Постанова

від 17.05.2022 по справі 826/5070/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2022 року

м. Київ

справа №826/5070/16

адміністративне провадження № К/9901/5612/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Рибачука А.І.,

суддів: Мороз Л.Л., Тацій Л.В.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 826/5070/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Градієнт» до Національного банку України (далі - НБУ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) «Банк «Фінанси та Кредит», про визнання протиправною бездіяльності, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Градієнт»

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2020, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Вівдиченко Т.Р., суддів Карпушової О.В., Собківа Я.М.,

ВСТАНОВИВ

І. РУХ СПРАВИ

1. 23.03.2016 ТОВ «Градієнт» звернулось до суду з позовом, у якому просило визнати протиправною бездіяльність НБУ щодо невжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників і кредиторів щодо безпеки збереження коштів на банківських рахунках ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», невжиття адекватних, негайних та рішучих дій, неприйняття своєчасного рішення про застосування адекватного заходу впливу на ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».

Позовні вимоги ТОВ «Градієнт» обґрунтувало тим, що внаслідок невиконання передбачених законодавством завдань та обов`язків, спрямованих на припинення незаконних дій ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» НБУ допущена протиправна бездіяльність, що призвело до порушення його прав та законних інтересів та унеможливило повернення належних йому грошових коштів.

2. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 13.06.2019 задовольнив позовні вимоги.

3. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 23.01.2020 скасував рішення суду першої інстанції, ухвалив нове - про відмову у задоволенні позовних вимог.

4. 26.02.2020 ТОВ «Градієнт» звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права, просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2020, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.06.2019 - залишити в силі.

5. Верховний Суд ухвалою від 16.03.2020 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.

6. 07.04.2020 до суду касаційної інстанції від НБУ надійшов відзив на вказану вище касаційну скаргу, у якому відповідач просить залишити останню без задоволення, а оскаржувані ТОВ «Градієнт» судові рішення - без змін.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. У справі, яка розглядається суди встановили, що 23.07.2013 між ТОВ «Градієнт» (Клієнт) та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (Банк) укладено договір банківського вкладу «Класичний» № 1594, за умовами якого, Клієнт надає Банку суму грошових коштів, надалі «Вклад», у тимчасове користування на умовах терміновості, платності та зворотності, а Банк виплачує Клієнту таку суму та проценти, нараховані на неї. Вклад складається з вкладних траншів, що розміщені Клієнтом згідно з умовами цього договору. Вкладний транш є сумою грошових коштів, що переказана Клієнтом на вкладний рахунок в порядку та на умовах, передбачених цим Договором та додатками, укладеними в рамках цього договору і які є його невід`ємною частиною.

Згідно з підписаними між позивачем та Банком додатками від 26.07.2013 №1594-1, від 10.04.2015 №1594-2/9, позивач перерахував вкладні транші в сумі, відповідно, 300 000,00 грн, 500 000,00 грн (під різні відсотки та на різні строки).

Також, між позивачем (Клієнт) та Банком 23.07.2013 укладено договір банківського вкладу «Класичний» № 1595, за умовами якого, Клієнт надає Банку суму грошових коштів, надалі «Вклад», у тимчасове користування на умовах терміновості, платності та зворотності, а Банк виплачує Клієнту таку суму та проценти, нараховані на неї. Вклад складається з вкладних траншів, що розміщені Клієнтом згідно з умовами цього договору. Вкладний транш є сумою грошових коштів, що переказана Клієнтом на вкладний рахунок в порядку та на умовах, передбачених цим договором та додатками, укладеними в рамках цього договору і які є його невід`ємною частиною.

Згідно з підписаними між позивачем та Банком додатками від 26.07.2013 №1595-1, від 29.01.2014 № 1595-2, від 03.02.2014 № 1595-3, від 06.03.2014 № 1595-4, від 23.01.2015 № 1595-5, від 16.03.2015 № 1595-6, позивач перерахував вкладні транші в сумі, відповідно, 300 000,00 грн, 200 000,00 грн, 100 000,00 грн, 100 000,00 грн, 335 000,00 грн, 141 938,42 грн (під різні відсотки та на різні строки).

