Постанова

від 15.05.2022 по справі 908/1793/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2022 року м.Дніпро Справа № 908/1793/21

м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал засідань 207

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Березкіної О.В. (доповідач),

суддів Антоніка С.Г., Дарміна М.О.

при секретарі судового засідання Ковзикові В.Ю.

За участю (найменування сторін та інших осіб, що беруть участь у справі):

Представник позивача Дирул Юлія Володимирівна (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сільпо-Фуд

на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.11.2021 (головуючий суддя Мірошниченко М.В., судді: Левкут В.В., Смірнов О.Г.) у справі №908/1793/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сільпо-Фуд, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю ППМ, м. Запоріжжя

про стягнення 283666,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Сільпо-Фуд звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю ППМ із позовом про стягнення 283 666,20 грн. грошових коштів.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.11.2021 року у справі №908/1793/21 в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Сільпо-Фуд, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати частково та стягнути на користь позивача 99 610 грн. безпідставно набутих грошових коштів.

В обгрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необгрунтованим та таким, що винесено з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тому, що між сторонами не були погоджені усі істотні умови правочину, а тому спірна сума отримана відповідачем без належних правових підстав за товар та роботи, поставка яких не була погоджена, жодних правочинів щодо здійснення операцій на вказану суму не було укладено Сторонами.

Розглядаючи спір щодо стягнення коштів в сумі 99 610 грн., суд не здійснив повну та об`єктивну оцінку наявних доказів.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції при винесені рішення, не враховано, що ТОВ «ППМ» не надано належних доказів направлення первинних документів на підписання Позивачу, посилання ТОВ «ППМ» на експрес -накладну №59000302436586 від 09.12.17, яка не долучена до матеріалів справи, не дає можливості ідентифікувати, що саме вказані первинні документи надсилались Позивачу, а надане Відповідачем електронне листування не є належним та допустимим доказом, оскільки воно не підписано сторонами за допомогою електронних підписів, не зазначено, де знаходиться оригінал такого листування. ТОВ «ППМ» не надано інших доказів направлення листів з вимогою підписати саме вказані документ в будь-який інший період.

Суд першої інстанції помилково дійшов висновку та неправильно встановив обставини справи, а саме, - що перерахування Позивачем спірних грошових коштів Відповідачу здійснювалося саме в рамках виконання Договору і зазначене підтверджується посиланням на вказаний Договір в рахунках на оплату, у первинних документах.

Отже, судом не досліджено належним чином, що оплата грошових коштів у розмірі 99 610,00 грн. сплачена поза межами Договору чи будь-якого іншого правочину.

Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставами для скасування рішення Господарського суду Запорізької області від 03.11.2021 р. у справі № 908/1793/21 частково та стягнення на користь позивача 99 610 грн. з ТОВ «ППМ».

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.01.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Сільпо-Фуд на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.11.2021 у справі №908/1793/21, призначено справу до розгляду на 16.02.2022 року об 09:00 год.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, а представник відповідача в судове засідання не з`явився. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 року у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 року у справі "Красношапка проти України").

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

16.05.2022 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 12.10.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю ППМ (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Сільпо-Фуд (Покупець) укладено Договір поставки та монтажу обладнання № 12/10-16 (Договір), за умовами якого Постачальник поставляє, а Покупець приймає і оплачує обладнання в комплекті і\або комплектуючі (товар або обладнання), на умовах і в порядку, передбаченому цим Договором. (п. 1.1 Договору).

Згідно з п.1.2 Договору поставка товару здійснюється партіями на умовах, передбачених відповідним додатком (Умови поставки), який сторони укладають за зразком, зазначеним у Додатку № 1 до цього Договору. Найменування, кількість товару, ціна одиниці товару, що входить в кожну партію товару, визначається у відповідній специфікації (далі - Специфікація), яка укладається сторонами за зразком, зазначеним у Додатку № 2 до цього Договору. Всі додатки, оформлені сторонами згідно зі зразками, зазначеними у Додатках № 1 та № 2, є невід`ємними частинами Договору з моменту їх підписання уповноваженими представниками і скріплення печатками сторін.

Відповідно до п.1.4 Договору партією товару вважається товар, вказаний в одній специфікації.

За умовами п.2.1 Договору ціна товару при поставці вказується в накладних до конкретної партії і вважається узгодженою між Постачальником і Покупцем при наявності печаток і підписів обох сторін Договору (для юридичних осіб). Якщо Постачальником є фізична особа-суб`єкт підприємницької діяльності, що не має печатки, накладні засвідчуються його підписом.

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що датою поставки вважається дата приймання товару Покупцем, зазначена в накладній на товар якщо інше не передбачено цим Договором.

Матеріали справи свідчать, що 24.10.2017 до Договору сторонами були укладені Умови поставки (Додаток № 307.1) та Специфікація (Додаток № 307.2), якими сторонами були погоджені істотні умови поставки на об`єкт позивача, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Довженко, буд. 3, корпус В.

У відповідності до п. 4.5, 4.6, 4.7 Договору при здійсненні збірки (монтажу) на об`єкті Покупця, Постачальник протягом 5 робочих днів після виконання збірки (монтажу) надає Покупцеві Акт виконаних, робіт. У разі поставки деталей (комплектуючих) обладнання, з яких буде змонтований (зібраний) товар, Постачальник на вимогу Покупця надає Акт комплектації обладнання. У цьому випадку зобов`язання щодо поставки товару вважаються виконаними після надання Акту комплектації покупцеві. Якщо вартість збірки (монтажу) не входить у вартість товару згідно з Умовами поставки і оплачується окремо за цим Договором, зобов`язання з поставки вважаються виконаними після пред`явлення Покупцеві Акта комплектації устаткування Постачальником і підписання сторонами Акту виконаних робіт по збірці (монтажу).

Згідно з п.5.2 Договору приймання товару за кількістю та якістю здійснюється на складі Покупця в присутності уповноважених представників Покупця і Постачальника. У накладних на товар, що оформляються Постачальником, вказується прізвище та ініціали особи, уповноваженої передати товар покупцю і підписати приймально-здавальні документи (накладні, акти).

Відповідно до п.5.4 Договору приймання товару вважається завершеним після підписання накладної уповноваженим представником Покупця, якщо інше не передбачено цим Договором.

Пунктом 11.1 Договору в редакції Додаткової угоди б/н від 25.12.2017 сторони визначили, що Договір вступає в силу з дати його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2018, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором. В частині виконання гарантійних зобов`язань Договір діє до закінчення гарантійного строку. Якщо жодна зі сторін не повідомить іншу про припинення даного Договору у строк, не менш ніж за 20 календарних днів до закінчення строку дії цього Договору, то Договір вважається продовженим строком на один календарний рік.

Сторонами доказів розірвання чи визнання недійним Договору суду не надано.

Враховуючи умови п. 11.1 Договору в редакції Додаткової угоди б/н від 25.12.2017 судом з`ясовано, що Договір припинив свою дію 31.12.2019.

Зокрема, на підставі рахунку-фактури № 439 від 12.10.2017 платіжними дорученнями № 4133453 від 23.10.2017 на суму 188191,00 грн. і № 4292650 від 29.01.2018 на суму 76553,56 грн. позивачем перераховані відповідачу грошові кошти в загальному розмірі 264744,56 грн.

Проте між сторонами підписані видаткова накладна № 17 від 03.01.2018 на поставку товару на суму 191244,20 грн. та акт наданих послуг № 73 від 03.01.2018 на суму 66066,36 грн., а всього на суму 257310,56 грн.

Отже, позивач не замовляв і не отримував від відповідача жодних товарів або послуг на суму 7434,00 грн., яка відповідачу була перерахована.

На підставі рахунку-фактури № 443 від 01.12.2017 платіжними дорученнями № 4133448 від 23.10.2017 на суму 90453,00 грн. і № 4284396 від 23.01.2018 на суму 40365,43 грн. позивачем перераховані відповідачу грошові кошти в загальному розмірі 130818,43 грн.

Проте між сторонами підписані видаткова накладна № 13 від 03.01.2018 на поставку товару на суму 68468,21 грн. та акт наданих послуг № 69 від 03.01.2018 на суму 43318,22 грн., а всього на суму 106786,43 грн.

Таким чином, позивач не замовляв і не отримував від відповідача жодних товарів або послуг на суму 19032,00 грн., яка відповідачу була перерахована.

Крім того, платіжними дорученнями № 4230438 від 19.12.2017 на суму 70000,00 грн., № 4240517 від 26.12.2017 на суму 114056,20 грн. і № 4292647 від 29.01.2018 на суму 73144,00 грн. позивачем перераховані відповідачу грошові кошти в загальному розмірі 257200,20 грн.

Як зазначає позивач, сторонами не були погоджені істотні умови щодо поставки товару та виконання робіт/надання послуг на суму 257200,20 грн. Позивачем не здійснювалося замовлення поставки товару та його монтажу (виконання робіт) на вказану суму, сторонами не були підписані жодні первинні документи, які б підтверджували факт здійснення поставки товару та надання послуг/виконання робіт на суму 257 200,00 грн. Відповідачем не здійснена поставка товару та його монтаж на користь позивача на вказану суму, про що свідчить відсутність підписаних сторонами первинних документів.

Звертаючись до Товариства з обмеженою відповідальністю ППМ із позовом про стягнення 283666,20 грн. грошових коштів, позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" посилався на те, що дані кошти відповідач набув без належної правової підстави, а тому зобов`язаний повернути їх позивачу.

Відмовляючи у задовленні позовних вимог, господарський суд першої інстанції виходив з того, що перерахування позивачем відповідачу грошових коштів в розмірі 283666,20 грн. здійснювалося саме в рамках виконання Договору поставки та монтажу обладнання № 12/10-16 від 12.10.2016, а тому, з огляду на договірний характер спірних правовідносин сторін, до цих правовідносин не можуть бути застосовані положення ст. 1212 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.

На позивача покладено обов`язок обґрунтувати своєї вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що його права та інтереси порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна та не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження майна за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави є: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) завдання шкоди у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для зазначеної зміни майнового стану цих осіб.

Згідно із частинами першою та другою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Отже, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

Згідно із частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб,що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків належать, зокрема, договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 ЦК України.

Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

За частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Водночас сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин, що виникають між цими особами.

Для визнання відповідних зобов`язань між сторонами договірними необхідно встановити факт їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору.

Застосування положень статті 1212 ЦК України передбачає встановлення наявності у позивача права власності на безпідставно набуте відповідачем майно.

Судом встановлено, що між сторонами існували правовідносини, врегульовані Договором поставки та монтажу обладнання № 12/10-16 від 12.10.2016, в межах якого Позивачем здійснювалася сплата відповідачу грошових коштів за поставлений товар та надані послуги (виконані роботи).

Позивач вважає, що він не замовляв і не отримував від відповідача жодних товарів або послуг на суму 7434,00 грн., яка відповідачу була перерахована на підставі рахунку-фактури № 439 від 12.10.2017 платіжними дорученнями № 4133453 від 23.10.2017 і № 4292650 від 29.01.2018 у загальній сумі 264 744,56 грн., оскільки між сторонами підписані видаткова накладна № 17 від 03.01.2018 на поставку товару на суму 191 244,20 грн. та акт наданих послуг № 73 від 03.01.2018 на суму 66 066,36 грн., а всього на суму 257310,56 грн.

На підставі рахунку-фактури № 443 від 01.12.2017 платіжними дорученнями № 4133448 від 23.10.2017 і № 4284396 від 23.01.2018 позивачем перераховані відповідачу грошові кошти в сумі 1308 18,43 грн.

Проте між сторонами підписані видаткова накладна № 13 від 03.01.2018 на поставку товару на суму 68 468,21 грн. та акт наданих послуг № 69 від 03.01.2018 на суму 43 318,22 грн., а всього на суму 106 786,43 грн., а тому позивач не замовляв і не отримував від відповідача жодних товарів або послуг на суму 19 032,00 грн., яка відповідачу була перерахована.

Платіжними дорученнями № 4230438 від 19.12.2017, № 4240517 від 26.12.2017 і № 4292647 від 29.01.2018 позивачем перераховані відповідачу грошові кошти в сумі 257 200,20 грн.

Позивач вважає, що сторонами не були погоджені істотні умови щодо поставки товару та виконання робіт/надання послуг на суму 257 200,20 грн., позивачем не здійснювалося замовлення поставки товару та його монтажу (виконання робіт) на вказану суму, сторонами не були підписані жодні первинні документи, які б підтверджували факт здійснення поставки товару та надання послуг/виконання робіт на суму 257 200,00 грн. Таким чином, відповідач отримав безпідставно сплачені кошти в сумі 257200,20 грн. , з яких 114 056,20 грн. за платіжним дорученням № 4240517, 70 000 грн. на підставі платіжного доручення № 4230438 та 73 144 грн. на підставі платіжного доручення № 4292647.

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що 24 жовтня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ППМ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД» були укладені Умови поставки (Додаток № 307.1) та специфікація (Додаток № 307.2). Відповідно до цих документів між Сторонами були погоджені істотні умови поставки на об`єкті Апелянта, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Довженко, буд 3, корпус, В.

Таким чином, твердження Апелянта про те, що він не погоджував умови поставки є необгрунтованими.

Також 01.11.2017 року на підстави Додатків № 307.1 та № 307.2 від 24.10.2017 року позивачу був наданий рахунок № 666 , дані якого повністю співпадають з даними Додатку № 307.2 від 24.10.2017 року.

На підтвердження виконання Додатків № 307.1 та № 307.2 від 24.10.2017 року сторонами були підписані видаткова накладна № 369 від 01.12.2017 року на суму 111 041,20 грн., Акт виконаних робіт № 439 від 01.12.2017 року на суму 3015,00 грн. та податкова накладна №58 від 16.12.2017 року, тобто, товарів та послуг на 114 056,20 грн.

19.12. 2017 року платіжним дорученням № 4230438 позивач перерахував відповідачу ТОВ «ППМ» кошті в розмірі 70 000 грн. на підставі рахунку № 967 від 01.12.2017 року на оплату послуг з ремонту ялинок.

Виконання робіт з ремонту ялинок підтверджується укладеним між Сторонами Додатком № 324.3 від 01.11.2017 року до договору № 12/10-16 від 12.10.2016 року, Актом виконаних робіт № 454 від 01.12.2017 року на суму 70 000,00 грн.

Також на підтвердження дійсності господарської операції позивачу була надана податкова накладна №23 від 01.12.2017 року.

Згідно платіжного доручення № 4292647 від 29.01.2018 року позивач перерахував ТОВ «ППМ» кошті в розмірі 73 144 грн. на підставі рахунку № 741 на оплату новорічних іграшок ( видаткова накладна № 440 від 04.12.2017 року на суму 179 260, 00 грн. а.с. 104 т.1) та послуг з їх монтажу (Акт виконаних робіт № 462 від 04.12.2017 року на суму 30 165 грн.) усього на суму 209 425 грн. на об`єкті Апелянта, який розташований за адресою: м. Сєвєродонецьк, пр. Космонавтів, 28.

Факт направлення на адресу позивача зазначених документів підтверджується відповідним реєстром та експрес-накладною № 59000302436586 від 09.12.2017 року.

Таким чином, із встановлених судом фактичних обставин справи вбачається, що перерахування позивачем відповідачу грошових коштів в розмірі 283666,20 грн. здійснювалося саме в рамках виконання Договору поставки та монтажу обладнання № 12/10-16 від 12.10.2016.

Зазначене підтверджується посиланням на вказаний Договір в рахунках на оплату, на підставі яких позивачем перераховувалися відповідачу грошові кошти, у видаткових накладних та в актах виконання робіт (надання послуг), згідно яких відповідачем здійснювалася поставка позивачу товарів та надання послуг (виконання робіт), а позивачем ці товари та послуги (роботи) приймалися.

На підставі викладеного, з огляду на договірний характер спірних правовідносин сторін, оскільки, спірні платежі були здійснені на підставі договору № 12/10-16 від 12.10.2016 року, вони не єбезпідставно отриманими и до них не можуть бути застосовані положення ст. 1212 ЦК України.

Інші доводи апелянта є неспроможними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

Таким чином, господарський суд Запорізької області всебічно, повно, об`єктивно дослідив всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, що у відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без зміни.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст.275-282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сільпо-Фуд залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 03.11.2021 у справі №908/1793/21 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку та випадках, передбачених ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 18.05.2022року.

Головуючий суддя О.В.Березкіна

Суддя М.О.Дармін

Суддя С.Г.Антонік