Постанова

від 09.05.2022 по справі 183/7536/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

10 травня 2022 року

м. Київ

справа № 183/7536/18

провадження № 61-14272 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - виконуючий обов`язки керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області,

відповідачі: ОСОБА_1 , державний реєстратор Мар`янівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Гергеля Сергій Володимирович, Новомосковська районна державна адміністрація Дніпропетровської області,

представники ОСОБА_1 - адвокати Чіняєва Ольга Миколаївна, Щербина Євген Миколайович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Чіняєвої Ольги Миколаївни, на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі судді Сороки О. В. від 12 січня

2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О. від 20 липня 2021 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У листопаді 2018 року виконуючий обов`язки керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області, діючи в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , державного реєстратора Мар`янівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Гергеля С. В., Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання незаконним розпорядження Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 21 грудня 2005 року № 1772 «Про виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) та видачу державних актів на право власності на земельні ділянки на території Василівської сільської ради, колишнє АВОП «Самарське», у частині передачі земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у власність ОСОБА_1 , визнання протиправним й скасування рішення державного реєстратора Мар`янівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Гергеля С. В.

від 16 лютого 2018 року № 39718243 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1223281000:01:072:1006, площею 10,367 га, за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за ОСОБА_1 , витребування із незаконного володіння ОСОБА_1 земельної ділянки площею 10,637 га. сільськогосподарського призначення (кадастровий номер 1223281000:01:072:1006), що розташована на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області у власність держави в особі Головного Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

В обґрунтування позову зазначав, що місцевою прокуратурою при перевірці стану дотримання законодавства у сфері земельних відносин на території Новомосковського району Дніпропетровської області встановлено,

що 13 лютого 2018 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 10,637га, кадастровий номер 1223281000:01:072:1006, що розташована на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

Відповідно до відомостей Державного реєстру право власності на зазначену земельну ділянку виникло у ОСОБА_1 на підставі наведеного вище розпорядження голови Новомосковської районної державної адміністрації

від 21 грудня 2005 року № 1772.

Прокурор указував, що згідно відповіді Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 19 квітня 2018 року

№ 02-11-1367/0/327-18, розпорядження голови Новомосковської районної державної адміністрації від 21 грудня 2005 року № 1772 «Про виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) та видачу державних актів на право власності на земельні ділянки на території Василівської сільської ради, колишнє АВОП «Самарське», приймалося, однак ОСОБА_1 , як особа, якій передається земельна ділянка (пай) у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, у ньому не зазначена та відведення земельної ділянки такій особі не проводилося.

Тому прокурор вказував, що є підроблення вказаного розпорядження голови Новомосковської районної державної адміністрації від 21 грудня 2005 року № 1772, відповідно до вимог статті 393 ЦК України є підставою для визнання його незаконним.

Крім того, зазначав, що рішення державного реєстратора Мар`янівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області

Гергеля С. В. від 16 лютого 2018 року №39718243 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1223281000:01:072:1006, площею 10,367 га, за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за ОСОБА_1 , є незаконним, оскільки таке рішення прийняте на підставі підробленого документу, тому спірна земельна ділянка повинна бути витребувана із незаконного володіння ОСОБА_1 у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Ураховуючи викладене, виконуючий обов`язки керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області, діючи в інтересах в інтересах держави в особі Головного Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області просив суд позов задовольнити.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 липня 2021 року, позов виконуючого обов`язки керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області задоволено частково.Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Мар`янівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Гергеля С. В. № 39718243 від 16 лютого 2018 року про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1223281000:01:072:1006, площею 10,367 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за ОСОБА_1 . Витребувано із незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку, загальною площею 10,367 га, кадастровий номер 1223281000:01:072:1006, що розташована на території Василівської сільської ради Новомосковського району, у власність держави в особі Головного Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Судові рішення мотивовані тим, що у ОСОБА_1 не виникло право власності або право користування спірною земельною ділянкою. Вона відповідно до статей 116,118 ЗК України з відповідною заявою про надання їй дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення не зверталася, дозволу на розроблення такого проекту землеустрою не отримувала, тому і рішення відповідного органу щодо передачі у власність спірної земельної ділянки не приймалося. Тому суди вказали, що була відсутня внутрішня воля розпорядника спірної земельної ділянки на передачу її у власність саме ОСОБА_1 . Відповідно до положень статті 152 ЗК України, статті 387 ЦК України спірна земельна ділянка повинна бути витребувана у

ОСОБА_1 на користь держави.

