Постанова

від 16.05.2022 по справі 910/15252/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2022 р. Справа№ 910/15252/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Барсук М.А.

при секретарі Реуцькій Т.О.

за участю представників:

від позивача: Калінін М.В. (довіреність №78 від 14.12.2021);

від відповідача: не з`явились;

від третіх осіб 1-16: не з`явились,

розглянувши апеляційну скаргу апеляційної скарги державного підприємства «Енергоринок»

на ухвалу господарського суду міста Києва від 11.11.2021 про часткове задоволення заяви державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» про відстрочку виконання рішення суду

у справі №910/15252/19 (головуючий суддя Ковтун С.А., судді Джарти В.В., Лиськов М.О.)

за позовом державного підприємства «Енергоринок»

до державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»

третя особа-1 на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору державне підприємство «Регіональні електричні мережі»,

третя особа-2 на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватне акціонерне товариство «ДТЕК ПЕМ - Енерговугілля»,

третя особа-3 на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго»,

третя особа-4 на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору акціонерне товариство «Херсонобленерго»,

третя особа-5 на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватне акціонерне товариство «Львівобленерго»,

третя особа-6 на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго»,

третя особа-7 на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору акціонерне товариство «Харківобленерго»,

третя особа-8 на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору акціонерне товариство «ДТЕК Дніпровські електромережі»,

третя особа-9 на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватне акціонерне товариство «Волиньобленерго»,

третя особа-10 на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Високовольтні мережі»,

третя особа-11 на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору акціонерне товариство «Чернігівобленерго»,

третя особа-12 на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору акціонерне товариство «Укрзалізниця»,

третя особа-13 на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські електромережі»,

третя особа-14 на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватне акціонерне товариство «Трест «Південзахіденергобуд»,

третя особа-15 на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору акціонерне товариство «Одесаобленерго»,

третя особа-16 на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Національна комісія, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг

про стягнення 696 336 205,62 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Позов заявлено про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 610 452 780,62 грн. за договором № 16168/01/44/3-80 від 27.12.2018, пені в сумі 78 517 218,23 грн., інфляційних втрат в сумі 505 682,64 грн. та 3 % річних в сумі 6 860 524,40 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.04.2021, повний текст якого складений 30.08.2021 у справі №910/15252/19 позовні вимоги задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 609 977 822,00 грн. боргу, 78 441 823,93 грн. пені, 6 853 966,06 грн. 3% річних, 505 682,64 грн. інфляційних втрат та 671 812,27 грн. судового збору, в іншій частині позову відмовлено.

04.10.2021 до господарського суду міста Києва надійшла заява державного підприємства «Енергоринок» про відстрочення виконання рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2021 у справі № 910/15252/21 в якій заявник просив відстрочити виконання рішення від 12.04.2021 у справі №910/15252/21 на один рік.

В обґрунтування вказаної заяви відповідач послався неможливість виконання ним рішення суду через перебування у скрутному матеріальному становищі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.11.2021, повний текст якої складено 11.11.2021 у справі №910/15252/19 задоволено частково заяву державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» про відстрочку виконання рішення суду, відстрочено виконання рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2021 у справі №910/15252/19 до 11.04.2022.

Постановляючи вказану ухвалу суд першої інстанції встановив, що відстрочення до 11.04.2022 не порушить інтереси сторін, забезпечить їх баланс, буде співмірним можливості поновлення порушеного права стягувача з можливістю відповідача забезпечити таке поновлення та, що відстрочення матиме наслідком дотримання балансу інтересів сторін.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, державне підприємство «Енергоринок» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 11.11.2021 у справі №910/15252/19 про відстрочку виконання рішення господарського суд міста Києва від 12.04.2021 у справі №910/15252/19 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» про відстрочення виконання рішення господарського суд міста Києва від 12.04.2021 у справі №910/15252/19 відмовити повністю.

У апеляційній скарзі позивач зазначив про те, що оскаржувана ухвала постановлена при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, з недоведеністю обставин, що мають значення для даної справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та з порушенням норм матеріального права

У обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач послався на те, що:

- частково задовольняючи заяву про відстрочку виконання рішення, суд першої інстанції виходив з скрутного матеріального становища відповідача та невиконання його контрагентами грошових зобов`язань перед відповідачем, проте, згідно з нормами чинного законодавства України, відстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, пов`язаних з об`єктивними та непереборними обставинами, які ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду, а факт неможливості виконання рішення має бути встановлений державним виконавцем під час виконання відповідного рішення, в той час як у спірному випадку, враховуючи відсутність виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду, у суду першої інстанції були відсутні підстави вважати, що є виключні та об`єктивно існуючи обставини, які нібито перешкоджають виконанню рішення суду;

- відповідачем у заяві про відстрочку не вказано про те, що із закінченням строку відтермінування виконання рішення суду воно буде виконано у повному обсязі та не надано доказів цього;

- судом першої інстанції надано відстрочку виконання рішення суду у зв`язку з нібито скрутним матеріальним становищем боржника та невиконанням належним чином зобов`язань його контрагентами, що прямо суперечить положеннями ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України за змістом яких, як невиконання зобов`язань контрагентами боржника, так і відсутність у боржника коштів, не є ні виключними, ні непереборними, ні надзвичайними обставинами;

- при постановленні оспорюваної ухвали судом першої інстанції не було враховано інтереси позивача, а саме те, що присуджена до стягнення сума основного боргу є заборгованістю, яка виникла у період з березня 2019 року по червень 2019 року, тобто відповідачем вже тривалий час не виконуються свої обв`язки по її сплаті, а відстрочення виконання судового рішення призводить до збільшення часу вказаного прострочення та те, що продана відповідачу електроенергія, стягнення плати з якої є предметом цього спору, була попередньо придбана позивачем у виробників електричної енергії і, з огляду на невиконання відповідачем свого обов`язку по її оплаті, позивач також не має можливості виконати відповідні обов`язки перед власними контрагентами;

- судом першої інстанції не враховано доводи позивача про те, що у періоді 2019 - 2020 років відповідно до звітів про управління відповідача, які знаходиться у загальному доступі на офіційному сайті відповідача за посиланнями https://uie.kiev.ua/wp-content/uploads/2020/06/Zvit-pro-upravlinnya_2019-sajt.pdf та https://uie.kiev.ua/wp-content/uploads/2021/05/sajt-Zvit-pro-upravlinnya-2020.pdf, тариф на постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» в середньому був в 4-5 разів вище тарифу на постачання електричної енергії звичайними постачальниками, що свідчить про високу конкурентоспроможність та фінансово-економічну вигоду діяльності відповідача як постачальника «останньої надії»;

- з наданих відповідачем реєстрів виконавчих проваджень у яких останній є стягувачем слідує, що значна частина виконавчих проваджень перебуває у активній фазі, що вказує на можливість отримання відповідачем коштів зі своїх боржників.

З огляду на те, що вказана апеляційна скарга була подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування у суду першої інстанції матеріалів справи №910/15252/19 та відкладення вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою до надходження матеріалів даної справи з суду першої інстанції.

Листом Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2021 витребувано з господарського суду міста Києва матеріали справи №910/15252/19.

06.12.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/15252/19.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою державного підприємства «Енергоринок» на ухвалу господарського суду міста Києва від 11.11.2021 у справі №910/15252/19, справу №910/15252/19 призначено до розгляду на 25.01.2022 о 12 год. 15 хв.

04.01.2022 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому відповідач, з посиланням на ті ж самі обставини, що й при зверненні до суду першої інстанції з заявою про відстрочку виконання рішення та додатково пославшись на те, що на даний час, незважаючи на надану судом відстрочку, він фактично продовжує виконувати рішення суду у цій справі, зазначив про те, що судом першої інстанції встановлено факти, необхідні для надання відстрочки виконання рішення у цій справі, а отже, оспорювана ухвала прийнята у відповідності до правових норм.

До відзиву на апеляційну скаргу відповідачем додано додаткові докази, а саме, належним чином засвідчені копії акту звірки розрахунків станом на кінець дня 30.11.2021 та виписки з Держказаначейської служби України за період з 29.12.2021 по 29.12.2021.

12.01.2022 до суду від позивача надійшли письмові пояснення на відзив на апеляційну скаргу в яких позивач: зауважив на пропущенні відповідачем строку подання відзиву на апеляційну скаргу, що, відповідно до положень ст.ст. 118, 263 ГПК України є підставою для залишення його без розгляду; заперечив проти викладених відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу доводів та проти залучення до матеріалів справи доказів, які відповідачем додані до відзиву на апеляційну скаргу; просив залишити відзив відповідача на апеляційну скаргу без розгляду, а апеляційну скаргу позивача задовольнити у повному обсязі.

Щодо доданих відповідачем до відзиву на апеляційну скаргу додаткових доказів, а саме копії акту звірки розрахунків станом на кінець дня 30.11.2021 та виписки з Держказаначейської служби України за період з 29.12.2021 по 29.12.2021, колегія суддів зазначає наступне.

Враховуючи, що відповідач додав ці документальні докази під час розгляду апеляційної скарги, на дату прийняття оспорюваної ухвали таких доказів суд першої інстанції в своєму розпорядженні не мав.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

З наданих відповідачем додаткових доказів слідує, що всі вони не існували на момент розгляду по суті судом першої інстанції заяви відповідача про відстрочення виконання рішення.

Водночас така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Правова позиція з цього питання викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №911/3250/16, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17 від 06.03.2019 у справі №916/4692/15 та від 11.09.2019 у справі №922/393/18.

За таких обставин, додані відповідачем під час апеляційного перегляду копії акту звірки розрахунків станом на кінець дня 30.11.2021 та виписки з Держказначейської служби України за період з 29.12.2021 по 29.12.2021, як додаткові докази колегією суддів не приймається.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2022 розгляд справи було відкладено на 22.02.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2022 розгляд справи було відкладено на 01.03.2022.

01.03.2022 розгляд справи не відбувся, у зв`язку із веденням Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" воєнного стану в Україні та активними бойовими діями, із змінами Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2022 розгляд справи було відкладено на 17.05.2022, повідомлено представників сторін шляхом направлення на електронні адреси сторін, зазначеної ухвали про відкладення. (а.с. 234-250 т.12).

Під час розгляду справи представник позивача, апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити.

У судове засідання 17.05.2022 р. представники відповідача та третіх осіб не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи всі представники сторін були повідомлені належним чином. (а.с. 75-92, 199-214 т.12).

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи , належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, явка представників сторін обов`язковою не визнавалась, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутності представників відповідача та третіх осіб за наявними у справі доказами.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з урахуванням правил ст.ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.

Предметом позову у цій справі є стягнення з відповідача основного боргу в сумі 610 452 780,62 грн. за договором №16168/01/44/3-80 від 27.12.2018, пені в сумі 78 517 218,23 грн., інфляційних втрат в сумі 505 682,64 грн. та 3% річних в сумі 6 860 524,40 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.04.2021, повний текст якого складений 30.08.2021 у справі №910/15252/19 позовні вимоги задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 609 977 822,00 грн. боргу, 78 441 823,93 грн. пені, 6 853 966,06 грн. 3% річних, 505 682,64 грн. інфляційних втрат та 671 812,27 грн. судового збору, в іншій частині позову відмовлено. (а.с. 52-61 т.11)

04.10.2021 до господарського суду міста Києва надійшла заява державного підприємства «Енергоринок» про відстрочення виконання рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2021 у справі № 910/15252/21 в якій заявник просив відстрочити виконання рішення від 12.04.2021 у справі №910/15252/21 на один рік. (а.с. 85-194 т.12)

В обґрунтування вказаної заяви відповідач послався неможливість виконання ним рішення суду через перебування у скрутному матеріальному становищі.

При цьому відповідач зауважив на тому, що неможливість сплатити суму заборгованості обумовлена низкою об`єктивних причин, зокрема тим, що:

- на даний час, відповідно до положень чинного законодавства на відповідача до 31.12.2021 покладено виконання функцій постачальника «останньої надії», які полягають у гарантованому постачанні електроенергії будь-якому споживачу всієї України, який втратив постачальника електричної енергії. Постачальник «останньої надії» - ключовий учасник ринку електричної енергії України який виконує соціально важливу функцію на ринку електричної енергії, несе велике соціальне навантаження та без якого неможливе нормальне функціонування ринку електричної енергії;

- брак власних оборотних коштів ставить підприємство на грань банкрутства;

- наявність простроченої заборгованості за придбану електричну енергію унеможливила діяльність відповідача з експорту та імпорту електричної енергії, а постачання електричної енергії за вільними цінами припинено через присвоєння підприємству статусу «дефолтний» у серпні 2019 року і на даний час єдиним видом діяльності відповідача є постачання електричної енергії як постачальником «останньої надії»;

- через заборгованість з оплати небалансів електричної енергії, відповідно до ст. 75 Закону України «Про ринок електричної енергії», всі кошти, які надходять від споживачів постачальника «останньої надії», спрямовуються оператору системи передачі в погашення заборгованості за куплений електропостачальником небаланс електричної енергії згідно з Порядком розподілу коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання постачальників універсальних послуг, постачальника «останньої надії» та операторів систем розподілу, затвердженого постановою НКРЕКП від 18.06.2019 №1041, тобто всі кошти отримані від споживачів перераховуються відповідно до встановленого НКРЕКП алгоритму розподілу коштів;

- перебування відповідача у скрутному матеріальному становищі, серед іншого, обумовлено невиконанням своїх зобов`язань боржниками відповідача, зокрема і тих, стягнення заборгованості з яких заборонено положеннями чинного законодавства (держшахти, комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу»).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.11.2021, повний текст якої складено 11.11.2021 (а.с. 293-295 т.11) у справі №910/15252/19 задоволено частково заяву державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» про відстрочку виконання рішення суду, відстрочено виконання рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2021 у справі №910/15252/19 до 11.04.2022, з чим колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.

Відповідно до приписів ст. 331 ГПК України:

- за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання (ч. 1);

- підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3);

- вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4);

- розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5).

Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікована Верховною Радою України. Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов`язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду».

У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру», а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначені судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд з прав людини зазначає, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже, сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

З урахуванням підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення, безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чіжов проти України» (заява №6962/02) зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у статті 6 Конвенції.

Отже, питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.

У обґрунтування поданої заяви про відстрочення виконання рішення суду у цій справі відповідач фактично послався на перебування його у скрутному матеріальному становищі через особливий порядок розрахунків за електричну енергію та невиконання його контрагентами грошових зобов`язань перед відповідачем.

Проте, відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 44 ГК України підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Невиконання обов`язків власними контрагентами становить один із можливих ризиків підприємницької діяльності і не є незвичайною і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки. Кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб`єкта підприємницької діяльності, уклавшого з ним цей договір.

Водночас при розгляді заяви про відстрочення виконання рішення мають бути враховані і майнові інтереси позивача у цій справі адже рішення суду у цій справі було прийнято саме на захист інтересів останнього.

Як свідчать матеріали справи, рішення суду у цій справі прийняте на захист майнових прав позивача, порушених відповідачем, який взяв на себе зобов`язання своєчасно оплатити отриману за спірним договором електричну енергію і не виконав його.

Виходячи з норм ст. 3 ЦК України, згідно з якими до загальних засад цивільного законодавства відносяться справедливість, добросовісність та розумність, та враховуючи, що відповідачем порушені майнові договірні зобов`язання перед позивачем і останній заперечує проти віддалення строку виконання відповідачем цих зобов`язань, буде несправедливим розстрочити виконання фінансових зобов`язань відповідача перед позивачем.

При цьому слід врахувати, і те, що:

- заборгованість, стягнення якої є предметом розгляду у цій справі виникла у період з 01.03.2019 по 30.06.2019, що свідчить про тривале порушення відповідачем обов`язків щодо її оплати;

- позивач, так само як і відповідач, є підприємством, яке здійснює свою діяльність у сфері поставки електричної енергії, а тому має такі ж ризики у своїй господарській діяльності, як і відповідач, у тому числі низький рівень розрахунків за поставлену своїм споживачам електричну енергію, систематичне недофінансування з боку держави бюджетної сфери, що призводить до низького рівня розрахунків за електричну енергію споживачів електричної енергії, що фінансуються з державного та місцевого бюджету, та всіма іншими особливостями діяльності у сфері поставки електричної енергії;

- відповідачем не надано доказів того, що він матиме можливість виконати рішення суду у цій справі після закінчення терміну, на який відповідач просить відстрочити його виконання;

- у періоді 2019 - 2020 років відповідно до звітів про управління відповідача, який знаходиться у загальному доступі на офіційному сайті відповідача за посиланнями https://uie.kiev.ua/wp-content/uploads/2020/06/Zvit-pro-upravlinnya_2019-sajt.pdf та https://uie.kiev.ua/wp-content/uploads/2021/05/sajt-Zvit-pro-upravlinnya-2020.pdf, тариф на постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» в середньому був в 4-5 разів вище тарифу на постачання електричної енергії звичайними постачальниками, що свідчить про високу конкурентоспроможність та фінансово-економічну вигоду діяльності відповідача як постачальника «останньої надії»;

- продана відповідачу електроенергія, стягнення плати з якої є предметом цього спору, була попередньо придбана позивачем у виробників електричної енергії і, з огляду на невиконання відповідачем свого обов`язку по її оплаті, позивач також не має можливості виконати відповідні обов`язки перед власними контрагентами;

- з наданих відповідачем реєстрів виконавчих проваджень у яких останній є стягувачем слідує, що значна частина виконавчих проваджень перебуває у актиній фазі, що вказує на можливість отримання відповідачем коштів зі своїх боржників.

При цьому, на думку колегії суддів, не може бути підставою для відстрочки виконання рішення і особливий порядок розрахунків за електричну енергію .

За таких обставин, з урахуванням балансу інтересів сторін та права на справедливий судовий розгляд, яке може бути порушене у випадку довготривалого невиконання рішення суду, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення заяви державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» про відстрочку виконання рішення суду на термін один рік з моменту ухвалення рішення.

З огляду на вищевикладене, подана державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» заява про відстрочку виконання рішення суду задоволенню не підлягає, а ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям за наслідками розгляду вказаної заяви рішення, яким відмовляється в її задоволенні повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Частиною 1 статті 277 ГПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оскарженої ухвали судом першої інстанції мале місце порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а відтак, ухвала господарського суду міста Києва від 11.11.2021 у справі №910/15252/19 про часткове задоволення заяви державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» про відстрочку виконання рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям рішення за результатами розгляду заяви, яким відмовляється в її задоволенні.

З огляду на підстави зміни ухвали суду першої інстанції, враховуючи вимоги апеляційної скарги, апеляційна скарга державного підприємства «Енергоринок» задовольняється повністю.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по справі за звернення з апеляційною скаргою покладаються на державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго».

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу державного підприємства «Енергоринок» на ухвалу господарського суду міста Києва від 11.11.2021 у справі №910/15252/19 задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 11.11.2021 у справі №910/15252/19 скасувати.

3. У задоволенні заяви державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» про відстрочку виконання рішення суду відмовити повністю.

4. Стягнути з державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 85, ідентифікаційний код 19480600) на користь державного підприємства «Енергоринок» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27, ідентифікаційний код 21515381) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.

5. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити суду першої інстанції.

6. Матеріали справи №910/15252/19 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 23.05.2022.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Барсук