Вирок

від 17.05.2022 по справі 192/436/21

СОЛОНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 192/436/21

Провадження № 1-кп/192/24/22

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2022 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Солоне Солонянського району Дніпропетровської області кримінальне провадження №12020040570000176, відомості про що внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25 березня 2020 року відносно

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Дніпровське Солонянського району Дніпропетровської області, зареєстрований та мешкає в АДРЕСА_1 , працює на посаді завідувача інженерно-технічного відділу КНП «Солонянська багатопрофільна лікарня» Солонянської селищної ради, має середню технічну освіту, одружений, громадянин України, військовозобов`язаний, раніше не судимий,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.366 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурора - ОСОБА_4 ,

представника потерпілого ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_6 ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 відповідно до наказу № 3 від 03 січня 2020 року Комунального підприємства «Солонянська районна лікарня» Дніпропетровської обласної ради був призначений на посаду завідувача інженерно-технічного відділу, який відповідно до рішення Солонянської селищної ради Солонянського району Дніпропетровської області № 2-45/VII від 24 січня 2020 року було перейменовано в Комунальне некомерційне підприємство «Солонянська багатопрофільна лікарня» Солонянської селищної ради (далі КНП «Солонянська багатопрофільна лікарня» Солонянської селищної ради).

Згідно посадової інструкції завідувача інженерно-технічноговідділу КНП «Солонянська багатопрофільна лікарня» Солонянської селищної ради від 27 січня 2020 року, затвердженої директором КНП «Солонянська багатопрофільна лікарня» Солонянської селищної ради, ОСОБА_3 перебуваючи з 03 січня 2020 року на посаді завідувача інженерно-технічного відділу був уповноважений: керувати господарською діяльністю підприємства (п.2.1); керувати роботами адміністративно-господарського персоналу (п.2.2.); здійснювати керівництво роботами в процесі господарського обслуговування підприємства та його підрозділів (п. 2.3.); забезпечувати контроль за дотриманням працівниками структурних підрозділів правил та норм охорони праці, пожежної безпеки, санітарних норм та правил (п. 2.11); забезпечувати проведення первинних, повторних, позапланових, цільових інструктажів з питань охорони праці та пожежної безпеки інженерно-технічного та адміністративно-господарського персоналу (п.2.18); складати графіки роботи та відпусток інженерно-технічного та адміністративно-господарського персоналу (п.2.24); забезпечувати ведення табелю обліку робочого часу працівників, контролювати дотримання персоналом графіку роботи, вносити своєчасні корективи в графіки робочого часу працівників (п.2.25).

Таким чином, ОСОБА_3 був наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, тобто є службовою особою.

На початкулютого 2020року,більш точнудату вході досудовогорозслідування невстановлено, ОСОБА_3 перебуваючи вадміністративній будівліКНП «Солонянськабагатопрофільна лікарня»Солонянської селищноїради,розташованій заадресою:смт Солоне,вул.Усенко,буд.13Солонянського районуДніпропетровської областіусвідомлюючи,що відповіднодо штатногорозкладу інженерно-технічноговідділу вйого підпорядкуванніперебувають працівникиз комплексногообслуговування таремонту будинків,облік робочогочасу таведення відповіднихтабелів облікуробочого часуяких відповіднодо посадовоїінструкції покладенийна нього,достовірно знаючи,що призначенийвідповідно донаказу директораКНП «Солонянська багатопрофільна лікарня» Солонянської селищної ради від 31 січня 2020 року ОСОБА_7 фактично до виконання своїх службових обов`язків не приступив та жодного разу в березні 2020 року на роботу до інженерно-технічного відділу не вийшов, розробив злочинний план щодо внесення службовою особою до офіційних документів, призначених на оплату заробітної плати найманим працівникам, завідомо неправдивих відомостей в інтересах третіх осіб.

