Рішення

від 13.06.2019 по справі 826/5070/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 червня 2019 року № 826/5070/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Григоровича П.О., суддів Каракашьяна С.К., Федорчука А.Б., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ГРАДІЄНТ

до Національного банку України

третя особа Публічне акціонерне товариство Банк Фінанси та Кредит

про визнання протиправною бездіяльності

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю ГРАДІЄНТ (далі також - Позивач або Товариство) з позовною заявою до Національного банку України (далі також - Відповідач або НБУ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит (далі також - Третя особа або Банк) про визнання протиправною бездіяльність Національного банку України щодо невжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників і кредиторів щодо безпеки збереження коштів на банківських рахунках ПАТ Банк Фінанси та Кредит , невжиття адекватних, негайних та рішучих дій, неприйняття своєчасного рішення про застосування адекватного заходу впливу на ПАТ Банк Фінанси та Кредит .

Позовні вимоги мотивовано тим, що внаслідок невиконання передбачених законодавством завдань та обов`язків, спрямованих на припинення незаконних дій Банку, Відповідачем допущена протиправна бездіяльність, що призвела до порушення прав та законних інтересів Позивача. Також представник Позивача зазначав, що, у тому числі внаслідок оскаржуваної протиправної бездіяльності Відповідача, на момент подання даної позовної заяви Позивач не може розраховувати на те, що будь-які його вимоги будуть задоволені.

Представник Відповідача, у письмових запереченнях на позовну заяву зазначив, що у спірних правовідносинах Відповідач діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, вживаючи до Банку передбачені банківським законодавством заходи банківського нагляду. Окрім того зауважив, що до функцій НБУ не належить вирішення спорів, що виникають у договірних відносинах між клієнтом і банком.

Третя особа, заперечуючи проти позовної заяви наголосила, що Позивач вже реалізував своє право на отримання грошових коштів, які стали недоступними для користування та розпорядження, подавши кредиторську вимогу, тож заявлені вимоги є необґрунтованими та не підтвердженими належними і допустимими доказами.

Керуючись частиною третьою статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши у порядку письмового провадження подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, між Позивачем (Клієнт) та Банком 23.07.2013 укладено договір банківського вкладу Класичний № 1594, за умовами якого Клієнт надає Банку суму грошових коштів, надалі Вклад , у тимчасове користування на умовах терміновості, платності та зворотності, а Банк виплачує Клієнту таку суму та проценти, нараховані на неї. Вклад складається з вкладних траншів, що розміщені Клієнтом згідно з умовами цього Договору. Вкладний транш є сумою грошових коштів, що переказана Клієнтом на вкладний рахунок в порядку та на умовах, передбачених цим Договором та додатками, укладеними в рамках цього Договору і які є його невід`ємною частиною, надалі Додатки (том 1, а.с. 9-10).

Згідно з підписаними між Позивачем та Банком додатками від 26.07.2013 №1594-1, від 10.04.2015 № 1594-2/9, Позивач перерахував вкладні транші в сумі, відповідно, 300 000,00 грн., 500 000,00 грн. (під різні відсотки та на різні строки) (том 1, а.с. 11-23).

Також, між Позивачем (Клієнт) та Банком 23.07.2013 укладено договір банківського вкладу Класичний № 1595, за умовами якого Клієнт надає Банку суму грошових коштів, надалі Вклад , у тимчасове користування на умовах терміновості, платності та зворотності, а Банк виплачує Клієнту таку суму та проценти, нараховані на неї. Вклад складається з вкладних траншів, що розміщені Клієнтом згідно з умовами цього Договору. Вкладний транш є сумою грошових коштів, що переказана Клієнтом на вкладний рахунок в порядку та на умовах, передбачених цим Договором та додатками, укладеними в рамках цього Договору і які є його невід`ємною частиною, надалі Додатки (том 1, а.с. 24-25).

