Постанова

від 17.11.2022 по справі 903/990/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2022 року Справа № 903/990/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Юрчук М.І. , суддя Крейбух О.Г.

секретар судового засідання Цвіркун О.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Сохацький А.В.

від відповідача: представник не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сьомак Марії Юріївни на рішення Господарського суду Волинської області, ухвалене 11.05.2022 (суддя Якушева І.О., повний текст складено 20.05.2022) у справі № 903/990/21

за позовом Фізичної особи-підприємця Сьомак Марії Юріївни

до Маневицької селищної ради

про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Сьомак Марії Юріївни звернулась до Господарського суду Волинської області з позовом до Маневицької селищної ради, в якому просить визнати за Фізичною особою-підприємцем Сьомак Марією Юріївною право власності на самочинно збудоване нерухоме майно, а саме: автомийку (літер А1-2), загальною площею 61,9 кв.м. з боксами №1-№7 (а1-а7), що розташована в с. Оконськ, Камінь-Каширського району, Волинської області по вул. Луцькій 2а.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що у позивачки належним чином оформлене право користування земельною ділянкою, на якій здійснено будівництво; будівництво відбулось без дотримання визначених законом процедур та без отримання у повному обсязі відповідних дозвільних та інших документів; отримання таких документів на збудований об`єкт є неможливим; призначення зведеного об`єкту відповідає цільовому призначенню земельної ділянки та меті для якої вона була відведена; зведення об`єкту не призвело до порушення прав як власника земельної ділянки так і інших суб`єктів; проведено технічну інвентаризацію об`єкту; об`єкт побудовано із дотриманням будівельних норм та стандартів з віднесенням до категорії класу наслідків СС1; технічний стан об`єкта задовільний, що дає можливість його подальшої безпечної експлуатації. Відтак, з посиланням на норми ст. 376 ЦК України позивачка просить позов задоволити.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 11.05.2022 у справі № 903/990/21 в позові відмовлено.

Мотивуючи прийняте рішення суд першої інстанції зазначив, що у встановленому законом порядку позивачка не довела права на забудову орендованої нею земельної ділянки; власник земельної ділянки категорично заперечує проти визнання права власності на самочинно збудоване на його земельній ділянці нерухоме майно позивачкою; доказів на підтвердження розроблення проектної документації на будівництво позивачка не подала, а ескізий проект «Нове будівництво автомийки та мотелю з кафе в с. Оконськ, вул. Луцька,2а, Маневицького району, Волинської області», розроблений ТзОВ «Волинькоопроект» без дотримання вимог ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», зокрема, без вихідних даних для проектування, завдання замовника, даних інженерних вишукувань, розрахунку класу наслідків (відповідальності) та категорії складності відповідно до ДСТУ-Н Б В. 1.2-16. Т; також не подано доказів на підтвердження повідомлення про початок виконання будівельних робіт автомийки, надання містобудівних умов і обмежень на виконання проектування об`єкта будівництва, розроблення робочого проекту для виконання будівельних робіт. За таких обставин вимога про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно до задоволення не підлягає, оскільки не доведено, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить останнє скасувати та ухвалити нове рішення, яким: визнати за ФОП Сьомак М.Ю. право власності на самочинно збудоване нерухоме майно, а саме: автомийку (літер А1 - 2), загальною площею 61,9 кв.м. з боксами № 1 - № 7 (а1-а7), що розташована в селі Оконськ, Камінь-Каширського району Волинської області по вулиці Луцькій 2а; стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір та витрати на правову допомогу.

Аргументуючи доводи скарги апелянт вказує, що суд не врахував приписи п. 10 Порядку прийняття в експуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого Постановою КМУ № 461 від 13.11.2021 та не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам - декларації про готовність до експлуатації та технічному звіту, а натомість здійснив аналіз документів, які жодним чином не впливають на прийняття об`єкту самочинного будівництва в експлуатації, що призвело до ухвалення помилкового рішення.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу доводи апелянта заперечує. Зазначає, що у позивача відсутнє право на забудову земельної ділянки, оскільки останнім не надано оригіналу рішення Оконської сільської ради від 01.12.2020 № 119 "Щодо надання згоди на будівництво". Подане позивачем повідомлення про початок підготовчих робіт не відноситься до об`єкта "Нове будівництво автомийки та мотелю з кафе в с. Оконськ, вул. Луцька, 2а Маневицького району Волинської області". Позивачем не надано суду затвердженої забудовником проектної документації по об`єкту будівництва. Не підтверджено виконання будівельних робіт безпосередньо позивачем чи на його замовлення, з дотриманням державних будівельних норм і правил. Не доведено факту готовності об`єкта до експлуатації.

