Постанова

від 24.09.2020 по справі 440/4186/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2020 р.Справа № 440/4186/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Жигилія С.П. , Русанової В.Б. ,

за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.

за участю представника відповідача - Масюк П.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління ДПС у Полтавській області, Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМК+" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.02.2020, головуючий суддя І інстанції: І.Г. Ясиновський, м. Полтава, повний текст складено 20.02.20 по справі № 440/4186/19

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ОМК+"

до Головне управління ДПС у Полтавській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

01 листопада 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ОМК+" (надалі по тексту - позивач, ТОВ "ОМК+") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі - відповідач, ГУ ДПС у Полтавській області, контролюючий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень від 17.10.2019 № 0009901403 та № 0009801403.

В обґрунтування позову наголошував, що контролюючим органом безпідставно зроблено висновок про порушення ТОВ "ОМК+" вимог пп.44.1, 44.2 ст.44, п.134.1 ст.134, п.198.1, п.198.2, 198.3 ст.198, п.201.1, 201.7, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України. Зазначив, що за результатами адміністративного оскарження первинні податкові повідомлення-рішення скасовані в частині, у зв`язку з чим винесені нові податкові повідомлення-рішення від 17.10.2019 № 0009901403 та № 0009891403, які і є предметом оскарження по справі. Зазначив, що твердження контролюючого органу щодо завищення собівартості продукції та податкового кредиту, який сформовано позивачем по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 не відповідають дійсності, оскільки ґрунтуються лише на посиланнях про дефектність окремих первинних документів та не встановленні ланцюгу постачання. Звернув увагу суду про скасування Мінфіном своїм наказом від 30.09.2014 № 987 форми довіреності на отримання ТМЦ, та про індивідуальний характер відповідальності кожного з платників. Також, вважає безпідставним збільшення відповідачем суми доходу позивача з посиланням на кредиторську заборгованість, яка не повернута у зв`язку з припиненням суб`єктів господарювання, оскільки не визнає її безнадійною. З вказівкою на первинні документи та домовленості позивача з ТОВ "Компанія Еталон 2007" та ОСОБА_4 строк сплати заборгованості не настав, і за вимогою вказаних кредиторів відповідні суми будуть сплачені позивачем.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10.02.2020 по справі № 440/4186/19 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМК+" (вул. Тополева, 40, с. Вишневе, Оржицький район, Полтавська область, 37712, ідентифікаційний код 38132219) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код 43142831) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 17.10.2019 № 0009901403 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 140802,50 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 112642,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 28160,50 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 17.10.2019 № 0009891403 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 209225,00 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 167380,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 41845,00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодився із вказаним рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції в цій частині норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.02.2020 по справі № 440/4186/19 в частині відмови у задоволенні позову, прийняти у цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована твердженнями про надання судом першої інстанції хибної оцінки обставинам, пов`язаним з притягненням до кримінальної відповідальності контрагента позивача ФОП ОСОБА_2 . Стверджує, що мав реальні господарські операції з ФОП ОСОБА_5 , а в ухвалі про закриття кримінального провадження від 17.12.2019 по справі № 539/1462/19 щодо обвинувачення ОСОБА_2 за ст. 205-1 КК України має місце не встановлення фіктивного підприємництва, а лише встановлення деяких фактів, що зовсім не впливають на спірні правовідносини. Також вважає, що суд зробив помилковий висновок щодо включення кредиторської заборгованості по ТОВ Компанія Еталон 2007 до складу доходу 2018 року. Наполягає, що кредиторська заборгованість по відносинам з ТОВ Компанія Еталон 2007 не є безнадійною, а тому відсутні підстави для її віднесення до складу доходу за 2018 рік та збільшення грошового позивачу зобов`язання з податку на прибуток. Так, період позовної давності інспектором не був встановлений, по своїй суті сума кредиторської заборгованості є компенсацією втраченої економічної вигоди внаслідок отримання ТОВ ОМК+ свиней іншої категорії, відображення доходу повинне бути з одночасним відображенням збитків, доходу, який підлягає оподаткуванню, не виникає, в даному випадку строк позовної давності (в силу відсутності конкретного строку виконання зобов`язань з огляду на вищевикладені обставини) є таким, що не настав.

Представник відповідача в надісланому до суду письмовому відзиві просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу позивача про скасування рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.02.2020 по справі № 440/4186/19 в частині відмови в задоволенні позову без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції в цій частині без змін, як законне та обґрунтоване.

Разом з цим, відповідач не погодився із вказаним рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповноту з`ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.02.2020 по справі № 440/4186/19 в частині задоволення позову, прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач пояснив, що контролюючим органом у ході перевірки, зокрема, встановлено заниження податку на прибуток по взаємовідносинам з ОСОБА_4 . У ході проведення перевірки встановлено, що станом на 01.01.2016 і станом на 31.03.2019 рахується кредиторська заборгованість перед ОСОБА_4 Заборгованість становить 19181,00 грн щодо якої минув строк позовної давності, що підлягає включенню до доходу у 2018 році. На переконання контролюючого органу ТОВ ОМК+ за період охоплений перевіркою мало віднести до складу доходу суму безнадійної кредиторської заборгованості по взаємовідносинам з ОСОБА_4 за 2018 рік, чого зроблено не було, чим порушено пп. 131.1.1. п.134. ст. 134 ПК України , п. 5 П(С)БО 11 Зобов`язання , п. 5 П(С)БО 1 5 Дохід . Також контролюючим органом у ході перевірки встановлено заниження позивачем податку на прибуток та завищення податкового кредиту по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 з огляду на неможливість достовірного підтвердження придбання та отримання товарів (робіт/послуг) саме у ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 , що впливає на правомірність віднесення суми коштів на їх придбання до складу витрат та податкового кредиту TOВ OMК+ . Також відповідач не погодився з розподілом судових витрат.

