Постанова

від 09.05.2022 по справі 761/732/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

10 травня 2022 року

м. Київ

справа № 761/732/20

провадження № 61-19650св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Головне управління Національної поліції у місті Києві, Київська міська прокуратура, Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,- мале приватне підприємство «ДЖО»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 травня 2021 року у складі судді Саадулаєва А. І. та постанову Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Сліпченка О. І., Сушко Л. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у місті Києві, Київської міської прокуратури, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Мале приватне підприємство «ДЖО» (далі - МПП «ДЖО»), про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завдані незаконним рішенням і діями органів досудового слідства, прокуратури.

Позовна заява мотивована тим, що 25 травня 2018 року його було прийнято на роботу на посаду юриста МПП «ДЖО» за трудовим договором на підставі наказу №13-00013.

Прийняття позивача на вказану посаду було обумовлено, зокрема, тим, що позивач має значну практику служби у підрозділах правоохоронних органів, які здійснюють діяльність по боротьбі з економічними злочинами та відшкодування завданих злочинами збитків, є фахівцем у галузі кримінального права, а МПП «ДЖО» є потерпілим від злочину та зазнало збитків, пов`язаних із привласненням коштів підприємства, в розмірі 3 229 498,99 грн ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (уповноваженими особами) та невиконанням вимог спеціального Закону і посадових обов`язків службовими особами відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві під час здійснення виконавчого провадження ВП №48304119 з виконання рішення Господарського суду м. Києва від 09 червня 2015 року у справі №910/11564/15 за наказом від 30 червня 2015 року, внаслідок чого збитки не відшкодовані.

За домовленістю з директором підприємства та відповідно до наказу

№13-00013 на період початку трудових відносин йому встановлено лише основну заробітну плату в розмірі посадового окладу 3 743,00 грн, проте у подальшому умови оплати праці могли бути переглянуті в залежності від складності справи та інших обставин.

Зазначав, що упродовж 2018-2019 років він вчиняв дії, спрямовані на захист порушених прав МПП «ДЖО», проте в результаті незаконної бездіяльності органу досудового розслідування та прокуратури йому завдано матеріальну шкоду у формі неотриманої додаткової заробітної плати (одноразової премії) та моральної шкоди.

Зазначив, що директором МПП «ДЖО» у січні 2019 року було видано наказ про встановлення юристу підприємства додаткової заробітної плати у формі однократної премії у розмірі 1,5% від суми боргу 3 229 498,99 грн на умовах досягнення вказаних у наказі результатів по кримінальному провадженню.

Не дивлячись на підготовлений ним обсяг процесуальних документів і ініційованих перед слідчим і прокурором слідчих та процесуальних дій, роботодавець у листопаді 2019 року відмовив йому у виплаті додаткової заробітної плати у розмірі 48 422,00 грн, оскільки не досягнуто кінцевої мети ініційованих ним процесуальних дій.

Завдана йому майнова шкода (збитки) полягає в тому, що він не отримав дохід у формі додаткової заробітної плати в сумі 48 422,00 грн, які безумовно отримав би за звичайних обставин в разі дотримання відповідачами норм КПК України та якби його права, як представника потерпілого у кримінальному провадженні, не були б порушені.

Крім того, протиправні (незаконні) дії органу досудового розслідування та органу прокуратури завдали йому моральну шкоду, яка полягає у моральних стражданнях, що пов`язано, зокрема: з відчуттям приниження громадянської та професійної гідності; з відчуттям несправедливості та безпідставної неспроможності досягнути результату, на який позивач мав право відповідно до норм закону, - проведення слідчих дій у порядку, на умовах та на підставі Закону; із постійним стресом та постійним переживанням внаслідок неможливості отримання добросовісно заробленої грошової винагороди за виконану роботу у формі додаткової заробітної плати у сумі 48 422,00 грн.

Отже, внаслідок незаконної бездіяльності органу досудового розслідування та органу прокуратури йому завдано моральну шкоду, яку він оцінює в сумі

3 229 498,00 грн.

