Постанова

від 17.05.2022 по справі 381/217/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 381/217/21 Головуючий у І інстанціїСоловей Г.В.

Провадження №22-ц/824/1113/2022 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 травня 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Таргоній Д.О.,

суддів: Голуб С.А., Ігнатченко Н.В.,

за участі секретаря Тимошевської С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - Гірченка Олександра Анатолійовича на заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 06 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності на ј частину будинку та на Ѕ частину земельної ділянки,

УСТАНОВИВ:

у січні2021 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності на ј частину будинку та на Ѕ частину земельної ділянки.

В обґрунтування позову зазначила, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 10 серпня 2002 року. За час шлюбу за спільні кошти було придбано Ѕ частину жилого будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

14.12.2009 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3211200000:09:001:0169 площею 0,0395 га, на якій знаходиться Ѕ частина вищевказаного жилого будинку.

05 червня 2012 року шлюб між сторонами було розірвано.

Оскільки після розірвання шлюбу сторони не можуть дійти згоди щодо розподілу спільного майна, позивач просила суд здійснити поділ спільного сумісного майна, визнавши за нею право власності на ј частину жилого будинку та Ѕ частину земельної ділянки, а також стягнути судові витрати з відповідача.

Заочним рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 06 липня 2021 року позов ОСОБА_3 задоволено. Здійснено поділ Ѕ частини жилого будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 25,8 кв.м,; земельної ділянки, кадастровий номер 3211200000:09:001:0169, площею 0,0395 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 що є об`єктами спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Визнано за ОСОБА_3 право власності на ј частину жилого будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 25,8 кв.м, житловою площею 10,6 кв.м, як частку в спільному майні подружжя.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину земельної ділянки, кадастровий номер 3211200000:09:001:0169, площею 0,0395 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , як частку в спільному майні подружжя.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 908,00 грн.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26 серпня 2021 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

У вересні 2021 року з апеляційною скаргою в інтересах відповідача ОСОБА_1 звернувся адвокат Гірченко О.А.

Посилаючись на допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 06 липня 2021 року скасувати.

В доводах апеляційної скарги, зокрема, зазначає, що ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції не врахував, що у відповідності до положень частини 2 статті 72 СК України до вимог про поділ майна застосовується позовна давність три роки. Позивачка ОСОБА_3 проживала у спірному будинку до грудня 2012 року, знала про своє право на поділ спільного майна подружжя, однак протягом 3-ьох років після розірвання шлюбу із відповідними вимогами не зверталась.

Щодо допущених судом порушень норм процесуального права, апелянт зазначає, що відповідач ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про розгляд судом даної справи, дізнавшись про неї лише після отримання копії заочного рішення у серпні 2021 року.

Крім того, вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки експертному висновку про вартість спірного майна, доданого позивачем до позовної заяви, яка не відповідає реальній ринковій вартості та є вочевидь заниженою. Таким чином, суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Позивачем ОСОБА_3 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому остання посилається на безпідставність доводів скарги та просить залишити її без задоволення. Зокрема, спростовуючи доводи відповідача про те, що вона з грудня 2012 року не проживала у спірному будинку, позивач вказує, що і на даний час її місце проживання та її дітей зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначене свідчить про те, що позивач не втрачала право користування спірним житловим будинком та земельною ділянкою.

Також, позивач звертає увагу суду апеляційної інстанції на ту обставину, що ціну позову було нею визначено на підставі визначеної суб`єктом оціночної діяльності вартості спірного майна, що підтверджується поданим до суду Звітом про вартість нерухомого майна від 22.12.2021 року.

Позивач також заперечує доводи відповідача щодо порушення його права на участь у розгляді справи, посилаючись на наявність в матеріалах справи доказів, які підтверджують належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом.

В судовому засіданні представник відповідача - ОСОБА_1 - адвокат Гірченко О.А. підтримав апеляційну скаргу, посилаючись на викладені у ній доводи.

Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Згідно із положенням ч. 2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника апелянта, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення вказаним вимогам закону відповідає в повній мірі.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі з 10.08.2002 року, який рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 05.06.2012 року був розірваний.

Відповідно до договору купівлі-продажу частини жилого будинку від 07.03.2003 року та витягу про реєстрація права власності на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником Ѕ частини жилого будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 17.04.2007 року визнано договор купівлі-продажу земельної ділянки розміром 0,0395 га, на якій розташовано Ѕ частину жилого будинку АДРЕСА_1 фактично укладеного між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , ОСОБА_7 дійсним та визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку розміром 0,0395 га, на якій розташовано Ѕ частину жилого будинку АДРЕСА_1 .

Згідно державного акта на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯД №762034 ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 0,0395 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 26.05.2021 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий номер 3211200000:09:001:0169, площею 0,0395 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що спірне нерухоме майно придбане подружжям під час перебування у шлюбі, а тому воно підлягає поділу між ними в рівних частинах.

Колегія суддів апеляційного суду із такими висновками погоджується, оскільки вони відповідають встановленим по справі обставинам та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

За правилом ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно зі ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

В порядку визначеному ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

В доводах апеляційної скарги відповідач ОСОБА_1 не спростовує презумпції спільності права власності подружжя на спірне майно, а посилається на необхідність застосування строку позовної давності щодо вимог про поділ майна подружжя. При цьому, відповідач вказує, що з січня 2013 року ОСОБА_3 почала проживати окремо, вийшла заміж, має інше прізвище, будинком не цікавилась, знаючи про своє право звернутись до суду із позовом про поділ майна протягом 3ьох років з дня , коли рішення суду про розірвання шлюбу набрало законної сили, даним правом не скористалась.

Колегія суддів апеляційного суду вважає такі доводи необґрунтованими з огляду на наступне.

Статтями 256, 257 та 261 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У частині другій статті 72 СК України та пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" визначено, що до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Неподання позову про поділ майна, у тому числі до спливу трьох років з дня розірвання шлюбу, за відсутності доказів, які підтверджували б заперечення права одного з подружжя на набуте у період шлюбу майно, зареєстроване за іншим подружжям, не може свідчити про порушення права і вказувати на початок перебігу позовної давності.

Таким чином, визначальним у вирішенні питання про початок перебігу позовної давності є день, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Отже, початок перебігу позовної давності у справах про поділ спільного майна подружжя, шлюб якого розірвано, обчислюється не з дати прийняття постанови державного органу реєстрації актів цивільного стану (статті 106, 107 СК України) чи з дати набрання рішенням суду законної сили (статті 109, 110 СК України), а від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності, тобто з моменту виникнення спору між ними.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 13 лютого 2020 року у справі № 320/3072/18 (провадження № 61-5819св19), від 13 липня 2020 року у справі № 570/4234/16-ц (провадження № 61-15213св19) та від 24 лютого 2021року у справі № 303/6365/17 (провадження № 61-13857св19).

З матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що місце проживання позивачки ОСОБА_3 з 09.04.2003 року і по день розгляду справи судом зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с. 164) За вказаною адресою зареєстроване також місце проживання дітей позивача: ОСОБА_8 , 2004 року народження, та ОСОБА_9 , 2019 року народження.

Матеріали справи не містять доказів, на підставі яких можна встановити порушення прав позивачки ОСОБА_3 на користування спірним житловим будинком після розірвання шлюбу між сторонами по справі і до звернення до суду із даним позовом.

Незгода відповідача із оцінкою вартості спірного майна визначеною у Звіті про вартість нерухомого майна від 22.12.2020 року суб`єктом оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_10 не впливає на висновки суду першої інстанції щодо обґрунтованості вимог позивача про поділ спільного майна подружжя в натурі у відповідності до положень ст.ст. 70,71 СК України.

Колегія суддів апеляційного суду також не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо порушення вимог процесуального законодавства, допущених судом першої інстанції у зв`язку із розглядом справи без належного повідомлення відповідача.

Положеннями частин 2, 4, 5 ст.128 ЦПК України визначено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Відповідно до пункту 3 частини 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем, що його місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 .

Судова повістка про призначення судового засідання на 06.07.2021 року була направлена на імя ОСОБА_1 за зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_2 , однак повернулась до Фастівського міськрайонного суду Київської області без вручення із відміткою Укрпошти від 18.06.2021 р. про відсутність адресата за вказаною адресою. (а.с. 53)

Таким чином, у розумінні положень п. 3 частини 8 статті 128 ЦПК України, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд даної справи, призначений на 06.07.2021 року.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішеннясуду першої інстанції постановлене із додержанням вимог закону і не може бути скасоване з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Гірченка Олександра Анатолійовича залишити без задоволення.

Заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 06 липня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлений 18 травня 2022 року.

Суддя-доповідач Таргоній Д.О.

Судді: Голуб С.А.

Ігнатченко Н.В.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Гірченка Олександра Анатолійовича задовольнити частково.

Заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 06 липня 2021 року - скасувати.

Ухвалити по справі нове судове рішення.

Позов ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності на ј частину будинку та на Ѕ частину земельної ділянки задовольнити.

Здійснити поділ Ѕ частину жилого будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 25,8 кв.м,; земельну ділянку, кадастровий номер 3211200000:09:001:0169, площею 0,0395 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 що є об`єктами спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Визнати за ОСОБА_3 право власності на ј частину жилого будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 25,8 кв.м, житловою площею 10,6 кв.м, як частку в спільному майні подружжя.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину земельної ділянки, кадастровий номер 3211200000:09:001:0169, площею 0,0395 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , як частку в спільному майні подружжя.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 908,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлений 18 травня 2022 року.

Суддя-доповідач Таргоній Д.О.

Судді: Голуб С.А.

Ігнатченко Н.В.