У подальшомунаприкінці березня2020року,більш точнудату вході досудовогорозслідування невстановлено, ОСОБА_3 ,реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на внесення службовою особою до офіційних документів, призначених на оплату заробітної плати найманим працівникам, завідомо неправдивих відомостей, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, діючи в інтересах ОСОБА_7 , вніс в табель обліку робочого часу працівників інженерно-технічного відділу завідомо неправдиві відомості про щоденну трудову діяльність останнього на посаді робітника з комплексного обслуговування та ремонту будинків за березень 2020 року, який в подальшому видав, підписавши його особисто та передав до відділу бухгалтерії КНП «Солонянська багатопрофільна лікарня» Солонянської селищної ради, працівники якого не були обізнані щодо його злочинної діяльності, для подальшого нарахування та виплати ОСОБА_7 заробітної плати.

Умисні дії ОСОБА_3 кваліфікуються за ч.1 ст. 366 КК України, як внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.

ОСОБА_3 свою вину в пред`явленому йому обвинуваченні не визнав та надав наступні показання. Так, обвинувачений пояснив, що з квітня 2017 року він працює на посаді завідувача господарства в КНП «Солонянська багатопрофільна лікарня» Солонянської селищної ради, та до його посадових обов`язків входить керування інженерно-технічним відділом. З посадовою інструкцією він був ознайомлений та протягом грудня 2019 року - березня 2020 року в його підпорядкуванні перебував ОСОБА_7 , який спочатку працював сторожем, а потім був переведений на посаду робітника з поточного ремонту будинків. До його обов`язків входили охорона приміщень та поточний ремонт. В лютому-березні 2020 року ОСОБА_7 обіймав посаду робітника з ремонту та здійснював поточний ремонт будівель, приміщень, а ОСОБА_3 особисто надавав йому усні розпорядження щодо об`єму робіт на оперативних нарадах. Зокрема у вказаний період ОСОБА_7 приймав участь у ремонті рентген-кабінету, ремонті підлоги, укладанні плитки, шпаклюванні та фарбуванні стін. Вказані роботи ОСОБА_7 виконував не один, а у складі інших робітників, таких як ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які виконували аналогічні роботи. Також ОСОБА_3 пояснив, що він особисто вів облік робочого часу складаючи щомісяця відповідні графіки. Розрахунок заробітної плати ОСОБА_3 здійснював на підставі табелів, які також особисто він складав та підписував, а відомості до них вносив на підставі того, що особисто бачив кожного робітника під час виконання ними відповідних робіт. Також присутність на робочому місці він перевіряв на оперативних нарадах, під час постановки виробничих задач на кожен день. Відомості до табеля робочого часу ставились в кінці відпрацьованого місяця, а потім такі табелі передавалися до відділу кадрів та до бухгалтерії. В березні 2020 року ОСОБА_7 виходив на роботу та працював, проте в цьому місяці мали місце і випадки коли замість нього працював його онук ОСОБА_11 , який краще виконував важки роботи. Коли виходів ОСОБА_11 , то ОСОБА_3 пояснив, що вісімки в табель за відпрацьований день ставив ОСОБА_7 . В дебатах обвинувачений та його захисник просили виправдати ОСОБА_3 у зв`язку з недоведеністю обвинувачення.

Представник потерпілого ОСОБА_5 у судовому засіданні надав пояснення, згідно яких робота інженерно-технічного відділу в березні 2020 року була виконана в повному обсязі, заробітна плата була виплачена, а тому будь-яких претензій до обвинуваченого КНП «Солонянська багатопрофільна лікарня» Солонянської селищної ради не має. В дебатах вважав, що вина ОСОБА_3 не доведена, а тому просив виправдати його.

Не зважаючи на те, що обвинувачений свою вину не визнав, суд вважає, що його винуватість у вчиненні інкримінованому йому злочину підтверджена та доведена в повному обсязі дослідженими судом наступними доказами.