З огляду на вказане, ОСОБА_1 просив стягнути з державного бюджету України через Державну казначейську службу на його користь майнову шкоду (збитки у формі неотриманого доходу додаткової заробітної плати) у сумі 48 422,00 грн, що завдані незаконною бездіяльністю органу досудового розслідування ГУ НП у м. Києві та Прокуратурою м. Києва; стягнути з державного бюджету України через Державну казначейську службу на його користь моральну шкоду у розмірі 3 229 498,99 грн, що завдані незаконною бездіяльністю органу досудового розслідування ГУ НП у м. Києві та Прокуратурою м. Києва.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач не довів факту заподіяння йому шкоди діями чи бездіяльністю відповідачів у справі, її розміру та причинно-наслідкового зв`язку між діями/бездіяльністю і шкодою.

Щодо вимоги про стягнення на користь позивача моральної шкоди, то суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що зазначена вимога є похідною із вимогою про відшкодування матеріальної шкоди, а тому підстав для її задоволення не має.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У грудні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 травня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

від 10 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 травня 2022 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 638/6944/16-ц, провадження № 61-2986св18,

від 11 липня 2018 року у справі № 638/12259/16, провадження

№ 61?14157св18, від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17, провадження № 12-208гс18, від 27 січня 2020 року у справі № 577/3791/18, провадження № 61-12910св19, від 27 травня 2020 року у справі 585/724/19, провадження № 61-18673св19, від 12 червня 2019 року у справі

№ 487/10128/14-ц, провадження № 14-473цс18, від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15, провадження № 12-15гс19, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, провадження № 12-161гс19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того, підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди не дослідили зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не вирішували питання про наявність обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги позивача в кореспонденції з поданими ним доказами; не вирішували питання про наявність фактичних даних, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; не вирішували питання про делікт, вчинений відповідачами, та безпідставно змінили підставу позову, припустивши порушення трудових правовідносин.

Зазначав, що суди попередніх інстанцій не перевірили дії та бездіяльність відповідачів на предмет відповідності вимогам законів, на які позивач посилався у позові у кореспонденції з наявними у справі доказами - матеріали кримінального провадження № 12300, листи відповідачів та ухвали слідчих судів.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив Головного управління державної казначейської служби України у м. Києві на касаційну скаргу, в якому останній просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Зазначав, що оскільки в даному випадку позивач звернувся до суду про відшкодування шкоди, що завдана іншою незаконною діяльністю органів досудового розслідування, не пов`язаною з притягненням до кримінальної відповідальності, незаконним застосуванням запобіжного заходу, незаконним затриманням чи незаконним накладенням адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, тому до спірних правовідносин повинні бути застосовані загальні норми відшкодування шкоди.

Вважає, що позивачем не надано жодних доказів вчинення протиправних дій працівниками органу державної виконавчої служби, не доведений факт бездіяльності державного службовця при виконанні вимог виконавчого документа, а також і факт виникнення шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) державного виконавця і заподіяння ним шкоди, а тому доводи касаційної скарги є безпідставними та такими, що ґрунтуються на помилковому розумінні норм матеріального та процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у червні 2018 року

ОСОБА_1 працював на посаді юриста МПП «ДЖО» з посадовим окладом в розмірі 3 743,00 грн.

Під час виконання своїх службових обов`язків юриста позивачем в інтересах МПП «ДЖО» було здійснено підготовку процесуальних документів до органів досудового розслідування, прокуратури, суду, спрямованих на захист прав та інтересів МПП «ДЖО», як потерпілого у кримінальному провадженні.

Так, 14 червня 2018 року позивачем була подана начальнику Солом`янського УП ГУ НП у м. Києві заява директора потерпілого МПП «ДЖО» ОСОБА_2 про злочин.

У даній заяві було повідомлено про вчинення злочинів у сфері службової діяльності, передбачених частиною другою статті 364, частиною третьою статті 382 КК України, службовими особами відділу ПВР УДВС ГТУЮ у

м. Києві під час здійснення виконавчого провадження ВП №48304119 з виконання рішення господарського суду м. Києва від 09 червня 2015 року у справі № 910/11564/15 за наказом від 30 червня 2015 року, згідно з яким ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було зобов`язано виконати платіжне доручення №18 від 18 травня 2015 року та перерахувати грошові кошти, належні МПП «ДЖО», у сумі 3 229 498,99 грн з рахунку підприємства, відкритому у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», на рахунок підприємства, відкритий у іншому банку.

Вказане рішення суду залишилось невиконаним, оскільки у грудні 2015 року державним виконавцем Бялим М. Г. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №48304119 на підставі пункту 3-1 частини п`ятої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» та у зв`язку з постановою правління Національного банку України від 17 грудня 2015 року і рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18 грудня 2015 року №230 про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».

