Постанова

від 19.05.2022 по справі 160/16148/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 травня 2022 року м. Дніпросправа № 160/16148/21

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів:

судді - доповідача Чумака С.Ю.,

суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу приватного підприємства «Днепр Пром Снаб»

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року у справі № 160/16148/21 (суддя І інстанції Єфанова О.В.)

за позовом приватного підприємства «Днепр Пром Снаб» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській (відповідач-1) та Державної податкової служби України (відповідач-2)

про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язати вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ, РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ, ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

-визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 18.05.2021 № 8777 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість приватному підприємству "Днепр Пром Снаб";

- зобов`язати Державну податкову службу України відновити позивачу в системі електронного адміністрування ПДВ облікові дані та записи рахунків інтегрованої картки, реєстраційний ліміт (сума податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних), який був станом на 18.05.2021, шляхом збільшення реєстраційної суми в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржене рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

В обґрунтування скарги зазначив, що позивач фактично був позбавлений права користуватися власним рахунком у Системі електронного адміністрування ПДВ, використовувати податковий ліміт для здійснення господарських операцій та подавати податкові декларації з ПДВ, оскільки з квітня 2020 по квітень 2021 року на податковий ліміт, який належить позивачу у вказаній Системі, був накладений арешт. Відтак цей період не може бути зарахований до 12 послідовних податкових місяців, протягом яких платник податку подавав контролюючому органу декларацію, яка свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

У відзиві відповідач-1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ВИЗНАЧЕНІ ВІДПОВІДНО ДО НИХ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року, яке набрало законної сили 5 лютого 2021 року, у справі № 160/7820/20 частково задоволено адміністративний позов Приватного підприємства «Днепр Пром Снаб» до Державної податкової служби України, Державної фіскальної служби України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії:

- визнано протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо не зняття арешту з сум ліміту ПДВ Приватного підприємства «Днепр Пром Снаб» в системі електронного адміністрування ПДВ;

- зобов`язано Державну податкову службу України зняти арешт з сум ліміту ПДВ Приватного підприємства «Днепр Пром Снаб» в системі електронного адміністрування ПДВ. (а.с. 19-24)

У зазначеній справі судом встановлено, що 7 квітня 2020 року Державна податкова служба України отримала супровідний лист Печерського районного суду м. Києва від 30.03.2020 № 757/12849/20-к, яким направлено завірену належним чином копію ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23.03.2020 у справі №757/12849/20-к (провадження № 1-кс-15989/20 про накладення арешту на кошти-суми ПДВ в СЕА ПДВ (ліміт ПДВ) по ПП «Днепр Пром Снаб» із забороною використовувати або будь-яким чином відчужувати вищезазначене майно. На підставі зазначеної ухвали податковим органом накладено арешт на ліміт ПДВ в СЕА ПДВ (ліміт ПДВ).

10 квітня 2020 року позивачу стало відомо про накладення арешту на грошові кошти останнього в AT «Райфайзен Банк Аваль» та AT «ПриватБанк» на підстав ухвал Печерського районного суду м. Києва від 23.03.2020 у справах № 757/12830/20-к та № 757/12836/20-к, у зв`язку з чим представник позивача звернувся із запитом до Печерського районного суду м. Києва з питання, чи дійсно 23.03.2020 у справах № 757/12830/20-к та № 757/12836/20-к постановлено ухвали про накладення арештів на грошові кошти ПП «Днепр Пром Снаб».

У подальшому ПП «Днепр Пром Снаб» стало відомо, що ДФС України на підставі ухвал Печерського районного суду м. Києва від 23.03.2020 у справі № 757/12857/20-к (провадження № 1-кс-15997/20) та у справі № 757/12849/20-к (провадження № 1-кс-15989/20) було накладено арешт ліміту ПДВ ПП «Днепр Пром Снаб» в СЕА ПДВ, у зв`язку з чим представником позивача здійснено адвокатський запит до ДФС України та ДПС України.

Листом від 15.05.2020 № 16160/6/99-00-08-03-02-06 відповідач-1 Державна податкова служба України повідомила позивача, що питання щодо накладення/скасування арешту на суми лімітів ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ не належить до компетенції ДПС, у зв`язку з чим рекомендовано звернутися до Державної фіскальної служби України.

