Постанова

від 17.05.2022 по справі 804/497/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2022 року

м. Київ

справа № 804/497/18

адміністративне провадження № К/9901/17085/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів - Шишова О. О., Яковенка М. М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 травня 2018 року (головуючий суддя: Врона О.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року (колегія суддів: Добродняк І.Ю., Бишевська Н.А., Семененко Я.В.) у справі №804/497/18 за позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпроважмаш» до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

У січні 2018 року Публічне акціонерне товариство «Дніпроважмаш» (далі - ПАТ «Дніпроважмаш», позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення офісу великих платників Державної фіскальної служби України.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року, адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Дніпроважмаш» (49600, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Сухий Острів, буд.3, код ЄДРПОУ 00168076) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-Г, код ЄДРПОУ 39440996) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників Державної фіскальної служби від 20 жовтня 2017 року №0009764608, №0009774608, №0009804608.

Стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства «Дніпроважмаш» (49600, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Сухий Острів, буд.3, код ЄДРПОУ 00168076) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби Публічного акціонерного товариства «Дніпроважмаш» (49600, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Сухий Острів, буд.3, код ЄДРПОУ 00168076) судовий збір у розмірі 58901 грн. 78 коп.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що надані позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій документи спростовують висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки. Суд зазначив, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження ознак фіктивної діяльності контрагентів позивача, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичних осіб, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними, податковим органом не доведений факт недійсності установчих документів контрагентів через допущенні при їх створенні порушення, які не можна усунути, не надано доказів на підтвердження того, що контрагенти проводять діяльність, що суперечить установчим документам, або таку, що заборонена законом. Крім того, відсутні докази, що контрагенти не подають до податкового органу звітів та не виконують покладені на них обов`язки, чи того, що за підприємствами рахується заборгованість зі сплати податків (зборів), обов`язкових платежів.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи установлено:

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Дніпроважмаш» з питання дотримання вимог податкового та іншого законодавства України при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ "ЕНЕРГОМАШ" (код ЄДРПОУ 13609872) за березень 2014 року; ПП "АРБОЛЕТ" (код ЄДРПОУ 23370082) за липень - вересень 2014 року; ТОВ "ПРОМТЕХСЕРВІС" (код ЄДРПОУ 23940384) за січень 2014 року; ПП "ДНІПРО-КАРБОН" (код ЄДРПОУ 24427967) за квітень 2014 року, за травень 2014 року, за липень 2014 року; ТОВ "БК СПЕЦБУДМОНТАЖ" (код ЄДРПОУ 25010092) за липень-вересень 2014 року; ПП "ЕЛЕКТРОТЕХСЕРВІС" (код ЄДРПОУ 25476560) за липень 2014 року, за серпень 2014 року; ТОВ «ІНСАЙТ» (код ЄДРПОУ 25536121) за січень 2014 року; ТОВ "ДЕМК" (код ЄДРПОУ 30809232) за вересень 2014 року; ПВКФ "БІРС" (код ЄДРПОУ 30920860) за грудень 2014 року; ТОВ "НЄФТЕК ОІЛ" (код ЄДРПОУ 30997048) за липень 2014 року; ТОВ "МАРС - А" (код ЄДРПОУ 31647521) за травень 2014 року; ПП "АГЕНС" (код ЄДРПОУ 32128377) за липень 2014 року; ПІДПРИЄМСТВО "ЕДИЛ" ЗАСНОВАНЕ НА ВЛАСНОСТІ ЗОО СОІУ (код ЄДРПОУ 32755949) за січень - лютий 2014 року; ТОВ "ГОЛМЕТРЕСУРС" (код ЄДРПОУ 34561966) за липень 2014 року, за серпень 2014 року; ТОВ "ПМТЗ УКРПРОМІНСТРУМЕНТ" (код ЄДРПОУ -34563408) за квітень -травень 2014 року; ТОВ "ЛЕКС-ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 35203962) за січень 2014 року; ТОВ "МАЛОС" (код ЄДРПОУ за липень 2014 року; ПП "ДЕКОТ" (код ЄДРПОУ 35842830) за березень - квітень 2014 року; TOB "ЕКОТЕХНІКА ЛТД" (код ЄДРПОУ 36052357) за липень 2014 року; ТОВ "ДКМ" (код ЄДРПОУ 36160532) за травень 2014 року; ТОВ "КРАФТ ЕЛЕКТРИК" (код ЄДРПОУ 36493783) за січень 2014 року; ТОВ "СП-КАПІТАЛЛ" (код ЄДРПОУ 36898910) за листопад 2014 року; ТОВ "ТД "ГАРАНТ» (код ЄДРПОУ 37899013) за березень 2014 року; ТОВ "ПРОМЗАЛІЗПОСТАЧ" (код ЄДРПОУ 38360611) за вересень 2014 року; TOB "НВО "РЕДУКТОР-КОМПЛЕКТ" (код ЄДРПОУ 38361526) за липень 2014 року; ТОВ "ПРОМРЕСУРС-ТРЕЙДІНВЕСТ" (код ЄДРПОУ 38678556) за січень 2014 року; ТОВ "ВАЙТ ГРУП" (код ЄДРПОУ 38702845) за жовтень 2013 року, за листопад 2013 року, за грудень 2013 року, за січень 2014 року; ТОВ "СХІДНА ГРУПА "ЕМПАЙЄР" (код ЄДРПОУ 38880050) за березень 2014 року; ТОВ "ДЗСО" (код ЄДРПОУ 38923921) за січень 2014 року, за серпень 2014 року, за вересень 2014 року, за жовтень 2014 року, за листопад 2014 року, за січень - червень 2015 року; ТОВ "КВАДРОМОНТАЖ" (код ЄДРПОУ 38935701) за березень 2014 року; ТОВ "СТАБІЛЬНІСТЬ І К" (код ЄДРПОУ 39154516) за липень 2014 року, за серпень 2014 року, за вересень 2014 року, за листопад 2014 року; ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) за січень 2014 року; ТОВ "ПРОМСЕРВІС" (код ЄДРПОУ 31073084) за червень 2014 року, за серпень 2014 року, за вересень 2014 року, за липень 2015 року; ТОВ "КОМПАНІЯ МДМ" (код ЄДРПОУ 34749193) за січень - лютий 2015 року; TOB НВК "КАПЕРС", ЛТД (код ЄДРПОУ 20209044) за березень 2015 року; ТОВ "КОМПАНІ "ПЛАЗМА" (код ЄДРПОУ 36226451) за травень 2015 року; ТОВ НВФ "ЕЛМАШ" (код ЄДРПОУ 19242929) за грудень 2015 року; ТОВ "ГРІФОН-ТРАНС" (код ЄДРПОУ 35707380) за липень - вересень 2014 року, за січень 2015 року; ПП «АВТО ЛЮКС-2000» (код ЄДРПОУ 31177740) за лютий 2015 року; ТОВ «ЗТЛ» (код ЄДРПОУ 14298570) за лютий 2015 року; ТОВ «РЕЙДОМ ДІВЕЛОПМЕНТ» (код ЄДРПОУ 39559349) за лютий 2015 року; ТОВ «УКРСЕРВІСПІДШИПНИК» (код ЄДРПОУ 32457233) за лютий 2015 року; ТОВ «ТАКТ» (код ЄДРПОУ 21858879) за лютий 2015 року; ПП «РІВАР» (код ЄДРПОУ 21858879) за лютий 2015 року; ТОВ "ТД "ДНІПРОТЕХПРОМ" (код ЄДРПОУ 38695629) за січень 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 11 жовтня 2017 року № 126/28-10-46-08-00168076.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.2 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п. 137.16 ст. 137, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138 та п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток за періоди, що перевірялися, на загальну суму 2045180,00 грн;

п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 та п. 201.1, п. 201.2 ст. 201 ПК України, внаслідок чого завищено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 406310,00 грн та занижено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 985404,00 грн.

За висновками контролюючого органу неможливо підтвердити здійснення операцій з огляду на невірне оформлення первинних документів, які не мають юридичної сили у зв`язку з тим, що не підтверджують факт здійснення господарських операцій, а саме передачу (поставку) товару від вищезазначених контрагентів: не підтвердження транспортування, заїзду на завод, не надання сертифікатів якості (паспортів на придбану продукцію), що не дає можливості дослідити походження продукції, недостатністю трудових ресурсів, відсутність основних фондів. Також податковий орган посилається на наявні кримінальні провадження стосовно контрагентів позивача. Враховуючи зазначене, контролюючим органом зроблено висновки, що господарські операції позивача з зазначеними контрагентами не спрямовані на реальне настання наслідків та не підтверджені первинними документами, що призвело до заниження податку на прибуток та суми податку на додану вартість.

На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення:

№0009764608 від 20.10.2017, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 2045180,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 534951,00 грн, всього 2580131,00 грн.

№ 0009774608 від 20.10.2017, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 406310,00 грн та застосовано штрафні санкції в розмірі 114899,00 грн.