Листом Солом`янського УП ГУ НП у м. Києві від 06 липня 2018 року звернення директора МПП «ДЖО» Жемелка І. В. щодо можливих протиправних дій посадових осіб відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у м. Києві, зареєстроване в ЖЄО за №47620 від 20 червня

2018 року, направлено для розгляду та прийняття відповідного рішення до УЗЕ у м. Києві департаменту захисту економіки НП України, про що копією листа повідомлено директору МПП «ДЖО».

Копією ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 20 серпня 2018 року у справі №760/19120/18 підтверджується, що МПП «ДЖО» було оскаржено бездіяльність посадових осіб Солом`янського УП ГУ НП у м. Києві щодо невнесення відомостей до ЄРДР за заявою про вчинення злочину від 14 червня 2018 року. За результатами судового розгляду скаргу задоволено та зобов`язано уповноважених осіб Солом`янського УП ГУ НП у

м. Києві внести до ЄРДР відомості за заявою МПП «ДЖО», подану через його директора Жемелка І. В., від 14 червня 2018 року.

22 серпня 2018 року за підписом Кобякова В. С. як представника потерпілого МПП «ДЖО» до слідчого відділу Солом`янського УП ГУ НП у м. Києві направлено клопотання № 1, в якому ставилось питання про необхідність вчинення слідчим ряду процесуальних дій: направлення запиту до відділу ПВР УДВС ГТУЮ у м. Києві про надання копії положення про вказаний відділ, наказів про прийняття на роботу певних службових осіб відділу ДВС, їх посадових інструкції; відібрання попередніх пояснень у певних службових осіб відділу ДВС; здійснення в порядку глави 15 КПК України тимчасового доступу до оригіналів документів щодо здійснення виконавчого провадження ВП №48304119 з вилучення оригіналів документів.

23 серпня 2018 року за підписом Кобякова В. С. як представника потерпілого МПП «ДЖО» до слідчого відділу Солом`янського УП ГУ НП у м. Києві направлено клопотання № 2, в якому ставилось питання про необхідність вчинення слідчим ряду процесуальних дій, зокрема: направлення запиту до Департаменту ДВС МЮ України про надання копій певних документів, у тому числі: постанов директора даного департаменту про утворення виконавчої групи для проведення виконавчих дій по зведеному виконавчому провадженню про стягнення з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості на користь фізичних і юридичних осіб; вчинення певних дій в рамках зведеного виконавчого провадження; здійснення в порядку глави 15 КПК України тимчасового доступу до оригіналів документів зведеного виконавчого провадження про стягнення з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості на користь фізичних і юридичних осіб з вилученням завірених копій документів, які стосуються періоду з липня 2015 року по листопад

2015 року.

Листом від 14 вересня 2018 року Солом`янське УН ГУ НП у м. Києві повідомило представника МПП «ДЖО» Кобякова В. Є., що клопотання розглянуті в межах повноважень. При цьому вказано, що матеріали заяви підприємства, які були зареєстровані в ЖЕО за №47620 від 20 червня

2018 року, було направлено для розгляду та прийняття рішення до УЗЕ в м. Києві ДЗЕ НПУ, які повернулись до управління поліції 17 липня 2018 року та були направлені до слідчого підрозділу Солом`янського УН ГУ НП у м. Києві для розгляду та прийняття рішення відповідно до вимог статті 214 КПК України. Підстав для внесення відомостей до ЄРДР органом досудового розслідування не встановлено, а за результатами розгляду заяви директора МПП «ДЖО» прийнято рішення про припинення подальшої перевірки і матеріали списано до справи Солом`янського УН ГУ НП у м. Києві.

03 жовтня 2018 року представником потерпілого МПП «ДЖО»

Кобяковим В. Є. начальнику Солом`янського УН ГУ НП у м. Києві направлено клопотання з проханням повідомити про отримання та виконання вказаним управлінням поліції ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду

м. Києва від 20 серпня 2018 року у справі №760/19120/18 та направити на адресу потерпілого (МПП «ДЖО») копію витягу з ЄРДР про внесення відомостей за заявою про злочин від 14 червня 2018 року.