Між Позивачем (Клієнт) та Банком 02.10.2014 укладено договір на розрахунково- касове обслуговування № 35393, за умовами якого, Банк відкриває Клієнту поточний рахунок та здійснює розрахунково-касове обслуговування рахунку в операційний день Банку у порядку і на умовах, визначених чинним законодавством України та банківськими правилами. Списання Банком грошових коштів з рахунку здійснюється за дорученням Клієнта або без його доручення у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Також, між позивачем та Банком 02.10.2014 укладено договір банківського вкладу на вимогу «Поточний» № 1863, за умовами якого, Клієнт надає Банку грошові кошти у тимчасове користування на умовах повернення на вимогу та платності, а Банк виплачує Клієнту таку суму та проценти, нараховані на неї.

Внесення позивачем грошових коштів на рахунки Банку підтверджується банківськими виписками.

У зв`язку з закінченням термінів дії вищевказаних договорів, позивач усно звертався до Банку щодо повернення грошових коштів, розміщених на його рахунках, проте, кошти Банком повернуті не були.

Згідно з довідкою від 08.10.2015 № 929/25, станом на 18.09.2015 загальний залишок грошових коштів на рахунках позивача в Філії «Центральне регіональне управління «АТ «Банк «Фінанси та Кредит» становить 1 022 653, 32 грн.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що НБУ протягом 2010-2015 років до Банку вживалися заходи банківського нагляду, зокрема, застосовувалися штрафи (постанови від 18.10.2010 № 95, 96, 97, 98, рішення від 10.08.2012 № 600, від 19.10.2012 № 822, від 30.08.2013 № 624, від 02.09.2014 № 380, від 03.03.2015 № 3), виносилися застереження.

Зокрема, планове інспектування уповноваженими особами НБУ за період з 2008 по 2015 роки в ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» проводилося двічі:

- перевірка у період з 13.02.2012 по 06.04.2012 за період діяльності ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» з 01.01.2008 по 01.01.2012.

- перевірка у період з 08.12.2014 по 13.03.2015 за період діяльності ПАТ "Банк «Фінанси та кредит» з 01.02.2012 по 01.12.2014.

Також, матеріали справи містить звіти «Про застосування Національним банком заходів впливу, адміністративних санкцій та штрафів», відповідно до яких, за період з 2010 по 2015 року до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було застосовано 93 заходи впливу.

Окрім того, за період з 2008 по 2015 роки НБУ були здійснені вісім перевірок ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» стосовно дотримання вимог законодавства, зокрема, 5 виїзних перевірок та 3 перевірки у формі безвиїзного нагляду, за результатами яких, висувались вимоги щодо необхідності докапіталізації банку, деформування резервів під активні операції, покращення якості активів, поліпшення управління ризиками та інші.

У квітні 2015 року Рішенням Комісії НБУ на ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було накладено штраф за подання недостовірної статистичної звітності (у зв`язку з невідображенням на позабалансових рахунках невиконаних платіжних доручень клієнта банку).

З метою фінансового оздоровлення ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» НБУ неодноразово висувались вимоги до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» стосовно необхідності докапіталізації з метою підвищення ліквідності і платоспроможності.

ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на вимогу НБУ надано План (програму) фінансового оздоровлення, затверджений рішенням Спостережної Ради банку та рішенням Правління банку від 25.05.2015 (погоджено Рішенням Комісії НБУ від 10.06.2015 № 301), за виконанням якого здійснювався щомісячний контроль НБУ.

У лютому 2015 року (постанова Правління НБУ від 12.02.2015 №101/БТ) та червні 2015 року (постанова Правління НБУ від 10.06.2015 №367/БТ) НБУ надавав ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» стабілізаційні кредити для підтримки ліквідності в розмірі 700 млн. грн. та 750 млн. грн. строком до двох років з використанням отриманих коштів (до погашення банком заборгованості за цим кредитним договором у повному обсязі) виключно для виконання своїх зобов`язань перед фізичними особами, обсяг зобов`язань перед якими не перевищував 200 000 грн в еквіваленті на одну особу.