Свідок ОСОБА_12 у судому засіданні пояснив, що він є директором КНП «Солонянська багатопрофільна лікарня» Солонянської селищної ради з 2013 року та особисто доручив ОСОБА_3 вирішити питання відсутності будь-яких непорозумінь в роботі господарського двору. Претензій до ОСОБА_3 по роботі ніколи не було, робота велась належним чином, з дотриманням відповідних строків. Про прийом на роботу ОСОБА_7 свідку відомо лише як директору підприємства, а всі контролюючи функції відносно ОСОБА_7 виконував ОСОБА_3 Свідку не відомо про те, чи перебував на робочому місці ОСОБА_7 в березні 2020 року та чи виконував він особисто якісь роботи. Проте всі ремонті роботи в лікарні були виконані вчасно та якісно. Табелі обліку робочого часу складав особисто ОСОБА_3 .

Свідок ОСОБА_13 пояснила суду, що вона працює в КНП «Солонянська багатопрофільна лікарня» Солонянської селищної ради на посаді економіста з 2018 року та до її посадових обов`язків входить облік робочого часу, а саме: перевірка табелів на відповідність вимогам законодавства. Щомісяця табелі складаються кожним керівником підрозділу, а свідок лише перевіряє норму робочого часу щодо кожного працівника, який вказаний в табелі. До посадових обов`язків свідка не входить перевірка перебування певних осіб на роботі. Також свідку відомо про те, що на підприємстві працював ОСОБА_7 .

Свідок ОСОБА_14 пояснила суду, що вона працює в КНП «Солонянська багатопрофільна лікарня» Солонянської селищної ради на посаді начальника відділу кадрів з 2008 року та свідку відомо, що в 2019 році на роботу був прийнятий ОСОБА_7 на посаду сторожа, який потім був переведений на посаду робітника поточного ремонту. Всі табелі обліку робочого часу відносно ОСОБА_7 складав ОСОБА_3 , а свідок лише перевіряла їх щодо достовірності даних про відпустки, прийняття на роботу, перебування на лікарняному, тощо.

Свідок ОСОБА_15 пояснила суду, що вона працює в КНП «Солонянська багатопрофільна лікарня» Солонянської селищної ради на посаді головного бухгалтера з 2007 року та свідку про роботу ОСОБА_3 взагалі нічого не відомо, оскільки вона здійснює лише нарахування заробітної плати на підставі табелів, які до неї перевіряє відділ кадрів та економіст. Свідку лише відомо про те, що табель обліку робочого часу заповнює особисто ОСОБА_3 по працівникам, які є в його підпорядкуванні. Показаннями вказаних свідків підтверджується факт того, що табель обліку робочого часу заповнювався ОСОБА_3 .

Свідок ОСОБА_8 пояснив суду, що працює в КНП «Солонянська багатопрофільна лікарня» Солонянської селищної ради на посаді робітника по поточному ремонту з 2017 року та свідку відомо про те, що ОСОБА_7 також працював на аналогічній посаді в 2020 році. Спочатку ОСОБА_7 працював сторожем, потім його перевели в робітники. В березні 2020 року свідок працював на 0,25 ставки та бачив ОСОБА_7 лише в ті дні, коли сам виходив на роботу. Також свідок зазначив, що бували дні коли замість ОСОБА_7 працював його онук ОСОБА_16 , якого свідок знає особисто, оскільки він також раніше працював в лікарні. В такі дні онук виконував важкі роботи замість дідуся.

Свідок ОСОБА_9 пояснив суду, що працює в КНП «Солонянська багатопрофільна лікарня» Солонянської селищної ради на посаді робітника по поточному ремонту з 2017 року та свідку відомо про те, що ОСОБА_7 також працював на аналогічній посаді в 2020 році. Також свідок зазначив, що замість ОСОБА_7 іноді (пару раз) роботи виконував його онук ОСОБА_16 .

Свідок ОСОБА_10 пояснив суду, що працює в КНП «Солонянська багатопрофільна лікарня» Солонянської селищної ради на посаді робітника по поточному ремонту та свідку відомо про те, що ОСОБА_7 також працював на аналогічній посаді в 2020 році. Особисто під час виконання робіт з ОСОБА_7 він не пересікався. Також свідок зазначив, що замість ОСОБА_7 іноді (пару раз) роботи виконував його онук ОСОБА_16 . Бували випадки коли ОСОБА_17 працював без ОСОБА_7 , а бувало що вони разом працювали.

Свідок ОСОБА_11 пояснив суду, що є онуком ОСОБА_7 та коли діду було важко виконувати якісь роботи, то він приходив і допомагав йому приблизно по годині на день. Всі роботи виконували разом з дідом. Обвинуваченого ОСОБА_3 знає особисто, оскільки сам також працював в лікарні та ОСОБА_3 бачив свідка під час того, як останній виконував роботи за свого діда. Також свідка під час роботи бачили і інші свідки, а обвинувачений просив дотримуватися правил охорони праці. Два-три рази виконував роботи без свого діда.

Свідок ОСОБА_7 пояснив суду, що працював на посаді сторожа протягом 3 місяців, а потім працював робітником з поточного ремонту. Об`єм робіт йому визначав ОСОБА_3 та іноді виконувати роботи йому допомагав онук, який виконував важкі роботи. Онук приїздив приблизно разів 10, а ОСОБА_3 знав, що свідку буде допомагати онук. Двічі онук навіть був присутнім на оперативній нараді, де визначався обсяг роботи. Також свідок зазначив, що можливо 2-3 рази за нього працював його онук ОСОБА_11 самостійно.

Таким чином, суд вважає, що показаннями свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 підтверджено факт того, що роботи замість ОСОБА_18 виконував його онук ОСОБА_11 , хоча і не весь період роботи ОСОБА_7 в березні 2020 року, проте частково.

Крім того, згідно заяв ОСОБА_7 від 03 грудня 2019 року та від 29 січня 2020 року підтверджується факт написання ним заяв про прийняття на роботу до КНП «Солонянськабагатопрофільна лікарня»Солонянської селищноїрадина посаду сторожа, а потім переведення на посаду робітника з комплексного обслуговування та ремонту будинків (а.с.70, 71). На підставі вказаних заяв були прийняті накази № 500 від 09 грудня 2019 року про прийняття на роботу ОСОБА_7 на посаду сторожа (а.с.183) та наказ № 41 від 31 січня 2020 року про переведення його на посаду робітника з комплексного обслуговування та ремонту будинків (а.с.184), а вказане підтверджує факт перебування ОСОБА_7 у трудових відносинах з КНП «Солонянська багатопрофільна лікарня» Солонянської селищної ради.

Згідно наказу №79 від 10 березня 2020 року ОСОБА_7 був звільнений на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України (а.с.185), тобто останній перебував на посаді робітника з комплексного обслуговування та ремонту будинків в період з 31 січня 2020 року по 10 березня 2020 року.

Відповідно до наказу № 3 від 03 січня 2020 року ОСОБА_3 був переведений на посаду завідувача інженерно-технічним відділом КНП «Солонянська багатопрофільна лікарня» Солонянської селищної ради з 02 січня 2020 року (а.с.187), а згідно досліджених судом Посадової інструкції завідувача господарством КЗ «Солонянська центральна лікарня» ДОР (а.с.178-179) та Посадової інструкції завідувача інженерно-технічним відділом КНП «Солонянська багатопрофільна лікарня» Солонянської селищної ради (а.с.180-182), до посадових обов`язків ОСОБА_3 входило також і складання графіків роботи та відпусток інженерно-технічного та адміністративно-господарського персоналу (п.2.24); забезпечування ведення табелю обліку робочого часу працівників, контролювання дотримання персоналом графіку роботи, внесення своєчасних корективів у графіки робочого часу працівників (п.2.25).

Таким чином, матеріалами справи підтверджено факт того, ОСОБА_3 в березні 2020 року обіймав посаду завідувача інженерно-технічним відділом та був наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, тобто був службовою особою, а ОСОБА_7 перебував під його підпорядкуванням.

Згідно дослідженого судом табелю обліку робочого часу господарства за березень 2020 року (а.с.167) встановлено, що робітник ОСОБА_7 відпрацював 6 робочих днів, тобто 48 годин.

Висновком експерта № СЕ-19/104-21/8966-ПЧ від 18 березня 2021 року встановлено, що підпис в документі «Табель обліку робочого часу госпдвора за березень 2020 року» напроти тексту «Завідувач ІТВ…. ОСОБА_3 » виконаний обвинуваченим (а.с.173). Вказані обставини не заперечувалися і самим обвинуваченим під час судового розгляду, а також судом встановлено що ОСОБА_7 отримав заробітну плату за березень 2020 року в розмірі 2370 гривень 32 копійки (а.с.191-198), що також не заперечувалося самим ОСОБА_7 .

Проаналізувавши всі зібрані по справі докази, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин суд приходить до наступного висновку.

З диспозиції ч. 1ст. 366 КК Українита узагальнень Верховного Суду України «Про практику розгляду кримінальних справ про злочини, склад яких передбачено ст. 366 КК України (службове підроблення)» слідує, що об`єктивна сторона службового підроблення полягає у перекрученні істини в офіційному документі, вчиненому службовою особою з використанням свого службового становища. Такий злочин виявляється тільки в активній поведінці службової особи і може бути вчинений однією з декількох альтернативних передбачених у ч. 1ст. 366 КК Українидій: а) внесення до документу неправдивих відомостей; б) інше підроблення документів; в) складання неправдивих документів; г) видача неправдивих документів.

Внесення до документів неправдивих відомостей означає включення інформації, яка цілком або частково не відповідає дійсності, до справжнього офіційного документа. Отже, у всіх цих ситуаціях зміст справжнього документа змінюється лише частково - частина відомостей в ньому відповідає дійсності, а частина має неправдивий характер. При цьому форма документа та всі його реквізити відповідають необхідним вимогам.

Суб`єктивна сторона службового підроблення, передбаченого ч. 1ст. 366 КК України, характеризується тільки прямим умислом, оскільки службова особа завідомо усвідомлює неправдивий характер тих відомостей, які вносяться нею до офіційних документів. В той же час суб`єктивна сторона не містить корисливого мотиву, оскільки дії ОСОБА_3 не спричинили матеріальної шкоди, що і було підтверджено представником потерпілого ОСОБА_5 , який пояснив, що збитків лікарні не спричинено, оскільки робота була виконана в повному обсязі. Тому суд вважає, що посилання про корисливий мотив дій ОСОБА_3 в обвинувальному акті слід виключити з обсягу обвинувачення.

На підставі досліджених судом доказів, суд вважає, що вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, кваліфікованого за ч.1 ст. 366 КК України повністю доведена, оскільки показання як самого обвинуваченого, який не заперечував факт того, що інколи замість ОСОБА_7 працювала інша особа, так і свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_7 узгоджуються як між собою, так і з дослідженими судом письмовими доказами.

Таким чином, встановивши факт того, що в березні 2020 року мали місце випадки невиходу ОСОБА_7 на роботу та виконання замість нього робіт іншою особою, а саме ОСОБА_11 , що не заперечувалося як самим обвинуваченим, так і ОСОБА_7 , ОСОБА_11 та свідками ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , тому у суду не виникає сумніву щодо винуватості ОСОБА_3 у вчиненні даного злочину та вважає правильною кваліфікацію його дій органом досудового розслідування як службове підроблення тобто, внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.

Досліджуючи письмові докази сторони захисту, а саме: ухвали про надання дозволу на тимчасовий доступ до речей та документів від 23 лютого 2021 року (а.с.199-203) з протоколами тимчасового доступу від 03 березня 2021 року (а.с.205-208), постанову від 03 березня 2021 року про визнання речовими доказами, лист т.в.о. заступника начальника начальника слідчого відділу Дніпровського районного управління поліції ОСОБА_19 від 18 червня 2021 року № 43/2-А-107, а також клопотання захисника адвоката ОСОБА_6 про визнання доказів недопустимими, суд зазначає наступне.