З копії витягу з ЄРДР, який міститься у матеріалах цивільної справи, вбачається, що в ЄРДР 25 жовтня 2018 року зареєстровано кримінальне провадження №12018100090012300 за частиною другою статті 382 КК України на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду

м. Києва, якою зобов`язано уповноважених осіб Солом`янського УН ГУ НП у м. Києві внести до ЄРДР відомості на підставі заяви директор МПП «ДЖО» Жемелка Г. В.

Вказана інформація підтверджується і листом слідчого Солом`янського УП ГУ НП у м. Києві від 16 листопада 2018 року, адресованим Жемелко І. В., в якому вказано, що до управління поліції надійшла ухвала слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва щодо невнесення відомостей за заявою директора МПП «ДЖО» до ЄРДР, а 25 жовтня 2018 року вказані відомості внесені до реєстру за №12018100090012300, клопотання прийнято до уваги.

16 листопада 2018 року представником потерпілого МПП «ДЖО»

Кобяковим В. Є. слідчому судді Солом`янського районного суду м. Києві подано скаргу на бездіяльність слідчого (іншої уповноваженої особи) Солом`янського УП ГУ НП у м. Києві в порядку статті 303 КПК України, в якій ставилось питання про зобов`язання відповідальних осіб вказаного слідчого управління розглянути клопотання представника потерпілого № 1

від 22 серпня 2018 року та клопотання № 2 від 23 серпня 2018 року в порядку та строки, визначені статтею 220 КПК України.

19 січня 2019 року представником потерпілого МПП «ДЖО» Кобяковим В. Є. до Солом`янського УП ГУ НП у м. Києві направлено клопотання № 3, в якому він просив повідомити потерпілому про здійсненні слідчим у кримінальному провадженні слідчі і процесуальні дії, спрямовані на виконання клопотань

№ 1 та 2, а також зазначити про дату, час та місце проведення певної дії і прийняте процесуальне рішення.

Листом Солом`янського УП ГУ НП у м. Києві від 12 лютого 2018 року, адресованим МПП «ДЖО», повідомлено, що подане в рамках кримінального провадження №12018100090012300 клопотання розглянуто та прийнято до уваги під час здійснення досудового розслідування, на даний час досудове розслідування триває, проводяться заходи, спрямовані на повне, всебічне та об`єктивне розслідування, зокрема направлено запити про надання інформації і копій документів.

20 лютого 2019 року ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва у справі №760/31062/18 за результатами розгляду скарги представника МПП «ДЖО» Кобякова В. Є., скаргу задоволено, а уповноважених службових осіб Солом`янського УП ГУ НП у м. Києві, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні №12018100090012300, зобов`язано розглянути подані ОСОБА_1 клопотання про проведення процесуальних дій за № 1 від 22 серпня

2018 року та за № 2 від 23 серпня 2018 року у строки і спосіб, визначені статтею 220 КПК України.

15 квітня 2019 року МПП «ДЖО» за підписом директора Жемелка І. В. керівнику Київської місцевої прокуратури № 9 направлено скаргу в порядку статті 308 КПК України на недотримання розумних строків начальником слідчого відділу та слідчим Солом`янського УП ГУ НП у м. Києві у кримінальному провадженні № 12018100090012300, в якій ставилось питання про надання начальнику вказаного відділу та слідчому у вказаному провадженні обов`язкових до виконання вказівок щодо конкретно визначених строків погоджених слідчим процесуальних та інших дій відповідно до клопотань № 1 та № 2.

Листом від 24 квітня 2019 року Київська місцева прокуратура № 9 повідомила ОСОБА_2 , що на виконання вимог статті 308 КПК України першим заступником Київської місцевої прокуратури № 9 надано вказівки процесуальному керівнику про проведення слідчих дій, досудове розслідування триває.

19 січня 2019 року начальнику Слідчого управління ГУ НП у м. Києві від потерпілого МПП «ДЖО», за підписом директора підприємства Жемелко І. В. та представника - ОСОБА_1 , направлено скаргу на протиправну бездіяльність начальника СВ Солом`янського УП ГУ НП у м. Києві та слідчих цього управління поліції у кримінальних провадженнях, у тому числі

№ 12018100090012300, у якій ставилось питання про здійснення перевірки вказаних ним у скарзі кримінальних проваджень на предмет дотримання вимог КПК України, здійснення перевірки службової діяльності начальника слідчого відділу щодо контролю за діяльністю слідчих та у кримінальних провадженнях та вжиття заходів реагування, здійснення службової перевірки діяльності слідчих у кримінальних провадженнях.

Листом від 21 травня 2019 року заступник начальника відділу СУ ГУ НП у

м. Києві повідомив представника МПП «ДЖО» Кобякова В. Є. про те, що досудове розслідування вказаних у скарзі кримінальних проваджень, у тому числі і №12018100090012300, доручено слідчому Солом`янського УП ГУ НП у м. Києві Мельнику С. П., керівництво Солом`янського УП ГУ НП у м. Києві зобов`язано активізувати досудове розслідування у кримінальних провадженнях, вжити вичерпних заходів щодо всебічного, повного та неупередженого дослідження їх обставин і прийняття законного процесуального рішення.

20 квітня 2019 року начальнику Департаменту внутрішньої безпеки НП України від потерпілого МПП «ДЖО», за підписом директора підприємства Жемелко І. В. та представника - ОСОБА_1 , направлено заяву про злочинні дії та бездіяльність начальника СВ Солом`янського УП ГУ НП у

м. Києві у певних кримінальних провадженнях, у тому числі і №12018100090012300.

Листом від 08 травня 2019 року начальник Київського міського управління Департаменту внутрішньої безпеки НП України повідомив представника МПП «ДЖО» Кобякова В. Є. про те, що заява направлена для розгляду до керівництва СУ ГУ НП у м. Києві, а листом СУ ГУ НП у м. Києві від 28 травня 2019 року ОСОБА_1 поінформовано, зокрема про те, що досудове розслідування кримінального провадження триває, надано письмові вказівки до Солом`янського УП ГУ НП у м. Києві, а процесуальне керівництво досудовим розслідуванням здійснюється Київською місцевою прокуратурою №9.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва

від 02 липня 2019 року у справі №760/2948/19 задоволено клопотання представника потерпілого МПП «ДЖО» Кобякова В. Є., встановлено слідчому Солом`янського УП ГУ НП у м. Києві, який розслідує кримінальне провадження №12018100090012300, строк 14 днів для проведення процесуальних дій, зазначених у клопотаннях представника потерпілого, тому числі щодо направлення запитів до відділу ПВР УДВС ГТУЮ у м. Києві, департаменту ДВС МЮ України, отримання попередніх пояснень та показань старшого державного виконавця Бялого М. Г. та начальника відділу Квантеміра В. І., здійснення тимчасового доступу до виконавчого провадження та зведеного виконавчого провадження.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва

від 10 липня 2019 року у справі №760/8490/19 розглянуто клопотання потерпілого МПП «ДЖО» про тимчасовий доступ до документів виконавчого провадження ВП №48304119 та відмовлено у його задоволенні, оскільки з наданих до суду від ВПВР УДВС ГТУЮ у м. Києві документів встановлено, що виконавче провадження знищено через закінчення строку зберігання відповідно до акта від 20 березня 2019 року.

05 серпня 2019 року слідчому судді Солом`янського районного суду м. Києва, начальнику Солом`янського УП ГУ НП у м. Києві, начальнику ГУ НП України у м. Києві від потерпілого МПП «ДЖО», за підписом директора підприємства Жемелко І. В., направлено клопотання з проханням повідомити інформацію про дату надходження до УП ухвали слідчого судді від 02 липня 2019 року та про виконання вказаного рішення.

Листом Солом`янського районного суду м. Києва від 04 вересня 2019 року МПП «ДЖО» повідомлено про дату направлення ухвали у справі №760/2948/19 до Солом`янського УП ГУ НП у м. Києві. Відповіді від інших суб`єктів, як вказано у позові, до МПП «ДЖО» не надходило і матеріали справи таких не містять.

23 серпня 2019 року за підписом директора МПП «ДЖО» Жемелко І. В., а

09 жовтня 2019 року за підписом представника Кобякова В. Є. керівнику Київської місцевої прокуратури № 9 направлено скарги в порядку статті

308 КПК України на недотримання розумних строків начальником СВ Солом`янського УП ГУ НП у м. Києві та слідчим цього управління у кримінальному провадженні №12018100090012300.

Листом від 17 жовтня 2019 року Київська місцева прокуратура № 9 повідомила ОСОБА_1 про розгляд скарги, а також про те, що хід досудового розслідування кримінального провадження перебуває на контролі прокуратури.