Листом від 19.05.2020 № 1780/6/99-99-03-03-03-15 відповідач-2 Державна фіскальна служба України повідомила позивача, що підставою накладення арешту ліміту ПДВ в СЕА ПДВ є ухвали Печерського районного суду м. Києва від 23.03.2020 у справі № 757/12857/20-к (провадження № 1-кс-15997/20) та у справі № 757/12849/20-к (провадження № 1-кс-15989/20), однак надати копії документів відповідач-2 відмовив через відсутність законодавчих підстав та повідомлено позивача про можливість перегляду зазначених документів в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Голова Печерського районного суду м. Києва надав відповідь представнику позивача від 29.05.2020 № 1957/-20, в якій повідомив, що проведеною перевіркою даних комп`ютерної програми «Діловодство-3» встановлено, що слідчим суддею за результатами розгляду проваджень № 757/12857/20-к та № 757/12849/20-к постановлено судові рішення, якими права інтереси та обов`язки ПП «Днепр Пром Снаб» не вирішувалися. Враховуючи викладені обставини, 29.05.2020 судом було подано заяву про вчинення злочину до Офісу Генерального прокурора з приводу неправомірного використання підробленого судового рішення Печерського районного суду м. Києва.

18 червня 2020 року представник позивача звернувся до Державної податкової служби України щодо скасування арешту ліміту коштів-сум ПДВ в системі електронного адміністрування.

Листом від 03.07.2020 №20934/6/99-00-04-01-04-06 Державна податкова служба України зазначила, що наказом ДПС України від 20.05.2020 № 217 затверджено Порядок, що визначає механізм вирішення питань щодо виконання судових рішень стосовно накладення/зняття арешту на активи суми ліміту ПДВ у СЕА ПДВ. Згідно з означеним наказом, механізм вирішення питань щодо виконання судових рішень стосовно накладення/зняття арешту на активи суми ліміту ПДВ в СЕА ПДВ у ДПС України виник лише 20.05.2020, до цього накладення/зняття арешту на активи - суми ліміту ПДВ в СЕА ПДВ здійснювалося ДФС. ДПС України повідомило позивача, що отримало від ДФС України листи від 17.06.2020 № 2611/5/99- 99-04-02-01-16, № 2610/5/99-99-04-02-01-16, якими надіслано листи Печерського районного суду міста Києва від 29.05.2020 № 1908/20, № 1957/20 про те, що слідчим суддею за результатами розгляду проваджень № 757/12857/20-к, № 757/12849/20-к постановлено судові рішення, якими права, інтереси та обов`язки, зокрема, ПП «Днепр Пром Снаб» не вирішувалися.

У квітні 2021 року позивачем подано уточнюючі декларації за грудень 2020 року, в якій відображено податковий кредит в розмірі 424567 грн, та січень 2021 року, в якій відображено податковий кредит в розмірі 424567 грн. (а.с. 36-49)

Уточнюючі декларації подані в письмовому вигляді, що підтверджується квитанцією та описом вкладення поштового відправлення, у зв`язку з тим, що суми ліміту ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ в Державній фіскальній службі України були арештовані. (а.с. 71-73)

На виконання судового рішення у справі № 160/7820/20 арешт суми ліміту ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ був скасований, проте Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийнято Рішення від 18.05.2021 № 8777 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивачу. (а.с. 16-17)

Підставою такого рішення згідно з п.п. «г» п. 184.1 ст. 184 ПК України зазначено подання особою, зареєстрованою як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців з квітня 2020 року по березень 2021 року декларацій (податкових розрахунків), які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Не погоджуючись з анулюванням реєстрації платника податку на додану вартість, позивач звернувся з позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не був позбавлений можливості подати уточнюючі декларації шляхом надсилання поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення в період дії арешту. Крім того, позивачем взагалі не надано докази направлення уточнюючих декларацій за грудень 2020 року, за січень 2021 року. Посилання позивача на лист Укрпошти, як доказ направлення вказаних уточнюючих декларацій судом не приймаються, оскільки вказаний лист не підтверджує саме направлення вищевказаних уточнюючих декларацій.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ РЕГУЛЮЮТЬ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ, ТА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ СУДОМ

1.Стосовно анулювання реєстрації платника податку на додану вартість визначено у розділі V ПК України та Положенні про реєстрацію платників.

Питання процедури анулювання реєстрації платника податку на додану вартість визначено у розділі V ПК України та Положенні про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 №1130 (надалі за текстом Положення № 1130).

