Постанова

від 18.05.2022 по справі 300/2595/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2022 рокуСправа № 300/2595/21 пров. № А/857/3546/22Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Качмара В.Я.,

суддів Затолочного В.С., Курильця А.Р.,

при секретарі судового засідання Юрченко М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оіл Екстра» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Оіл Екстра» на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 2 грудня 2021 року (суддя Панікар І.В., м.Івано-Франківськ),-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Оіл Екстра» (далі ТОВ) звернулося до суду із позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі Головне управління) в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.04.2021 №002374/0706, 002371/0706 (далі ППР №№374, 371 відповідно).

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 2 грудня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішення, його оскаржив позивач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В доводах апеляційної скарги з посиланням на окремі обставини справи вказує, що судом належним чином не з`ясовано питання стосовно наявності чи відсутності у контролюючого органу правових підстав для призначення і проведення фактичної перевірки, що призвело до неправильного вирішення спору.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних ППР.

Такі висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з не правильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що посадовими особами Головного управління в період з 25.03.2021 по 01.04.2021 проведено фактичну перевірку ТОВ за дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, реалізації підакцизних товарів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, за наслідками якої складено акт (довідку) від 01.04.2021 №090127 (далі Акт) (а.с.46-49).

Вказана перевірка проведена на підставі наказу Головного управління «Про проведення фактичної перевірки» від 25.03.2021 №531-п (далі Наказ), згідно з яким такий виданий на підставі підпунктів 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України (далі ПК) (а.с.43).

У Акті зафіксовано порушення позивачем:

пункту 11 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі Закон №265/95-ВР);

підпунктів 230.1.2, 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 ПК, а саме, що товариством порушено порядок проведення розрахунків, а саме: проведення розрахункових операцій через РРО без використання режиму попереднього програмування коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД; несвоєчасна реєстрація в Єдиному державному реєстрі одного витратоміра-лічильника та двох рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі; резервуар (ємність) скрапленого газу не обладнано витратоміром, рівнеміром; незабезпечення з вини розпорядника акцизного складу своєчасного подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального.

22.04.2021 на підставі Акта Головним управлінням прийнято ППР:

№371, яким до яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в загальному розмірі 103000 грн, в тому числі за незабезпечення з вини розпорядника акцизного складу своєчасного подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального в сумі 3000 грн та за відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального до встановленого законом терміну та не обладнання резервуара скрапленого газу витратоміром, рівнеміром в розмірі 100000 грн;

№374, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 5100 грн за платежем штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм. регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів (а.с.10-13).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи, державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пункту 80.1 статті 80 ПК фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи)..

За змістом підпунктів 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

При цьому, стаття 80 ПК передбачає вичерпні підстави для проведення фактичної перевірки. Втім, застосовуючи конкретну правову підставу для призначення такої перевірки, у наказі на перевірку контролюючий орган зобов`язаний не тільки зазначити відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК, але й обґрунтувати (пояснити), які саме фактичні підстави (обставини) зумовлюють необхідність проведення фактичної перевірки.

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними в постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 120/5729/20-а.

У разі якщо контролюючим органом була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення чи інші рішення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження після допуску платником податків посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки не є належним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки.

Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 21 лютого 2021 року у справі № 826/17123/18.

Відповідно до позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18 при оскарженні податкового повідомлення-рішення платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність такого рішення, і при цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу.

Суд першої інстанції встановив що, перевірка позивачу призначена на підставі підпункту 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК для проведення фактичної перевірки та вказав, що зазначення в наказі будь-яких додаткових відомостей (фактичних обставин, що стали передумовою для призначення перевірки за цією підставою) законодавством не вимагається.

Тобто суд дотримується позиції за якої фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки.

З такими доводами, апеляційний суд погодитись не може з огляду на наступне.

Так, необхідною умовою для проведення фактичної перевірки, є отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, по-друге, що інформація, на підставі якої прийнято оскаржуваний наказ, повинна містити інформацію про хоча і можливі, проте конкретні порушення позивачем законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Саме така позиція Верховного Суду викладена у постановах від 22 вересня 2020 року у справі №520/1304/2020, 19 листопада 2020 року у справі №160/7971/19, 8 вересня 2020 року у справі № 640/21536/19.

У цьому випадку, посилання лише на виконання функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу пального не є достатнім.

З врахуванням цього, наявність повноважень контролюючого органу на здійснення функцій у певних сферах, перелічених у підпунктах 80.2.2, 80.2.5пункту 80.2 статті 80 ПК повинно одночасно співпадати з наявністю інформації про можливі порушення з боку платника податків у відповідній сфері.

Лише у такому разі, контролюючий орган вправі призначити фактичну перевірку платника податків.

Інший підхід, при якому лише саме виконання функцій, визначених законодавством у сфері здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального, є безумовною підставою призначення фактичною перевірки, суперечить загальній логіці статті 80 ПК відповідно до якої право контролюючого право на призначення перевірки обмежено наявністю певних, визначених Кодексом підстав.

Відтак, на час призначення фактичної перевірки ТОВ та судового розгляду цієї справи відповідач не надав інформації про підстави проведення такої фактичної перевірки, а саме ним не доведено, що від державних органів або органів місцевого самоврядування до контролюючого органу надходила інформація про можливі порушення платником податків законодавства, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для призначення фактичної перевірки, необґрунтованість позовних вимог та необхідності відмови у задоволенні позову.

В підсумку, такі обставини є безсумнівною підставою для скасування рішення суду та прийняття постанови про задоволення позову, з наведених вище підстав.

Відповідно до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС) підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно частини першої статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно квитанції від 16.06.2021 №0.0.2162926651.1 ТОВ за подання позову сплачено 2270 грн за подання апеляційної скарги 3405 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 07.02.2022 №696. Зважаючи на те, що позовні вимоги скаржника задоволено за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача необхідно стягнути 5675 грн судових витрат за подання позову та апеляційної скарги.

З огляду на зазначене, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права (неправильне тлумачення), що призвело до безпідставної відмови у задоволенні позову, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оіл Екстра» задовольнити.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 2 грудня 2021 року скасувати та прийняти постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22 квітня 2021 року №№002371/0706, 002374/0706.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (ЄДРПОУ: 43968084) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оіл Екстра» (ЄДРПОУ: 42530031) судові витрати у вигляді судового збору за подання позову та апеляційної скарги в розмірі 5675 (п`ять тисяч шістсот сімдесят п`ять) гривень.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді В. С. Затолочний А. Р. Курилець Повне судове рішення складено 19 травня 2022 року.