Постанова

від 15.05.2022 по справі 902/858/15

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2022 року Справа № 902/858/15

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Коломис В.В., суддя Саврій В.А. , суддя Дужич С.П.

секретар судового засідання Романець Х.В.

за участю представників сторін:

позивача: не з`явився;

відповідача-1: не з`явився;

відповідача-2: не з`явився;

відповідача-3: Аксютін Р.В., адвокат (в режимі відеоконференції);

відповідача-4: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитна установа "Інвестиційна" на рішення Господарського суду Вінницької області від 07 грудня 2021 року (повний текст складено 17.12.2021) у справі №902/858/15 (суддя Тісецький С.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитна установа "Інвестиційна"

до Приватного підприємства "Хілл"

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокряж"

до Приватного акціонерного товариства "Зернопродукт МХП"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кряж"

про визнання недійсними договорів купівлі-продажу

у межах справи № 902/858/15

за заявою Публічного акціонерного товариства "Дікергофф Цемент Україна"

до Приватного підприємства "Хілл"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 07 грудня 2021 року у справі № 902/858/15 в задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитна установа "Інвестиційна" б/н від 02.07.2019 (вх. № 02.1-36/411/19 від 08.07.2019) до Приватного підприємства "Хілл", Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокряж", Приватного акціонерного товариства "Зернопродукт МХП", Товариства з обмеженою відповідальністю "Кряж" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу у межах справи №902/858/15 за заявою Публічного акціонерного товариства "Дікергофф Цемент Україна" до Приватного підприємства "Хілл" про визнання банкрутом, відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, ТОВ "Кредитна установа "Інвестиційна" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов задоволити.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Вінницької області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Відповідач - ПрАТ "Зернопродукт МХП" у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судове засідання представники позивача, відповідчів 1,2,4 не з`явились.

При цьому, від представника позивача на електронну адресу апеляційного суду через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, яке обґрунтоване введенням в Україні воєнного стану та неможливістю у зв`язку з цим прибути в судове засідання для належного захисту своїх прав та інтересів.

Розглянувши вказане клопотання колегія суддів зазначає наступне.

Частинами 11,12 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Загальновідомо, що 24.02.2022 року в Україні оголошено воєнний стан.

При цьому, слід зауважити, що діяльність судів України в період воєнного стану регламентується зокрема Законом України "Про правовий режим воєнного стану", статтею 12-2 якого визначено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

При цьому, ч.2 ст.26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" встановлено, що в умовах воєнного стану скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

Отже, положеннями Закону України "Про правовий режим воєнного стану" унормовано, що навіть в умовах воєнного стану робота судів не може бути припинена, тобто не може бути обмежено конституційне право особи на судовий захист.

Радою суддів України 02.03.2022 надані та опубліковані Рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, за змістом яких особливості роботи суду визначаються виходячи з поточної ситуації у відповідному регіоні.

На дату призначення судового засідання у даній справі - 16.05.2022, м. Київ, м. Рівне та Рівненська область є вільними від вторгнення військ російської федерації, і активні бойові дії на цій території не ведуться, а отже, розгляд даної справи не створює загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду та суддів.

Крім того, в поданому клопотанні представником ТОВ "Кредитна установа "Інвестиційна" зазначаються загальні відомості щодо перебування працівників товариства поза робочими місцями у зв`язку з введенням воєнного стану, однак не зазначено обставин неможливості прибуття в судове засідання конкретного представника по даній судовій справі. Не позбавлений був представник апелянта і на звернення до суду з клопотанням про участь в розгляді справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.

До того-ж, у відповідності до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади; характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02 вересня 2010 року, "Смірнова проти України" від 08 листопада 2005 року, "Матіка проти Румунії" від 02 листопада 2006 року, "Літоселітіс проти Греції" від 05 лютого 2004 року та інші).

Враховуючи положення ст.273 ГПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, а також те, що всі учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, а неявка представників учасників справи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, оскільки матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, враховуючи те, що позиція ТОВ "Кредитна установа "Інвестиційна" викладена безпосередньо у розглядуваній апеляційній скарзі, з огляду на положення Закону України "Про правовий режим воєнного стану" щодо недопустимості припинення повноважень судів в умовах воєнного стану, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення вказаного клопотання та, відповідно, відкладення розгляду справи, та вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.

Судом також враховано принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.

Безпосередньо в судовому засіданні представник відповідача-3 підтримав вимоги та доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника відповідача-3, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, в провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/858/15 за заявою ПАТ "Дікергофф Цемент Україна" про банкрутство ПП "Хілл". Провадження у даній справі перебуває на стадії ліквідаційної процедури боржника.

Так, ухвалою Господарського суду Вінницької області від 26.10.2021 продовжено строк ліквідаційної процедури банкрута та повноважень арбітражного керуючого (ліквідатора) Ткачука О.В. по справі - до 26.04.2022 року; призначено справу до розгляду на 26.04.2022.