Також, Правління НБУ, з метою захисту інтересів вкладників і кредиторів Банку, прийняло ряд постанов, направлених на вжиття заходів для приведення діяльності ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» у відповідність до вимог банківського законодавства та відновлення його фінансового стану.

Так, Правлінням НБУ було прийнято постанову від 28.08.2014 № 531/БТ «Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» шляхом призначення куратора». Цією ж постановою, також, встановлена заборона щодо використання для розрахунків у національній валюті прямих кореспондентських рахунків.

Куратор НБУ здійснював контроль за діяльністю ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», згідно з повноваженнями, визначеними у Положенні про застосування Національним банком України заходів впливу, затвердженому постановою Правління НБУ 17.08.2012 № 346.

Разом з цим, згідно з даними звіту про інспектування ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» за період з 02.02.2012 по 01.12.2014 його фінансовий стан залишився незадовільний. Діяльність ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» потребує постійного контролю, а процеси управління ризиками - посилення та вдосконалення. За результатами інспектування встановлено, що частка негативно класифікованих активів в класифікованих активах складає 30%; порушуються економічні нормативи капіталу Н1, Н2, Н3, Н3-1, ліквідності Н4, Н5, Н6, кредитного ризику Н7, Н8, Н9, ліміти валютної позиції банку Л13-1, ЛІ3-2; збитки станом на 01.12.2014 становлять «мінус» 5 857 484, 00 грн та, як наслідок, установа має негативний рівень рентабельності. Менеджментом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» не забезпечено якісне управління ризиками.

19.01.2015 Правлінням НБУ прийнято постанову №34/БТ «Про віднесення ПАТ "Банк «Фінанси та Кредит» до категорії проблемних», в якій було встановлено ряд обмежень в його діяльності.

Рішенням НБУ від 10.06.2015 №301 погоджено Програму фінансового оздоровлення ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит».

Постановою Правління НБУ від 16.07.2015 №463/БТ «Про продовження строку віднесення ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до категорії проблемних» було продовжено строк віднесення Банку до категорії проблемних (на підставі пункту 5 статті 8 Закону України від 28.12.2014 № 78-VIII «Про заходи, спрямовані на сприяння капіталізації та реструктуризації банків»).

Подальше погіршення фінансового стану ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та незабезпечення акціонерам Банку виконання гарантійних зобов`язань та заходів, передбачених зазначеною вище Програмою фінансового оздоровлення, мали своїм наслідком прийняття Правлінням Національного банку України постанови від 17.09.2015 № 612 «Про віднесення ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до категорії неплатоспроможних».

За результатами банківського нагляду, у зв`язку із порушенням ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» банківського законодавства, НБУ з метою захисту інтересів вкладників та інших кредиторів, було застосовано до нього заходи впливу у вигляді віднесення до категорії проблемних, та, в подальшому, віднесено до категорії неплатоспроможних, і лише після надходження пропозиції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, на виконання вимог статті 77 Закону України від 07.12.2000 № 2121-ІІІ«Про банки і банківську діяльність» (далі - Закон № 2121-ІІІ), статті 44 Закону України від 23.02.2012 № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI) Правлінням НБУ прийнято рішення від 17.12.2015 № 898 про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».

ТОВ «Градієнт», вважаючи, що у спірних правовідносинах відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо невжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників щодо безпеки збереження коштів на банківських рахунках, звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

8. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із наявності підстав для визнання протиправною бездіяльність НБУ щодо невжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників і кредиторів щодо безпеки збереження коштів на банківських рахунках ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», невжиття адекватних, негайних та рішучих дій, неприйняття своєчасного рішення про застосування адекватного заходу впливу до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», оскільки, відповідач з моменту виявлення під час інспектувань недоліків у роботі Банку не вжив належних адекватних, негайних та рішучих дій та не прийняв своєчасно рішення про застосування адекватного заходу впливу до Банку за результатами інспекційних перевірок, передбачених статтею 73 Закону № 2121-ІІІ, що призвело, як наслідок, до значного погіршення стану та рейтингу ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».

9. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив із того, що НБУ протягом спірного періоду вживалися заходи в межах, встановлених статтею 55 Закону України від 20.05.1999 № 679-XIV «Про Національний банк України» (далі - Закон № 679-XIV) повноважень щодо здійснення нагляду за ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит», здійснювались достатні дії наглядового характеру та застосовувались належні заходи впливу до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» з метою покращення його фінансового стану.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

10. Касаційна скарга позивача мотивована, зокрема тим, що висновки суду апеляційної інстанції у справі, яка розглядається є помилковими, оскільки факт вчинення НБУ протиправної бездіяльності щодо невжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» вже встановлено рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.12.2016 у справі № 826/7697/16, яке набрала законної сили.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів виходить із такого.

12. У справі, яка розглядається предметом оскарження є дії/бездіяльність НБУ, які полягають у невжитті негайних і рішучих дій, своєчасному застосуванні адекватних заходів впливу до банку для запобігання банкрутству банку. Підставами позову - порушення майнового права позивача на гарантоване повернення вкладу (депозиту).

13. Відповідно до статті 1 Протоколу до Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право на вільне володіння своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

14. Вклад, яким володіє позивач, є його майном, і позбавлення його можливості отримати вклад становитиме втручання у сферу права, передбаченого цією статтею.

15. Правовідносини, що виникли між позивачем та банком, регулюються укладеними між ними договорами. У разі неплатоспроможності банку відшкодування коштів здійснюється у відповідності до процедури, яка передбачена Законом № 4452-VI.

16. У справі, яка розглядається суди встановили, що згідно з довідкою від 08.10.2015 № 929/25, станом на 18.09.2015 загальний залишок грошових коштів на рахунках позивача в Філії «Центральне регіональне управління «АТ «Банк «Фінанси та Кредит» становить 1 022 653,32 грн.

17. Таким чином, відшкодування коштів позивачу мало здійснюватися у відповідності до процедури, передбаченої Законом № 4452-VI, що не є предметом розгляду цієї справи.

18. Водночас, щодо позовних вимог ТОВ «Градієнт» про визнання протиправною бездіяльності НБУ колегія суддів виходить із такого.

19. Як було зазначено вище постановою Правління НБУ від 19.01.2015 № 34/БТ прийняло рішення про віднесення ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до категорії проблемних строком до 180 днів, а постановою від 16.07.2015 № 463/БТ продовжено строк віднесення банку до категорії проблемних на 30 днів. Підставою віднесення банку до категорії проблемних стала невідповідність діяльності цього банку вимогам банківського законодавства і нормативно-правових актів НБУ та здійснення ним ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

20. У період перебування банку в категорії проблемного постановою НБУ від 12.02.2015 № 101/БТ та від 10.06.2015 № 367/БТ ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит» було надано стабілізаційні кредити для підтримки ліквідності.

21 Рішенням НБУ від 10.06.2015 №301 погоджено Програму фінансового оздоровлення ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит».

22. Постановою Правління НБУ від 17.08.2015 № 532/БТ діяльність ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» визнано такою, що відповідає законодавству. Водночас, пунктом 2 цієї постанови було рекомендовано банку до 01.09.2015 подати до НБУ проект письмової угоди, за якою банк зобов`язується, зокрема, вжити заходів для поліпшення фінансового стану банку, підвищення ефективності функціонування та адекватності системи управління ризиками, покращення якості портфеля з урахуванням обмеження обсягу кредитного портфеля обсягом, що надані банкам і клієнтам. Однак, ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит» 31.08.2015 було подано проект письмової угоди, який не враховував положення Постанови №532/БТ, що свідчило про формальний підхід банку до її складання. Пунктом 3 цієї постанови визнано такою, що втратила чинність постанову від 19.01.2015 № 34/БТ про віднесення ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до категорії проблемних строком до 180 днів та постанови від 16.07.2015 № 463/БТ про продовження строку віднесення банку до категорії проблемних.

23. У зв`язку з цим, постановою Правління НБУ № 612 від 17.09.2015 АТ «Банк «Фінанси та Кредит» віднесено до категорії неплатоспроможних.

24. Правові основи взаємовідносин між Національним банком та банками визначено Законом N 679-XIV та Законом N 2121-III.

25. Відповідно до статті 2 Закону N 679-XIV НБУ є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

26. Статтею 6 Закону N 679-XIV визначено, що відповідно до Конституції України основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України.

Національний банк у межах своїх повноважень сприяє фінансовій стабільності, в тому числі стабільності банківської системи за умови, що це не перешкоджає досягненню цілі, визначеної у частині другій цієї статті.

27 Статтею 55 Закону N 679-XIV НБУ визначено, що головна мета банківського регулювання і нагляду - безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів.

Національний банк здійснює функції банківського регулювання і нагляду на індивідуальній та консолідованій основі за діяльністю банків та банківських груп у межах та порядку, передбачених законодавством України.

Національний банк здійснює постійний нагляд за дотриманням банками, їх підрозділами, афілійованими та спорідненими особами банків на території України та за кордоном, банківськими групами, представництвами та філіями іноземних банків в Україні, а також іншими юридичними та фізичними особами банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку і економічних нормативів. Національний банк не здійснює перевірок і ревізій фінансово-господарської діяльності осіб, зазначених у цій статті.

28. Відповідно до статті 67 Закону № 2121-III метою банківського нагляду є стабільність банківської системи та захист інтересів вкладників і кредиторів банку щодо безпеки зберігання коштів клієнтів на банківських рахунках.

29. Відповідно до частини першої статті 75 Закону № 679-XIV НБУ зобов`язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії проблемних за умови його відповідності хоча б одному з таких критеріїв:

1) банк протягом звітного місяця допустив зменшення на 5 і більше відсотків: щоденного розміру регулятивного капіталу нижче встановленого нормативно-правовими актами Національного банку України мінімального розміру регулятивного капіталу - п`ять і більше разів та/або; значення нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу нижче встановленого нормативно-правовими актами Національного банку України нормативного значення цього нормативу - два і більше разів;

2) банк не виконав вимогу вкладника або іншого кредитора, строк якої настав п`ять і більше робочих днів тому, та/або встановлено факти невідображення в бухгалтерському обліку документів клієнтів банку, що не виконані банком у встановлений законодавством України строк;

3) системне порушення банком законодавства, що регулює питання запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму;

4) банк протягом звітного місяця допустив зменшення на 5 і більше відсотків значення хоча б одного з нормативів ліквідності нижче мінімальних нормативних значень, встановлених нормативно-правовими актами Національного банку України, що розраховуються: за щоденними розрахунками - п`ять і більше разів; щодекади - два і більше разів;

4-1) обсяг негативно класифікованих активів банку (крім санаційного) становить 40 відсотків і більше загальної суми активів, за якими має оцінюватися ризик та формуватися резерв згідно з нормативно-правовими актами Національного банку України;

5) банк не має ефективних та адекватних систем внутрішнього контролю та/або управління ризиками, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку;

6) систематичне подання та/або оприлюднення недостовірної інформації або звітності з метою приховування реального фінансового стану банку у тому числі щодо операцій із пов`язаними з банком особами.

30. Частиною шостою статті 75 Закону N 2121-III передбачено, що проблемний банк у строк до 180 днів зобов`язаний привести свою діяльність у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України.

Проблемний банк зобов`язаний у строк до семи днів повідомити Національний банк України про заходи, які він вживатиме з метою приведення своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, та на вимогу Національного банку України повідомляти його про хід виконання цих заходів. Національний банк України протягом 180 днів з дня віднесення банку до категорії проблемних має право "прийняти рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, або про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Національний банк України зобов`язаний не пізніше ніж через 180 днів з дня віднесення банку до категорії проблемних прийняти рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, або про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

31. Аналіз наведених вище норм свідчить, що у відповідності до положень статті 75 Закону № 2121-III у період до 180 днів проблемний банк зобов`язаний привести свою діяльність у відповідність із вимогами законодавства та протягом семи днів повідомити Національний банк України про заходи, які він вживатиме з метою приведення своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, а Національний банк України приймає рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, або про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

32. Водночас, відповідно до пункту 5 статті 8 Закону України від 28.12.2014 № 78-VIII «Про заходи, спрямовані на сприяння капіталізації та реструктуризації банків» (у редакції, чинній на дату прийняття постанови Правління НБУ від 16.07.2015 № 463/БТ) Національний банк України має право продовжити на 180 днів строки, встановлені статтями 75 та 76 Закону № 2121-III для приведення діяльності банків, зазначених у статті 1 цього Закону, у відповідність до законодавства України.

33. Таким чином, з моменту визнання банку проблемним (19.01.2015 та 16.07.2015 ще на 30 днів) НБУ прийняв одне з рішень про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству (17.08.2015). Отже, прийняття рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, відбулось в межах 180 днів, продовженого на 30 днів.

34. Враховуючи викладене та з метою захисту інтересів вкладників та кредиторів банку, вжиття заходів для приведення діяльності банку у відповідність до вимог банківського законодавства, відновлення його фінансового стану та усунення порушень, причин та умов, що призвели до його погіршення, відповідачем було застосовано захід впливу до ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» у вигляді віднесення його до категорії проблемних.

35. Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що застосування НБУ такого заходу впливу як віднесення ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до категорії проблемних слід вважати належним, своєчасним та адекватним вчиненим банком порушенням та рівню загрози інтересам вкладників та інших кредиторів ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит».

36. У подальшому НБУ ухвалив рішення від 17.09.2015 № 612 про визнання банку неплатоспроможним.

37. Відповідно до частини першої статті 76 Закон Закону № 2121-III передбачено, що НБУ зобов`язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у разі:

1) неприведення банком своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, після віднесення його до категорії проблемних, але не пізніше ніж через 180 днів з дня визнання його проблемним;

2) зменшення розміру регулятивного капіталу або нормативів капіталу банку до однієї третини від мінімального рівня, встановленого законом та/або нормативно-правовими актами Національного банку України;

3) невиконання банком протягом п`яти робочих днів поспіль двох і більше відсотків своїх зобов`язань перед вкладниками та іншими кредиторами та/або встановлення фактів невідображення в бухгалтерському обліку документів клієнтів банку, що не виконані банком у встановлений законодавством строк, після віднесення банку до категорії проблемних;

5) виявлення фактів здійснення банком після віднесення його до категорії проблемного операцій (крім нарахування відсотків за вкладами, отримання клієнтами банку заробітної плати, аліментів, пенсій, стипендій, інших соціальних, державних виплат), оформлення (переоформлення) договорів, внаслідок яких зобов`язання перед фізичними особами в межах гарантованої суми відшкодування збільшуються за рахунок зменшення зобов`язань перед фізичними особами, які перевищують гарантовану суму відшкодування, та/або зобов`язань перед фізичними особами, які не підпадають під гарантії Фонду гарантування фізичних осіб, та/або юридичними особами;

6) невиконання банком, віднесеним до категорії проблемного, розпорядження, рішення Національного банку України (у тому числі про застосування заходів впливу/санкцій) та/або вимоги Національного банку України щодо усунення порушень банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України протягом визначеного Національним банком України строку.

38. Так, у постанові від 02.11.2018 у справі №826/22323/15 (К/9901/5979/18) Верховний Суд зробив висновок, що з аналізу частини першої статті 76 Закону № 2121-ІІІ видно, що віднесення банку до категорії проблемних з наданням 180 денного терміну для приведення своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства обов`язково передує прийняттю рішення про визнання банку неплатоспроможним на підставі пункту 1 частини першої статті 76 Закону № 2121-ІІІ. В інших випадках за наявності підстав, визначених пунктами 2 - 6 частини першої статті 76 Закону № 2121-ІІІ НБУ зобов`язаний віднести банк до категорії неплатоспроможних незалежно від перебування банку в категорії проблемних та надання строку для приведення своєї діяльності у відповідність до законодавства.

39. З матеріалів справи видно та це встановлено судами попередньої інстанції, що за результатами безвиїзного банківського нагляду було встановлено, що ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит» не привів свою діяльність у відповідність до вимог законодавства України, а тому Правління НБУ прийняло постанову від 17.09.2015 №612 «Про віднесення ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит» до категорії неплатоспроможних».

