінений на розсуд особи, яка здійснює розрахунок.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що здійснення позивачем нарахування пені з 26.10.2020, не ґрунтується на приписах закону, у зв`язку з чим, вимога про стягнення пені задоволенню не підлягає.

Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних у розмірі 9 506,57 грн та інфляційних втрат у розмірі 24 695,33 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга» розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, наведені позивачем у позовній заяві від 28.12.2021, суд, встановив, що вірною сумою 3% річних є 9 499,08 грн, а інфляційних втрат 23 506,80 грн.

З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 9 506,57 грн 3% річних та 24 695,33 грн інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в сумах 9 499,08 грн та 23 506,80 грн відповідно.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статей 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС-ПОІНТ».

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем в позовній заяві від 28.12.2021 викладено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 2 270,00 грн та витрат на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та часткове задоволення позову, судовий збір у сумі 2 038,82 грн покладається на відповідача.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Враховуючи, що позивачем не було подано жодних доказів на підтвердження розміру витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування витрат позивача на правову допомогу.

Керуючись статтями 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмежено відповідальністю «РОЯЛ СПЕЙС КОНЦЕПТ» (Україна, 08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Петропавлівська Борщагівка, вулиця Тернопільська, будинок 10, корпус 1, квартира 53; ідентифікаційний код 40676097) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС-ПОІНТ» (Україна, 03189, місто Київ, вул. Ломоносова, будинок 58-А; ідентифікаційний код 40782610) 91 094,62 грн (дев?яносто одну тисячу дев?яносто чотири гривні 62 коп.) основного боргу, 9 499,08 грн (дев?ять тисяч чотириста дев?яносто дев?ять гривень 08 коп.) 3% річних, 23 506,80 грн (двадцять три тисячі п?ятсот шість гривень 80 коп.) інфляційних втрат та 2 038,82 грн (дві тисячі тридцять вісім гривень 82 коп.) судового збору.

3. В задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.

Повне рішення складено 17.05.2022.

Суддя Оксана ГУМЕГА