Постанова

від 05.11.2019 по справі 804/497/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

05 листопада 2019 року м. Дніпросправа № 804/497/18

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,

за участю секретаря судового засідання Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 травня 2018 року (головуючий суддя Врона О.В.)

у справі № 804/497/18

за позовом публічного акціонерного товариства Дніпроважмаш

до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Дніпроважмаш звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, в якому просило визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України від 20.10.2017 №0009764608, 00009774608, 0009804608.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю та безпідставністю висновків податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки реальність та правомірність господарських операцій підтверджена первинною документацією. Вважає, що наявність окремих недоліків у первинних документах не може бути доказом нереальності операцій. Посилання податкового органу на відсутність сертифікатів відповідності, товарно-транспортних накладних як на підставу нереальності проведених господарських операцій спростовується тим, що означені документи не пов`язані зі сплатою та обчисленням податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами та не є первинними документами у розумінні діючого законодавства України

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.05.2018 адміністративний позов задоволено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач правомірно, на підставі даних бухгалтерського обліку (первинних бухгалтерських документів), відобразив у даних податкового обліку операції із контрагентами та правомірно сформував витрати та податковий кредит по господарським операціям у перевіряємому періоді.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду як таке, що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В апеляційній скарзі зазначає, що за результатами перевірки позивача встановлено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій з контрагентами. Зазначене свідчить, що ПАТ Дніпроважмаш в обліку підприємства оприбуткування та розрахунки по зазначених операціям відображено за первинними документами, до яких внесено недостовірні відомості за нереальними господарськими операціями.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає винесене судом першої інстанції рішення законним та обґрунтованим, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду - без змін.

