Постанова

від 16.05.2022 по справі 274/7192/20

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №274/7192/20 Головуючий у 1-й інст. Корбут В. В.

Категорія 3 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т. М.,

суддів Трояновської Г.С., Миніч Т.І.,

за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №274/7192/20 за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Альфа-Банк», відділу державної реєстрації Радомишльської районної державної адміністрації Житомирської області, треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_4 на ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 10 лютого 2022 року та на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 10 лютого 2022 року, ухвалене під головуванням судді Корбут В.В. в м. Бердичеві,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточненої позовної заяви просив:

- скасувати рішення державного реєстратора сектору (відділу) державної реєстрації Радомишльської районної державної адміністрації Житомирської області Калініченко Т.В. від 28.02.2019, індексний номер 45746401 про державну реєстрацію права власності, яким зареєстровано право власності на будівлю, а саме: кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за АТ «Альфа Банк»;

- визнати припиненим речове право власності на будівлю, кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за АТ «Альфа Банк»;

- скасувати запис про право власності №30498490 державного реєстратора відділу державної реєстрації Радомишльської районної державної адміністрації Житомирської області Калініченко Т.В. від 26.02.2019, за яким право власності на нерухоме майно, а саме: будівля, кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за АТ «Альфа-Банк».

В обґрунтування позову зазначає, що 14 травня 2008 року між ним та ВАТ «Сведбанк» було укладено кредитний договір №0501/0508/88-099, за умовами якого банк надав йому кредитні кошти у розмірі 60 000 дол США, строком до 13 травня 2018 року. Вказує, що з метою забезпечення належного виконання зобов`язань за кредитним договором 14 травня 2008 року між ним та ВАТ «Сведбанк» був укладений іпотечний договір, яким на забезпечення зобов`язання за кредитним договором, він передав в іпотеку банку нежитлову будівлю «Лісова пісня», що знаходиться в АДРЕСА_1 . Окрім того зазначає, що 14 травня 2008 року між ним, ВАТ «Сведбанк», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були укладені договори поруки №0501/0508/88-099-Р-1 та №0501/0508/88-099-Р-2.

Стверджує, що 04 лютого 2015 року ПАТ «Альфа-Банк» набув право вимоги за кредитним договором №0501/0508/88-099 від 14.05.2008, згідно договору про купівлю-продаж прав вимоги від 15.06.2012, а також те, що банк звернувся до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області з позовом про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором. Зазначає, що рішення по вказаній цивільній справі не прийняте. Стверджує, що в той же час ПАТ «Альфа-Банк» здійснив процедуру набуття права власності на предмет іпотеки. Зазначає, що 28 лютого 2019 року державним реєстратором відділу державної реєстрації Радомишльської районної державної адміністрації Житомирської області Калініченко Т.В., зареєстровано право власності на будівлю, кафе «Лісова пісня» номер об`єкта в РПВН 6829204, що в АДРЕСА_1 за ПАТ «Альфа-банк». Підставою для реєстрації права власності зазначено іпотечний договір від 14.05.2008, укладений між ВАТ «Сведбанк» та ним.

Вважає, що здійснюючи державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки, державний реєстратор не мала можливості встановити наявність обставин передбачених абзацом першим пункту 11 Іпотечного договору, оскільки ці обставини є предметом спору у справі №274/511/15-ц, рішення в якій на момент реєстрації не було прийнято. Крім того, вказує, що обставина надсилання та вручення вимог іпотекодержателя про усунення порушення основного зобов`язання не підтверджується належними доказами. Стверджує, що відповідач АТ «Альфа-Банк» не направив йому письмової вимоги про усунення порушень із зазначенням стислого змісту порушених зобов`язань, вимогою про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги, а тому законних підстав для прийняття оспорюваного рішення не було. Зазначає, що рішенням державного реєстратора порушено його право власності на нежитлову будівлю. Вважає, що реєстрація права власності на вказане нерухоме майно за АТ «Альфа Банк» відбулась з порушенням вимог законодавства, оскільки державний реєстратор не перевірив факт отримання ним письмової вимоги банку про усунення порушень умов кредитного договору. Враховуючи вищевикладене просить задовольнити його позов в повному обсязі.

