Ухвала

від 17.05.2022 по справі 921/206/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

18 травня 2022 року м. ТернопільСправа № 921/206/22

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І.М.

розглянув заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Вуд-Ко" б/н від 16.05.2022 (вх. №3025 від 16.05.2022) про забезпечення позову пред`явленого до Фізичної особи-підприємця Шмигельського Петра Мечиславовича про стягнення грошових коштів (повернення попередньої оплати), трьох процентів річних та інфляційних втрат в загальній сумі 368 027 грн

Без виклику повноважних представників

Встановив:

16.05.2021 ТзОВ "Смарт Вуд-Ко", вул. Піскова, 3, м. Тернопіль звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача - Фізичної особи-підприємця Шмигельського Петра Мечиславовича, АДРЕСА_1 про стягнення грошових коштів (повернення попередньої оплати), трьох процентів річних та інфляційних втрат в загальній сумі 368 027 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань по поставці товару (пиляних заготовок з дубу та ясеню) на загальну суму 330 000 грн, оплаченого позивачем відповідно до платіжних доручень за №108 та №109 від 27.04.2021.

Разом із вказаною вище позовною заявою ТзОВ "Смарт Вуд-Ко" подано до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на нерухоме майно, зареєстроване на праві власності за ОСОБА_1 , а саме: нежитлові будівлі, загальною площею 758 кв.м (жерстяний цех під літ. "Б" площею 681,8 кв.м, склад під літ. "З" площею 54,7 кв.м, прохідну під літ "М" площею 21,5 кв.м) та будівлю, загальною площею 816,1 кв.м, що знаходяться за адресою: Тернопільська область, Збаразький район, м. Збараж, вул. Грушевського, будинок 95 у межах суми заявлених вимог 368 027 грн;

- заборони ФОП Шмигельському П.М. вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження чи обтяження вказаного вище арештованого майна;

- заборони суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам здійснювати реєстраційні дії щодо відчуження чи обтяження зазначеного вище арештованого майна.

Необхідність вжиття заходів забезпечення позову, за переконанням позивача, пов`язується із: невиконанням відповідачем більше одного року взятих на себе зобов`язань та не поверненням позивачу грошових коштів; наявністю у відповідача інших боргових зобов`язань, порушених більш ніж 2,5 роки тому перед одним із засновників позивача на суму 42 000 дол. США (без врахування 3% річних); існуючою заборгованістю підприємця перед ТзОВ "Тервуд" на суму 170 000 грн (без врахування 3% річних та інфляційних втрат); відсутністю відповідача на території України; ненадходженням від останнього пропозицій щодо можливих шляхів вирішення спору; не вчиненням жодних активних дій на вимоги позивача. Також позивач вважає, що відповідач використовує введений згідно з Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 на території України воєнний стан для уникнення повернення грошових коштів. Стверджує, що за наслідками паніки, що спричинена воєнною агресією з боку Російської Федерації, існує висока імовірність відчуження/виведення майна, що належить відповідачу, що в свою чергу спричинить неповернення перерахованих позивачем 27.04.2021 грошових коштів.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 16.05.2022, головуючим суддею для розгляду справи №921/206/22 визначено суддю Гирилу І.М.

Ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву ТОВ "Смарт Вуд-Ко" про забезпечення позову, господарський суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Адекватність (співмірність) заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову необхідно враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, які не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Заходи до забезпечення позову можуть вживатися лише за наявності умов, визначених статтею 136 ГПК України, а саме: якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду; якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист/поновлення порушених чи оспорюваних прав/інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав вжиття заходів забезпечення позову, суд враховує, зокрема, висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 23.03.2020 по справі № 910/7338/19, згідно з яким невжиття наведених позивачем у заяві про забезпечення позову заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у справі (у разі задоволення позову), ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів позивача, оскільки у разі, якщо до закінчення розгляду цієї справи відповідач здійснить розпорядження своїм майном або частиною майна у будь-який спосіб, зокрема відчужить своє майно (частину майна) на користь інших осіб (у тому числі шляхом продажу, дарування, передачі в управління або оренду, поділу, виділу, внесення до статутного капіталу, передачі у володіння та користування третім особам, найм, передачі в іпотеку та/або заставу, будь-якого іншого обтяження), то позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить ефективний захист та поновлення його порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких він звернувся з позовом у цій справі.

Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, тому достатнім обґрунтуванням для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

На думку суду, долучені позивачем до заяви про забезпечення позову документи (боргова розписка від 01.10.2019, вимога за №07/04-3 від 11.045.2022, платіжне доручення за №12 від 27.04.2021, банківська виписка з рахунку ТОВ "Тервуд" за період з 01.01.2021 по 30.04.2021, ухвала Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17.03.2022 у справі №607/3758/22) свідчать лише про наявність у відповідача боргу за іншими зобов`язаннями, однак не можуть бути прийняті судом як належні докази, які б свідчили про ухилення відповідача від виконання взятих на себе зобов`язань за правовідносинами у даній справі. Окрім того, несплата заборгованості протягом тривалого часу може бути лише наслідком ведення відповідачем звичайної господарської діяльності та мати тимчасовий характер.

Твердження позивача про не поставку товару та не повернення відповідачем коштів не можуть бути єдиною та достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Крім того, зважаючи на те, що вимогу (претензію) про повернення коштів Товариство направило на адресу відповідача лише 11.04.2022, а вже 16.05.2022 звернулось до суду з даним позовом, доводи позивача про ухилення відповідача від виконання обов`язку щодо повернення грошових коштів суд оцінює критично .

Доводи позивача про використання відповідачем обставин введення у країні військового стану з метою уникнення повернення грошових коштів товариству не підтверджені жодними доказами.

Окрім того, в п. 23, 26, 27 постанови від 05.09.2019 у справі №911/527/19 Касаційний господарський суд Верховного Суду виклав таку позицію: "Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб. Зі змісту наведеної норми вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосовуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів. При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.01.2019 у справі №915/870/18)".

Таким чином, заборона відповідачу вчиняти певні дії саме щодо його майна також має стосуватися лише майна, що належить до предмета спору. Слід також зазначити, що і визначений п. 4 ч. 1 ст. 137 захід забезпечення позову може бути застосований судом лише якщо він стосується предмета спору.

Як вже зазначалось вище, предметом позовних вимог ТзОВ "Смарт Вуд-Ко" є вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів (повернення попередньої оплати), трьох процентів річних та інфляційних втрат в загальній сумі 368 027 грн.

Таким чином, з урахуванням предмету позовних вимог, у випадку задоволення позову у даній справі, у відповідача виникне обов`язок щодо сплати позивачу грошових коштів.

Поряд з цим, у викладеній в позові заяві про забезпечення позову позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне відповідачу майно в межах ціни позову, заборони відповідачу вчиняти будь-які дії спрямовані на відчуження чи обтяження вказаного майна та заборони суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстратором здійснювати реєстраційні дії щодо відчуження чи обтяження зазначеного вище арештованого майна.

Наведене, з урахуванням вимог ч. 4 ст. 137 ГПК України, дозволяє господарському суду дійти висновку, що обраний позивачем захід забезпечення позову не стосується предмета спору.

Окрім того, суд зазначає, що приписами чинного процесуального законодавства не передбачено можливості накладати арешт на майно у межах ціни позову, оскільки правовим наслідком накладення арешту є заборона його відчуження у повному обсязі.

Таким чином, дослідивши подану заяву, суд прийшов до висновку, що заявник не надав належних доказів на підтвердження викладених у заяві вимог та не довів розумність, адекватність і співмірність обраних ним заходів забезпечення позову.

З огляду на наведене вище, у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Вуд-Ко", б/н від 16.05.2022 (вх. №3025 від 16.05.2022) про забезпечення позову слід відмовити.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Відхиляючи заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, суд також зауважує, що на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.

На підставі наведеного, керуючись ст. 2, 4, 14, 20, 136-140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Вуд-Ко", б/н від 16.05.2022 (вх. №3025 від 16.05.2022) про забезпечення позову - відмовити.

2. Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання (18.05.2022) та підлягає оскарженню протягом десяти днів з дня її підписання, через Господарський суд Тернопільської області.

3. Копію ухвали направити: Товариству з обмеженою відповідальністю "Смарт Вуд-Ко", вул. Піскова, 3, м. Тернопіль; Фізичній особі-підприємцю Шмигельському Петру Мечиславовичу, АДРЕСА_1 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення.

СуддяІ.М. Гирила