Рішення

від 28.08.2022 по справі 916/5/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2022 р. м. РівнеСправа № 916/5/22

Господарський суд Рівненської області у складі судді О. Андрійчук, за участю секретаря судового засідання С. Коваль, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Фізичної особи підприємця Макарчука Володимира Володимировича

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Каран Гума

про стягнення 263 361,78 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

УСТАНОВИВ:

У січні 2022 Фізична особа підприємець Макарчук Володимир Володимирович звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Каран Гума про стягнення 142 093,69 грн, з яких: 122 297,75 грн основний борг, 4 164,24 грн - інфляційні, 1 572,85 грн 3% річних та 14 058,85 грн пеня за договором оренди нежитлового приміщення від 01.12.2020.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Згідно із позовною заявою, 01.12.2020 між позивачем та відповідачем укладено договір оренди нежитлового приміщення, за умовами якого відповідач зобов`язався прийняти у тимчасове платне користування частину приміщення за плату та на обумовлений строк для здійснення підприємницької діяльності (договір). Проте відповідач несвоєчасно сплачує за оренду приміщення, відтак за ним рахується заборгованість у розмірі 125 950,00 грн. За неналежне виконання зобов`язань зі сплати орендної плати позивач нарахував та просить суд, окрім основного боргу, стягнути 3 287,39 грн інфляційних, 1 579,89 грн 3% річних та 12 600,00 грн пені.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на ст. 174, 193 ГК України та ст. 509, 525, 526, 625, 759, 762 ЦК України.

Відповідач відзиву у порядку та строки, визначені ГПК України та ухвалою суду від 15.06.2022, не подав, отже, розгляд справи здійснюється за наявними матеріалами справи.

При цьому суд зазначає, що ухвали суду направлялися відповідачу на адресу, вказану в договорі та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Суд враховує mutatis mutandis висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), провадження № 11-268заі18).

Процесуальні рішення, заяви і клопотання учасників справи, результати їх розгляду.

Одночасно із позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.01.2022 у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.01.2022 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з тим, що матеріали позовної заяви не містять обґрунтованого розрахунку суми заборгованості, що стягується.

19.01.2022 на адресу Господарського суду Одеської області від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків, до якого долучено обґрунтований розрахунок суми, заявленої до стягнення, а саме: 122 297,78 грн - основний борг, 4 164,24 грн інфляційні, 1 572,85 грн 3% річних та 14 058,85 грн пеня.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.01.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/5/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.05.2022 матеріали справи № 916/5/22 передано на розгляд Господарського суду Рівненської області.

14.06.2022 на адресу Господарського суду Рівненської області надійшли матеріали справи № 916/5/22.

Протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями від 14.06.2022 справу № 916/5/22 передано на розгляд судді О. Андрійчук.

Ухвалою суду від 15.06.2022 справу № 916/5/22 прийнято до свого провадження суддею О. Андрійчук за правилами спрощеного позовного провадження та призначено її до розгляду спочатку, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 01.08.2022.

01.08.2022 від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій останній просить стягнути з відповідача 263 361,78 грн, з яких: 223 532,70 грн основний борг, 32 939,89 інфляційні втрати, 4 510,52 грн 3% річних та 2 378,67 грн пеня.

Ухвалою суду від 01.08.2022 заяву про збільшення позовних вимог прийнято до розгляду, судове засідання відкладено на 29.08.2022.

29.08.2022 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Інших заяв і клопотань не надходило.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв`язку, оцінивши надані докази, суд установив таке.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

01.12.2020 між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення (договір), за п. 1.1. якого орендодавець зобов`язується прийняти у тимчасове платне користування (оренду) частину приміщення, визначену у договорі, за плату та на обумовлений строк для здійснення підприємницької діяльності (зберігання товару).

Відповідно до п. 1.2. договору орендодавець зобов`язується передати орендареві частину нежитлового приміщення загальною площею: 500 кв.м, яке розташоване за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Вересневе, вул. Центральна, 19, 1/2, складу В (далі - приміщення), у стані, що дозволяє його експлуатацію за плату, на строк та на умовах, встановлених цим договором.

Пунктом 1.4. договору передбачено, що приміщення передається для використання його у приватній діяльності орендаря.

Строк оренди приміщення згідно з цим договором встановлюється з 01.12.2020 по 01.12.2021 (п. 4.1. договору).

За умовам п. 1.5. договору з підписанням договору сторони стверджують, що приміщення передане орендодавцем орендарю в належному стані та стані, придатному для використання відповідно до умов та мети цього договору.

Згідно з розділом 3 договору розмір щомісячної орендної плати за користування приміщеннями становить 500 доларів США в еквіваленті на гривні, по курсу НБУ на день оплати. Орендар сплачує орендну плату до 29 числа поточного місяця у повному розмірі за місяць.

Розмір орендної плати за період з 01.12.2020 по 30.06.2022 становить 265 609,00 грн (за розрахунками позивача 265 582,70 грн), а саме:

грудень 2020 року 14 183,40 грн (28,3668 грн/1 долар),

січень 2021 року 14 096,45 грн (28,1929 грн/1 долар),

лютий 2021 року 13 972,80 грн (27,9456 грн/1 долар),

березень 2021 року 13 983,95 грн (27,9679 грн/1 долар),

квітень 2021 року 13 893,35 грн (27,7867 грн/1 долар),

травень 2021 року 13 750,20 грн (27,5004 грн/1 долар),

червень 2021 року 13 698,20 грн (27,3964 грн/1 долар),

липень 2021 року 13 431,40 грн (26,8628 грн/1 долар),

серпень 2021 року 13 464,50 грн (26,9290 грн/1 долар),

вересень 2021 року 13 284,90 грн (26,5698 грн/1 долар),,

жовтень 2021 року 13 163,25 грн (26,3265 грн/1 долар),),

листопад 2021 року 13 551,65 грн (27,1033 грн/1 долар),

грудень 2021 року 13 611,75 грн (27,2235 грн/1 долар),

січень 2022 року 14 391,95 грн (28,7839 грн/1 долар)

лютий 2022 року 14 627,45 грн (29,2549 грн/1 долар),

березень 2022 року 14 627,45 грн (29,2549 грн/1 долар),

квітень 2022 року 14 627,45 грн (29,2549 грн/1 долар),

травень 2022 року 14 627,45 грн (29,2549 грн/1 долар),

червень 2022 року 14 627,45 грн (29,2549 грн/1 долар).

Судом із фактичних обставин справи встановлено, що відповідач частково виконав свої зобов`язання з оплати орендної плати, сплативши 42 050,00 грн: 18.01.2021 - 28 050,00 грн, 01.03.2021 14 000,00 грн, отже, розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 223 559,00 грн (при заявленому 223532,70 грн).

29.07.2021 позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою про сплату боргу, однак відповідач добровільно борг не сплатив.

02.11.2021 позивачем проведений огляд товару відповідача за адресою вул. Центральна, 19, с. Вересневе Рівненського району Рівненської області в присутності ОСОБА_1 , комірника Л. Никончук, працівників М. Нітовський та І. Вайнгабер, що підтверджується актом № від 02.11.2021, проте Могаддамі Саєб від підпису в акті відмовився.

Станом на дату розгляду вказаного спору доказів сплати суми боргу суду не надано.

Крім того, позивач за несвоєчасну сплату орендної плати здійснив нарахування пені в розмірі 2 378,67 грн, інфляційних в розмірі 32 939,89 грн та 3% річних в розмірі 4 510,52 грн.

Зокрема, право на нарахування пені передбачене п. 3.3. договору, за яким за кожний день прострочення перерахування орендної плати нараховується пеня в розмірі 1 % від суми заборгованості, але не більше 10% від загальної суми орендної плати.

З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані із неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди щодо своєчасної та у повному розмірі сплати орендної плати, регулювання яких здійснюється ГК України та ЦК України.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

За приписами ст. 283 ГК України та ст. 759 ЦК України правовою підставою користування орендованим майном є, відповідно, договір оренди (найму).

Згідно зі ч. 1 ст. 283 ГК України, ст. 759 ЦК України орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

За ч. 1 ст. 795 ЦК України унормовано, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 3 ст. 285 ГК України передбачено, що орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності (ч. 1 ст. 286 ГК України).

Відповідно до ч. 4. ст. 286 ГК України, ч. 1 ст. 762 ЦК України строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з ч. 5 ст. 762 ЦК України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 764 ЦК України передбачено, що якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

При цьому суд зазначає, що приписами ст. 204 ЦК України унормовано, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зважаючи на викладене, договір (у сукупності з документами, які засвідчують факт його виконання) є первинним документом, на підставі якого між сторонами виникли взаємні зобов`язання щодо оренди приміщення та її оплати.

Судом з урахуванням фактичних обставин справи встановлено, що відповідач свого обов`язку з внесення орендної плати у повному обсязі та своєчасно не виконав, отже, з нього на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу в розмірі 223 532,70 грн.

Стосовно нарахування 3% річних та інфляційних, то слід зазначити таке.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання. Вказана правова позиція що порядку нарахування інфляційних викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 916/190/18 від 04.06.2019 та у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у справі № 905/600/18 від 05.07.2019.

Відповідальність застосовується з наступного дня після настання строку виконання зобов`язання, якщо такий строк припадає на святковий, вихідний, неробочий день (ст. 253, 254 ЦК України), то строк виконання переноситься на перший робочий день. При цьому суд уважає за необхідне зазначити, що згідно з правилами української мови про вживання прийменника до для числових позначень, наприклад, до 29.12.2020, 29.12.2020 є останнім днем виконання зобов`язання (прислівник включно писати не треба), тобто прийменник до виражає кінцеву календарну дату та за сферою використання закріплений за офіційним діловим стилем, тоді як прийменник по - за розмовним (вказані прийменники в українській мові є тотожними та відрізняються лише за сферою використання) (вказане знайшло своє застосування у судовій практиці, зокрема у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 803/350/17 та у справі № 815/4720/16, від 13.06.2018 у справі № 815/1298/17, від 14.08.2018 у справі № 803/1387/17, від 28.08.2018 у справі № 814/4170/15, від 08.10.2018 у справі № 927/490/18).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних, наданий позивачем, установив, що розмір 3% річних 4 493,24 грн (при заявленому 4 510,52 грн), а інфляційних 34 837,25 грн (при заявленому 32 939,89 грн) (розрахунок додається), отже, 3% річних підлягають частковому задоволенню, а інфляційні - у заявленому розмірі.

Щодо пені, то за ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

У силу вимог ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За приписами ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», ст. 3 якого передбачено, що розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Зазначена правова позиція щодо розміру обчислення пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України є сталою та, зокрема, викладена в постановах Верховного Суду України від 24.10.2011 у справі № 25/187 та від 07.11.2011 у справі № 5002-2/5109-2010.». Аналогічна правова позиція щодо розміру обчислення пені на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України також викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №910/10224/14, від 23.05.2018 у справі №910/15492/17 та від 06.03.2019 у справі №916/4692/15.

Здійснивши перерахунок пені, суд установив, що розмір останньої становить 21 480,57 грн (при заявленому 2 378,67 грн) (розрахунок додається), відтак пеня підлягає задоволенню у заявленому розмірі.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення майнових позивача, а отже, про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 3 950,43 грн та 27 000,00 грн правничої допомоги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи, що позов задоволено частково, відтак судовий збір в розмірі 3 950,03 грн покладається на відповідача, а решта на позивача.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Фізичної особи підприємця Макарчука Володимира Володимировича до Товариства з обмеженою відповідальністю Каран Гума про стягнення 263 361,78 грн задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Каран Гума (65026, м. Одеса, пл. Грецька, буд. 1, офіс 312, ідентифікаційний код 43873401) на користь Фізичної особи підприємця Макарчука Володимира Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 223 532,70 грн основного боргу, 32 939,89 грн інфляційних, 4 493,24 грн 3% річних та 2 378,67 грн пені.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 17,28 грн 3% річних відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Каран Гума (65026, м. Одеса, пл. Грецька, буд. 1, офіс 312, ідентифікаційний код 43873401) на користь Фізичної особи підприємця Макарчука Володимира Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 3 950,03 грн судового збору.

Позивач: Фізична особа підприємець Макарчук Володимир Володимирович ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Каран Гума (65026, м. Одеса, пл. Грецька, буд. 1, офіс 312, ідентифікаційний код 43873401).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне судове рішення складене та підписане 31.08.2022.

Суддя О. Андрійчук