31 травня 2021 року представником АТ «Альфа-Банк» - Михніцьким Г.Ю. подано клопотання про закриття провадження у справі щодо позовної вимоги про скасування рішення державного реєстратора. Зазначає, що в провадженні Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області перебувала цивільна справа №274/4558/19 за позов ОСОБА_1 до відповідачів про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію за АТ «Альфа-Банк» права власності на будівлю, кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказує, що 29.09.2020 Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області ухвалено рішення, яким відмовлено позивачу в задоволенні позову та скасовано заходи забезпечення позову у відповідній справі, яке залишене в силі постановою Житомирського апеляційного суду від 22.12.2020. Стверджує, що зазначеними вище судовими рішеннями встановлені обставин та підстави, що є аналогічні у даній позовній заяві, а саме мотивовано судові рішення щодо видачі кредиту, щодо укладення договорів про внесення змін до договорів, щодо надсилання вимоги тощо. Вважає, що позовна вимога про скасування рішення державного реєстратора та її обґрунтування є ідентичною позовній вимозі і її обґрунтуванню у справі №274/4558/19.

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 10 лютого 2022 року провадження в частині позовної вимоги про скасування рішення державного реєстратора сектору (відділу) державної реєстрації Радомишльської районної державної адміністрації Житомирської області Калініченко Т.В. від 28.02.2019, індексний номер 45746401 про державну реєстрацію права власності, яким зареєстровано право власності на будівлю, кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за АТ «Альфа Банк», закрито на підставі п.3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 10 лютого 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями суду першої інстанції представник ОСОБА_1 ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 10.02.2022 та рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 10.02.2022 і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_1 в повному обсязі.

На обґрунтування доводів апеляційних скарг зазначає, що оскаржувана ухвала суду є незаконною, помилковою, такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права, які містять висновки суду, що не відповідають обставинам справи. Вказує, що суд першої інстанції помилково вказав, що існує рішення суду, яке набрало законної сили , ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Зазначає, що підставами для задоволення позовних вимог, що зазначені у позові у справі №274/4558/19 не являються тими самими та не тотожні підставам для задоволення позовних вимог, що зазначені в позові у справі №274/7192/20, відтак вважає, що суд не мав підстав для закриття провадження у даній справі на п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України.

Вважає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Зазначає, що суд позбавлений права з власної ініціативи ухвалити рішення про визнання, зміну чи припинення речового права щодо будівлі кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », оскільки з відповідною позовною вимогою ОСОБА_1 не звертався. Вказує, що вимога про припинення речового права є вимогою про встановлення (визнання) обставин припинення такого права, зокрема у разі якщо особа, у якої таке право припинилося не визнає цього, чим порушує права та/або охоронювані законом інтереси особи, яка з такою вимогою звернулася. Зазначає, що якщо виходити з того, що вимоги про визнання припиненим речового права та про припинення речового права є тотожними, то задоволення першої не призведе до належного захисту права власності ОСОБА_1 на будівлю кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », оскільки у такому разі власник будівлі буде невизначеним. Враховуючи викладене просить скасувати ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 10.02.2022 та рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 10.02.2022 та ухвалити у справі нове судове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_1 в повному обсязі.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 14 травня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №0501/0508/88-099, згідно умов якого позивач отримав 60 000,00 доларів США на строк до 13.05.2018 на умовах передбачених договором.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №0501/0508/88-099 від 14 травня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір. Згідно п.2 укладеного договору предметом іпотеки виступає нежитлова будівля, зокрема: кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що в АДРЕСА_2 , та яка належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 03.08.2004.

Пунктом 11 іпотечного договору передбачено, що іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання іпотекодавцем основного зобов`язання повністю або частково, у тому числі, якщо іпотекодавець не поверне іпотекодержателю суму кредиту, проценти за користування кредитом, пеню, іншу заборгованість, не сплатить платежі та штрафи, що передбачені та/або випливають з основного зобов`язання, а також в інших випадках, передбачених основним зобов`язанням та цим договором, у тому числі у випадку одноразового прострочення основного зобов`язання (як основного боргу, так і процентів за ним).

При настанні зазначених у першому абзаці цього пункту договору випадків іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення основного зобов`язання та зобов`язань, передбачених цим договором, у строк, що не перевищує тридцяти календарних днів, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов цього договору.

Сторони за взаємною згодою встановили, що визначений у другому абзаці цього пункту договору тридцятиденний строк починає відліковуватись з дати, що зазначена на квитанції, яка надається іпотекодержателю відділенням зв`язку при відправленні іпотекодавцю листа з вимогою про усунення порушення основного зобов`язання з повідомленням про вручення, або дата, зазначена на такому листі, що отриманий іпотекодавцем особисто у іпотекодержателя.

