Ухвала

від 06.07.2009 по справі 22ц-2234/2009

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22Ц-2234/2009

Категорія

Головуючий у І інстанції Мартинов Є.О.

Доповідач Мережко М.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2009 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого Хопти С.Ф.

Суддів Мережко М.В., Коцюрби О.П.

При секретарі Приходько Л.Г.

розглянувши в приміщенні апеляційного суду Київської області матеріали справи за апеляційною скаргою Бориспільського міжрайонного прокурора на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 березня 2008 року по цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю « СП БОРИСПІЛЬ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики., -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2008 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідача по справі та просив стягнути борг. Свої вимоги обґрунтовував тим, що згідно договору №27\ 12-001

від 27 грудня 2007 року між ним, з одного боку, та відповідачем по справі з іншого боку, було укладено договір позики, згідно якого він передав відповідачу 96 000 грн. які відповідач зобов’язався повернути 31 січня 2008 року. Оскільки відповідач вказані свої зобов’язання не виконав, позивач просив вирішити спір та задовольнити подані ними позовні вимоги звернувши стягнення на майно відповідача, а саме на земельну ділянку.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 березня 2008 року позовні вимоги задоволено в повному обсягу.

Звернуто стягнення на земельну ділянку розміром 3,7559 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий № 3220881700:04:001:0119, яка розміщена в адміністративних межах Воронківської сільської ради Бориспільського району Київської області, належну ОСОБА_1. на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 331848 від 28 лютого 2008 року;

Земельну ділянку площею 0,1095 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий № 3220881700;04;002;1337, яка розміщена в адміністративних межах Воронківської сільської ради Бориспільського рай ону Київської' області, належну ОСОБА_1 на підстав Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 331849 від 27 лютого 2008 року.

Припинено право власності відповідача на вказану земельну ділянку.

Визнано за позивачем право власності на земельну ділянку.

На зазначене рішення суду першої інстанції Бориспільський міжрайонний прокурор подав ? апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, відмовивши у задоволенні позову.

Колегія суддів, перевіряючи законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, відповідно до правил ст. 303 ЦПК України, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог п.4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов’язки осіб, які не брали участь у справі.

Судом першої інстанції при розгляді вказаної справи встановлено, що відповідно до договору позики. 27 грудня. 2007 р. в м. Борисполі між позивачем з одного боку, та відповідачем по справі, з другого боку, було укладено договір позики. За вказаним договором відповідач взяв в борг у позивача кошти в сумі 96 000 гривень та зобов’язався борг повернути 31 січня2008 року. Однак вказані кошти відповідач у строки визначені договором позивачу не повернув.

Вирішуючи вкачаний спір та, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами по вказаній справі був укладений договір позики який відповідає вимогам ст. 1049 ЦК України і так як відповідач по справі у строки визначені договором позики не повернув вказані кошти позивачу, тому суд прийшов до висновку, що обґрунтованими є і вимоги позивача по звернення стягнення на земельну ділянку( паї) відповідача, які розташована на території Гнідинської сільської ради в рахунок погашення суми неповернутого боргу. Крім того обгрунтованими суд визнав також і вимоги позивача щодо припинення права приватної власності відповідача на зазначену земельну ділянку та визнання за позивачем по справі права власності на вказану земельну ділянку (паї). Однак визнати законним та обґрунтованим вказане рішення суд першої інстанції колегія суддів не може та вважає що воно підлягає скасуванню, а справа поверненню до нааежного суду першої інстанції на повторний розгляд виходячи з наступного.

Так відповідно до вимог передбачених ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів вказаної цивільної справи між позивачем по справі та відповідачем справі фактично був укладений договір позики, тобто правовідносини, які регулюються ст. 1049 ЦК України.

Суд першої інстанції, приймаючи до провадження поданий позов та розглядаючи вказану цивільну справу не звернув уваги, що між сторонами укладений договір позики, а позивачем заявлено вимоги не про повернення отриманих та неповернутих коштів, а про звернення стягнення на земельну ділянку, хоч такого виду відповідальності сторонами при укладення договору позики не визначалося, тому суд, задовольняючи вказані позовні вимоги фактично вирішив не судовий спір щодо стягнення коштів за договором позики, а визначив порядок та спосіб виконання зобов’язання (чи судового рішення про стягнення коштів) не з’ясувавши при цьому матеріальне становище відповідача та можливість ним виконати вказані зобов’язання у спосіб визначений ст. 1049 ЦК України, а саме повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Не звернув суд першої інстанції, що предметом позовних вимог є земельна ділянка, яка має цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а тому на вказані земельні ділянки поширюється дія п. б п. 15 розділу X «Перехідних положень» Земельного кодексу України щодо заборони купівлі-продажу або іншого способу відчуження земельних ділянок, що не уможливлює їх відчуження в тому числі і зазначеним судом способом.

З матеріалів вказаної цивільної справи вбачається, що позивач по справі, подаючи вказану позовну заяву у даному варіанті просив крім вирішення спору між ним (позивачем) та відповідачем щодо звернення стягнення на їх земельні ділянки та припинити права відповідача на вказану земельну ділянку та визнати за ним право власності на вказану земельну ділянку. Однак в порушення вимог ст. 33 ЦПК України суд першої інстанції органи державної влади, які зобов’язав оформити державні акти на право власності на земельну ділянку на ім’я позивача, до участі в розгляді справи в якості співвідповідачів не притягнув не з’ясував якими діями вони порушили права позивача в даних правовідносинах та чи він взагалі звертався до них з приводу вказаних прав.

З порушенням норм цивільного процесуального законодавства, а саме ст. 223 ЦПК України визначив порядок набрання законної сили рішення, хоч обставин які зазначені в ст. 367 ЦПК України в даних правовідносинах не вбачається.

Оскільки суд вирішив питання про права та обов’язки осіб, які не брали участь у справі то вказана обставина є безумовною підставою відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 311 ЦПК України для скасування рішення суду та направлення її на новий розгляд. Колегія суддів вважає, що апеляційні вимоги Бориспільського міжрайонного прокурора є частково обгрунтованим та такими, що дають підстави для скасування рішення суду. Разом з тим, колегія суддів вважає, що вимога прокурора в частині ухвалення нового рішення не може бути задоволена, оскільки він не був та не є стороною по вказаній справі, а тому не вправі вимагати постановления рішення по вказаним правовідносинам, а лише як представник органу державної влади Київської обласної ради на яку відповідно до вимог ст. 8 ЗК України покладається реалізація державної політики в сфері земельних відносин в межах області, вправі ставити питання щодо незаконності відчуження земельної ділянки (паю).

На підставі наведеного та враховуючи рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 березня 2008 року постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права воно підлягає скасуванню з направлення справи до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Керуючись ст. ст. 303,307,311 ч. 1 п.4,313 — 315,317,319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Бориспільського міжрайонного прокурора - задовольнити частково. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 березня 2008 року -скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців в касаційному порядку.