Згідно з п. 5.1 Положення № 1130 передбачено, що реєстрація діє до дати анулювання, яке відбувається у випадках, визначених п. 184.1 ст. 184 ПК України.

Відповідно до п.п. «г» п. 184.1 ст.184 ПК України, який став правовою підставою для винесення оскаржуваного рішення, та пп. «г» п. 5.1 Положення № 1130 реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

За змістом п. 184.2 ст. 184 ПК України анулювання реєстрації на підставі, визначеній у підпункті «а» пункту 184.1 цієї статті, здійснюється за заявою платника податку, а на підставах, визначених у підпунктах «б»-«з» п. 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного контролюючого органу.

Відповідно до п. 5.2 розділу V Положення № 1130 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при розгляді питання анулювання реєстрації згідно з підпунктом «г» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу (підпункт «г» пункту 5.1 цього розділу) 12 місяців визначаються із урахуванням того, що: не враховується місяць, в якому проведено реєстрацію особи платником ПДВ, якщо особа зареєстрована платником ПДВ з дня іншого ніж перший день календарного місяця; включаються останні 12 послідовних податкових місяців, за які подані податкові декларації (у разі подання декларацій) або сплив строк подання податкових декларацій (у разі неподання декларацій) до отримання чи складання контролюючим органом документа, який є підставою для анулювання реєстрації.

За змістом пункту 5.5 розділу V Положення № 1130 анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу може бути здійснене на підставах, визначених у підпунктах «б» - «з» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу (підпункти «б» - «з» пункту 5.1 цього розділу).

Контролюючі органи здійснюють постійний моніторинг платників ПДВ, включених до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у разі існування відповідних підстав.

Рішення про анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей). Такими документами є, зокрема, довідка про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава - підпункт «г» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу). У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником ПДВ та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до контролюючого органу, загальні обсяги постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку).

Згідно з пунктом 5.6 розділу V Положення № 1130 за наявності зазначених підтвердних документів (відомостей) контролюючий орган за місцем перебування на обліку платника податків приймає рішення про анулювання реєстрації особи - платника ПДВ незалежно від здійснення контролюючим органом документальних та камеральних перевірок такої особи і їх результатів, а також обов`язку такої особи бути зареєстрованою та/або нараховувати чи сплачувати податок на додану вартість відповідно до законодавства.

Рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за самостійним рішенням контролюючого органу оформляється за формою № 6-РПДВ (додаток 5). Таке рішення складається у двох примірниках комісією, утвореною відповідно до розпорядження контролюючого органу, та підписується керівником контролюючого органу. У рішенні про анулювання реєстрації платника ПДВ обов`язково вказуються підстави (одна або декілька) для такого анулювання з посиланням на відповідні норми Кодексу.

Отже, анулювання реєстрації платника податку за рішенням податкового органу на підставі підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 ПК України можливе за таких обставин: неподання платником податку на додану вартість декларацій з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або подання такої декларації з податку на додану вартість з показниками про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Такі обставини мають підтверджуватись як самими деклараціями з податку на додану вартість, так і довідкою про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстром (переліком) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту у таких деклараціях.

Як зазначалось вище, підставою прийняття оскарженого рішення стало те, що позивач протягом 12 послідовних податкових місяців з квітня 2020 року по березень 2021 року подав податкові декларації з податку на додану вартість, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту, та має за останні 12 календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій 0 гривень, що згідно з п.п. «г» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України є підставою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. Зазначені обставини відповідач підтверджує довідкою від 7 травня 2021 року № 9437/04-36-18-08. (а.с. 60)

Колегія суддів зазначає, що дійсно відповідно до пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Разом з тим, податковий орган, приймаючи оскаржене рішення, не звернув увагу, що період, протягом якого позивач подавав податкові декларації з податку на додану вартість, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту, повністю співпадає з періодом, в якому судовим рішенням у справі № 160/7820/20 визнано протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо не зняття арешту з сум ліміту ПДВ Приватного підприємства «Днепр Пром Снаб» в системі електронного адміністрування ПДВ.

