Ухвала

від 21.11.2024 по справі 910/15252/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

21.11.2024Справа № 910/15252/19

Господарський суд міста Києва у складі суддів Ковтуна С.А. (головуючого), Джарти В.В., Лиськова М.О., дослідивши матеріали скарги державного підприємства «Енергоринок»

на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Борисюка Романа Анатолійовича

у справі за позовом державного підприємства «Енергоринок»

до державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»

третя особа-1 на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, державне підприємство «Регіональні електричні мережі»

третя особа-2 на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, приватне акціонерне товариство «ДТЕК ПЕМ - Енерговугілля»

третя особа-3 на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго»

третя особа-4 на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, акціонерне товариство «Херсонобленерго»

третя особа-5 на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, приватне акціонерне товариство «Львівобленерго»

третя особа-6 на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго»

третя особа-7 на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, акціонерне товариство «Харківобленерго»

третя особа-8 на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, акціонерне товариство «ДТЕК Дніпровські електромережі»

третя особа-9 на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, приватне акціонерне товариство «Волиньобленерго»

третя особа-10 на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Високовольтні мережі»

третя особа-11 на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, акціонерне товариство «Чернігівобленерго»

третя особа-12 на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, акціонерне товариство «Укрзалізниця»

третя особа-13 на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські електромережі»

третя особа-14 на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, приватне акціонерне товариство «Трест «Південзахіденергобуд»

третя особа-15 на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, акціонерне товариство «Одесаобленерго»

третя особа-16 на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Національна комісія, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг

про стягнення 696336205,62 грн,

Представники:

від скаржника ОСОБА_1 , ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

29 вересня 2021 року Господарський суд міста Києва видав наказ про стягнення з державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» на користь державного підприємства «Енергоринок» 609977822,00 грн боргу, 78441823,93 грн пені, 6853966,06 грн 3% річних, 505682,64 грн інфляційних, 671812,27 грн судового збору.

Державне підприємство «Енергоринок» звернулося із скаргою на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Борисюка Романа Анатолійовича, у якій просить:

- визнати неправомірними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Борисюка Романа Анатолійовича щодо винесення постанови від 23.09.2024 у ВП№74647799 про повернення виконавчого документа (наказу Господарського суду міста Києва від 29.09.2021 №910/15252/19) стягувачу;

- визнати незаконною постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Борисюка Романа Анатолійовича від 23.09.2024 ВП НОМЕР_1 про повернення виконавчого документа стягувач;

- зобов`язати головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Борисюка Романа Анатолійовича усунути порушення (поновити порушене право стягувача) шляхом відновлення виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 29.09.2021 у справі №910/15252/19 у встановленому законом порядку.

Згідно із змістом оскаржуваної постанови державний виконавець повернув виконавчий документ з двох підстав:

у зв`язку з встановленою Законом забороною (мораторієм) щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення;

важкого фінансового становища боржника.

За твердженням скаржника, наведені підстави є необґрунтованими та такими, що суперечать законодавству України

Так, державний виконавець повинен першочергово виявити кошти, на які можна було б звернути стягнення за виконавчим документом та накласти на них арешт. Однак, в матеріалах виконавчого провадження відсутні докази, які б підтверджували вчинення державним виконавцем таких дій.

Також відсутні докази, шо виконавцем вжито всіх заходів із розшуку всього майна боржника та відсутності у боржника іншого майна, на яке не розповсюджується дія мораторію.

Безпідставним та необґрунтованим є посилання на важкий фінансовий стан боржника, оскільки у законодавстві відсутня така підстава для повернення виконавчого документа.

Отже державний виконавець не вжив усіх можливих (передбачених законом) заходів примусового виконання.

Представник органу виконання рішень заперечив проти задоволення скарги, посилаючись на те, що було вжито всіх необхідних заходів до виконання рішення суду.

Боржник заперечив проти задоволення скарги. Наразі єдиним видом діяльності боржника є постачання електричної енергії як постачальника «останньої надії», кошторис витрат якого включає лише фінансування поточної діяльності підприємства - поточна зарплата, послуги пошти, зв`язку, витрати на погашення податкового боргу, а сплата інших боргів або штрафів не передбачені.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення скаржника, суд дійшов таких висновків.

09 квітня 2024 року головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Борисюк Роман Анатолійович відкрив виконавче провадження ВП НОМЕР_1 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 29.09.2021 у справі №910/15252/19.

23 вересня 2024 року головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Борисюк Роман Анатолійович виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення).

Державний виконавець послався на таке.

Згідно з даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за боржником зареєстроване нерухоме майно, однак, відповідно до статті 1 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» від 29.11.2001 № 2864-ІІІ встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, господарських товариств в оборонно-промисловому комплексі, визначених частиною першою статті і Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно- промислового комплексу державної форми власності», до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Відповідно до вимог Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», зокрема статтею 1 Закону, встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, господарських товариств в оборонно-промисловому комплексі, визначених частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності» (1630-20) (далі - підприємства), до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Відповідно до статті 2 Зазначеного Закону, для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів, акцій (часток) господарських товариств в оборонно-промисловому комплексі, визначених частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності» цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв`язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов`язань боржника з перерахування фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

З огляду на викладене, звернення стягнення на рухоме майно, що належить боржнику на даний час не виявляється можливим.

Крім того, відповідно до пояснення ДПЗД «Укрінтеренерго» до декларації про доходи і майно боржника від 07.08.2023 встановлено, що за результатами діяльності 9-ти місяців 2022 року підприємством отримано чистий збиток в розмірі 5270 тис. гри. також повідомлено, що через систематичне порушення платіжної дисципліни споживачами постачальника «останньої надії» ДПЗД «Укрінтеренерго» втратило платоспроможність та знаходиться на межі банкрутства.

У зв`язку із заборгованістю з оплати вартості небалансів електричної енергії, відповідно до положень частини 5 статті 75 Закону України «Про ринок електричної енергії» та постанови НКРЕКП від 27.06.2019 № 1246 «Про алгоритм розподілу коштів», враховуючи одержання підприємством статусу «дефолтний», з 05.08.2019 всі кошти, які надходять від споживачів постачальника «останньої надії», спрямовуються оператору системи передачі в погашення заборгованості за куплений електропостачальником небаланс електричної енергії.

Так, статус «дефолтний» підтверджується списком учасників ринку, що набули статусу «дефолтний», який розміщений на вебсайті ПрАТ «ПЕК Укренерго»

Таким чином, оператор системи передачі з 05.08.2019 фактично «розпоряджається» банківським рахунком із спеціальним режимом використання та отримує всі кошти, що надходять від споживачів постачальника «останньої надії».

Вирішуючи скаргу суд виходить з такого,

У розумінні Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень, що полягає у сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Закон (ст. 18 ) покладає на виконавця обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Здійснення заходів примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і Законом, є одним із основних обов`язків виконавця, покладених на нього (п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону).

З метою здійснення таких примусових заходів Закон наділяє виконавця широким комплексом інструментів, які є правими виконавця, серед яких:

- одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;

- накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

- накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

- здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням;

-викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні;

- залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання;

- накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;

- вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;

- у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;

- залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача;

- отримувати від банків та інших фінансових установ, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей інформацію про наявність рахунків/електронних гаманців та/або стан рахунків/електронних гаманців боржника, рух коштів та операції за рахунками/електронними гаманцями боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;-

- здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Вчинення виконавчих дій та прийняття рішень виконавцем під час здійснення виконавчого провадження виконавець здійснюється шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ст. 13 Закону).

Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника є предметом регулювання ст. 48 Закону, за якою звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову (ч. 1). Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах (ч. 2). На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, або на електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках та електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відкритих після винесення постанови про накладення арешту (ч. 4). У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника (ч. 5). Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не менше одного разу на два тижні - щодо виявлення рахунків, електронних гаманців боржника, не менше одного разу на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника (ч. 8).

Стаття 52 Закону встановлює особливості звернення стягнення на кошти та майно боржника - юридичної особи, за якою виконавець звертає стягнення на кошти/електронні гроші боржника - юридичної особи, що знаходяться у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки/електронні гаманці виконавець отримує в податкових органах, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача (ч. 1). Не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом (ч. 3). У разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно (ч. 5).

За приписами ст. 8 Закону реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України. Автоматизованою системою виконавчого провадження забезпечується, у тому числі, надання сторонам виконавчого провадження інформації про виконавче провадження.

Виконавцем до автоматизованої системи виконавчого провадження (далі - Система) обов`язково вносяться відомості про проведення всіх виконавчих дій та прийняття процесуальних рішень. До Системи в обов`язковому порядку вносяться також відомості про всі документи, отримані на запит виконавця, заяви сторін виконавчого провадження, відповіді на них та їх скановані копії (п. 2 розділу ІV Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 № 2432/5).

Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень - це окремий спецрозділ, який є архівною складовою частиною Системи та містить відомості про виконавчі провадження, зареєстровані до запровадження Системи, відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 20 травня 2003 року № 43/5 «Про затвердження Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2003 року за № 388/7709, наказу Міністерства юстиції України від 28 квітня 2015 року № 614/5 «Про затвердження Тимчасового порядку автоматичного розподілу виконавчих документів між державними виконавцями і контролю строків виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2015 року за № 478/26923.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень виконавче провадження за наказом Господарського суду міста Києва від 29.09.2021 № 910/15252/19 відкрито 09.04.2024, також 09.04.2024 виконавець виніс постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження та постанову про стягнення виконавчого збору, 23.09.2024 - постанову про виведення виконавчого провадження із зведеного, та цього ж дня - 23.09.2024, ухвалено оскаржувану постанову - про повернення виконавчого документу стягувачу, підстава - п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону. За цією нормою виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Водночас, Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень не містить відомостей про будь-які виконавчі дії та інші прийняті рішення, якими Закон наділяє виконавця та вчинення яких є необхідним для виконання рішення про звернення стягнення на кошти. Висновок виконавця про те, що звернення стягнення на нерухоме майно, що належить боржнику, на даний час не виявляється можливим, є не мотивованим, оскільки не підтверджується будь-якими даними про вжиті заходи виявлення такого майна та їх результати.

З огляду на це, доводи державного підприємства «Енергоринок» щодо невиконання державним виконавцем обов`язків щодо вжиття передбачених Законом заходів щодо примусового виконання рішень знаходять своє підтвердження. Виконавцем не надано належні, допустимі та достовірні докази щодо вжиття всіх заходів із розшуку всього майна боржника та відсутності у боржника іншого майна, на яке не розповсюджується дія вищенаведеного мораторію.

У постанові Верховного Суду від 20.01.2021 у справі №619/562/18 викладено правовий висновок про те, що належним доказом вжиття усіх передбачених Законом заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дії, є повне виконання рішення суду. Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дії, що є недопустимим з огляду на положення ст. 129-1 Конституції України.

Отже, скарга в частині визнання неправомірними дії державного виконавця про повернення виконавчого документа та визнання незаконною відповідної постанови є обґрунтована та підлягає задоволенню.

Статтею 41 Закону встановлено, що у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. Тобто, відновлення виконавчого провадження є наслідком скасування постанови виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу, такий обов`язок державним виконавцем наразі не порушений, а тому вимога скаржника про покладення судового примусу щодо вчинення такої дії є передчасною і задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 234, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити частково скаргу державного підприємства «Енергоринок».

Визнати неправомірними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Борисюка Романа Анатолійовича щодо винесення постанови від 23.09.2024 у ВП№74647799 про повернення виконавчого документа (наказу Господарського суду міста Києва від 29.09.2021 №910/15252/19) стягувачу.

Визнати незаконною постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Борисюка Романа Анатолійовича від 23.09.2024 ВП НОМЕР_1 про повернення виконавчого документа стягувачу.

В іншій частині скарги відмовити.

Ухвала набрала законної сили 21.11.2024.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст ухвали складено 26.11.2024.

Суддя С. А. Ковтун (головуючий)

Суддя В. В. Джарти

Суддя М. О. Лиськов