Рішення

від 10.05.2022 по справі 903/990/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 травня 2022 року Справа № 903/990/21

Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання (помічника судді) Хомич О.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження справу № 903/990/21

за позовом Фізичної особи-підприємця Сьомак Марії Юріївни, смт. Маневичі, Волинська область

до Маневицької селищної ради, смт. Маневичі, Волинська область

про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно,

за участю представників:

від позивача: Сохацький А.В. адвокат (ордер серії АС №1025366 від 09.09.2021),

від відповідача: Балаєв В.Б., Швець О.М. (діють в порядку самопредставництва),

в с т а н о в и в:

02.12.2021 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява б/н від 26.11.2021 Фізичної особи-підприємця Сьомак Марії Юріївни, в якій позивач просить визнати за Фізичною особою-підприємцем Сьомак Марією Юріївною право власності на самочинно збудоване нерухоме майно, а саме: автомийку (літер А1-2), загальною площею 61,9 кв.м. з боксами №1-№7 (а1-а7), що розташована в с. Оконськ, Камінь-Каширського району, Волинської області по вул. Луцькій 2а.

Ухвалою суду від 07.12.2021 було прийнято позовну заяву Фізичної особи-підприємця Сьомак Марії Юріївни до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.01.2022; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України до 10.01.2022 року.

08.12.2021 представник позивача адвокат Сохацький А.В. подав до суду клопотання б/н від 08.12.2021 про приєднання до матеріалів справи доказів, а саме: декларації про готовність до експлуатації об`єкта. У клопотанні представник позивача зазначає, що позивач був позбавлений можливості подати вказану декларацію одночасно з подачею позовної заяви, оскільки як вбачається із витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про звернення до ЦНАП Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, датою створення якого є 25.11.2021, подачу декларації фактично було зафіксовано 24.11.2021. В свою чергу реєстрація декларації була здійснена 25.11.2021, однак відображення інформації щодо реєстрації декларації, а також щодо статусу (повернуто на доопрацювання) стало доступним на порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва лише 07.12.2021.

11.01.2022 на адресу суду від відповідача надійшов відзив №28/20/2-22 від 05.01.2022 на позов, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову, а також призначити проведення перевірки інспекцією ДІАМ відповідно до вимог ст. 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності для визначення класу наслідків (відповідності) по об`єкту незаконного будівництва, в цілому правомірності будівництва та достовірності поданих декларацій.

В судовому засіданні 12.01.2022 представник позивача підтримав клопотання б/н від 08.12.2021 та просив приєднати до матеріалів справи копію Декларації про готовність до експлуатації об`єкта; також повідомив, що підготував письмові пояснення по справі, проте не надіслав їх відповідачу.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 3 статті 74 ПІК України визначено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до п. 2 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Пунктом 8 ст.80 ГПК України встановлено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обгрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

З огляду на обставини, викладені представником позивача у клопотанні б/н від 08.12.2021, враховуючи те, що позивачу щодо інформації про реєстрацію декларації, а також щодо статусу (повернуто на доопрацювання) стало відомо лише 07.12.2021, тобто, після надіслання позовної заяви до суду, клопотання про приєднання до матеріалів справи Декларації про готовність до експлуатації об`єкта судом було задоволено.

Клопотання відповідача про призначення проведення перевірки інспекцією ДІАМ відповідно до вимог ст. 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності для визначення класу наслідків (відповідності) по об`єкту незаконного будівництва, в цілому правомірності будівництва та достовірності поданих декларацій залишено судом без задоволення, оскільки державний контроль та нагляд у сфері будівництва здійснюється Державною інспекцією архітектури та містобудування України (ДІАМ), а призначення такого роду перевірок знаходиться поза межами повноважень господарського суду.

Ухвалою суду від 12.01.2022 підготовче засідання було відкладено на 26.01.2022; запропоновано позивачу подати суду у строк до 24.01.2022 року відповідь на відзив відповідача.

12.01.2022 представник позивача подав до суду відповідь б/н від 12.01.2022 на відзив, в якій просив у задоволенні клопотання відповідача про призначення проведення перевірки інспекцією ДІАМ відмовити, позовні вимоги задовольнити повністю.

12.01.2022 Волинська обласна прокуратура за підписом заступника керівника обласної прокуратури подала клопотання №15-40 вих-22 від 11.01.2022 про ознайомлення з матеріалами справи з метою вирішення питання про вступ у справу.