Водночас, 08 липня 2019 року до суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Веста" б/н від 02.07.2019 року (вх. № 02.1-36/411/19 від 08.07.2019 року) до Приватного підприємства "Хілл", Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокряж", Приватного акціонерного товариства "Зернопродукт МХП", Товариства з обмеженою відповідальністю "Кряж" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу.

19.08.2019 до суду від ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста", правонаступником якого є ТОВ "Кредитна установа "Інвестиційна" (згідно ухвали Господарського суду Вінницької області від 20.09.2021), надійшла заява №151/02-2-1 від 15.08.2019 про зміну предмету позову, відповідно до якої просить суд визнати договори купівлі-продажу №918 від 10.07.2014, №919 від 10.07.2014, №922 від 10.07.2014, №926 від 11.07.2014, №927 від 11.07.2014, №2329 від 18.09.2014 та №3067 від 07.10.2016 недійсними, застосувати наслідки недійсності вказаних договорів та визнати право власності на об`єкти нерухомого майна, що були предметом вказаних договорів.

Вказана заява обгрунтована тим, що 18 липня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Банк "Київська Русь" (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Подільські цукроварні" (позичальник) було укладено кредитний договір №21/2013-Ю на відкриття відновлювальної кредитної лінії з наступними змінами та доповненнями, що були внесені до нього згідно з відповідними додатковими угодами (далі - кредитний договір), відповідно до п.1.1. якого, Банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом кредитування в розмірі 136 196 691,27 грн, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти та інші платежі.

18 липня 2013 року з метою належного виконання зобов`язань ТОВ "Подільські цукроварні" по кредитному договору, між ПАТ "Банк "Київська Русь" та Приватним підприємством "Кряж", правонаступником якого є Приватне підприємство "Хілл" (поручитель/відповідач-1) був укладений договір поруки №21/2013-Ю-П-1 (далі - договір поруки).

10 червня 2014 року позичальником була здійснена остання оплата по кредитному договору в розмірі 1 995 076,48 грн.

На думку заявника, ПП "Хілл", знаючи, що в подальшому погашення кредитної заборгованості по кредитному договору не відбудеться, маючи намір уникнути виконання обов`язків по кредитному договору та договору поруки, уникнути примусового виконання рішення суду про стягнення заборгованості як на користь ПАТ "Банк "Київська Русь", так і на користь іншого кредитора - ПАТ "ЮГцемент" (рішення Господарського суду Вінницької області від 29.07.2014 по справі №902/982/14 за позовом ПАТ "ЮГцемент" до ПП "Кряж"), розпочало здійснювати незаконні дії щодо відчуження свого нерухомого майна на пов`язані особи, а саме:

- комплекс приймання, очищення, сушіння та зберігання зерна, адреса об`єкта: Вінницька обл., Могилів-Подільський р-н, смт. Вендичани, вул. 50-річчя Жовтня, буд. 21-м, відчужено на підставі договору купівлі-продажу від 10.07.2014 за реєстровим №918 на Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокряж" (СТОВ "Агрокряж"/відповідач-2);

- земельну ділянку, кадастровий номер 0522655500:04:004:0169, площа 4,1526 га, адреса об`єкта: Вінницька обл., Могилів-Подільський р-н, смт. Вендичани, вул. 50-річчя Жовтня, відчужено на підставі договору купівлі-продажу від 10.07.2014 за реєстровим №919 на СТОВ "Агрокряж";

- комплекс будівель та споруд, комплексу для приймання, очищення, сушіння та зберігання зерна (І-черга), загальною площею 1 775,2 кв.м., адреса об`єкта: Вінницька обл., Крижопільський р-н, с. Соколівка, вул. Службова, 1-6, відчужено на підставі договору купівлі-продажу від 10.07.2014 за реєстровим №922 на Приватне акціонерне товариство "Зернопродукт МХП" ( ПрАТ"Зернопродукт МХП"/відповідач-3);

- комплекс, загальною площею 5 698,6 кв. м., адреса об`єкта: м. Вінниця, вул.Максимовича, буд. 4, відчужено на підставі договору купівлі-продажу від 11.07.2014 за реєстровим №929 на Товариство з обмеженою відповідальністю "Кряж" (далі - ТОВ "Кряж"/відповідач-4);

- земельну ділянку, кадастровий номер 0510136600:02:021:0089, площа 0,8966 га, адреса об`єкта: м. Вінниця, вул. Максимовича, 4, відчужено на підставі договору купівлі-продажу від 11.07.2014 за реєстровим №930 на ТОВ "Кряж";