14 травня 2008 року між ВАТ «Сведбанк», ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір поруки №0501/0508/88-099-Р-1.

Крім того, 14 травня 2008 року між ВАТ «Сведбанк», ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір поруки №0501/0508/88-099-Р-2.

11 травня 2011 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін та доповнень №1 до кредитного договору №0501/0508/88-099 від 14.05.2008, за яким сторони домовились вважати кошти надані позичальнику у вигляді кредитної лінії, що не поновлюється, кредитом в розмірі 42 500,00 доларів США, розмір простроченої заборгованості за кредитом - 12 996,28 доларів США. Також укладено кредитний договір №0501/0508/88-099 від 14.05.2008 в новій редакції із врахуванням вказаних змін.

12 травня 2011 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін та доповнень №2 до кредитного договору №0501/0508/88-099 від 14.05.2008, за яким сторони визначили, що на дату укладення цього договору розмір строкової заборгованості за кредитом, що відображена на позичковому рахунку позичальника № НОМЕР_1 , складає 42 500,00 доларів США, розмір простроченої заборгованості за кредитом 11 818,48 доларів США, розмір простроченої заборгованості по процентах за кредитним договором 1 182,23 доларів США, строкова заборгованість по процентах 657,32 доларів США. З 12.05.2011, шляхом укладення цього Договору, збільшити суму заборгованості на позичковому рахунку позичальника № НОМЕР_1 на суму залишків, нарахованих на дату укладення цього договору, на рахунках: простроченої заборгованості за кредитом згідно п.1.1.цього договору про внесення змін та доповнень; простроченої заборгованості по процентах за кредитним договором згідно п.1.2 цього договору (в тому числі нарахованих на суму простроченої заборгованості за кредитом). Сторони домовились, що з урахуванням п.2 цього договору розмір строкової заборгованості за кредитом, що відображена на позичковому рахунку позичальника № НОМЕР_1 складає 55 500,71 доларів США. Також договором змінено порядок та строки погашення заборгованості та сплати процентів.

12 травня 2011 року до договору поруки №0501/0508/88-099-Р-1 сторонами внесено зміни, за якими поручитель зобов`язується перед Банком відповідати за виконання зобов`язань щодо повернення коштів наданих банком позичальнику у вигляді кредиту згідно з кредитним договором №0501/0508/88-099 від 14.05.2008 в сумі 55500,71 доларів США.

Також, 12 травня 2011 року до договору поруки №0501/0508/88-099-Р-2 сторонами внесено зміни, за якими поручитель зобов`язується перед Банком відповідати за виконання зобов`язань щодо повернення коштів наданих банком позичальнику у вигляді кредиту згідно з кредитним договором №0501/0508/88-099 від 14.05.2008 в сумі 55500,71 доларів США.

12 травня 2011 року між ПАТ «Сведбанк», який є правонаступником ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін та доповнень №1 до договору іпотеки від 14.05.2008. Сторони дійшли згоди окрім іншого, викласти абзац 2 пункту 1 Договору іпотеки у наступній редакції: «повернення Іпотекодавцем Іпотекодержателю кредиту у сумі 55 500,71 доларів США (п`ятдесят п`ять тисяч п`ятсот доларів США 71 цент) у тому числі зміненої відповідно до Договору про внесення змін та доповнень №2 від 12.05.2011 до Кредитного договору (надалі кредит) в строк до «13» травня 2028 року». Цим договором сторони на дату його укладення оцінюють предмет іпотеки в 1 339 245,60 грн., що за курсом НБУ на дату укладення договору становить 168 000,00 доларів США.

Відповідно до п. 12.3.1. договору іпотеки від 14.05.2008 задоволення вимог іпотекодержателя здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку встановленому статтею 37 ЗУ «Про іпотеку». Відповідно до ст.37 ЗУ «Про іпотеку» у випадку задоволення вимоги іпотекодержателя шляхом використання процедури, передбаченої у цьому підпункті, договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений шляхом здійснення цього застереження є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.

Сторони, з розумінням змісту статті 37 Закону України «Про іпотеку» свідчать про право іпотекодержателя зареєструвати право власності на предмет іпотеки на підставі положень підпункту п.12.3 договору є безумовним, тобто підлягає реєстрації незалежно від претензій іпотекодавця.

25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами, відповідно до яких право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором та договором іпотеки відступлено ПАТ «Дельта Банк».

