Рішення

від 11.11.2020 по справі 932/9922/20

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа №932/9922/20

Провадження № 2/932/1693/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2021 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої - судді Кудрявцевої Т.О.

при секретарі - Скопа Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФОРФУД», ФІЛІЇ ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФОРФУД» У МІСТІ ДНІПРОПЕТРОВСЬК про відшкодування збитків, пов`язаних з загрозою життю та психологічною травмою неповнолітнього під час отримання ним тяжких тілесних ушкоджень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , 27.08.2020 року звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із вказаним позовом. В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 17.09.2017 року близько 16-00 годин його родина у складі його доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, із сім`єю - чоловіком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4, та донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5; його жінки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7, племінника ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8, та його сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6, із сім`єю - жінкою ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6, донькою ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_9, та сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, відвідали заклад громадського харчування « Пузата хата », розташований за адресою АДРЕСА_1 з метою безпечного харчування. В наслідок пересування всередині вказаного закладу було травмовано його рідного онука - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, під час його доторкання до масивної дерев`яної огорожі сходин закладу, яка розсипалась як тільки він взявся за неї, та потягла його за собою. В наслідок цього його онук впав з висоти одного поверху та отримав закриту черепно-мозкову травму з переломом кісток черепу та загрозою для життя на момент отримання травми, що підтверджується Висновком спеціаліста судово-медичного експерта № 943 від 03.04.2018 року, відповідно до якого тілесні ушкодження, отримані п`ятирічним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя на момент заподіяння. Під час розрахунку за страви було здійснено перерахунок з банківської картки члена їх родини на ТОВ «Форфуд», керуючої компанії мережі ресторанів громадського харчування « Пузата хата ». По факту травмування неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, ведеться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040640003230.

Позивач зазначає, що до позовної заяви долучено Акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію нежитлового приміщення щодо прийняття в експлуатацію закладу громадського харчування «Пузата хата» по вул. Карла Лібкнехта, буд.1 м. Дніпропетровська (нині вул. Михайла Грушевського, 1 в м. Дніпро ), в якому зазначені численні порушення при будівництві, а саме відсутність проектної та підрядної організації; вказано, що Державній приймальній комісії було надано рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10.07.2008 року, яке 03.02.2009 року було скасоване в тому ж суді. Тому, за твердженням позивача, під час відвідування вказаного закладу громадського харчування його родиною 17.09.2017 року цей заклад працював незаконно. Як наслідок цих порушень через неякісну огорожу сходин вищезгаданого закладу неповнолітній ОСОБА_2 отримав тяжкі тілесні ушкодження з загрозою для життя на момент отримання. При цьому менеджмент закладу всіляко намагався приховати травмування, відповідно повідомлень на адресу Дніпропетровської міської ради не надходило, відповідна комісія не була створена, розслідування не проводилось.

Позивач у позові вказує на те, що після травмування його онука вся родина вимушена змінити свій звичайний ритм життя, оскільки дитина перебувала в лікарні, всі хвилювалися, дитина та вся родина перенесла стрес та нервування, довелося відмовитися від відвідування кружків, котрі полюбляв онук, та до теперішнього часу йому протипоказані види спорту, котрі можуть привести до травмування. Тому дитина постійно хвилюється та відчуває себе невпевнено серед однолітків і не зрозуміло як в подальшому ця травма вплине на стан здоров`я дитини. За три роки навмисно затягнутого слідства, яке однозначно йде на користь відповідачів та їхніх кінцевих бенефіціорів, витрачений час на захист малолітнього постраждалого, оскільки відповідачі є винними у завданні шкоди і саме вони є особами, зобов`язаними відшкодовувати заподіяну шкоду.

Посилаючись на зазначене, позивач просив стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, моральну шкоду у розмірі по 2500 000,00 грн. з кожного.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2020 року суддя Кудрявцева Т.О. була визначена для розгляду даної справи.

Ухвалою судді від 01.08.2020 року відкрито загальне провадження у справі, визнано про необхідність проведення у справі підготовчого засідання.

05.10.2020 року до суду від ТОВ «ФОРФУД» надійшли письмові клопотання про залишення позову без розгляду з посиланням на те, що позовну заяву від заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи, та клопотання про закриття провадження у справі з посиланням на те, що філія ТОВ «ФОРФУД» не є юридичною особою, а тому не може бути стороною у цивільному судочинстві.

Ухвалами від 07.10.2020 року представнику відповідача відмовлено у задоволення вказаних клопотань.

09.10.2020 року до суду від ТОВ «ФОРФУД» надійшов письмовий Відзив на позовну заяву, в якій представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на його необгрунтованість та недоведеність позивачем заподіяння йому товариством шкоди.

12.10.2020 року до суду від позивача ОСОБА_1 , в інтересах ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, надійшла заява про зміну позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, солідарно 5000 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.

02.11.2020 року до суду від позивача надійшла Відповідь на відзив позовну заяву.

Ухвалою суду від 15.01.2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, з урахуванням їх уточнення, та просив задовольнити.

В судовому засіданні представник ТОВ «ФОРФУД» позовні вимоги не визнав, посилаючись на їх необгрунтованість.

Вислухавши учасників справи, дослідивши докази у справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, визнання права; припинення дії, яка порушує право; примусове виконання обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частинами 1, 2 ст. 5 передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, ц ивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У відповідності до ч.1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 4 ст. 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У відповідності до ч.4 ст. 263 ЦК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено в судовому засіданні, 17.09.2017 року близько 16-00 годин родина позивача ОСОБА_1 - його донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, із сім`єю - чоловіком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4, та донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5; жінка позивача ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7, племінник ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8, та його син ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6, із сім`єю - жінкою ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6, донькою ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_9, та сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, відвідали заклад громадського харчування під найменуванням «Пузата хата», розташований за адресою АДРЕСА_1 з метою харчування.

Після здійснення замовлення блюд на 1 поверсі закладу харчування та їх отримання, вони на касі розрахувалися за замовлення, перерахувавши грошові кошти в сумі 233 грн. 14 коп. з банківської картки на користь ТОВ «ФОРФУД», що підтверджується відповідною квитанцією, після чого всі разом піднялися по дерев`яних сходах на другий поверх зали цього закладу, де були розташовані численні дерев`яні столи з лавами та стільцями. Вони разом присіли за великий стіл, розташований в дальньому куті зали в районі невеликої зали зі скляними стінками. Спочатку дорослі нагодували дітей, а потім самі почали їсти замовлені страви. Онук позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з ОСОБА_3 та її донькою підійшли до підйому - дерев`яних сходів, які вели на інший рівень зали - до зали третього поверху приміщення закладу, де також стояли столи та лави для відвідувачів, після чого ОСОБА_2 піднявся сходами на цей підйом, взявся обома руками за середню рейку дерев`яних перил цих сходів, яка була розташована між підлогою та самими перилами, та яка розсипалася в його руках в момент, як він взявся за неї, і, не втримавшись, хлопчик впав вниз на підлогу зали другого поверху, тобто з висоти одного поверху, при цьому під час падіння він головою вдарився об дерев`яний стіл, який був розташований внизу, а потім упав спиною на підлогу та знепритомнів, після чого був доставлений до лікарні.

В наслідок падіння за вказаних обставин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав тяжкі тілесні ушкодження, знаходився на стаціонарному лікуванні у відділенні нейрохіругії дитячого віку ДОДКЛ з 17.09.2017 року по 02.10.2017 року з клінічно встановленим діагнозом: «закрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку 1-го ступеню, лінійний перелом тім`яної кістки ліворуч, підшкірна (підапоневротична) гематома лівої лобно-тім`яної області, стан після носової кровотечі».

По факту травмування онука - неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_1 07.11.2017 року звернувся з заявою до СВ Шевченківського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, де до теперішнього часу ведеться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040640003230 від 08.11.2017 року.

Постановою слідчого СВ Шевченківського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області Авер`янова В.О. залучено до кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040640003230 від 08.11.2017 року як законного представника неповнолітнього (малолітнього) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В зв`язку з не здійсненням відповідачем будь-яких дій щодо відшкодування ОСОБА_2 заподіяної ушкодженням здоров`я моральної шкоди, позивач в інтересах свого неповнолітнього онука ОСОБА_2 звернувся до суду із даним позовом.

Разом з цим, в судовому засіданні представником ТОВ «ФОРФУД» було заявлено клопотання про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 , діючого в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, з посиланням на те, що позовну заяву від заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи, а отже, на підставі п.2 ч.1 ст. 257 ЦПК України позов підлягає залишенню без розгляду.

Ухвалою суду від 07.10.2020 року, постановленою у даній справі, представнику відповідача відмовлено у задоволенні вказаного клопотання, виходячи з того, що у відповідності до ч.1 ст. 19 ЦК України особа має право на самозахист свого цивільного права та права іншої особи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно ч.1 ст. 45 ЦПК України, під час розгляду справи, крім прав та обов`язків, визначених статтею 43 цього Кодексу, малолітня або неповнолітня особа має також такі процесуальні права: 1) безпосередньо або через представника чи законного представника висловлювати свою думку та отримувати його допомогу у висловленні такої думки; 2) отримувати через представника чи законного представника інформацію про судовий розгляд; 3) здійснювати інші процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, передбачені міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Відповідно до ч.3 цієї статті, суд сприяє створенню належних умов для здійснення малолітньою або неповнолітньою особою її прав, визначених законом та передбачених міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.1, 5 ст. 56 ЦПК України, зокрема, фізичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У відповідності до ч.1 ст. 57 ЦПК України, які відповідно до статті 56 цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду.

Відповідно до ч.1 ст. 58 ЦПК України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно до ч.1 ст. 59 ЦПК України, права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.

Статтею 258 СК України передбачено, що баба і дід мають право на самозахист внуків. Баба і дід мають право звернутися за захистом прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх та повнолітніх непрацездатних внуків до органу опіки та піклування або до суду без спеціальних на те повноважень.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, позивач ОСОБА_1 , діючий в інтересах свого неповнолітнього внука ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернувся до суду з позовом до ТОВ «ФОРФУД», ФІЛІЇ ТОВ «ФОРФУД» у місті Дніпро про відшкодування збитків, пов`язаних із загрозою життю та психологічною травмою неповнолітнього під час отримання ним тяжких тілесних ушкоджень.

Зважаючи на вищенаведені вимоги чинного законодавства, суд вважає, що позов у даній справі подано позивачем ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього онука ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, родинні зв`язки з яким підтверджується матеріалами справи, тому спеціальні повноваження на його звернення до суду із даним позовом в інтересах онука чинним законодавством не передбачені.

Судом встановлено, що ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФОРФУД», код юридичної особи 39222245, зареєстровано за адресою м. Київ, вул.Басейна, будинок 1/2, створено на добровільних засадах шляхом об`єднання майнових вкладів його Учасників з метою одержання прибутку. Відповідно до Статуту, Товариство створено з метою отримання прибутку шляхом здійснення виробництва, торгівельної та посередницької діяльності, виконання робіт та надання послуг, здійснення зовнішньоекономічної діяльності. Предметом діяльності Товариства є: діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; інша діяльність із забезпечення трудовими ресурсами; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; постачання готових страв для подій; обслугування напоями. місцем проведення реєстраційної дії філії є Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Печерського району реєстраційної служби головного управління юстиції у місті Києві.

Відповідно до Витягу № 12-2389 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ФІЛІЯ ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФОРФУД» У МІСТІ ДНІПРОПЕТРОВСЬК, ідентифікаційний код 39234418, правовий статус суб`єкта: без права юридичної особи, розташована за адресою м. Дніпропетровськ (наразі м. Дніпро), вулиця Карла Лібкнехта, будинок 1 (наразі вул. Михайла Грушевського), є філією (інший відокремлений підрозділ) ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФОРФУД», код юридичної особи 39222245, з видом діяльності: діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; постачання готових страв для подій; обслугування напоями.

Відповідно до Положення про заснування та діяльність ФІЛІЇ ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФОРФУД» В МІСТІ ДНІПРОПЕТРОВСЬК, затвердженого протоколом загальних зборів учасників ТОВ «ФОРФУД», власником майна Філії є ТОВ «ФОРФУД», філія створена для здійснення інвестиційної, виробничої, торговельної та іншої господарської діяльності в інтересах ТОВ «ФОРФУД» та складається із закладів Товариства, розташованих в м. Дніпропетровськ, філія діє виключно в межах статутної діяльності Товариства.

Майно, яким користується Філія для здійснення передбачених цим положенням видів діяльності, належить ТОВ «ФОРФУД». Управлінням діяльності філію здійснюють: загальні збори учасників ТОВ «ФОРФУД», директор ТОВ, директор Філії.

Судом встановлено, що 30.08.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПХ ГРУП», ідентифікаційний код юридичної особи: 32950525, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕПРЕСТО ІНВЕСТМЕНТС УКРАЇНА», ідентифікаційний код юридичної особи: 37177395, був укладений Договір купівлі-продажу закладу громадського харчування-нежитлових приміщень, відповідно до якого ТОВ «ДЕПРЕСТО ІНВЕСТМЕНТС УКРАЇНА» придбало у власність заклад громадського харчування - нежитлові приміщення №1а, №1в, загальною площею 1480,3 кв.м., який складається з нежитлового приміщення 1а - заклад громадського харчування в житловому будинку літ. А-12 - цокольний поверх поз.7-15,22; на першому поверсі поз. 24-29, 51, 52,61; на другому поверсі поз. 58-60; та в прибудові літ.А'2 (на цокольному поверсі поз.1-6, 16-21; на першому поверсі поз.23, 50; на антресольному поверсі поз. 53-57), нежитлового приміщення №1в - топочна в надбудові літ.АVII-2, на першому та на другому рівні поз.1,2, загальною площею - 1480,3 кв.м., ганок літ. а7, сходів літ.а9, а10 та який розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вулиця Карла Лібкнехта, будинок 1.

01.09.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕПРЕСТО ІНВЕСТМЕНТС УКРАЇНА» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІНЛАЙТ» (орендар) було укладено Договір №3-ДЛ ВІН оренди нежитлових приміщень, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування (в оренду) заклад громадського харчування - нежитлові приміщення №1а, №1в, загальною площею 1480,3 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п.1.3 цього договору мета оренди (профіль використання): для розміщення і експлуатації об`єктів ресторанного господарства.

Відповідно до п.8.2. Договору строк оренди приміщень за цим договором складає 507 послідовних календарних днів та обчислюється з дати надання приміщень орендарем суборендарю у користування за цим договором згідно Акту прийому-передачі приміщень.

01.09.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕПРЕСТО ІНВЕСТМЕНТС УКРАЇНА», ідентифікаційний код юридичної особи: 37177395, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІНЛАЙТ», код за ЄДРПОУ 40930592, було укладено Акт прийому-передачі, відповідно до якого орендодавець передало, а орендар приймає у строкове платне користування (в суборенду) нежитлове приміщення загальною площею 1480,3 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . У пункті 2 даного договору зазначено, що на момент передачі майна орендарю приміщення знаходяться в справному стані, відповідають всім санітарним, технічним вимогам і придатні для використання за призначенням та повністю задовольняє потреби суборендаря. Відповідно до пунктів 3, 4 договору, приміщення, що передається, має необхідні електричні комунікації та обладнання, комунікації з водопостачання та водовідведення, вентиляційні системи та системи кондиціювання, систему опалення та інше необхідне обладнання та комунікації. Підписання даного Акту до Договору оренди сторонами свідчить про початок перебігу строку оренди.

01.09.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІНЛАЙТ» (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФОРФУД» (суборендар) було укладено Договір №4-ДЛ суборенди нежитлових приміщень, відповідно до якого орендар передає, а суборендар приймає у строкове платне користування (в суборенду) заклад громадського харчування - нежитлові приміщення №1а, №1в, загальною площею 1480,3 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п.1.2 цього договору приміщення знаходиться в тимчасовому користуванні орендаря, що підтверджується договором оренди №3-ДЛ ВІН від 01.09.2017 року, у відповідності до п.1.3. договору суборенди, мета суборенди (профіль використання): для розміщення і експлуатації об`єктів ресторанного господарства.

Відповідно до п.2.1. Договору №4-ДЛ суборенди нежитлових приміщень, передача приміщень в оренду від орендодаря суборендодареві та повернення приміщень в разі припинення або розірвання даного договору даного договору від суборендаря орендареві оформлюється Актом прийому-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками останніх. Відповідно до п.2.1.1. цього Договору, в актах прийому-передачі в обов`язковому порядку зазначаються наступні дані (інформація): склад та перелік майна, що передається в суборенду (приймається з суборенди), його стан, вартість на момент передачі (прийняття) в цілому.

Відповідно до Договору №4-ДЛ суборенди нежитлових приміщень, суборендар, зокрема, зобов`язаний: в п.4.2.4. утримувати приміщення в технічно справному, пожежобезпечному і санітарному стані увесь час оренди приміщень за цим договором і до моменту їх повернення орендарю; п.4.2.6. вчасно і за свій рахунок вживати необхідних заходів для усунення аварій у приміщеннях, якщо вони (аварії) є наслідком ведення суборендарем своєї господарської діяльності.

Як зазначено в п.8.1. Договору №4-ДЛ суборенди нежитлових приміщень, даний договір набуває чинності з дня підписання його повноважними представниками сторін, скріплення печатками сторін і діє до моменту повернення приміщень орендарю.

Відповідно до п.8.2. Договору №4-ДЛ суборенди нежитлових приміщень, строк оренди приміщень за цим договором складає 507 послідовних календарних днів та обчислюється з дати надання приміщень орендарем суборендарю у користування за цим договором згідно Акту прийому-передачі приміщень.