В судове засідання 26.01.2022 представник відповідача не з`явився, про судовий розгляд відповідач був повідомлений належним чином.

Станом на 26.01.2022 у суду були відсутні відомості про ознайомлення прокурором з матеріалами справи.

У відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження в інших випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 182 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.

З метою надання можливості прокурору ознайомитися з матеріалами справи ухвалою від 26.01.2022 строк проведення підготовчого провадження було продовжено на 30 днів - до 07.03.2022 включно; підготовче засідання відкладено на 09.02.2022; запропоновано Волинській обласній прокуратурі повідомити суд про результати вирішення питання про вступ у справу.

Згідно з написом на заяві №15-40вих.-22 від 11.01.2022 (а.с.172) прокурор Бородчук О.В. ознайомилася з матеріалами справи 31.01.2022.

Станом на 09.02.2022 прокурор не заявив про вступ у справу № 903/990/21.

В судовому засіданні 09.02.2022 представник позивача висловив думку про можливість закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою від 09.02.2022 було закрито підготовче провадження; призначено справу до розгляду по суті на 23.02.2022.

В судовому засіданні з 23.02.2022 по 09.03.2022 було оголошено перерву.

07.03.2022 відповідач надіслав до суду заяву про відкладення розгляду справи до закінчення воєнного стану.

09.03.2022 представник позивача надіслав до суду клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості подати заяву на участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 09.03.2022 відкладено розгляд справи по суті на 06.04.2022.

10.03.2022 до суду надійшло аналогічне клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, призначеного на 09.03.2022.

29.03.2022 на електронну адресу суду надійшло клопотання представника позивача про участь в судовому засіданні 06.04.2022 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку Easycon.

Ухвалою суду від 30.03.2022 задоволено клопотання представника позивача адвоката - Сохацького А.В. про участь у судовому засіданні, що призначене на 06.04.2022, поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцв`язку Easycon.

04.04.2022 до суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи до закінчення воєнного стану у зв`язку з його продовженням на території України до 26.04.2022 відповідно до Указу Президента України №133 від 14.03.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2119-IX від 15.03.2022.

05.04.2022 до суду надійшли письмові пояснення представника позивача, в яких він обґрунтовує причини пропуску процесуального строку на подання доказів та просить приєднати до матеріалів справи доказ: копію відповіді ТОВ «Волинькооппроект» від 16.03.2022 з додатками.

На обгрунтування клопотання посилається на те, що ця відповідь була отримана лише 16.03.2022, а тому позивач не могла подати її разом з позовною заявою.

Оскільки позивач пропустила строк на подачу доказів, не зверталася до суду з клопотанням про його поновлення, суд відмовив у задоволенні клопотання представника позивача про приєднання доказу до матеріалів справи та не прийняв до розгляду як письмовий доказ подану позивачем копію відповіді ТОВ «Волинькооппроект» від 16.03.2022 з додатками.

Судове засідання в режимі відеоконференції, яке було призначено на 06.04.2022, не відбулося у зв`язку з неналежним функціонуванням системи відеоконференцзв`язку Easycon у представника позивача адвоката Сохацького А.В., про що секретарем судового засідання складено відповідний акт.

Враховуючи рекомендації Ради суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, з метою дотримання принципу змагальності сторін, забезпечення й відповідачу, й позивачу права на захист ухвалою суду від 06.04.2022 розгляд справи відкладено на 27.04.2022.

15.04.2022 відповідач надіслав до суду письмові пояснення без номера і дати.

19.04.2022 на адресу Господарського суду Волинської області надійшло клопотання представника позивача - Фізичної особи-підприємця Сьомак Марії Юріївни б/н від 18.04.2022, в якому представник позивача просив забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою суду від 25.04.2022 у задоволенні клопотання представника позивача - Фізичної особи-підприємця Сьомак Марії Юріївни про участь у судовому засіданні 27.04.2022 о 12:00 год. в режимі відеоконференції було відмовлено.

26.04.2022 представник позивачки надіслав на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи та призначення її розгляду на іншу дату, виходячи з наявності у суду технічної можливості провести наступне судове засідання в режимі відеоконференції. На обгрунтування клопотання посилається на визначене Конституцією України та процесуальним законодавством право позивача на юридичну допомогу в якості ефективної реалізації його процесуальних прав як учасника процесу. Присутність представника позивача у судовому засіданні під час розгляду справи навіть у режимі відеоконференції надає можливість отримати позивачу юридичну допомогу в повному обсязі та належним чином.