40. Результати безвиїзного нагляду з використанням статистичної звітності також свідчать про погіршення показників діяльності ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит», зокрема у вигляді зменшення розміру нормативу достатності регуляторного капіталу до однієї третини від мінімального рівня та збільшення розміру поточних збитків.

41. Крім того, ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит» продовжувало порушувати вимоги Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою Правління НБУ від 28.08.2001 № 368, метою якої є забезпечення стабільної діяльності банків та своєчасного виконання ними зобов`язань перед вкладниками, а також запобігання неправильному розподілу ресурсів і втраті капіталу через ризики, що притаманні банківській діяльності, в частині дотримання нормативних значень обов`язкових економічних нормативів.

42. Також встановлено, що ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит» не забезпечило виконання гарантійних зобов`язань та заходів, передбачених Програмою фінансового оздоровлення.

43. Відповідно до пункту 3.3 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу, затвердженого постановою правління Національного банку України від 17.08.2012 № 346 рішення про застосування заходу впливу приймає Правління Національного банку або Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем відповідно до цього Положення.

44. Факт здійснення банком ризикової діяльності установлює Правління Національного банку або Комітет з питань нагляду.

45. Національний банк має право зробити висновок про здійснення банком ризикової діяльності на підставі результатів аналізу звітності банку, за результатами банківського нагляду, перевірок дотримання банками вимог валютного законодавства або законодавства з питань фінансового моніторингу.

46. Відповідно до підпункту 9 пункту 12.2 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу, Національний банк має право віднести банк до категорії проблемних у разі здійснення ризикової діяльності.

47. Згідно із пунктом 12.5 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу, банк (філія іноземного банку) подає у строк, визначений статтею 75 Закону про банки:

заходи щодо приведення своєї діяльності у відповідність до вимог банківського законодавства;

план фінансового оздоровлення, розроблений та затверджений згідно з вимогами, викладеними в розділі IV цього Положення, якщо віднесення банку до категорії проблемних пов`язане з погіршенням фінансового стану банку.

Відповідно до пункту 13.1 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу, Національний банк приймає рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у разі наявності хоча б однієї з підстав, передбачених банківським законодавством.

48. Виходячи із вищенаведених норм, НБУ наділений повноваженнями здійснювати нагляд за банками, а в разі виявлення порушення ними вимог чинного законодавства - застосовувати до них заходи впливу, різновидами яких є віднесення банку до категорії проблемних, визнання банку неплатоспроможним та його ліквідація.

49. Оскільки відповідні правові підстави, законодавчо визначена процедура їх застосування, строки притягнення банку до відповідальності дотримано відповідачем, Верховний Суд дійшов висновку, що НБУ діяло на виконання своїх повноважень та досягнення мети банківського нагляду - забезпечення стабільності банківської системи і захист інтересів вкладників і кредиторів відповідного банку. Відтак суд касаційної інстанції погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.

50. Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 826/10943/16 та від 21.10.2021 у справі № 826/6567/17.

51. Окрім цього, колегія суддів відхиляє доводи позивачка щодо приюдиційності обставин, встановлених у справі № 826/7697/16, оскільки обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили, не мають абсолютного характеру і не можуть сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях в інших адміністративних, цивільних чи господарських справах.

52. Для спростування преюдиційних обставин, передбачених частиною першою статті 72 КАС України (в редакції яка була чинною на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій), учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 86 КАС України.

53. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

54. Таким чином, адміністративний суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

55. Такий правовий підхід був закріплений у новій редакції КАС України, яка діє з 15.12.2017, відповідно до частини сьомої статті 78 якого, правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

56. Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Верховний Суд виходить з такого, що всі аргументи скаржників, наведені в касаційних скаргах, були ретельно перевірені та проаналізовані судами попередніх інстанцій, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

57. Як зазначено у частині четвертій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

58. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судом апеляційної інстанції рішення у цій справі і погоджується з його висновками.

59. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Градієнт» - залишити без задоволення.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2020 у справі №826/5070/16 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіА.І. Рибачук Л.Л. Мороз Л.В. Тацій