Представник позивача в надісланому до суду письмовому відзиві та у судовому засіданні просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог - без змін, як законне та обґрунтоване.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 24.09.2020 не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судовому засіданні просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу позивача на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.02.2020 по справі № 440/4186/19 в частині відмови в задоволенні позову залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції в цій частині без змін. В іншій частині підтримав надану ним апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим продовжити розгляд справи без участі представника позивача.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційних скарг рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 29.05.2019 по 19.06.2019 проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "ОМК+", підстави та порядок проведення якої позивачем не оспорюються, за результатами якої складено акт від 26.06.2019 № 835/16-31-14-01-10/38132219 (надалі по тексту - Акт перевірки), за висновками якого встановлено наступні порушення позивачем податкового законодавства:

- пп. 44.1, 44.2 ст. 44, п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" від 16.07.1999 № 996-XIV, п. 3 розділу ІІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", п.5 П(с)БО 11 "Зобов`язання", п.5 п.7 П(с)БО 15 "Дохід", п. 6 П(с)БО 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, внаслідок чого підприємством неправомірного визначено показники податкової декларації з податку на прибуток підприємств, наслідком чого стало заниження податку на прибуток всього в розмірі 335621 грн, у тому числі за 2016 рік - 175188 грн, 2017 рік - 110804 грн, за 2018 рік - 43500 грн, у т.ч. за 1 квартал 2018 року - 624 грн, за 2 квартал 2018 року - 6626 грн, за 3 квартал 2018 року - 6285 грн, за 4 квартал 2018 року - 29965 грн, за 1 квартал 2019 року - 6129 грн, 1 квартал 2019 року - 6129 грн (згідно викладеного порушення в акті перевірки);

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, 201.7, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит всього у сумі 228736 грн, у тому числі за січень 2016 року - 23413 грн, квітень 2016 року - 9024 грн, червень 2016 року - 27114 грн, липень 2016 року - 3503 грн, серпень 2016 року - 27723 грн, вересень 2016 року - 10745 грн, жовтень 2016 року - 10652 грн, листопад 2016 року - 9434 грн, січень 2017 року - 30213 грн, лютий 2017 року 408 грн, березень 2017 року - 19964 грн, квітень 2017 року - 24521 грн, травень 2017 року - 5354 грн, вересень 2018 року - 8055 грн, листопад 2018 року - 6984 грн, грудень 2018 року - 7082 грн, січень 2019 року - 2474 грн, березень 2019 року - 2073 грн /а.с. 29-66, т.1/.

ТОВ "ОМК+" не погодившись з висновками Акту перевірки, оскаржив їх в адміністративному порядку, за результатами якого останній залишено без змін /а.с. 70-98, т.1/.

На підставі висновків акту перевірки, 26 липня 2019 року контролюючим органом винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 0009901403, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 211481,25 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 169185,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 42296,25 грн /а.с. 25-26, т.1/;

- № 00098901403, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 419526,25 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 335621,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 83905,25 грн /а.с. 27-28, т.1/.

Не погодившись з такими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

Рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 07.10.2019 №4648/6/99-00-08-05-01 скаргу ТОВ "ОМК+" задоволено частково, скасовано податкові повідомлення-рішення від 26 липня 2019 року № 00098901403 в частині заниження доходу по кредиторській заборгованості перед ФОП ОСОБА_3 , завищення витрати по послугах з передпродажної підготовки товару, наданих ТОВ "Левайс" та в частині заниження доходів від реалізації товарів по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 ; № 0009901403 в частині заниження податкового кредиту по послугах з перепродажної підготовки товару, наданих ТОВ "Левайс" та штрафних санкцій у відповідних частинах, а в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення - залишено без змін /а.с.100-114, т.1/.

На підставі акту перевірки, з урахуванням рішення ДПС України про результати розгляду скарги від 07.10.2019 №4648/6/99-00-08-05-01, відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 0009901403 від 17 жовтня 2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 178146,25 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 142517,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 35629,25 грн /а.с. 116-117, т.1/;

- № 0009891403 від 17 жовтня 2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 249405,00 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 199524,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 49881,00 грн /а.с. 118-119, т.1/.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 17.10.2019 № 0009901403 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковими зобов`язаннями - 112642,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 28160,50 грн та від 17.10.2019 № 0009891403 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств за податковими зобов`язаннями - 167380,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 41845,00 грн, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем, підтверджено його право на віднесення суми ПДВ до складу податкового кредиту та сум витрат по господарським операціям з ФОП ОСОБА_3 , а також підтверджено правомірність віднесення до складу витрат позивача витрат по господарським операціям з ФОП ОСОБА_1 . Також, за висновком суду першої інстанції заборгованість позивача перед ОСОБА_4 по накладній №1 від 11 серпня 2012 року у розмірі 19181,00 грн не можна вважати простроченою, у зв`язку з чим висновки контролюючого органу у частині необхідності включення до складу доходу її, як суми безнадійної кредиторської заборгованості позивача перед ОСОБА_4 не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи. При цьому, суд зазначив, що встановлене контролюючим органом порушення в частині відхилення даних регістрів кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників податкової звітності не підтверджено відповідачем належними та допустимими доказами.

Відмовляючи в задоволенні позовних в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.10.2019 № 0009901403 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковими зобов`язаннями - 29875,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 7468,75 грн та від 17.10.2019 № 0009891403 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств за податковими зобов`язаннями - 32144,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 8036,00 грн, суд першої інстанції виходив з того, що висновки контролюючого органу про збільшення сум грошового зобов`язання з податку на додану вартість та податку на прибуток позивачу по взаємовідносинах із ФОП ОСОБА_2 є правомірними, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального її підтвердження первинними документами. Крім того, суд зазначив про наявність підстав для включення позивачем до складу доходу за 2018 рік суми безнадійної кредиторської заборгованості перед ТОВ Компанія Еталон 2007 в розмірі 29206,00 грн., щодо якої минув строк позовної давності.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Щодо правомірності винесення спірного податкового повідомлення-рішення від 17.10.2019 № 0009901403, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 178146,25 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 142517,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 35629,25 грн, колегія суддів зазначає наступне.

За висновками акту перевірки, з урахуванням рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 07.10.2019 №4648/6/99-00-08-05-01, позивачем допущено порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, 201.7, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_3 у розмірі 112642 грн та по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_2 у розмірі 29875 грн.

