Ухвала

від 17.05.2022 по справі 916/5/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"18" травня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/5/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М., при розгляді справи №916/5/22

За позовом: Фізичної особи-підприємця Макарчука Володимира Володимировича ( АДРЕСА_1 )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРАН ГУМА" (65026, м. Одеса, пл. Грецька, буд. 1, офіс 312)

про стягнення 142 093,69 грн

ВСТАНОВИВ:

04.01.2022 Фізична особа-підприємець Макарчук Володимир Володимирович звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРАН ГУМА", в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором оренди нежитлового приміщення від 01.12.2020 у розмірі 125 950,00 грн, інфляційні витрати у розмірі 3 287, 39 грн, 3% річних у розмірі 1 579, 89 грн, нараховану пеню за договором у розмірі 12 600 грн, а також судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між сторонами укладено договір оренди нежитлового приміщення від 01.12.2020, за умовами якого відповідач прийняв у користування за плату на певний строк частину нежитлового приміщення, розташованого за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Вересневе, вул.Центральна, 19, Ѕ складу "В", для здійснення підприємницької діяльності.

В порушення прийнятих на себе за договором зобов`язань відповідач в повному обсязі орендну плату не сплатив, що стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом про стягнення заборгованості.

Одночасно з позовною заявою ФОП Макарчуком В.В. було подано до суду заяву про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 06.01.2022 у задоволенні заяви ФОП Макарчука В.В. про забезпечення позову за вх.№2-1/22 від 04.01.2022 по справі №916/5/22 відмовлено.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.01.2022 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Макарчука Володимира Володимировича до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРАН ГУМА" вх. №5/22 на підставі ч.1 ст.174 ГПК України залишено без руху, встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду обґрунтованого розрахунку заявленої до стягнення суми заборгованості, а також суми нарахованої пені, 3% річних та інфляційних витрат.

Ухвала від 10.01.2022 була надіслана позивачу на його електронну адресу, зазначену у позовній заяві, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази.

19.01.2022 до суду від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків. Разом з клопотанням позивач надав позовну заяву з належно проведеним розрахунком ціни позову на підставі бухгалтерської довідки №2/01-2022 від 12.01.2022, а також позовну заяву в новій редакції, в якій ФОП Макарчук Володимир Володимирович просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 122 297,75 грн, інфляційні витрати у розмірі 4 164,24 грн, 3% річних у розмірі 1 572, 85 грн, пеню у розмірі 14 058,85 грн, а також судові витрати.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.01.2022 за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/5/22 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, суд вказує наступне.

Предметом спору в рамках даної справи є стягнення орендної плати з відповідача за користування нерухомим майном, яке розташоване за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Вересневе, вул.Центральна, 19, Ѕ складу "В".

Враховуючи, що спір в рамках даної справи виник з приводу нерухомого майна, суд, з огляду на положення ч.4 ст.236 ГПК України щодо обов`язковості висновків Верховного Суду, вважає за необхідне врахувати висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 16.02.2021 у справі №911/2390/18, які, з урахуванням висновків Великої Палати у справі №755/10947/17 стосовно того, що врахуванню підлягає остання за хронологією позиція Верховного Суду, мають бути застосовані в даному випадку.

Так, розглядаючи спір в рамках справи №911/2390/18, Верховний Суд дійшов таких висновків:

"7.10. У параграфі 3 глави 2 розділу І ГПК України сформульовані правила територіальної юрисдикції (підсудності). У вказаному параграфі ГПК України встановлені вимоги щодо визначення загальної підсудності (стаття 27), особливості визначення підсудності справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя (стаття 28), правила альтернативної підсудності (стаття 29) та правила виключної підсудності (стаття 30).

7.11. Відповідно до частин першої, другої статті 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

7.12. Правила ж виключної територіальної підсудності передбачені у статті 30 ГПК України, перелік категорій справ у якій розширеному тлумаченню не підлягає.

7.13. Виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосування при пред`явленні позову інших норм, що регулюють інші види територіальної підсудності, передбачені у статтях 27 - 29 ГПК України.

7.14. Відповідно до частини першої статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

7.15. Приписами цивільного судочинства (частина перша статті 114 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України; в редакції, чинній до 14 грудня 2017 року, частина перша статті 30 ЦПК України в чинній редакції) передбачено виключну підсудність позовів, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцем знаходження майна або його основної частини.

7.16. Забезпечуючи єдність у застосуванні процесуального законодавства, суди цивільної юрисдикції стало застосовували це положення таким чином, що у цьому випадку виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Враховуючи положення статті 181 ЦК України, зазначали, що такими є, наприклад, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини (така позиція викладена, наприклад, у пункті 42 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», а також в подальшому Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постанові від 25 лютого 2018 року у справі № 201/12876/17 та від 11 липня 2019 року у справі № 426/7217/18).

7.17. На відміну від регулювання, наведеного у ЦПК України, у положеннях частини третьої статті 16 ГПК України в редакції, чинній до 14 грудня 2017 року, йшлося про виключну підсудність господарським судам справ у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном.

7.18. Щодо інших спорів, які виникали в межах зобов`язальних відносин стосовно нерухомого майна, діяли такі ж правила визначення територіальної підсудності справ господарському суду як і у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні господарських договорів чи визнання їх недійсними, або у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів, наведені в частині першій та другій статті 15 ГПК України в редакції, чинній до 14 грудня 2017 року.

7.19. В подальшому Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України щодо визначення підсудності справ з питань земельних відносин від 18 лютого 2010 року № 1914-VI вносились зміни до статей 12 та 16 ГПК України, визначивши виключну підсудність справ у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів, господарським судам за місцезнаходженням об`єктів земельних відносин або основної їх частини, за винятком справ, передбачених частиною четвертою цієї статті.

7.20. У чинній редакції ГПК України частина третя статті 30 цього Кодексу вказує на виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, господарським судам за місцезнаходженням майна або основної його частини, що відповідає змісту частини першої статті 30 ЦПК України.

7.21. За визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполука «з приводу» означає «у зв`язку з чим-небудь», тому словосполучення «з приводу нерухомого майна» треба розуміти як будь-який спір у зв`язку з нерухомим майно або певними діями, пов`язаними з цим майном.

7.22. Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.

7.23. Отже, слід дійти висновку, що за правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

7.24. Відповідна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.

7.25. Велика Палата Верховного Суду вважає, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.".

Отже, приймаючи дану постанову Велика Палата Верховного Суду чітко визначила, що будь-який спір, предметом якого є нерухоме майно, яке в свою чергу не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення, розглядається за виключною підсудність, тобто за місцем знаходження такого нерухомого майна.

За таких обставин, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, оскільки спір у даній справі стосується прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном, яке розташоване за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Вересневе, вул.Центральна, 19, Ѕ складу "В", даний спір відноситься до юрисдикції Господарського суду Рівненської області.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Згідно до ч. 3 вказаної статті, передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне передати матеріали даної справи на розгляд Господарського суду Рівненської області.

Керуючись ст.30, п.1 ч.1, ч.3, ст.31, ст.234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Матеріали справи №916/5/22 передати на розгляд Господарського суду Рівненьскої області (33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26-А).

Ухвала набрала чинності 18.05.2022 та може бути оскаржена в порядку ст.256 ГПК України.

Суддя Ю.М. Щавинська