Крім того, суди вказали, що рішення державного реєстратора

Гергеля С. В. про державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за від 16 лютого 2018 року № 39718243 є протиправним, оскільки документами, наявними в матеріалах справи, спростовано факт автентичності та достовірності такого документу.

Також, суд апеляційної інстанції вказав, що посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_1 на те, що прокурор є неналежним позивачем є безпідставним, оскільки у матеріалах справи міститься лист про намір вжиття прокурором представницьких повноважень шляхом подачі позову та відповіді відділу

у Новомосковському районі Головного управління Дежгеокадастру

у Дніпропетровській області, до якого місцева прокуратура неодноразово зверталася з приводу встановленого порушення та з метою отримання необхідної інформації.Однак, навіть після виявлення прокуратурою порушення вимог законодавства, жодних заходів Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області та його відділом вжито не було, а тому прокурором при пред`явленні позову дотримано вимоги частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», а заперечень Головного управління Дежгеокадастру у Дніпропетровській області не надходило. При цьому, суд вказав, що були порушені права саме управління Дежгеокадастру, оскільки спірна земельна ділянка з цільовим призначенням: землі сільськогосподарського призначення, форма власності земельної ділянки визначена, як державна.

При цьому суд з посиланням на прецедентну практику Європейського суду з прав людини зазначив, що порушення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо захисту права власності відносно ОСОБА_1 не було.

Відмовляючи у позові прокурора про визнання незаконним розпорядження голови Новомосковської районної державної адміністрації від 21 грудня 2005 року № 1772 «Про виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) та видачу державних актів на право власності на земельні ділянки на території Василівської сільської ради, колишнє АВОП «Самарське», суд зазначив, що воно не є підробленим, воно приймалося, але в ньому відсутнє будь-яке посилання на виділення землі ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Чіняєва О. М., звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області

від 12 січня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 20 липня 2021 року, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 183/7536/18 з Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області, клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Чіняєвої О. М., про зупинення виконання судових рішень задоволено частково, зупинено виконання рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 січня 2021 року до закінчення касаційного провадження у справі та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 13 вересня 2021 року у прийнятті доповнень до касаційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Щербини Є. М., на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області

від 12 січня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 20 липня 2021 рокуу цій справі відмовлено й повернуто їх заявнику.

У вересні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 травня 2022 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи в судовому засіданні за її участю відмовлено, справупризначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права,

застосував правовий висновок без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 295/5011/15-ц,

від 14 травня 2018 року у справі №914/1394/17, 06 червня 2018 року у справі №816/1618/17, від 11 липня 2018 року у справі № 904/8549/17,

від 01 листопада 2018 року у справі № 921/62/17-г/17, від 28 листопада

2018 року у справі № 911/926/17, від 17 липня 2019 року у справі

№ 810/719/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня

2020 року у справі № 912/2385/18.

Також зазначає, що суди попередніх інстанцій безпідставно застосували частину четверту статті 122 ЗК України, пославшись на відомості Державного земельного кадастру про земельну ділянку з цільовим призначенням: землі сільськогосподарського призначення, форма власності - державна, як на доказ безсумнівного права власності держави на спірну земельну ділянку, оскільки в матеріалах справи міститься акт на право колективної власності на землю (а. с. 215), який ніким не скасований, є чинним і після змін у законодавстві, однак суди попередніх інстанцій не надають правового обґрунтування наданих письмових доказів.

Крім того, зазначається, що суди попередніх інстанцій, застосовуючи

статтю 387 ЦК України, не врахували, що звертаючись з віндикаційним позовом до суду, позивач не підтвердив право державної власності на відповідну земельну ділянку, не надав достатні докази, не довів, що саме Держава в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області є власником витребуваного майна.

Також, суди попередніх інстанції не врахували того факту, що прокурор звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області з повідомленням про подання позову 28 листопада 2018 року, а позов подано 29 листопада 2018 року, тобто фактично прокуратура не надала Головному управлінню Держгеокадастру у Дніпропетровській області можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, тому прокуратура є неналежним позивачем.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У жовтня 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від керівника Новомосковської окружної прокуратури, в якому зазначається, що доводи касаційна скарга є необґрунтованими, оскільки судами належним чином встановлені фактичні обставини у справі, надана оцінка всім доказам, судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що посилання в касаційній скарзі на судову практику Верховного Суду є безпідставним, так як у зазначеній справі інші фактичні обставини, правовідносини не є подібними. Крім того, зазначає, що ОСОБА_1 , заперечуючи факт належності державі спірної земельної ділянки, не надала жодного доказу, який би підтверджував її право на приватну власність, і те, що спірна земельна ділянка відноситься до колективної форми власності.

Також, вказує, що прокуратура зверталася до Головного управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області із запитами, листами щодо спірної земельної ділянки і тільки після трьох місяців звернулася з позовом до суду, тому сплив достатній час, протягом якого можливо було компетентному органу самостійно вжити заходи щодо захисту інтересів держави, тому твердження відповідача, що прокурор є неналежним позивачем, безпідставне.

Ураховуючи викладене, керівника Новомосковської окружної прокуратури просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані

рішення - без змін.

У жовтні 2021 року до Верховного Суду надійшли письмові пояснення на касаційну скаргу від представника ОСОБА_1 - адвоката

Щербини Є. М., Разом з тим вказані пояснення за своїм змістом є аналогічними доповненням до касаційної скарги, яка ухвалою Верховного Суду від 13 вересня 2021 року повернута заявникові, оскільки подана поза межами строку касаційного оскарження (частина перша статті 398 ЦПК України). У зв`язку з викладеним зазначені доповнення до касаційної скарги, штучно оформлені як письмові пояснення, залишаються без розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

13 лютого 2018 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 10,637 га, кадастровий номер 1223281000:01:072:1006, що розташована на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1487596912232. Підставою виникнення права власності, згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21 серпня 2018 року № 135090983, є розпорядження Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 21 грудня 2005 року №1772 (а. с.15-16, т.1).

Згідно з копії розпорядження голови Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 21 грудня 2005 року № 1772 «Про відведення в натурі (на місцевості) земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) та видачу державних актів про право власності на земельні ділянки на території Василівської сільської ради, колишнє АВОП «Самарське», до якого міститься додаток з переліком осіб, яким передавалися такі земельні ділянки, прізвище ОСОБА_1 у ньому відсутнє (а. с.13,14, т.1).

Відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області відділ у Новомосковському районі

від 23 серпня 2018 року №-4-0.23-449/110-18 земельна ділянка, кадастровий номер 1223281000:01:072:1006, розташована за межами населеного пункту, межі населеного пункту не змінювалися. Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, цільове призначення не змінювалося; кадастровий номер присвоєно за результатами проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Новомосковського району Дніпропетровської області

(а. с.19, т. 1).

Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 19 квітня 2018 року за № 42018041500000092 внесено кримінальне провадження щодо використання невідомою особою завідомо підробленого документу, рішення Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області; оформлення права власності на земельні ділянки державної власності, чим спричинили збитки державі, за частиною четвертою

статті 358 КК України (а. с.17, т.1).

До суду скеровано обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 190, частиною четвертою

статті 358 КК України (а. с. 74-78, т.1).

Копія реєстраційної справи № 1487596912232 відносно громадянки ОСОБА_1 державним реєстратором Мар`янівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Гергелем С. В. направлена прокурору Новомосковської місцевої прокуратури (а. с.18, т.1).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального

кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 січня 2021 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 20 липня 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Чіняєва О. М., посилається на те, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду. Крім цього, вказує, що судами належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Чіняєвої О. М., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою

для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції

в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з положеннями статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.

Загальні положення про право власності викладені у главі 23 ЦК України.

Відповідно до частини першоїстатті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина першої статті 317 ЦК України). Згідно з частинами першої-третьої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Володіння - це фактичне, законне або протиправне перебування майна у конкретної фізичної чи юридичної особи, це контроль, господарське панування над річчю. Правомочність володіння розуміє під собою можливість мати (утримувати) в себе певне майно (фактично панувати над ним, зараховувати на свій баланс і под.).