Фактичною підставою його прийняття слугували висновки податкового органу про те, що операції купівлі позивачем м`яса та м`ясопродуктів у ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є безтоварними по ланцюгу постачання.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до положень частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 цього Закону визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

З огляду на викладене, господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

В обґрунтування своїх висновків в акті перевірки контролюючий орган по взаємовідносинам позивача з ФОП ОСОБА_3 , як на підставу нереальності господарської операції, посилався на неможливість виконати ФОП ОСОБА_3 своїх обов`язків за договором, оскільки згідно баз даних ГУ ДПС у Полтавській області ФОП ОСОБА_3 мав одного працівника, а відомості про основні засоби у податкового органу відсутні. При дослідженні ланцюгів податковим органом встановлено, що ФОП не придбавав в достатній кількості продукцію, що була реалізована на адресу ТОВ ОМК+ . Податковий кредит сформовано за рахунок придбання свинини, шин, запчастин. До перевірки не надано ТТН, видаткові накладні оформлені не належним чином.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що між позивачем (по тексту договору - Покупець) та фізичною особою ОСОБА_3 (по тексту договору - Продавець, надалі по тексту - ФОП ОСОБА_3 ) укладено договір купівлі-продажу № 01/04-16 від 01 квітня 2016 року, відповідно до умов якого Продавець згідно замовлення покупця, продає останньому м`ясопродукцію в асортименті згідно попередньої усної домовленості обох сторін даного Договору. Базис поставки продукції - склад Покупця. Перехід права власності відбувається в момент передачі товару, що оформляється видатковою накладною. Ціни на поставлену продукцію встановлюються за попередньою домовленістю сторін. Покупець здійснює розрахунок в розмірі 100% від вартості товару на момент поставки товару. /а.с. 199-201, т.1/.

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_3 позивачем надані такі податкові накладні: №22 від 22 квітня 2016 року на загальну суму 54136,50 грн, у тому числі ПДВ - 9022,75 грн; №113 від 11 червня 2016 року на загальну суму 55420,80 грн, у тому числі ПДВ - 9236,80 грн; №124 від 17 червня 2016 року на загальну суму 23307,10 грн, у тому числі ПДВ - 3884,52 грн; №128 від 21 червня 2016 року на загальну суму 11555,38 грн, у тому числі ПДВ - 1925,90 грн; №133 від 24 червня 2016 року на загальну суму 34780,02 грн , у тому числі ПДВ - 5796,67 грн; № 170, від 08 липня 2016 року на загальну суму 21020,16 грн, у тому числі ПДВ - 3503,36 грн; №171 від 11 липня 2016 року на загальну суму 56646,00 грн, у тому числі ПДВ - 9441,00 грн; №208 від 01 серпня 2016 року на загальну суму 30969,00 грн, у тому числі ПДВ - 5161,50 грн; №227 від 08 серпня 2016 року на загальну суму 53881,20 грн, у тому числі ПДВ - 8980,20 грн; №238 від 15 серпня 2016 року на загальну суму 24843,00 грн, у тому числі ПДВ - 4140,50 грн; № 311 від 22 вересня 2016 року на загальну суму 37600,20 грн, у тому числі ПДВ - 6266,70 грн; №312 від 26 вересня 2016 року на загальну суму 26870,40 грн, у тому числі ПДВ - 4478,40 грн; №367 від 20 жовтня 2016 року на загальну суму 28119,90 грн, у тому числі ПДВ - 4686,65 грн; №366 від 24 жовтня 2016 року на загальну суму 35790,48 грн, у тому числі ПДВ - 5965,08 грн; №401 від 10 листопада 2016 року на загальну суму 8544,60 грн, у тому числі ПДВ - 1424,10 грн; №409 від 14 листопада 2019 року на загальну суму 48061,20 грн, у тому числі ПДВ - 8010,20 грн; №17 від 03 січня 2017 року на загальну суму 25505,94 грн, у тому числі ПДВ - 4250,99 грн; №18 від 11 січня 2017 року на загальну суму 58219,74 грн, у тому числі ПДВ - 9703,29 грн; № 19 від 16 січня 2017 року на загальну суму 39712,18 грн, у тому числі ПДВ - 6618,70 грн; № 34 від 26 січня 2017 року на загальну суму 57837,48 грн, у тому числі ПДВ - 9639,58 грн; №32 від 01 лютого 2017 року на загальну суму 1864,20 грн, у тому числі ПДВ - 310,70 грн; № 64 від 06 лютого 2017 року на загальну суму 585,60 грн, у тому числі ПДВ - 97,60 грн; №98 від 02 березня 2017 року на загальну суму 119785,80 грн, у тому числі ПДВ - 19964,30 грн; а також розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної: №1 від 22 квітня 2016 року /а.с. 204-205, 218, 230, 237, 242, т.1; 1, 6, 15, 22, 31, 36, 43, 50, 57, 64, 69, 78, 85, 94, 101, 110, 117, т. 2/.

Як вбачається з акту перевірки порушень ст.201 ПК України відповідачем не встановлено.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п.201.7 ст.201 ПК України).

Згідно з п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

У відповідності до п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Колегією суддів встановлено, що як позивач так і його контрагент на час здійснення спірної операції мали діюче свідоцтво платника податку на додану вартість.

Фактичне транспортування на адресу позивача придбаного у ФОП ОСОБА_3 товару, підтверджується долученими до адміністративного позову копіями товарно-транспортних накладних № 22/16 від 22 квітня 2016 року, № 100/16 від 03 червня 2016 року, № 113/16 від 11 червня 2016 року, № 124/16 від 17 червня 2016 року, №128/16 від 21 червня 2016 року, № 133/16 від 24 червня 2016 року, № 170/16 від 08 липня 2016 року, № 171/16 від 11 липня 2016 року, № 208/16 від 01 серпня 2016 року, №227/16 від 08 серпня 2016 року, №236/16 від 15 серпня 2016 року, № 311/16 від 22 вересня 2016 року, №312/16 від 26 вересня 2016 року, № 367/16 від 20 жовтня 2016 року, №366/16 від 24 жовтня 2016 року, №401/16 від 10 листопада 2016 року, № 409/16 від 14 листопада 2016 року, №17/17 від 03 січня 2017 року, №18/17 від 11 січня 2017 року, № 19/17 від 16 січня 2017 року, № 34/17 від 26 січня 2017 року, № 32/17 від 01 лютого 2017 року, № 64/17 від 06 лютого 2017 року, № 98/17 від 02 березня 2017 року /а.с. 203, 213, 219, 229, 236, 241, 250, т.1; 5, 14, 21, 30, 35, 42, 49, 56, 63, 68, 77, 84, 93, 100, 109, 116, 123, т.2/.

Факт отримання товару підтверджується копіями видаткових накладних № 22/16 від 22 квітня 2016 року, № 100/16 від 03 червня 2016 року, № 113/16 від 11 червня 2016 року, №124/16 від 17 червня 2016 року, № 128/16 від 21 червня 2016 року, №133/16 від 24 червня 2016 року, №170/16 від 11 липня 2016 року, № 208/16 від 01 серпня 2016 року, №227/16 від 08 серпня 2016 року, №238/16 від 15 серпня 2016 року, №311/16 від 22 вересня 2016 року, №312/16 від 26 вересня 2016 року, №367/16 від 20 жовтня 2016 року, №366/16 від 24 жовтня 2016 року, №401/16 від 10 листопада 2016 року, № 409/16 від 14 листопада 2016 року, № 19/17 від 16 січня 2017 року, № 34/17 від 26 січня 2016 року, №32/17 від 01 лютого 2017 року, № 64/17 від 06 лютого 2017 року, №98/17 від 02 березня 2017 року, № 18/17 від 11 січня 2017 року, № 17/17 від 03 січня 2016 року, а також рахунками-фактур № 20/10-1 від 20 жовтня 2016 року та № 24/10-1 від 24 жовтня 216 року /а.с. 133-146, т.4/..

Оплата ТОВ ОМК+ придбаного товару, підтверджується долученими до матеріалів справи копіями банківських виписок з відміткою банківської установи /а.с. 141-149, т.2/.

Факт надходження оплати за поставлений товар встановлено під час проведення податкової перевірки та зафіксовано згідно акту перевірки від 26.06.2019 № 835/16-31-14-01-10/38132219 (стор.6 станом на 31.03.2019 дебіторська або кредиторська заборгованість між підприємствами відсутня), а відтак сторонами дана обставина визнана.

На підтвердження подальшого використання придбаних у ФОП ОСОБА_3 товарно-матеріальних цінностей позивачем до суду першої інстанції надані копії відповідних первинних документів, які підтверджують подальшу реалізації позивачем м`ясопродуктів на користь його контрагентів - ТОВ "Твич", ТОВ "Нордон", ТОВ "Фінєст" /а.с. 206-211, 215-217, 221-227, 231-234, 238-239, 243-248, т.1; 2-3, 7-12, 16-19, 23-28, 32-33, 37-40, 44-47, 51-54, 58-61, 65-66, 70-75, 79-82, 86-91, 95-98, 102-107, 111-114, 118-121, 125, т.2/.

Дослідивши, долучені позивачем до позовної заяви та додаткових письмових пояснень копії примірників вищезазначених первинних документів, складених в ході господарських операцій між ТОВ «ОМК+» та ФОП ОСОБА_3 колегією суддів встановлено, що останні оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Податкового кодексу України, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

З приводу посилань відповідача на неналежне оформлення видаткових накладних (в графі Отримав не зазначено посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення від ФОП ОСОБА_3 , не зазначено номер та дату довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей), колегія суддів зауважує, що окремі неточності у їх заповненні, за наявності інших первинних документів, якими підтверджується фактичне отримання та перевезення товару, не свідчать про неможливість ідентифікувати продавця/покупця та не є підставою для висновку про безтоварність господарських операцій з придбання свинини та свинних м`ясопродуктів. Так, вказані видаткові накладні містять відтиск печатки як позивача так і його контрагента, підписи, як відвантажувала так і отримувача, посади отримувача зі сторони покупця (директор та головний бухгалтер ТОВ "ОМК+"), що не позбавляло контролюючий орган встановити таких осіб та їх приналежність до відповідних суб`єктів господарювання.

Відсутність у видаткових накладних розшифровки підпису особи, яка відвантажила товар з боку ФОП ОСОБА_3 , номеру та дати довіреності, не є підставою для сумніву у реальності факту придбання та оприбуткування позивачем ТМЦ, оскільки такий факт підтверджено документально.

Крім того, згідно з вимогами статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Перевіряючи факт здійснення господарської операції, на підставі якої платником податків сформовано дані податкового обліку, суд досліджує товарність такої операції в сукупності чинників, що впливають на її реальний зміст. Зокрема, суд оцінює документи та інші дані, що відображені платником податків в податковому та бухгалтерському обліку, з урахуванням специфіки спірної господарської операції.

При цьому, фактична наявність або відсутність окремих документів чи допущення помилок в їх оформленні не може слугувати єдиною підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо іншими даними буде підтверджено фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податку у зв`язку з його господарською діяльністю.

Таким чином, окремі недоліки у оформленні первинних документів не є беззаперечним свідченням фіктивності господарської операції.

Щодо посилання відповідача на відомості з бази даних, відповідно до яких у ФОП ОСОБА_3 обліковується 1 працівник та відсутні відомості про основні засоби, колегія суддів зауважує, що вказаний контрегент не був позбавлений можливості залучити, у випадку необхідності, додаткових працівників згідно цивільно-правових договорів, господарсько-правових договорів на виконання послуг, та залучати основні засоби за рахунок оренди тощо.

При цьому, слід відмітити, що в акті перевірки не зазначено, виходячи з якої саме податкової інформації (акт перевірки, акт зустрічної звірки, податкова звітність платників податків тощо) відповідачем зроблено висновки про відсутність у ФОП ОСОБА_3 основних засобів, укладених договорів оренди основних засобів та зберігання ТМЦ, наявності трудових ресурсів, необхідних для виконання такого постачання або здійснення виду діяльності.

Щодо тверджень контролюючого органу про відсутність господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_3 на тій підставі, що відповідачем отримано із даних ІТС "Податковий блок" інформацію по ланцюгу постачання товару, а саме щодо реальності постачання товару до контрагента позивача від його потенційних контрагентів, то колегія суддів зауважує, що такі твердження є лише припущеннями відповідача та не ґрунтуються на будь-яких доказах.

Судження податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в акті перевірки або довідці зустрічної звірки. Чинним законодавством не передбачено відображення таких суджень в акті про неможливість проведення перевірки або податковій інформації про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатись лише обставини, котрі спричинили таку неможливість.

Крім того, самі матеріали такої податкової інформації відповідачем ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції надані не були, що позбавляє суд можливості їх повного та всебічного дослідження.

Слід також вказати, що обов`язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв`язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг), у т.ч. і по ланцюгу.

Відповідно до частини другої статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.

Лише достовірне встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на формування податкових зобов`язань. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Обов`язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладається на відповідача, а не на позивача, у зв`язку з чим відсутні підстави для донарахування позивачу додаткових податкових зобов`язань через можливі порушення податкового законодавства покупцем товару.

Якщо контрагент (покупець) не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для покладення на платника податку (продавця товару) додаткового обов`язку у вигляді сплати податкового зобов`язання за свого контрагента, якщо продавець виконав усі передбачені законом умови і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Колегія суддів також враховує правову позицію, викладену Верховним Судом у постановах від 26.06.2018 у справі №К/9901/27855/18, від 19.06.2018 у справі №К/9901/3749/18, від 27.03.2018 у справі № 816/809/17, про те, що: збирання податкової інформації є етапом контрольно-перевірочної роботи та не передбачає здійснення контролюючим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, оскільки питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються контролюючим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах контролюючого органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться, відповідно, сама по собі така інформація не є належним доказом по справі.

Таким чином, колегія суддів зауважує, що інформація про контрагента позивача з автоматизованих інформаційних систем органів ДФС може бути підставою для висновків щодо реальності господарських операцій лише в сукупності з іншими доказами, що підтверджують неможливість конкретного контрагента приймати участь у здійсненні конкретної господарської операції, що в даному випадку відсутнє. Як наслідок, посилання відповідача на інформацію ІТС "Податковий блок" колегія суддів не вважає достатнім доказам для висновку про нереальність здійсненних контрагентом позивача спірних господарських операцій.

З огляду на наведене, колегія суддів доходить висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по господарським операціям з ФОП ОСОБА_3 у розмірі 148780 грн.

Таким чином, висновки суду першої інстанції щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.10.2019 № 0009901403 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 140802,50 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 112642,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 28160,50 грн є обґрунтованими.

Щодо товарності господарських взаємовідносин позивача з ФОП ОСОБА_2 , колегією суддів встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ФОП ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу №03/04-17 від 03 квітня 2017 року, відповідно до умов якого продавець, ФОП ОСОБА_2 , згідно замовлення Покупця, ТОВ "ОМК+", продає останньому м`ясопродукцію в асортименті згідно попередньої усної домовленості обох сторін даного Договору /а.с. 134, т.1/.

На підтвердження реального здійснення операцій позивачем надані копії первинних документів бухгалтерського обліку разом з податковими накладними, на підставі яких сформовано податковий кредит /а.с. 135-167, т.1/.

При цьому, згідно наданої на вимогу суду першої інстанції копії ухвали Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 17 грудня 2019 року у справі № 539/1462/19 (провадження №1-кп/539/501/2019), яка набрала законної сили 25 грудня 2019 року, ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205-1 КК України, на підставі ст.49 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205-1 КК України - закрито /а.с. 167-168, т. 4/.

Вказаним судовим рішення встановлено, що 15 грудня 2016 року ОСОБА_2 , діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи відомості про те, що можливо отримати кошти від реєстрації на своє ім`я суб`єкта підприємницької діяльності без фактичного ведення господарської діяльності, на пропозицію невстановленої слідством особи, прийняв рішення надати послуги з реєстрації фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), яке було охоплено корисливим мотивом та єдиною метою отримання матеріальної вигоди. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на внесення в документи, які відповідно до ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань подаються для проведення державної реєстрації фізичної особи підприємця, завідомо неправдивих відомостей, ОСОБА_2 , 15.12.2016, з метою отримання грошової винагороди, заздалегідь усвідомлюючи про відсутність навиків та наміру здійснювати підприємницьку діяльність, а також реалізовувати свої повноваження, погодився на пропозицію невстановленої слідством особи, підписати заповнену державним реєстратором на прохання ОСОБА_2 заяву про державну реєстрацію фізичної особи підприємцем за формою 10, затвердженою наказом Міністерства юстиції України №3268/5 від 18.11.2016, яка містила завідомо неправдиві відомості щодо місця реєстрації фізичної особи підприємця ОСОБА_2 та мету ведення ним фінансово-господарської діяльності за видами:

1.Код КВЕД 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель (основний);

2.Код КВЕД 33.17 Ремонт і технічне обслуговування інших транспортних засобів;

3.Код КВЕД 33.12 Ремонт і технічне обслуговування маниш і устаткування промислового призначення;

4.Код КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт;

5.Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля;

6.Код КВЕД 46.32 Оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами.

В подальшому ОСОБА_2 , 15.12.2016 подав реєстраційну картку, у якій містилися завідомо неправдиві відомості для вчинення реєстраційних дій державному реєстратору відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Лубенської районної державної адміністрації Полтавської області Силці Оксані Юріївні, яка провела державну реєстрацію фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) (номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань: 2 586 000 0000 009408.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразилися у внесенні в документи, що відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи підприємця, завідомо неправдивих відомостей, а також в умисному поданні для проведення такої реєстрації документів, які містять завідомо неправдиві відомості, ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст.205-1 КК України.

В судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за вищевикладених обставин визнав повністю.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, ухвала Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 17 грудня 2019 року у справі № 539/1462/19 є обов`язковою для врахування судами при розгляді цієї справи.

Крім того, на підтвердження встановлених порушень стосовно правовідносин позивача з ФОП ОСОБА_2 відповідачем долучено до матеріалів справи акт документальної планової перевірки № 1771/16-31-13-05-11/ НОМЕР_1 від 29.12.2018 ФОП ОСОБА_2 , податковий номер НОМЕР_1 з питань дотримання вимог податкового дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 15 грудня 2016 року по 31 грудня 2017 року правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 15.12.2016 по 31.12.2016 /а.с. 119-224, т.3/

У вказаному акті встановлено порушення податкового законодавства, у тому числі і в частині правовідносин з ТОВ "ОМК+".

На підставі вказаного акту перевірки № 1771/16-31-13-05-11/ НОМЕР_1 від 29.12.2018, проведеної щодо господарської діяльності ФОП ОСОБА_2 винесено податкове повідомлення-рішення про зменшення суми податкового зобов`язання для цілей розділу V Податкового кодексу України та зменшення суми податкового кредиту з ПДВ №0001261305 від 01.02.2019, яке станом, як на момент винесення позивачу спірних податкових повідомлень-рішень, так і на момент розгляду цієї адміністративної справи по суті, є чинним та не скасованим /а.с.225, т.3/.

Колегія суддів вказує, що наявність первинних документів, які мають обов`язкові реквізити, визначені у законі, не є безумовною підставою для визнання правомірності формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту за умови якщо такі первинні документи складені від імені суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), створеного з метою фіктивного підприємництва. Такий висновок зумовлений тим, що статус нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Відповідно, вчинені під час здійснення нелегальної діяльності операції не можуть бути легалізовані, а їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках надавати передбачені законом податкові вигоди.

Верховний Суд України неодноразово висловлював висновки щодо застосування норм матеріального права, що регулюють подібні спірні правовідносини, у постановах, прийнятих за результатами розгляду справ з підстави, передбаченої у пункті 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (постанови від 24.05.2016 у справі № 21-5332а15, від 14.06.2016 у справі № 21-1318а16, від 22.11.2016 у справі № 21-2430а16). Також відповідна позиція підтримана у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі № 2а-13519/11/2670, від 16.09.2020 по справі № 2140/1893/18, від 18.09.2020 по справі № 280/4337/18.

Висновки Верховного Суду України полягають у тому, що надання платником податків податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством, про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, окрім як якщо податковий орган не довів, що відомості, які містяться в документах, є недостовірними. Статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального її підтвердження первинними документами.

Відтак колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість позивачу по взаємовідносинах із ФОП ОСОБА_2 є правомірним, а доводи позивача в цій частині безпідставними і суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.10.2019 № 0009901403 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 37343,75 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 29875,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 7468,75 грн.

Отже, позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.10.2019 № 0009901403 підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 17.10.2019 № 0009901403 лише в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість по взаєсовідносинам з ФОП ОСОБА_3 на загальну суму 140802,50 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 112642,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 28160,50 грн.

Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню від 17 жовтня 2019 року № 0009891403, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 249405,00 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 199524,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 49881,00 грн, колегія суддів виходить з такого.

Фактичною підставою винесення вказаного податкового повідомлення-рішення від 17 жовтня 2019 року № 0009891403 слугували такі висновки:

- непідтвердження реального характеру правовідносин позивача з ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_3 , що призвело до донарахування податку на прибуток по операціям: з ФОП ОСОБА_2 у розмірі 33608,75 грн (за основним платежем - 26887,00 грн, за штрафними санкціями - 6712,75 грн); з ФОП ОСОБА_3 у розмірі 167377,5 грн (за основним платежем - 133902 грн, за штрафними санкціями - 33475,5 грн); з ФОП ОСОБА_1 у розмірі 26340,00 грн (за основним платежем - 21072 грн, за штрафними санкціями - 5268 грн);

- завищення податку на прибуток в частині обліку кредиторської заборгованості, щодо якої минув строк позовної давності у правовідносинах з ОСОБА_4 та ТОВ Компанія Еталон 2007 , що призвело до донарахування сум податку на прибуток у розмірі 10887,5 грн, в тому числі за основним платежем - 8710 грн та за штрафними санкціями - 2177,50 грн;

- відхилення даних регістрів кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників податкової звітності, що призвело до донарахування сум податку на прибуток у розмірі 11191,25 грн, в тому числі за основним платежем - 8953 грн та за штрафними санкціями - 2238,25 грн.

Щодо не підтвердження реального характеру правовідносин позивача з ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_3 , колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 7.02.13 №73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначено у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 №318 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 19.01.00 за №27/4248 (надалі - П(С)БО 16 "Витрати").

Пунктом 6 П(С)БО 16 встановлено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

У відповідності до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Колегія суддів зауважує, що позивачу було зменшено суми витрат по тим саме господарських операціях з ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 , по яких зменшено суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

Враховуючи, що досліджені колегією суддів правовідносини позивача з ФОП ОСОБА_3 , в межах цієї справи, мали реальний характер та, відповідно потягли за собою зміни в структурі активів позивача, що підтверджено документами первинного бухгалтерського обліку, оцінку яким вже надано в ході розгляду цієї справи.

Оскільки факт придбання позивачем відповідних товарно-матеріальних цінностей та подальше їх використання у своїй господарській діяльності, шляхом реалізації своїм контрагентам підтверджується матеріалами справи слід дійти висновку про те, що позивач мав право формувати витрати по господарським операціям з ФОП ОСОБА_3 .

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 17 жовтня 2019 року № 0009891403 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 133902,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 33475,50 грн - підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

При цьому, у зв`язку з не підтвердженням реального характеру правовідносин позивача з ФОП ОСОБА_2 , які досліджувалися під час розгляду спірного податкового повідомлення-рішення від 17.10.2019 № 0009901403 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 жовтня 2019 року № 0009891403 щодо збільшення податкового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 26887,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 6721,75 грн по господарським взаємовідносинам позивача з ФОП ОСОБА_2 .

Щодо реальності господарських правовідносин позивача з ФОП ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає про таке.

Між Покупцем, ТОВ "ОМК+", та Продавцем, ФОП ОСОБА_1 , укладено договір купівлі-продажу № 01/01-16 від 01 січня 2016 року, відповідно до умов якого Продавець згідно замовлення покупця, продає останньому м`ясопродукцію в асортименті згідно попередньої усної домовленості обох сторін даного Договору. Базис поставки продукції - склад Покупця. Перехід права власності відбувається в момент передачі товару, що оформляється видатковою накладною. Ціни на поставлену продукцію встановлюються за попередньою домовленістю сторін. Покупець здійснює розрахунок в розмірі 100% від вартості товару на момент поставки товару. /а.с. 168-169, т.1/.

На підтвердження реальності здійснення господарських операції з ФОП ОСОБА_1 позивачем надано під час перевірки копії видаткових накладних №26/16 від 14 січня 2016 року, № 28/16 від 19 січня 2016 року, № 29/16 від 25 січня 2016 року, а також рахунки-фактури № 14/01-1 від 14 січня 2016 року, № 19/01-1 від 19 січня 2016 року, № 25/01-1 від 25 січня 2016 року /а.с. 131-132, т.4/.

Щодо оформлення вказаних документів зауваження до їх змісту та форми у ГУ ДПС у Полтавській області полягають у не зазначенні посад осіб, якими такі первинні документи підписані, а відтак контролюючий орган вважає за неможливе встановити осіб, якими такі документи складені.