Отже, рішенням суду підтверджено, що в період з квітня 2020 року по березень 2021 року арешт сум ліміту ПДВ позивача в системі електронного адміністрування ПДВ був накладений безпідставно, у зв`язку з чим позивач фактично не міг користуватися зазначеною системою, а відповідно і подавати декларації з відображенням сум податкового кредиту чи податкових зобов`язань. За таких обставин висновок податкового органу, викладений в оскарженому рішенні, є безпідставним, оскільки фактично до такого стану з поданням позивачем податкових декларацій призвела протиправна бездіяльність самого податкового органу.

Крім того, використавши можливість, передбачену п. 50.1 статті 50 Податкового кодексу України позивачем у квітні 2021 року подано уточнюючі декларації за грудень 2020 року та січень 2021 року, в яких відображено податковий кредит в розмірі 424567 грн.

Подання зазначених уточнюючих розрахунків, як зазначено вище, підтверджено позивачем належними доказами, а також не заперечується відповідачем.

При цьому, з огляду на приписи п. 200-1.9 ст. 200-1 Податкового кодексу України колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що він об`єктивно не міг подати уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ до скасування арешту з сум ліміту ПДВ в системі електронного адміністрування, оскільки подання декларації (уточнюючого розрахунку) можливе лише за наявності реєстраційного ліміту.

За інформацією АТ «Укрпошта» відповідний рекомендований лист, яким на адресу відповідача-1 позивачем надіслані зазначені вище уточнюючі розрахунки, вручений уповноваженій особі податкового органу 5 квітня 2021 року. Довідка ж про подання платником ПДВ декларації з ПДВ складена податковим органом 7 травня 2021 року.

Оскільки на момент складання документа (довідки), який став підставою для анулювання реєстрації, фактично були відсутні обставини, з якими норма підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 ПК України пов`язує можливість такого анулювання за рішенням контролюючого органу, висновок суду першої інстанції про законність оскарженого рішеннявідповідача-1 не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, а тому є помилковим.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена Верховним Судом у постанові від 30 травня 2019 року у справі № 826/11485/15.

2.Стосовно зобов`язання відповідача-2 відновити позивачу в системі електронного адміністрування ПДВ облікові дані та записи рахунків інтегрованої картки, реєстраційний ліміт, який був станом на 18.05.2021, шляхом збільшення реєстраційної суми в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Основні принципи функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість визначені статтею 200-1 розділуПодаткового кодексу України.

Так, згідно з п. 2001.1, п. 2001.2 ст. 2001 Податкового кодексу України система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку, в тому числі:

суми податку, що містяться у складених та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних;

суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних;

інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200.1.3 статті 200.1 цього Кодексу.

Платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Для відкриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника.

Пунктом 200-1.8 статті 200-1 Податкового кодексу України визначено, що після анулювання реєстрації платника податку залишок коштів на його рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість перераховується до бюджету, а такий рахунок закривається. Перерахування коштів до бюджету здійснюється на підставі реєстру, який центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника і сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру такий орган перераховує суми податку до бюджету.

Аналогічна за змістом норма наведена в п. 7 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 р. № 569, відповідно до якої, у разі анулювання реєстрації платника податку залишок коштів на його електронному рахунку перераховується до бюджету, а такий рахунок закривається.

Отже, прийняття податковим органом рішення про анулювання реєстрації суб`єкта господарювання як платника податку на додану вартість з невідворотністю спричиняє виникнення низки негативних (несприятливих) для платника податків юридичних наслідків як-то: втрата індивідуального податкового номера, який використовується для сплати податку, припинення дії договору про визнання електронних документів, закриття рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, перерахування до бюджету залишку коштів, наявних на рахунку платника податку на додану вартість у системі електронного адміністрування податку на додану вартість тощо.

Відтак, установлення судом факту протиправності згаданого рішення суб`єкта владних повноважень зумовлює виникнення потреби в обтяженні податкового органу обов`язком усунути всі спричинені рішенням негативні юридичні наслідки та повернути платника податків у первинне правове становище, котре існувало до моменту прийняття незаконного рішення, вчинивши дії з поновлення реєстрації суб`єкта господарювання як платника податку на додану вартість, поновлення дії договору про визнання електронних документів, поновлення функціонування рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відновлення даних рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 17 грудня 2020 року у справі № 820/499/16.

Зазначений висновок Верховного Суду кореспондується з обов`язком адміністративного суду обрати ефективний і такий, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень спосіб захисту прав та інтересів позивача.