Положеннями статті 321 ЦК України встановлено принцип непорушності права власності, відповідно до якого ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118 ЗК України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених

статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених

статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною другою статті 373 ЦК України передбачено, що право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Згідно з частинами першою, другою статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Поняття земельної ділянки як об`єкта права власності визначено у частині першій статті 79 ЗК України як частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до частини четвертої статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, означених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Судами встановлено, що розпорядженням голови Новомосковської райдержадміністрації від 21 грудня 2005 року № 772 «Про відведення в натурі (на місцевості) земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) та видачу державних актів про право власності на земельні ділянки на території Василівської сільської ради, колишнє АВОП «Самарське» приймалося, проте земельна ділянка відповідачу не передавалась, її не було у доданому до розпорядження списку.

Згідно з підпунктами 13 пунктом 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Головне управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Дніпропетровської області.

Установивши на підставі поданих сторонами доказів про те, що спірна земельна ділянка не є земельним паєм, а є землею державної власності, суди вірно відхилили доводи ОСОБА_1 про безпідставність позову прокурора в інтересах держави в особі Головного Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Верховний Суд з цим погоджується, відхиляючи відповідні доводи касаційної скарги, оскільки такі висновки судів щодо вірного визначення прокурором особи, яка у спірних правовідносинах здійснює функції держави, узгоджуються з подібними висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року, у справі № 925/929/19, провадження № 12-11гс21, в якій досліджувалося функції органів Держгеокадастру.

Верховний Суд також відхиляє доводи касаційної скарги про те, що прокурор передчасно пред`явив позов, не надавши Головному управлінню Держгеокадастру у Дніпропетровській області можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, оскільки суди ці доводи належним чином перевірили, дійшовши висновку, що прокурор тривалий час звертався до управляння Держгеокадастру і сплив достатній час, протягом якого можливо було компетентному органу самостійно вжити заходи щодо захисту інтересів держави.

Крім того, визначення «достатнього часу» у цій ситуації є оціночним для кожної конкретної справи, що узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26 травня 2020 року, у справі № 912/2385/18, провадження № 12-194гс19.

Відповідно до пункту 6 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25 грудня 2015 року, державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком (далі за текстом - Порядок №1127).

Пунктом 7 вказаного Порядку визначено, що для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, та документ, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав.

У разі, коли оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав, відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування, що їх видають, заявник подає копії документів, оформлені такими органами відповідно до законодавства.

Статтею 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі за текстом - Закон № 1952-1V) передбачено, що при прийнятті заяв у паперовій формі обов`язково виготовляються електронні копи документів, поданих заявником для проведення реєстраційних дій. Електронні копії документів виготовляються шляхом сканування з подальшим їх розміщенням у Державному реєстрі прав.

Реєстраційна справа формується у паперовій та електронній формі після відкриття розділу на об`єкт нерухомого майна у Державному реєстрі прав та внесення до нього відомостей про речові права на нерухоме майно обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав та зберігається протягом всього часу існування об`єкта Реєстраційній справі присвоюється реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна.

Реєстраційна справа включає документи у паперовій та електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру

Документи, на підставі яких проведено реєстраційні дії та які підлягають поверненню заявнику, зберігаються у реєстраційній справі у формі електронних копій документів, виготовлених шляхом сканування під час проведення реєстраційних дій (стаття 17 Закону № 1952-IV).

Згідно з частиною першою статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні інтереси.

Установивши, що спірна земельна ділянка є формою державної власності, ОСОБА_1 у встановленому законом порядку не виділялася, реєстрація права власності за нею здійснена незаконно, тобто указана земельна ділянка вибула із законного володіння власника без його волі, суд вірно застосував положення статей 387, 388 ЦК України, витребувавши її від ОСОБА_1 .

Інших доводів касаційна скарга не містить, а тому, виходячи з вимог статей 400, 410 ЦПК України (межі касаційного перегляду), частини другої статті 389 ЦПК України (підстави касаційного оскарження), Верховний Суд касаційну скаргу відхиляє.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій без змін.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2021 року зупинено виконання рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 січня 2021 рокудо закінчення його перегляду в касаційному порядку, тому слід поновити виконання вказаного судового рішення суду першої інстанції.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, розподіл судових витрат Верховим Судом

не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Чіняєвої Ольги Миколаївни, залишити без задоволення.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 січня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 20 липня 2021 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 січня 2021 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Д. Д. Луспеник Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк