Рішення

від 16.05.2022 по справі 706/1240/21

ХРИСТИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 706/1240/21

2/706/142/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2022 року Христинівський районний суд Черкаської області

в складі:

головуючого - судді Олійника М.Ф.,

за участі секретаря Рибчинецької Я.А.,

позивача ОСОБА_1 , представників відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Христинівці Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до опорного закладу освіти «Христинівський ліцей» Христинівської міської ради Черкаської області про встановлення факту порушення вимог Конституції України щодо права на працю, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відділу освіти, культури, молоді та спорту Христинівської міської ради, опорного закладу освіти «Христинівський ліцей» Христинівської міської ради Черкаської області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі, стягнення невиплаченої заробітної плати за період відсторонення від роботи.

Ухвалою суду від 19.11.2021 р. вказану позовну заяву було залишено без руху, надано час для усунення недоліків позовної заяви.

На виконання вимог вказаної ухвали ОСОБА_1 звернувся до суду із новою редакцією позовної заяви до відповідача опорного закладу освіти «Христинівський ліцей» Христинівської міської ради Черкаської області про встановлення факту порушення вимог Конституції України щодо права на працю, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Просив встановити факт порушення відповідачем вимог Конституції України щодо права на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; поновити його на роботі на посаді практичного психолога опорного закладу освіти «Христинівський ліцей» Христинівської міської ради; сплатити йому заробіток за час вимушеного прогулу з причини незаконного відсторонення, починаючи з 08.11.2021 р. по день постановлення рішення суду.

В обґрунтування позову позивач ОСОБА_1 посилався на такі обставини.

Наказом директораопорного закладуосвіти «Христинівськийліцей» Христинівськоїміської радиКравченко Л.П.від 08.11.2021р.«Про відстороненнявід роботи ОСОБА_1 »його буловідсторонено відроботи практичногопсихолога увказаному закладіосвіти взв`язку зпорушенням законодавстваУкраїни прообов`язковість щепленьвід коронавірусноїхвороби СОVID-19,ст.12Закону України«Про захистнаселення відінфекційних хвороб»,ст.46КЗпП Українина часвідсутності щепленняпроти СОVID-19,з одночаснимприпиненням оплатипраці з08.11.2021р.на час,фактично витраченийна проходженнявакцинування відхвороби СОVID-19.Наказ йому вручено під розпис 08.11.2021 р. Він не погодився з наказом, про що власноруч зробиввідмітку.Він вважає,що відповідачсвідомо порушиввимоги чинногозаконодавства Українита йогоправа,гарантовані КонституцієюУкраїни,виконував злочиннінакази,які порушуютьчинне українськезаконодавство.Він працюєу відповідачапрактичним психологомза безстроковоюформою трудовогодоговору.Відсторонення йоговід роботиздійснено занаказом,у якомувідповідач,як напідставу відстороненняпозивача відвиконання обов`язківпрактичного психологана часвідсутності щепленняпроти СОVID-19без збереженнязаробітної платиз 08.11.2021р.надає посиланняна ч.1ст.1«Заробітна плата»Закону України«Про оплатупраці»;ст.46«Відсторонення відроботи» КЗпПУкраїни;ч.1ст.94«Заробітна плата»КЗпП України;ст.12«Профілактичні щеплення»Закону України«Про захистнаселення відінфекційних хвороб»;ст.5«Обов`язкигромадян»,ст.6«Права підприємств,установ іорганізацій»,ст.27«Профілактичні щеплення»Закону України«Про забезпеченнясанітарного таепідемічного благополуччянаселення»;постанови КабінетуМіністрів Українивід 9грудня 2020р.№ 1236«Про встановленнякарантину тазапровадження обмежувальнихпротиепідемічних заходівз метоюзапобігання поширеннюна територіїУкраїни гостроїреспіраторної хворобиСОVID-19,спричиненої коронавірусомSARS-СоV-2»,постанови КабінетуМіністрів Українивід 20жовтня 2021р.№ 1096«Про внесеннязмін допостанови КабінетуМіністрів Українивід 9грудня 2020р.№ 1236»,наказу Міністерстваохорони здоров`яУкраїни від04.10.2021р.№ 2153«Про затвердженняПереліку професій,виробництв таорганізацій,працівники якихпідлягають обов`язковимпрофілактичним щепленням»від 08.11.2021р.Однак, ці посилання відповідача здійснені ним із свідомим перекручуванням регламентів чинного законодавства України. Постанови Кабінету Міністрів України, якими було встановлено карантин в Україні, та всі подальші зміни до них є неконституційними. Рішенням Конституційного Суду України № 10-р/2020 від 28.08.2020 р. визнано неконституційними окремі положення постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» від 20 травня 2020 р. № 392. Є неконституційною і постанова Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020 р. Вакцинація проти СОVID-19 є нічим іншим як експериментом і може провадитись тільки на добровольцях, які виявили бажання приймати участь у цьому експерименті. Наказ МОЗ України № 2153 від 04 жовтня 2020 р., яким був затверджений перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби СОVID-19, звужує та обмежує прав і свободи громадян, гарантовані Конституцією України. Примушення до вакцинації є порушенням прав і свобод, гарантованих Конституцією України, зокрема її статтею 43.

Відповідачем опорним закладомосвіти «Христинівськийліцей» Христинівськоїміської ради був поданий до суду відзив на позов, в якому відповідач просив у задоволені позовних вимог відмовити повністю. У відзиві зазначено, що позивач неоскаржує наказзакладу освітипро відстороненняйого відроботи від08.11.2021р.Все обґрунтуванняпозивача зводитьсядо того,що деякіположення постановКМУ,на яківін посилаєтьсяу своємупозові єнеконституційними.При цьомув жодномуразі неакцентує увагина незаконностінаказу пройого відстороненнячи топорушення порядкуйого видачі,змісту,форми,порядку відсторонення.До матеріалівпозовної заявипозивач ненадав доказів,що вінмає такийстан здоров`я,що єперешкодою длявакцинування.У законодавствіУкраїни відсутнянорма,яка дозволялаб примусовувакцинацію.А томув разівідсутності вакцинаціїдіюче законодавстводозволяє відсторонюватидеяких працівниківбез виплатизаробітної плати.Держава,встановивши відстороненняпедагогічних працівниківвід виконанняобов`язків,які немають профілактичногощеплення,реалізує свійобов`язокщодо забезпеченнябезпеки життяі здоров`явсіх учасниківосвітнього процесу,в томучислі йсамих дітей.Право позивачана працюв закладіосвіти булотимчасово обмеженоз оглядуна суспільніінтереси,оскільки позивачвідмовився відобов`язковогощеплення.Втручання увигляді обов`язковостіпевних щепленьґрунтується назаконі,має законнумету,є пропорційнимдля досягненнятакої метита єцілком необхідниму демократичномусуспільстві.Директор опорногозакладу освіти«Христинівський ліцей»Христинівської міськоїради,на якогопокладено обов`язокзабезпечення безпекиусіх учасниківосвітнього процесу, з урахуванням вимог ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» правомірно прийняла рішення про тимчасове відсторонення ОСОБА_1 . Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Тобто заробітна плата виплачується саме за виконану роботу. Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримав повністю, посилаючись на обставини, зазначені в позовній заяві.

Представники відповідача опорного закладуосвіти «Христинівськийліцей» Христинівськоїміської ради Кравченко Л.П., ОСОБА_3 у судовому засіданні позов не визнали повністю, посилаючись на обставини, зазначені у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення учасників справи та їх представників, дослідивши письмові докази: копії наказу опорного закладу освіти «Христинівський ліцей» Христинівської міської ради № 244/од від 01.11.2021 р. «Про попередження можливого відсторонення від роботи», наказу опорного закладу освіти «Христинівський ліцей» Христинівської міської ради № 225 к/тр від 08.11.2021 р. «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 », попереджень опорного закладу освіти «Христинівський ліцей» Христинівської міської ради № 101 від 25.10.2021 р. та № 104 від 26.10.2021 р. ОСОБА_1 про відсторонення від роботи без збереження заробітної плати, заяви ОСОБА_1 про відмову від ризикованого медичного втручання від 08.11.2021 р., акта № 3 від 08.11.2021 р. про відмову ОСОБА_1 надати документ про обов`язкове профілактичне щеплення проти СОVID-19, наказу опорного закладу освіти «Христинівський ліцей» Христинівської міської ради № 33к/тр від 01.03.2022 р. «Про допуск до роботи працівників, відсторонених від роботи», трудової книжки ОСОБА_1 , інші письмові докази, суд вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю з таких підстав.

Судом встановлено, що наказом відділу освітиХристинівської райдержадміністрації № 97-К від 26.08.2010 р. позивача ОСОБА_1 , вчителя зарубіжної літератури Христинівської спеціалізованої ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1 імені О. Корнійчука, переведено на посаду психолога Христинівської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2.

Повідомленнями від 25.10.2021 р. за № 101 та від 26.10.2021 р. за № 104 позивача ОСОБА_1 опорним закладомосвіти «Христинівськийліцей» Христинівськоїміської ради було попереджено про обов`язкове профілактичне щеплення проти СОVID-19 з 08.11.2021 р. на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.

01.11.2021 р. опорним закладомосвіти «Христинівськийліцей» Христинівськоїміської ради був виданий наказ № 244/од «Про попередження можливого відсторонення від роботи», яким попереджено, що невакциновані працівники закладу з 08.11.2021 р. на підставі законодавчих актів України будуть відсторонені від роботи без збереження заробітної плати на період, необхідний для вакцинування. Позивач ОСОБА_1 у той же день був ознайомлений з ним, що стверджується його підписом на наказі.

08.11.2021 р. опорним закладомосвіти «Христинівськийліцей» Христинівськоїміської ради був складений акт № 3 про відмову позивача ОСОБА_1 надати документ про обов`язкове профілактичне щеплення проти СОVID-19.

08.11.2021 р. опорним закладомосвіти «Христинівськийліцей» Христинівськоїміської ради був виданий наказ № 225 к/тр «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 », відповідно до якого останнього було відсторонено від роботи з 08.11.2021 р. у зв`язку з порушенням законодавства України про обов`язковість щеплень від коронавірусної хвороби СОVID-19, ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», ст. 46 КЗпП України на час відсутності щеплення проти СОVID-19. З наказом позивач ОСОБА_1 був ознайомлений у той же день, що стверджується його підписом.

У пунктах а, б ст. 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» встановлено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я, зокрема, піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається в разі:

-появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння;

-відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;

-в інших випадках, передбачених законодавством.

До інших передбачених законодавством випадків належить, зокрема, відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов`язковим.

Відсторонення працівника від роботи слід розуміти як один із передбачених законодавством випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.

Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи на умовах та з підстав, встановлених законодавством, по суті не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам.

Статтею 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень ці працівники у порядку, встановленому законом, відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 р. № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153). Відповідно до цього Переліку обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають працівники:

1)центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів;

2)місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів;

3)закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності;

4) підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади;

5) установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів;

6) підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 р. № 83.

Цим наказом передбачається, що щеплення є обов`язковим в разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженогонаказом Міністерства охорони здоров`я України від 16.09.2011 р. № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.10.2011 р. за № 1161/19899 (у редакціїнаказу Міністерства охорони здоров`я України від 11.10.2019 р. № 2070).

Міністерство юстиції України зробило висновок, що наказ МОЗ України № 2153 відповідаєКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема ст. 8 Конвенції «Право на повагу до приватного і сімейного життя», а також практиці Європейського суду з прав людини, свідченням чого є реєстрація цьогонаказу Міністерством юстиції України.

Державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність йогоКонституціїта законодавству України,Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 р. і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС), з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а також прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів (п. 4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженогопостановою КМУ від 28.12.1992 р. № 731)

Таким чином, якщо ставити питання обов`язковості вакцинування для працівників з наведеного вище Переліку № 2153, то його можуть не робити лише ті працівники, які мають саме абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень.

Протипоказання до вакцинації може встановлювати сімейний або лікуючий лікар та надати відповідний висновок про тимчасове чи постійне протипоказання або про відтермінування через COVID-19 в анамнезі. Якщо в пацієнта є протипоказання до щеплення однією з вакцин проти COVID-19, за можливості особа має вакцинуватися іншими типами вакцин.

Позивач ОСОБА_1 не надав суду доказів, що він має абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень.

У позовній заяві зазначено, що рішенням Конституційного Суду України № 10-р/2020 від 28.08.2020 р. визнано неконституційними окремі положення постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» від 20 травня 2020 р. № 392.

Однак, вказане твердження не відповідає дійсності.

Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то за загальним правилом такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством.

Чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Пунктом 416 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 р. № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, який набрав чинності з 08.11.2021 р., керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій визначено забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153;

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена Переліком № 2153 та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, відповідно до ст. 46 КЗпП України, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та ч. 3 ст. 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; а також

3) взяти до відома, що на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням ч. 1 ст. 94 КЗпП України, ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» та ч. 3 ст. 5 Закону України «Про державну службу»; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома осіб, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Відсторонюючи працівника від роботи, роботодавець повинен діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, а тому в наказі про відсторонення зазначаються підстави та строки такого відсторонення. Керівник зобов`язаний ознайомити працівника з наказом про відсторонення від роботи.

У даному випадку роботодавець діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, в наказі про відсторонення позивача ОСОБА_1 були зазначені підстави та строки відсторонення від роботи. Останній був ознайомлений з наказом про відсторонення від роботи.

Бездіяльність керівника державного органу (державної служби), керівника підприємства, установи чи організації з відсторонення працівників може мати негативні наслідки для нього, оскільки заст. 44-3 КУпАП«Порушення правил щодо карантину людей», яка визначає, що порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбаченихЗаконом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, він може бути притягнений до адміністративної відповідальності.

Суд зазначає, що обов`язковість щеплень є втручанням у право на повагу до приватного життя особи, яке гарантоване ст.8 Конвенції з прав людини та основоположних свобод. Між тим, такі втручання цілком припустимі.

У рішеннівід 08.04.2021р.у справі«Вавржичка таінші протиЧеської Республіки»(Vavricka andOthersv.theCzechRepublic[GC], заява № 47621/13, і 5 інших) Європейський суд з прав людини зазначив, що обов`язковість щеплень є втручанням у право на повагу до приватного життя, яке гарантоване ст. 8 Конвенції. Разом із цим, щоб визначити, чи призвело таке втручання до порушення ст. 8 Конвенції, суд повинен обґрунтувати доцільність і виправданість таких дій відповідно до абзацу другого цієї статті, тобто встановити:

1)чи є втручання виправданим «відповідно до закону»;

2)чи має воно на меті законні цілі;

3)чи були вони «виправданими в демократичному суспільстві».

Як зазначає ЄСПЛ, оспорюване втручання мало б опиратися на національне законодавство. Водночас закони повинні бути як адекватно доступними, так і сформульованими з достатньою точністю (наприклад, рішення від 15.11.2016 р. у справі «Дубська і Крейзова проти Чеської Республіки»(DubskaandKrejzovav.theCzechRepublic(GC), заяви № 28859/11 і № 28473/12)).

ЄСПЛ встановив, що втручання у приватне життя у вигляді обов`язку зробити щеплення ґрунтується на законі, а тому у цьому немає порушень.

В Україні таким законом єЗакон України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Розглядаючи питання, чи є мета, за для якої був встановлений обов`язок робити щеплення, законною, ЄСПЛ навів наступні аргументи (п. 272): «Що стосується мети, яку переслідує обов`язкове вакцинування, як стверджує Уряд і визнано національними судами, ціллю відповідного законодавства є захист від хвороб, які можуть становити серйозну загрозу для здоров`я населення. Це стосується як тих, хто отримує відповідні щеплення, так і тих, хто не може бути вакцинованим, і, таким чином, знаходиться в групі осіб високого ризику інфікування, покладаючись на досягнення високого рівня вакцинації в суспільстві в цілому для захисту від розглянутих заразних хвороб. Ця мета відповідає цілям захисту здоров`я і захисту прав інших осіб, визнаним статтею 8».

А у відповідь на питання необхідності в демократичному суспільстві обов`язкової вакцинації суд наводить такі доводи: «285. … Хоча система обов`язкових вакцинацій не єдина і не найпоширеніша модель, прийнята європейськими державами, суд повторює, що в питаннях політики в галузі охорони здоров`я національні влади найкраще можуть оцінити пріоритети, використання ресурсів і соціальних потреб. Усі ці аспекти є актуальними в даному контексті і вони підпадають під широку свободу розсуду, яку суд повинен надати державі-відповідачу.

В контексті охорони здоров`я найкращим інтересам суспільства служить забезпечення найвищого досяжного рівня здоров`я. Коли справа доходить до імунізації, мета повинна полягати в тому, щоб кожна людина була захищена від серйозних захворювань. У переважній більшості випадків це досягається за рахунок обов`язкових щеплень. Ті, кому таке лікування не може бути призначено, побічно захищені від інфекційних захворювань, поки в їх оточенні підтримується необхідний рівень вакцинації, тобто їх захист забезпечується колективним імунітетом.

Таким чином, якщо вважати, що політика добровільної вакцинації недостатня для досягнення і підтримки колективного імунітету або колективний імунітет незалежний від природи захворювання (наприклад правця), національні влади можуть розумно ввести політику обов`язкової вакцинації для досягнення відповідного рівня захисту від серйозних захворювань».

З цих підстав суд визнав, що рішення застосувати обов`язкову вакцинацію має вагомі причини.

Стосовно наслідків, які чітко передбачені в основному законодавстві, недотримання загальних правових обов`язків, спрямованих на охорону, зокрема здоров`я людей, то суд зауважує, що вони по суті захисні, а не каральні за своїм характером.

ЄСПЛ посилається на загальний консенсус щодо життєвої важливості такого заходу та засобу захисту населення від хвороб, які можуть мати серйозні наслідки для здоров`я людини та які в разі серйозних спалахів можуть викликати проблеми в суспільстві. Зважаючи на те що частота ускладнень є досить незначною, однак безсумнівно, їх виникнення є досить загрозливим для здоров`я людини, органи Конвенції підкреслили важливість прийняття необхідних запобіжних заходів перед вакцинацією… Очевидно, це стосується перевірки в кожному окремому випадку можливих протипоказань. Це також відноситься до моніторингу безпеки застосовуваних вакцин. У кожному з цих аспектів Суд не вбачає підстав ставити під сумнів адекватність національної системи вакцинації. Вакцинація проводиться медичними працівниками тільки при відсутності протипоказань, які попередньо перевіряються відповідно до звичайного протоколу, відповідні медичні працівники зобов`язані повідомляти про будь-які підозри на серйозні або несподівані побічні ефекти. Відповідно, безпека використовуваних вакцин знаходиться під постійним контролем компетентних органів».

Стосовно порушення права на працю, про що зазначає позивач, який відмовився від щеплення, ЄСПЛ зазначив таке: «306. Суд визнає, що відсторонення позивача від роботи означало втрату заробітної плати і як наслідок позбавлення засобів існування. Однак це було прямим наслідком її рішення свідомо обрати саме цей шлях для себе особисто, відмовитися від виконання юридичного обов`язку, метою якого є захист здоров`я».

Верховний Суд цілком послідовно стверджує таке (постанова від 10.03.2021 р. у справі № 331/5291/19): «Вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб, з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об`єктивні підстави тобто було виправданим».

Держава, встановивши відсторонення педагогічних працівників від виконання обов`язків, які не мають профілактичного щеплення, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, в тому числі й самих дітей.

Отже, право позивача на працю у навчальному закладі було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, оскільки позивач відмовився від обов`язкового щеплення.

Втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети та є цілком необхідним у демократичному суспільстві.

Таким чином суд вважає, щокерівник навчального закладу, на якого покладено обов`язок забезпечення безпеки усіх учасників освітнього процесу, з урахуванням вимогст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», правомірно прийняла рішення про тимчасове відсторонення ОСОБА_1 від роботи, а отже вимоги Конституції України щодо права на працю відповідачем порушені не були.

Що стосується вимоги позивача про поновлення на роботі, слід зазначити таке.

В законодавстві відсутнє визначення поняття «відсторонення від роботи», на практиці відсторонення від роботи означає призупинення трудових правовідносин (тимчасове увільнення працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і, в свою чергу, тимчасове увільнення роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання та відповідно, сплачувати заробітну плату).

Тимчасове увільнення працівника від виконання ним його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи (на умовах та підставах, встановлених законодавством) за своєю суттю не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом. Застосовується такий захід у виняткових випадках і має за мету відвернення та/або попередження негативних наслідків. Призупинення трудових відносин в такому випадку не тягне за собою обов`язкове припинення самих трудових відносин. На період усунення від роботи за працівником зберігається його робоче місце.

Враховуючи те, що відсторонення від роботи є своєрідним призупиненням трудових правовідносин та є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має за мету відвернення та/або попередження негативних наслідків, та на період відсторонення робоче місце за працівником зберігається, то суд приходить до переконання, що не підлягає задоволенню і позовна вимога позивача ОСОБА_1 про поновлення його на роботі.

Також суд при цьому бере до уваги, що наказом відповідача від 01.03.2022 р. № 33 к/тр «Про допуск до роботи працівників, відсторонених від роботи» позивач ОСОБА_1 з 01.03.2022 р. допущений до роботи.

Вимога позивача про сплату заробітку за час вимушеного прогулу також не підлягає задоволенню, враховуючи правомірність прийняття рішення про тимчасове відсторонення позивача ОСОБА_1 від роботи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Тобто, заробітна плата виплачується саме за виконану роботу.

Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується.

Відсторонення позивача ОСОБА_1 від роботи мало наслідком втрату заробітної плати, однак це було прямим наслідком його свідомого рішення обрати саме такий шлях для себе особисто.

З врахуваннямвикладеного,суд приходитьдо висновку, що вказана вимога позивача ОСОБА_1 також не підлягає задоволенню.

Керуючись ч. 1 ст. 46 КЗпП України, ст. 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», ст. ст. 81, 89, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до опорного закладу освіти «Христинівський ліцей» Христинівської міської ради Черкаської області (20001, Черкаська область, Уманський район, м. Христинівка, вул. Першотравнева, 50, код ЄРПОУ 26324579) про встановлення факту порушення вимог Конституції України щодо права на працю, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційної скарги.

Повне судове рішення складене 23.05.2022 року.

Суддя: М.Ф. Олійник