Рішення

від 12.05.2022 по справі 569/25463/21

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/25463/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2022 року місто Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Першко О.О.,

секретар судового засідання Прокопчук Л.М.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Зорянської школи мистецтв Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області, Відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту, культури та туризму Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області про скасування наказу про відсторонення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до Зорянської школи мистецтв Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області (далі відповідач), в якому просить: скасувати наказ Зорянської школи мистецтв Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 16 листопада 2021 року № 39-К «Про відсторонення від роботи» та поновити його на роботі з 16 листопада 2021 року; зобов`язати Зорянську шкоду мистецтв Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області виплатити йому середньомісячну заробітну плату за вимушений прогул з дня відсторонення 16 листопада 2021 року по день фактичного виконання судового рішення у справі, обрахованої відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що він працює викладачем по класу гітари в Зорянській школі мистецтв Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області. 13 листопада 2021 року директор Зорянської школи мистецтв намагалася вручити йому повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти Covid-19 (№37 від 13 листопада 2021року), яке він відмовився отримувати, у зв`язку з тим, що не згідний вакцинуватися проти Covid-19.

В повідомленні було зазначено, що до 16 листопада 2021 року він має надати: документ, який підтверджує, що він отримав повний курс вакцинації від Covid-19, включений ВООЗ до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуацій; або міжнародний, внутрішній сертифікат або іноземний сертифікат, що підтверджує вакцинацію від Covid-19 двома дозами вакцини (зелений сертифікат), які включені ВООЗ до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях; або довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року №595.

В іншому випадку його буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати на підставі ст. 46 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

16 листопада 2021 року він був відсторонений від роботи на підставі наказу №39-К від 16 листопада 2021року «Про відсторонення від роботи». Від підписання наказу він відмовився, так як вважає його незаконним.

30 листопада 2021 року з приводу порушення його прав та свобод як працівника подав скаргу до Управління Держпраці у Рівненській області та копію - комісії з трудових спорів Зорянської школи мистецтв. Відповідь про результати розгляду заяви ще не надійшла.

03 грудня 2021 року він подав до комісії з трудових спорів Зорянської школи мистецтв заяву від 30 листопада 2021 року про врегулювання трудових спорів та письмові пояснення до заяви стосовно його незаконного відсторонення. Відповідь так і не надійшла.

В цей же день 03 грудня 2021 року подав відповідачу заяву від 30 листопада 2021 року про переведення його на дистанційну роботу, мотивуючи її тим, що відповідно до ч. 11 ст. 60-2 КЗпП України на час загрози поширення епідемії чи пандемії наказом роботодавця може запроваджуватися дистанційна робота, а згідно наказу Міністерства освіти і науки України за №1115 від 08 вересня 2020 року передбачене дистанційне навчання в закладах освіти. Зважаючи на це, переведення його на дистанційну форму роботи дозволило б забезпечити безперебійну роботу школи з досягненням мети та завдань школи, а також дотримання його конституційних прав. Просив змінити відсторонення від виконання своїх посадових обов`язків на дистанційну форму роботи.

У відповідь на його звернення Зорянська школа мистецтв в листі від 06 грудня 2021 року №56 повідомила, що не може замінити його відсторонення на дистанційну форму роботи, оскільки наказ МОЗ №2153 від 04 жовтня 2021 року «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» не містить винятку, що працюючі дистанційно можуть працювати без щеплення, а постанова КМ України від 20 жовтня 2021 року №1096 «Про внесення змін до постанови КМ України від 09 грудня 2020 №1236» передбачає відсторонення від роботи всіх невакцинованих працівників, без винятку, тобто і під час проведення дистанційного навчання.

Вважає, що примушування його до вакцинування від Covid-19 в спосіб відсторонення від роботи без виплати заробітної плати, є протиправним, а наказ про відсторонення від роботи незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки виданий з порушенням підстав і порядку відсторонення від виконання трудових обов`язків.

Введення вакцини без достатнього дослідження та правового захисту є медичним експериментом, який він не надавав згоди проводити відносно нього.

Виключно Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб» встановлюється перелік обов`язкових щеплень. Даним законом вимога про щеплення від Соvid-19 не встановлена, як обов`язкова, а тому відсторонення працівника з підстав ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» є незаконним та безпідставним. На сьогодні не існує жодного нормативного документу, який визначав, що щеплення проти Соvid-19 є обов`язковим. Щеплення проти Соvid-19 не входить в Календар профілактичних щеплень в Україні (нормативно-правовий акт центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, яким встановлюються перелік обов`язкових профілактичних щеплень та оптимальні строки їх проведення).

Законом не встановлено окремого порядку про відсторонення працівників від роботи з підстави відсутності у них щеплення від Соvid-19. Ні ст. 46 КЗпП України, ні іншими законами України не передбачено правової можливості відсторонення працівника від роботи з підстав відсутності у нього щеплення від Соvid-19. Відтак наказ Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», зареєстрованим в Мін`юсті 07 жовтня 2021 за №1306/36928, суперечить вимогам ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», оскільки щеплення проти гострої респіраторної хвороби Соvid-19 не входить в перелік обов`язкових щеплень. Крім того, вказаний наказ суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України та не підлягає застосуванню відповідно до ст. 10 ЦПК України.

При цьому, він як пацієнт має право на таємницю про стан свого здоров`я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також відомості, що одержані при його медичному обстеженні. Забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування.

Також, у зв`язку з незаконним відстороненням від роботи має право на стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час такого відсторонення та перебуванні у вимушеному прогулі.

16 лютого 2022 року представник позивача подала заяву про залучення в якості співвідповідача та зміну предмету позову, в якій просила залучити в якості співвідповідача Відділ освіти, сім`ї, молоді, спорту, культури та туризму Зорянської сільської ради, та змінивши предмет позову просила: скасувати наказ Зорянської школи мистецтв Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 16 листопада 2021 року № 39-К «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » та зобов`язати Зорянську школу мистецтв Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області допустити його до роботи; зобов`язати Відділ освіти, сім`ї, молоді, спорту, культури та туризму Зорянської сільської ради виплатити йому середньомісячну заробітну плату за вимушений прогул з дня відсторонення по день допуску до роботи, з врахуванням при виплаті всіх обов`язкових податків, нарахуванням та сплатою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суми, середньомісячної заробітної плати за цей період, із зарахуванням періоду відсторонення до його страхового стажу.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 21 лютого 2022 року залучено в якості співвідповідача Відділ освіти, сім`ї, молоді, спорту, культури та туризму Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області та прийнято до розгляду заяву про зміну предмета позову.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 просила позов задовольнити з підстав у ньому наведених. Окрім того, вказала, що позивача 13 листопада 2021 року було повідомлено про необхідність подати до 16 листопада 2021 року документ, який підтверджує, що він отримав повний курс вакцинації від Covid-19, включений ВООЗ до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуацій, або міжнародний, внутрішній сертифікат або іноземний сертифікат, що підтверджує вакцинацію від Covid-19 двома дозами вакцини (зелений сертифікат), які включені ВООЗ до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях. Тобто позивач фізично не міг з 13 по 16 листопада 2021 року надати один з перелічених документів, так як для отримання «зеленого» внутрішнього чи міжнародного COVID-сертифікату, чи міжнародного свідоцтва про вакцинацію необхідно дві дози вакцини одного і того ж препарату, які вводяться з інтервалом 14-21 день. При цьому вказала, що позивач на час розгляду справи не вакцинований. Також, в оспорюваному наказів зазначено, що позивача відсторонено на час відсутності щеплення і строк відсторонення діятиме допоки працівник не надасть документи про вакцинацію або довідку про протипоказання до щеплення, хоча в повідомленні від 13 листопада 2021 року №37 було вказано, що щеплення є обов`язковим лише на період дії карантину. При цьому, у разі необґрунтованої відмови працівника від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарної-епідеміологічної служби він до роботи не допускається, відповідне подання сторони не отримували, а отже відповідач не мав підстав для того, щоб без подання Держсанепідемслужби відсторонити позивача від роботи.

Представник Зорянської школи мистецтв Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення потового відправлення. 05 травня 2022 року від відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі відповідача.

Представник Відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту, культури та туризму Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення потового відправлення. Про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав.

Представником позивача було заявлено клопотання про витребування доказів, яке ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 21 лютого 2022 року залишено без задоволення.

Заслухавши позивача, представника позивача, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 , ОСОБА_1 з 02 лютого 2021 року прийнятий на посаду викладача по класу гітари тимчасово на період відпустки основного працівника (наказ № 28-К від 27 січня 2021 року).

З повідомлення Зорянської школи мистецтв Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області про обов`язкове профілактичне щеплення проти СОVID-19 від 13 листопада 2021 року № 37, адресоване ОСОБА_1 , слідує, що позивач до 16 листопада 2021 року має надати документ, який підтверджує наявність профілактичного щеплення проти СОVID-19, наприклад: документ, який підтверджує отримання повного курсу вакцинації від СОVID-19, включеної ВООЗ до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуацій; міжнародний, внутрішній сертифікат або іноземний сертифікат, що підтверджує вакцинацію від СОVID-19 двома дозами вакцини (зелений сертифікат), які включені ВООЗ до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях. Також він може надати довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року №595. Якщо до 16 листопада 2021 року позивач не надасть одного із зазначених документів, 16 листопада 2021 року його відсторонять від роботи без збереження заробітної плати на підставі статті 46 КЗпП та статті 13 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06 квітня 2000 року № 1645-III. Від підписання повідомлення ОСОБА_1 відмовився, що підтверджується відповідними підписами працівників відповідача.

Згідно наказу Зорянської школи мистецтв Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 16 листопада 2021 року №39-К «Про відсторонення працівника від роботи без наявності щеплення проти СОVID-19» ОСОБА_1 , викладача по класу гітари, відсторонено від роботи з 16 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти СОVID-19 без збереження заробітної плати. Строк відсторонення діятиме допоки працівник не надасть документ про вакцинацію («зелений» внутрішній чи міжнародний СОVID-сертифікат, чи міжнародне свідоцтво про вакцинацію) або довідку про протипоказання до щеплення. Підставою вказано повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти СОVID-19 від 13 листопада 2021 року № 37. З вказаним наказом ОСОБА_1 був ознайомлений та вказав, що не згідний.

Згідно наказу Зорянської школи мистецтв Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 01 березня 2022 року №1-К «Про допуск відстороненого працівника до виконання посадових обов`язків» у зв`язку із зупиненням дії наказу Міністерства охорони здоров`я від 04 жовтня 2021 року № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій працівники яких підлягають обов`язковим щепленням» з 01 березня 2022 року викладача по класу гітари ОСОБА_1 допущено до виконання службових обов`язків.

Відповідно до п. а, б ст. 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» встановлено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я, зокрема, піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян, у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Згідно із ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Стаття 46 КЗпП України передбачає, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

У визначенні поняття «законодавством» суд враховує рішення Конституційного Суду України від 09 липня 1998 року № 12-рп/09 (справа про тлумачення терміну «законодавство»).

Конституційний Суд України дійшов висновку, що термін «законодавство», що вживається у частині третій статті 21 Кодексу законів про працю України, треба розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.

У преамбулі Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» вказано, що цей Закон визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.

Згідно ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» в Україні обов`язковими є профілактичні щеплення проти туберкульозу, поліомієліту, дифтерії, кашлюка, правця та кору.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Згідно із затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 № 267 Положенням про Міністерство охорони здоров`я України головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, є Міністерство охорони здоров`я України (далі МОЗ).

Відповідно до пункту 8 цього Положення МОЗ у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України і постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує та контролює їх виконання.

Накази МОЗ, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Нормативно-правові акти МОЗ підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку.

Накази МОЗ, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов`язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами.

Наказом МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153). Відповідно до цього Переліку обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають працівники, зокрема закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Цим наказом передбачається, що щеплення є обов`язковим в разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку № 2153 медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за № 1161/19899 (у редакції наказу МОЗ від 11 жовтня 2019 року №2070).

Міністерство юстиції України зробило висновок, що наказ МОЗ України № 2153 відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема статті 8 Конвенції «Право на повагу до приватного і сімейного життя», а також практиці Європейського суду з прав людини, свідченням чого є реєстрація цього наказу Міністерством юстиції України. Державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС), з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а також прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів (п. 4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ від 28 грудня 1992 року № 731).

Таким чином, якщо ставити питання обов`язковості вакцинування для працівників з наведеного вище переліку наказу МОЗ № 2153, то його можуть не робити лише ті працівники, які мають саме абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень.

Протипоказання до вакцинації може встановлювати сімейний або лікуючий лікар та надати відповідний висновок про тимчасове чи постійне протипоказання або про відтерміновання через COVID-19 в анамнезі. Якщо в пацієнта є протипоказання до щеплення однією з вакцин проти COVID-19 за можливості особа має вакцинуватися іншими типами вакцин.

В матеріалах справи відсутні докази про те, що позивач має такий стан здоров`я, що є перешкодою для вакцинування.

Пунктом 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV- 2» (згідно постанови KM № 1096 від 20 жовтня 2021 року) керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій визначено забезпечити: контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153; відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена Переліком № 2153 та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; а також взяти до відома, що на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 КЗпП України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома осіб, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Системний аналіз вищенаведених норм законодавства дає підстави для висновку, що відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництва та організацій, для яких таке щеплення є обов`язковим, як підстава для відсторонення працівника від роботи у відповідності до ч. 1 ст. 46 КЗпП України відноситься до інших випадків, передбачених законодавством.

Відсторонення працівника від роботи слід розуміти як один із передбачених законодавством випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.

Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи на умовах та з підстав, встановлених законодавством, по суті не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам.

Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то за загальним правилом такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством.

Чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Відповідач видавши оспорюваний наказ застосував відсторонення позивача від роботи, оскільки це прямо передбачено законодавством, та відповідно до вимог п. 41-6 постанови КМУ № 1236 (в оновленій редакції).

В законодавстві України відсутня норма, яка дозволяла б примусову вакцинацію. Навіть якщо щеплення обов`язкове, змусити будь-кого вакцинуватися примусово неможливо, а тому у разі відсутності вакцинації діюче законодавство дозволяє відсторонювати деяких працівників без виплати заробітної плати.

У рішенні від 15 березня 2012 року у справі «Соломахін проти України» (заява № 24429/03) ЄСПЛ сформулював правовий висновок, що обов`язкове щеплення як примусовий медичний захід є втручанням у гарантоване пунктом 1 статті 8 Конвенції право на повагу до приватного життя особи, що включає фізичну та психологічну недоторканність особи. Порушення фізичної недоторканності заявника можна вважати виправданим для дотримання цілей охорони здоров`я населення та необхідності контролювати поширення інфекційного захворювання.

Для визначення законності таких втручань ЄСПЛ вказує на те, що «аби визначити, що це втручання потягнуло за собою порушення ст. 8 Конвенції, суд повинен (має) обґрунтувати доцільність та виправданість таких дій відповідно до другого абзацу цієї статті тобто встановити, чи є втручання виправданим «відповідно до закону» і чи має воно на меті законні цілі, і чи були вони «виправданими в демократичному суспільстві».

Досліджуючи питання наявності закону, ЄСПЛ в ухваленому 08 квітня 2021 року рішенні (п. 266) у справі «Вавржичка та інші проти Чеської Республіки» (заява № 47621/13), наголосив, що суд повторює, що оспорюване втручання мало би опиратися на певну законодавчу базу внутрішнього законодавства, при чому ці закони повинні бути як адекватно доступними, так і сформульованими з достатньою точністю, аби дозволити тим, до кого вони застосовуються, регулювати свою поведінку і, при необхідності, з відповідними порадами передбачити до ступеня, який є розумним заданих обставин, наслідки, які можуть спричинити за собою дані дії.

ЄСПЛ встановив, що втручання у приватне життя у вигляді обов`язку зробити щеплення ґрунтується на законі, а тому у цьому немає порушень.

В Україні таким законом є Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Розглядаючи питання, чи є мета, за для якої був встановлений обов`язок робити щеплення, законною, ЄСПЛ навів наступні аргументи (п. 272):

«Що стосується мети, яку переслідує обов`язкове вакцинування, як стверджує Уряд і визнано національними судами, ціллю відповідного законодавства є захист від хвороб, які можуть становити серйозну загрозу для здоров`я населення. Це стосується як тих, хто отримує відповідні щеплення, так і тих, хто не може бути вакцинованим, і, таким чином, знаходиться в групі осіб високого ризику інфікування, покладаючись на досягнення високого рівня вакцинації в суспільстві в цілому для захисту від розглянутих заразних хвороб. Ця мета відповідає цілям захисту здоров`я і захисту прав інших осіб, визнаним статтею 8».

А у відповідь на питання необхідності в демократичному суспільстві обов`язкової вакцинації суд наводить такі доводи (п. 285):

«... Хоча система обов`язкових вакцинацій не єдина і не найпоширеніша модель, прийнята європейськими державами, Суд повторює, що в питаннях політики в галузі охорони здоров`я національні влади найкраще можуть оцінити пріоритети, використання ресурсів і соціальних потреб. Усі ці аспекти є актуальними в даному контексті, і вони підпадають під широку свободу розсуду, яку Суд повинен надати державі-відповідачу.

В контексті охорони здоров`я найкращим інтересам суспільства служить забезпечення найвищого досяжного рівня здоров`я. Коли справа доходить до імунізації, мета повинна полягати в тому, щоб кожна людина була захищена від серйозних захворювань. У переважній більшості випадків це досягається за рахунок обов`язкових щеплень. Ті, кому таке лікування не може бути призначено, побічно захищені від інфекційних захворювань, поки в їх оточенні підтримується необхідний рівень вакцинації, тобто їх захист забезпечується колективним імунітетом.

Таким чином, якщо вважати, що політика добровільної вакцинації недостатня для досягнення і підтримки колективного імунітету або колективний імунітет незалежний від природи захворювання (наприклад правця), національні влади можуть розумно ввести політику обов`язкової вакцинації для досягнення відповідного рівня захисту від серйозних захворювань».

З цих підстав суд визнав, що рішення застосувати обов`язкову вакцинацію має вагомі причини.

Стосовно наслідків, які чітко передбачені в основному законодавстві, недотримання загальних правових обов`язків, спрямованих на охорону, зокрема здоров`я людей, то суд зауважує, що вони по суті захисні, а не каральні за своїм характером.

Щодо доводів позивача про сумнівність ефективності вакцини, то ЄСПЛ посилається на загальний консенсус щодо життєвої важливості такого заходу та засобу захисту населення від хвороб, які можуть мати серйозні наслідки для здоров`я людини та які в разі серйозних спалахів можуть викликати проблеми в суспільстві. Зважаючи на те що частота ускладнень є досить незначною, однак безсумнівно, їх виникнення є досить загрозливим для здоров`я людини, органи Конвенції підкреслили важливість прийняття необхідних запобіжних заходів перед вакцинацією. Очевидно, це стосується перевірки в кожному окремому випадку можливих протипоказань. Це також відноситься до моніторингу безпеки застосовуваних вакцин. У кожному з цих аспектів Суд не вбачає підстав ставити під сумнів адекватність національної системи вакцинації. Вакцинація проводиться медичними працівниками тільки при відсутності протипоказань, які попередньо перевіряються відповідно до звичайного протоколу, відповідні медичні працівники зобов`язані повідомляти про будь-які підозри на серйозні або несподівані побічні ефекти. Відповідно, безпека використовуваних вакцин знаходиться під постійним контролем компетентних органів.

Стосовно порушення прав на працю, про що зазначає позивач, ЄСПЛ зазначив таке (п. 306):

«Суд визнає, що відсторонення позивача від роботи означало втрату заробітної плати і як наслідок позбавлення засобів існування. Однак це було прямим наслідком її рішення свідомо обрати саме цей шлях для себе особисто, відмовитися від виконання юридичного обов`язку, метою якого є захист здоров`я».

У постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 682/1692/17 Верховний Суд дійшов висновку, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я заінтересованих осіб є виправданою. Тобто в цьому питанні принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами, однак лише тоді, коли таке втручання має об`єктивні підстави, тобто є виправданим.

Верховний Суд у постанові від 10 березня 2021 року у справі № 331/5291/19 зазначив що інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні безпеки життя і здоров`я її громадян. Держава, встановивши правило про те, що без щеплень дитина не може бути допущена до занять, не тільки реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учнів та працівників школи або дитячого садка, а й захищає таким чином власне дитину, яка не отримала профілактичних щеплень. З огляду на суспільні інтереси тимчасове відсторонення дитини від занять (до проведення щеплення, отримання позитивного висновку лікарсько-консультативної комісії) не призвело до порушення конституційного права на освіту яку вона може отримати в інших формах.

Отже, право позивача на працю було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, оскільки позивач не надав будь-яких доказів, що він вакцинований, нещодавно одужав або має такий стан здоров`я, який є перешкодою для вакцинування.

Втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети, та є цілком необхідним у демократичному суспільстві.

При цьому, директор Зорянської школи мистецтв Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області, з урахуванням вимог ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», правомірно прийняла рішення про тимчасове відсторонення позивача.

Доводи позивача про те, що щеплення проти COVID-19 не відноситься до переліку профілактичних та обов`язкових щеплень визначених Законом і не може бути підставою для відсторонення від роботи особи в разі відмови від участі в такому не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Наказом МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік № 2153, відповідно до якого обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають працівники, зокрема, зокрема закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Наслідком рішення позивача за відсутності абсолютних протипоказань відмовитися від вакцинації, метою якої є захист від хвороби, яка може становити серйозну загрозу для здоров`я населення, було саме відсторонення його від роботи, при наявності можливості уникнення такого за умови відповідних протипоказань щодо вакцинації, задля забезпечення загального блага у формі права на охорону здоров`я, що, крім іншого, гарантоване ст. 3, 27 та 49 Конституції України, гарантування безпеки як власне позивача, так і іншим працівникам, та є необхідним у демократичному суспільстві.

Суд зазначає, що згідно з ст. 43 Конституції України право на працю включає в себе можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, тому позивач не позбавлений можливості обирати чим заробляти собі на життя, у тому числі обирати професію чи заняття, які не вимагають обов`язкової вакцинації, чи заклад, де не вимагається обов`язкова вакцинація. При цьому, у спірних правовідносинах суд не вбачає порушення права позивача на працю, визначене ст. 43 Конституції України, оскільки за ним зберігається робоче місце, трудовий договір не припинений, обмеження позивача було правомірним та відповідало пріоритету забезпечення безпеки життя людей.

Що стосується доводів представника позивача про те, що при відстороненні позивача була порушена процедура визначена Законом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», суд зауважує, що наведений Закон встановлює порядок внесення посадовими особами державної санітарно-епідеміологічної служби України подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності на підставі ч. 3 та ч. 4 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», тоді як в даному випадку позивача відсторонили на підставі ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Доводи представника позивача на те, що позивачу було надано недостатньо часу для надання документу, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення проти СОVID-19, зокрема з 13 по 16 листопада 2021 року, і він фізично не міг надати такий документ, на увагу не заслуговують, оскільки такі твердження є суперечливим, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач взагалі не бажає вакцинуватися, так як, на його думку, вакцинування проти коронавірусної інфекції є ризикована медична процедура, вакцини не пройшли всіх стадій необхідних клінічних випробувань, він не надає згоди на участь в медичних експериментах. При цьому, суд зауважує, що в судовому засіданні представник позивача вказала, що позивач на час розгляду справи - 13 травня 2022 року, не вакцинований.

Також, представник позивача вказує, що відсторонення у зв`язку з відсутністю щеплення проти COVID-19 можливе лише на час дії карантину, про що в наказі зазначено не було, а вказано, що позивач відсторонений на час відсутності щеплення проти COVID-19. Натомість судом встановлено, що позивач був відсторонений від роботи з 16 листопада 2021 року по 01 березня 2022 року, у період дії карантину, а тому оспорюваним наказом, на час розгляду справи у суді, його права порушені не були.

Окрім того, не заслуговують на увагу доводи позивача про те, що він мав можливість працювати дистанційно, оскільки пунктом 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV- 2» не передбачено права керівників державних органів (державної служби), керівників підприємств, установ та організацій застосовувати альтернативу відстороненню від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена Переліком № 2153 та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, як переведення в режим дистанційної роботи, надомної праці тощо.

Щодо права на медичну таємницю, то суд вказує, що право на медичну таємницю закріплене в Основах законодавства України про охорону здоров`я. Забороняється вимагати та надавати за місцем роботи інформацію про діагноз та методи лікування пацієнта. Право на таємницю про стан здоров`я, закріплене у статті 286 ЦК України. Разом з тим, інформації про COVID-сертифікат та щеплення в переліку документів, що підпадають під медичну таємницю, в українському законодавстві немає. Відтак, COVID-сертифікат не є медичною таємницею.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні вимог позивача про скасування наказу Зорянської школи мистецтв Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 16 листопада 2021 року № 39-К «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » та зобов`язання Зорянську школу мистецтв Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області допустити його до роботи, і відмовляє в зобов`язанні Відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту, культури та туризму Зорянської сільської ради виплатити позивачу середньомісячну заробітну плату за вимушений прогул з дня відсторонення по день допуску до роботи, з врахуванням при виплаті всіх обов`язкових податків, нарахуванням та сплатою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суми, середньомісячної заробітної плати за цей період, із зарахуванням періоду відсторонення до його страхового стажу, оскільки вони є похідними від вимоги позивача про скасування наказу про відсторонення.

За таких обставин справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів окремо кожного, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить до висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Суд зауважує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено, відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати з відповідачів стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст.3,12,13,81,141,259,263-265,354 ЦПК України, суд,

В И Р I Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Зорянської школи мистецтв Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області, Відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту, культури та туризму Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області про скасування наказу про відсторонення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо в Рівненський апеляційний суд або через Рівненський міський суд Рівненської області протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач- ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач - Зорянська школа мистецтв Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області, місцезнаходження: пл. В. Плютинського, буд. 2а/2, с. Зоря, Рівненський район, Рівненська область, код ЄДРПОУ 44106244.

Відповідач - Відділ освіти, сім`ї, молоді, спорту, культури та туризму Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області, місцезнаходження: пл. В. Плютинського, буд. 1, с. Зоря, Рівненський район, Рівненська область, код ЄДРПОУ 44108649.

Повне судове рішення складено 18 травня 2022 року

Суддя О.О. Першко