В процесі розгляду апеляційної скарги сторонами було подано до суду на затвердження мирову угоду. За результатами розгляду поданої мирової угоди суд дійшов висновку про відсутність підстав для її затвердження, що відображено в ухвалі від 03.11.2022 року.

Також під час розгляду скарги апелянтом подані до суду додаткові документи в підтвердження належного виконання будівельних робіт на спірному об`єкті та готовності останнього до експлуатації.

З даного приводу судом відзначається, що за умовами ч.ч. 1, 3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Виходячи з конструкції зазначеної процесуальної норми слід дійти висновку, що додаткові докази, які заявник намагається подати до суду апеляційної інстанції, існували на момент розгляду справи судом першої інстанції. При цьому заявник не міг подати вказані додаткові докази до суду першої інстанції з певних об`єктивних причин (ст. 80 ГПК) або судом було відхилено клопотання про витребування таких доказів в порядку (ст. 81 ГПК). В противному випадку такі докази відносяться до нових, які не могли бути предметом дослідження суду першої інстанції. Можливість подання нових доказів до суду апеляційної інстанції процесуальним законом не визначено.

Оскільки докази, які залучаються апелянтом відповідно до додаткових пояснень від 28.10.2022, доповнень від 03.11.2022 є документами, які не існували на момент розгляду справи господарським судом першої інстанції та отримані скаржником в процесі апеляційного розгляду, останні колегією суддів до уваги не приймаються.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду враховує наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у 2007 році Оконська сільська рада, Маневицького району, Волинської області надала фізичній особі-підприємцю Сьомак Марії Юріївні у користування земельну ділянку, кадастровий номер 0723685300:01:001:0104, що розташована в селі Оконськ, Маневицького району. Цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються у підприємницькій та іншій діяльності, пов`язаній з отриманням прибутку).

29.12.2012 року рішенням Оконської сільської ради № 28/9 було поновлено дію договору оренди землі. На виконання вказаного рішення було укладено договір оренди від 21.01.2013 (надалі - договір оренди).

20.06.2018 року рішенням Оконської сільської ради № 24/17 було продовжено дію договору оренди. На виконання вказаного рішення 17.07.2018 було укладено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди.

Також у 2018 року вищезгаданій земельній ділянці було присвоєно адресу.

Статтею 125 Земельного кодексу України унормовано, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

На підставі договору оренди та додаткової угоди до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено інформацію про реєстрацію іншого речового права.

У 2020 році позивачка вирішила розпочати будівництво на земельній ділянці, подавши повідомлення про початок проведення будівельних робіт. Повідомлення за номером ВЛ 010201560413 було зареєстроване Державною архітектурно-будівельною інспекцією України.

Також у вересні 2020 року позивачка замовила та отримала ескізний проект нового будівництва автомийки та мотелю з кафе, які мала намір збудувати на вищезгаданій земельній ділянці.

Вказаний проект передбачає дві черги будівництва: І черга автомийка, ІІ черга мотель з кафе.

Після отримання ескізного проекту позивачка отримала згоду від Оконської сільської ради на здійснення будівництва на вищезгаданій орендованій земельній ділянці.

На основі вказаного проекту позивачка наприкінці 2020 року фактично розпочала будівництво.

У позовній заяві остання зазначає, що через недосконале знання та розуміння законодавства, що регулює порядок здійснення будівництва, вважала, що подане нею повідомлення про початок проведення підготовчих робіт та згода Оконської сільської ради є достатньою підставою для проведення будівництва.

У липні 2021 року будівництво першої черги (автомийки) було завершено і з метою підключення вказаного об`єкту до комунікацій позивачка зверталася до відповідних організацій-постачальників. Однак, їй повідомляли, що для підключення об`єкту його спочатку слід здати в експлуатацію. Така вимога відповідає приписам п.13 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що затверджений постановою КМУ № 461 від 13.04.2011, в якому вказано, що зареєстрована декларація або сертифікат є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об`єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об`єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього.

Згідно з поясненнями представника, в подальшому позивачка з`ясувала, що обов`язковою умовою для здачі об`єкту в експлуатацію мало бути першочергове отримання містобудівних умов та обмежень, розробка відповідно до таких умов та обмежень проектної документації, а потім - подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт, і лише після отримання та реєстрації усіх вказаних документів - подача декларації про готовність об`єкта до експлуатації. Здійснення усіх вказаних процедур та отримання відповідних документів позивачка у встановлений законодавством строк та спосіб не провела, а тому була змушена звернутися за кваліфікованою правовою допомогою.

У вересні 2021 року позивачка уклала договір про надання правової допомоги з Адвокатським Бюро «Андрія Сохацького», а також видала нотаріально посвідчену довіреність з метою надання представнику можливості представляти її в органах державної влади та місцевого самоврядування з питань, що пов`язані із здійсненням будівництва на належній їй на праві користування земельній ділянці .

08.10.2021 року представник позивачки звернувся до Маневицької селищної ради із заявою про надання містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва.

21.10.2021 року представником позивачки було отримано лист про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень.

У листі про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень Маневицька селищна рада посилається на приписи ч.4 ст.29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» як на підставу у відмові, зазначаючи, що заявником не надано копії документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці.

Неможливість подати документ, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, змусила позивачку звернутися з позовом до господарського суду.

Згідно з рішенням Маневицької селищної ради восьмого скликання від 16.12.2020 №2/5 «Про початок реорганізації Будківської, Великоведмезької, Довжицької, Комарівської, Костюхнівської, Куклинської, Лісівської, Новорудської, Оконської, Старочорторийеької, Троянівської, Цмінівської, Черевахівської сільських рад шляхом приєднання до Маневицької селищної ради, Волинської області», розпочато процедуру реорганізації Оконської сільської ради (ЄДРПОУ 20123940), місцезнаходження: Україна, 44603, Волинська обл., Маневицький район, с. Оконськ шляхом приєднання до Маневицької селищної ради (ЄДРПОУ 04333193), місцезнаходження: Україна, 44600, Волинська обл., смт Маневичі, вул. Незалежності, 30.

Відповідно до пункту 6 рішення Маневицька селищна рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Оконської сільської ради.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань Оконська сільська рада припинена; дата запису - 31.03.2021, номер запису - 1001901120023000189.

Тобто, з моменту припинення Оконської сільської ради все майно, права та обов`язки перейшли до Маневицької селищної ради.

Предметом спору у справі є визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Конституції України, Цивільного кодексу України та інших законодавчих актів.

Статтею 16 Цивільного Кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права власності.

За загальним правилом, частина 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Водночас, виходячи із системного аналізу норм діючого законодавства щодо регулювання самочинного будівництва, звернення до суду з позовом з приводу самочинного будівництва має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18 квітня 2019 року справа №306/2140/17, від 18 лютого 2019 року справа №308/5988/17-ц, від 26 грудня 2018 року справа №727/720/17, від 07 лютого 2018 року справа №127/18746/15-ц.

Стаття 376 Цивільного кодексу України передбачає можливість визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно в разі наявності обставин, передбачених частинами третьою, п`ятою цієї статті.

Відповідно до частини 3 статті 376 Цивільного кодексу України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Частиною 5 цієї статті визначено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Оскаржуване рішення суду мотивовано відсутністю у позивача документів, що надають дозвіл на виконання будівельних робіт, зокрема оригіналу згоди Відповідача на забудову земельної ділянки, містобудівних умов та обмежень, проектної документації, документів, що підтверджують виконання будівельних робіт із будівництва об`єкта тощо.

Також у рішенні суд вказує на певні недоліки у документах, що формувалися до початку виконання будівельних робіт (повідомлення про початок виконання підготовчих робіт, ескізний проект тощо), що на переконання суду є підставою для відмови у задоволенні позову.

Судовою колегією відмічається, що наявність недоліків у вищезгаданих документах та відсутність окремих документів, отримання яких мало передувати стадії будівництва, на етапі, коли вже будівництво завершене, не має значення для вирішення справи по суті.

Підтвердженням зазначеного є приписи п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» № 6 від 30.03.2012 в якому вказано, що вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов`язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації: чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.

Отже визначальними при вирішенні справи про визнання права власності на об`єкт самочинного будівництва є наявність у позивача права власності чи користування земельною ділянкою та відповідність документів, які фактично формуються вже після завершення будівництва: декларація про готовність до експлуатації та технічний звіт, щодо дотримання будівельних норм та правил тощо.

Судом першої інстанції не надано оцінки поданої позивачем декларації про готовність до експлуатації та належної оцінки результатам проведеного технічного обстеження, оскільки останні визначають можливість встановити ті фактичні обставини, які мають вирішальне значення для правильного вирішення існуючого спору.

Відсутність тих чи інших документів або недоліків в них підтверджується типовою формою Декларації про готовність до експлуатації самочинно збудованого об`єкта, на яке визнано право власності за рішенням суду (Додаток 5 до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 461 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2015 р. № 750).

Так дана форма не містить у собі розділів в яких потрібно вказувати інформацію про повідомлення про початок виконання підготовчих та будівельних робіт, інформацію про містобудівні умови та обмеження, інформацію про проектну документацію, інформацію про підрядника (не є обов`язковою оскільки передбачено господарський спосіб будівництва) тощо.

З наявної в матеріалах справи декларації про готовність до експлуатації вбачається, що вона не містить жодних посилань та згадувань про такі документи як: повідомлення про початок виконання підготовчих та будівельних робіт, містобудівні умови та обмеження, проектна документація, інформація про підрядника тощо. Натомість у декларації вказано відомості про технічне обстеження об`єкту самочинного будівництва, які не вказують на те чи є об`єкт придатним до експлуатації чи ні.

Придатність до експлуатації встановлюється за результатами технічного обстеження та формування за такими результатами технічного звіту, який заносяться до Реєстру будівельної діяльності особами, які проводять таке обстеження. І вже з використанням Реєстру будівельної діяльності уповноважений орган державного архітектурно-будівельного контролю здійснює перевірку придатності об`єкту самочинного будівництва до експлуатації та приймає за результатами такої перевірки рішення про реєстрацію декларації про готовність до експлуатації або рішення про відмову у реєстрації.

В свою чергу, у наявному в матеріалах справи Технічному звіті про стан будівельних конструкцій будівлі автомийки визначено її технічний стан як задовільний, що відповідає категорії технічного стану будівлі « 2» (аркуш 9 та 10 Технічного звіту), що свідчить про можливість експлуатації будівля автомийки.

Отже суд не врахував приписи н.10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого Постановою КМУ № 461 від 13.11.2021 (прийняття в експлуатацію самочинно збудованого об`єкту за рішенням суду на підставі поданої декларації про готовність, за умови можливості надійної та безпечної експлуатації такого об`єкту за результатами проведення технічного обстеження).

Відносно застосування приписів ч.3 ст.376 ЦК України у даному спорі судова колегія відмічає, що дана норма вказує на те, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням, суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Тобто у даній нормі мова йде виключно про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за особою, яка не є ані власником, ані користувачем земельної ділянки.

Натомість, як вбачається із матеріалів справи, позивач є користувачем земельної ділянки у відповідності до договору оренди і цільове призначення земельної ділянки комерційне призначення (для будівництва готельного комплексу), а тому право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнано за позивачем виключно у відповідності до приписів ч. 5 ст. 376 ЦК України - на її вимогу, якщо це не порушує права інших осіб.

Права власника земельної ділянки Маневицької селищної ради в даному випадку можуть бути порушеними лише з підстав несплати орендної плати, оскільки земельна ділянка надавалась в оренду під комерційну забудову. Отже ч. 3 ст. 376 ЦК України в даному випадку застосуванню не підлягає, як і ч. 4 даної статті що визначає заперечення власника земельної ділянки, як підставу для знесення самочинного будівництва.

Судова колегія відмічає, що будь-яких доказів порушення прав інших осіб (суміжних користувачів земельної ділянки тощо) внаслідок здійснення позивачем самочинного будівництва матеріали справи не містять, що вказує на можливість застосування приписів ч. 5 ст. 376 ЦК України.

Посилання суду першої інстанції, що визначення позивачем класу наслідків суперечить вимогам п.8 ст.32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та є неприйнятним, оскільки саме від цього залежить процедура проведення будівництва в подальшому, є помилковим.

Клас наслідків об`єктів самочинного будівництва визначається самостійно відповідними органами державного архітектурно-будівельного контролю або із залученням експертної організації чи експерта, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат виключно під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю на об`єктах самочинного будівництва.

В свою чергу у відповідності до приписів ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об`єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок, а підставами для проведення позапланової перевірки серед іншого є виявлення факту самочинного будівництва об`єкта.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм слід прийти до висновку, що орган державного архітектурно-будівельного контролю може здійснювати перевірку об`єкту самочинного будівництва, визнання права на який є предметом даного спору, та визначати його клас наслідків лише тоді коли отримає декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, складену на підставі відповідного судового рішення, та, у випадку невідповідності визначеного декларантом класу наслідків, приймати заходи направлені на усунення таких невідповідностей.

Натомість у даній справі, коли заходи державного архітектурно-будівельного контролю не здійснювалися на об`єкті будівництва, віднесення об`єкта до певного класу наслідків здійснюється проектною організацією за погодженням із замовником будівництва (ч.6 ст.32 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності»), що власне і мало місце.

Також помилковими є висновки місцевого суду, що будівництво об`єкту не можна вважати завершеним, оскільки відповідно до технічного звіту про стан будівельних конструкцій будівлі автомийки ще необхідно виконати вимощення прилеглої території із ефективним відведенням атмосферних опадів від будівлі, влаштувати опалення та електропостачання будівлі, влаштувати сходи на другий поверх будівлі, блискавкозахист.

Як уже зазначалося вище, у відповідності до п. 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою КМУ від 13.04.2011 № 461, у випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкта.

Технічне обстеження проводиться суб`єктом господарювання, який має у своєму складі відповідних виконавців, що згідно із Законом України Про архітектурну діяльність одержали кваліфікаційний сертифікат, або фізичною особою - підприємцем, яка згідно із зазначеним Законом має кваліфікаційний сертифікат (далі - виконавці).

Технічне обстеження включає такі етапи:

- попереднє (візуальне) обстеження об`єкта, у тому числі огляд і фотографування об`єкта та його конструктивних елементів, виконання обмірів, визначення класу наслідків (відповідальності) об`єкта, аналіз проектної та іншої технічної документації (за наявності);

- детальне (інструментальне) обстеження об`єкта, у тому числі визначення параметрів і характеристик матеріалів, виробів та конструкцій, із залученням фахівців відповідної спеціалізації та атестованих лабораторій (за необхідності).

Якщо етапи технічного обстеження об`єкта, що проводилося, не збігаються з названими етапами, зазначаються фактично пройдені етапи технічного обстеження.

Не дозволяється проведення технічного обстеження виключно за фотографіями, відеозаписами, кресленнями чи іншими документами без візуального огляду об`єкта.

На підставі інформації, отриманої під час технічного обстеження, з урахуванням виду, складності, технічних та інших особливостей об`єкта, проведених заходів, передбачених цим пунктом, а також даних технічного паспорта, проектної та іншої технічної документації на об`єкт (за наявності) виконавець проводить оцінку технічного стану об`єкта та створює з використанням Реєстру будівельної діяльності (e-construction.gov.ua) звіт про проведення технічного обстеження об`єкта з метою визначення можливості або неможливості його надійної та безпечної експлуатації у разі визнання судом права власності на самочинно збудований об`єкт.

Тобто, визначення стану готовності об`єкту самочинного будівництва та можливості його надійної та безпечної експлуатації відбувається за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкта з використанням Реєстру будівельної діяльності, лише в разі визнання судом права власності на такий об`єкт.

Слід відмітити, що визнання права власності на об`єкт самочинного будівництва не змінює його статус на законне (правомірне) будівництво, і як наслідок такий об`єкт може бути не прийнятим в експлуатацію навіть після прийняття судом рішення.

Подання до суду технічного звіту про стан будівельних конструкцій будівлі автомийки, на інформацію з якого посилається місцевий суд, здійснено лише з метою проінформувати суд, що станом на день звернення із позовом, об`єкт самочинного будівництва відповідає будівельним, архітектурним та іншим нормам і правилам.

Така інформація необхідна суду тому, що у відповідності до п.16 Постанови Пленуму суд має встановити, що будівництво не порушує права інших осіб і відповідає будівельним, архітектурним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам, державним стандартам.

В подальшому ж, після задоволення позову і після набрання рішенням законної сили, має бути проведено повторне технічне обстеження, за результатами якого уповноважений орган державного архітектурно-будівельного контролю буде приймати рішення про прийняття об`єкту в експлуатацію або про відмову у прийнятті.

Окрім того, відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, що затверджена Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 127 від 24.05.2001 затверджено типову форму технічного паспорту на об`єкт незавершеного будівництва, а також визначено особливості технічної інвентаризації об`єктів незавершеного будівництва.

Зокрема як вбачається із приписів розділу 3 вказаної Інструкції та типової форми технічного паспорту на об`єкт незавершеного будівництва, у технічному паспорті вказується відсоток готовності того чи іншого конструктивного елементу.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи технічного паспорту, він не містить у собі інформації щодо відсотку готовності автомийки, що є свідченням того, що об`єкт не має ознак незавершеного будівництва.

Підсумовуючи викладене, судова колегія відмічає, що у позивача належним чином оформлене право користування земельною ділянкою на якій здійснено будівництво; будівництво відбулось без дотримання визначених законом процедур та без отримання у повному обсязі відповідних дозвільних та інших документів, що свідчить про віднесення його до самочинного; отримання таких документів на збудований об`єкт є неможливим; призначення зведеного об`єкту відповідає цільовому призначенню земельної ділянки та меті для якої вона була відведена; зведення об`єкту не призвело до порушення прав як власника земельної ділянки так і інших суб`єктів; проведено технічну інвентаризацію об`єкту; об`єкт побудовано із дотриманням будівельних норм та стандартів з віднесенням до категорії класу наслідків СС1; технічний стан об`єкта задовільний, що дає можливість його подальшої безпечної експлуатації.

Отже, враховуючи норми ч. 5 ст. 376 ЦК України позовні вимоги підлягають задоволенню.

За наведених обставин суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, внаслідок чого остання підлягає задоволенню. Рішення Господарського суду Волинської області від 11.05.2022 року у справі № 903/990/21 підлягає скасуванню з підстав нез`ясування обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст. 282 ГПК України суд апеляційної інстанції у випадку скасування рішення суду першої інстанції проводить новий розподіл судових витрат. В даному випадку колегією суддів враховується подана представником позивача заява від 17.11.2022 про відмову від вимог щодо стягнення з Маневицької селищної ради усіх понесених судових витрат у справі. Отже, новий розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сьомак Марії Юріївни задоволити.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 11 травня 2022 року у справі №903/990/21 скасувати. Прийняти нове рішення.

Позов задоволити.

Визнати за фізичною особою-підприємцем Сьомак Марією Юріївною (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на самочинно збудоване нерухоме майно, а саме: автомийку (літер А1-2), загальною площею 61,9 кв.м. з боксами №1-№7 (а1-а7), що розташована в селі Оконськ Камінь-Каширського району Волинської області по вулиці Луцькій 2а;

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

4. Справу №903/990/21 повернути Господарському суду Волинської області.

Повний текст постанови складений "07" грудня 2022 р.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Крейбух О.Г.