Така позиція відповідає і висновкам Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Питання ефективного способу захисту неодноразово розглядалось Європейським судом з прав людини, який, зокрема у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що ст. 13 Конвенції гарантує наявність на національному рівні засобу правового захисту для реалізації прав і свобод, у якій би формі вони не забезпечувалися у національному правовому полі. Суд також підкреслив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

У зв`язку з цим апеляційний суд приходить до висновку, що ефективним способом захисту прав позивача буде зобов`язання ДПС України здійснити відповідні коригування даних в Системі електронного адміністрування ПДВ, зокрема відновити/збільшити суму податку, на яку позивач має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, яка існувала станом на час прийняття незаконного рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ.

Аналогічного висновку при обранні належного та ефективного способу захисту прав платника податку дійшов і Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року (справа № 520/984/19).

При цьому, Верховний Суд у постанові від 21 липня 2020 року у справі № 820/1053/16 дійшов висновку, що відновлення показників в обліковій картці на рахунку платника податку у системі електронного адміністрування ПДВ, а також надання висновків та документів, які необхідні для повернення коштів, на новостворений рахунок платника податків в системі електронного адміністрування ПДВ належить до повноважень саме ДФС України, а з урахуванням реорганізації органів ДФС з 21 серпня 2019 року ці повноваження перейшли до Державної податкової служби України.

Відповідно до ч. 3 ст. 245 КАС України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Таким чином, з метою повного відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, апеляційний суд вважає необхідним зобов`язати Державну податкову службу України відновити позивачу в системі електронного адміністрування ПДВ показник реєстраційного ліміту (сума податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних), який був станом на 18 травня 2021 року, шляхом збільшення реєстраційної суми в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Стосовно стягнення витрат на правничу допомогу апеляційний суд зазначає таке.

До суду першої інстанції надійшла заява про стягнення з відповідача-1 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 тисяч гривень. Зазначена заява підписана Войтенко К.В. як представником позивача. (а.с. 81-84)

На підтвердження надання правничої допомоги до заяви надано: договір про надання правничої допомоги від 03.09.2021 між позивачем та адвокатським бюро «Бейгул та партнери» (далі Договір); Додаткова угода від тієї ж дати; рахунок на оплату від 03.09.2021; прибутковий касовий ордер № 12 від 08.09.2021 на суму 12 000 грн, наказ про прийняття на посаду адвоката адвокатського бюро «Бейгул та партнери» Войтенко К.В., витяг з Єдиного реєстру адвокатів України. (а.с. 85-91)

Відповідно до ч. 4 ст. 59 КАС України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Натомість в матеріалах справи відсутні як ордер, так і довіреність на представництво Войтенко К.В. інтересів позивача в цій справі.

Отже, повноваження Войтенко К.В. як представника позивача у цій справі не підтверджені, а тому у стягненні витрат на професійну правничу допомогу необхідно відмовити.

ВИСНОВОК АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

За таких обставин, переглянувши рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального та порушені норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, а тому рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку із задоволенням позову апеляційний суд стягує з відповідачів в рівних частинах понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору за подання позову та апеляційної скарги в розмірі 5675 грн (позов 2270+апеляційна скарга 3405).

Оскільки справу розглянуто в порядку спрощеного провадження, то відповідно до приписів п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.

На підставі викладеного, керуючись ст. 242, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Днепр Пром Снаб» задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року у справі № 160/16148/21 скасувати.

Адміністративний позов приватного підприємства «Днепр Пром Снаб» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській та Державної податкової служби України про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язати вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 18 травня 2021 року № 8777 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість приватному підприємству "Днепр Пром Снаб";

Зобов`язати Державну податкову службу України відновити позивачу в системі електронного адміністрування ПДВ облікові дані та записи рахунків інтегрованої картки, реєстраційний ліміт (сума податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних), який був станом на 18 травня 2021 року, шляхом збільшення реєстраційної суми в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Стягнути на користь приватного підприємства «Днепр Пром Снаб» (код ЄДРПОУ 36207292) судові витрати зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги в розмірі 2837 (дві тисячі вісімсот тридцять сім) гривень 50 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658).

Стягнути на користь приватного підприємства «Днепр Пром Снаб» (код ЄДРПОУ 36207292) судові витрати зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги в розмірі 2837 (дві тисячі вісімсот тридцять сім) гривень 50 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43005393).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя - доповідачС.Ю. Чумак

суддяС.В. Чабаненко

суддяІ.В. Юрко