08 листопада 2019 року слідчим СВ Смілянського ВП ГУ НП у Черкаській області за дорученням слідчого Солом`янського УП ГУ НП у м. Києві проведено допит директора МПП «ДЖО» ОСОБА_2 в якості потерпілого у кримінальному провадженні №12018100090012300.

19 листопада 2019 року представником потерпілого МПП «ДЖО»

Кобяковим В. Є. прокурору м. Києва та в копії керівнику Київської місцевої прокуратури №9 направлено скаргу в порядку статті 25 Закону України «Про прокуратуру» та статті 308 КПК України щодо недотримання розумних строків, в якій серед іншого вказувалось про формальне ставлення слідчого Солом`янського УП ГУ НП у м. Києві до виконання своїх повноважень при наданні доручення слідчому іншого слідчого підрозділу на проведення допиту директора підприємства, ініціювання проведення службової перевірки.

Листом від 27 листопада 2019 року прокуратура м. Києва повідомила ОСОБА_1 , що його скарга направлена для розгляду до Київської місцевої прокуратури № 9.

Листами від 25 листопада та від 02 грудня 2019 року, які є аналогічними за змістом, Київська місцева прокуратура № 9 повідомила ОСОБА_1 про результати розгляду його скарг та поінформувала, що за результатами проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12018100090012300 СВ Солом`янського УП ГУ НП України у м. Києві

25 жовтня 2019 року на підставі абзацу 14 частини першої статті 284 КПК України винесено постанову про закриття кримінального провадження.

Копією постанови старшого слідчого СВ Солом`янського УП ГУ НП у м. Києві Мельника С. П. від 25 жовтня 2019 року підтверджується, що кримінальне провадження №12018100090012300 від 23 жовтня 2013 року за частиною другою статті 382 КК України закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України. У постанові вказано, що в ході проведення досудового розслідування проведено ряд слідчих дій, складу кримінального правопорушення не встановлено, ознаки які б свідчили про вчинення злочину відсутні.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва

від 16 березня 2021 року у справі № 760/27461/20 задоволено скаргу представника потеплілого МПП «ДЖО» Кобякова В. Є. на вказану вище постанову слідчого про закриття кримінального провадження, а оскаржувану постанову скасовано.

Отже судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 , працюючи на посаді юриста МПП «ДЖО», здійснював ряд дій, спрямованих на захист прав та інтересів підприємства як потерпілого у кримінальному провадженні №12018100090012300, у тому числі здійснював підготовку, подання ряду документів як за підписом директора підприємства, так і за своїм - як представника потерпілого, до органів досудового розслідування, прокуратури та суду, здійснював представництво потерпілого у кримінальному провадженні. На підставі відповідних скарг представника потерпілого МПП «ДЖО» Кобякова В. Є. слідчими суддями Солом`янського районного суду

м. Києва здійснювався судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, що прямо передбачено положеннями КПК України.

Також судами установлено, що 24 січня 2019 року директором МПП «ДЖО» видано наказ № 240119 «Про встановлення додаткової заробітної плати юристу МПП «ДЖО» ОСОБА_1 у формі однократної премії на умовах вчинення процесуальних дій у КП ЄРДР №12018100090012300 від 25 жовтня 2018 року», з яким позивач був ознайомлений того ж дня, про що свідчить його підпис.

Наказом встановлено юристу ОСОБА_1 додаткову заробітну плату у формі однократної премії у розмірі 1,5% від суми 3 229 498,99 грн, що привласнила ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», на умовах досягнення визначених наказом результатів - ініціювання та вчинення юристом певних процесуальних дій у КП ЄРДР №12018100090012300, виконання відповідних процесуальних дій слідчим у кримінальному провадженні та їх процесуальним оформленням слідчим відповідно до вимог КПК України. У наказі прямо зазначено умови пунктів 1.1.-1.4., по яких мають бути досягнуті результати, що буде підставою для нарахування і виплати додаткової заробітної плати. Зокрема, підставою для нарахування та виплати додаткової заробітної плати юристу мало бути виконання слідчим у кримінальному провадженні процесуальних (слідчих) дій, ініційованих юристом МПП «ДЖО» Кобяковим В. Є., для відшукання та отримання доступу до письмових доказів (документи виконавчого провадження ВП №48304119 та зведеного виконавчого провадження про стягнення з ПАТ «Фінанси та Кредит») шляхом направлення запитів та здійснення тимчасового доступу та/або обшуку із складанням відповідних документів про їх виконання - протоколи слідчого, тощо за наслідками проведення цих дій, а також отримання слідчим попередніх пояснень та/або показів старшого державного виконавця

Бялого М. Г. і начальника відділу Кантеміра В. І.