Згідно з підписаними між Позивачем та Банком додатками від 26.07.2013 №1595-1, від 29.01.2014 № 1595-2, від 03.02.2014 № 1595-3, від 06.03.2014 № 1595-4, від 23.01.2015 № 1595-5, від 16.03.2015 № 1595-6, Позивач перерахував вкладні транші в сумі, відповідно, 300 000,00 грн., 200 000,00 грн., 100 000,00 грн., 100 000,00 грн., 335 000,00 грн., 141 938,42 грн. (під різні відсотки та на різні строки) (том 1, а.с. 26-43).

Між Позивачем (Клієнт) та Банком 02.10.2014 укладено договір на розрахунково-касове обслуговування № 35393, за умовами якого Банк відкриває Клієнту поточний рахунок та здійснює розрахунково-касове обслуговування Рахунку в операційний день Банку у порядку і на умовах, визначених чинним законодавством України та банківськими правилами. Списання Банком грошових коштів з Рахунку здійснюється за дорученням Клієнта або без його доручення у випадках, передбачених чинним законодавством України (том 1, а.с. 44-47).

Більше того, між Позивачем та Банком 02.10.2014 укладено договір банківського вкладу на вимогу Поточний № 1863, за умовами якого Клієнт надає Банку грошові кошти у тимчасове користування на умовах повернення на вимогу та платності, а Банк виплачує Клієнту таку суму та проценти, нараховані на неї (том 1, а.с. 48).

Внесення Позивачем грошових коштів на рахунки Банку підтверджується банківськими виписками (том 1, а.с. 54-73).

У зв`язку з закінченням термінів дії вищевказаних договорів Позивач усно звертався до Банку щодо повернення грошових коштів, розміщених на його рахунках, проте кошти Банком повернуті не були.

Згідно з довідкою від 08.10.2015 № 929/25, станом на 18.09.2015 загальний залишок грошових коштів на рахунках Позивача в Філії Центральне РУ АТ Банк Фінанси та Кредит становить 1 022 653,32 грн. (том 1, а.с. 74).

З матеріалів справи вбачається, що НБУ протягом 2010-2015 років до Банку вживалися заходи банківського нагляду, зокрема, застосовувалися штрафи (постанови від 18.10.2010 № 95, 96, 97, 98, рішення від 10.08.2012 № 600, від 19.10.2012 № 822, 30.08.2013 № 624, від 02.09.2014 № 380, від 03.03.2015 № 3), виносилися застереження. Постановою Правління НБУ від 28.08.2014 № 531/БТ Банку призначено куратора. Постановами Правління НБУ від 12.02.2015 №101/БТ, від 10.06.2015 № 367/БТ приймалися рішення про надання Банку стабілізаційних кредитів для підтримки ліквідності.

Постановою Правління НБУ від 19.01.2015 № 34/БТ Банк віднесено до категорії проблемних. Постановою Правління НБУ від 17.09.2015 № 612 Банк було віднесено до категорії неплатоспроможних. Постановою Правління НБУ від 17.12.2015 № 898 прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Банку.

Разом з тим, Позивач вважає, що у спірних правовідносинах Відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо невжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників щодо безпеки збереження коштів на банківських рахунках, що і стало підставою для його звернення до адміністративного суду з даною позовною заявою.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам та поясненням представників учасників справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою, пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При вирішенні спірних правовідносин судом застосовано норми Законів України Про банки і банківську діяльність 07.12.2000 № 2121-III (далі також - Закон № 2121-III) та Про Національний банк України (далі також - Закон № 679-XIV) та Положення про застосування Національним банком України заходів впливу, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 17.08.2012 № 346 (далі також - Положення № 346), у відповідних редакціях, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до статті 1, частини першої статті 2, статей 6, 7 Закону України Про Національний банк України Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

Національний банк виконує такі функції, окрім іншого здійснює банківське регулювання та нагляд на індивідуальній та консолідованій основі.

Банківський нагляд - система контролю та активних впорядкованих дій Національного банку України, спрямованих на забезпечення дотримання банками та іншими особами, стосовно яких Національний банк України здійснює наглядову діяльність законодавства України і встановлених нормативів, з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників та кредиторів банку.

Відповідно до Конституції України основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України.

При виконанні своєї основної функції Національний банк має виходити із пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі.

Національний банк у межах своїх повноважень сприяє фінансовій стабільності, в тому числі стабільності банківської системи за умови, що це не перешкоджає досягненню цілі, визначеної у частині другій цієї статті.

Відповідно до статей 55 Закону № 679-XIV, головна мета банківського регулювання і нагляду - безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів.

Національний банк здійснює функції банківського регулювання і нагляду на індивідуальній та консолідованій основі за діяльністю банків та банківських груп у межах та порядку, передбачених законодавством України.

Національний банк здійснює постійний нагляд за дотриманням банками, їх підрозділами, афілійованими та спорідненими особами банків на території України та за кордоном, банківськими групами, представництвами та філіями іноземних банків в Україні, а також іншими юридичними та фізичними особами банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку і економічних нормативів. Національний банк не здійснює перевірок і ревізій фінансово-господарської діяльності осіб, зазначених у цій статті.

Таким чином, Нацбанк України здійснює банківське регулювання та нагляд, метою яких є забезпечення стабільності банківської системи і захисту інтересів вкладників та кредиторів банку.

При цьому, структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків визначає Закон України Про банки і банківську діяльність 07.12.2000 № 2121-III, метою якого є правове забезпечення стабільного розвитку і діяльності банків в Україні і створення належного конкурентного середовища на фінансовому ринку, забезпечення захисту законних інтересів вкладників і клієнтів банків, створення сприятливих умов для розвитку економіки України та підтримки вітчизняного товаровиробника.

Відповідно до статті 66 Закону № 2121-III, державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України у таких формах, зокрема, адміністративне регулювання (у тому числі, встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків; застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру; нагляд за діяльністю банків).

Статтею 67 Закону № 2121-III визначено, що метою банківського нагляду є стабільність банківської системи та захист інтересів вкладників і кредиторів банку щодо безпеки зберігання коштів клієнтів на банківських рахунках.

При здійсненні банківського нагляду Національний банк України має право вимагати від банків та їх керівників, банківських груп, учасників банківських груп усунення порушень банківського законодавства, виконання нормативно-правових актів Національного банку України для уникнення або подолання небажаних наслідків, що можуть поставити під загрозу безпеку коштів, довірених таким банкам, або завдати шкоди належному веденню банківської діяльності. У разі якщо Національний банк України при здійсненні банківського нагляду дійшов висновку, що система управління ризиками банку є неефективною та/або неадекватною, банк зобов`язаний на вимогу Національного банку України невідкладно розробити та подати на погодження Національному банку України відповідний план заходів, спрямованих на усунення недоліків.

Національний банк України має право запровадити особливий режим контролю за діяльністю банку та призначити куратора банку. Особливий режим контролю є додатковим інструментом банківського нагляду. Під час здійснення особливого режиму контролю за діяльністю банку Національний банк України має право заборонити банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки та/або вимагати від банку проведення розрахунків виключно через консолідований кореспондентський рахунок.

Згідно з частиною першою, другою статті 71 Закону № 2121-III кожний банк є об`єктом інспекційної перевірки уповноваженими Національним банком України особами.

Перевірки здійснюються з метою визначення рівня безпеки і стабільності операцій банку, достовірності звітності банку і дотримання банком законодавства України про банки і банківську діяльність, а також нормативно-правових актів Національного банку України.

Перевірка банків здійснюється відповідно до плану, затвердженого Національним банком України. Планова перевірка здійснюється не частіше одного разу на рік. Про проведення планової перевірки Національний банк України зобов`язаний повідомити банк не пізніше, ніж за 10 днів до його початку.

Статтею 73 Закону № 2121-III закріплено вичерпний перелік заходів впливу, які можуть бути застосовані Національним банком України до банків.