Оскільки доказів звільнення слідчої ОСОБА_20 з займаної нею посади слідчого, яка здійснювала тимчасовий доступ до речей і документів в даному кримінальному провадженні, суду не надано, тому посилання адвоката на реорганізацію Солонянського відділення поліції у ВП № 9 та як наслідок недопустимість отриманих під час проведення такої процесуальної дії доказів, а саме: табелю обліку робочого часу за березень 2020 року і як плоду отруйного дерева висновку експерта, не приймаються судом. Суд вважає, що слідча ОСОБА_20 внаслідок реорганізації Солонянського відділення поліції у ВП № 9 не втратила свого процесуального статуту слідчої, а тому отримала такий доказ правомірно і тому суд не вважає такий доказ таким, що не може свідчити про винуватість ОСОБА_3 . Крім того, доказів звільнення слідчої ОСОБА_20 в період отримання нею тимчасового доступу суду не надано.

Згідно з пунктами 17, 22постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 29.06.1990 року «Про виконання судами України законодавства та постанов Пленуму Верховного Суду України по питанням судового розгляду кримінальних справ та постановлення вироку»висновки суду по оцінці доказів необхідно викладати в вироках в точних і категоричних судженнях, які б виключали сумніви щодо достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних та виключення інших доказів судом повинно бути мотивовано.

Водночас уст.62 КонституціїУкраїни закріплено основний принцип допустимості доказів, який полягає у тому, що обвинувачення не може ґрунтуватисянадоказах,одержаних незаконним шляхом.

Згідно ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Статтею 86 КПК України визначено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

У частині 3 ст. 62 Конституції України закріплено основний принцип допустимості доказів, який полягає у тому, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом.

Рішенням Конституційного Суду України № 12-рп/2011 від 20.10.2011 року надано офіційне тлумачення положення першого речення ч. 3 ст. 62 Конституції України, відповідно до якого обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, необхідно розуміти так, що обвинувачення у вчиненні злочину не може ґрунтуватися на фактичних даних, одержаних в результаті оперативно-розшукової діяльності уповноваженою на те особою без дотримання конституційних положень або з порушенням порядку, встановленого законом, а також одержаних шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбачених Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність», особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності.

Згідно частин 1-3 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: 1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; 2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження; 3) порушення права особи на захист; 4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права; 5) порушення права на перехресний допит. Недопустимими є також докази, що були отримані: 1) з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні; 2) після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.

Згідно ч. 4 ст. 87 КПК України докази, передбачені цією статтею, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду, крім розгляду, якщо вирішується питання про відповідальність за вчинення зазначеного істотного порушення прав та свобод людини, внаслідок якого такі відомості були отримані.

З клопотання про визнання доказів недопустимими, як і з самого протоколу, табеля обліку робочого часу та висновку експерта не вбачається істотного порушення прав людини і основоположних свобод. Ознака очевидності чи неочевидності допустимості певного доказу є оціночним поняттям і вирішення даного питання відноситься виключно до дискреційних повноважень суду. Тому недопустимості доказів, про які зазначено в клопотанні захисника суд не вбачає.

Також суд не враховує посилання захисника обвинуваченого на те, що стороною обвинувачення не було встановлено конкретні години коли не працював ОСОБА_7 та коли за нього виконував роботу його онук ОСОБА_11 , оскільки внесення до документів неправдивих відомостей означає включення інформації, яка в тому числі частково не відповідає дійсності, до справжнього офіційного документа.

Отже, відповідно до вимог ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку і прийшов до висновку про повну доведеність вини ОСОБА_3 у пред`явленому обвинуваченні. Судом встановлено, що він діяв з прямим умислом. Обвинувачений є суб`єктом цього кримінального правопорушення, оскільки є осудною особою. Кваліфікуючими ознаками пред`явленого в обвинуваченні кримінального правопорушення є вчинення дій службовою особою.

Стороною обвинувачення в обвинувальному акті в якості обставини, яка пом`якшує покарання вказанощире каяття. Обставини, які обтяжують покарання стороною обвинувачення не зазначені.

Суд, оцінивши позицію обвинуваченого до скоєного, а також те, що він у судовому засіданні вину не визнав вважає, що в даній справі відсутня така обставина, яка пом`якшує покарання, як щире каяття, оскільки щире каяття, характеризуючи ставлення винної особи до вчиненого нею проступку означає, що особа визнає свою вину, дає правдиві показання, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює вчинене, бажає виправити ситуацію, що склалася, демонструє готовність понести заслужене покарання. Однак, суд не встановив усіх цих ознак та вважає, що така обставина, яка пом`якшує покарання - відсутня. Також суд вважає, що в даній справі відсутні обставини, які обтяжують покарання.

При призначенніпокарання обвинуваченому ОСОБА_3 згідно звимогами ст.ст.65-67КК Українитароз`ясненьпостановиПленуму ВерховногоСуду України№ 7від 24.10.2003року «Пропрактику призначеннясудами кримінальногопокарання»,суд враховуєступінь тяжкостівчиненого правопорушення,яке згідност.12КК Україниє нетяжкимзлочином,особу обвинуваченого,який ранішене судимий,за місцемроботи характеризуєтьсяпозитивно,на облікуу лікарівнарколога тапсихіатра неперебуває,офіційно працевлаштований,а такожобставини,що пом`якшуютьі обтяжуютьпокарання.

Відповідно до ч. 2ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.

Суд, вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_3 , реалізовуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, вважає, що виправлення обвинуваченого в даному випадку можливе без його ізоляції від суспільства. Підстави для застосування правил ст. ст. 69, 69? КК України відсутні.

На підставі викладеного, суд враховуючи конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, особу винного, його ставлення до вчиненого, вважає, що йому необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 366 КК України у виді штрафу з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків, оскільки обвинувачений не каявся, що свідчить про те, що він до кінця не усвідомлює протиправність своїх дій.

При вирішенні долі речових доказів суд враховує положення ч. 9 ст.100КПК України, згідно якої питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Згідно постанови про визнання речовими доказами від 03 березня 2021 року оригінали документів, які визнані речовими доказами, слід залишити зберігати в матеріалах справи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

В обвинувальному акті зазначено, що витрати на залучення експерта по кримінальному провадженню №12020040570000176склали 1 634 гривень 50 копійок. Вказані витрати підтверджуються Довідкою про витрати на проведення експертизи в кримінальному провадженні №12020040570000176 та підлягають стягненню з обвинуваченого.

Запобіжний захід по даному кримінальному провадженню стосовно обвинуваченого не обирався.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_3 винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 366 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 3000 (трьох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 (п`ятдесят одна)тисяча гривень00копійок з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків строком на 2 (два) роки.

Речові докази по справі: оригінал заяви ОСОБА_7 про прийняття на роботу на 1 арк; оригінал заяви ОСОБА_7 про переведення на посаду робітника з комплексного обслуговування та ремонту будинків на 1 арк.; картка-довідка про нарахування заробітної плати за 2020 рік на 1 арк.; розрахунок ОСОБА_21 за 6 календарних днів на 1 арк.; табель обліку робочого часу госпдвору за березень 2020 року на 1 арк.; оригінал наказу № 500 від 09 грудня 2019 року про прийняття на роботу ОСОБА_7 на посаду сторожа на 1 арк.; оригінал наказу № 41 від 31 січня 2020 року про переведення ОСОБА_7 на посаду робітника з комплексного обслуговування та ремонту будинків на 1 арк.; оригінал наказу №79 від 10 березня 2020 року про звільнення ОСОБА_7 на 1 арк. залишити зберігати в матеріалах справи.

Стягнути з ОСОБА_3 1 634 гривень (одну тисячу шістсот тридцять чотири) гривні 50копійок документально підтверджених витрат на залучення експерта в дохід державного бюджету.

Заходи забезпечення кримінального провадження в даному кримінальному провадженні ОСОБА_3 , а саме запобіжний захід до набрання вироком законної сили не застосовувався.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Солонянський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору, захиснику, обвинуваченому та представнику потерпілого.

Головуючий: суддя ОСОБА_1