На виконання вимог суду позивачем подані додаткові докази, а саме: документи на підтвердження використання придбаного товару у власній господарській діяльності.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судом першої інстанції, підтверджено матеріалами справи, посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ Дніпроважмаш з питання дотримання вимог податкового та іншого законодавства України при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ "ЕНЕРГОМАШ" (код ЄДРПОУ 13609872) за березень 2014 року; ПП "АРБОЛЕТ" (код ЄДРПОУ 23370082) за липень - вересень 2014 року; ТОВ "ПРОМТЕХСЕРВІС" (код ЄДРПОУ 23940384) за січень 2014 року; ПП "ДНІПРО-КАРБОН" (код ЄДРПОУ 24427967) за квітень 2014 року, за травень 2014 року, за липень 2014 року; ТОВ "БК СПЕЦБУДМОНТАЖ" (код ЄДРПОУ 25010092) за липень-вересень 2014 року; ПП "ЕЛЕКТРОТЕХСЕРВІС" (код ЄДРПОУ 25476560) за липень 2014 року, за серпень 2014 року; ТОВ ІНСАЙТ (код ЄДРПОУ 25536121) за січень 2014 року; ТОВ "ДЕМК" (код ЄДРПОУ 30809232) за вересень 2014 року; ПВКФ "БІРС" (код ЄДРПОУ 30920860) за грудень 2014 року; ТОВ "НЄФТЕК ОІЛ" (код ЄДРПОУ 30997048) за липень 2014 року; ТОВ "МАРС - А" (код ЄДРПОУ 31647521) за травень 2014 року; ПП "АГЕНС" (код ЄДРПОУ 32128377) за липень 2014 року; ПІДПРИЄМСТВО "ЕДИЛ" ЗАСНОВАНЕ НА ВЛАСНОСТІ ЗОО СОІУ (код ЄДРПОУ 32755949) за січень - лютий 2014 року; ТОВ "ГОЛМЕТРЕСУРС" (код ЄДРПОУ 34561966) за липень 2014 року, за серпень 2014 року; ТОВ "ПМТЗ УКРПРОМІНСТРУМЕНТ" (код ЄДРПОУ -34563408) за квітень -травень2014 року; ТОВ "ЛЕКС-ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 35203962) за січень 2014 року; ТОВ "МАЛОС" (код ЄДРПОУ за липень 2014 року; ПП "ДЕКОТ" (код ЄДРПОУ 35842830) за березень - квітень 2014 року; TOB "ЕКОТЕХНІКА ЛТД" (код ЄДРПОУ 36052357) за липень 2014 року; ТОВ "ДКМ" (код ЄДРПОУ 36160532) за травень 2014 року; ТОВ "КРАФТ ЕЛЕКТРИК" (код ЄДРПОУ 36493783) за січень 2014 року; ТОВ "СП-КАПІТАЛЛ" (код ЄДРПОУ 36898910) за листопад 2014 року; ТОВ "ТД "ГАРАНТ (код ЄДРПОУ 37899013) за березень 2014 року; ТОВ "ПРОМЗАЛІЗПОСТАЧ" (код ЄДРПОУ 38360611) за вересень 2014 року; TOB "НВО "РЕДУКТОР-КОМПЛЕКТ" (код ЄДРПОУ 38361526) за липень 2014 року; ТОВ "ПРОМРЕСУРС-ТРЕЙДІНВЕСТ" (код ЄДРПОУ 38678556) за січень 2014 року; ТОВ "ВАЙТ ГРУП" (код ЄДРПОУ 38702845) за жовтень 2013 року, за листопад 2013 року, за грудень 2013 року, за січень 2014 року; ТОВ "СХІДНА ГРУПА "ЕМПАЙЄР" (код ЄДРПОУ 38880050) за березень 2014 року; ТОВ "ДЗСО" (код ЄДРПОУ 38923921) за січень 2014 року, за серпень 2014 року, за вересень 2014 року, за жовтень 2014 року, за листопад 2014 року, за січень - червень 2015 року; ТОВ "КВАДРОМОНТАЖ" (код ЄДРПОУ 38935701) за березень 2014 року; ТОВ "СТАБІЛЬНІСТЬ І К" (код ЄДРПОУ 39154516) за липень 2014 року, за серпень 2014 року, за вересень 2014 року, за листопад 2014 року; ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) за січень 2014 року; ТОВ "ПРОМСЕРВІС" (код ЄДРПОУ 31073084) за червень 2014 року, за серпень 2014 року, за вересень 2014 року, за липень 2015 року; ТОВ "КОМПАНІЯ МДМ" (код ЄДРПОУ 34749193) за січень - лютий 2015 року; TOB НВК "КАПЕРС", ЛТД (код ЄДРПОУ 20209044) за березень 2015 року; ТОВ "КОМПАНІ "ПЛАЗМА" (код ЄДРПОУ 36226451) за травень 2015 року; ТОВ НВФ "ЕЛМАШ" (код ЄДРПОУ 19242929) за грудень 2015 року; ТОВ "ГРІФОН-ТРАНС" (код ЄДРПОУ 35707380) за липень - вересень 2014 року, за січень 2015 року; ПП АВТО ЛЮКС-2000 (код ЄДРПОУ 31177740) за лютий 2015 року; ТОВ ЗТЛ (код ЄДРПОУ 14298570)' за лютий 2015 року; ТОВ РЕЙДОМ ДІВЕЛОПМЕНТ (код ЄДРПОУ 39559349) за лютий 2015 року; ТОВ УКРСЕРВІСПІДШИПНИК (код ЄДРПОУ 32457233) за лютий 2015 року; ТОВ ТАКТ (код ЄДРПОУ 21858879) за лютий 2015 року; ПП РІВАР (код ЄДРПОУ 21858879) за лютий 2015 року; ТОВ "ТД "ДНІПРОТЕХПРОМ" (код ЄДРПОУ 38695629) за січень 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 11 жовтня 2017 року № 126/28-10-46-08-00168076.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.2 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п. 137.16 ст. 137, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138 та п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток за періоди, що перевірялися, на загальну суму 2045180,00 грн.;

п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 та п. 201.1, п. 201.2 ст. 201 ПК України, внаслідок чого завищено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 406310,00 грн. та занижено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 985404,00 грн.

До таких висновків контролюючий орган дійшов з огляду на відсутність (непідтвердження) господарських операцій між ПАТ ДНІПРОВАЖМАШ та його контрагентами у зв`язку з недоліками в оформленні первинних документів та недостатністю первинних документів, що фіксують господарську операцію; порушення контрагентами ПАТ ДНІПРОВАЖМАШ податкового та цивільного законодавства України; відсутність у контрагентів ПАТ ДНІПРОВАЖМАШ необхідного потенціалу для здійснення господарської діяльності (недостатність трудових ресурсів та відсутність основних фондів).

На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення:

№0009764608 від 20.10.2017, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 2045180,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 534951,00 грн., всього 2580131,00 грн.

№ 0009774608 від 20.10.2017, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 406310,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 114899,00 грн.

№ 0009804608 від 20.10.2017, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 985404,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 246351,00 грн., всього 1231755,00 грн.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків контролюючого органу.

Господарською операцією, згідно з ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.99 № 996-XIV, є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 01.01.2015) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких зменшується економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

За правилами п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9. п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За приписами абз.1 п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України (в редакції з 01.01.2015) об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України фінансовий результат до оподаткування зменшується:

на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті;

на суму залишкової вартості окремого об`єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта;

на суму дооцінки та вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів в межах попередньо віднесених до витрат уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За визначенням, наведеним у п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статті 198 Податкового кодексу України.

У відповідності до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно положень п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до абз.1, 2 п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Також згідно з абз.1 п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

В свою чергу, у відповідності до п.2 ст.3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за № 168/704, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Пунктом 2.4 Положення № 88 встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, витрати та податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування відповідним податком мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Первинні документи, які складені суб`єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції, не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах господарського та податкового обліку.

Тобто будь-які документи (у тому числі договори, накладні, акти) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

В спірному випадку в акті перевірки від 11.10.2017 №126/28-10-46-08-00168076 зафіксовано і підтверджено матеріалами справи, що у періоді, який перевірявся, позивач мав господарські відносини з переліченими вище підприємствами з придбання товарів - інструменту, запчастин, бензину, феросиліцію, феромарганцю, феротитану, феромолібдену, ферокальцію та інших матеріалів і сировини на підставі відповідних господарських договорів та у відповідності до специфікацій до цих договорів.

Факт виконання договорів поставки підтверджений документами, які були предметом дослідження в ході перевірки відповідачем,: податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями. На підтвердження факту перевезення товару на склади позивача надано копії товарно-транспортних накладних.

Придбаний товар позивачем оприбуткований за відповідними оприбуткованими ордерами, використаний позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується поданими позивачем та залученими до матеріалів справи документами.

В результаті дослідження документів, складених на підтвердження виконання договорів поставки, а також враховуючи види діяльності позивача, апеляційний суд вважає, що складені документи, зазначені вище, є первинними в розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України і в сукупності з іншими документами є достатніми доказами для підтвердження реальності господарських операцій з поставки товару позивачу, руху активів у процесі здійснення господарських операцій та зміни у власному капіталі позивача та їх зв`язку з його господарською діяльністю.

Податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені вказаними вище підприємствами-контрагентами у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України,

Отже позивач має в наявності всі первинні документи стосовно господарських взаємовідносин з безпосередніми контрагентами, які відповідають діючому законодавству.

На момент укладення та реалізації договорів контрагенти позивача мали зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку товариства матеріали справи не містять.

Доводи відповідача щодо нереальності операцій по суті зводяться до того, що певні види первинних документів невірно оформлені, не мають юридичної сили у зв`язку з тим, що не підтверджують факт здійснення господарських операцій, а саме: передачу (поставку) товару від вищезазначених контрагентів, не підтверджують транспортування, заїзду на завод.

Також позивачем не надано сертифікатів якості (паспортів на придбану продукцію), що не дає можливості дослідити походження продукції.

Окрім того, відповідач посилається на недостатність трудових ресурсів, відсутність основних фондів у контрагентів позивача.

Апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що наведені обставини не можуть бути підставою для висновку про відсутність реальності господарських операцій.

З приводу встановлених відповідачем недоліків товарно-транспортних накладних, апеляційний суд зазначає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платників податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Крім того, товарно-транспортні накладні відповідно до наказу Міністерства транспорту України від 14.10.97 №363 Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні , є транспортною документацією, якою підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару.

Також відповідно до Наказу № 363 товарно-транспортна накладна визначена як документ на перевезення вантажів наряду з іншими документами, а саме подорожними листами. Тільки дорожній лист вантажного автомобіля є документом без якого перевезення вантажів не допускається (п.11.3), даний документ є документом вантажовідправника або перевізника, та зберігається і знаходиться у них, а товарно-транспортна накладна з 22.05.2006 виключена як бланк суворої звітності, у зв`язку з втратою сили Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом і обліку транспортної роботи №228/253 від 07.08.96 та у зв`язку з чим, даний документ є не обов`язковим документом для застосування підприємствами.

Тобто товарно-транспортна накладна не є документом суворої звітності (як бланк суворої звітності її виключено на підставі наказу Міністерства транспорту та зв`язку № 493 від 22.05.2006); не є документом податкового обліку та лише на підставі документів податкового обліку можливо нарахування та обчислення податків та обов`язкових платежів.

На цей час в Україні відсутня законодавчо затверджена форма товарно-транспортної накладної, тому суб`єкти господарювання можуть на свій розсуд як використовувати в своїй діяльності товарно-транспортні накладні довільної форми, так і не використовувати її взагалі.

Наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних, як і недоліки в товарно-транспортних накладних є лише свідченням дотримання чи порушення правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов`язані з дотриманням вимог податкового законодавства та самі по собі не свідчать про безтоварність операції за наявності інших підтверджуючих документів.

Щодо доводів відповідача стосовно відсутності сертифікатів (паспортів якості) на товар, то, по-перше, згідно приписів ч.2 ст.662 ЦК України Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цільного законодавства , тобто обов`язок по передачі сертифікату покладено на продавця, яким позивач у вищевказаних операціях не являється.

Крім того, контролюючим органом не наведено правову норму, яка приписує платникам податків зберігати копії сертифікатів (паспортів на товар) для документального підтвердження показників податкового обліку.

Також контролюючим органом не надано суду доказів недійсності (нікчемності) правочинів, використання придбаних товарів у неоподатковуваних операціях.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та його контрагентами дотримані. Також господарські зобов`язання з поставки товару не містять ознак фіктивності в розумінні ст.234 ЦК України (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами) або нікчемності.

Укладені позивачем з зазначеними вище підприємствами договори відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, а факт виконання господарських зобов`язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.

Дії позивача та його контрагентів вчинені на виконання умов договорів, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів таких видів. Фактична реалізація мети, з якою укладені вказані вище договори, настання правових наслідків, обумовлені цими договорами, підтверджено належним чином складеними первинними документами, зазначеними вище.

В акті перевірки відповідачем не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за укладеними договорами поставки, відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, несумісність предмету укладених договорів з напрямом господарської діяльності позивача, відсутність використання позивачем отриманих товарів, що зумовило необґрунтованість і невідповідність закону висновків контролюючого органу.

Також контролюючий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Стосовно посилань відповідача на матеріали кримінальних проваджень щодо підприємств - контрагентів апеляційний суд зазначає, що окремі документи з матеріалів кримінального провадження за відсутності вироку, ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, які у встановленому законом порядку набрали законної сили, не можуть вважатися доказом, на який податковий орган вправі посилатися в обґрунтування нереальності господарської операції.

Виходячи в вищенаведеного, апеляційний суд вважає, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч.2 ст.77 КАС України не доведено обґрунтованості висновків викладених в акті перевірки, за результатами якого винесено податкові повідомлення-рішення.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 травня 2018 року у справі № 804/497/18 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк

суддя Н.А. Бишевська

суддя Я.В. Семененко