Рішення

від 01.05.2022 по справі 125/1614/21

БАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

125/1614/21

2/125/535/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.05.2022 м. Бар Вінницької області

Барський районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Салдан Ю. О.,

секретар судового засідання Гаврищук К. М.,

за участі: позивача ОСОБА_1

третьої особи ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , державного реєстратора Шаргородської міської ради Підпалюк Лесі Вікторівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, - ОСОБА_4 , про визнання незаконним та скасування рішення,

У С Т А Н О В И В :

1. Стислий виклад позиції сторін

Позов ОСОБА_1 мотивував тим, що згідно з свідоцтвом про право власності на майновий пай, виданим 16 жовтня 2014 року Маньковецькою сільською радою, він має право на частку пайового фонду приватно-орендного кооперативу «Дружба» у розмірі 7997 гривень. 27.01.2020 було зареєстровано право приватної власності ОСОБА_3 на нерухоме майно, яке входить до пайового фонду вказаного кооперативу - 78/100 блоку теплих стоянок. Підставою внесення запису зазначено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняте державним реєстратором Шаргородської міської ради Підпалюк Лесею Вікторівною, підставою виникнення права власності - акт приймання-передачі нерухомого майна, виданий 21.09.2015, та свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, видане 28.10.2019.

У постанові від 30.07.2019 у справі №125/57/18 за результатами розгляду позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 Верховний Суд України зазначив, що для набуття права власності на нерухоме майно власнику майнового сертифікату майно має бути виділено у власність на підставі рішення загальних зборів співвласників майна приватно-орендного кооперативу «Дружба» або на підставі договору про виділення йому в натурі частки з пайового фонду кооперативу, укладеного між учасниками цього кооперативу. Надання такої згоди шляхом рішення загальних зборів або укладення відповідного договору є необхідною умовою для виділення частки майна, однак така згода інших членів кооперативу відсутня.

Позивач вказував, що ОСОБА_5 не звертався до зборів співвласників майнових паїв ліквідованого приватно-орендного кооперативу «Дружба» с. Маньківці Барського району з питання виділення йому в натурі частини згаданої будівлі, згоду інших співвласників не отримав. Реєстрацію права приватної власності на 78/100 приміщення блоку теплих стоянок за ОСОБА_3 було проведено без належних на те підстав. Реєстратором не вказано площі та адреси частки будівлі, яка належить ОСОБА_6 на праві спільної часткової власності. Не було перевірено відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах.

На підставі викладеного позивач просив визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50853830 від 28.01.2020 16:12:27, ОСОБА_7 , Шаргородська міська рада, виконавчий комітет, Вінницька область, скасувати запис в реєстрі прав власності на нерухоме майно індексний номер: 35225139, щодо реєстрації права власності ОСОБА_3 на нежитлове приміщення, блок теплих стоянок, розміщене за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 776253605202. Стягнути з відповідача судові витрати.

Представник відповідача адвокат Країло С. В. подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову, вважаючи його безпідставним, а права та інтереси позивача не порушеними.

У відзиві представник відповідача виклав своє тлумачення законодавства щодо порядку виділення в натурі майна власникам майнових сертифікатів. Зокрема, вказав, що на момент розгляду справи оформлення права власності на виділене в рахунок майнових паїв майно регулюється нормами Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 (далі - Порядок №1127). Згідно з вказаним порядком підставою для державної реєстрації права власності на майно, виділене власнику майнового паю, є свідоцтво з відміткою підприємства правонаступника реорганізованого КСП про виділення майна в натурі, засвідченою підписом керівника такого підприємства й печаткою, та акт приймання-передачі майна. Однак на практиці державні реєстратори вимагають також документ, який підтверджує присвоєння адреси об`єкту нерухомості, технічний паспорт на нерухоме майно, рішення загальних зборів співвласників про виділення майна в натурі.

У відзиві також зазначено, що для виділення майна в натурі мають бути проведені загальні збори співвласників майнових паїв КСП, скликанням яких, зазвичай, займається підприємство, яке викупило більшу частину майнових паїв, або підприємство-правонаступник КСП. Скликати загальні збори можна шляхом розміщення оголошення в місцевих засобах масової інформації або на місцевих дошках оголошень. Особа, яка бажає отримати конкретне майно в натурі подає відповідну заяву загальним зборам співвласників. Якщо підприємство-правонаступник відсутнє або не вдається зібрати необхідний кворум загальних зборів, то визнання права власності на майно відбувається у судовому порядку.

Зазначено також, що відповідач ОСОБА_3 , об`єднавши кілька майнових паїв (придбавши сертифікати на них) отримав відповідно до вимог чинного законодавства один сертифікат на майно, що належало раніше кільком невизначеним власникам - членам КСП, які продали свої права на свої частки у цьому майні відповідачу. Відтак, відповідач правомірно набув у власність 78/100 блоку теплих стоянок згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.01.2020, прийнятим державним реєстратором Підпалюк Л. В.

У відповіді на відзив ОСОБА_3 позивач зазначив, що відповідач не надав жодних доказів тих обставин, що викупивши кілька свідоцтв про право власності на майновий пай члена КСП він отримав один сертифікат на конкретно визначене майно. Позивач також посилався на преюдиційність обставин, встановлених постановою Верховного Суду України від 30.07.2019, що ОСОБА_3 не отримував згоди співвласників майна приватно-орендного кооперативу «Дружба» на виділення в натурі його частки. Позивач також вказував, що він має право на участь у голосуванні на загальних зборах власників майнових паїв під час вирішення питання про виділення в натурі частки, яка належить ОСОБА_3 .

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити, надавши пояснення, які за змістом відповідають доводам, викладеним у позовній заяві і у відповіді на відзив.

Під час надання пояснень у судовому засіданні позивач і третя особа висловили спільну позицію, яка зводиться до того, що після скасування судом попередньої реєстрації права власності ОСОБА_3 на 78/100 блоку теплих стоянок, останній всупереч рішенням судів усіх інстанцій, якими уже вирішувався аналогічний спір між сторонами, повторно зареєстрував право власності на вказаний об`єкт у державного реєстратора з іншого району без згоди інших співвласників майнових паїв. Позивач і третя особа в обґрунтування неправомірності повторної реєстрації права власності посилалися на преюдиційні обставини, встановлені судами під час вирішення низки спорів між цими ж сторонами, зокрема на обставини: відсутності рішення зборів співвласників майнових паїв про виділення в натурі майна ОСОБА_3 , відсутності спілки співвласників майнових паїв пайового фонду приватно-орендного кооперативу «Дружба» с. Маньківці, відсутності підприємства правонаступника в приватно-орендного кооперативу «Дружба» с. Маньківці. Позивач також пояснив, що не заявляв про витребування документів з реєстраційної справи, яка зберігається у відділі державної реєстрації, оскільки під час вирішення попереднього спору між сторонами ці документи витребовувалися судом і було встановлено, що вони відсутні.

У судовому засіданні 27.04.2022 на етапі оголошення вступних промов і надання пояснень учасниками справи був присутнім представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Країло С. В. і відповідач ОСОБА_7 .

Представник відповідача ОСОБА_8 проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві. Акцентував на тому, що для проведення державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на частку спірного приміщення достатньо було подати лише два документа: свідоцтво про право власності на майновий пай члена КСП (майновий сертифікат) та акт приймання-передачі майна, які й були подані на реєстрацію, тому рішення державного реєстратора є законним. Вказував також на наявність рішення зборів співвласників майнових паїв, оформлене протоколом від 26.12.2019.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_7 проти позову заперечила, вважаючи його безпідставним. Надала пояснення про те, що під час прийняття рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно державний реєстратор має право вимагати лише ті документи, які вказані у Порядку №1127. У ситуації реєстрації права власності ОСОБА_3 вона керувалася пунктом 51 вказаного Порядку, згідно з яким для державної реєстрації права власності у зв`язку з виділенням нерухомого майна в натурі власникам майнових паїв членів КСП подаються: свідоцтво про право власності на майновий пай члена КСП (майновий сертифікат) з відміткою підприємства правонаступника реорганізованого КСП про виділення майна в натурі, засвідченою підписом керівника такого підприємства й печаткою, та акт приймання-передачі майна. Висловила припущення, що могла подаватися ще довідка про присвоєння адреси, однак які точно документи подавалися - не пам`ятає. Акцентувала, що відповідно до вимог закону не зобов`язана була перевіряти і вимагати інші документи, а за достовірність поданих на реєстрацію документів відповідальність несе заявник, а не державний реєстратор.

Після надання пояснень учасниками справи на початку дослідження письмових доказів судом було оголошено перерву у судовому розгляді у зв`язку з тим, що з технічних причин була перервана відеоконфренція з відповідачем ОСОБА_7 . З позивачем, третьою особою і представником відповідача була узгоджена дата наступного судового засідання - 02.05.2022, про яку вказаних осіб, у тому числі представника відповідача, було повідомлено 27.04.2022 під розписку, яка наявна в матеріалах справи.

Однак у судове засідання 02.05.2022 відповідач ОСОБА_3 , який був належним чином повідомленим про судове засідання шляхом вручення судової повістки його представнику, і його представник ОСОБА_8 не з`явилися. Про причини неявки перед початком судового засідання суд не повідомили, у зв`язку з чим причини неявки визнано неповажними і, оскільки представник відповідача висловив свою позицію у відзиві і під час надання пояснень у судовому засіданні, суд не вбачав перешкод для продовження судового розгляду.

Відповідач ОСОБА_7 перед початком судового засідання 02.05.2022 подала заяву про розгляд справи без її участі.

Вмотивованою ухвалою суду від 02.05.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, було постановлено продовжити судовий розгляд за участі позивача ОСОБА_1 і третьої особи ОСОБА_2 , які прибули у судове засідання.

2. Рух справи у суді, процесуальні дії

19.10.2021 відкрито провадження у справі і постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

25.11.2021 ухвалою суду залучено до участі у справі ОСОБА_9 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

Цією ж ухвалою від 25.11.2021 судом витребувано у Северинівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області персональні дані власників свідоцтв про право власності на майновий пай члена КСП «Дружба» приватно-орендного кооперативу «Дружба» с. Маньківці.

У відповідь на ухвалу суду про витребування доказів від 25.11.2021 Северинівська сільська рада листом від 10.11.2021 №947 повідомила, що сільська рада не володіє інформацією про персональні дані власників свідоцтв про право власності на майновий пай члена КСП «Дружба» приватно-орендного кооперативу «Дружба» с. Маньківці, які не отримали в натурі майна в рахунок своєї частки майнового паю (аркуш справи 108).

01.04.2022 закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 27.04.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, було задоволено клопотання відповідача ОСОБА_7 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

3. Фактичні обставини, встановлені судом, і зміст спірних правовідносин

Позивач ОСОБА_1 має право власності на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства «Дружба» приватно-орендного кооперативу «Дружба» с. Маньківці і його частка визначена в розмірі 7997 грн. Вказане підтверджується даними свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ВІ №004390, виданого Маньковецькою сільською радою 11.03.2013 (аркуш справи 15).

Третя особа ОСОБА_9 має право власності на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства «Дружба» приватно-орендного кооперативу «Дружба» с. Маньківці і його частка визначена в розмірі 2849 грн. Вказане підтверджується даними свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ВІ №004385, виданого Маньковецькою сільською радою 11.03.2013 (аркуш справи 67).

На підставі заяви голови комісії по розпаюванню майна приватно-орендного кооперативу «Дружба» про прийняття на відповідальне зберігання Маньковецькою сільською радою Барського району Вінницької області майна не витребуваних паїв, яке залишилося після ліквідації приватно-орендного кооперативу «Дружба», рішенням виконкому Маньковецької сільської ради Барського району Вінницької області № 30 від 05.08.2011 року було створено комісію для прийому - передачі вказаного майна, для відповідального зберігання. Згідно з актом прийому-передачі від 10.08.2011 комісія по розпаюванню майна приватно-орендного кооперативу «Дружба» передала, а Маньковецька сільська рада Барського району Вінницької області прийняла майно не витребуваних паїв, яке залишилося після ліквідації приватно-орендного кооперативу «Дружба» на суму 232544 грн, а саме: водонапірну башню, корівник №1, корівник №2, будівлю БТС (блоку теплових стоянок), свинарник №2, причіп ГКБ, жомову яму. Ці обставини встановлені рішенням Барського районного суду Вінницької області від 21.10.2013 у справі № 125/2446/13-ц (провадження №2/125/1300/13) за позовом ОСОБА_4 (який у цій справі є третьою особою на стороні позивача) до Маньковецької сільської ради Барського району Вінницької області про повернення майна недобросовісним володільцем, визнання незаконними дій Маньковецької сільської ради Барського району Вінницької області (аркуш справи 138). У судовому засіданні оглянуто належним чином засвідчену копію вказаного рішення з відміткою про набрання ним законної сили 25.11.2013. На підставі приписів частини 4 статті 82 ЦПК України встановлені рішеннями суду обставини у справі № 125/2446/13-ц (провадження №2/125/1300/13) не доказуються під час розгляду цієї справи. Ці обставини також не оспорювалися відповідачами у цій справі.

Відповідно до рішення зборів уповноважених членів спілки співвласників майнових паїв приватно-орендного кооперативу «Дружба» с. Маньківці Барського району від 29.06.2010 будівля блоку теплих стоянок є єдиним комплексом та має вартість 192926 грн. У зв`язку з цим Маньковецька сільська рада Барського району Вінницької області надала ОСОБА_9 (який у цій справі є третьою особою на стороні позивача) відповідь №К-12 від 10.06.2013, в якій зазначила, що не заперечує щодо виділення в натурі йому майна на суму, яка визначена в свідоцтві про право власності на майновий пай члена КСП в розмірі 2849 гривень, але через те, що будівля блоку теплих стоянок відповідно до вказаного рішення зборів від 29.06.2010 є єдиним комплексом та має вартість значно більшу, ніж частка ОСОБА_9 , є неможливим виділити таку частку в натурі без висновку спеціаліста (експерта). Ці обставини встановлені вищевказаним рішенням Барського районного суду Вінницької області від 21.10.2013 у справі № 125/2446/13-ц (провадження №2/125/1300/13), яке набрало законної сили 25.11.2013, і не доказуються під час розгляду цієї справи. Ці обставини також не оспорювалися відповідачами у цій справі.

Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 21.10.2013 у справі № 125/2446/13-ц (провадження №2/125/1300/13) також було встановлено ту обставину, що на час розгляду справи і ухвалення рішення спілка співвласників майнових паїв ліквідованого приватно-орендного кооперативу «Дружба» с. Маньківці Барського району відсутня.

27.01.2020 державним реєстратором виконавчого комітету Шаргородської міської ради Підпалюк Л. В. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 50853830 від 28.01.2020. На підставі цього рішення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно були внесені відомості про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на частку розміром 78/100 нежитлового приміщення - блок теплих стоянок, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 .

У відомостях Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підставою виникнення прав власності вказано: акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н, виданий 21.09.2015, видавник: сторони; свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), дублікат, серія та номер ВІІ010564, виданий 28.10.2019, видавник Маньковецька сільська рада Барського району Вінницької області.

Вказані обставини підтверджуються даними витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №198001448 від 28.01.2020 (аркуш справи 17).

Маньковецька сільська рада Барського району Вінницької області (ЄДРПОУ 04329381) була реорганізована шляхом приєднання до Северинівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області (ЄДРПОУ 04330421). Наведене підтверджується витягом з рішення №14 від 10.12.2020 2 сесії 8 скликання Северинівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області (аркуш справи 69).

Між сторонами цієї справи раніше уже мав місце аналогічний судовий спір з приводу реєстрації права власності ОСОБА_3 на частку у тому самому спірному об`єкті нерухомості, що й у цьому спорі: частку розміром 78/100 нежитлового приміщення - блок теплих стоянок, яке розташовано в урочищі 2 на території приватно-орендного кооперативу «Дружба» Маньковецької сільської ради. Судами першої і апеляційної інстанції було встановлено, що на вказаний об`єкт ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 від 13.11.2015. Під час судового розгляду ОСОБА_3 не надав суду належних і допустимих доказів того, що спірне майно (блок теплих стоянок) було виділено йому у власність на підставі рішення загальних зборів співвласників майна приватно-орендного кооперативу «Дружба», ОСОБА_3 не надав суду ні відповідного рішення загальних зборів співвласників майна, ні договору між співвласниками про виділення йому в натурі частки з нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності.

Вказані обставини встановлені постановою Апеляційного суду Вінницької області від 19.09.2018 у справі №127/57/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно (аркуш справи 49-51), а також постановою Верховного Суду від 30.07.2019 (аркуші справи 41-45), якою рішення судів першої та апеляційної інстанції залишено без змін. На підставі приписів частини 4 статті 82 ЦПК України встановлені рішеннями суду обставини у справі №127/57/18 не доказуються під час розгляду цієї справи.

4. Оцінка суду та застосовані судом норми права

4.1. Щодо правомірності набуття права власності на частку у спірному майні і порушення прав позивача

Згідно з нормами статті 7 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» 14.02.1992 № 2114-XII (який введено в дію 01.03.1992) (надалі - Закон про КСП), редакція якої не змінювалася з часу прийняття закону, об`єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Об`єктами права власності підприємства є також частки у майні та прибутках міжгосподарських підприємств та об`єднань, учасником яких є підприємство. Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Суб`єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону про КСП право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном.

Згідно з нормами абзацу 1-2 частини 1 статті 9 Закону про КСП до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій. Уточнення складу і вартості пайового фонду майна членів підприємств, у тому числі реорганізованих, проводиться за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України . Право членів підприємства на пайовий фонд майна залежить від їх трудового внеску.

Згідно з частинами 2-3 статті 9 Закону про КСП пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства. У разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі.

Указом Президента України «Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки» від 29.01.2001 № 62/2001 (який скасований не був) було визначено комплекс заходів щодо реформування аграрного сектора економіки. Зокрема, Указом передбачалася реорганізація колективних сільськогосподарських підприємств і створення на базі їхнього майна нових форм господарювання на засадах приватної власності. Одним із заходів було також запровадження документального посвідчення права власності на паї шляхом видачі свідоцтв про право власності на пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майнові сертифікати); забезпечення утворення комісій з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування, а також здійснення відповідних заходів, передбачених із залученням до їх складу колишніх членів колективних сільськогосподарських підприємств, працівників органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та представників суб`єктів господарювання, які було створено внаслідок реорганізації чи на основі майна, що належало ліквідованим колективним сільськогосподарським підприємствам.

Вказаним Указом Президента України Кабінету Міністрів України було доручено затвердити методику уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих; порядок визначення розмірів паїв та документального посвідчення права власності на паї; форму свідоцтва про право власності на пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат); типове положення про комісію з організації вирішення майнових

питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектора економіки.

Цим же Указом покладено на Міністерство аграрної політики України надання офіційних роз`яснень щодо цього Указу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2001 №177 (в редакції з останніми змінами від 19.05.2021), яка є чинною на момент розгляду справи, було затверджено: Методику уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих (надалі - Методика); Порядок визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення (надалі - Порядок визначення розмірів майнових паїв); Типове положення про комісію з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектору економіки (надалі - Типове положення про комісію).

Абзацом 5 пункту 2 вказаної Методики визначено, що майновий пай - частка майна члена підприємства у пайовому фонді, виражена у грошовій формі та у відсотках розміру пайового фонду.

У пункті 1 Типового положення про комісію було передбачено, що комісія створюється з метою забезпечення захисту прав на пайовий фонд майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, в тому числі реорганізованих, де не завершено процес паювання майна і не здійснено належного оформлення та реалізації цих прав відповідно до законодавства.

Комісія підзвітна у своїй діяльності зборам співвласників (співвласники - члени підприємства, в тому числі реорганізованого, за якими зберігається право на майнові паї у пайовому фонді підприємства, але які не отримали його в натурі чи не передали як внесок до статутного фонду правонаступника) (пункт 2 Типового положення про комісію, пункт 1 Методики).

Пунктом 2-3 Порядку визначення розмірів майнових паїв було передбачено, що для визначення розмірів майнових паїв членів підприємств необхідно затвердити: Положення про порядок паювання майна; скласти список осіб, які мають право на майновий пай; визначити індивідуальні майнові паї. Проект Положення про порядок паювання майна, який серед інших питань, повинен був передбачати порядок виділення майна в натурі співвласникам за їх бажанням у період паювання майна, розробляється комісією з організації вирішення майнових питань, і затверджується загальними зборами членів підприємств, які є співвласниками його майна (далі - збори співвласників).

Отже, власники майнових сертифікатів мають право спільної часткової власності на пайовий фонд майна колективного сільського господарського підприємства, у тому числі реорганізованого.

Відповідно до частини 1 статті 356 Цивільного кодексу України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно з нормами статті 368 Цивільного кодексу України (частини 1 - 3) право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Наведені норми законодавства дають підстави для висновку, що майнові питання щодо виділення в натурі майна власникам майнових паїв на частку пайового фонду майна колективних сільськогосподарських підприємства, у тому числі реорганізованих, вирішуються зборами співвласників майнових паїв.

Пунктом 13 Порядку визначення розмірів майнових паїв передбачено, що майновий пай члена підприємства документально підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена підприємства за зразком згідно з додатком. У разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування видається нове свідоцтво.

Відповідно до пункту 14 Порядку визначення розмірів майнових паїв свідоцтво видається сільською, селищною або міською радою згідно із списком осіб, які мають право на майновий пай підприємства. Для отримання нового свідоцтва у разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування до сільської, селищної або міської ради подаються посвідчені в установленому порядку копія відповідної цивільно-правової угоди або копія свідоцтва про право на спадщину, попереднє свідоцтво про право власності на майновий пай член колективного сільськогосподарського підприємства. Після отримання зазначених документів сільська, селищна або міська рада вносить відповідні зміни до списку осіб, які мають право на майновий пай підприємства, та анулює попереднє свідоцтво, про що робиться запис у книзі обліку свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства. Усі подані документи формуються в окрему справу по кожному підприємству. Факт оформлення свідоцтва засвідчується гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради. Оформлені свідоцтва реєструються у книзі обліку свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства.

Отже, видача свідоцтва про право власності на майновий пай належить до компетенції сільської, селищної або міської ради.

Як встановлено судом, Маньковецька сільська рада Барського району Вінницької області прийняла майно не витребуваних паїв, яке залишилося після ліквідації приватно-орендного кооперативу «Дружба», у тому числі будівлю блоку теплових стоянок. Крім того, Маньковецька сільська рада надавала ОСОБА_9 відповідь №К-12 від 10.06.2013 про те, що не заперечує щодо виділення в натурі йому майна на суму, яка визначена в свідоцтві про право власності на майновий пай члена КСП. Надалі Маньковецька сільська рада була реорганізована шляхом приєднання до Северинівської сільської ради. Ці обставини, а також наявність законодавчо встановленого обов`язку органу місцевого самоврядування вести книгу обліку свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, свідчать про те, що уповноважені особи Северинівської сільської ради, яка є правонаступником Маньковецької сільської ради, умисно ухилилися без повідомлення причин від подання доказів на вимогу суду.

Частина 10 статті 84 ЦПК України містить положення про те, що у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Оскільки інформація витребовувалася судом для вирішення питання про залучення третіх осіб до розгляду справи, однак не була надана суду, суд здійснив розгляд справи за наявними в ній доказами.

У постанові Верховного Суду від 30.07.2019 у справі №125/57/18 за результатами вирішення спору між цим же позивачем і відповідачем з приводу оформлення права власності на цей же спірний об`єкт, викладено правовий висновок про те, що надання згоди шляхом рішення загальних зборів співвласників майна приватно-орендного кооперативу «Дружба» або укладення відповідного договору про виділення в натурі частки з пайового фонду кооперативу, укладеного між учасниками цього кооперативу, є необхідною умовою для виділення частки майна. Такий правовий висновок Верховним Судом сформовано з посиланням на Рекомендації щодо порядку здійснення права спільної часткової власності власниками майнових паїв колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, які було затверджено Наказом Міністерства аграрної політики від 20.05.2008 № 315.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Окремого наказу про скасування вказаних Рекомендації видано не було.

Відтак, суд враховує вищенаведені висновки Верховного Суду під час вирішення цього спору.

У пункті 2.4 Рекомендацій щодо порядку здійснення права спільної часткової власності власниками майнових паїв колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, які було затверджено Наказом Міністерства аграрної політики від 20.05.2008 № 315, зазначено, що управління майном, що перебуває у спільній частковій власності відповідно до укладеного договору про порядок володіння та користування майном, здійснюється через загальні збори співвласників.

Рішення загальних зборів співвласників приймається за згодою не менш як 2/3 співвласників, крім рішень щодо відчуження майна та виділення в натурі частки з майна, які приймаються одностайно (пункт 2.5 вказаних Рекомендацій).

У пункті 4 вказаних Рекомендацій зазначено, що співвласник, який виявив бажання отримати в натурі належну йому частку майна, що перебуває у спільній частковій власності, подає уповноваженій особі, а у разі її відсутності - зборам співвласників відповідну заяву. Частка з майна, що перебуває у спільній частковій власності, виділяється її співвласнику в натурі у розмірі, еквівалентному вартості частки, визначеної договором про порядок володіння та користування майном. Для виділення спільної частки в натурі співвласник може об`єднати свою частку з частками інших співвласників, які виявили бажанні отримати їх у натурі. Якщо виділення в натурі частки з майна, що перебуває у спільній частковій власності, є неможливе (неподільна річ), співвласник, який виявив бажання отримати її в натурі, має право на одержання від інших співвласників матеріальної, у тому числі грошової, компенсації вартості його частки. Договір між співвласниками про виділення в натурі частки з нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Позивач і третя особа стверджували, що правонаступник ліквідованого приватно-орендного кооперативу «Дружба» відсутній.

Відповідачами також не надано доказів існування юридичної особи-правонаступника ліквідованого приватно-орендного кооперативу «Дружба».

У жодному з судових рішень за результатами низки судових спорів з приводу пайового майна вказаного кооперативу, наданих позивачем, правонаступник не згадується.

У Державному реєстрі як підставу виникнення права власності ОСОБА_3 вказано акт приймання-передачі нерухомого майна від 21.09.2015, а також свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), виданий 28.10.2019. Відтак, передане за актом майно повинно було відповідати частці пайового фонду згідно з майновим сертифікатом від 28.10.2019.

Акт приймання-передачі майна за своєю суттю опосередковує і засвідчує фактичне передання майна, виділеного в натурі. Факту передання майна, як виділеної в натурі частки в рахунок майнового паю, повинно передувати рішення загальних зборів співвласників майнових паїв або відповідний, належним чином оформлений договір між співвласниками. Водночас, співвласники приймають рішення про виділення майна в натурі власнику майнового паю відповідно до його частки у пайовому фонді, розмір якої вказується у свідоцтві про право власності на майновий пай, яке згідно із згаданими нормами законодавства є тим документом, який посвідчує право власності на майновий пай. Тобто, спочатку видається свідоцтво, а потім вирішується питання про виділення частки в натурі. Такі висновки узгоджуються з висловленою Верховним Судом правовою позицією у постанові від 30.07.2019 у справі №125/57/18, і ґрунтуються на системному аналізі норм чинного цивільного законодавства щодо здійснення права спільної часткової власності і норм законодавства щодо розпаювання майна колишніх колективних сільськогосподарських підприємства, у тому числі реорганізованих.

Учасниками справи не надано доказів існування станом на момент оформлення акта приймання-передачі нерухомого майна від 21.09.2015 іншого затвердженого співвласниками порядку розпаювання майна приватно-орендного кооперативу «Дружба», зокрема, доказів щодо можливості виділення в рахунок частки у пайовому фонді ідеальної частки на конкретно визначене нерухоме майно.

Водночас, у витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в розділі «Актуальна інформація про об`єкт нерухомого майна» вказано загальну площу об`єкта нерухомого майна - 1297,4 кв. м і адресу цього об`єкта: Вінницька обл., Барський р., с/рада Маньковецька, «Дружба», урочище 2.

У розділі «Відомості про складові частини об`єкта нерухомого майна» вказано: «блок теплих стоянок, А». Адреси і площі цієї складової частини об`єкта нерухомого майна не вказано.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачем ОСОБА_3 не надано доказів, що частка в розмірі 78/100 була виділена йому в натурі, тобто зареєстрована як окремий об`єкт нерухомості, який був виділений з блоку теплих стоянок з присвоєнням окремої адреси і оформленням технічної документації на нього.

Однак, як встановлено судом у справі №125/57/18, на момент ухвалення постанови Апеляційного суду Вінницької області від 19.09.2018 рішення загальних зборів співвласників майнових паїв приватно-орендного кооперативу «Дружба» про виділення ОСОБА_3 78/100 частин нежитлового приміщення - блоку теплих стоянок, чи договір між співвласниками майнових паїв про виділення ОСОБА_3 в натурі частки з нерухомого майна, були відсутні.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що оформленню акта приймання-передачі нерухомого майна від 21.09.2015 не передувало рішення зборів співвласників майнових паїв приватно-орендного кооперативу «Дружба» про виділення ОСОБА_3 в натурі 78/100 частин блоку теплих стоянок, чи відповідний договір між співвласниками. Крім того, свідоцтво про право власності на майновий пай було видано пізніше дати складання акта приймання передачі - 28.10.2019. Вказана у Державному реєстрі дата видачі свідоцтва сторонами не оспорювалася.

Зважаючи на те, що будівля блоку теплих стоянок відповідно до рішення уповноважених членів спілки співвласників майнових паїв приватно-орендного кооперативу «Дружба» від 29.06.2010 (яке було прийнято тоді, коли ця спілка ще існувала) є єдиним комплексом і для визначення можливості виділення частки ОСОБА_3 в натурі необхідний висновок спеціаліста (експерта), а відповідачем такий висновок не надано, не зважаючи на те, що ця обставина оспорювалася позивачем, то відповідачем не доведено, що вказана частка могла і була йому виділена в натурі.

Таким чином, вказані суперечності дають підстави для висновку, що на підставі свідоцтва від 28.10.2019 не приймалося рішення зборів співвласників про виділення в натурі ОСОБА_3 частки пайового фонду майна приватно-орендного кооперативу «Дружба» у вигляді 78/100 частки будівлі блоку теплих стоянок і акт приймання-передачі майна на підставі вказаного свідоцтва не складався. Крім того, саме свідоцтво не могло містити відмітки підприємства-правонаступника приватно-орендного кооперативу «Дружба», оскільки правонаступник був відсутній. Доказів протилежного відповідачами не надано, що в силу 81 ЦПК України є їх процесуальним обов`язком.

Відповідно до норм статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Отже, позивачем доведено, що були відсутні правові підстави для набуття відповідачем ОСОБА_3 права власності на 78/100 частки нежитлового приміщення - блоку теплих стоянок. Відтак, позивачем доведено, що були порушені його права як співвласника пайового фонду майна приватно-орендного кооперативу «Дружба», оскільки розпоряджатися майном пайового фонду, в тому числі вирішувати питання про виділення майна в натурі власникам майнових паїв відповідно до їх частки співвласники повинні спільно, а такий порядок був порушений відповідачем ОСОБА_3 .

4.2. Щодо правомірності рішення державного реєстратора

Згідно з частиною 2 статті 331 Цивільного кодексу України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до частини 1 статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Порядок такої реєстрації врегульовано нормами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV (з подальшими змінами) (надалі - Закон про державну реєстрацію) і Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (з подальшими змінами) (надалі - Порядок державної реєстрації №1127).

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону про державну реєстрацію загальними засадами державної реєстрації прав, серед іншого, є: гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.

Відповідно до частини 5 статі 12 Закону про державну реєстрацію відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.

Отже, відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи.

Подібні правові висновки неодноразово висловлювалися Великою Палатою Верховного Суду: пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), пункт 4.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18), пункт 6.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження №12-80гс20).

Таким чином, державна реєстрація права власності ОСОБА_3 на частку у спірному об`єкті, виділену в натурі, могла бути здійснена лише у разі наявності підстав для правомірного набуття права власності на таку частку.

Пунктом 51 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, передбачено, що для державної реєстрації права власності у зв`язку із виділенням нерухомого майна в натурі власникам майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств подаються: 1) свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) з відміткою підприємства правонаступника реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства про виділення майна в натурі, засвідченою підписом керівника такого підприємства та печаткою; 2) акт приймання-передачі нерухомого майна.

Відповідно до частини 2 статті 22 Закону про державну реєстрацію відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.

Водночас, згідно з обов`язками державного реєстратора, які передбачені частиною 3 статті 10 Закону про державну реєстрацію, державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Згідно з частиною 1 статті 11 Закону про державну реєстрацію державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

За змістом пункту 5 частини 1 статті 18 Закону про державну реєстрацію державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав. Згідно з частиною 8 цієї ж статті державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

У пункті 3 і 4 частини 1 статті 24 Закону про державну реєстрацію вказані такі підстави для відмови в державній реєстрації прав: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Частиною 1 статті 22 Закону про державну реєстрацію передбачено: документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Отже, без належного виконання державним реєстратором своїх законодавчих обов`язків неможливо забезпечити достовірність відомостей державного реєстру щодо речових прав на нерухоме майно.

Як уже зазначалося, пункт 51 Порядку державної реєстрації №1127 встановлює вимоги до свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), яке подається для державної реєстрації: свідоцтво повинно мати відмітку підприємства правонаступника реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства про виділення майна в натурі, засвідчену підписом керівника такого підприємства та печаткою.

В силу встановленої відсутності такого правонаступника свідоцтво не могло містити такої відмітки, про що стверджував позивач, і такі твердження відповідачами не спростовані. Зокрема, відповідач ОСОБА_3 , стверджуючи про правомірність набуття ним права власності на частку у спірному об`єкті, а відповідач ОСОБА_7 - про законність прийнято рішення про державну реєстрацію, не надали суду свідоцтва про право власності на майновий пай від 28.10.2019 і не заявили клопотання про витребування матеріалів реєстраційної справи.

Крім того, державний реєстратор не з`ясувала причин суперечності між датою складання акта-приймання передачі нерухомого майна від 21.09.2015 і датою видачі свідоцтва від 28.10.2019, про що вона підтвердила у судовому засіданні під час надання пояснень, з посиланням на відсутність у неї такого обов`язку, і вказуючи на заборону вимагати інші документи для проведення державної реєстрації, ніж вказані у пункті 51 Порядку державної реєстрації №1127 два документа.

З огляду на наведені обставини подані ОСОБА_3 документи не давали змоги державному реєстратору встановити факт набуття речових прав на нерухоме майно.

Наведене дає підстави для висновку, що за встановлених обставин цієї справи державним реєстратором неправомірно було прийнято рішення про державну реєстрацію від 28.01.2020, індексний номер 50853830, внаслідок неналежного виконання обов`язку перевірити документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зокрема перевірити, чи підтверджують подані документи факт набуття речових прав на нерухоме майно.

Сам представник відповідача у своєму відзиві зазначив, що досить часто державні реєстратори вимагають додатково надати документ, який підтверджує присвоєння адреси нерухомості, технічний паспорт на нерухоме майно, рішення загальних зборів співвласників про виділення майна в натурі. Тобто сам відповідач визнає необхідність оформлення таких документів, однак їх суду не надав.

4.3. Мотиви відхилення письмового доказу, наданого відповідачем

Поданий відповідачем протокол №1 від 26.12.2019, у якому зазначено, що це є протокол загальних зборів пайовиків-власників майнових паїв бувшого КСП «Дружба» с. Маньківці Барського району, суд відхиляє як недостовірний доказ, з таких мотивів.

Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

З поданим відповідачем до суду протоколом зборів від 26.12.2019 позивач ознайомився і отримав у суді його копію, що підтверджується його власноручним підписом на заяві про надання копії документа від 25.11.2021 (аркуші справи 71, 111). Вказаний протокол був долучений до матеріалів справи вмотивованою ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, яка занесена до протоколу судового засідання (аркуш справи 121).

Під час судового розгляду позивач і третя особа заперечували достовірність цього доказу, вказували, що документ є підробленим, а збори співвласників майнових паїв не проводилися, оскільки спілка співвласників відсутня. Покликалися також на те, що оскільки протокол не є правочином, то вони не повинні були його оскаржувати у судовому порядку.

Оцінивши у нарадчій кімнаті вказаний документ як доказ з точки зору його належності, допустимості і достовірності, суд визнає його недостовірним і відхиляє з огляду на таке.

У протоколі зазначено, що запрошеною особою був ОСОБА_10 - голова спілки співвласників майна пайового фонду бувшого КСП «Дружба» с. Маньківці Барського району. Співвласниками майнових паїв, які були присутні на зборах, вказано ОСОБА_3 (частка 83,99%) і ОСОБА_11 (частка 1,22%).

Другим питанням порядку денного у протоколі вказано: «Розгляд заяви ОСОБА_3 про виділення майна в натурі та затвердження акту прийому-передачі майна від 21 вересня 2015 року».

З другого питання, згідно з даними протоколу, було прийнято рішення «виділити ОСОБА_3 в натурі майно бувшого КСП «Дружба» с. Маньківці Барського району у вигляді будівлі блоку теплих стоянок (БТС) та затвердити акт прийому - передачі цього майна від 21 вересня 2015 року, укладеного між ним та Маньковецькою сільською радою Барського району Вінницької області».

При цьому частка відповідача у вказаній будівлі, яку було зареєстровано у державному реєстрі (а саме 78/100 будівлі) у протоколі не вказана. Натомість вказано про передачу всієї будівлі блоку теплих стоянок, що суперечить даним державної реєстрації.

Крім того, рішенням Барського районного суду Вінницької області від 21.10.2013 у справі № 125/2446/13-ц (провадження №2/125/1300/13) було встановлено ту обставину, що на час розгляду справи і ухвалення рішення спілка співвласників майнових паїв ліквідованого приватно-орендного кооперативу «Дружба» с. Маньківці Барського району відсутня. Саме на ці обставини позивач посилався як на преюдиційні для цього спору і як на підставу визнання протоколу достовірним доказом.

Як уже зазначалося судом, складанню акту приймання-передачі майна має передувати рішення співвласників. Доказів існування іншого затвердженого співвласниками порядку розпаювання майна, який би передбачав затвердження акту прийому-передачі майна в подальшому рішенням співвласників, суду не надано. Крім того, під час розгляду цієї справи не встановлено правових підстав для передачі Маньковецькою сільською радою ОСОБА_3 будівлі блоку теплих стоянок чи її частини у 2015 році.

Під час вирішення питання про долучення вказаного протоколу до матеріалів справи, а також неодноразово під час підготовчого судового засідання і надання пояснень під час розгляду щодо суті, у заявах про винесення окремої ували, позивач і третя особа заперечували достовірність вказаного документа, а також заперечували існування спілки власників майнових паїв колишнього КСП «Дружба» чи ліквідованого приватно-орендного кооперативу «Дружба», а також заперечували факт скликання і проведення зборів співвласників майнових паїв. Таким чином, позивач і третя особа стверджували, що документ є підробленим за змістом, а не формою, через внесення недостовірних даних.

Не зважаючи на те, що позивач і третя особа заперечували вказані обставини, відповідач ОСОБА_3 не надав суду доказів існування, часу створення і правових підстав діяльності спілки співвласників майна пайового фонду колишнього КСП «Дружба» с. Маньківці Барського району, доказів реальності скликання і проведення 26.12.2019 загальних зборів співвласників майнових паїв.

Суд зауважує, що аргументи позивача і третьої особи стосовно того, що протокол загальних зборів не є правочином, а тому не підлягає оскарженню у судовому порядку, є слушними. Так, цей документ лише фіксує факт прийняття рішення загальними зборами і його зміст, і не може визнаватися судом недійсним, а підлягає оцінці як письмовий доказ в сукупності з іншими доказами у справі під час вирішення спору по суті.

Враховуючи зазначені суперечності, з огляду на те, що дані протоколу суперечать встановленим обставинам цієї справи, суд дійшов висновку, що протокол не є процесуальним джерелом достовірних доказів, на підставі яких суд може встановити обставину скликання і проведення загальних зборів співвласників майнових паїв колективного сільськогосподарського підприємства «Дружба» приватно-орендного кооперативу «Дружба» с. Маньківці і дійсний зміст рішення співвласників майнових паїв стосовно виділення в натурі частки майна пайового фонду ОСОБА_3 . Крім того, вказаний протокол не підтверджує виділення саме 78/100 частин спірної будівлі.

4.4. Щодо обраного позивачем способу захисту

Відповідно до частин 1-2 статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Позивач способом захисту своїх порушених прав обрав визнання незаконним рішення державного реєстратора і скасування запису в реєстрі прав власності щодо реєстрації права власності ОСОБА_3 .

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц.

Оскільки позивач просить застосувати спосіб захисту, який належить до сфери реєстраційних правовідносин, то, визначаючи, чи буде такий спосіб захисту ефективним, слід керуватися нормами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (Закон про державну реєстрацію).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» від 05.12.2019 № 340-IX, який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону про державну реєстрацію викладено у новій редакції. Саме нормами цієї статті врегульовано застосування судових способів захисту у сфері реєстраційних правовідносин.

Так, відповідно до абзаців першого, другого, третього частини 3 статті 26 Закону про державну реєстрацію (в редакції, чинній з 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Зміст нової редакції зазначеної правової норми свідчить про те, що, на відміну від частини 2 статті 26 Закону про державну реєстрацію у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, чинна редакція встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи:

1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;

2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;

3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства, однак лише за наявності таких прав. Наведене формулювання також було відсутнє у попередній редакції статті 26 Закону про державну реєстрацію, яка діяла до 16.01.2020.

Таким чином, з 16.01.2020 і на час вирішення цього спору, законодавець уже виключив такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права. Отже, застосування такого способу судового захисту в практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати позивачу відновлення порушеного права, а значить не спроможний надати особі ефективний захист її прав.

Крім того, додатковим підтвердженням наведеного висновку є пункт 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», згідно з яким судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до набрання чинності цим Законом.

Отже, за змістом цієї правової норми за процедурою, передбаченою спеціальним Законом про державну реєстрацію, виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Тобто до цього переліку не входить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права.

За таких обставин позивача буде позбавлено можливості ефективного захисту своїх порушених прав у спосіб, про який позивач просить у позовній заяві, а саме шляхом ухвалення судового рішення про скасування запису про інше речове право №35225139, оскільки, починаючи з 16.01.2020 цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації права за процедурою, визначеною Законом про державну реєстрацію.

Аналогічні правові висновки щодо застосування норм статті 26 Закону про державну реєстрацію, яка з 16.01.2020 почала діяти у новій редакції, в аспекті ефективного способу захисту у реєстраційних правовідносинах викладені у постановах Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №922/2589/19, від 03.09.2020 у справі №914/1201/19, від 16.09.2020 у справі №352/1021/19, від 04.11.2020 у справі №910/7648/19, від 18.11.2020 у справі №154/883/19.

4.5. Загальні висновки щодо суті спору

Отже, оскільки позивачем обрано спосіб захисту, а саме скасування запису в реєстрі прав власності на нерухоме майно, який суперечить закону, відтак не призведе до ефективного захисту його прав та інтересів, то у задоволенні позову в цій частині слід відмовити саме з цих підстав.

Водночас, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, є ефективним способом захисту і рішення суду про скасування рішення державного реєстратора саме по собі є підставою для внесення відповідних відомостей до державного реєстру речових прав на нерухоме майно про припинення права власності ОСОБА_3 на 78/100 будівлі блоку теплих стоянок. Отже, у цій частині позовні вимоги слід задовольнити.

Оскільки судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 не набув права власності на частку у спірному об`єкті відповідно до встановленого порядку, то за відсутності таких прав у резолютивній частині рішення не зазначається про одночасне припинення цим рішенням речових прав, які були зареєстровані.

Таким чином, заявлений позов підлягає задоволенню частково.

4.6. Щодо наявності підстав для постановлення окремих ухвал

Позивачем і третьою особою подано низку заяв з проханням постановити окремі ухвали стосовно порушення законодавства сільським головою Северинівської сільської ради, адвокатом Країло С. В.

Відповідно до частини 1 статті 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги якого порушено, і в чому саме полягає порушення (частина 5 статті 262 ЦПК України)

Постановлення окремої ухвали належить до виключної компетенції суду і вказані заяви беруться до уваги як доводи і міркування учасників справи щодо питань, які виникають під час судового розгляду.

Окрема ухвала як форма реагування на виявлені порушення вимог законодавства та інструмент для їх усунення має бути законною і обґрунтованою, відповідати вимогам судового рішення (частини перша-третя статті 263 ЦПК України). Окрема ухвала повинна бути належно мотивованою і може бути постановлена тільки на підставі перевірених у суді доказів. Вирішуючи питання про постановлення окремої ухвали щодо повноважень адвоката, суд повинен переконатися, що надані особою докази достовірно свідчать про порушення адвокатом вимог законодавства (недоліки в його діяльності як представника заявника в суді) та дозволяють дійти висновку про наявність підстав для постановлення окремої ухвали.

Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 711/9903/14-ц.

Водночас, на думку суду, окрему ухвалу слід постановляти не у будь-якому випадку виявлення порушень законодавства, а у випадку серйозних, системних порушень, які завдали значної шкоди правам і свободам осіб, і якщо така шкода не нівельована застосованим судом способом захисту за результатами вирішення спору щодо суті.

За змістом статті 262 ЦПК України суд має право, а не зобов`язаний постановити окрему ухвалу.

Процесуальна тактика участі у справі відповідачів та представника є реалізацією ними змагальності у судовому процесі, і в діях відповідачів не встановлено підстав для постановлення окремої ухвали.

Таким чином, за результатами вирішення спору суд не вбачає в матеріалах справи достатніх доказів для постановлення окремої ухвали щодо відповідачів, представника чи інших осіб.

5. Розподіл судових витрат між сторонами

Відповідно до частини 1,2 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог .

Оскільки позов задоволено частково, то з відповідачів на користь позивача слід стягнути витрати на сплату судового збору в сумі по 454 гривні з кожного.

Керуючись статями 263-265, 273, 354 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , державного реєстратора Шаргородської міської ради Підпалюк Лесі Вікторівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, - ОСОБА_4 , про визнання незаконним та скасування рішення - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 50853830 від 28.01.2020 16:12:27, прийняте державним реєстратором виконавчого комітету Шаргородської міської ради Вінницької області Підпалюк Лесею Вікторівною.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на сплату судового збору в сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 витрати на сплату судового збору в сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду через Барський районний суд Вінницької області, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено: 12.05.2022.

Учасники справи:

ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

ОСОБА_3 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 ;

Державний реєстратор виконавчого комітету Шаргородської міської ради Підпалюк Леся Вікторівна, адреса: вул. Героїв Майдану, 224, м. Шаргород Жмеринського району Вінницької області;

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Головуюча суддя Ю. О. Салдан