У зв`язку з вчиненням ОСОБА_1 всіх можливих процесуальних дій для отримання додаткової заробітної плати він склав та подав на розгляд роботодавцю доповідну записку від 10 жовтня 2019 року про призначення та виплату йому у листопаді 2019 року додаткової заробітної плати у сумі 48 422,00 грн.

Однак, у нарахуванні та виплаті вищевказаної додаткової заробітної плати директором підприємства було відмовлено внаслідок невиконання умов її отримання - недосягнення кінцевої мети ініційованих юристом процесуальних дій.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункти 8, 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме - у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами.

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зазначено, що «шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України)».

У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зроблений висновок, що «застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування».

Згідно із вимогами статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Відповідно до положень частини третьої статті 12 ЦПК України, частини першої статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду

від 08 лютого 2021 року у справі № 554/5007/18 (провадження

№ 61-4296св19).

Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 в рамках своїх трудових обов`язків здійснював процесуальні дії в інтересах свого роботодавця відповідно до норм КПК України.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилався на наявність збитків у формі упущеної вигоди за пунктом 2 частини другої статті 22 ЦК України, яка була наслідком неправомірних дії/бездіяльність відповідачів, в тому числі встановлених ухвалами слідчих суддів, та вказував на порушення його права громадянина України на працю та оплату праці відповідно до законодавства за домовленістю з роботодавцем.

Відмовляючи у позові місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано виходив з того, що позивач не довів достатніми та допустимими доказами факту заподіяння йому шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між зазначеними діяннями відповідачів та можливим настанням шкоди.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судами правильно застосовані.

Так, судами установлено, що позивачу не було заподіяно шкоди протиправною (незаконною) бездіяльністю органу досудового розслідування та органів прокуратури майнової шкоди (збитків), оскільки він не був учасником відносин із зазначеними органами.

Неотримання апелянтом доходу у формі додаткової заробітної плати у сумі 48 422,00 грн - це його взаємовідносини із роботодавцем, які передбачені певним договором.

Отже судами попередніх інстанцій встановлена відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (статті 11 ЦК України).

При цьому, суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що наявність ухвал слідчих суддів Солом`янського районного суду м. Києва за скаргами представника потерпілого МПП «ДЖО» на бездіяльність слідчого/уповноважених осіб органу досудового розслідування в рамках кримінального провадження №12018100090012300, в тому числі і за скаргами щодо невнесення відомостей про злочин до ЄДРД і щодо нерозгляду клопотань у строки, визначені статтею 220 КПК України, та ін., не свідчить про порушення цивільного права чи інтересу позивача, заподіяння йому шкоди.

З огляду на вказане колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між діями органів держави (в тому числі ГУ НП у

м. Києві, прокуратури м. Києва) та збитками (упущеною вигодою), які позивач зазнав у зв`язку з відмовою роботодавця провести нарахування та виплату йому додаткової заробітної плати у формі однократної премії згідно з наказом від 24 січня 2019 року, а також відсутність підстав для стягнення моральної шкоди.

Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не перевірили дії та бездіяльність відповідачів на предмет відповідності вимогам законів, на які позивач посилався у позові у кореспонденції з наявними у справі доказами: матеріалами кримінального провадження № 12300, листами відповідачів та ухвалами слідчих судів, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, а також зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.

Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать правовим позиціям, викладеним у постановах Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 638/6944/16-ц, провадження № 61-2986св18, від 11 липня 2018 року у справі № 638/12259/16, провадження № 61?14157св18, від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17, провадження № 12-208гс18, від 27 січня 2020 року у справі № 577/3791/18, провадження № 61-12910св19, від 27 травня 2020 року у справі 585/724/19, провадження № 61-18673св19, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, провадження № 14-473цс18, від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15, провадження № 12-15гс19, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, провадження № 12-161гс19, на які посилається заявник.

Таким чином, доводи касаційної скарги, які є подібними доводам апеляційної скарги, мотивована відповідь на які надана судом апеляційної інстанції, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі

№ 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) вказала, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

Однакове застосування законузабезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед закономта правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому їх відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 травня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович