Постанова

від 18.05.2022 по справі 440/4186/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2022 року

м. Київ

справа № 440/4186/19

адміністративне провадження № К/9901/32865/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О.О.,

суддів: Блажівської Н.Є., Дашутіна І.В.,

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМК+" до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області, про скасування податкових повідомлень-рішень, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.02.2020, ухвалене у складі головуючого судді Ясиновського І.Г., та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2020, прийняту у складі колегії суддів: Перцової Т.С. (головуючий), Жигилія С.П., Русанової В.Б.

І. Суть спору

1. Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "ОМК+" звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області (далі - ГУ ДПС у Полтавській області), в якому просило суд визнати скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.10.2019:

- № 0009901403, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 178146,25 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 142517,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 35629,25 грн;

- № 0009891403, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 249405,00 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 199524,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 49881,00 грн.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги ТОВ "ОМК+" зазначило, що контролюючим органом безпідставно зроблено висновок про порушення ТОВ "ОМК+" пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пункту 134.1 статті 134, а також пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 ПК України.

3. Наголошувало, що доводи стосовно завищення собівартості продукції на 1010340,00 грн та податкового кредиту на 202068,00 грн не відповідають дійсності, оскільки ґрунтуються на посиланнях про дефектність окремих первинних документів та невстановленні ланцюгу постачання. Звернуло увагу суду про скасування Мінфіном своїм наказом від 30.09.2014 № 987 форми довіреності на отримання ТМЦ, про індивідуальний характер відповідальності кожного з платників. Стосовно безпідставно донарахованого відповідачем доходу у зв`язку з кредиторською заборгованістю, яка не повернута у зв`язку з закриттям суб`єкта господарювання, зауважило, що відповідно до первинних документів та домовленостей позивача з ТОВ "Компанія Еталон 2007" та ОСОБА_1 строк сплати заборгованості не настав, а на вимогу вказаних кредиторів відповідні суми будуть сплачені.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. Судами попередніх інстанцій установлено, що в період з 29.05.2019 по 19.06.2019 проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "ОМК+", підстави та порядок проведення якої позивачем не оспорюються, за результатами якої складено акт від 26.06.2019 № 835/16-31-14-01-10/38132219 (надалі по тексту - Акт перевірки), за висновками якого встановлено наступні порушення позивачем податкового законодавства:

- пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пункту 134.1 статті 134 ПК України, статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", пункту 3 розділу ІІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", пункту 5 П(с)БО 11 "Зобов`язання", пунктів 5 та 7 П(с)БО 15 "Дохід", пункту 6 П(с)БО 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, внаслідок чого підприємством неправомірного визначено показники податкової декларації з податку на прибуток підприємств, наслідком чого стало заниження податку на прибуток всього в розмірі 335621 грн, у тому числі за 2016 рік - 175188 грн, 2017 рік - 110804 грн, за 2018 рік - 43500 грн, у т.ч. за 1 квартал 2018 року - 624 грн, за 2 квартал 2018 року - 6626 грн, за 3 квартал 2018 року - 6285 грн, за 4 квартал 2018 року - 29965 грн, за 1 квартал 2019 року - 6129 грн, 1 квартал 2019 року - 6129 грн (згідно викладеного порушення в акті перевірки);

- пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит всього у сумі 228736 грн, у тому числі за січень 2016 року - 23413 грн, квітень 2016 року - 9024 грн, червень 2016 року - 27114 грн, липень 2016 року - 3503 грн, серпень 2016 року - 27723 грн, вересень 2016 року - 10745 грн, жовтень 2016 року - 10652 грн, листопад 2016 року - 9434 грн, січень 2017 року - 30213 грн, лютий 2017 року 408 грн, березень 2017 року - 19964 грн, квітень 2017 року - 24521 грн, травень 2017 року - 5354 грн, вересень 2018 року - 8055 грн, листопад 2018 року - 6984 грн, грудень 2018 року - 7082 грн, січень 2019 року - 2474 грн, березень 2019 року - 2073 грн.

5. ТОВ "ОМК+" не погодившись з висновками Акту перевірки, оскаржив їх в адміністративному порядку, за результатами якого останній залишено без змін.

6. На підставі висновків акту перевірки, 26.07.2019 контролюючим органом винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 0009901403, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 211481,25 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 169185,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 42296,25 грн;

- № 00098901403, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 419526,25 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 335621,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 83905,25 грн.

7. Не погодившись з такими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

8. Рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 07.10.2019 №4648/6/99-00-08-05-01 скаргу ТОВ "ОМК+" задоволено частково, скасовано податкові повідомлення-рішення від 26.07.2019, а саме:

- № 00098901403 в частині заниження доходу по кредиторській заборгованості перед ФОП ОСОБА_2 , завищення витрати по послугах з передпродажної підготовки товару, наданих ТОВ "Левайс" та в частині заниження доходів від реалізації товарів по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 ;

- № 0009901403 в частині заниження податкового кредиту по послугах з перепродажної підготовки товару, наданих ТОВ "Левайс" та штрафних санкцій у відповідних частинах, а в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення - залишено без змін.

9. На підставі акту перевірки, з урахуванням рішення ДПС України про результати розгляду скарги від 07.10.2019 №4648/6/99-00-08-05-01, відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 0009901403 від 17.10.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 178146,25 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 142517,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 35629,25 грн /а.с. 116-117, том 1/;

- № 0009891403 від 17.10.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 249405,00 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 199524,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 49881,00 грн (а.с. 118-119, том 1).

10. Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

11. Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 10.02.2020 позов задовольнив частково.

12. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 17.10.2019 № 0009901403 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 140802,50 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями 112642,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 28160,50 грн.

13. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 17.10.2019 № 0009891403 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 209225,00 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями 167380,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 41845,00 грн.

14. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

15. Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 17.10.2019 № 0009901403 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковими зобов`язаннями 112642,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 28160,50 грн та від 17.10.2019 № 0009891403 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств за податковими зобов`язаннями 167380,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 41845,00 грн, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем, підтверджено його право на віднесення суми ПДВ до складу податкового кредиту та сум витрат по господарським операціям з ФОП ОСОБА_2 , а також підтверджено правомірність віднесення до складу витрат позивача витрат по господарським операціям з ФОП ОСОБА_3 . Також, за висновком суду першої інстанції заборгованість позивача перед ОСОБА_1 по накладній №1 від 11.08.2012 у розмірі 19181,00 грн не можна вважати простроченою, у зв`язку з чим висновки контролюючого органу у частині необхідності включення до складу доходу її, як суми безнадійної кредиторської заборгованості позивача перед ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи. При цьому, суд зазначив, що встановлене контролюючим органом порушення в частині відхилення даних регістрів кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників податкової звітності не підтверджено відповідачем належними та допустимими доказами.

16. Відмовляючи в задоволенні позовних в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.10.2019 № 0009901403 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковими зобов`язаннями 29875,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 7468,75 грн та від 17.10.2019 № 0009891403 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств за податковими зобов`язаннями 32144,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 8036,00 грн, суд першої інстанції виходив з того, що висновки контролюючого органу про збільшення сум грошового зобов`язання з податку на додану вартість та податку на прибуток позивачу по взаємовідносинах із ФОП ОСОБА_4 є правомірними, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального її підтвердження первинними документами. Крім того, суд зазначив про наявність підстав для включення позивачем до складу доходу за 2018 рік суми безнадійної кредиторської заборгованості перед ТОВ «Компанія Еталон 2007» в розмірі 29206,00 грн, щодо якої минув строк позовної давності.

17. Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 24.09.2020 підтримав позицію суду першої інстанції та за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.

IV. Касаційне оскарження

18. У касаційні скарзі ГУ ДПС у Полтавській області, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також невірної правової оцінки обставин у справі, просить їх рішення у частині задоволених позовних вимог скасувати та у цій частині передати справу на новий розгляд.

19. Як підставу касаційного оскарження відповідач вказав пункти 1 та 4 частини четвертої статті 328 КС України, - застосування судами попередніх інстанцій норми матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи без урахування висновків судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

20. У відзиві на касаційну скаргу представник ТОВ "ОМК+" указує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій винесені законно та обґрунтовано, на підставі всебічного та повного дослідження матеріалів та обставин справи, доводи ж касаційної скарги висновків цих судів не спростовують.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

21. Пункт 44.1 статті 44 ПК України.

22. Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

23. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

24. Підпункт 134.1.1. пункту 134.1. статті 134.

25. Об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

26. Пункт 198.1. статті 198 ПК України

27. До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

28. а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

29. б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

30. в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

31. г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

32. Абзац 1 пункту 198.2. статті 198 ПК України

33. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

34. дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

35. дата отримання платником податку товарів/послуг.

36. Пункт 198.3 статті 198 ПК України

37. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

38. Нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

39. Пункт 198.6 статті 198 ПК України

40. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

41. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

42. Пункт 188.1 статті 188 ПК України.

43. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

44. При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

45. Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

46. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

47. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

48. Частина перша статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

49. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

50. Частина друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

51. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

VI. Оцінка Верховного Суду

52. Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір щодо правомірності винесення контролюючим органом податкових повідомлень-рішень від 17.10.2019 № 0009901403 та № 0009801403.

53. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

54. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

55. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

56. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

57. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

58. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

59. Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.

60. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

61. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

62. У ході розгляду справи суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про правомірність формування позивачем даних податкового обліку за результатом господарських операцій з контрагентами ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 з огляду на те, що факт вчинення спірних операцій підтверджується належними первинними документами складеними за результатом дійсних, реально виконаних правочинів. Оцінюючи облікові документи, надані позивачем щодо цих операцій, суди визнали їх достовірними та достатніми доказами, що підтверджують як спірні операції, так і задекларовані позивачем показники податкового обліку.

63. Cуди відхилили доводи контролюючого органу про допущені позивачем порушення вимог податкового законодавства, які були виявлені під час проведення перевірки, щодо безпідставності формування даних податкового обліку за господарськими операціями з вказаними особами, які не підтверджені належними первинними документами та проведені (оформлені) з контрагентами, які мають ознаки фіктивності та у яких відсутні необхідні умови та ресурси для проведення відповідної господарської діяльності, й дійшли висновку про достовірність задекларованих позивачем даних, а відповідно і про правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість за господарськими операціями проведеними з контрагентами, оскільки такі операції фактично відбулись та є реальними.

64. Так, судами установлено, що між позивачем (Покупець) та фізичною особою ФОП ОСОБА_2 (Продавець) укладено договір купівлі-продажу № 01/04-16 від 01.04.2016, відповідно до умов якого Продавець згідно з замовленням покупця, продає останньому м`ясопродукцію в асортименті згідно з попередньою усною домовленістю обох сторін даного Договору. Базис поставки продукції - склад Покупця. Перехід права власності відбувається в момент передачі товару, що оформляється видатковою накладною. Ціни на поставлену продукцію встановлюються за попередньою домовленістю сторін. Покупець здійснює розрахунок в розмірі 100% від вартості товару на момент поставки товару (а.с. 199-201, т.1).

65. На підтвердження правомірності формування податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_2 позивачем надані такі податкові накладні: №22 від 22 квітня 2016 року на загальну суму 54136,50 грн, у тому числі ПДВ - 9022,75 грн; №113 від 11 червня 2016 року на загальну суму 55420,80 грн, у тому числі ПДВ - 9236,80 грн; №124 від 17 червня 2016 року на загальну суму 23307,10 грн, у тому числі ПДВ - 3884,52 грн; №128 від 21 червня 2016 року на загальну суму 11555,38 грн, у тому числі ПДВ - 1925,90 грн; №133 від 24 червня 2016 року на загальну суму 34780,02 грн , у тому числі ПДВ - 5796,67 грн; № 170, від 08 липня 2016 року на загальну суму 21020,16 грн, у тому числі ПДВ - 3503,36 грн; №171 від 11 липня 2016 року на загальну суму 56646,00 грн, у тому числі ПДВ - 9441,00 грн; №208 від 01 серпня 2016 року на загальну суму 30969,00 грн, у тому числі ПДВ - 5161,50 грн; №227 від 08 серпня 2016 року на загальну суму 53881,20 грн, у тому числі ПДВ - 8980,20 грн; №238 від 15 серпня 2016 року на загальну суму 24843,00 грн, у тому числі ПДВ - 4140,50 грн; № 311 від 22 вересня 2016 року на загальну суму 37600,20 грн, у тому числі ПДВ - 6266,70 грн; №312 від 26 вересня 2016 року на загальну суму 26870,40 грн, у тому числі ПДВ - 4478,40 грн; №367 від 20 жовтня 2016 року на загальну суму 28119,90 грн, у тому числі ПДВ - 4686,65 грн; №366 від 24 жовтня 2016 року на загальну суму 35790,48 грн, у тому числі ПДВ - 5965,08 грн; №401 від 10 листопада 2016 року на загальну суму 8544,60 грн, у тому числі ПДВ - 1424,10 грн; №409 від 14 листопада 2019 року на загальну суму 48061,20 грн, у тому числі ПДВ - 8010,20 грн; №17 від 03 січня 2017 року на загальну суму 25505,94 грн, у тому числі ПДВ - 4250,99 грн; №18 від 11 січня 2017 року на загальну суму 58219,74 грн, у тому числі ПДВ - 9703,29 грн; № 19 від 16 січня 2017 року на загальну суму 39712,18 грн, у тому числі ПДВ - 6618,70 грн; № 34 від 26 січня 2017 року на загальну суму 57837,48 грн, у тому числі ПДВ - 9639,58 грн; №32 від 01 лютого 2017 року на загальну суму 1864,20 грн, у тому числі ПДВ - 310,70 грн; № 64 від 06 лютого 2017 року на загальну суму 585,60 грн, у тому числі ПДВ - 97,60 грн; №98 від 02 березня 2017 року на загальну суму 119785,80 грн, у тому числі ПДВ - 19964,30 грн; а також розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної: №1 від 22 квітня 2016 року (а.с. 204-205, 218, 230, 237, 242, т.1; 1, 6, 15, 22, 31, 36, 43, 50, 57, 64, 69, 78, 85, 94, 101, 110, 117, т. 2).

66. Згідно з актом перевірки порушень статті 201 ПК України відповідачем не встановлено.

67. На час здійснення спірної операції як позивач так і його контрагент мали діюче свідоцтво платника податку на додану вартість.

68. Фактичне транспортування на адресу позивача придбаного у ФОП ОСОБА_2 товару, підтверджується долученими до адміністративного позову копіями товарно-транспортних накладних № 22/16 від 22 квітня 2016 року, № 100/16 від 03 червня 2016 року, № 113/16 від 11 червня 2016 року, № 124/16 від 17 червня 2016 року, №128/16 від 21 червня 2016 року, № 133/16 від 24 червня 2016 року, № 170/16 від 08 липня 2016 року, № 171/16 від 11 липня 2016 року, № 208/16 від 01 серпня 2016 року, №227/16 від 08 серпня 2016 року, №236/16 від 15 серпня 2016 року, № 311/16 від 22 вересня 2016 року, №312/16 від 26 вересня 2016 року, № 367/16 від 20 жовтня 2016 року, №366/16 від 24 жовтня 2016 року, №401/16 від 10 листопада 2016 року, № 409/16 від 14 листопада 2016 року, №17/17 від 03 січня 2017 року, №18/17 від 11 січня 2017 року, № 19/17 від 16 січня 2017 року, № 34/17 від 26 січня 2017 року, № 32/17 від 01 лютого 2017 року, № 64/17 від 06 лютого 2017 року, № 98/17 від 02 березня 2017 року /а.с. 203, 213, 219, 229, 236, 241, 250, т.1; 5, 14, 21, 30, 35, 42, 49, 56, 63, 68, 77, 84, 93, 100, 109, 116, 123, т.2/.

69. Факт отримання товару підтверджується копіями видаткових накладних № 22/16 від 22 квітня 2016 року, № 100/16 від 03 червня 2016 року, № 113/16 від 11 червня 2016 року, №124/16 від 17 червня 2016 року, № 128/16 від 21 червня 2016 року, №133/16 від 24 червня 2016 року, №170/16 від 11 липня 2016 року, № 208/16 від 01 серпня 2016 року, №227/16 від 08 серпня 2016 року, №238/16 від 15 серпня 2016 року, №311/16 від 22 вересня 2016 року, №312/16 від 26 вересня 2016 року, №367/16 від 20 жовтня 2016 року, №366/16 від 24 жовтня 2016 року, №401/16 від 10 листопада 2016 року, № 409/16 від 14 листопада 2016 року, № 19/17 від 16 січня 2017 року, № 34/17 від 26 січня 2016 року, №32/17 від 01 лютого 2017 року, № 64/17 від 06 лютого 2017 року, №98/17 від 02 березня 2017 року, № 18/17 від 11 січня 2017 року, № 17/17 від 03 січня 2016 року, а також рахунками-фактур № 20/10-1 від 20 жовтня 2016 року та № 24/10-1 від 24 жовтня 216 року (а.с. 133-146, т.4).

70. Оплата ТОВ «ОМК+» придбаного товару, підтверджується долученими до матеріалів справи копіями банківських виписок з відміткою банківської установи (а.с. 141-149, т.2).

71. Факт надходження оплати за поставлений товар встановлено під час проведення податкової перевірки та зафіксовано згідно з актом перевірки від 26.06.2019 № 835/16-31-14-01-10/38132219 (стор.6 станом на 31.03.2019 дебіторська або кредиторська заборгованість між підприємствами відсутня), а відтак сторонами дана обставина визнана.

72. На підтвердження подальшого використання придбаних у ФОП ОСОБА_2 товарно-матеріальних цінностей позивачем до суду першої інстанції надані копії відповідних первинних документів, які підтверджують подальшу реалізації позивачем м`ясопродуктів на користь його контрагентів - ТОВ "Твич", ТОВ "Нордон", ТОВ "Фінєст" (а.с. 206-211, 215-217, 221-227, 231-234, 238-239, 243-248, т.1; 2-3, 7-12, 16-19, 23-28, 32-33, 37-40, 44-47, 51-54, 58-61, 65-66, 70-75, 79-82, 86-91, 95-98, 102-107, 111-114, 118-121, 125, т.2).

73. Дослідивши перелічені первинні документи, складені в ході господарських операцій між ТОВ «ОМК+» та ФОП ОСОБА_3 суди встановили, що вони оформлені у відповідності до вимог частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"та Податкового кодексу України, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

74. На підставі наведеного суди дійшли висновку, що правовідносини позивача з ФОП ОСОБА_2 , в межах цієї справи, мали реальний характер та, відповідно потягли за собою зміни в структурі активів позивача, що підтверджено документами первинного бухгалтерського обліку.

75. Крім того, між Покупцем, ТОВ "ОМК+", та Продавцем, ФОП ОСОБА_3 , укладено договір купівлі-продажу № 01/01-16 від 01 січня 2016 року, відповідно до умов якого Продавець згідно замовлення покупця, продає останньому м`ясопродукцію в асортименті згідно попередньої усної домовленості обох сторін цього Договору. Базис поставки продукції - склад Покупця. Перехід права власності відбувається в момент передачі товару, що оформляється видатковою накладною. Ціни на поставлену продукцію встановлюються за попередньою домовленістю сторін. Покупець здійснює розрахунок в розмірі 100% від вартості товару на момент поставки товару (а.с. 168-169, т.1).

76. На підтвердження реальності здійснення господарських операції з ФОП ОСОБА_3 позивачем надано під час перевірки копії видаткових накладних №26/16 від 14 січня 2016 року, № 28/16 від 19 січня 2016 року, № 29/16 від 25 січня 2016 року, а також рахунки-фактури № 14/01-1 від 14 січня 2016 року, № 19/01-1 від 19 січня 2016 року, № 25/01-1 від 25 січня 2016 року (а.с. 131-132, т.4).

77. Судами встановлено, що відповідні первинні документи містять підписи відповідальних осіб, а також відтиски печаток і зазначення посади отримувача зі сторони покупця (директор та головний бухгалтер ТОВ "ОМК+").

78. Фактичне транспортування на адресу позивача придбаного у ФОП ОСОБА_3 товару, підтверджується залученими до адміністративного позову копіями товарно-транспортних накладних №26/16 від 14 січня 2016 року, № 28/16 від 19 січня 2016 року, № 29/16 від 25 січня 2016 року (а.с. 171, 177, 183, т.1).

79. На підтвердження факту оплати придбаних товарно-матеріальних цінностей до матеріалів справи долучено копії банківських виписок з відміткою банківської установи про перерахунок позивачем коштів на користь ФОП ОСОБА_3 (а.с. 196-198, т.1).

80. Щодо використання придбаних у спірного контрагента товарно-матеріальних цінностей, позивачем разом з позовною заявою надані копії первинних документів бухгалтерського обліку, яким підтверджено подальшу реалізації м`ясопродуктів на користь контрагентів позивача - ТОВ "Твич", ТОВ "Нордон" (а.с. 174-175, 180-181, 186-194, т.1).

81. Дослідивши подані первинні документи суди дійшли висновку щодо правомірності віднесення до складу витрат суми витрат по господарських операціях з ФОП ОСОБА_3 .

82. Верховний Суд в постановах від 11.11.2020 №320/1147/19, від 24.11.2020 №813/3034/15 виклав висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, відповідно до якого норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

83. Згідно з практикою Верховного Суду зі спорів щодо оскарження рішень податкових органів з оцінки питань щодо відсутності у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів, наявності або відсутності окремих документів, а також недоліки в їх оформленні, відсутності ТТН, порушення податкової дисципліни по ланцюгу постачання, не можуть бути безумовною підставою для висновку про нереальність господарських операцій та для позбавлення суб`єкта господарювання податкового кредиту.

84. Так, висновком Верховного Суду, викладеному у постановах по справам №826/7704/16 від 19.06.2018, №2а/1770/3360/12 від 30.01.2018 критична оцінка надана посиланню контролюючих органів на відсутність у контрагентів позивача власних чи орендованих основних фондів, кваліфікованих фахівців для здійснення діяльності, оскільки сама по собі наявність або відсутність у контрагентів основних фондів, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником. При цьому залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

85. Висновки про нереальність здійснення господарських операцій зроблені контролюючим органом на підставі аналізу узагальненої податкової інформації.

86. Колегія суддів не приймає до уваги такі посилання, оскільки співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах податкового органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться. А тому нарахування податків не може ґрунтуватися тільки на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу, без врахування даних первинних документів.

87. Інформація з баз даних АІС Податковий блок та податкова інформація щодо контрагентів позивача, на яку посилався відповідач, не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів. Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку.

88. Указана правова позиція міститься у судових рішеннях Верховного Суду, від 06.02.2018 у справі № 816/166/15-а (№ К/9901/8403/18), від 27.03.2018 у справі № 816/809/17.

89. Крім того, наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер. Необхідно зазначити, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Крім того, не є свідченням нереальності господарських операцій відсутність деталізації їх опису в первинних документах.

90. Подібні висновки міститься в постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №804/939/16 (адміністративне провадження №К/9901/376/17), від 26.06.2018 у справі №826/3006/14 (адміністративне провадження №К/9901/2453/18), від 27.11.2018 у справі №826/11629/1 (адміністративне провадження №К/9901/50057/18) від 06.11.2018 у справі № К/9901/3443/18.

91. За таких обставин та правового регулювання колегія суддів підтримує висновки судів попередніх інстанцій про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.10.2019 №0009901404 та №0009891403 в частині взаємовідносин з ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 .

92. Щодо кредиторської заборгованості позивача перед ФОП ОСОБА_1 в сумі 19 181,00 грн щодо якої, на думку податкового органу, минув строк позовної давності, а тому вона є безнадійною кредиторською заборгованістю та підлягає включенню до доходу у 2018 році, колегія суддів зазначає таке.

93. Відповідно до абзацу «а» підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності, є безнадійною заборгованістю. Сума заборгованості одного платника податку перед іншим платником податку, що не стягнута після закінчення строку позовної давності є безповоротною фінансовою допомогою.

94. Згідно з частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

95. Судами встановлено, що заборгованість позивача перед ФОП ОСОБА_1 виникла по накладній №1 від 11.08.2012 у розмірі 19181,00 грн.

96. Станом на момент проведення перевірки, позивач надав лист-вимогу від 27.12.2019, складену ОСОБА_1 , відповідно до якого останній просив сплатити йому вартість поставленого товару згідно з накладною № 1 від 11.08.2012 у розмірі 19181,00 грн до 31.03.2020 (а.с. 188 т. 4).

97. Колегія суддів зазначає, що строк позовної давності починається тоді, коли кредитор пред`явить свої вимоги по оплаті поставленого товару, а боржник протягом семи днів не розрахується. Отже, твердження податкового органу про закінчення терміну позовної давності та не включення позивачем до складу валового доходу суми простроченої кредиторської заборгованості є безпідставними.

98. На підставі наведеного відсутні підтави вважати, що заборгованість позивача перед ФОП ОСОБА_1 набула статусу безнадійної заборгованості, а тому правильними є висновки судів про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.10.2019 № 0009891403 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 3 453 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 4 316,25 грн.

99. Крім того, у ході проведення перевірки контролюючим органом установлено відхилення даних реєстрів кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників фінансового результату до оподаткування в Податковій декларації з податку на прибуток і Звіті про фінансові результати платника податків за період 2017 - 2018 роки. Встановлені відхилення наведено в додатку 6 до Акта перевірки.

100. Разом з тим, як зазначено судами, на підтвердження зафіксованого порушення відповідач додає копії додатку 6-а (а.с. 111-116), не надаючи при цьому первинні документи на підтвердження відповідних порушень.

101. Тоді як позивачем на спростування викладеного порушення зазначено про відсутність будь-яких відхилень в сторону заниження податкового зобов`язання з податку на прибуток в ТОВ "ОМК+". Ця обставина позивачем підтверджена ОСВ, аналізами рахунків (79, 90, 92, 93, 94, 95, 70, 71, 73), балансом та звітом про фінансові результати (а.с. 73-85, т.3).

102. На підставі наведеного обґрунтованим є твердження судів попередніх інстанцій щодо безпідставності висновків контролюючого органу про відхилення даних реєстрів кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників податкової звітності, що призвело до донарахування сум податку на прибуток у розмірі 11 191,25 грн,

103. Виходячи із системного аналізу вказаних норм права та встановлених судами попередніх інстанцій обставин, підтверджених наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про часткове задоволення позовних вимог, а саме: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 17.10.19 № 0009901403 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 140802,50 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 112642,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 28160,50 грн, та № 0009891403 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 209225,00 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями 167380,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 41845,00 грн.

104. Колегія суддів уважає безпідставними посилання скаржника на висновки Верховного Суду, які на його думку, не були враховані судами попередніх інстанцій при ухваленні судових рішень, скільки вони здійснені за різних фактичних обставин, з урахуванням повноти, належності, достатності доказів, наданих учасниками справи та зібраних судами у кожній конкретній справі в підтвердження складу податкових правопорушень.

105. Окрім того, колегія суддів підтримує висновки судів попередніх інстанцій про стягнення на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 5 253,54 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 26 895,00 грн.

106. Частиною першою статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

107. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

108. Статтею 134 КАС України обумовлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

109. Частиною першою статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

110. Склад та розмір судових витрат, зокрема, на професійну правничу допомогу, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, документи, що свідчать про оплату експертизи, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження судових витрат, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

111. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 10.02.22 у справі №440/7120/20.

112. Як свідчать матеріали справи та було встановлено судами 22.10.2019 між ТОВ "ОМК+" (клієнт) та ОСОБА_5 (адвокат) укладено угоду про надання адвокатських послуг (професійної правничої допомоги) (а.с. 103, т. 4).

113. Позивачем надано акти приймання-передачі виконаних робіт/послуг, в яких зазначено детальний опис робіт (наданих послуг), квитанцію про оплату виконаних адвокатом робіт у розмірі 33500 грн (а.с. 104-105, 153-155, 209-211, т.4).

114. Беручи до уваги часткове задоволення позову суди дійшли висновку щодо стягнення на користь позивача витрат по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

115. Як зазначено судами в ході судового розгляду справи відповідачем не заявлялися заперечення проти суми судових витрат на правову допомогу або клопотання про зменшення розміру таких витрат, які позивач просив стягнути у складі судових витрат.

116. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення.

117. У частині відмови у задоволенні позовних вимог рішення судів попередніх інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.

118. Ураховуючи приписи пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-ІХ, а також те, що касаційні скарги на судові рішення в цій справі були подані до набрання чинності цим Законом і рогляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає їх у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020).

119. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області залишити без задоволення.

2. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року справі № 440/4186/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

Головуючий О.О. Шишов

Судді Н.Є. Блажівська

І.В. Дашутін