Враховуючи рекомендації Ради суддів України, опубліковані 02.03.2022 року, щодо роботи судів в умовах воєнного стану, з метою дотримання принципів верховенства права та змагальності сторін, забезпечення позивачу права на захист клопотання представника позивача було задоволено.

У зв`язку із задоволенням клопотання представника позивача, а також у зв`язку з необхідністю витребування оригіналу рішення виконкому Оконської сільської ради №119 від 01.12.2020 «Про надання фізичній особі підприємцю Сьомак Марії Юріївні згоди на зведення будівель та споруд» ухвалою від 27.04.2022 розгляд справи було відкладено на 11.05.2022.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Фактичні обставини справи.

У 2007 році Оконська сільська рада, Маневицького району, Волинської області надала фізичній особі-підприємцю Сьомак Марії Юріївні у користування земельну ділянку, кадастровий номер 0723685300:01:001:0104, що розташована в селі Оконськ, Маневицького району. Цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються у підприємницькій та іншій діяльності, пов`язаній з отриманням прибутку).

29.12.2012 року рішенням Оконської сільської ради № 28/9 було поновлено дію договору оренди землі. На виконання вказаного рішення було укладено договір оренди від 21.01.2013 (надалі - договір оренди).

20.06.2018 року рішенням Оконської сільської ради № 24/17 було продовжено дію договору оренди. На виконання вказаного рішення 17.07.2018 було укладено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди.

Також у 2018 року вищезгаданій земельній ділянці було присвоєно адресу.

Статтею 125 Земельного кодексу України унормовано, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

На підставі договору оренди та додаткової угоди до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено інформацію про реєстрацію іншого речового права.

У 2020 році позивачка вирішила розпочати будівництво на земельній ділянці, подавши повідомлення про початок проведення будівельних робіт. Повідомлення за номером ВЛ 010201560413 було зареєстроване Державною архітектурно-будівельною інспекцією України.Також у вересні 2020 року позивачка замовила та отримала ескізний проект нового будівництва автомийки та мотелю з кафе, які мала намір збудувати на вищезгаданій земельній ділянці.

Вказаний проект передбачає дві черги будівництва: І черга автомийка, ІІ черга мотель з кафе.

Після отримання ескізного проекту позивачка отримала згоду від Оконської сільської ради на здійснення будівництва на вищезгаданій орендованій земельній ділянці.

На основі вказаного проекту позивачка наприкінці 2020 року фактично розпочала будівництво.

У позовній заяві вона зазначає, що через недосконале знання та розуміння законодавства, що регулює порядок здійснення будівництва, вважала, що подане нею повідомлення про початок проведення підготовчих робіт та згода Оконської сільської ради є достатньою підставою для проведення будівництва.

У липні 2021 року будівництво першої черги (автомийки) було завершено і з метою підключення вказаного об`єкту до комунікацій позивачка зверталася до відповідних організацій-постачальників. Однак, їй повідомляли, що для підключення об`єкту його спочатку слід здати в експлуатацію. Така вимога відповідає приписам п.13 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що затверджений постановою КМУ № 461 від 13.04.2011, в якому вказано, що зареєстрована декларація або сертифікат є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об`єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об`єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього.

Згідно з поясненнями її представника, в подальшому позивачка з`ясувала, що обов`язковою умовою для здачі об`єкту в експлуатацію мало бути першочергове отримання містобудівних умов та обмежень, розробка відповідно до таких умов та обмежень проектної документації, а потім - подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт, і лише після отримання та реєстрації усіх вказаних документів - подача декларації про готовність об`єкта до експлуатації. Здійснення усіх вказаних процедур та отримання відповідних документів позивачка у встановлений законодавством строк та спосіб не провела, а тому була змушена звернутися за кваліфікованою правовою допомогою.

У вересні 2021 року позивачка уклала договір про надання правової допомоги з Адвокатським Бюро «Андрія Сохацького», а також видала нотаріально посвідчену довіреність з метою надання представнику можливості представляти її в органах державної влади та місцевого самоврядування з питань, що пов`язані із здійсненням будівництва на належній їй на праві користування земельній ділянці .

08.10.2021 року представник позивачки звернувся до Маневицької селищної ради із заявою про надання містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва.

21.10.2021 року представником позивачки було отримано лист про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень.