№ 0009804608 від 20.10.2017, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 985404,00 грн та застосовано штрафні санкції в розмірі 246351,00 грн, всього 1231755,00 грн.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Офіс великих платників податків ДПС, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідач зазначає, що судом апеляційної інстанції при ухваленні постанови у справ не були враховані висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №804/5444/16 у подібних правовідносинах. Зазначає, що у цій постанові Верховний Суд указав, що позивач повинен мати належним чином оформлені первинні документи, включаючи товарно-транспортні накладні, які хоча і не є основними та визначальними при формуванні податкового кредиту, проте в сукупності з іншими документами свідчать про факт вчинення господарської операції.

Також посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №804/5825/16 (провадження №К/9901/4693/17) у подібних правовідносинах.

Позивачем до Суду не надано відзива на касаційну скаргу.

Верховний Суд ухвалою від 03.08.2020 відкрив касаційне провадження у цій справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Господарською операцією, згідно з ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-XIV, є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 01.01.2015) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких зменшується економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

За правилами п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9. п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За приписами абз.1 п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України (в редакції з 01.01.2015) об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України фінансовий результат до оподаткування зменшується:

на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті;

на суму залишкової вартості окремого об`єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта;

на суму дооцінки та вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів в межах попередньо віднесених до витрат уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За визначенням, наведеним у п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статті 198 Податкового кодексу України.

У відповідності до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно положень п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до абз.1, 2 п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Також згідно з абз.1 п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

В свою чергу, у відповідності до п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за № 168/704, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Пунктом 2.4 Положення № 88 встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, витрати та податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування відповідним податком мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Первинні документи, які складені суб`єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції, не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах господарського та податкового обліку.

Тобто будь-які документи (у тому числі договори, накладні, акти) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Верховний Суд зазначає, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частини 2, 3 статті 341 КАС України).

Обґрунтовуючи довід про наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, ГУ ДПС посилається на обставини неврахування судом апеляційної інстанції практики Верховного Суду, викладеної у постановах від 06.03.2018 у справі №804/5444/16, від 21.02.2018 у справі №804/5825/16 (провадження №К/9901/4693/17) у подібних правовідносинах.

Однак Суд зазначає, що у вказаних постановах Верховним Судом сформовано загальний підхід щодо дослідження реальності господарських операцій та вимоги до їх документального підтвердження первинними документами в контексті застосування норм статей 134, 198 ПК України.

Суд звертає увагу на те, що контролюючий орган посилається на правові позиції Верховного Суду, пов`язані виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування у цій справі норм права, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Суд зазначає, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суди попередніх інстанцій виходили з того, що в акті перевірки від 11.10.2017 №126/28-10-46-08-00168076 зафіксовано і підтверджено матеріалами справи, що у періоді, який перевірявся, позивач мав господарські відносини з переліченими вище підприємствами з придбання товарів - інструменту, запчастин, бензину, феросиліцію, феромарганцю, феротитану, феромолібдену, ферокальцію та інших матеріалів і сировини на підставі відповідних господарських договорів та у відповідності до специфікацій до цих договорів. Факт виконання договорів поставки підтверджений документами, які були предметом дослідження в ході перевірки відповідачем: податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями. На підтвердження факту перевезення товару на склади позивача надано копії товарно-транспортних накладних. Придбаний товар позивачем оприбуткований за відповідними оприбуткованими ордерами, використаний позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується поданими позивачем та залученими до матеріалів справи документами.

Отже, в результаті дослідження документів, складених на підтвердження виконання договорів поставки, а також враховуючи види діяльності позивача, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що ці документи є первинними в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» і в сукупності з іншими документами є достатніми доказами для підтвердження реальності господарських операцій з поставки товару позивачу, руху активів у процесі здійснення господарських операцій та зміни у власному капіталі позивача та їх зв`язку з його господарською діяльністю.

Судами взято до уваги, що на момент укладення та реалізації договорів контрагенти позивача мали зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку товариства матеріали справи не містять. З приводу встановлених відповідачем недоліків товарно-транспортних накладних, судами ураховано, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платників податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Ураховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що спірні господарські операції позивача з його контрагентами мали реальний характер, а висновки податкового органу спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Колегія суддів дослідивши доводи та вимоги касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження на підставі встановлених фактичних обставин справи, зазначає, що жодних обґрунтованих доводів щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права в касаційній скарзі скаржником не наведено.

Отже, наведені скаржником підстави касаційного оскарження судових рішень у цій справі не знайшли свого підтвердження.

Решта доводів заявника касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовує, натомість зводиться виключно до переоцінки встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд, враховуючи норми Податкового кодексу України, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень.

З огляду на наведене, касаційна скарга Офісу великих платників податків ДПС підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 8 травня 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач І.В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко