Постанова

від 15.05.2022 по справі 450/1994/20

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 450/1994/20 Головуючий у 1 інстанції: Кіпчарський М.О.

Провадження № 22-ц/811/4302/21 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2022 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Цяцяка Р.П.,

суддів Ванівського О.М. та Шеремети Н.О.,

за участю секретаря Івасюти М.В.;

позивача ОСОБА_1

та його представника адвоката Мукан Б.С.;

адвоката Стеха Ю.Я. представника КСТ «Ізумруд»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 04 листопада 2021 року,

В С Т А Н О В И В:

У липні2020року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до голови кооперативно-садівничого товариства «Ізумруд» Кручок Станіслава Ростиславовича про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів, в кінцевій редакції позовних вимог якого просив суд зобов`язати відповідача надати повну інформацію про використання переданих ним 8500 грн., стягнути з відповідача на його користь 7000 грн. надлишкових коштів, які не були використаними для електрозабезпечення кооперативу, а також 1000 грн. моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що позивач був власником земельної ділянки та розміщеного на ній будинку АДРЕСА_1 , які він продав 28.03.2019 року.

На початку травня 2018 року за вказівкою голови правління КСТ ОСОБА_2 та згідно рішення загальних зборів товариства від 21.01.2018 року позивач передав правлінню кооперативу 8 500 грн. як дольову участь в забезпеченні приєднання та введення в експлуатацію електричних мереж зовнішнього електропостачання товариства, що підтверджується виданою йому довідкою № 28, однак до цього часу голова правління КСТ не відзвітував перед членами кооперативу про використані кошти.

Позивач 05.04.2019 року та повторно 17.07.2019 року звертався до ОСОБА_2 з вимогою відзвітуватися про використані кошти, а також повернути кожному члену товариства залишки невикористаних коштів, на що отримав відповідь, що то були добровільні внески та що ці кошти не підлягають поверненню. З даною відповіддю позивач не погоджується, оскільки кошти передавалися для конкретних цілей, а тому правління зобов`язане відзвітуватися про їх використання.

Зазанчалося,що позивачє особоюз інвалідністю,однак впродовж2-хроків неможе реалізуватисвої правау зв`язкуз бездіяльністюкерівництва КСТ,що принижуєйого честьта гідність,а томупросить відшкодуватийому іморальну шкодуу розмірі1000грн. (а.с. 1-3, 75).

Оскаржуваним рішенняму задоволенніпозову відмовлено (а.с. 143-146).

Дане рішення оскаржив позивач.

Апелянт просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, покликаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та на порушення і неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Звертає увагу на те, що договір між ним та відповідачем, як виконавцем послуги із забезпечення монтажу системи електропостачання, не укладався.

Стверджується, що позивач, як член КСТ, не надавав дозволу на відхилення від технічних умов стандартного приєднання до електричних мереж електроустановок та на встановлення трансформатора більшої потужності, а також на використання залишку коштів на придбання і влаштування огорожі (а.с. 148-151).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта (позивача) та його представника на підтримання доводів апеляційної скарги та заперечення цих доводів зі сторони представника відповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

ЦПК України встановлено, що:

- цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (статті 12 і 81);

- обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82);

- під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання, як (зокрема): які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин і яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (пункти 3 і 4 частини 1 статті 264).

Судом встановлено, стверджується матеріалами справи та визнається всіма учасниками справи те, що:

-до 28.03.2019 року позивач був власником земельної ділянки та збудованого на ній садового будинку АДРЕСА_1 , і ці об`єкти нерухомості він продав 28.03.2019 року (а.с. 6-9);

-05.05.2018 року позивачем було зроблено добровільний внесок у розмірі 8500 грн., як дольову участь для забезпечення КСТ «Ізумруд» електрозабезпеченням (а.с. 10).

Як вбачається з наявної у матеріалах справи Довідки про дольову участь в забезпечені приєднання та введення в експлуатацію електричних мереж зовнішнього електричного постачання та КТП КСТ «Ізумруд» № 28 від 05 травня 2018 року, долученої самимпозивачем до позовної заяви в обґрунтування заявлених ним позовних вимог, внесок позивача у розмірі 8500 грн. було зробленодобровільно іза наявності 1) рішення загальних зборів товариства від 21.01.2018 року (протокол № 2) та 2) Договору між ПрАТ «Львівобленерго» Пустомитівського РЕМ та КСТ «Ізумруд», і цей внесок надавав йому право для під`єднання його садового будинку до електромереж (а.с. 10).

Згадані рішення загальних зборів товариства від 21.01.2018 року (протокол № 2) та Договір між ПрАТ «Львівобленерго» Пустомитівського РЕМ та КСТ «Ізумруд» ніким не оскаржувались та недійсними не визнавались (докази про таке у матеріалах справи відсутні), а відтак є чинними.

На твердження відповідача, яке міститься у його доповненнях до Відзиву на позовну заяву, внесок позивача мав місце вже після фактичного придбання необхідного обладнання та підключення КСТ «Ізумруд» до електромереж (а.с. 82-83): дане твердження відповідача позивачем не спростовано та і не оспорюється.

Таким чином, на час внесення позивачем добровільного внеску останній мав всі можливості перевірити обґрунтованість розміру цього внеску, а також просто не здійснювати цього добровільного внеску: з тих чи інших причин.

Однак, позивач все ж таки зробив цей добровільний внесок і взамін отримав право на під`єднання свого садового будинку до вже існуючих електромереж, які були облаштованими за кошти КСТ «Ізумруд», чим суттєво покращив облаштування належного йому на праві власності садового будинку, що (відповідно) мало вплив на ринкову вартість цього садового будинку.

Як вже зазначалося вище, 28березня 2019року позивач належний йому на праві власності садовий будинок та земельну ділянку, на якій цей будинок розташований, продав ілише післяцього (а саме 05.04.2019 року) звернувся до відповідача з відповідною заявою про надання йому пояснень та обґрунтувань стосовно добровільного внеску у розмірі саме 8500 грн. (а.с. 11).

А до суду з даним позовом позивач звернувся лише 02 липня 2020 року через 15 місяців після продажу ним садового будинку та земельної ділянки.

Заявлені ним позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланням на статті 1166 та 1167 ЦК України, тобто на правові норми, які регламентують деліктну відповідальність.

Однак, для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина: відсутність хоча б одного з наведених факторів виключає деліктну відповідальність.

Правовою підставою для покладення на особу (в нашому випадку на відповідача, КСТ «Ізумруд») обов`язку відшкодувати майнову шкоду на підставі статті 1166 ЦК України є неправомірність рішення, дій чи бездіяльності цієї особи: тобто між майновою шкодою та рішеннями, діями чи бездіяльністю особи має бути причинно-наслідковий зв`язок.

За змістом роз`яснень, які містяться у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», умовою цивільно-правової відповідальності є наявність прямого причинного зв`язку між допущеним особою порушенням (у формі неправомірного рішення, дії чи бездіяльності) і наслідками, що настали.

На переконання колегії суддів, жоден з вищенаведених факторів, необхідних для наявності деліктної відповідальності (заподіяння позивачу шкоди, протиправність поведінки відповідача (як заподіювача такої шкоди), причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача та вина відповідача) позивачем належними та допустимими доказами не доведено, а відтак відсутні правові підстави для задоволення заявлених позовних вимог на підставі статей 1166 та 1167 ЦК України. А інших правових норм в обґрунтування заявлених ним позовних вимог позивачем не наведено.

З урахуванням всіх вищенаведених обставин в їх сукупності у суду першої інстанції були відсутніми правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до голови КСТ чи самого КСТ «Ізумруд».

Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування відсутні і апеляційну скаргу на нього, доводи якої не спростовують висновків рішення суду, слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 04 листопада 2021 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повну постанову складено 18 травня 2022 року.

Головуючий: Цяцяк Р. П.

Судді: Ванівський О.М.

Шеремета Н.О.