Рішення

від 15.02.2022 по справі 753/11613/21

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/11613/21

провадження № 2/753/1103/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2022 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Гусак О.С., з секретарем судового засідання Осадчуком С.В., за участю позивача ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_2 , розглянувши у загальному позовному провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАРІУМ ПЛЮС» про стягнення заборгованості та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

у червні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАРІУМ ПЛЮС» (далі - ТОВ «АКВАРІУМ ПЛЮС», відповідач) про стягнення заборгованості та відшкодування моральної шкоди.

Позов обґрунтував тим, що працював на посаді заступника директора ТОВ «АКВАРІУМ ПЛЮС» з 16 вересня 2019 року, переведений на посаду директора з 25 вересня 2019 року та був звільнений з роботи за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України (наказ № 5-К від 19 лютого 2020 року). Суми, належні позивачу за відпрацьований час відповідачем не були сплачені. В добровільному порядку відповідач нараховану але не виплачену заробітну плату не виплатив, в зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Внаслідок невиконання відповідачем вимог трудового законодавства та непроведення з ним повного розрахунку при звільненні йому завдано моральної шкоди, яку позивач обґрунтовує тим, що у зв`язку з бездіяльністю відповідача було порушено його звичайний уклад життя, було завдано моральних страждань, які виражались в переживаннях, пов`язаних з необхідністю звернення до суду за захистом свого порушеного права, крім того ця обставина вкрай негативно вплинула на матеріальне становище як позивача так і його близьких.

На підставі викладеного, ОСОБА_1 (з урахуванням вимог уточненої позовної заяви) просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з ТОВ «АКВАРІУМ ПЛЮС» на його користь кошти у сумі 339 567 грн 05 коп., з них: заборгованість по заробітній платі в розмірі 77050 грн 95 коп, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 203 500 грн, 7620 грн - компенсації за невикористану щорічну відпустку, 1396 грн 10 коп. компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати та моральну шкоду у розмірі 50000 грн.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 16 червня 2021 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків п`яти днів з дня вручення вказаної ухвали.

26 липня 2021 року від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 9 серпня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження в підготовче судове засідання на 15 вересня 2021 року.

15 вересня 2021 року в судове засідання прибув позивач. Представник відповідача в підготовче засідання не прибув, розгляд справи було відкладено у зв`язку з першою неявкою відповідача на 27 жовтня 2021 року.

27 жовтня 2021 року сторони в судове засідання не прибули, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Розгляд справи відкладено на 22 листопада 2021 року.

22 листопада 2021 року в судове засідання з`явився ОСОБА_1 , проти закриття підготовчого засідання не заперечував. Представник відповідача в підготовче засідання не з`явився, хоча про розгляд справи повідомлявся належним чином, відзив на позовну заяву не подав.

Протокольною ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 22 листопада 2021 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до розгляду по суті на 17 січня 2022 року.

17 січня 2022 року в судове засідання прибув позивач та його представник ОСОБА_2 . Представник відповідача до суду не прибув, причини неявки не повідомив. Розгляд справи відкладено на 16 лютого 2022 року у зв`язку з підготовкою до судових дебатів.

16 лютого 2022 року в судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив задовольнити. Представник позивача підтримав позицію довірителя. Представник відповідача засідання не з`явився, хоча суд вжив усіх заходів для його повідомлення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін суд приходить до наступних висновків.

ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ «АКВАРІУМ ПЛЮС», а саме був прийнятий на посаду заступника директора з 16 вересня 2019 року.

25 вересня 2019 року був переведений на посаду директора.

19 лютого 2020 року позивач звільнений з займаної посади за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП (а.с. 8).

Позивач зазначає, що при звільненні з ним не був проведений повний розрахунок.

Згідно довідки про доходи ОСОБА_1 , вбачається, що заробітна плата за період з вересня 2019 року по лютий 2020 року позивачу не виплачувалася (а.с.27).

Відповідно до ст.43 Конституції України, гарантовано право кожного на належні безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 21 ЗУ «Про працю» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно ст. 22 ЗУ «Про працю» суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст. ст. 115, 116 КЗпП України заробітна плата повинна сплачуватися двічі на місяць. При звільненні працівника виплата всіх сум, належать йому від підприємства провадиться в день звільнення.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Як вбачається з довідки про доходи виданої ОСОБА_1 від 4 серпня 2020 року позивачу не виплачували протягом останніх шести місяців, що передували звільненню, заробітну плату у наступних розмірах: з вересня 2019 року по лютий 2020 року у розмірі 95715 грн 48 коп. з яких утримано 18664 грн 53 коп.

Сума розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з лютого 2020 по січень 2021 року (період за який просив стягнути позивач) становить 203 500 грн.

Нарахування компенсації за затримку виплати заробітної плати роботодавцям здійснюється відповідно до Закону України № 2050 від 19 листопада 2000 року «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» з відповідними змінами (далі - Закон) і Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок № 159).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону № 2050 компенсації підлягає грошовий дохід (разом із сумою індексації), який одержується у гривнях на території України та не має разового характеру.

Згідно п. 4 Порядку №° 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованої, але вчасно невиплаченої заробітної плати за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. У разі якщо індекс споживчих цін наростаючим підсумком не перевищує 100 %, компенсація не нараховується.

Для визначення суми компенсації індекс споживчих цін обчислюється шляхом множення щомісячних індексів споживчих цін, які публікуються Держстатом України за період невиплати заробітної плати. Індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується заробітна плата, до розрахунку не включається.

Оскільки, під час розгляду справи встановлено, що позивачу у день звільнення не було виплачено заробітну плату, що не спростовано відповідачем, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача заборгованості по заробітній платі у розмірі 77050 грн 95 коп., 203 500 грн середнього заробітку у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати у розмірі 1396 грн 10 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Згідно п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки.

Позивач просив стягнути компенсацію за 12 календарних днів відпустки у розмірі 7620 грн (18500*12:(366-11)=625,35*12.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про необхідність стягнення вказаної суми на користь позивача.

Крім того, внаслідок протиправних дій відповідача ОСОБА_1 завдано моральної шкоди, яка полягає у тому, що було порушено звичний для нього уклад життя, завдано моральних страждань, які виразились в переживаннях, пов`язаних з необхідністю звернення до суду за захистом свого порушеного права, крім того ця обставина вкрай негативно вплинула на матеріальне становище позивача та його близьких.

Стаття 23 ЦК України передбачає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року з відповідними змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У пункті 9 роз`яснено, що відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власного ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

З урахуванням зазначеного та конкретних, наведених вище обставин, суд погоджується з доводами позивачки у частині заподіяння їй моральної шкоди, однак з врахуванням вимог розумності і справедливості вважає, що її розмір становить 2 000 грн.

Будь-яких заперечень по суті позовних вимог відповідачем суду не надано.

Оцінюючи належність допустимість доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що відповідач не здійснив виплату нарахованої, проте невиплаченої заробітної плати позивачу в день його звільнення з займаної посади, суд вважає, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 81, 133, 258, 259, 264, 268, 265, 212 -218, 280, 354 ЦПК України, ст.ст. 47, 115-117 КЗпП України, суд,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАРІУМ ПЛЮС» про стягнення заборгованості та відшкодування моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Акваріум Плюс» (ЄДРПОУ 37616876), м. Київ, вул. Бориспільська, 26-Д) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість по заробітній платі в розмірі 77050 грн 95 коп, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 203 500 грн, 7708 грн 68 коп. - компенсації за невикористану щорічну відпустку, 3832 грн 77 коп компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати та 2000 грн моральної шкоди.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Акваріум Плюс» (ЄДРПОУ 37616876, м. Київ, вул. Бориспільська, 26-Д) на користь держави, судовий збір в розмірі 908 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Акваріум Плюс» (ЄДРПОУ 37616876, м. Київ, вул. Бориспільська, 26-Д) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 2152 грн 63 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засідання під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.С. Гусак