Рішення

від 11.05.2022 по справі 292/641/21

ЧЕРВОНОАРМІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЧЕРВОНОАРМІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 292/641/21

Номер провадження 2/292/9/22

З А О Ч Н Е

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М УК Р А Ї Н И

12 травня 2022 року смт.Пулини

Червоноармійського районного суду Житомирської області

Суддя- Гуц О.В.

секретар судового засідання Володіна В.В.

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря Полісся", державного реєстратора Високівської сільської ради Житомирського району Житомирської області Осіпчук Лесі Миколаївни про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом скасування рішення про державну реєстрацію іншого речового права та повернення земельної ділянки.

В С Т А Н О В И В :

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом до СТОВ "Зоря Полісся" та державного реєстратора Високівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області Осіпчук Лесі Миколаївни, мотивуючи його тим, що на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ЖТ № 014813 вона є власником земельної ділянки площею 3.5246 га з кадастровим номером 1825455100:08:000:0108, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Пулинської селищної ради Житомирської області. Згідно витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку від 22.03.2021 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 54 710,36 грн..

У січні 2021 року з метою одержання прибутку, вона вирішила надати вищевказану земельну ділянку площею 3.5246 га в оренду Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Надія ВП". Проте, розпорядитися власним нерухомим майном вона не змогла, так як дізналася від представника даного підприємтсва, що вказана земельна ділянка вже використовується на правах оренди відповідачем СТОВ "Зоря Полісся".

Після неодноразових звернень до керівництва СТОВ "Зоря Полісся", 26.02.2021 вона одержала один примірник Договору оренди землі № 59 від 25.03.2012, один примірник Додаткової угоди від 22.01.2019 до Договору оренди № 59 від 25.03.2012 та копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 195611093 від 04.01.2020.

Як з"ясувалося, у Договорі оренди землі № 59 від 25.03.2012 та Додатковій угоді від 22.01.2019, підпис орендодавця, виконані не нею, оскільки вона у 2012 році жодних перемовин з керівництвом СТОВ "Зоря Полісся" щодо передачі в оренду належної їй земельної ділянки не вела, бажання передавати землю в оренду не виявляла, а також у 2019 році додаткової угоди щодо цієї земельної ділянки не підписувала. Зі змісту самого Договору оренди землі № 59, даний договір станом на 2012 рік не був зареєстрований у Державному реєстрі земель, про що свідчить відсутність у ньому відповідного запису. З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 195611093 від 04.01.2020 їй стало відомо, що за заявою уповноваженої особи СТОВ "Зоря Полісся" Гудзюка В.О. від 28.12.2019 за №37838348 на підставі поданих ним документів, державним реєстратором на підставі рішення № 50573578 від 04.01.2020 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень було здійснено державну реєстрацію іншого речового права, а саме права оренди земельної ділянки площею 3.5246 га з кадастровим номером 1825455100:08:000:0108 на підставі Договору оренди землі №59 укладеного 25.03.2012 між СТОВ "Зоря Полісся та ОСОБА_1 та Додаткової угоди до цього договору, укладеної між Сторонами 22.01.2019, з строком дії іншого речового права до 28.12.2029 .

Поряд з цим з моменту, коли вона довідалася про наявність оспорюваних договору оренди землі та додаткової угоди до нього та по даний час єдиним документом, що посвідчує її право приватної власності на земельну ділянку площею 3,5246 га є Державний акт на право приватної власності на землю серії ІV- ЖТ № 014813 (старого зразку). Тобто, даний правовстановлюючий документ, форма та зміст якого визначалися нормами законодавства, станом на 2003 рік не містив відомостей про кадастровий номер земельної ділянки. А тому про присвоєння кадастрового номеру 1825455100:08:000:0108 земельній ділянці площею 3.5246 га вона також довідалася із змісту оспорюваного договору оренди, так як з відповідною заявою щодо присвоєння вищевказаній земельній ділянці кадастрового номера, до компетентних органів вона не зверталася.

Після її звернення 05.07.2021 до державного реєстратора Високівської сільської ради Осіпчук Л.М. було надано Інформаційну довідку № 264431651 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1825455100:08:000:0108 якою підтверджено, що на підставі рішення державного реєстратора № 50573578 від 04.01.2020 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень будо здійснено державну реєстрацію іншого речового права, а саме права оренди земельної ділянки площею 3,5246 га з кадастровим номером 1825455100:08:000:0108 на підставі Договору оренди землі №59 укладеного 25.03.2012 між СТОВ "Зоря Полісся" та ОСОБА_1 та Додаткової угоди до цього договору, укладеної між Сторонами 22.01.2019, з строком дії іншого речового права до 28.12.2029 .

Про те, що Договір оренди землі №59 від 25.03.2012 та Додаткову угоду до цього договору від 22.01.2019 вона не укладала, свідчать вказані документи, які нею не підписані, а від так вона не мала свого волевиявлення на укладення з СТОВ "Зоря Полісся" зазначеного договору та додаткової угоди.

Наявність неукладеного між сторонами договору оренди землі № 59 від 25.03.2012 та додаткової угоди від 22.01.2019 та їх державна реєстрація порушує її права та законні інтереси як власника майна на користування розпорядження власністю - земельною ділянкою площею 3,5246 га з кадастровим номером 1825455100:08:000:0108. Це завдає їй перешкоди у користуванні належним їй на праві власності нерухомим майном, так як вона позбавлена права на власний розсуд розпоряджатися ним.

Враховуючи вищевикладене, позивач просила суд постановити рішення, яким усунути перешкоди в користуванні належною їй земельною ділянкою, шляхом скасування рішення державного реєстратора Високівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області Осіпчук Лесі Миколаївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №50573578 від 04 січня 2020 року щодо реєстрації іншого речового права - права оренди земельної ділянки площею 3,5246 га з кадастровим номером 1825455100:08:000:0108, прийнятого на підставі договору оренди землі №59 від 25.03.2012 і додаткової угоди до договору оренди землі від 22.01.2019 та повернути дану земельну ділянку з користування СТОВ "Зоря Полісся" власникові ОСОБА_1 , стягнути з відповідачів понесені нею витрати по даній справі.

Ухвалою Червоноармійського районного суду Житомирської області від 30 липня 2021 року, провадження у зазначеній справі було відкрито та призначено до підготовчого засідання на 13 вересня 2021 року на 09 год. 00 хв..

Ухвалою Червоноармійськогорайонного судуЖитомирської областівід 21 вересня 2021 року провадження у справі було зупинено, у зв"язку з призначенням судової почеркознавчої експертизи.

Ухвалою суду від 19 листопада 2021 року, за клопотанням експерта провадження у даній справі відновлено та призначено підготовче засідання на 07 грудня 2021 року на 9 год. 30 хв..

Ухвалою Червоноармійського районного суду Житомирської області від 07 грудня 2021 року провадження у справі було зупинено, у зв"язку з проведенням судової почеркознавчої експертизи.

Ухвалою Червоноармійськогорайонного судуЖитомирської областівід 30 грудня 2021 року провадження у справі було поновлено та призначено підготовче засідання на 21січня 2022року на 14 год.00 хв., яке було відкладено на 17 лютого 2022 на 08 год. 30 хв..

17 лютого 2022 року ухвалою Червоноармійського районного суду Житомирської області за клопотанням сторони позивача замінено первісного відповідача по даній справі в особі державного реєстратора Високівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області Осіпчук Л.М. належним відповідачем в особі державного реєстратора Високівської сільської ради Житомирського району Житомирської області Осіпчук Л.М..

Розгляд підготовчого засідання призначено на 09 год. 00 хв. 11 березня 2022 року, яке було відкладено на 10 год. 30 хв. 31 березня 2022 року .

Ухвалою Червоноармійського районного суду Житомирської області від 31 березня 2022 року, підготовче провадження у даній справі закрито та призначено до судового розгляду по суті на 09 год. 00 хв. 14 квітня 2022 року.

Розгляд справи по суті відкладено на 09 год. 00 хв. 12 травня 2022 року .

Позивач та її представник у судове засідання не з"явилися, надали суду письмову заяву, у якій просили розглядати справу без їх участі, позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити, не заперечували щодо прийняття заочного рішення. Відповідачі у судові засідання: 31.03.2022, 14.04.2022 та 12.05.2022 не з"явилися, про місце та час розгляду справи повідомлені належним чином, відзиву на позовну заяву на адресу суду від них не надходило.

З викладених обставин суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів з ухваленням заочного рішення на підставіст. 280 ЦПК України, оскільки позивач та її представник не заперечують щодо такого вирішення справи.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно Державного акта на право приватної власності на земелю серії ІV-ЖТ №014813 від 03.03.2003, ОСОБА_1 належить земельна ділянка загальноюплощею 3,8650 га., яка розташована на території Червоноармійської селищної ради Червоноармійського району Житомирської області (а.с.7).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-1815196052021 від 22.03.2021 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №195611093 від 04.01.2020, ОСОБА_1 належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 3.5246 га., кадастровий номер 1825455100:08:000:0108, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: Житомирська область, Червоноармійський район, Червоноармійська селищна рада (а.с.8-10, 16).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна щодо об"єкта нерухомого майна №264431651 від 05.07.2021, ОСОБА_1 належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 3.5246 га., кадастровий номер 1825455100:08:000:0108, яка розташована за адресою: Житомирська область, Пулинський район, яка перебуває в оренді СТОВ "Зоря Полісся", згідно договору оренди землі №59 від 25.03.2012 та додаткової угоди від 22.01.2019. Строк дії: 28.12.2029 (а.с.11-12).

Згідно договору оренди землі № 59 від 25.03.2012 та додаткової угоди до Договору оренди №59 від 25.03.2012, укладеного між СТОВ "Зоря Полісся" та ОСОБА_1 , остання передала Товариству в оренду земельну ділянку кадастровий номер 1825455100:08:000:0108, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,5246 га, вартістю 31940 грн., яка знаходиться на території Червоноармійської селищної ради Пулинського району Житомирської області, строком на 10 років (а.с.13-15).

Відповідно довитягу ізтехнічної документаціїпро нормативнугрошову оцінкуземельної ділянкивід 22.03.2021загальна вартістьземельної ділянкиплощею 3.5246га,кадастровий номер1825455100:08:000:0108,розташованої натериторії Червоноармійськоїселищної радиПулинського районуЖитомирської області,становить 54710,36грн.(а.с.17). Зависновком судово-почеркознавчої експертизи №СЕ-19/106-21/12832-ПЧ від 21.12.2022, підписи від імені ОСОБА_1 у договорі оренди землі №59 від 25 березня 2012 року, укладеного між ОСОБА_1 та СТОВ "Зоря Полісся" стосовно передачі в строкове платне користування земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виконані не ОСОБА_1 (а.с.92-96).

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно достатті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за ст. 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі», істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду праваорендиземельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6,11,17,19 Закону України «Про оренду землі» є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Отже, такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Отже, у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору у мотивувальній частині судового рішення.

В даному випадку позивач просила застосувати такий спосіб захисту її прав як усунення перешкод у користуванні шляхом зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку, що відповідає приписам ст. 16 ЦК України та є ефективним у спірних правовідносинах.

При цьому, звертаючись до суду з даною вимогою, позивач посилається на те, що спірний договір оренди сторонами не підписаний, умови не погоджені. Позивач наполягає на поверненні їй земельної ділянки, вважаючи, що ця ділянка знаходиться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав. Зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним їй майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у Постановах Верховного Суду.

У Постанові Другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18) зроблено висновок, що підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого у письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника(-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами. Статтею 391 ЦК України визначається, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, в тому числі коли утримання та використання цього майна здійснюється іншою особою без достатньої законної (правової) підстави.

Такі права власника земельної ділянки або землекористувача урегулювані частиною 2 статті 152 ЗК України, якою передбачено, що власник землі може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. У постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено. Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим Велика Палата Верховного Суду констатувала, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Разом із тим, державна реєстрація права оренди на підставі неукладеного правочину не відповідає вимогам закону, порушує права та інтереси позивача, як власника земельної ділянки.

Вимога про скасування державної реєстрації неукладеного договору оренди є похідною вимоги про повернення позивачу земельної ділянки і в цьому випадку обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасуваня державної реєстрації буде також ефективним, тому задоволення цих позовних вимог забезпечить реальне відновлення порушеного права позивача.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних і земельних правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами (частина перша статті 19 ЦПК України).

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав (абзац 1 частини другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Якщо позовна вимога про скасування рішення про державну реєстрацію прав чи скасування запису про проведену державну реєстрацію прав є похідною від спору щодо відповідного майна або майнових прав, і якщо цей спір належить до юрисдикції загального суду та переданий на його розгляд з вказаними вимогами, така справа має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Враховуючи те,що державнареєстрація праваоренди напідставі неукладеногоДоговору не відповідаєвимогам закону,порушує правата інтересипозивача,як власниказемельної ділянки,а додатковаугода від22.01.2019до вищевказаного Договоруоренди землі відповіднодо пункту2Додаткової угоди, єневід"ємною складовоючастиною цьогоДоговору,суд дійшовдо висновку про обґрунтованістьпозовних вимог позивача довідповідача СТОВ"ЗоряПолісся"проусунення перешкоду користуванні земельноюділянкою, шляхомзобов`язанняСільськогосподарського товаристваз обмеженоювідповідальністю "ЗоряПолісся"повернути ОСОБА_1 вказану земельнуділянку таскасування рішеннядержавного реєстратораВисоківської сільськоїради Житомирського(Черняхівського)району Житомирськоїобласті ОсіпчукЛесі Миколаївнипро державнуреєстрацію правта їхобтяжень №50573578від 04січня 2020року щодореєстрації іншогоречового права-права орендиземельної ділянкиплощею 3,5246га зкадастровим номером1825455100:08:000:0108,прийнятого напідставі договоруоренди землі№59від 25.03.2012року тадодаткової угодидо договоруоренди землівід 22.01.2019року.

Позов, з вище зазначеними вимогами, заявлений до державного реєстратора Високівської сільської ради Житомирського (Черняхівського) району Житомирської області Осіпчук Лесі Миколаївни до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 812 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності на земельну ділянку, права на яку набуваються шляхом передачі земельної ділянки у власність із земель державної або комунальної власності, подається рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи надання у постійне користування або про затвердження документації із землеустрою щодо формування земельної ділянки та передання її у власність чи надання у постійне користування. Вичерпний перелік підстав для відмови в державній реєстрації, зокрема, права власності визначений у частині першій статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Повноваження державного реєстратора щодо перевірки поданих для проведення державної реєстрації документів обмежені встановленням відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства та відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами.

Державний реєстратор не може вважатися таким, що порушує права третіх осіб, якщо правомірно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і вносить запис про таку реєстрацію на підставі чинного та не скасованого рішення відповідного суб`єкта, який здійснює публічно-владні управлінські функції.

З огляду на вказане державний реєстратор і орган державної реєстрації не можуть бути належними відповідачами за позовними вимогами про скасування рішення про державну реєстрацію прав чи скасування запису про проведену державну реєстрацію прав, якщо такі вимоги є похідними від вимоги про скасування рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого державна реєстрація була проведена.

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім"я (прізвище, ім"я, по -батькові -для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи відповідача, а також зміст позовних вимог, (п.2,4 ч.2 ст.175 ЦПК України)

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина друга статті 48 ЦПК України.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу у своїх Постановах, зокрема від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49) , від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63)), що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи .

Відповідно до правової позиції, викладеній у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункт 36)), спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно .

Суд вважає, що зміст і характер відносин між учасниками справи, відповідно до встановлених судом обставин справи підтверджують, що спір у позивача є саме з ТОВ "Зоря Полісся" з приводу порушення останнім права власності позивача на земельну ділянку щодо реєстрації за нею такого права.

Отже позовна вимога про визнання незаконною та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав і обтяжень -права оренди земельної ділянки не може бути звернена до державного реєстратора.

Державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі як відповідач, чи не був залучений. Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача .

Дана правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39)).

З огляду на те, що позивач заявила позов до неналежного відповідача-державного реєстратора Високівської сільської ради Житомирського району, суд відмовляє у позові до цього відповідача.

Згідно з частиною першою та другою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про відмову у позові до відповідача - державного реєстратора Високівської сільської ради Житомирського району Житомирської області Осіпчук Лесі Миколаївни, понесені позивачем витрати по даній справі, підлягають до задоволення частково.

Відповідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать також витрати на професійну правничу допомогу та проведенням експертизи.

При цьому склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Так, в обґрунтування витрат на правову допомогу у розмірі 9800 грн., позивачем та його представником надано: Договір про надання правничої допомоги від 24.03.2021, акт від 21.07.2021 про надані послуги згідно договору про надання правничої допомоги від 24.03.2021 та квитанції за № N1C0E3061М від 05.04.2021 та № N1C0E3115М від 07.04.2021 про оплату позивачем послуг на вище вказану суму (а.с.22-24).

Матеріали також містять ордер серії ЖТ № 089116 від 24.03.2021 року (а.с.20).

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багато аспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розміробґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й такожчи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Враховуючи вищезазначене,а такожскладність справи,обсяг виконанихадвокатом робіт(наданихпослуг),час,витрачений адвокатомна виконанняробіт таобсяг наданихадвокатом послуг,ціну позовута значеннясправи длясторони та те,що відповідачем не заявленопро зменшеннявитрат направничу допомогу,суд вважає,що вимогипозивача щодостягнення звідповідача СТОВ "ЗоряПолісся" - 4900,0грн. витрат направничу допомогу,є доведенимита такимищо підлягаютьдо задоволення у зазначеній сумі.

Підлягаютьстягненню звідповідача СТОВ "Зоря Полісся"також витрати посплаті судовогозбору урозмірі 908,0грн.та витрати,пов"язаніз проведенням експертизиу розмірі -1125,12грн.,розмір якихстверджується квитанцями: №1від 13.07.2021,(а.с.1)та №0.0.2360771873.1від 30.11.2021(а.с.72) .

Таким чином,аналізуючи вищевикладене,дослідивши обставинисправи,перевіривши їхдоказами,оцінивши належність,допустимість,достовірність кожногодоказу окремо,а такождостатність івзаємний зв`язокдоказів уїх сукупності,виходячи ізпринципів розумності,виваженості,справедливості тазахисту правпозивача,суд дійшоввисновку,що позовнівимоги підлягаютьдо частковогозадоволення звищевикладених мотивів.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 48, 76, 77, 81, 139, 141,211, 247, 263-265, 268, 280-284 ЦПК України, ст. 152 Земельного кодексу України, ст.ст. 6, 14-19 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 11, 15,16,202, 203, 204,205, 207, 215, 229-233, 391, 627, ЦК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою площею 3.5246 га, цільове призначення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1825455100:08:000:0108, що розташована на території Пулинської селищної ради Житомирської області, шляхом зобов`язання Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря Полісся" повернути ОСОБА_1 вказану земельну ділянку.

Скасувати рішення державногореєстратора Високівськоїсільської радиЖитомирського (Черняхівського)району Житомирськоїобласті ОсіпчукЛесі Миколаївнипро державнуреєстрацію правта їхобтяжень №50573578від 04січня 2020року щодореєстрації іншогоречового права-права орендиземельної ділянкиплощею 3,5246га зкадастровим номером1825455100:08:000:0108,прийнятого напідставі договоруоренди землі№59від 25.03.2012року тадодаткової угодидо договоруоренди землівід 22.01.2019року.

Відмовити у позові ОСОБА_1 до Державного реєстратора Високівської сільської ради Житомирського (Черняхівського) району Житомирської області Осіпчук Лесі Миколаївни про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом скасування рішення про державну реєстрацію іншого речового права та повернення земельної ділянки .

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря Полісся", ЄДРПОУ 05267558 (юридична адреса: 12001, смт.Пулини, вул.Панаса Мирного,30, Житомирська область) судовий збір у розмірі - 908,0 грн., витрати за проведення судово-почеркознавчої експертизи у розмірі - 1125, 12 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі - 4900,0 грн.

Відповідачу, який не з"явився в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу.

Заочне рішенняможе бутипереглянуте судом,що йогоухвалив,за письмовоюзаявою відповідача.Заяву проперегляд заочногорішення можебути поданопротягом 30днів здня йогопроголошення.Заочне рішенняможе бутиоскаржено безпосередньо до Житомирського апеляційного суду або через Червоноармійський районний суд Житомирської області протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 19 травня 2022 року.

Суддя О. В. Гуц