- земельну ділянку, кадастровий номер 0524355600:02:001:1008, площа 3,0768 га, адреса об`єкта: Вінницька обл., Тульчинський р-н., сщ/рада Шпиківська, відчужено на підставі договору купівлі-продажу від 11.07.2014 за реєстровим №927 на ПрАТ "Зернопродукт МХП";

- комплекс приймання, очищення, сушіння та зберігання зерна, загальною площею 2175,2 кв. м., адреса об`єкта: Вінницька обл., Тульчинський р-н, смт. Шпиків, вул. Леніна, 169, відчужено на підставі договору купівлі-продажу від 11.07.2014 за реєстровим №926 на ПрАТ "Зернопродукт МХП";

- земельна ділянка, кадастровий номер 0524355600:02:001:1009, площа 3,1835 га, адреса об`єкта: Вінницька обл., Тульчинський р., сщ/рада Шпиківська. Відчужено на підставі договору купівлі-продажу від 18.09.2014 на ТОВ "Кряж".

В подальшому, зазначене майно було відчужено на підставі договору купівлі-продажу від 07.10.2016 за реєстровим № 3067 на ПрАТ "Зернопродукт МХП".

Водночас, позивач повідомляє, що наявність кредитної заборгованості ПП "Хілл" по кредитному договору підтверджується ухвалою Господарського суду Вінницької області від 04.11.2015 та ухвалою Господарського суду Вінницької області від 30.01.2017 по справі №902/858/15 про банкрутство ПП "Хілл".

Також, на думку позивача, підтвердженням ухилення відповідачем-1 від виконання вищевказаних цивільно-правових договорів та рішень суду, що призвело до укладення фіктивних договорів щодо відчуження нерухомого майна, є той факт, що відчуження відбулось на пов`язаних юридичних осіб, а саме:

- засновником/учасником ПП "Хілл" в період з 15.02.2011 по 2013 рік була ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ) - мати ОСОБА_2 (РНКОПП НОМЕР_2 );

- засновником/учасником ТОВ "Кряж" є ОСОБА_2 (РНКОПП НОМЕР_2 );

- засновником/учасником СТОВ "Агрокряж" та ПрАТ "Зернопродукт МХП" є ОСОБА_3 ;

- ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були засновниками/учасниками ТОВ "Агрокряж 1" (ЄДРПОУ 36160197), правонаступником якого став ПП "Агрокряж 1" (ЄДРПОУ 36160197).

Тобто, на переконання позивача, зазначене відчужуване майно так і залишилось в користуванні у групі пов`язаних осіб.

Враховуючи зазначені обставини, позивач вважає, що укладені договори купівлі-продажу не спрямовувались на досягнення правових наслідків, які обумовлювалися цими договорами, а використовувалися виключно для приховування нерухомого майна відповідача-1, ухилення від виконання зобов`язань ПП "Хілл" по кредитному договору та договору поруки та ухилення від виконання рішень судів щодо стягнення з нього кредитної заборгованості в розмірі 298 117 017,60 грн (борг ПП "Хілл" перед позивачем) та суми боргу 2 476 874,77 грн (борг ПП "Хілл" перед ПАТ "ЮГцемент"). В діях відповідачів відсутній намір щодо фактичного здійснення відчуження нерухомого майна.

Поряд з цим, зважаючи на недійсність договору купівлі-продажу від 18.09.2014, укладеного між ПП "Хілл" та ТОВ "Кряж", з підстав їх фіктивності, наступний укладений договір купівлі-продажу від 07.10.2016 за реєстровим №3067 між ТОВ "Кряж" та ПрАТ "Зернопродукт МХП", на думку позивача, вважається нікчемним у зв`язку з відсутністю належних прав ТОВ "Кряж" на відчуження нерухомого майна, що є предметом цього договору.

Крім того позивач зазначає, що 12.03.2019 відповідно до рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №3247 від 06.12.2018 відбулись відкриті торги (голландський аукціон) щодо реалізації (продажу права вимоги) за лотом F29GL38771, до якого включені, в тому числі, права вимоги боргу за кредитним договором №21/2013-Ю від 18.07.2013.

Відповідно до результатів проведення відкритих електронних торгів, що були оформлені протоколом № UA-EU-2019-01-21-000010-b від 12.03.2019, переможцем стало Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Веста" (новий кредитор/позивач).

За результатами торгів між ПАТ "Банк "Київська Русь" та ТОВ "ФК "Веста" був укладений договір № UA-EA-2019-01-21-000010-b/42 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 03.05.2019, відповідно до якого Банк відступив шляхом продажу новому кредитору права вимоги за наступними договорами:

- кредитний договір №21/2013-Ю від 18.07.2013 з усіма договорами про внесення змін та доповнень, додатковими угодами та додатками до нього, що є його невід`ємною частиною, укладеним з ТОВ "Подільські цукроварні";

- договір поруки №21/2013-Ю-П-1 від 18.07.2013 з усіма договорами про внесення змін та доповнень, додатковими угодами та додатками до нього, що є його невід`ємною частиною, укладеним з Приватним підприємством "Кряж";

Таким чином, право вимоги за кредитним договором №21/2013-Ю від 18.07.2013 та договором поруки №21/2013-Ю-П-1 від 18.07.2013 перейшло від ПАТ "Банк "Київська Русь" до ТОВ "Фінансова компанія "Веста".

За таких обставин, позивач вважає, що його права та законні інтереси порушені укладеними договорами купівлі-продажу у зв`язку з неможливістю погашення всієї суми заборгованості відповідача-1 в повному обсязі за рахунок виявленого майна в ліквідаційній процедурі.

Також, позивач звертає увагу на те, що належним способом захисту за позовом ТОВ "КУ "Інвестиційна" є визнання недійсними правочинів та одночасне визнання речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства.

Враховуючи викладене, ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста", правонаступником якого є ТОВ "Кредитна установа "Інвестиційна" (згідно ухвали Господарського суду Вінницької області від 20.09.2021), звернулося до суду з позовом до ПП підприємства "Хілл", СГ ТОВ "Агрокряж", ПрАТ "Зернопродукт МХП", ТОВ "Кряж" про визнання недійсними вказаних вище договорів купівлі-продажу від 10.07.2014, від 11.07.2014, від 18.09.2014 та від 07.10.2016; скасування рішень державного реєстратора, на підставі яких проведені записи про право власності за СТОВ "Агрокряж", за ПрАТ "Зернопродукт МХП", за ТОВ "Кряж"; визнання права власності Приватного підприємства "Хілл" на згадані вище об`єкти нерухомого майна.

Місцевий господарський суд, розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами обох інстанції, відповідачем-1 - ПП "Хілл" було здійснено продаж належного йому на праві приватної власності нерухомого майна, а саме:

- договір купівлі-продажу від 10.07.2014, посвідчений Крижопільською державною нотаріальною конторою Вінницької області за реєстровим №918, укладений між ПП "Хілл" та СТОВ "Агрокряж", щодо відчуження комплексу приймання, очищення, сушіння та зберігання зерна, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 88117505226, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- договір купівлі-продажу від 10.07.2014, посвідчений Крижопільською державною нотаріальною конторою Вінницької області за реєстровим №919, укладений між ПП "Хілл" та СТОВ "Агрокряж", щодо відчуження земельної ділянки, кадастровий номер 0522655500:04:004:0169, площа 4,1526 га, реєстраційний номер нерухомого майна 126619905226, яка розташована за адресою: Вінницька обл., Могилів-Подільський р-н, смт.Вендичани, вул. 50 річчя Жовтня;

- договір купівлі-продажу від 10.07.2014, посвідчений Крижопільською державною нотаріальною конторою Вінницької області за реєстровим №922, укладений між ПП "Хілл" (ЄДРПОУ 13333298) та ПрАТ "Зернопродукт МХП", щодо відчуження комплексу будівель та споруд , комплексу приймання, очищення, сушіння та зберігання зерна (І-черга), загальною площею 1 775,2 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 94774805219, який розташований за адресою: Вінницька область, Крижопільский район, с. Соколівка, вул. Службова, 1-б;

- договір купівлі-продажу від 11.07.2014, посвідчений Крижопільською державною нотаріальною конторою Вінницької області за реєстровим №927, укладений між ПП "Хілл" та ПрАТ "Зернопродукт МХП", щодо відчуження земельної ділянки, кадастровий номер 0524355600:02:0001:1008, площа 3,0768 га, реєстраційний номер нерухомого майна 125178005243, яка розташована за адресою: Вінницька обл., Тульчинський р-н, сщ/рада Шпиківска.

- договір купівлі-продажу від 11.07.2014, посвідчений Крижопільською державною нотаріальною конторою Вінницької області за реєстровим №926, укладений між ПП "Хілл" (ЄДРПОУ 13333298) та ПрАТ "Зернопродукт МХП", щодо відчуження комплексу приймання, очищення, сушіння та зберігання зерна, загальною площею 2 175,2 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 88421405243, який розташований за адресою: Вінницька область, Тульчинський район, смт. Шпиків, вул. Леніна, 169;

- договір купівлі-продажу від 18.09.2014, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Курановою О.О. за реєстровим №2319, укладений між ПП "Хілл" та ТОВ "Кряж", щодо відчуження земельної ділянки, кадастровий номер 0524355600:02:001:1009, площа 3,1835 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 125145805243, яка розташована за адресою: Вінницька область, Тульчинський район, сщ/рада Шпиківська.

Крім того, між ТОВ "Кряж" та ПрАТ "Зернопродукт МХП" було укладено договір купівлі-продажу від 07.10.2016, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Посвятенко Ю.Д. за реєстровим №3067, щодо відчуження земельної ділянки, кадастровий номер 0524355600:02:001:1009, площа 3,1835 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 125145805243, яка розташована за адресою: Вінницька область, Тульчинський район, сщ/рада Шпиківська.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За змістом ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, правом оспорити правочин наділені не лише сторони такого правочину, але й інші заінтересовані особи.

Судами встановлено, що у даній справі позивач не є стороною укладених між відповідачами договорів купівлі-продажу і оспорює їх як заінтересована особа, у зв`язку з чим, підлягає встановленню, яким чином наслідки таких правочинів вплинули або можуть вплинути на права та інтереси цієї особи, оскільки звернення заінтересованої особи до суду із позовом про визнання недійсним договору направлене на усунення несприятливих наслідків для цієї особи (недопущення їх виникнення у майбутньому), пов`язаних із вчиненням такого правочину.

У вирішенні питання щодо недійсності правочину серед іншого необхідним є надання оцінки дій сторін цього договору в контексті критеріїв добросовісності, справедливості, недопустимості зловживання правами, зокрема, спрямованим на позбавлення позивача в майбутньому законних майнових прав (аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 15.04.2021 у справі №903/741/19).

Свобода договору, яка передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, і свобода підприємницької діяльності, яка полягає у самостійному здійсненні без обмежень будь-якої підприємницької діяльність, не забороненої законом, є ключовими засадами цивільного права та господарського права, закріпленими у ст.ст. 3, 627 ЦК України, ст.ст. 6, 43 ГК України. Визнання договору недійсним за позовом третьої особи, не сторони договору, є суттєвим втручанням держави у зазначені принципи і порушений інтерес особи має бути таким, що вимагає такого втручання і таке втручання має бути єдиним можливим способом виправлення правової ситуації (висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі №904/2979/20).

Слід зазначити, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено. Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 16.10.2020 у справі №910/12787/17).

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.234 ЦК України, правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише "про людське око", знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, які встановлені законом для цього виду правочину (така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц та постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №910/7547/17, від 19.02.2021 у справі №904/2979/20).

Основними ознаками фіктивного правочину є введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину. При цьому, ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину.

Таким чином, суд, з`ясовуючи питання щодо фіктивності договору, як укладеного всупереч інтересам позивача, має з`ясувати дійсні наміри сторін, тобто чи була мета укладення договору іншою, аніж це випливає зі змісту договору.

Як встановлено судами обох інстанцій, на підтвердження виконання вищевказаних договорів купівлі-продажу щодо оплати, відповідачами надано видаткові накладні, платіжні доручення з відміткою АТ "Сбербанк" про проведення платежів.

Крім того, згідно наявної в матеріалах справи Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна:

- право власності на комплекс приймання, очищення, сушіння та зберігання зерна, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 88117505226, який розташований за адресою: Вінницька область, Могилів-Подільський район, смт. Вендичани, вул. 50-річчя Жовтня, буд. 21-м зареєстроване за відповідачем-2;

- право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 0522655500:04:004:0169, площа 4,1526 га, реєстраційний номер нерухомого майна 126619905226, яка розташована за адресою: Вінницька обл., Могилів-Подільський р-н, смт. Вендичани, вул. 50-річчя Жовтня, зареєстроване за Відповідачем-2;

- право власності на комплекс будівель та споруд , комплексу приймання, очищення, сушіння та зберігання зерна (І-черга), загальною площею 1 775,2 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 94774805219, який розташований за адресою: Вінницька область, Крижопільский район, с. Соколівка, вул. Службова, 1-б, зареєстроване за відповідачем-3;

- право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 0524355600:02:0001:1008, площа 3,0768 га, реєстраційний номер нерухомого майна 125178005243, яка розташована за адресою: Вінницька обл., Тульчинський р-н, сщ/рада Шпиківска, зареєстроване за відповідачем-3;

- право власності на комплекс приймання, очищення, сушіння та зберігання зерна, загальною площею 2 175,2 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 88421405243, який розташований за адресою: Вінницька область, Тульчинський район, смт.Шпиків, вул. Леніна, 169, зареєстроване за відповідачем-3;

- право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 0524355600:02:001:1009, площа 3,1835 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 125145805243, яка розташована за адресою: Вінницька область, Тульчинський район, сщ/рада Шпиківська, зареєстроване за відповідачем-3.

Згідно приписів частини 5 статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно із положеннями статей 627, 628, 629 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі (ст.657 ЦК України).

Відповідно до ст.662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст.663 ЦК України).

Як встановлено судами обох інстанцій, оспорювані договори купівлі-продажу не є безвідплатними, вчинені між самостійними юридичними особами, з дотриманням вимог, встановлених Цивільним кодексом України до договорів купівлі-продажу нерухомого майна, повноваження продавця з розпорядження таким майном не були обмежені жодними можливими обтяженнями.

Судами також встановлено та сторонами не заперечується, що спірні договори купівлі-продажу укладено у письмовій формі, з додержанням вимог законодавства щодо нотаріального посвідчення, сторони в належній формі досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, договори підписані уповноваженими представниками обох сторін, що підтверджує відповідність договорів внутрішній волі сторін та вимогам законодавства, що звичайно ставляться до них.

Крім того, як вже зазначалося вище, право власності на нерухоме майно зареєстровано у встановленому порядку за покупцем, що підтверджується наявними в матеріалах справи витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що надані позивачем докази не свідчать про відсутність у сторін при укладенні спірних договорів купівлі-продажу намірів створення правових наслідків, передбачених цими правочинами. При цьому, вчинення відповідачами дій щодо виконання укладених договорів купівлі-продажу та вчинення на їх підставі реєстраційних дій, не свідчить про приховування сторонами укладених правочинів їх справжніх намірів, а тому не вказує на фіктивність оспорюваних договорів.

Щодо позовних вимог в частині визнання недійсними договорів купівлі-продажу з підстав їх вчинення пов`язаними особами за наявності їх зловмисної домовленості, направленої на приховування майна від можливості звернення на нього стягнення у разі примусового виконання судового рішення щодо стягнення з відповідача-1 грошових коштів, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.1 КУзПБ, заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.

Тотожну норму містили положення ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який був чинний на момент укладення спірних договорів.

Згідно п.п. 14.1.159 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент укладення спірних договорів), пов`язані особи - юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють. При визнанні осіб пов`язаними враховується вплив, який може здійснюватися через володіння однією особою корпоративними правами інших осіб відповідно до укладених між ними договорів або за наявності іншої можливості однієї особи впливати на рішення, що приймаються іншими особами. При цьому такий вплив враховується незалежно від того, чи здійснюється він особою безпосередньо і самостійно або спільно з пов`язаними особами, що визнаються такими відповідно до цього підпункту.

Як вбачається з матеріалів реєстраційної справи № 1_155_000005_88 щодо ПП "Хілл", засновником/учасником ПП "Кряж" (в подальшому перейменовано на ПП "Хілл") була ОСОБА_1 .

Згідно наказу ПП "Кряж" № 7-К від 15.03.2013 директором цього підприємства призначено ОСОБА_2.

Також судами встановлено, що засновником ТОВ "Кряж" була Приватна компанія "ЛОРАНЖ ЛТД", а керівником ТОВ "Кряж" з 14.05.2014 був ОСОБА_4 , що підтверджується наявними в матеріалах справи наказом №2-К від 16.05.2014, протоколом Загальних зборів учасників ТОВ "Кряж" №6 від 07.07.2014, відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 11.07.2014 та станом на 18.09.2014.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що станом на 10.07.2014 (дату укладення оспорюваних договорів з СТОВ "Агрокряж") єдиним учасником останнього було ПАТ "Миронівський хлібопродукт", а керівником СТОВ "Агрокряж" був ОСОБА_5 , що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців від 04.07.2014.

На підставі договору купівлі-продажу, укладеного 15.04.2013 між ПАТ "Миронівський хлібопродукт" (покупець) та Кроппер Індастріал Лімітед, Кіпр (продавець-1), ОСОБА_6 (продавець-2), покупцем були набуті корпоративні права відносно СТОВ "Агрокряж".

Водночас, за змістом додатку № 1 до договору №549 від 30.09.2014, укладеного між ДП "Держреєстри України" та ПрАТ "Зернопродукт МХП", засновниками ПрАТ "Зернопродукт МХП" були ОСОБА_7 та ПрАТ "Миронівський хлібопродукт", а директором ОСОБА_8

Поряд з цим, згідно наявного в матеріалах справи переліку акціонерів ПрАТ "Зернопродукт МХП", які мають право на участь у загальних зборах АТ, станом на 22.07.2014, акціонерами були ОСОБА_7 та ПАТ "Миронівський хлібопродукт".

Вищевказане в сукупності спростовує доводи позивача про заінтересованість та пов`язаність відповідачів у даній справі щодо неправомірного набуття у власність нерухомого майна на підставі оспорюваних договорів купівлі-продажу.

Крім того судами встановлено, що ОСОБА_3 не входить до складу учасників/засновників/акціонерів жодної з перелічених у позовній заяві юридичних осіб, однак згідно наданих позивачем відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців від 01.07.2019 ОСОБА_3 є кінцевим бенефіціарним власником СТОВ "Агрокряж" та "Зернопродукт МХП".

Разом з тим, на підтвердження пов`язаності відповідачів, позивачем надані відомості з веб-сайтів "Wikipedia", stockworld.com.ua та Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців від 01.07.2019, однак відповідні докази не свідчать про пов`язаність відповідачів станом на дату укладення ними оспорюваних договорів в розумінні наведених вище норм законодавства.

Також позивачем не надано доказів, які б свідчили про неправомірний вплив учасників/засновників та кінцевих бенефіціарних власників відповідачів на прийняття рішень ПП "Хілл" щодо укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу із ТОВ "Кряж", СТОВ "Агрокряж" та ПрАТ "Зернопродукт МХП".

Водночас, суд звертає увагу на те, що у юридичній науці відомі такі правочини як фраудаторні (правочини, що вчинені боржником на шкоду інтересам кредиторів). Загальної норми, яка б безпосередньо встановлювала нікчемність або можливість бути визнаними недійсними договорів, які мають такий юридичний дефект, цивільне законодавство не містить. Разом з тим у судовій практиці договір, укладений з метою уникнути виконання грошового зобов`язання, кваліфіковано як фіктивний у справах за позовами осіб, на шкоду чиїм майновим інтересам відповідачами у цих справах були за твердженнями позивачів вчинені відповідні правочини (постанови Верховного Суду України від 19.10.2016 у справі №6-1873цс16, від 23.08.2017 у справі №306/2952/14-ц, від 09.09.2017 у справі №359/1654/15-ц). Отже, такі правочини можуть вважатись фіктивними правочинами. Зловмисна домовленість - це умисна змова представника однієї сторони правочину з другою стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої вчинено правочин.

Згідно з частинами 2, 3 статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення коштів, а тому у разі, якщо сторони, які укладають договір, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, то правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), з одночасним посиланням на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц та постанова Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/17755/18).

Разом з тим, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що посилання у позові на обставини укладення спірних договорів без наміру створення правових наслідків, на користь пов`язаних осіб та з метою уникнення на нього стягнення, є лише припущеннями позивача, оскільки останнім не надано відповідних належних і достатніх доказів на підтвердження того, що такі обставини дійсно існували під час укладення спірних договорів.

Згідно ч.3 ст.2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 3,4 ст.13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на вказані норми, колегія суддів зазначає, що позивач, посилаючись на те, що дійсним наміром вчинення договорів купівлі-продажу було приховування майна саме від неминучого звернення стягнення на нього, з урахуванням сутності принципу змагальності господарського судочинства, мав довести, що сторони оспорюваних ним договорів, діючи очевидно недобросовісно та зловживаючи правами на шкоду саме позивачу, як кредитору, мали спільний умисел на використання оспорюваних договорів виключно з метою унеможливлення звернення стягнення на майно ПП "Хілл" при примусовому виконанні рішення щодо стягнення заборгованості по кредитному договору та договору поруки.

Відповідно до ст.ст. 316, 17 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст.42 ГК України, підприємництво, як вид господарської діяльності, - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Статтею 43 ГК України передбачено право підприємців без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. В статті 44 ГК України закріплено принципи підприємницької діяльності, та зазначено, що підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Основу правового режиму майна суб`єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління (ст.133 ГК України).

Стаття 134 ГК України визначає право власності як основне речове право у сфері господарювання, та встановлює, що суб`єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб`єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб`єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом. В силу приписів статті 147 ГК України майнові права суб`єктів господарювання захищаються законом.

Аналіз зазначених положень в сукупності зі встановленими обставинами відсутності обмежень щодо відчуження майна за спірними договорами свідчить про те, що ПП "Хілл", як суб`єкт господарювання, був власником відчужуваного майна та мав право на власний розсуд ним розпоряджатись, а тому вчинення спірних договорів купівлі-продажу є реалізацією ПП "Хілл" свого права власності відносно проданого ним майна.

При цьому, вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо. При цьому, справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. Розумність - це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів учасників, а також інтересів громади (публічного інтересу).

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивачем не доведено належними доказами, що саме за рахунок проданого майна останній отримав би задоволення своїх кредиторських вимог. Крім того, такі обставини не є достатніми для того, щоб позивач міг ставити під сумнів правомірність спірних договорів, оскільки останнім жодним чином не обґрунтовано, що грошові кошти, які могли б надійти від реалізації майна ПП "Хілл", проданого за спірними правочинами, були б спрямовані саме на погашення його грошових вимог, а не інших кредиторів. Крім того, по оскаржених договорах ПП "Хілл" одержав грошові кошти, за рахунок яких могла бути б здійснена погашення заборгованість перед кредиторами, в тому числі, і перед позивачем.

При цьому, судом апеляційної інстанції не ставиться під сумнів наявність у ПП "Хілл" грошових зобов`язань перед позивачем, відповідальність за виконання яких він має нести, в тому числі, всім належним йому майном, а також можливість оспорення кредитором договору, укладеного з метою уникнення такої відповідальності.

Однак, такі обставини мають бути доведені належними і достатніми доказами, при цьому лише наявність у боржника непогашених грошових зобов`язань не дає кредитору достатніх підстав оскаржувати будь-які вчинені боржником правочини, тим самим фактично обмежуючи його господарську діяльність за відсутності належних правових підстав.

Крім того, як вже зазначалося вище, позивач не є стороною спірних правочинів, а відтак за правилами частини 2 статті 215 ЦК України має право на звернення до суду із позовом про визнання недійсним правочину, якщо він доведе, що є заінтересованою особою та підтвердить, що його права і законні інтереси безпосередньо порушені договором, і в результаті визнання договору недійсним та проведення реституції його права чи інтереси будуть відновлені. Натомість обставини справи свідчать про те, що позивачем не підтверджено порушення спірними правочинами його прав або інтересів. Позивач є кредитором ПП "Хілл" на загальних підставах, оскільки продане останнім майно не перебувало в заставі у позивача, що виключає віднесення його вимог до першої черги кредиторів ПП "Хілл", які б згідно закону задовольнялися саме за рахунок заставленого майна.

При цьому, колегія суддів зазначає, що факт наявності грошового зобов`язання у ПП "Хілл" не призводить до виникнення у кредитора права щодо будь-якого майна боржника, у тому числі, індивідуально визначеного, з огляду на що відхиляються посилання скаржника на те, що він мав намір задовольнити свої кредиторські вимоги до ПП "Хілл" саме за рахунок проданого нерухомого майна за спірними договорами, оскільки вказане не є достатнім підтвердженням порушення спірними договорами прав позивача, адже як на даний час, так і у разі визнання договорів недійсними, позивач не має прав на відчужене відповідачем-1 майно. Відтак, зазначені в позовній заяві наміри позивача не є належним обґрунтуванням наявності в нього права на оспорення договорів в порядку статті 215 ЦК України.

Щодо позовних вимог в частині визнання права власності ПП "Хілл" на об`єкти нерухомого майна, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Отже, позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.

Позов про визнання права власності - це позадоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно.

Позивач у позові про визнання права власності - особа, яка вже є власником, а відповідач - будь-яка особа, яка має сумнів у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, що має до майна власний інтерес.

Таким чином, заявником позову про визнання права власності на майно є лише власник відповідного майна.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач не є власником нерухомого майна, відчуженого за оспорюваними договорами купівлі-продажу, а відтак не є особою, яка має право на заявлення вимоги про визнання права власності за ПП "Хілл".

Враховуючи, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту, відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Оскільки позивачем не доведено належними, достатніми та допустимими доказами наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваних правочинів недійсними, факту порушення його прав чи інтересів з боку відповідачів укладенням спірних договорів, а також того, що в момент вчинення правочину стороною (сторонами) не додержано встановлених статтею 203 ЦК України вимог, враховуючи положення статті 204 ЦК України щодо презумпції правомірності правочину, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо заяви відповідачів про застосування строку позовної давності, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. У відповідності до ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення, при цьому сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (п.п. 3, 4 ст.267 ЦК України).

Висновок про застосування позовної давності відображається у мотивувальній частині рішення господарського суду.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст.267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право).

Таким чином, за змістом названих норм позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі, коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише, якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи, що позивачем не доведено правових підстав для задоволення позовних вимог, а судом не встановлено обставин порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про відмову в задоволення позову з підстав його необґрунтованості.

При цьому, посилання скаржника на те, що судом першої інстанції не взято до уваги правових висновків експерта №1137/06-2021 від 11.06.2021, колегією суддів до уваги не беруться зважаючи на наступне.

Згідно зі статтею 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасники справи зобов`язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; 4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Слід зазначити, що чинний Господарський процесуальний кодекс України має на меті забезпечити своєчасний розгляд справ і правову визначеність, унеможливити зловживання процесуальними правами та підвищити ефективність судочинства в цілому, для чого встановлено точний порядок та присічні строки вчинення процесуальних дій, визначено стадії судового процесу, запроваджено розумні обмеження, у тому числі щодо подання доказів.

Саме тому всі процесуальні дії суду та учасників процесу повинні вчинятися своєчасно для того, щоб під час підготовки справи до розгляду не залишилося невирішених питань, які можуть затримати розгляд справи по суті.

Стаття 80 ГПК України передбачає, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Як вбачається, при поданні позовної заяви позивачем не було зазначено, що ним не може бути подано будь-який доказ (в тому числі висновок експерта) при поданні позову, крім того позивач не просив суд у поновлені строку для подачі доказу, та не обгрунтовував будь-яким чином неможливість подання доказів у встановлений законодавством строк.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Вінницької області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитна установа "Інвестиційна" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 07 грудня 2021 року у справі №902/858/15 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

4. Справу №902/858/15 повернути Господарському суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "19" травня 2022 р.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Дужич С.П.