Рішення

від 05.05.2022 по справі 127/9886/21

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/9886/21

Провадження № 2/127/1742/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2022 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Шаміної Ю.А.,

при секретарі судового засідання Чорнобров О.Л.,

за участю: представника позивача - адвоката Заїки В.В.,

представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Дудчика О.М.,

представника відповідача Дашковецької сільської ради Літинського району Вінницької області Прокопенко Н.П.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Вінниці впорядку загальногопозовного провадженняцивільну справуза позовом ОСОБА_2 до Дашковецької сільської ради Літинського району Вінницької області, ОСОБА_1 про визнання недійсним заповіту,

ВСТАНОВИВ:

15 квітня 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Дашковецької сільськоїради Літинськогорайону Вінницькоїобласті, ОСОБА_1 про визнаннянедійсним заповіту. Свій позов мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилася спадщина на спадкове майно, що складається з житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Спадкова справа заведена у Першій вінницькій державній нотаріальній конторі. Позивач звернулась із заявою про прийняття спадщини як спадкоємиць першої черги, але на момент подачі заяви виявилось, що померлий ОСОБА_3 за життя склав заповіт на ОСОБА_1 , яким заповів вказаний будинок. Даний заповіт був посвідчений секретарем виконкому Дашковецької сільської ради Літинського району Вінницької області Прокопенко Н.П. Вважає, що даний заповіт слід визнати недійсним, оскільки стан здоров`я ОСОБА_3 був нестабільний, він страждав на цироз печінки та потребував постійного стороннього нагляду, оскільки вживав спиртними напоями та був психічно неврівноважений. Весь час позивач доглядала за батьком, але в 2015 році вимушена була за станом свого здоров`я проходити курс лікування у м. Тернопіль, а за батьком доглядала довірена особа. В зв`язку з хворобою та постійними сварками зі своєю співмешканкою, яка доглядала ОСОБА_3 , останній почав зловживати спиртними напоями та на декілька днів утікав із дому. Після повернення додому, повідомляв, що не пам`ятає де та з ким був. Саме під час одного з таких випадків, а саме 31 серпня 2015 року ОСОБА_3 склав заповіт на невідому особу. Крім того, на підставу визнання недійсним заповіту, позивач вказує місце його складання, оскільки ОСОБА_3 постійно проживав в м. Вінниці, а чому заповіт складено в с. Дашківці, і як він туди потрапив незрозуміло. Крім того, зазначила, що підпис в заповіті вчинений не ОСОБА_3 , а сторонньою особою. Просить визнати недійсним заповіт ОСОБА_3 , зареєстрованого в реєстрі під №93, посвідчений Дашковецькою сільською радою Літинського району Вінницької області від 31.08.2015р.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 14 червня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в загальному позовному провадженні.

10 вересня 2021 року до суд надійшли письмові пояснення представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Дудчика О.М. (вх. 63452) згідно яких відповідач позовні вимоги не визнає. Зазначає, що ОСОБА_3 народився в с. Дашківці Літинського району Вінницької області. В цьому селі певний час проживали його батьки. Із батьками відповідачки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у ОСОБА_3 були тривалі дружні відносини. Таким чином, складення заповіту у с. Дашківці Літинського району Вінницької області повністю узгоджується із його укладом життя. Пояснив, що передумовою посвідчення оспорюваного заповіту було постійна підтримка та догляд за ОСОБА_3 з боку батьків відповідачки, тому волевиявлення заповідача було вільним та відповідало його волі. Зауважив, що позивач ОСОБА_2 при розгляді судом справ №127/25955/18 та №127/5690/20 визнавала та не заперечувала факт підписання заповіту саме її батьком ОСОБА_3

13 вересня 2021 року позивач надала позовну заяву (вх. №Еп-20259) з додатковими підставами для задоволення позовних вимог. З яких вбачається, що позивач просить визнати заповіт недійсним з підстав того, що орган місцевого самоврядування уповноважений посвідчувати заповіти осіб, які належать до територіальних громади, інтереси якої представляє цей орган місцевого самоврядування. Разом тим, заповідач за місцем реєстрації був жителем м. Вінниця і лише тимчасово проживав на території Дашковецької сільської ради. Крім того, посилається на те, що нерухоме майно відносно якого було складено заповіт також перебуває у м. Вінниці, де утворено нотаріальні округи та діють як державні, так і приватні нотаріуси, що свідчить про відсутність у заповідача перешкод звернутися за вчиненням нотаріальної дії щодо посвідчення заповіту за місцем реєстрації та постійного проживання.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 08.02.2022 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача - адвокат Заїка В.В., який діє на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги серії ВХ №1000487 від 15.07.2021, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив їх задовольнити. Вказав, що Дашковецька сільська рада не була уповноважена посвідчувати заповіт ОСОБА_3 , оскільки останній не був зареєстрований, не проживав та не мав місця проживання на території Дашковецької громади, крім того посвідчений заповіт стосується майна, яке розташовано у місті Вінниці, тобто за межами Дашковецької територіальної громади.

Пояснив, що ОСОБА_3 проживав у місті Вінниці з донькою ОСОБА_2 , а пізніше з цивільною дружиною за адресою: АДРЕСА_1 , позивачка ОСОБА_2 на момент смерті ОСОБА_3 разом із ним не проживала. Зауважив, що оспорюванний заповіт ОСОБА_3 було посвідчено в один із періодів життя ОСОБА_3 , коли він був схильний до зловживання алкогольними напоями. А також зазначив, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 родинні відносини відсутні.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Дудчик О.М., який діє на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги серії АВ №1009999 від 10.09.2021, позовні вимоги не визнав, заперечував щодо їх задоволення. Зазначив, що вказаний позов є безпідставним та поданий, на думку сторони відповідача, з метою створення перешкод в оформленні свідоцтва про право на спадщину.

Представник Дашковецької сільської ради Літинського району Вінницької області Прокопенко Н.П., яка діє на підставі довіреності від 10.09.2021, заперечувала щодо задоволення позовних вимог. Вказала, що 31 серпня 2015 року нею як секретарем виконкому Дашковецької сільської ради Літинського району Вінницької області, було вчинено нотаріальну дію щодо посвідчення заповіту ОСОБА_3 . Пояснила, що останній народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Дашківці Літинського району Вінницької області, де й проживали його батьки. Після смерті батьків ОСОБА_3 будинок у якому він народився успадкував його брат ОСОБА_6 , який у подальшому подарував вказаний будинок матері відповідачки ОСОБА_1 . Вказала, що сім`ю ОСОБА_7 та сім`ю ОСОБА_8 поєднували родинні відносини, зокрема батько відповідачки ОСОБА_1 доводився похресником ОСОБА_3 та водночас двоюрідним племінником. Фактично ОСОБА_3 проживав у м. Вінниці, однак періодично (один раз у один-два тижні) навідувався у с. Дашківці, крім того на вихідні приїжджав до сім`ї ОСОБА_7 . Дочка ОСОБА_2 лише телефонувала йому та після того як він захворів кілька разів навідувала. Зазначила, що, як пояснював за життя ОСОБА_3 , останній мав намір залишити дочці ОСОБА_2 квартиру та рідній онучці грошовий вклад у розмірі 100000 грн, а людям, які його доглядали будинок. Вказала, що до посвідчення оспорюваного заповіту ОСОБА_3 цікавився скільки коштуватиме посвідчення заповіту у Дашковецькій сільській раді, так як це мало важливе значення для нього, оскільки вартість посвідчення заповіту різними нотаріусами значно різниться. Крім того, вказала, що могилу ОСОБА_3 після його смерті також доглядає сім`я ОСОБА_7 .

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 виданого Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області 22 січня 2018 року (а.с. 5).

ОСОБА_9 є дочкою ОСОБА_3 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 10.02.1984 та Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 05.12.2007 (а.с. 7,8).

Згідно заповіту, посвідченого 31 серпня 2015 року секретарем виконавчого комітету Дашковецької сільської ради Літинського району Вінницької області Прокопенко Н.П., зареєстрований в реєстрі за № 93, ОСОБА_3 заповів належний йому на праві власності житловий будинок та земельну ділянку за АДРЕСА_1 відповідачеві ОСОБА_1 (а.с. 6).

Відповідно до статей 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Така дія повинна бути правомірною, а її неправомірність є підставою для визнання правочину недійсним.

Статтею 204 ЦК України закріплена презумпція правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Стаття 1257 ЦК України передбачає вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним, в якій передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Таке ж положення міститься і у частині 3 статті 203 ЦК України.

Отже, заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).

Із змісту наведених норм вбачається, що дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону є заповіт, який посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі.

Зазначений висновок викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 травня 2019 року, справа № 515/1104/17, провадження № 61-38820св18; від 27 березня 2019 року, справа №491/1528/15-ц, провадження №61-23620св18.

Частинами 3 та 4 статті 1247 ЦК України передбачено, що заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 ЦК України. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 1251 ЦК України, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Відповідно до підпунктів 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.6 пункту 1 розділу ІІІ Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції Українивід 11 листопада 2011 року № 3306/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2011 року за № 1298/20036, посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти. Заповіти подаються посадовій особі органу місцевого самоврядування не менше ніж у двох примірниках, один з яких залишається у справах органу місцевого самоврядування. Посадові особи органів місцевого самоврядування зобов`язані роз`яснити громадянам зміст і значення поданих ними проектів заповітів і перевірити, чи відповідає їх зміст вимогам закону. При посвідченні заповіту посадова особа органу місцевого самоврядування встановлює особу заповідача та визначає обсяг його цивільної дієздатності. Посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог статей 1247, 1251 Цивільного кодексу України і особисто подані ними посадовій особі органу місцевого самоврядування. Посвідчення заповітів через представників, а також заповіту від імені кількох осіб (крім подружжя) не допускається. Заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем. Посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Посадова особа органу місцевого самоврядування може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути прочитаний уголос та підписаний заповідачем, про що ним зазначається у заповіті перед його підписом. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися в присутності не менш як двох свідків. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути посадова особа органу місцевого самоврядування, яка посвідчує заповіт, спадкоємці за заповітом, члени сім`ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом, особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Текст заповіту має містити відомості про особи свідків, а саме: прізвище, ім`я, по батькові кожного з них, дату народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого було встановлено особу свідка. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншим громадянином за правилами, викладеними у пункті 2.6 розділу II цього Порядку. Особа, на користь якої заповідається майно, не має права підписувати його за заповідача. Посадова особа органу місцевого самоврядування перевіряє, чи не містить заповіт розпоряджень, що суперечать чинному законодавству. Заповіт повинен бути складений так, щоб розпорядження заповідача не викликало неясностей чи суперечок після відкриття спадщини. Посадова особа органу місцевого самоврядування при посвідченні заповіту зобов`язана роз`яснити заповідачу зміст статей 1241, 1307 Цивільного кодексу України, про що зазначається у тексті заповіту. Аналогічні вимоги до порядку посвідчення заповіту викладені і в Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Як вбачається з матеріалів справи заповітскладений у письмовій формі, в ньому зазначено місце та час його складання, заповіт особисто підписаний заповідачем та посвідчений секретарем виконавчого комітету Дашковецької сільської ради Літинського району Вінницької області Прокопенко Н.П. та зареєстрований за № 93.

Відповідно до положень ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач стверджує, що секретар Дашковецької сільської ради не мала права посвідчувати заповіт, оскільки ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Водночас, згідно з частиною 1 статті 41 Закону України «Про нотаріат» нотаріальні дії можуть вчинятися будь-яким нотаріусом чи посадовою особою органів місцевого самоврядування, за винятком випадків, передбачених статтями 9, 55, 60, 65, 66, 70-73, 85, 93 і 103 цього Закону, та інших випадків, передбачених законодавством України.

Посвідчення заповітів до таких передбачених законом винятків не належить, отже, заповідач міг звернутися до будь-якої уповноваженої посадової особи органу місцевого самоврядування для посвідчення заповіту, незалежно від реєстрації його місця проживання та місцезнаходження спадкового майна. Крім того, як встановлено в судовому засіданні, про що не заперечувала і позивач в своїй позовній заяві, ОСОБА_3 тимчасово проживав на території Дашковецької сільської ради.

Частиною 4 статті 1, пунктом 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про нотаріат» у редакції, чинній на час посвідчення оспорюваного заповіту, також передбачено, що у населених пунктах, де немає нотаріусів, уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування посвідчують заповіти (крім секретних).

Вимоги щодо форми заповіту та його посвідчення посадовими особами органів місцевого самоврядування визначені ЦК України, ЗУ «Про нотаріат», Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25.08.1994року № 22/5 (яка була чинною на час посвідчення заповіту), в редакціях, які діяли на час посвідчення заповіту.

Загальні вимоги до форми заповіту визначеніст. 1247 ЦК України, за якою заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення, особисто підписаний заповідачем, посвідчений нотаріусом або іншою посадовою, службовою особою, визначеною устаття 1251-1252 цього Кодексу.

Відповідно до п. 7, 8 вищенаведеної Інструкції нотаріальні дії можуть вчинятися посадовою особою будь-якого виконавчого комітету на всій території України, за винятком випадків, передбачених статтями 9, 36, 55, 60, 65, 66, 70-73,85, 93і103 ЗУ «Про нотаріат», та інших випадків, передбачених законодавством України.

Така ж позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.08.2021року, справа № 220/183/20.

Таким чином твердження позивача про те, що заповіт є недійсним, оскільки посвідчений з порушенням принципу нотаріального округу, так як заповідач не був жителем територіальної громади села Дашківці, не ґрунтується на законі, оскільки, чинним законодавством, яке діяло на момент посвідчення заповіту, не передбачено обмеження чи заборону посадових осіб органів місцевого самоврядування вчиняти нотаріальні дії, щодо осіб які проживають та зареєстровані поза межами нотаріального округу.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що підстави для визнання заповіту недійсним відсутні, оскільки спірний заповіт відповідає вимогам закону, посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі, а тому позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, згідно ст. ст. 1217, 1233, 1235, 1236, 1247, 1251, 1257, 1261 ЦК України, Закону України «Про нотаріат», Закону України «Про місцеве самоврядування», керуючись ст.ст. 13, 81, 91, 222, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 доДашковецької сільськоїради Літинського району Вінницької області, ОСОБА_1 про визнання недійснимзаповіту відмовити.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;

відповідач: Дашковецька сільська рада Літинського району Вінницької області, код ЄДРПОУ 04326164, місцезнаходження: вул. Центральна, 123, с. Дашківці, Літинський район, Вінницька область;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ,РНОКПП НОМЕР_5 ,зареєстрована заадресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду виготовлено 16 травня 2022 року.

Суддя Шаміна Юлія Анатоліївна