У листі про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень Маневицька селищна рада посилається на приписи ч.4 ст.29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» як на підставу у відмові, зазначаючи, що заявником не надано копії документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці.

Неможливість подати документ, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, змусила позивачку звернутися з позовом до господарського суду.

Згідно з рішенням Маневицької селищної ради восьмого скликання від 16.12.2020 №2/5 «Про початок реорганізації Будківської, Великоведмезької, Довжицької, Комарівської, Костюхнівської, Куклинської, Лісівської, Новорудської, Оконської, Старочорторийеької, Троянівської, Цмінівської, Черевахівської сільських рад шляхом приєднання до Маневицької селищної ради, Волинської області», розпочато процедуру реорганізації Оконської сільської ради (ЄДРПОУ 20123940), місцезнаходження: Україна, 44603, Волинська обл., Маневицький район, с. Оконськ шляхом приєднання до Маневицької селищної ради (ЄДРПОУ 04333193), місцезнаходження: Україна, 44600, Волинська обл., смт Маневичі, вул. Незалежності, 30.

Відповідно до пункту 6 рішення Маневицька селищна рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Оконської сільської ради.

Частиною 1 статті 104 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Частиною 5 статті 104 Цивільного кодексу передбачено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань Оконська сільська рада припинена; дата запису - 31.03.2021, номер запису - 1001901120023000189.

Тобто, з моменту припинення Оконської сільської ради все майно, права та обов`язки перейшли до Маневицької селищної ради.

Правове обґрунтування.

Предметом спору у справі є визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Конституції України, Цивільного кодексу України та інших законодавчих актів.

Статтею 16 Цивільного Кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права власності.

За загальним правилом, частина 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Водночас, виходячи із системного аналізу норм діючого законодавства щодо регулювання самочинного будівництва, звернення до суду з позовом з приводу самочинного будівництва має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18 квітня 2019 року справа №306/2140/17, від 18 лютого 2019 року справа №308/5988/17-ц, від 26 грудня 2018 року справа №727/720/17, від 07 лютого 2018 року справа №127/18746/15-ц.

Стаття 376 Цивільного кодексу України передбачає можливість визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно в разі наявності обставин, передбачених частинами третьою, п`ятою цієї статті.

Відповідно до частини 3 статті 376 Цивільного кодексу України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Частиною 5 цієї статті визначено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Зі змісту вказаної правової норми випливає, що право власності на самочинне будівництво може бути визнано за умови відведення для цієї мети в установленому порядку забудовнику земельної ділянки або якщо особа, яка здійснила таке будівництво, отримає в установленому порядку земельну ділянку розташовану під збудованим нерухомим об`єктом, такого цільового призначення, яке передбачає можливість будівництва на ній відповідного об`єкту, а також за умови відсутності заперечень з боку власника земельної ділянки (частина 4 статті 376 Цивільного кодексу України) та відсутності порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 березня 2018 року у справі №11/384-06.

На підставі частини третьої статті 376 Цивільного кодексу України суд може задовольнити позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на земельній ділянці, що не надавалася у власність чи користування особі, яка збудувала його, якщо їй у встановленому законом порядку було передано земельну ділянку у власність або надано у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення, та за умови, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією, а також у разі, якщо ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу (частина третя статті 375 Цивільного кодексу України).

Визнання судом права власності на самочинне будівництво можливе у тому разі, якщо в прийнятті такого об`єкта в експлуатацію було незаконно відмовлено та за умови дотримання визначених законом вимог, які необхідні для прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта. Суд не може підміняти собою органи державної влади, які відповідно до законодавства України уповноважені здійснювати реєстрацію права власності на нерухоме майно та введення його в експлуатацію.

Правові та організаційні основи здійснення будівництва визначені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Згідно зі ст.26 Законами України «Про регулювання містобудівної діяльності» забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:

1)отримання замовником або проектувальником вихідних даних;

2)розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;

3)затвердження проектної документації;

4)виконання підготовчих та будівельних робіт;

5)прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів;

6)реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Відповідно до статті 376 Цивільного кодексу України споруджене нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Щодо користування земельною ділянкою.

Пунктом 5 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» зазначено, що право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

У 2007 році Оконська сільська рада, Маневицького району, Волинської області надала фізичній-особі підприємцю Сьомак Марії Юріївні в оренду земельну ділянку, кадастровий номер 0723685300:01:001:0104. Пунктом 30 договору оренди земельної ділянки від 21 січня 2013 року, який продовжений рішенням Оконської сільської ради від 29.05.2018 року №52, передбачено що за письмової згоди орендодавця орендар має право зводити у встановленому порядку виробничі та інші будівлі і споруди на орендованій земельній ділянці, що є невід`ємною частиною договору при забудові земельної ділянки.

Аналогічна вимога передбачена також ст. 25 Закону України «Про оренду землі», згідно з якою орендар земельної ділянки між іншим має право: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження.

До позовної заяви позивач додав копію рішення виконавчого комітету Оконської сільської ради, Маневицького району від 01.12.2020 року № 119 «Щодо надання згоди на будівництво». На копії рішення виконкому Оконської сільської ради №119 від 01.12.2020 міститься напис «Згідно з оригіналом», завірений представником позивачки адвокатом Сохацьким А.

Однак, згідно з листом архівного відділу Камінь-Каширської райдержадміністрації №01-30/43 від 20.12.2021 у перевірених протоколах засідань виконкому Оконської сільської ради, Маневицького району (тепер Камінь-Каширського району) не виявлено рішення за №119 від 01.12.2020.

Відповідно до абзацу першого ч.6 ст.91 ГПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

Відповідач в процесі судового розгляду стверджував, що рішення виконкому Оконської сільської ради №119 від 01.12.2020 не приймалось, є фіктивним, відтак вважав, що письмова згода орендодавця земельної ділянки на виконання будівельних робіт відсутня.

З метою з`ясування питання наявності письмової згоди орендодавця земельної ділянки на виконання позивачкою будівельних робіт суд на підставі ч.6 ст.91 ГПК України витребував від позивачки оригінал рішення виконавчого комітету Оконської сільської ради №119 від 01.12.2020 «Про надання фізичній особі підприємцю Сьомак Марії Юріївні згоди на зведення будівель та споруд» для його огляду в судовому засіданні.

На вимогу суду представник позивача в судовому засіданні надав для огляду примірник рішення виконкому Оконської сільської ради №119 від 01.12.2020, який жодним чином не був завірений, оригіналу цього доказу суду подано не було.

Із змісту листа Камінь-Каширської окружної прокуратури №51/1-362 вих.-22 від 07.04.2022 (а.с.2, т.1) вбачається, що здійснюється розслідування у кримінальному провадженні №12022030540000006 від 12.01.2022 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, за фактом складання та видачі службовими особами Оконської сільської ради завідомо неправдивих офіційних документів, а саме: рішення виконкому Оконської сільської ради №119 від 01.12.2020.

Згідно з абзацом другим ч.6 ст.91 ГПК України якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

За таких обставин, коли оригінал письмового доказу - рішення виконавчого комітету Оконської сільської ради №119 від 01.12.2020 «Про надання фізичній особі підприємцю Сьомак Марії Юріївні згоди на зведення будівель та споруд» не подано, а відповідач ставить під сумнів копію цього рішення, яка міститься в матеріалах справи, на підставі абзацу другого ч.6 ст.91 ГПК України суд не бере до уваги як доказ копію рішення виконкому Оконської сільської ради №119 від 01.12.2020.

Отже, позивачка у встановленому законом порядку не довела права на забудову орендованої нею земельної ділянки.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов`язки тільки у того суб`єкта (чи визначеного ними певного кола суб`єктів), якому вони адресовані.

Згідно з ч. 3 статті 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

З вказаної правової норми вбачається, що право власності на самочинне будівництво може бути визнано за умови відведення для цієї мети в установленому порядку забудовнику земельної ділянки або якщо особа, яка здійснила таке будівництво, отримає в установленому порядку земельну ділянку розташовану під збудованим нерухомим об`єктом, такого цільового призначення, яке передбачає можливість будівництва на ній відповідного об`єкту, а також за умови відсутності заперечень з боку власника земельної ділянки (частина 4 статті 376 ЦК України) та відсутності порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб.

З відзиву відповідача на позов вбачається, що власник земельної ділянки категорично заперечує проти визнання права власності на самочинно збудоване на його земельній ділянці нерухоме майно позивачкою.

Щодо повідомлення ВП 01020156413 про початок підготовчих робіт.

Позивачем подано повідомлення про початок підготовчих робіт за №ВЛ 0102015600413 від 04.06.2020 року на об`єкт «Нове будівництво готельного комплексу (готель, магазин, кафе)». В позові про визнання права власності йдеться про самочинно збудований об`єкт автомийку, яка входить до складу об`єкта «Нове будівництво автомийки та мотелю з кафе в с. Оконськ, вул. Луцька, 2-а, Маневицького району, Волинської області».

Як видно за назвою, так і за складом будівель, термінами подання повідомлення (04.06.2020), виготовлення ескізного проекту на об`єкт (вересень 2020) - це різні об`єкти будівництва.

Як вбачається з приписів абзацу 7 пункту 1 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)» №6 від 30.03.2012 під належним дозволом на виконання будівельних робіт слід розуміти передбачений Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» дозвільний документ (ст.37-38) що дає право виконувати підготовчі та будівельні роботи саме на той об`єкт і на тій земельній ділянці.

Отже, подане повідомлення №ВЛ 01020156413 про початок підготовчих робіт не можна вважати належним доказом на підтвердження наявності у позивача повідомлення про початок підготовчих робіт на об`єкт «Нове будівництво автомийки та мотелю з кафе в с. Оконськ, вул. Луцька,2а, Маневицького району, Волинської області».

Щодо ескізу, класу наслідків.

Ескізий проект «Нове будівництво автомийки та мотелю з кафе в с. Оконськ, вул. Луцька, 2а, Маневицького району, Волинської області», розроблений ТзОВ «Волинькоопроект» без дотримання вимог ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», зокрема, без вихідних даних для проектування, завдання замовника, даних інженерних вишукувань, розрахунку класу наслідків (відповідальності) та категорії складності відповідно до ДСТУ-Н Б В. 1.2-16. Т

В позовній заяві клас наслідків об`єкта визначений самим позивачем, який вважає, що об?єкт слід віднести до об?єктів рівня СС1.

Відповідно до п.8 ст.32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» клас наслідків таких об`єктів визначається самостійно відповідними органами державного архітектурно-будівельного контролю або із залученням експертної організації чи експерта, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат під час контролю на об`єктах самочинного будівництва.

Проте, позивач не подав належних доказів на підтвердження визначення класу наслідків у встановленому законом порядку відповідним компетентним органом.

Визначення класу наслідків самим позивачем суперечить вимогам п.8 ст.32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Клас наслідків (відповідальності) СС1, визначений позивачкою, є неприйнятним, оскільки саме від неї залежить процедура проведення в будівництва в подальшому.

Щодо будівництва об`єкта.

Відповідно до 6.1. ДБН А.2.2-3:2014 « Склад та зміст проектної документації на будівництво» ескізний проект розробляється для принципового визначення вимог до містобудівних, архітектурних, художніх, екологічних та функціональних рішень, підтвердження можливості створення об`єкта невиробничого призначення, його кошторисної вартості.

Пунктами 8.2., 8.3. ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» визначено, що для виконання будівельних робіт видається робоча документація у повному обсязі, а саме: затверджувальна частина робочого проекту та робоча документація.

Доказів на підтвердження розроблення проектної документації на будівництво позивач не подав.

Законодавством України будівництво за ескізним проектом не передбачено.

Відповідно до п.3 ст.35 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» повідомлення про початок виконання підготовчих робіт не дає права на виконання будівельних робіт, а відповідно до п.1, п.2 ст.376 Цивільного кодексу України спорудження такого об`єкта вважаються самочинним будівництвом. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Разом з цим, в матеріалах справи відсутні докази виконаних будівельних робіт позивачкою, зокрема, договори підряду на виконання будівельних робіт, та визначена п.4.8. ДБН А.З. 1-5:2016 «Організація будівельного виробництва» виконавча документація.

Отже, позивачка документально не підтвердив виконання безпосередньо нею чи на її замовлення будівельних робіт із будівництва об`єкта.

Щодо звернення про отримання містобудівних умов та обмежень.

Як зазначає позивачка у позовній заяві, після завершення першої черги будівництва 21.10.2021 вона звернулась до Маневицької селищної ради із заявою про надання їй містобудівних умов та обмежень для проектування об`єктів будівництва.

Згідно з поясненнями відповідача, позивачка надала витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-9901593692021 від 13.09.2021, яка є комунальною власністю, та договір оренди даної земельної ділянки від 21 січня 2013, який продовжений рішенням Оконської сільської ради від 29.05.2018 №52, за умовами якого лише за письмової згоди орендодавця орендар має право зводити у встановленому порядку виробничі та інші будівлі і споруди на орендованій земельній ділянці, що є невід`ємною частиною договору при забудові земельної ділянки.

Як зазначає відповідач, письмової згоди орендодавця на забудову не було.

Також відповідно до п.2 ч.3 ст.29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забудовник повинен був подати до заяви копію документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об`єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Інформація про речове право власності на об`єкт нерухомого майна, що розташоване на вказаній земельній ділянці, відсутня в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується інформацією за номером 277159004.

З акту обстеження стану та дотримання умов використання земельної ділянки Маневицькою селищною радою від 26.02.2021 вбачається, що на земельній ділянці, кадастровий номер 0723685300:01:001:0104, по вул. Луцька, 2а в с. Оконськ знаходиться капітальна споруда.

Однак, доказів на підтвердження права власності на об`єкт нерухомого майна подано не було.

Відповідно до п.2 ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту - містобудівна документація на місцевому рівні, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

До складу Генерального плану, суміщеного з детальним планом територій села Оконськ, Маневицького райну, Волинської області, затвердженого рішенням Оконської сільської ради № 43/2 від 27.11.2020, детальний план території, де розташована земельна ділянка, кадастровий номер 0723685300:01:001:0104, не розроблявся.

Тобто, містобудівні умови та обмеження Генеральним планом для розміщення об`єкта не було встановлено. Відповідно, для отримання містобудівних умов та обмежень необхідно було розробити детальний план території забудови земельної ділянки, який деталізує положення Генерального плану ( п.2 ст.1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності») та визначає містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (ч.4 ст. 19 Закону).

На підставі викладеного та враховуючи приписи п.п. 1, 3 ч.4. ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» підприємцю Сьомак М.Ю. було правомірно відмовлено у видачі містобудівних умов та обмежень на проектування об`єкта будівництва.

Щодо готовності об`єкта до експлуатації.

Відповідно до ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Відповідно до п. 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2015 року № 750), у випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкта.

Технічне обстеження проводиться суб`єктом господарювання, який має у своєму складі відповідних виконавців, що згідно із Законом України "Про архітектурну діяльність" одержали кваліфікаційний сертифікат, або фізичною особою - підприємцем, яка згідно із зазначеним Законом має кваліфікаційний сертифікат (далі - виконавці).

Технічне обстеження включає такі етапи: попереднє (візуальне) обстеження об`єкта, у тому числі огляд і фотографування об`єкта та його конструктивних елементів, виконання обмірів, визначення категорії складності об`єкта, аналіз проектної та іншої технічної документації (за наявності); детальне (інструментальне) обстеження об`єкта, у тому числі визначення параметрів і характеристик матеріалів, виробів та конструкцій, із залученням фахівців відповідної спеціалізації та атестованих лабораторій (за необхідності).

Якщо етапи технічного обстеження об`єкта, що проводилося, не збігаються з названими етапами, зазначаються фактично пройдені етапи технічного обстеження.

На підставі інформації, отриманої під час технічного обстеження, з урахуванням виду, складності, технічних та інших особливостей об`єкта, проведених заходів, передбачених цим пунктом, а також даних технічного паспорта, проектної та іншої технічної документації на об`єкт (за наявності) виконавець проводить оцінку технічного стану об`єкта та складає звіт про проведення технічного обстеження.

В наданому позивачкою Технічному звіті про стан будівельних конструкцій будівлі автомийки на вул. Луцькій, 2а в с Оконськ, Волинської області, виконаного комунальним підприємством «Волиньпроект» Волинської обласної ради в 2021 році, зазначено, що на об`єкті є невиконані роботи, які потребують їх завершення, зокрема:

-виконання вимощення на прилеглій території із ефективним відведенням атмосферних опадів;

-виконання кріплення крайніх металевих стійок до бетонної підлоги;

-влаштування сходів на другий поверх будівлі;

-влаштування опалення приміщення поста;

-влаштування електропостачання будівлі;

-влаштування блискавкозахисту будівлі.

Проте, доказів, які б свідчили про виконання незаверщених робіт, позивачка суду не подала. Також у технічному звіті та технічному паспорті відсутній чіткий та однозначний висновок про відповідність будівельним нормам і правилам та придатність для експлуатації за призначенням побудованого позивачкою об`єкта.

Щодо поданої декларації про готовність об`єкта.

Як роз`яснив Пленум ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.12 постанови №6 від 30.03.2012 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)», вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов`язані встановлювати усі обставини справи, зокрема, чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.

Згідно з п. 3 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 № 461, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації .

Відповідно до п.п.18, 19 Питань прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затверджених постановою КМУ №461 від 13.04.2011, орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дня надходження декларації перевіряє повноту даних, зазначених у декларації, та забезпечує внесення інформації, зазначеної у декларації, до реєстру.

У разі подання чи оформлення декларації з порушенням установлених вимог орган державного архітектурно-будівельного контролю повертає її замовнику (його уповноваженій особі) у спосіб, відповідно до якого були подані документи, з письмовим обґрунтуванням причин повернення у строк, передбачений для її реєстрації.

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю повертає декларацію про готовність об`єкта до експлуатації замовникові, якщо декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, з обґрунтуванням причини у строк, передбачений для її реєстрації.

В процесі судового розгляду представник позивачки подав до суду копію декларації про готовність до експлуатації об`єкта з незначними наслідками (СС1) та у клопотанні від 08.12.2021 пояснив, що він через ЦНАП у м.Луцьку подав до уповноваженого органу Державної інспекції архітектури та містобудування України декларацію про готовність до експлуатації об`єкта. Декларація була зареєстрована за номером ІУ 101211125934 та із статусом документа «повернуто на доопрацювання». Із змісту декларації вбачається, що підставою відмови є неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу, зазначено, що декларація про готовність об`єкта до експлуатації подається на підставі зареєстрованого повідомлення про початок виконання будівельних робіт, тобто в уповноваженого органу були підстави для відмови.

Задоволення позову про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно повинно грунтуватись на підтвердженій відповідними доказами сукупності обставин: позивач має право власності або право користування земельної ділянки; власник земельної ділянки надав позивачу дозвіл на будівництво спірного нерухомого майна і не заперечує проти визнання права власності на самочинно збудоване на його земельній ділянці нерухоме майно; самочинно збудоване майно, що є предметом спору, відповідає будівельним нормам і правилам та придатне для експлуатації за призначенням; визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно не порушує прав інших осіб. Задовольняючи позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, господарський суд повинен перевірити, чи не порушує це прав і законних інтересів інших осіб, в тому числі, суміжних землекористувачів, чи не створює самочинно збудоване майно загрози життю і здоров`ю людей, майну фізичних та юридичних осіб, іншим чином не порушує права третіх осіб.

Позивачка має право користування земельною ділянкою, кадастровий номер 0723685300:01:001:0104, що розташована в селі Оконськ, Маневицького району на підставі договору оренди землі від 31.01.2013, додаткової угоди до нього від 17.07.2018.

Проте, у встановленому законом порядку не довела права на забудову орендованої нею земельної ділянки.

Власник земельної ділянки категорично заперечує проти визнання права власності на самочинно збудоване на його земельній ділянці нерухоме майно позивачкою.

Доказів на підтвердження розроблення проектної документації на будівництво позивачка не подала, а ескізий проект «Нове будівництво автомийки та мотелю з кафе в с. Оконськ, вул. Луцька,2а, Маневицького району, Волинської області», розроблений ТзОВ «Волинькоопроект» без дотримання вимог ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», зокрема, без вихідних даних для проектування, завдання замовника, даних інженерних вишукувань, розрахунку класу наслідків (відповідальності) та категорії складності відповідно до ДСТУ-Н Б В. 1.2-16. Т.

Також позивачка не подала доказів на підтвердження повідомлення про початок виконання будівельних робіт автомийки; надання їй містобудівних умов і обмежень на виконання проектування об`єкта будівництва; розроблення робочого проекту для виконання будівельних робіт; позивачкою подана декларація про готовність об`єкта до експлуатації (ІУ 101211125934) - мийки самообслуговування, на об`єкт, який відсутній в попередніх намірах забудови земельної ділянки, вказаних в повідомлені про початок виконання підготовчих робіт та в ескізному проекті.

За таких обставин вимога позивачки про визнання права власності на самочинно збудоване нею нерухоме майно до задоволення не підлягає, оскільки позивачкою не доведено, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог витрати, пов`язані з оплатою судового збору, на підставі ст.129 ГПК України покладаються на позивачку Фізичну особу-підприємця Сьомак М.Ю.

Керуючись ст.ст. 11, 16, 29, 328, 392, 601 Цивільного кодексу України, ст.ст.76, 129, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Рівненського апеляційного господарського суду впродовж 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 20.05.2022

Суддя І. О. Якушева