15 червня 2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа-Банк» був укладений договір купівлі-продажу права вимоги за кредитними договорами, відповідно до якого ПАТ «Альфа-Банк» отримало право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки в тому числі і до ОСОБА_1 , про що складені акти прийому-передачі.

Встановлено, що 16 березня 2018 року банк надіслав ОСОБА_1 повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням. Вказане повідомлення направлене засобами поштового зв`язку рекомендованими листами за двома відомими банку адресами: за місцем реєстрації ОСОБА_1 , яке зазначене у кредитному договорі та договорі іпотеки ( АДРЕСА_3 ) та місцем розташування предмета іпотеки ( АДРЕСА_1 ).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, від 04.03.2019, власником будівлі кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , є Акціонерне товариство «Альфа-Банк».

Підставою внесення запису про право власності є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 45746401 від 28.02.2019 14:06:37, ОСОБА_5 , Відділ державної реєстрації Радомишльської районної державної адміністрації Житомирської області.

Підставою виникнення права власності є іпотечний договір, серія та номер: б/н, виданий 14.05.2008, видавник: Відкрите акціонерне товариство «Сведбанк» та ОСОБА_1 , посвідчений Богатирчуком А.М., приватним нотаріусом Бердичівського міського нотаріального округу за реєстровим №2487; договір про внесення змін та доповнень до договору іпотеки, серія та номер: 1, виданий 12.05.2011, видавник: Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» та ОСОБА_1 , посвідчений Богатирчуком А.В., приватним нотаріусом Бердичівського міського нотаріального округу за реєстровим №1890.

Розглядаючи даний спір колегія апеляційного суду виходить з наступного.

Закриваючи провадження у справі в частині позовної вимоги про скасування рішення державного реєстратора сектору (відділу) державної реєстрації Радомишльської районної державної адміністрації Житомирської області Калініченко Т.В. від 28.02.2019, індексний номер 45746401 про державну реєстрацію права власності, яким зареєстровано право власності на будівлю, кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за АТ «Альфа Банк» виходив з того, існує судове рішення, яке набрало законної сили, ухвалене з приводу спору між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк», відділом державної реєстрації Радомишльської районної державної адміністрації Житомирської області про скасування рішення державного реєстратора відділу державної реєстрації Радомишльської районної державної адміністрації Житомирської області Калініченко Т.В. від 28.02.2019, індексний номер 45746401 про державну реєстрацію права власності, яким зареєстровано право власності на будівлю, кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за АТ «Альфа Банк» з тих самих підстав, які є частиною підстав позову у даній справі.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Тлумачення пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України свідчить, що підставою для прийняття судового рішення про закриття провадження у справі є наявність іншого рішення суду, яке набрало законної сили та яке ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав.

Вказана підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав.

Закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 26, 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року в справі №320/9224/17 (провадження №14-225цс19) зазначено, що: «за пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі №761/7978/15-ц (провадження №14-58цс18) зазначено, що: «позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір».

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу» (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17, провадження №12-161гс19).

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, ухваленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

Європейський суд з справ людини у своїх рішеннях від 25 липня 2002 року у справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України» та від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» зазначав, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що предмет позову у справах №274/7192/20 та №274/4558/19 є різним.

Так, у справі №274/4558/19 позивач просив скасувати рішення державного реєстратора відділу державної реєстрації Радомишльської районної державної адміністрації Калініченко Т.В. від 28 лютого 2019 року про державну реєстрацію права власності АТ « Альфа Банк» на будівлю кафе «Лісова пісня», яке розташоване в АДРЕСА_1 .

Вбачається, що рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 29 вересня 2020 року по вказаній цивільній справі відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 з тих підстав, що належним способом захисту права або інтересу позивача є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року по вказаній вище цивільній справі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_4 залишено без задоволення, а рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 29 вересня 2020 року залишено без змін, з тих підстав, що такий спосіб захисту прав споживача як скасування рішення державного реєстратора є належним, проте з метою ефективного захисту порушених прав законодавець у ч.3 ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Проте, звертаючись до суду з позовом про скасування рішення державного реєстратора, позивач не заявляв вимоги про припинення речового права, яке було зареєстроване за АТ «Альфа Банк».

В свою чергу у справі №274/7192/20 позивач просить скасувати рішення державного реєстратора сектору (відділу) державної реєстрації Радомишльської районної державної адміністрації Житомирської області Калініченко Т.В. від 28.02.2019, індексний номер 45746401 про державну реєстрацію права власності, яким зареєстровано право власності на будівлю, кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрованого за АТ «Альфа Банк»; визнати припиненим речове право власності на будівлю, кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрованого за АТ «Альфа Банк»; скасувати запис про право власності №30498490 державного реєстратора відділу державної реєстрації Радомишльської районної державної адміністрації Житомирської області Калініченко Т.В. від 26.02.2019, за яким право власності на нерухоме майно, а саме: будівля, кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за АТ «Альфа-Банк».

Відтак, вбачається, що позивач з урахуванням постанови Житомирського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року у справі №274/4558/19 подав новий позов про скасування рішення державного реєстратора сектору (відділу) державної реєстрації Радомишльської районної державної адміністрації Житомирської області Калініченко Т.В. від 28.02.2019, індексний номер 45746401 про державну реєстрацію права власності, яким зареєстровано право власності на будівлю, кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрованого за АТ «Альфа Банк» разом із вимогою про припинення речового права власності на будівлю, кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрованого за АТ «Альфа Банк».

Крім того, колегія апеляційного суду звертає увагу на те, що у цивільних справах №274/4558/19 та №274/7192/20 не збігаються треті особи. Так, у справі №274/4558/19 третьою особою виступає ОСОБА_2 , а у справі №274/7192/20 третіми особами є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Враховуючи вищевикладене, у суду першої інстанції були відсутні підстави, визначені п.3 ч.1 ст. 255 ЦПК України для закриття провадження в частині позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора сектору (відділу) державної реєстрації Радомишльської районної державної адміністрації Житомирської області Калініченко Т.В. від 28.02.2019, індексний номер 45746401 про державну реєстрацію права власності, яким зареєстровано право власності на будівлю, кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за АТ «Альфа Банк». За таких обставин ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк» про скасування рішення державного реєстратора сектору (відділу) державної реєстрації Радомишльської районної державної адміністрації Житомирської області Калініченко Т.В. від 28.02.2019, індексний номер 45746401 про державну реєстрацію права власності, яким зареєстровано право власності на будівлю, а саме: кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за АТ «Альфа Банк».

Відповідно до статті 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

У разі порушення іпотекодавцем обов`язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом (частина перша статті 12 Закону України "Про іпотеку").

Згідно із частиною першою статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Закон визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду; позасудовий - на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частина третя статті 33 Закону України "Про іпотеку").

Відповідно до принципу свободи договору саме сторони договору вправі визначати процедуру та порядок направлення та вручення відповідних повідомлень та виконання інших вимог, встановлених Законом України "Про іпотеку", а за відсутності в договорі відповідних умов необхідно виходити з такого.

Згідно із частиною першою статті 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (частина друга статті 35 зазначеного Закону).

Отже, за змістом частини першої статті 33 та частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов`язання. І лише якщо останнє не виконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає іпотекодержателю звернутися з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання відповідно до частини другої статті 35 Закону України "Про іпотеку".

Належним слід вважати надсилання вимоги з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка вказана в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору. Якщо такий порядок договором не визначений, відповідно до звичаїв ділового обороту належне направлення вимоги може здійснюватися засобами поштового зв`язку чи кур`єрської служби, які дозволяють встановити зміст відправлення та підтвердити його вручення, наприклад, цінним листом з описом вкладеного відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270.

Направлення такої вимоги іпотекодавцю про усунення порушень основного зобов`язання обґрунтовується саме тим, що іпотекодавець має право замість боржника усунути порушення основного зобов`язання і тим самим убезпечити себе від звернення стягнення на належний йому предмет іпотеки.

У разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку.

За відсутності такого належного надсилання вимоги відповідно до частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець не набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини третьої статті 10 цього Закону визначено, що державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

За змістом статті 18 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Згідно з пунктом 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127, для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Відповідно до пункту 61 цього Порядку для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

У наведених правових нормах визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статтях 9,15 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, та статті 37 Закону України «Про іпотеку» порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Встановлено, що 16 березня 2018 року на адресу позичальника та іпотекодавця ОСОБА_1 , банк направив повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, за змістом якого банк, визначивши суму боргу за договором кредиту в сумі 88 146,40 дол. США, що відповідно до курсу НБУ станом на 26.02.2018 складає 2 378 953,04 грн., вимагав у тридцятиденний строк сплатити заборгованість. Вказане повідомлення містило застереження, що у разі невиконання цієї вимоги протягом тридцятиденного строку банк має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

З рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке направлялося за адресою: АДРЕСА_1 , вбачається, що його отримано 23.03.2018 адресатом особисто, про що стоїть підпис.

Саме це повідомлення надавалося державному реєстратору для проведення реєстрації права власності на предмет іпотеки за АТ «Альфа-Банк».

Проте, апеляційний суд зазначає, що відповідно до пункту 106 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №270 під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом з повідомленням про вручення працівник поштового зв`язку на підставі пред`явленого одержувачем документа, що посвідчує особу, зазначає на бланку повідомлення про вручення його прізвище. На бланку повідомлення про вручення поштового відправлення з позначкою "Вручити особисто", внутрішнього рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" одержувач розписується та зазначає прізвище та ініціали або ім`я та прізвище.

Отже, поштове відправлення повинно бути вручено працівником поштового відділення особі, якій воно адресовано із зазначення працівником прізвища одержувача на повідомленні про вручення.

Оскільки на зворотному рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення працівником поштового відділення не зазначено прізвища одержувача, таке повідомлення не може вважатися належним чином врученим.

Крім того, з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке направлялося за адресою: АДРЕСА_1 , не можливо встановити зміст самого відправлення.

Колегія апеляційного суду також звертає увагу на той факт, що з повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки №22175-102-б/б від 16.03.2018 відправником є ПАТ «Альфа-Банк» із зазначенням поштової адреси: АДРЕСА_4 , а в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення місцем подання поштового відправлення зазначено Чернігів-24.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, немає підстав вважати, що іпотекодавця в належний спосіб, як того вимагає закон, повідомлено письмово про усунення порушень умов кредитного договору.

Наведене узгоджується з правовими висновками викладеними у постанові Верховного Суду від 04 лютого 2021 року у справі №207/3897/18-ц (провадження №61-17518св20).

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент набуття, на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності.

Відповідно до частини третьої статті 37 Закону України "Про іпотеку", яка має назву "Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки" іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

В матеріалах справи міститься висновок про вартість майна від 27 грудня 2018 року проведеного суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Бізнес Ассіст» щодо визначення вартості нежитлової будівлі кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 294,6 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до якого, ринкова вартість зазначеної вище нежитлової будівлі складає 1833001,00 грн.

Проте, колегія апеляційного суду звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні відомості про отримання іпотекодавцем ОСОБА_1 письмової вимоги від іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття на нього права власності, інформацію про вартість майна, за якою відбулося зарахування вимог, оскільки ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною і повинна погоджуватися з власником майна.

Жодної інформації про вартість майна, за якою мало відбуватися зарахування вимог, з урахуванням того, що ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною і повинна погоджуватися з власником майна, повідомлення від 16 березня 2018 року вих. №22175-102-б/б не містило.

Наведене узгоджується з правовими висновками викладеними у постанові Верховного Суду від 31 липня 2020 року у справі №607/11516/18 (провадження №61-8704св19).

За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що іпотекодержатель ухилився від виконання свого обов`язку, передбаченого як ЗУ «Про іпотеку», так і Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо надіслання іпотекодавцю повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання, зокрема вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття на нього права власності із зазначенням інформації про вартість майна, за якою відбулося зарахування вимог, що унеможливило встановлення державним реєстратором завершення тридцятиденного строку, сплив якого пов`язується з проведенням ним подальших дій зі звернення стягнення на предмет іпотеки, в тому числі й шляхом набуття права власності.

А відтак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову в частині скасування рішення державного реєстратора сектору (відділу) державної реєстрації Радомишльської районної державної адміністрації Житомирської області Калініченко Т.В. від 28.02.2019, індексний номер 45746401 про державну реєстрацію права власності, яким зареєстровано право власності на будівлю, а саме: кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за АТ «Альфа-Банк», оскільки державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за АТ «Альфа-Банк» проведена всупереч норм чинного законодавства.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк» про визнання припиненим речового права власності на будівлю, кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрованого за АТ «Альфа Банк» апеляційний суд виходить з того, що державна реєстрація набуття, зміни чи припинення речових прав у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостоїстатті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»проводиться без подання відповідної заяви заявником та справляння адміністративного збору на підставі відомостей про речові права, що містилися в Державному реєстрі прав. У разі відсутності таких відомостей про речові права в Державному реєстрі прав заявник подає оригінали документів, необхідних для проведення державної реєстрації набуття, зміни чи припинення речових прав.

Оскільки, процедури набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в порядку, передбаченомустаттею 37 Закону України «Про іпотеку», яка реалізується реєстрацією права власності за іпотекодержателем, що підтверджує перехід права, тому скасування рішення про реєстрацію права за іпотекодержателем має своїм наслідком повернення до попереднього становища та поновлення попереднього запису про право іпотекодавця. Скасування судом рішення про державну реєстрацію права власності іпотекодержателя з підстав неправомірного звернення стягнення на предмет іпотеки підтверджує поновлення права власностііпотекодавця на предмет іпотеки та у свою чергу припинення речового права банку, що по своїй суті і є вирішенням питання щодо прав на цей об`єкт.

Наведене узгоджується з правовими висновками викладеними у постанові Верховного Суду від 03 лютого 2022 року у справі №295/8285/19-ц (провадження № 61-15579св21).

Стосовно позовної вимоги про скасування запису про право власності №30498490 державного реєстратора відділу державної реєстрації Радомишльської районної державної адміністрації Житомирської області Калініченко Т.В. від 26.02.2019, за яким право власності на нерухоме майно, а саме: будівля, кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за АТ «Альфа-Банк» апеляційний суд зазначає.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" викладено в новій редакції.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 вказаного Закону (в редакції, чинній з 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

За змістом наведеної правової норми в чинній редакції, на відміну від положень статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, на даний час способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є: судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

Викладене дає підстави для висновку про те, що з 16 січня 2020 року, тобто на час ухвалення оскаржуваного судового рішення в цій справі, такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права вищевказаний Закон не передбачав.

З огляду на викладене та зважаючи на істотну зміну з 16 січня 2020 року матеріально-правового регулювання спірних реєстраційних відносин, ефективним способом захисту порушеного права позивача в цій справі є скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а тому вимога про скасування запису про право власності не підлягає задоволенню.

Наведене узгоджується з правовими висновками викладеними у постанові Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі №295/2868/19 (провадження №61-10421св20).

Щодо позовних вимог до відділу державної реєстрації Радомишльської районної державної адміністрації Житомирської області колегія суддів зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 01 квітня 2020 року в справі №520/13067/17 зробила висновок про те, що позовна вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на квартиру не може бути звернена до приватного нотаріуса, яку позивач визначила співвідповідачем. Державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений. Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатись як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Державний реєстратор не може виступати належним відповідачем у такому спорі. Такі висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року в справі №520/13067/17.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі №523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Зміст і характер відносин між учасниками справи в цій справі підтверджує, що спір виник між позивачем та АТ «Альфа-Банк». Отже, державний реєстратор відділу державної реєстрації Радомишльської районної державної адміністрації Житомирської області є неналежним відповідачем, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог, пред`явлених до нього, необхідно відмовити.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підстави апеляційного оскарження знайшли своє підтвердження й колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги, про те, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду та рішення суду першої інстанції скасуванню з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи та невірного застосування норм матеріального та процесуального права, згідно п.п. 3,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, та ухвалює нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки ухвала Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 10 лютого 2022 року підлягає скасуванню, тому на користь заявника підлягає стягненню судовий збір у розмірі 496,20 грн за подання апеляційної скарги.

З урахуванням того, що позовну заяву ОСОБА_1 задоволено на 50%, сума судового збору, яка підлягає стягненню з АТ «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 становить 2175 грн (50% від 4350 грн., що були сплачені до суду першої інстанції) за подання позову та 630,60 грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_4 на ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 10 лютого 2022 року та на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 10 лютого 2022 року задовольнити частково.

Ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 10 лютого 2022 року скасувати.

Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 10 лютого 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до відділу державної реєстрації Радомишльської районної державної адміністрації Житомирської області про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Альфа-Банк» про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно задовольнити частково.

Скасувати рішення державного реєстратора сектору (відділу) державної реєстрації Радомишльської районної державної адміністрації Житомирської області Калініченко Т.В. від 28.02.2019, індексний номер 45746401 про державну реєстрацію права власності, яким зареєстровано право власності на будівлю, а саме: кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за АТ «Альфа Банк».

В решті позову ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Альфа-Банк» про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно відмовити.

Стягнути з акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 496,20 грн судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду.

Стягнути з акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 2175 грн за подання позову та 630,60 грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 18 травня 2022 року.

Головуючий

Судді