Так, у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об`єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього Закону, банківського законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, нормативно-правових актів Національного банку України, його вимог, встановлених відповідно до статті 66 цього Закону, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, застосування іноземними державами або міждержавними об`єднаннями або міжнародними організаціями санкцій до банків чи власників істотної участі у банках, що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких належать: 1) письмове застереження; 2) скликання загальних зборів учасників, ради банку, правління банку; 3) укладення письмової угоди з банком, за якою банк чи визначена угодою особа зобов`язується вжити заходів для усунення порушень, поліпшення фінансового стану банку, підвищення ефективності функціонування та/або адекватності системи управління ризиками тощо; 4) зупинення виплати дивідендів чи розподілу капіталу в будь-якій іншій формі; 5) встановлення для банку підвищених економічних нормативів; 6) підвищення резервів на покриття можливих збитків за кредитами та іншими активами; 7) обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів здійснюваних банком операцій, у тому числі операцій із пов`язаними з банком особами; 8) заборона надавати бланкові кредити; 9) накладення штрафів на: банк відповідно до положень, затверджених Правлінням Національного банку України, але у розмірі не більш як 1 відсоток суми зареєстрованого статутного капіталу; банк за невиконання вимог куратора банку у розмірі від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; власників істотної участі у банку за невиконання прийнятих на себе зобов`язань про надання необхідної фінансової допомоги банку в рамках вжиття заходів з метою приведення діяльності проблемного банку у відповідність із вимогами законодавства у розмірі від п`яти тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; особу, яка набула або збільшила істотну участь у банку з порушенням вимог статті 34 цього Закону щодо порядку набуття або збільшення істотної участі у банку в розмірі до 10 відсотків: номінальної вартості придбаних акцій (паїв) банку, якщо особа набула або збільшила пряму істотну участь у банку; номінальної вартості акцій (паїв), які належать акціонеру (учаснику) банку, через якого особа набула або збільшила істотну участь у банку, якщо особа набула або збільшила опосередковану істотну участь у банку.

Штраф за порушення порядку набуття або збільшення істотної участі у банку накладається на особу, яка набула або збільшила істотну участь у банку, або на будь-яку з осіб у структурі власності банку, через яку така особа набула або збільшила істотну участь у банку. 10) тимчасова, до усунення порушення, заборона використання власником істотної участі у банку права голосу (тимчасова заборона права голосу); 11) тимчасове, до усунення порушення, відсторонення посадової особи банку від посади; 11 1 ) позбавлення генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій; 12) віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного; 13) відкликання банківської ліцензії та ліквідація банку.

Підпунктами 3.1. та 3.2. пункту 3 Положення № 346 встановлено, що Національний банк застосовує заходи впливу за порушення банками, їх відокремленими підрозділами, філіями іноземних банків, банківськими групами, відповідальними особами банківських груп, іншими учасниками банківських груп чи іншими особами, які є об`єктом перевірки Національного банку згідно із Законом про банки (далі - банки), банківського, валютного законодавства, законодавства з питань фінансового моніторингу або здійснення ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку (далі - ризикова діяльність), або в разі застосування іноземних санкцій, на підставі результатів (матеріалів): інспекційних перевірок діяльності банків; перевірок банків з питань дотримання вимог законодавства з питань фінансового моніторингу (виїзна перевірка з питань фінансового моніторингу, безвиїзний нагляд з питань фінансового моніторингу); безвиїзного банківського нагляду за діяльністю банків; аналізу дотримання банками вимог банківського законодавства з використанням статистичної звітності, щомісячних і щоденних балансів тощо; перевірок діяльності банків аудиторськими фірмами, які мають право відповідно до законодавства України на проведення аудиторських перевірок банків; перевірок дотримання банками валютного законодавства; контролю за усуненням банками виявлених у їх діяльності порушень, виконанням рішень Національного банку про застосування заходів впливу, виконанням пред`явлених (висунених) вимог, припиненням здійснення ризикової діяльності, відповідністю ділової репутації керівників банків вимогам законодавства України; пропозицій куратора банку; що містять інформацію, отриману від відповідних органів інших держав, міждержавних об`єднань або міжнародних організацій, органів державної влади України, та/або офіційно опубліковану (оприлюднену, у тому числі шляхом розміщення на їх офіційних веб-сайтах) ними інформацію про застосування іноземних санкцій; нагляду за дотриманням банками та іншими особами, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку, вимог банківського законодавства та нормативно-правових актів Національного банку з питань реєстрації та ліцензування банків, набуття (збільшення) істотної участі в банку та розкриття інформації про структуру власності.

Заходи впливу, що застосовуються Національним банком до банків, мають бути адекватними конкретним порушенням, які ними були допущені.

Вибір адекватних заходів впливу, які застосовуються до банків відповідно до Закону про банки та цього Положення, має здійснюватися з урахуванням: характеру допущених банком порушень; причин, які зумовили виникнення виявлених порушень; загального фінансового стану банку; розміру можливих негативних наслідків для кредиторів і вкладників; інформації Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування) щодо порушення банками вимог, установлених Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Закон про систему гарантування), результатів перевірки банків Фондом гарантування.

З матеріалів справи судом встановлено, що згідно з даними звіту про інспектування Банку за період з 01.01.2008 по 01.05.2009 результати інспекційної перевірки свідчать про значний рівень ризику за активними операціями ВАТ Банк Фінанси та кредит (том 2, а.с. 1-15).

Відповідно до звіту про інспектування Банку за період 01.01.2008 по 01.02.2012 фінансовий стан Банку незадовільний, діяльність Банку ризикова, що становить загрозу для кредиторів та вкладників. За результатами інспектування встановлено, що частка негативно класифікованих активів в класифікованих активах складає 19,6%, відносно статутного капіталу -247%; збитки станом на 01.02.2012 становлять 77% від розміру статутного капіталу; порушуються економічні нормативи капіталу Н1, Н2, Н3, кредитного ризику Н7, Н8, інвестування Н11, Н12, ліміти загальної (довгої\короткої) валютної позиції банку Л13-1 та Л13-2; наявний негативний рівень рентабельності установи (від`ємні значення). Менеджментом Банку не забезпечено якісне управління ризиками. Ризикова кредитна політика становить загрозу ліквідності та платоспроможності Банку (том 2, а.с. 79-141).

Згідно з даними звіту про інспектування Банку за період з 02.02.2012 по 01.12.2014 фінансовий стан Банку незадовільний. Діяльність Банку потребує постійного контролю, а процеси управління ризиками - посилення та вдосконалення. За результатами інспектування встановлено, що частка негативно класифікованих активів в класифікованих активах складає 30%; порушуються економічні нормативи капіталу Н1, Н2, Н3, Н3-1, ліквідності Н4, Н5, Н6, кредитного ризику Н7, Н8, Н9, ліміти валютної позиції банку Л13-1, ЛІ3-2; збитки станом на 01.12.2014 становлять - 5 857 484 тис. грн. та, як наслідок, установа має негативний рівень рентабельності. Менеджментом Банку не забезпечено якісне управління ризиками (том 2, а.с. 237-290).

Також, згідно з даними позапланових інспекційних перевірок НБУ за період 2009-2012 роки, сукупний рівень кредитного ризику є високим, кількість кредитного ризику значна, якість управляння кредитним ризиком низька. Вплив кредитного ризику на надходження та капітал є суттєвим. Банком не виконуються кредитні зобов`язання, а також програми фінансового оздоровлення (том 2, а.с. 16-78).

Встановлення ризиковості діяльності Банку у період 2013-2014 підтверджується й іншими наявним у справі документами (том 2, а.с. 142-236).

Таким чином, ще з 2009 року інспекційними перевірками постійно фіксувалися критично низькі значення регулятивного капіталу Банку та ризиковість його діяльності в цілому.

При цьому, НБУ протягом 2010-2015 років до Банку вживалися лише такі заходи банківського нагляду, як: штрафи (постанови від 18.10.2010 № 95, 96, 97, 98, рішення від 10.08.2012 № 600, від 19.10.2012 № 822, 30.08.2013 № 624, від 02.09.2014 № 380, від 03.03.2015 № 3); застереження; призначався куратор.