01.09.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІНЛАЙТ» (орендар), код за ЄДРПОУ 40930592, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФОРФУД» (суборендар), код за ЄДРПОУ 39222245, було укладено Акт прийому-передачі, відповідно до якого орендар ТОВ «ВІНЛАЙТ» передало, а суборендар ТОВ «ФОРФУД» приймає у строкове платне користування (в суборенду) нежитлове приміщення загальною площею 1480,3 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , і знаходиться в тимчасовому користуванні орендаря, що підтверджується договором оренди №3-ДЛ ВІН від 01.09.2017 року. У пункті 2 даного договору зазначено, що на момент передачі майна суборендарю приміщення знаходяться в справному стані, відповідають всім санітарним, технічним вимогам і придатні для використання за призначенням та повністю задовольняє потреби суборендаря. Відповідно до пунктів 3, 4 договору, приміщення, що передається, має необхідні електричні комунікації та обладнання, комунікації з водопостачання та водовідведення, вентиляційні системи та системи кондиціювання, систему опалення та інше необхідне обладнання та комунікації. Підписання даного Акту до Договору оренди сторонами свідчить про початок перебігу строку оренди.

02.01.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІНЛАЙТ» (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФОРФУД» (суборендар) було укладено Додаткову угоду №1 до Договору №4-ДЛ суборенди нежитлових приміщень від 01 вересня 2017 року, відповідно до якої сторони погодили внести зміни в п.1.1. Договору шляхом викладення його у наступній редакції: п.1.1. ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ. Орендар передає, а суборендар приймає у строкове платне користування (в суборенду) частину закладу громадського харчування - нежитлові приміщення №1а, №1в, площею 740,15 кв.м. від загальної площі 1480,3 кв.м., яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 .

02.01.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІНЛАЙТ» (орендар), код за ЄДРПОУ 40930592, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФОРФУД» (суборендар), код за ЄДРПОУ 39222245, було укладено Акт прийому-передачі, відповідно до якого орендар ТОВ «ВІНЛАЙТ» передало, а суборендар ТОВ «ФОРФУД» приймає у строкове платне користування (в суборенду) частину закладу громадського харчування - нежитлові приміщення №1а, №1в площею 740,15 кв.м. від загальної площі 1480,3 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , і знаходиться в тимчасовому користуванні орендаря, що підтверджується договором оренди №3-ДЛ ВІН від 01.09.2017 року.

Судом також встановлено, що 27.03.2017 року між юридичною особою за законодавством Республіки Кіпр Компанією А.В. FASTFOOD SYSTEMS LIMITED («Ліцензіар») та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФОРФУД» («Ліцензіат») було укладено Ліцензійний договір №2 про використання знаку для товарів і послуг, відповідно до якого Ліцензіар видає Ліцензіату на термін дії цього договору за винагороду невиключну ліцензію на право використання знаку для товарів і послуг « Пузата Хата » за визначеним в п.2.1. переліком товарів і послуг із зазначенням класів за МКТП, зокрема: Клас 43: послуги щодо забезпечення харчами та напоями; їдальні; кав`ярні; кафе; кафетерії; ресторани; ресторани самообслуговування; шинки чи буфети (заклади швидкого і повсякчасного обслуговування).

Відповідно до п.1.7. Ліцензійного договору №2 про використання знаку для товарів і послуг, знак для товарів і послуг « Пузата хата » - зареєстрований в установленому чинним законодавством України знак для товарів і послуг (торгівельна марка), про що видано Свідоцтво на знак для товарів і послуг № 192436, зареєстроване в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг 27.10.2014 року.

Пунктом 2.2. Ліцензійного договору №2 про використання знаку для товарів і послуг передбачено, що ліцензіат отримує право маркувати послуги згаданим знаком для товарів та послуг Відповідно до п.7.1. Ліцензійного договору №2 про використання знаку для товарів і послуг, даний договір укладений на термін, що становить 5 років і набирає чинності з дати набрання чинності, п. 1.2. договору передбачено, що датою набрання чинності договору є 27.03.2017 року - дата укладення цього договору, підписання даного договору повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін.

Таким чином, судом встановлено, що станом на 17.09.2017 року, тобто в період, що розглядається у справі, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФОРФУД» на підставі чинного Ліцензійного договору №2 про використання знаку для товарів і послуг від 27.03.2017 року мав ліцензію на право використання знаку для товарів і послуг « Пузата Хата », і цей знак для товарів і послуг « Пузата Хата » використовувався ТОВ «ФОРФУД» в своїй господарській діяльності, яка здійснювалась ним за адресою АДРЕСА_1 , тобто за місцем розміщення орендованих ним за Договором №4-ДЛ суборенди нежитлових приміщень від 01.09.2017 року нежитлових приміщень №1а, №1в, загальною площею 1480,3 кв.м., де був розміщений заклад громадського харчування (закусочна) під найменуванням «Пузата Хата».

Вказане не заперечувалося в судовому засіданні представником відповідача та підтверджується копією чека № 78679 від 17.09.2017 року про сплату членами сім`ї ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вартості замовлених ними страв у вищезазначеному закладі харчування за наведених у позові обставин, і отримувачем коштів у даному чеку вказано ТОВ «ФОРФУД».

Судом також встановлено, що внутрішнє оздоблення приміщення закладу громадського харчування під найменуванням « Пузата Хата », розташованого за адресою АДРЕСА_1 , являє собою конструкції у вигляді дерев`яних сходів з дерев`яними перилами, вказане приміщення закладу складається з двох повноцінних поверхів та третього антресольного поверху, на яких розташовані обідні зали з дерев`яними столами та стільцями і лавами для вживання відвідувачами страв, які ними замовляються та купуються на першому поверсі закладу.

Як зазначено вище та встановлено судом, 17.09.2017 року близько 16-00 годин члени родини позивача ОСОБА_1 , в тому числі його онук ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи у вищевказаному закладі громадського харчування під найменуванням «Пузата хата», після здійснення замовлення страв на першому поверсі закладу харчування та розрахунку за них на касі, піднялися зі стравами по дерев`яних сходах на другий поверх зали цього закладу, де присіли за великий стіл, розташований в дальньому куті зали в районі невеликої зали зі скляними стінками, та вживали їжу.

Згодом онук позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із своєю тіткою ОСОБА_3 та її маленькою донькою, яку вона тримала на руках, підійшли до підйому - дерев`яних сходів, який вів на інший антресольний рівень зали - до зали третього поверху приміщення закладу, де також стояли столи та лави, за якими також відвідувачі вживали їжу.

Після цього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , піднявся сходами на цей підйом, взявся обома руками за середню рейку дерев`яних перил цих сходів, яка була розташована між підлогою та самими перилами, і в цей момент ця рейка розсипалася в його руках, в наслідок чого хлопчик впав вниз на підлогу зали другого поверху, тобто з висоти одного поверху, при цьому під час падіння він головою вдарився об дерев`яний стіл, який був розташований внизу, а потім упав спиною на підлогу та знепритомнів, після чого був доставлений до лікарні.

В наслідок падіння ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння.

Відповідно до Довідки від 21.09.2017 року №98, виданої Комунальним закладом «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Дніпропетровської обласної ради, ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 17.09.2017 року була надана медична допомога з приводу: попередній діагноз - падіння з висоти 2го поверху, закрита черепно-мозкова травма, забій голови із госпіталізацією у зазначений медичний заклад.

Відповідно до Виписки з історії хвороби, виданої Комунальним закладом «Дніпропетровська дитяча клінічна лікарня» Дніпропетровської обласної ради», дитина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебував на обстеженні та лікуванні у відділенні нейрохірургії дитячого віку ОДКБ м. Дніпра з 17.09.2017 року по 02.10.2017 року з діагнозом: Закрита черепно-мозкова травма: забій головного мозку 1 ступеню, перелом зводу черепа зліва; Посттравматична подапонеротична гематова.

Відповідно до Висновку спеціаліста судово-медичного експерта № 943 від 03.04.2018 року, складеного в КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР», зі слів дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та його батька ІНФОРМАЦІЯ_3 в приміщенні ресторану «Пузата Хата», коли хлопчик поклав руку на «заборчик», він зламався та він впав з висоти одного поверху.

Як зазначено у даному Висновку, за даними наданої медичної документації, проведеної повторної рентгенологічної консультації, у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виявлені тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, забію головного мозку 1-го ступеню, лінійного перелому тім`яної кістки ліворуч з незначним зміщенням уламків, підшкірної (підапоневротичної) гематоми лівої лобно-тім`яної області, стану після носової кровотечі. Враховуючи характер та локалізацію виявлених у нього тілесних ушкоджень в області голови (розташування та характер перелому), можливо вказати, що вони спричинені при ударі об тупу тверду поверхню з необмеженою контактуючою поверхнею, тобто і при падінні з висоти. З урахуванням даних медичної документації, характеру та локалізації виявлених у нього тілесних ушкоджень, можливо вказати, що вони отримані незадовго до надходження на стаціонарне лікування в ДОДКЛ, тобто і в термін, на який вказує обстежений. Як зазначено у Висновку, за своїм характером виявлені у ОСОБА_2 тілесні ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння.

Відповідно до Висновку експерта № 821е, складеного КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР», на підставі прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області Юдіна Я.В., із зазначенням початку проведення експертизи 13.03.2019 року та дати закінчення експертизи - 18.03.2019 року, на основі судово-медичної експертизи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , експерт прийшов до висновку про те, що: за даними медичної документації (внесеної у висновки спеціаліста судово-медичного експерта №637 та № 943), проведеної повторної рентгенологічної консультації та при огляді у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виявлені ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, забію головного мозку 1-го ступеню, лінійного перелому тім`яної кістки ліворуч з незначним зміщенням уламків, підшкірної (підапоневротичної) гематоми лівої лобно-тім`яної області, стану після носової кровотечі; за своїм характером виявлені тілесні ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння. Як зазначено у Висновку, враховуючи характер та локалізацію виявлених у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тілесних ушкоджень в області голови (розташування та характер перелому), можливо вказати, що вони спричинені при ударі об тупу тверду поверхню з необмеженою контантуючою поверхнею, тобто і при падінні з висоти, що перевищує власний ріст дитини, та в термін, на який вказує обстежуваний і прокурор у постанові.

В судовому засіданні представник відповідача не заперечував факт падіння 17.09.2017 року малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в приміщенні закладу громадського харчування під найменуванням «Пузата хата», розташованому в АДРЕСА_1 , за вищенаведених встановлених обставин, проте в обгрунтування своїх заперечень проти позову вказував на те, що саме батьки допустили самостійне пересування дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , по території ресторану «Пузата хата» та, зокрема, сходами, що на його думку є недбалістю батьків, що привела до падіння дитини, крім того, вказав, що перила сходів не розсипалися, як вказує позивач, а було пошкоджено лише один їх декоративний елемент.

Також, як в судовому засіданні представник відповідача, так і в листах керівництво ТОВ «ФОРФУД» на ім`я слідчого, які містяться у матеріалах цивільної справи, підтверджує факт того, що один з декоративних елементів дерев`яної огорожі на сходах другого поверху ресторану дійсно було пошкоджено 17.09.2017 року, проте зазначають яким чином сталось пошкодження зазначеного елементу огорожі товариству невідомо, факт пошкодження не документувався, елемент огорожі відремонтовано технічним персоналом ресторану. Крім того, зазначалось, що нещасний випадок з дитиною дійсно був 17.09.2017 року та у вказаному закладі, чи отримала дитина тілесні ушкодження та їх ступень товариству невідомо, але за словами співробітників ресторану, певний час дитина лежала на підлозі у непритомному стані, весь час біля дитини до приїзду швидкої допомоги знаходився менеджер ресторану.

Листом від 05.03.2019 року ТОВ «ФОРФУД» повідомило слідчого СВ Шевченківського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про те, що ТОВ «ФОРФУД» реконструкції перил та переламаного брусу перил в приміщення закладу громадського харчування « ПУЗАТА ХАТА » за адресою АДРЕСА_1 не проводило, а також виготовлення проектів ремонтних робіт не замовляло, але зазначило, що в той же час, технічними працівниками закладу, за вказівкою керуючого, у вересні 2017 року було здійснено ремонт декоративного елементу перил, шляхом укріплення його металевою пластиною. Будь-яких заборон, обмежень від правоохоронних органів та інших органів державної влади щодо здійснення чи утримання від дій із пошкодженими перилами ТОВ «ФОРФУД» не отримувало; з власної ініціативи ТОВ «ФОРФУД» обмежило прохід відвідувачів до ділянки сходів з перилами, декоративний елемент яких було відремонтовано.

Вказаним підтверджуються доводи позивача щодо пошкодження за наведених ним обставин і саме 17.09.2017 року дерев`яних перил на дерев`яних сходах, що ведуть на третій антресольний поверх в приміщенні закладу харчування «Пузата Хата» та обмеження відповідачем доступу відвідувачів до цього поверху безпосередньо після падіння дитини.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Діяльність підприємства громадського харчування регулюють Цивільний кодекс України, Закони України «Про захист прав споживачів», «Про безпечність та якість харчових продуктів», Правила роботи закладів ресторанного господарства та інші нормативно-правові акти.

Як зазначено у п. 27 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», заклад громадського харчування - ресторан, бар, кафе, їдальня, закусочна, піцерія, кулінарія, кіоск чи інший заклад, що забезпечує харчуванням невизначену кількість фізичних осіб. Віднесення до закладів громадського харчування не залежить від територіальних ознак (місця) провадження господарської діяльності з громадського харчування та ступеня доступності харчування будь-яким особам.

Цивільний кодекс України визначає, що, прийшовши в заклад громадського харчування, споживач автоматично укладає публічний договір, в якому одна сторона бере на себе обов`язок надати послуги, а друга - зобов`язана їх оплатити. Відповідно до ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона (підприємець) взяла на себе обов`язок продати товар, виконати роботи або надати послуги кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Стаття 901 ЦК України встановлює, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ч.1, 2 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: 1) захист своїх прав державою; 2) належну якість продукції та обслуговування; 3) безпеку продукції; 4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію державною мовою про продукцію, її кількість, якість, асортимент, її виробника (виконавця, продавця) відповідно до Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної"; 4-1) обслуговування державною мовою відповідно до Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної"; 5) відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; 6) звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав; 7) об`єднання в громадські організації споживачів (об`єднання споживачів).

Споживачі також мають інші права, встановлені законодавством про захист прав споживачів.

Відповідно до ст.10 цього Закону, виконавець несе відповідальність за шкоду, завдану життю, здоров`ю або майну споживача, що виникла у зв`язку з використанням речей, матеріалів, обладнання, приладів, інструментів, пристосувань чи інших засобів, необхідних для виконання ним робіт (надання послуг), незалежно від рівня його наукових і технічних знань, що дає змогу виявити їх властивості, згідно із законодавством.

Відповідно до п. 1.2 ДБН В.2.2-25:2009 «Будинки і споруди «Підприємства харчування «Заклади ресторанного господарства», які є чинними з 01.09.2010 року, вимоги цих Норм поширюються на проектування всіх типів підприємств харчування (закладів РГ), незалежно від їх організаційно-правової форми і форми власності.

Як зазначено у п.6.2.3.6 вищевказаних ДБН В.2.2-25:2009, матеріали і конструктивне вирішення стель, стін і перегородок у групі приміщень для відвідувачів повинні забезпечити акустичний комфорт, оптимальний мікроклімат, бути екологічно нешкідливими. Форма і фактура вертикальних поверхонь в місцях скупчення відвідувачів і на шляхах пересування на висоту до 2 м повинні бути травмобезпечними.

Пунктом 8.3 ДБН В.2.2-25:2009, зокрема, передбачено, що у підприємствах харчування (закладах РГ) будівельні та опоряджувальні матеріали, а також матеріали, що використовуються для виготовлення вбудованих меблів, систем гарячого та холодного водопостачання, вентиляції повинні відповідати вимогам ДГН 6.6.1-6.5.001, ДБН В.1.4-1.01, ДБН В. 1.4-2.01; опорядження приміщень повинно відповідати вимогам СП 42-123-5777 та бути стійким до дезінфекції; використані матеріали, фурнітура, арматура, регулювальні пристрої, покриття підлоги повинні виключати можливість травматизму.

Отже, судом встановлено, що станом на 17.09.2017 року, тобто на день падіння з висоти ОСОБА_2 , 23.11.2012 року, на підставі Ліцензійного договору №2 про використання знаку для товарів і послуг від 27.03.2017 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФОРФУД» використовувало знак для товарів і послуг « Пузата Хата » у своїй господарській діяльності, яка здійснювалась даним товариством у нежитлових приміщень №1а, №1в, загальною площею 1480,3 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 , де був розміщений заклад громадського харчування (закусочна) під найменуванням «Пузата Хата». На той час вказані приміщення перебували у ТОВ «ФОРФУД» в суборенді відповідно до Договору №4-ДЛ суборенди нежитлових приміщень від 01.09.2017 року, укладеному між ТОВ «ВІНЛАЙТ» (орендар) та ТОВ «ФОРФУД» (суборендар), і відповідно до п. 4.2.4., п.4.2.6. цього договору саме на ТОВ «ФОРФУД» був покладений обов`язок щодо утримання приміщень в технічно справному, пожежобезпечному і санітарному стані увесь час оренди приміщень за цим договором і до моменту їх повернення орендарю, що не було дотримано вказаним товариством та призвело до травмування дитини за вищенаведених обставин.

Тому суд вважає, що в період відвідування 17.09.2017 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з родиною закладу громадського харчування (закусочна) під найменуванням « Пузата Хата » за адресою АДРЕСА_1 , відповідачем ТОВ «ФОРФУД» не було забезпечено безпечне відвідування ОСОБА_2 зазначеного закладу харчування при отриманні послуг, що надавалося вказаним товариством, чим порушено вимоги Закону України «Про захист прав споживачів».

При цьому ТОВ «ФОРФУД» не надано суду будь-яких доказів того, що станом на 17.09.2017 року внутрішнє оздоблення, дерев`яні конструкції сходів та перил, що були розміщені у приміщеннях зал зазначеного закладу харчування відповідали вимогам ДБН та того, що вони були травмобезпечними і виключали можливість травматизму відвідувачів.

Доводи позивача про те, що від доторку руками дитини при вищенаведених обставинах розсипався елемент перил на сходах, що вели на третій антресольний поверх, що привело до падіння дитини з висоти поверху підтверджуються Висновком експерта № 821е, складеним КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР», в якому вказано про те, що виявлені у дитини тілесні ушкодження спричинені при падінні з висоти, що перевищує власний ріст дитини, та в термін, на який вказує обстежуваний і прокурор у постанові, а також вищевказаним листом ТОВ «ФОРФУД» від 05.03.2019 року та поясненнями в судовому засіданні представника цього товариства про те, що технічними працівниками закладу за вказівкою керуючого саме у вересні 2017 року, тобто після падіння ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було здійснено ремонт декоративного елементу перил, шляхом укріплення його металевою пластиною та було обмежено прохід відвідувачів до ділянки сходів з перилами, декоративний елемент яких було відремонтовано.

Таким чином, з огляду на встановлені в судовому засіданні вищевказані обставини, судом встановлено наявність моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діями відповідача ТОВ «ФОРФУД», та наявність причинного зв`язка між протиправною поведінкою заподіювача такої шкоди - ТОВ «ФОРФУД» і шкодою, заподіяною ОСОБА_2 , що не спростовано даним відповідачем.

У позовній заяві позивач ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , просить стягнути з відповідачів заподіяну його онуку моральну шкоду, посилаючись на те, що відповідачі є винними у завданні шкоди і саме вони повинні її відшкодувати. Позивач вказує на те, що після травмування його онука при вищенаведених обставин вся родина вимушена змінити свій звичайний ритм життя, оскільки дитина тривалий час перебувала в лікарні, всі хвилювалися за її стан зобор`я, дитина та вся родина перенесла стрес та відчувала нервування, в зв`язку з незадовольним станом здоров`я довелося відмовитися від відвідування дитиною кружків, які полюбляв хлопчик, та до теперішнього часу йому протипоказані види спорту, які можуть привести до травмування. В наслідок зазначеного дитина постійно хвилюється та відчуває себе невпевнено серед однолітків і не зрозуміло як в подальшому ця травма вплине на стан її здоров`я. Посилаючись на зазначене, позивач просить стягнути з відповідачів солідарно на користь онука моральну шкоду в розмірі 5000 000,00 грн.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

? Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації; у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому доказуванню під час вирішення спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Зокрема, з`ясуванню підлягає підтвердження факту заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або шкоди немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Зазначені положення кореспондуються з висновками, викладеними у Постанові Верховного Суду від 26.11.2020 у справі №826/18130/16, в якій зазначено: "При цьому, у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. Доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема, довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, тощо."

За змістом частини 1 статті 1167 ЦК України та інших норм законодавства, що регулюють ці правовідносини, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Проте фізична чи юридична особа звільняється від відповідальності щодо відшкодування моральної шкоди, якщо доведе, що остання завдана не з її вини.

З п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» слідує, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи шкода, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Отже, для покладення відповідальності на заподіювача майнової та моральної шкоди необхідна сукупність таких обов`язкових умов: а) наявність шкоди; б) протиправність дій заподіювача шкоди; в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою заподіювача і шкодою; г) вина у заподіянні шкоди.

Диспозиція наведених норм покладає на позивача обов`язок доказати факт заподіяння шкоди відповідачем та її розмір.

Аналогічна правова позиція викладена постанові Верховного Суду України № 6-183цс14 від 03 грудня 2014 року.

Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Зокрема, до них належить ратифікована Верховною Радою України Конвенція про захист прав людини і основних свобод та інші міжнародні договори.

Стаття 41 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі - Європейська конвенція) установлює, що якщо суд визнає факт, що мало місце порушення Європейської конвенції або Протоколів до неї, а внутрішнє право Високої Договірної Сторони допускає можливість лише часткового відшкодування, суд у разі необхідності надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію. Необхідно зазначити, що при цьому Європейська конвенція не розкриває сутності використаного в ній поняття «справедлива сатисфакція», що дає ЄСПЛ змогу в силу наданої йому компетенції тлумачити зазначене поняття самостійно. Справедлива компенсація може бути присуджена щодо матеріальних збитків, моральної шкоди, судових витрат. Так, згідно з Регламентом, моральна шкода - це шкода, що не піддається оцінюванню, може бути виражена в психічних чи фізичних стражданнях заявника. Якщо встановлено, що моральна шкода була заподіяна, і суд вважає за необхідне присудити відповідну грошову компенсацію, оцінювання її розміру здійснюється на основі принципу справедливості й з урахуванням практики, що склалася.

Згідно з Практичною інструкцією, сформульованою Головою ЄСПЛ відповідно до Правила 32 Регламенту 28 березня 2007 року, суд надає компенсацію тільки в разі дотримання одночасно двох умов: судом зроблено висновок про порушення Високою Договірною Стороною Європейської конвенції, національне право Високої Договірної Сторони не дає змоги повністю усунути наслідки цього порушення. Третя умова про наявність причинного зв`язку випливає із системного тлумачення рішень ЄСПЛ. Так, стосовно першої умови у справі «Тімотієвич Д. проти України» суд зазначив, що застосування і тлумачення внутрішнього законодавства належить виключно до компетенції внутрішніх судових органів і в рамках статті 19 Конвенції, його єдиним обов`язком є забезпечення дотримання зобов`язань Договірних Держав у рамках Конвенції.

Справедливість компенсації як категорія, що застосовується й національним законодавцем, проте є не розкритою в судових прецедентах, визначається ЄСПЛ з урахуванням усіх обставин, а також особливостей справи. Суд суворо дотримується позиції, що відшкодування має виключно компенсаційний, а не каральний, обтяжуючий або запобіжний характер.

У своїх рішеннях ЄСПЛ виходить із презумпції спричинення моральної шкоди позивачу відповідачем та обов`язку саме відповідача спростувати таку презумпцію. У контексті визнання ЄСПЛ існування спростовної презумпції завдання моральної шкоди прикладом може слугувати, зокрема, рішення від 15 жовтня 2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», де Суд послався на своє рішення у справі Бурдова № 2, у якому зазначив таке: «Існує обґрунтована й водночас спростовна презумпція, що надмірно тривале провадження даватиме підстави для відшкодування моральної шкоди». В рішенні у справі «Ромашов проти України» (заява № 67534/01) від 27 липня 2004 року ЄСПЛ вказав, що моральна шкода завдана самим фактом правопорушення. Суд не розглядав питання щодо матеріальної шкоди, оскільки заявник не обґрунтовував таку шкоду. Проте Суд ураховує той факт, що в результаті виявлених порушень заявник зазнав моральної шкоди, яка не може бути виправленою шляхом лише констатації Судом факту порушення. Тобто випливає висновок, що сам лише факт правопорушення має своїм наслідком спричинення моральної шкоди.

На підтвердження позовних вимог позивачем надано суду копії медичних документів, висновків експертів, підтверджуючих отримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тяжких тілесних ушкоджень в наслідок падіння з висоти в закладі харчування « Пузата Хата », що не спростовано відповідачем.

Таким чином, суд вважає, що при розгляді справи знайшло підтвердження заподіяння ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з вини ТОВ «ФОРФУД» моральної шкоди, яка полягає в отриманні хлопчиком важких тілесних ушкоджень, у нестерпному фізичному болю та душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з ушкодженням здоров`я; перебуванні дитини у стресовому стані в зв`язку з падінням з висоти. В наслідок падіння та отримання важких тілесних ушкоджень був змінений звичний спосіб життя як ОСОБА_2 так і його батьків, які були змушені витрачати додаткові зусилля для організації подальшого життя своєї дитини та всієї сім`ї, оскільки хлопчик тривалий час перебував на стаціонарному лікуванні в лікарні, в зв`язку з незадовільним станом здоров`я довелося відмовитися від відвідування дитиною занять та спортивних секцій, які він до цього відвідував, і до теперішнього часу йому протипоказані види спорту, які можуть привести до травмування. В наслідок зазначеного дитина постійно хвилюється та відчуває себе невпевнено серед однолітків, до цього часу хлопчик з острахом згадує обставини свого падіння та відчуває паніку, що негативно позначається на його емоційному стані та загальному стані здоров`я та заподіює моральну шкоду.

Вирішуючи питання про розмір компенсації ОСОБА_2 моральної шкоди, суд виходить з характеру та обсягу душевних страждань, яких він зазнав, їх тривалості та враховує, що мова йде про розумне і справедливе відшкодування (компенсацію) моральної шкоди, якої б вистачило для морального задоволення позивача з боку відповідача, а не про покарання останнього за його неправомірні дії, що не відповідало б засадам цивільного законодавства, визначеним статтею 3 ЦК України та вищенаведеними роз`ясненнями ЄСПЛ. Виходячи з цього, оцінювання судом розміру заподіяної моральної шкоди здійснюється на основі принципу справедливості й з урахуванням практики, що склалася, тому суд вважає за можливе визначити доведеною заподіяну моральну шкоду у розмірі 80 000,00 грн., яка підлягає стягненню з відповідача ТОВ «ФОРФУД» на користь ОСОБА_2 , таким чином частково задовольнивши заявлені позовні вимоги позивача, в задоволенні решти частини позовні вимоги до ТОВ «ФОРФУД» задоволенню не підлягають як не доведені.

Будь-яких доказів в спростування позовних вимог позивача щодо заподіяння моральної шкоди його онуку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідачем ТОВ «ФОРФУД» суду не надано.

Разом з цим, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , заявлені до ФІЛІЇ ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФОРФУД» У МІСТІ ДНІПРОПЕТРОВСЬК про відшкодування збитків, пов`язаних з загрозою життю та психологічною травмою неповнолітнього під час отримання ним тяжких тілесних ушкоджень задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до відповідно до ч.1, 2 ст. 48 ЦПК України в цивільному процесі позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а відповідно до Положення ФІЛІЯ ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФОРФУД» У МІСТІ ДНІПРОПЕТРОВСЬК не є юридичною особою, а тому не може відповідати за заподіяння шкоди юридичною особою.

Ухвалюючи рішення у справі про часткове задоволення позовних вимог, суд враховує те, що відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

У відповідності до ст. 141 ЦПК України, частково задовольняючи позовні вимоги позивача, суд вважає за необхідне стягнути з ТОВ «ФОРФУД» на користь держави судовий збір в сумі 2270,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФОРФУД», ФІЛІЇ ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФОРФУД» У МІСТІ ДНІПРОПЕТРОВСЬК про відшкодування збитків, пов`язаних з загрозою життю та психологічною травмою неповнолітнього під час отримання ним тяжких тілесних ушкоджень, - задовольнити частково.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФОРФУД», (код ЄДРПОУ 39222245) на користь ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1 ), який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , на відшкодування заподіяної моральної шкоди грошові кошти в сумі 80 000,00 грн. (вісімдесят тисяч гривень).

Відмовити ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , в задоволенні решти позовних вимог до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФОРФУД» про відшкодування збитків, пов`язаних з загрозою життю та психологічною травмою неповнолітнього під час отримання ним тяжких тілесних ушкоджень.

Відмовити ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , у задоволенні позовних вимог до ФІЛІЇ ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФОРФУД» У МІСТІ ДНІПРОПЕТРОВСЬК про відшкодування збитків, пов`язаних з загрозою життю та психологічною травмою неповнолітнього під час отримання ним тяжких тілесних ушкоджень.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФОРФУД», код ЄДРПОУ 39222245) на користь держави судовий збір в сумі 2270,00 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Т.О. Кудрявцева