Зазначене посилання контролюючого органу колегія суддів оцінює критично, оскільки відповідні первинні документи містять підписи відповідальних осіб, а також відтиски печаток і зазначення посади отримувача зі сторони покупця (директор та головний бухгалтер ТОВ "ОМК+"), що не позбавляло контролюючий орган встановити таких осіб та їх приналежність до відповідних суб`єктів господарювання. Крім того, відсутність зазначення місця складання таких документів не є належним доказом на спростування факту продажу відповідного товару.

Фактичне транспортування на адресу позивача придбаного у ФОП ОСОБА_1 товару, підтверджується залученими до адміністративного позову копіями товарно-транспортних накладних №26/16 від 14 січня 2016 року, № 28/16 від 19 січня 2016 року, № 29/16 від 25 січня 2016 року /а.с. 171, 177, 183, т.1/.

На підтвердження факту оплати придбаних товарно-матеріальних цінностей до матеріалів справи долучено копії банківських виписок з відміткою банківської установи про перерахунок позивачем коштів на користь ФОП ОСОБА_1 /а.с. 196-198, т.1/.

Щодо використання придбаних у спірного контрагента товарно-матеріальних цінностей, позивачем разом з позовною заявою надані копії первинних документів бухгалтерського обліку, яким підтверджено подальшу реалізації м`ясопродуктів на користь контрагентів позивача - ТОВ "Твич", ТОВ "Нордон" /а.с. 174-175, 180-181, 186-194, т.1/.

З досліджених матеріалів справи колегія суддів доходить висновку, що позивачем, на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, правомірно віднесено до складу витрат суми витрат по господарських операціях з ФОП ОСОБА_1 ..

Затаких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 жовтня 2019 року № 0009891403 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 21072,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 5268,00 грн.

Щодо встановлення в ході перевірки завищення податку на прибуток в частині обліку кредиторської заборгованості, щодо якої минув строк позовної давності у правовідносинах з ОСОБА_4 та ТОВ Компанія Еталон 2007 , слід зазначити наступне.

Відповідно до акту перевірки станом на 01.01.2016 та на 31.03.2019 рахується кредиторська заборгованість перед ОСОБА_4 у розмірі 19181,00 грн та перед ТОВ Компанія Еталон 2007 у розмірі 29206,00 грн, щодо яких минув строк позовної давності. Відтак, на думку контролюючого органу відповідні суми підлягають включенню до доходів у 2018 році.

Згідно з п. 44.1, п. 44.2 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до п. 5 П(С)БО №11 "Зобов`язання", затвердженого наказом Мінфіну України від 31.01.2000 №20, зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Відповідно до "Інструкції застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій", затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 30.11.1999 № 291, передбачено, що на рахунку 71 "Інший операційний дохід" ведеться узагальнення інформації про інші доходи від операційної діяльності підприємства у звітному періоді, крім доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). До інших операційних доходів відносяться, зокрема: доходи від списання кредиторської заборгованості, щодо якої минув строк позовної давності.

Згідно з п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, зокрема: а) заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; з) заборгованість суб`єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв`язку з їх ліквідацією.

Таким чином, в розумінні Податкового кодексу України безнадійна заборгованість, у тому числі кредиторська, трактується, зокрема, як заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Відповідно до частини 1 статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 5 вказаної статті визначено, що за зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Відповідно до положень статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново (ст. 264 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, на момент проведення перевірки ТОВ "ОМК+" мало в наявності непогашену кредиторську заборгованість перед вказаними особами. Позивач вважає, що сторони мають право продовжувати за домовленістю тривалість позовної давності.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що заборгованість позивача перед ОСОБА_4 виникла по накладній №1 від 11 серпня 2012 року у розмірі 19181,00 грн.

На підтвердження того, що заборгованість позивача перед ОСОБА_4 не набула статусу безнадійної, станом на момент проведення перевірки, позивач надав лист-вимогу від 27.12.2019, складену ОСОБА_4 , відповідно до якого останній просив сплатити йому вартість поставленого товару згідно накладної № 1 від 11.08.2012 у розмірі 19181,00 грн до 31.03.2020. /а.с. 188 т. 4/

Відповідно до частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки лист-вимога надіслана ОСОБА_4 наприкінці 2019 року, відсутні підстави вважати, що строк позовної давності сплив раніше, та відповідно, що заборгованість позивача перед ОСОБА_4 набула статусу безнадійної заборгованості.

Такі висновки колегії суддів узгоджуються з висновками щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 24.03.2020 по справі № 2а-6902/12/1370, від 22.08.2019 по справі № 803/1684/13-а, які є обов`язковими для суду апеляційної інстанції.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 жовтня 2019 року № 0009891403 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 3453 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 4316,25 грн.

Щодо кредиторської заборгованості по взаємовідносинам позивача з ТОВ Компанія Еталон 2007 , колегія суддів зазначає про таке.

На підставі видаткової накладної №699 від 19.10.2012 позивачу поставлено 80 свиней на суму 199206 грн. Позивачем на виконання цього договору було сплачено на користь ТОВ Компанія Еталон 2007 170000 грн, що не заперечувалося сторонами по справі. Отже, станом на момент проведення перевірки у позивача рахувалася кредиторська заборгованість перед ТОВ Компанія Еталон 2007 у розмірі 29206,00 грн.

На спростування доводів відповідача про заниження податку на прибуток в частині кредиторської заборгованості, щодо якої минув строк позовної давності, у правовідносинах позивача з ТОВ Компанія Еталон 2007 , ТОВ "ОМК+" надано копію листа від 19.10.2012 за вих.№ 78, адресованого на адресу директора ТОВ Компанія Еталон 2007 , в якому останнього повідомлено про те, що після забою тварин, отриманих від ТОВ Компанія Еталон 2007 по видатковій накладній № 699 від 1910.2012, з`ясувалось, що худоба не відповідає II категорії у зв`язку з підвищеною сальністю. Фактична товщина сала склала 5,2 см., що значно перевищує норму (до 4 см). Тому, корінець приймальної квитанції № 319985 від 19.10.2012 не підлягає підписанню, оскільки ціна за свині III категорії є нижчою. Відповідно поставка є неузгодженою. У зв`язку з цим просив зробити перерахунок ціни товару відповідно до її якості /а.с. 100, т. 4/.

Колегія суддів критично оцінює вказаний лист від 19.10.2012 за вих.№ 78, який за тверженням апелянта, направлено на адресу такого контрагента про необхідність проведення перерахунку ціни товару відповідно до її якості, оскільки таке надіслання листа до ТОВ Компанія Еталон 2007 та/чи отримання уповноваженим представником ТОВ Компанія Еталон 2007 , не підтверджено належними та допустимими доказами. Вказаний лист може свідчити лише про намір внесення змін до істотної умови договору - ціни, однак, жодним чином не може бути доказом узгодження сторонами договору про зменшення суми оплати чи вимоги стосовно дати сплати.

Відтак, висновки контролюючого органу про необхідність включення позивачем до доходу суми кредиторської заборгованості перед ТОВ Компанія Еталон 2007 в розмірі 29206,00 грн та, у зв`язку із цим, донарахування суми грошового зобов`язання з податку на прибуток в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні на суму основного грошового зобов`язання 5257,00 грн та штрафних санкцій 1314,25 грн є обґрунтованими.

Щодо встановленого контролюючим органом порушення в частині відхилення даних регістрів кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників податкової звітності, колегія суддів зазначає таке.

В ході проведення перевірки встановлено відхилення даних реєстрів кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників фінансового результату до оподаткування в Податковій декларації з податку на прибуток і Звіті про фінансові результати (Звіті про сукупний дохід) (форма № 2) платника податків за період 2017 та 2018 рік, а саме завищено рядок 2050 Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг на загальну суму 49967 грн, в т.ч. за 2017 рік- 19485 грн, 2018 рік - 30482 грн.

Порушення вплинуло на заниження рядка 02 Декларації Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності на загальну суму 49742,00 грн (у т.ч. за 2017 рік - 19607,00 грн, 2018 рік - 30135,00 грн).

Встановлені відхилення даних реєстрів кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників фінансового результату до оподаткування в Податковій декларації з податку на прибуток і Звіті про фінансові результати (Звіті про сукупний дохід) (форма № 2) платника податків за період з 01.07.2016 по 31.12.2018 наведено в додатку 6 до акту перевірки.

Надаючи оцінку викладеному, колегія суддів зазначає, що на підтвердження зафіксованого порушення відповідач посилається на наведення таких відхилень в додатку 6 до акту перевірки, однак до матеріалів справи додає копії додатків 6-а /а.с. 111-116, т.3/, не надаючи при цьому первинні документи на підтвердження відповідних порушень.

Натомість позивачем на спростування викладеного порушення зазначено про відсутність будь-яких відхилень в сторону заниження податкового зобов`язання з податку на прибуток в ТОВ "ОМК+". Ця обставина позивачем підтверджена ОСВ, аналізами рахунків (79, 90, 92, 93, 94, 95, 70, 71, 73), балансом та звітом про фінансові результати /а.с. 73-85, т.3/.

Посилання представника відповідача на те, що підписання додатку 6а представниками позивача свідчить про його погодження з встановленим порушенням, колегія суддів вважає хибним, оскільки підписання такого додатку свідчить виключно про ознайомлення позивача з таким додатком до акту перевірки, при цьому у додатку відсутні графи для написання заперечень на такий додаток.

Отже відповідачем в акті перевірки без належного обґрунтування та без конкретного визначення реквізитів документів згідно яких встановлено таке відхилення та без належного обґрунтування відповідних тверджень зроблено вказані вище висновки щодо відхилення даних регістрів кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників податкової звітності.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки контролюючого органу про відхилення даних регістрів кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників податкової звітності, що призвело до донарахування сум податку на прибуток у розмірі 11191,25 грн, в тому числі за основним платежем - 8953 грн та за штрафними санкціями - 2238,25 грн, є необґрунтованими, а спірне податкове повідомлення-рішення від 17 жовтня 2019 року № 0009891403 підлягає скасуванню у цій частині.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 жовтня 2019 року № 0009891403 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 209225,00 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 167380,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 41845,00 грн.

Що стосується розподілу судових витрат на правову допомогу в суді першої інстанції, колегія суддів зазначає про таке.

Згідно із частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Судом першої інстанції встановлено, що 22.10.2019 між ТОВ "ОМК+" (клієнт) та ОСОБА_6 (адвокат) укладено угоду про надання адвокатських послуг (професійної правничої допомоги) /а.с. 103, т. 4/.

Позивачем у прохальній частині позовної заяви заявлялося клопотання про розподіл судових витрат, а також в описовій частині зазначалося, що орієнтовний розмір судових витрат складається з суми судового збору 6413,28 грн та витрат на оплату професійної правничої допомоги (близько 20000,00 грн).

Позивачем надано акти приймання-передачі виконаних робіт/послуг, в яких зазначено детальний опис робіт (наданих послуг), квитанцію про оплату виконаних адвокатом робіт у розмірі 33500 грн /а.с. 104-105, 153-155, 209-211, т.4/.

Беручи до уваги те, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 9465,11 грн і суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.10.2019 № 0009891403 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 209225,00 грн із загальної суми - 249405 грн, а також № 0009901403 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 140802,50 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 112642,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 28160,50 грн із загальної суми - 178146,25 грн, судові витрати, які підлягають стягненню на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, складають зі сплати судового збору в розмірі 5253,54 грн та на професійну правничу допомогу у розмірі 26895,00 грн.

При цьому, в ході судового розгляду справи відповідачем не заявлялися заперечення проти суми судових витрат на правову допомогу або клопотання про зменшення розміру таких витрат, які позивач просив стягнути у складі судових витрат.

Колегія суддів вважає, що відповідно до вимог чинного законодавства, саме зацікавлена сторона повинна вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони та забезпечує принцип змагальності.

Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду щодо застосування норм ст. 134 КАС України, викладеною у постанові від 07 травня 2020 року по справі №820/4281/17.

Таким чином, з урахуванням відсутності з боку відповідача будь-яких заперечень щодо суми відшкодування витрат на правничу допомогу, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області на користь ТОВ "ОМК+" судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 26895,00 грн обґрунтованим.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційних скарг, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

З огляду на результат апеляційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.139, ч. 4 ст. 241, ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційні скарги Головного управління ДПС у Полтавській області, Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМК+" залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.02.2020 по справі № 440/4186/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді С.П. Жигилій В.Б. Русанова Повний текст постанови складено 01.10.2020.