В контексті вищенаведеного в сукупності, на переконання суду, з урахуванням виявлених низьких показників діяльності Банку, Відповідач з моменту виявлення під час інспектувань недоліків у роботі Банку не вжив належних адекватних, негайних та рішучих дій, та не прийняв своєчасно рішення про застосування адекватного заходу впливу до Банку за результатами інспекційних перевірок, передбачених статтею 73 Закону України Про банки і банківську діяльність , що призвело, як наслідок, до значного погіршення фінансового стану та рейтингу ПАТ Банк Фінанси та Кредит .

При цьому, застосування НБУ до Банку лише вказаних вище заходів, у тому числі призначення куратора Банку, не свідчить про адекватність та достатність застосованих Відповідачем заходів банківського нагляду щодо поліпшення фінансового стану банку та збереження його активів.

При цьому, у розумінні частини шостої статті 67 Закону № 2121-III призначення куратора банку як особливий режим контролю за діяльністю банку є додатковим інструментом банківського нагляду, а не основним заходом впливу, які згідно за статтею 71 Закону № 2121-III застосовуються у разі здійснення банком ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

Таким чином, зважаючи на встановлені під час інспектувань Банку допущені ним численні порушення, необхідність негайних конкретних дій служби банківського нагляду, потребу посиленого контролю з боку служби банківського нагляду з метою забезпечення належного вирішення керівництвом проблем банку, необхідність рішучих дій служби банківського нагляду щодо поліпшення стану надходжень та запобігання втраті капіталу, у тому числі обмеження, зупинення або припинення проведення окремих видів здійснюваних банком операцій з високим рівнем ризику, беручи до уваги надання законом Відповідачу широкого спектру інструментів (заходів) впливу (реагування), суд приходить до висновку, що Національним банком України допущено протиправну бездіяльність щодо невжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників і кредиторів щодо безпеки збереження коштів на банківських рахунках ПАТ Банк Фінанси та Кредит , невжиття адекватних, негайних та рішучих дій, неприйняття своєчасного рішення про застосування адекватного заходу впливу на ПАТ Банк Фінанси та Кредит .

Окрім того, обставини протиправної бездіяльності Національного банку України у період з 01.01.2011 по 17.09.2015 щодо не вжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників і кредиторів щодо безпеки збереження коштів на банківських рахунках Публічного акціонерного товариства Фінанси та кредит , а також протиправної бездіяльність Національного банку України у періоди квітня 2012 року-липня 2012 року та березня 2015 року-травня 2015 року щодо невжиття адекватних, негайних та рішучих дій, неприйняття своєчасно рішення про застосування адекватного заходу впливу до Публічного акціонерного товариства Фінанси та кредит на підставі проведених перевірок та складених звітів про інспектування ПАТ Фінанси та кредит за періоди з 01.01.2008 по 01.01.2012 та з 01.02.2012 по 01.12.2014 і встановленої рейтингової оцінки САМЕLS, вже встановлено у постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.12.2016 у справі № 826/7697/16 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Національного банку України, третя особа - ПАТ Банк Фінанси та Кредит про визнання протиправною бездіяльність Національного банку України щодо невжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників, яка набрала законної сили 10.08.2017.

У свою чергу, частина четверта статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини , якщо інше не встановлено законом.

Тож, беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши та надавши правову оцінку наданим учасниками справи доказам та письмовим поясненням, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У свою чергу, враховуючи наведене, суд вважає, що Національним банком України не доведено правомірність своєї бездіяльності з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 5, 6, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ГРАДІЄНТ задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Національного банку України щодо невжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників і кредиторів щодо безпеки збереження коштів на банківських рахунках ПАТ Банк Фінанси та Кредит , невжиття адекватних, негайних та рішучих дій, неприйняття своєчасного рішення про застосування адекватного заходу впливу на ПАТ Банк Фінанси та Кредит .

3. Стягнути з Національного банку України (вул. Інститутська, 9, м. Київ, 01601, код 00032106) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ГРАДІЄНТ (вул. Червоноткацька, 27-А, офіс 3, м. Київ, 02094, код 32490223) судовий збір в сумі 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень 00 копійок).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуючий суддя П.О. Григорович

Судді С.К. Каракашьян

А.Б. Федорчук