Постанова
від 17.05.2022 по справі 903/598/21
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2022 року Справа № 903/598/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Розізнана І.В. , суддя Філіпова Т.Л.

при секретарі судового засідання Гладкій Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Горохівської міської ради на рішення Господарського суду Волинської області від 11 січня 2022 року по справі №903/598/21 (суддя - В.А. Войціховський)

час та місце ухвалення рішення: 11 січня 2022 року; м. Луцьк, пр. Волі, 54а; вступна і резолютивна частина проголошена о 10:40 год; повний текст рішення складено 20 січня 2022 року

за позовом Виконувача обов`язків заступника керівника Луцької окружної прокуратури

в інтересах держави в особі:

Позивача 1: Міністерства освіти і науки України;

Позивача 2: Львівського національного аграрного університету

до

Відповідача 1: Головного управління Держгеокадастру у Волинській області;

Відповідача 2: Горохівської міської ради

про визнання незаконними та скасування наказів, скасування реєстрації земельних ділянок, реєстрації права власності на земельні ділянки та припинення відповідних речових прав

за участю представників сторін:

від Прокуратури - Безпалов А.В.;

від Позивача 1 - не з`явився;

від Позивача 2- Жельчик О.М.;

від Відповідача 1 - Ковальчук О.В.;

від Відповідача 2 - Мудрик Ю.І..

ВСТАНОВИВ:

Виконувач обов`язків заступника керівника Луцької окружної прокуратури (надалі Прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України (надалі Позивач 1) та Львівського національного аграрного університету (надалі Позивач 2) звернувся в Господарський суд Волинської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (надалі Відповідач 1) та Горохівської міської ради (надалі Відповідач 2) про:

·визнання незаконним та скасування наказу Відповідача 1 "Про затвердження матеріалів інвентаризації земель" від 2 грудня 2020 року №230-ІЗ, яким затверджено технічну документацію з інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів Скобелківської сільської ради Горохівського району Волинської області щодо земельної ділянки загальною площею 193,6731 га з кадастровим номером 0720887400:00:001:0276;

· визнання незаконним та скасування наказу Відповідача 1 "Про затвердження матеріалів інвентаризації земель" від 22 грудня 2020 року №339-ІЗ в частині затвердження технічної документації з інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів Скобелківської сільської ради Горохівського району Волинської області щодо земельних ділянок площею 53,2301 га з кадастровим номером 0720887400:00:001:0274, площею 16,0821 га з кадастровим номером 0720887400:00:001:0275;

·визнання незаконним та скасування наказу Відповідача 1 "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" від 11 грудня 2020 року №49-ОТГ в частині передачі Горохівській територіальній громаді в особі Горохівської міської ради Горохівського району у комунальну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності площею 193,6731 га з кадастровим номером 0720887400:00:001:0276, площею 53,2301 га з кадастровим номером 0720887400:00:001:0274, площею 16,0821 га з кадастровим номером 0720887400:00:001:0275;

· скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку площею 53,2301 га з кадастровим номером 0720887400:00:001:0274, що розташована за межами населених пунктів с. Скобелка Луцького району Волинської області, з одночасним припиненням права власності на вказану земельну ділянку за Горохівською міською радою Луцького району Волинської області;

· скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку площею 16,0821 га з кадастровим номером 0720887400:00:001:0275, що розташована за межами населених пунктів с. Скобелка Луцького району Волинської області, з одночасним припиненням права власності на вказану земельну ділянку за Горохівською міською радою Луцького району Волинської області;

·скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку площею 193,6731 га з кадастровим номером 0720887400:00:001:0276, що розташована за межами населених пунктів с. Скобелка Луцького району Волинської області, з одночасним припиненням права власності на вказану земельну ділянку за Горохівською міською радою Луцького району Волинської області;

· скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 193,6731 га з кадастровим номером 0720887400:00:001:0276 в Державному земельному кадастрі;

·скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 16,0821 га з кадастровим номером 0720887400:00:001:0275 в Державному земельному кадастрі;

· скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 53,2301 га з кадастровим номером 0720887400:00:001:0274 в Державному земельному кадастрі;

· скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації земельної ділянки площею 193,6731 га з кадастровим номером 0720887400:00:001:0276, що розташована за межами населених пунктів с. Скобелка Луцького району Волинської області;

·скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації земельної ділянки площею 16,0821 га з кадастровим номером 0720887400:00:001:0275, що розташована за межами населених пунктів с. Скобелка Луцького району Волинської області;

·скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації земельної ділянки площею 53,2301 га з кадастровим номером 0720887400:00:001:0274, що розташована за межами населених пунктів с. Скобелка Луцького району Волинської області.

В обгрунтування своїх позовних вимог Прокурор посилається на те, що на підставі наказу Відповідача 1 від 11 грудня 2020 року №49-ОТГ державним реєстратором Відповідача 2 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), відповідно до якого внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 0720887400:00:001:0274 із зазначенням форми власності комунальна, власник Відповідач 1; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), про реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 0720887400:00:001:0276 із зазначенням форми власності комунальна, власник Відповідач 1; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), про реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 0720887400:00:001:0275 із зазначенням форми власності комунальна, власник Відповідач 1. Вищенаведені обставини підтверджуються інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14 липня 2021 року.

Прокурор зазначає, що вищезазначені земельні ділянки накладаються на землі державної власності, що на підставі Державного акту на право постійного користування на землю від 31 грудня 2003 року серії ІІ-ВЛ №001195, який зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування за №51, перебувають у користуванні Горохівського коледжу Львівського національного аграрного університету, що стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 11 січня 2022 року позов задоволено (том 1, а.с. 268-280).

Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що спірні земельні ділянки накладаються на землі державної власності, що на підставі Державного акту на право постійного користування на землю від 31 грудня 2003 року серії ІІ-ВЛ №001195 перебувають у користуванні Горохівського коледжу Позивача 2, що підтверджуються інформацією ПФ "Реформатор", Схемою сучасного використання земель Скобелківської сільської ради та висновком експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи, оціночно-земельної експертизи та експертизи з питань землеустрою від 31 серпня 2021 року №8678-8682.

За інформацією Горохівського коледжу Позивача 2 з моменту видачі Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ВЛ №001195 і по даний час рішення уповноважених органів про вилучення земельних ділянок з постійного користування закладу освіти не приймались. Більше того, право постійного користування належного землекористувача не припинено.

Окрім цього місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні зазначено, що у зв`язку із тим, що набуте на підставі Державного акту на право постійного користування землею від 31 березня 2003 року серії ІІ-ВЛ №001195 право постійного користування земельною ділянкою Горохівським коледжем Позивачем 2 не втрачено, тому передача зазначених земельних ділянок з державної власності у комунальну Відповідачем 1 здійснена в порушення вимог чинного законодавства.

Відтак, місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні прийшов до висновку, що оспорювані накази Відповідача 1 прийняті всупереч вимог Земельного кодексу України, оскільки землі сільськогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні закладу освіти не можуть бути передані із державної у комунальну власність без їх попереднього вилучення у постійних користувачів.

Щодо доводів про відсутність правонаступництва навчальних закладів, то місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні зазначено про те, що згідно наказів Позивача 1 "Про деякі питання передачі цілісних майнових комплексів навчальних закладів та державної установи із сфери управління Мінагрополітики та ДФС до сфери управління МОН" від 19 лютого 2015 року №168 та від 19 червня 2015 року №648, цілісні майнові комплекси Горохівського коледжу Львівського національного аграрного університету Мінагрополітики було прийнято до сфери управління Позивача 1. Відповідно до актів приймання-передачі від 19 лютого 2015 року №168 та від 19 червня 2015 року №648, земельні угіддя навчального закладу, що перебували на праві постійного користування відповідно до Державного акту від 31 березня 2003 року ІІ-ВЛ №001195, передано з управління Міністерства аграрної політики та продовольства України Позивачу 1.

Також суд в оскаржуваному рішенні вказав, що відповідно до Положення про Горохівський коледж Позивача 2, затвердженого наказом ректора від 28 квітня 2017 року №91, даний заклад освіти заснований на державній власності, є відокремленим структурним підрозділом Позивача 2 і підпорядкований Позивачу 1.

Що ж стосується процесуальної підставності звернення Прокурора з даним позовом до суду в інтересах держави в особі Позивача 1 та Позивача 2, то місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні зазначено, звернення Прокурора до суду з відповідною позовною заявою обумовлено необхідністю вжиття невідкладних заходів до захисту інтересів держави, оскільки не звернення Позивача 1 та Позивача 2 з таким позовом призвело до незаконної зміни форми власності щодо земельних ділянок державної власності, а також вибуття цих земельних ділянок з постійного користування закладу освіти.

Враховуючи згадані вище обставини щодо обізнаності Позивача 1 про порушення інтересів держави у сфері земельних відносин, та беручи те, що останнім жодних відповідей на запити прокуратури не надано, місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні прийшов до висновку, що існує виключний випадок, за якого порушення відповідачами інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженим органом функцій із їх захисту, що призводить до виникнення у органів прокуратури не лише права, а й обов`язку вжити заходів з представництва інтересів держави в суді.

При цьому, Позивач 2 будучи належним чином проінформованим про незаконне вибуття із державної власності та постійного користування належних йому на праві постійного користування земельних ділянок, належних і своєчасних заходів щодо захисту своїх прав не вжив.

Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні вказав, що до повноважень державного кадастрового реєстратора належить здійснення перевірки відповідності документів вимогам законодавства, а законодавство передбачає можливість надати заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації земельної ділянки за наявності для цього підстав. Підстави для відмови у реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами 0720887400:00:001:0276, 0720887400:00:001:0274, 0720887400:00:001:0275 з огляду на їх віднесення до земель запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), були обумовлені наявністю у Позивача 2 права користування спірними земельними ділянками на підставі Державного акту на право постійного користування на землю від 31 грудня 2003 року серії І-ВЛ №001195 та виданий Горохівському сільськогосподарському технікуму, правонаступником якого є Позивач 2.

Як зазначив місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні, право постійного користування земельною ділянкою навчальним закладом в установленому законом порядку, не втрачалося, а зберігається за університетом до внесення таких відомостей до Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відтак реєстрація земельних ділянок з кадастровими №№0720887400:00:001:0276, 0720887400:00:001:0274, 0720887400:00:001:0275 у Державному земельному кадастрі проведена з порушенням вимог вищезазначеного законодавства.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Відповідач 2 звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (том 3, а.с. 2-7) в якій з підстав, висвітлених в ній, просив рішення місцевого господарського суду скасувати, та залишити позов Прокурора в даній справі без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 266 Господарського процесуального кодексу України. У разі відхилення вимог пункту 1 прохальної частини апеляційної скарги рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимоги.

Мотивуючи дану апеляційну скаргу Відповідач 2, зокрема, виходив з того, що передача вищевказаних земельних ділянок у комунальну власність Відповідача 2 відбулася на підставі наказу Відповідача 1 від 11 грудня 2020 року № 49-ОТГ, який є чинним, у встановленому порядку не скасований. Водночас як зазначає апелянт такі ділянки не можуть відноситися до особливо цінних земель у розумінні пункту «В» частини 1 статті 150 Земельного кодексу України, де вказано про те, що до особливо цінних земель відносяться землі, надані в постійне користування НВАО "Масандра" та підприємствам, що входять до його складу; землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів (згідно із державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-ВЛ № 001195 - землю Горохівському державному с/г технікуму було надано для вирощування культур у поєднанні з тваринництвом (змішане сільське господарство), а не для дослідних цілей).

В апеляційній скарзі Відповідач 2 вказав, що відповідно до статті 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Згідно із статтею 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державній реєстрації підлягає право постійного користування земельною ділянкою. Ні Позивач 2, ні інші особи за період часу з 2004 по 2020 рік не вчинили жодних дій щодо оформлення прав на вищевказані земельні ділянки, не подали уповноваженому органу необхідні документи для здійснення державної реєстрації речового права - права постійного користування.

Також, апелянт в своїй апеляційній скарзі зазначив, що письмові докази чітко підтверджують, що Горохівський державний сільськогосподарський технікум був припинений як юридична особа на підставі відповідного судового рішення, тобто у примусовому порядку, без правонаступництва. За таких обставин право постійного користування земельними ділянками згідно з державним актом припинено в силу вимог чинного законодавства України, з урахуванням положень Цивільного, Земельного кодексів України та відповідної судової практики.

Щодо відсутності підстав для звернення прокурора до суду з даним позовом, то Відповідачем 2 в апеляційній скарзі заначено про те, що оскільки прокурор у справі звернувся до суду із позовом в інтересах держави в особі Позивача 2, який не є суб`єкт владних повноважень, таким чином Позивачем не було дотримано вимоги чинного законодавства, а тому позов підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України. Стосовно позову, поданого Прокурором в інтересах держави в особі Позивача 2, то Відповідач 2 в апеляційній скарзі вказав, що вимоги позову жодним чином не стосуються прав та інтересів Позивача 1, адже а ні Відповідач 1, а ні Відповідач 2 не вступали у жодні правовідносини з даним органом. Апелянт зазначає, що Прокурор у своїй позовній заяві не наводить жодних аргументів, які б вказували, що оспорювані рішення стосуються саме Позивача 1.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15 лютого 2021 року в справі №903/598/21 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача 2 на рішення Господарського суду Волинської області області від 11 січня 2022 року.

17 лютого 2022 року на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли пояснення від Відповідача 2, відповідно до змісту котрих Відповідач 2 вказав, що відповідно до наказів Відповідача 2 від 2 грудня 2020 року № 230-ІЗ та від 22 грудня 2020 року «Про затвердження матеріалів інвентаризації земель» затверджено технічну документацію із інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів Скобелківської сільської ради Горохівського району Волинської області загальною площею 193,6731 га, (кадастровий номер 0720887400:00:001:0276) та земельну ділянку площею 99,7268 га (том 1, а.с. 28-31).

При цьому 22 лютого 2022 року на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Прокурора надійшов відзив, відповідно до змісту котрого, Прокурор просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Прокурор вказав, що землі, що надані Горохівському державному сільськогосподарському технікуму, розташовані в трьох масивах, що відображено на плані зовнішніх меж землекористування Державного акту на право постійного користування землею від 31 грудня 2003 року серії ІІ-ВЛ № 001195. Згідно акту приймання-передачі від 11 грудня 2020 року Відповідачем 1 передано із державної власності у комунальну власність ряд земельних ділянок, серед яких з кадастровими номерами: 5 0720887400:00:001:0274 площею 53,2301 га, 0720887400:00:001:0275 площею 16,0821 га, 0720887400:00:001:0276 площею 193,6731 га, що сформовані за рахунок земельних ділянок, щодо яких Горохівському державному сільськогосподарському технікуму видано Державний акт на право постійного користування на землю від 31 грудня 2003 року серії ІІ-ВЛ №001195.

Прокурор вказав, що шляхом прийняття Відповідачем 1 наказів від 2 грудня 2020 року № 230-13, від 22 грудня 2020 року № 339- 13, від 11 грудня 2020 року № 49-ОТГ, подальшого внесення відомостей до Державного земельного кадастру про реєстрацію як земель запасу вищезазначених земельних ділянок та реєстрацію права власності за Відповідачем 2 щодо вказаних трьох земельних ділянок за кадастровими номерами 0720887400:00:001:0274, 0720887400:00:001:0275, 0720887400:00:001:0276, які безпідставно вилучено із постійного користування у законного володільця - Горохівського коледжу Позивача 2. Прокурор вказав, що державну реєстрацію припинення Горохівського державного сільськогосподарського технікум, який реорганізовано у Горохівський сільськогосподарський технікум Позивача 2, а в подальшому у Горохівський коледж Львівського національного аграрного університету, здійснено 21 грудня 2015 року (том 1,а.с. 37-42).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24 лютого 2022 року у справі №903/598/21 призначено розгляд апеляційної скарги на 16 березня 2022 року об 15:00 год.

У зв`язку із відпусткою судді - члена колегії Бучинської Г.Б. судове засідання у справі №903/598/21, яке призначене на 16 березня 2022 року об 15:00 год. не відбулося. Учасники справи повідомлені про неможливість проведення судового засідання в телефонному режимі та шляхом розміщення відповідної інформації на сторінці суду офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (том 3, а.с. 56).

На підставі службової записки головуючого судді по справі №903/598/21 (у зв`язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії суддів) розпорядженням керівника апарату Північно-західного апеляційного господарського суду від 17 березня 2022 року за № 01-05/89 призначено заміну судді-члена колегії у даній справі.

Відповідно до витягу із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи було призначено склад колегії суддів для розгляду справи №903/598/21: Василишин А.Р. - головуючий суддя; суддя Розізнана І.В.; суддя Філіпова Т.Л..

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17 березня 2022 року прийнято справу №903/598/21 до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді-Василишина А.Р., суддів Розізнаної І.В., Філіпової Т.Л.. Призначено розгляд апеляційної скарги на 20 квітня 2022 року об 14:00 год.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20 квітня 2022 року, з підстав наведених в даній ухвалі, розгляд апеляційної скарги відкладено на 18 травня 2022 року об 14:40 год..

На адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Позивача 1 надійшов відзив, відповідно до змісту котрого Позивач 1 вказав, що належним способом захисту є відновлення становища, яке існувало до порушення, що полягає у незаконному вилученні земель сільськогосподарського призначення із власності держави та їх передачу у комунальну власність шляхом скасування державної реєстрації прав з одночасним припиненням речових прав та скасування державної реєстрації земельних ділянок, визнання незаконними та скасування наказів. Спірні земельні ділянки із кадастровими номерами 0720887400:00:001:0276, 0720887400:00:001:0274, 0720887400:00:001:0275 зареєстровані на праві власності за Відповідачем 2, проте, в силу закону вони не можуть перебувати у комунальній власності, тому права держави на реалізацію усіх правомочностей щодо земельної ділянки, а саме розпорядження нею, підлягають захисту відновленням становища, яке існувало до порушення, а саме шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності з одночасним припиненням речових прав та скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному земельному кадастрі, визнання незаконними та скасування наказів органу влади, що в свою чергу зазначено в судовому рішенні. Спірні земельні ділянки при проведенні їх інвентаризації неправомірно віднесено до земель запасу, оскільки станом на дату прийняття спірних наказів, останні перебували у користуванні закладу освіти та із постійного користування останнього не вилучались.

На адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Позивача 2 надійшли письмові пояснення, відповідно до змісту котрих право постійного користування земельною ділянкою є речовим правом на нерухоме майно. Воно належало реорганізованій юридичній особі, а тому, за загальним правилом, має включатися до обсягу прав, яких набуває правонаступник в процесі реорганізації. При цьому земельне законодавство не містить норм, які б забороняли передачу права постійного землекористування в порядку правонаступництва або чітко визначали, що в процесі реорганізації таке право не переходить. До правонаступника юридичної особи переходить право постійного користування земельною ділянкою на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у реорганізованої юридичної особи.

В судове засідання від 18 травня 2022 року представник Позивача 1 не з`явився.

Згідно частин 1-4 статті 120 ГПК України, суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою; суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою; виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень; ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи.

Зі змісту ухвали від 20 квітня 2022 року вбачається, що суд в пункті 3 повідомив сторін про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Вказана ухвала була направлена судом рекомендованими листом з повідомленнями про вручення на поштовий адрес вказаний в апеляційній скарзі.

Суд апеляційної інстанції констатує, що в силу дії статті 273 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Разом з тим, суд констатує, що відкладення розгляду апеляційної скарги, визначене статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, що по суті є неприпустимим з огляду на те, що це суперечить одному із завдань господарського судочинства, визначених частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (своєчасне вирішення судом спорів). При цьому апеляційний господарський суд наголошує на тому, що в силу дії частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншим міркуваннями в судовому процесі.

З огляду на все вищезазначене, колегія апеляційного господарського суду вбачає за можливе розглядати дану апеляційну скаргу без участі представника Позивача 1 за наявними в матеріалах справи доказами.

В судових засіданнях від 18 травня 2022 року та від 20 квітня 2022 року Прокурор заперечив проти доводів, наведених в апеляційній скарзі та з підстав, висвітлених в ній, просить суд відмовити в її задоволенні, оскаржуване рішення залишити без змін. Прокурор вказав, що надані Горохівському державному сільськогосподарському технікуму, розташовані в трьох масивах, що відображено на плані зовнішніх меж землекористування Державного акту на право постійного користування землею від 31 грудня 2003 року серії ІІ-ВЛ № 001195. Згідно акту приймання-передачі від 11 грудня 2020 року Відповідачем 1 передано із державної власності у комунальну власність ряд земельних ділянок, що сформовані за рахунок земельних ділянок, щодо яких Горохівському державному сільськогосподарському технікуму видано Державний акт на право постійного користування на землю від 31 грудня 2003 року серії ІІ-ВЛ № 001195. Прокурор вказав, що шляхом прийняття Відповідачем 1 наказів від 2 грудня 2020 року № 230-13, від 22 грудня 2020 року № 339- 13, від 11 грудня 2020 року № 49-ОТГ, подальшого внесення відомостей до Державного земельного кадастру про реєстрацію як земель запасу вищезазначених земельних ділянок та реєстрацію права власності за Відповідачем 2 щодо вказаних трьох земельних ділянок за кадастровими номерами 0720887400:00:001:0274, 0720887400:00:001:0275, 0720887400:00:001:0276, які безпідставно вилучено із постійного користування у законного володільця - Горохівського коледжу Позивача 2. Прокурор вказав, що державну реєстрацію припинення Горохівського державного сільськогосподарського технікум, який реорганізовано у Горохівський сільськогосподарський технікум Позивача 2, а в подальшому у Горохівський коледж Львівського національного аграрного університету, здійснено 21 грудня 2015 року. Прокурор вказав, що Позивач 1 є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки. Акту приймання-передачі від Міністерства аграрної політики та продовольства до Позивача 1 Горохівського коледжу Львівського національного аграрного університету, який належить Міністерству аграрної політики та продовольства України і передається Позивачу 1, зокрема серед іншого вбачається передання Державного акта від 31 грудня 2003 року II-ВЛ №001195 та земельних угідь всього 395,86 Га.

В судових засіданнях від 18 травня 2022 року та від 20 квітня 2022 року представник Позивача 2 заперечив проти доводів, наведених в апеляційній скарзі та з підстав, висвітлених в ній, просив суд відмовити в її задоволенні, оскаржуване рішення залишити без змін. Представник Позивача 2 вказав, що право постійного користування земельною ділянкою є речовим правом на нерухоме майно, яке належало реорганізованій юридичній особі, а тому, за загальним правилом, має включатися до обсягу прав, яких набуває правонаступник в процесі реорганізації.

В судових засіданнях від 18 травня 2022 року та від 20 квітня 2022 року представник Відповідача 1 підтримав доводи апеляційної скарги Відповідача 2 та просив рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Представник Відповідача 1 вказав, що відповідно до наказів Відповідача 2 від 2 грудня 2020 року № 230-ІЗ та від 22 грудня 2020 року «Про затвердження матеріалів інвентаризації земель» затверджено технічну документацію із інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів Скобелківської сільської ради Горохівського району Волинської області загальною площею 193,6731 га. За наслідками проведення інвентаризації земель не було встановлено відомостей щодо існування на спірні земельні ділянки будь-якого речового права.

В судовому засіданні від 18 травня 2022 року представник Відповідача 2 підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі та просив рішення місцевого господарського суду скасувати, та залишити позов Прокурора в даній справі без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 266 Господарського процесуального кодексу України. У разі відхилення вимог пункту 1 прохальної частини апеляційної скарги представник Відповідача 2 просив суд рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимоги. Представник Відповідача 2 вказав, що передача вищевказаних земельних ділянок у комунальну власність Відповідача 2 відбулася на підставі наказу Відповідача 1 від 11 грудня 2020 року № 49-ОТГ, який є чинним, у встановленому порядку не скасований. Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Згідно із статтею 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державній реєстрації підлягає право постійного користування земельною ділянкою. Представник зазначив, що ні Позивач 2, а ні інші особи за період часу з 2004 по 2020 рік не вчинили жодних дій щодо оформлення прав на вищевказані земельні ділянки, не подали уповноваженому органу необхідні документи для здійснення державної реєстрації речового права - права постійного користування. Представник Відповідача 2 також вказав, що Горохівський державний сільськогосподарський технікум був припинений як юридична особа на підставі відповідного судового рішення, тобто у примусовому порядку, без правонаступництва. За таких обставин право постійного користування земельними ділянками згідно з державним актом припинено в силу вимог чинного законодавства України. Щодо відсутності підстав для звернення Прокурора у суд з даним позовом, то представник Відповідача 2 вказав, що оскільки Прокурор у справі звернувся до суду із позовом в інтересах держави в особі Позивача 2, який не є суб`єктом владних повноважень, та Позивачем не було дотримано вимоги чинного законодавства, а тому позов підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України.

Заслухавши пояснення Прокурора, представника Позивача 2, Відповідача 1 та Відповідача 2, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційну скаргу Відповідача 2 слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

При цьому, апеляційний господарський суд виходив з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, на підставі розпорядження Горохівської районної державної адміністрації "Про видачу Державного акту на право постійного користування землею" від 31 грудня 2003 року №417, Горохівському державному сільськогосподарському технікуму затверджено технічну документацію по видачі Державного акту на право постійного користування землею та видано Державний акт на право постійного користування на землю площею 395,96 га (в т.ч. сільськогосподарських угідь 365,76 га, з них рілля - 354,36 га, багаторічних насаджень 10,20 га, сіножать 1,20 га, під господарськими будівлями та дворами 8,30 га, під шляхами 6,80 га, лісів 2,80 га, забудованих земель 11,20 га, відкритих заболочених земель 1,10 га) від 31 грудня 2003 року серії ІІ-ВЛ № 001195, який в подальшому зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування за №51.

Окрім цього, підставою для прийняття вказаного розпорядження виступили матеріали роздержавлення і приватизації Сільськогосподарського підприємства "Скобелка", затверджені рішенням Горохівської районної ради від 24 січня 2001 року №13/11, та Акт розподілу земель між Горохівським сільськогосподарським технікумом та вказаним підприємством.

Згідно технічної документації зі складання вищезазначеного Державного акта на право постійного користування землею, розробленої Волинським філіалом Інституту землеустрою Української академії аграрних наук, межі земельних ділянок уточнені в натурі за наявними планово-картографічними матеріалами та погоджені Горохівським сільськогосподарським технікумом, Скобелківською сільською радою та відділом земельних ресурсів Горохівського району.

За результатами проведеної роботи складено кадастровий план земельних ділянок, експлікацію земель згідно з формою №6-зем та Акт встановлення границь ділянки в натурі, який, в тому числі, погоджено начальником відділу земельних ресурсів Горохівського району та представником Скобелківської сільської ради, правонаступником якої згідно положень пункту 6-1 Перехідних та прикінцевих положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" на даний час є Горохівська міська рада.

Відповідно до Форми №6-зем, що міститься в технічній документації зі складання вищезазначеного Державного акта на право постійного користування землею, за Горохівським державним сільськогосподарським технікумом закріплено 395,96 га земель.

Згідно наведеної вище технічної документації, землі, що надані Горохівському державному сільськогосподарському технікуму, розташовані в трьох масивах, що відображено на плані зовнішніх меж землекористування Державного акту на право постійного користування землею від 31 грудня 2003 року серії ІІ-ВЛ №001195.

Зокрема, площа земельної ділянки №1 становить 254,10 га, з них сільськогосподарські землі 239,00 га, забудовані землі 11,20 га; площа ділянки №2 89,80 га, з них сільськогосподарські землі 89,80 га; площа ділянки №3 52,06 га, з них сільськогосподарські землі 52,06 га.

Аналогічно відповідно до Форми №6-зем станом на 1 січня 2016 року за вказаним начальним закладом закріплено 395,96 га землі сільськогосподарського призначення у трьох масивах, зокрема ділянка №1 площею 254,10 га, ділянка №2 89,80 га, ділянка №3 52,06 га, які знаходяться на території Скобелківської сільської ради.

Відповідно до розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 6 вересня 2012 року, документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.

З метою проведення землевпорядних робіт щодо встановлення меж земельних ділянок, які згідно Державного акту на право постійного користування на землю від 31 грудня 2003 року серії ІІ-ВЛ №001195 перебували у користуванні Горохівського державного сільськогосподарського технікуму (в подальшому Горохівського коледжу Позивача 2), наказом Відповідача 1 від 3 січня 2020 року №3-75/15-20СГ надано дозвіл Відповідачу 1 на розроблення документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), розташованих за межами населених пунктів Скобелківської сільської ради Горохівського району загальною площею 395,96 га.

В подальшому, наказом Відповідача 1 "Про проведення державної інвентаризації земель" від 23 січня 2020 року №3-825/15-20сг проведено державну інвентаризацію земель на території Волинської області загальною площею 30000 га несформованих земельних ділянок державної власності та земельних ділянок державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі, шляхом формування земельних ділянок, в тому числі і ділянок, які перебували у постійному користуванні Горохівського державного сільськогосподарського технікуму згідно Державного акту на право постійного користування на землю від 31 грудня 2003 року серії ІІ-ВЛ № 001195.

Серед вказаних земельних ділянок на території Скобелківської сільської ради за межами населених пунктів проведено інвентаризацію та розроблено технічну документацію із землеустрою щодо земельних ділянок: площею 193,6731 га з кадастровим номером 0720887400:00:001:0276; площею 53,2301 га з кадастровим номером 0720887400:00:001:0274; площею 16,0821 га - з кадастровим номером 0720887400:00:001:0275.

Відповідно до пояснювальних записок технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель на земельні ділянки площами 193,6731 га, 53,2301 га та 16,0821 га ТОВ "Азимут плюс", останні віднесено до земель запасу, землевласником (землекористувачем) визначено Відповідача 1, категорія земель землі сільськогосподарського призначення.

Окрім того, технічною документацією щодо інвентаризації земель Скобелківської сільської ради Горохівського району, розробленою ТзОВ "Азимут плюс", визначено цільове призначення спірних земельних ділянок як земель запасу також усупереч того, що згідно довідки з державної статистичної звітності (форми 6-зем) про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями станом на 1 січня 2016 року вказані землі є землями сільськогосподарського призначення, що перебувають у користуванні Горохівського державного сільськогосподарського технікуму, правонаступником якого є Горохівський коледж Позивача 2.

В подальшому, наказами Відповідача 1 від 2 грудня 2020 року №230-ІЗ та від 22 грудня 2020 року №339-ІЗ затверджено технічну документацію з інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів Скобелківської сільської ради Горохівського району Волинської області загальною площею 193,6731 га з кадастровим номером 0720887400:00:001:0276, площею 53,2301 га з кадастровим номером 0720887400:00:001:0274 та площею 16,0821 га з кадастровим номером 0720887400:00:001:0275.

Відповідно до Витягів з Державного земельного кадастру у вказаному кадастрі зареєстровано земельні ділянки: 19 листопада 2020 року із кадастровим номером 0720887400:00:001:0274, площею 53,2301 га, 20 листопада 2020 року - кадастровим номером 0720887400:00:001:0275, площею 16,0821 га, 25 листопада 2020 року - кадастровим номером 0720887400:00:001:0276, площею 193,6731 га.

На підставі наказу Відповідача 1 "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну" від 11 грудня 2020 року №49-ОТГ передано Горохівській територіальній громаді в особі Відповідача 2 у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 4067,0330 га згідно акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність, в тому числі і земельні ділянки з кадастровими номерами 0720887400:00:001:0274, 0720887400:00:001:0275, 0720887400:00:001:0276.

На підставі наказу Відповідача 1 від 11 грудня 2020 року №49-ОТГ державним реєстратором Відповідача 2 Середою І.Ю. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 56242740 від 21 січня 2021 року, відповідно до якого внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 0720887400:00:001:0274 із зазначенням форми власності комунальна, власник Відповідач 2; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 56240936 від 21 січня 2021 року про реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 0720887400:00:001:0276 із зазначенням форми власності комунальна, власник Горохівська міська рада; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 56241253 від 21 січня 2021 року про реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 0720887400:00:001:0275 із зазначенням форми власності комунальна, власник Відповідач 2.

Вищенаведені обставини підтверджуються інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14 липня 2021 року №№265778597, 265778795, 265779209.

Відповідач 1 у своєму листі від 30 квітня 2021 року №20-3-0.3-2911/2-21, адресованому Горохівському коледжу Позивача 2, зазначив, що при проведені інвентаризації земельних ділянок з кадастровими номерами 0720887400:00:001:0274, 0720887400:00:001:0275 не було враховано, що частина земель перебуває у постійному користуванні згідно Державного акта II-ВЛ №001195.

Таким чином, як вказує Прокурор, шляхом прийняття Відповідачем 1 наказів від 2 грудня 2020 року №230-ІЗ, від 22 грудня 2020 року №339-ІЗ, від 11 грудня 2020 року №49-ОТГ, подальшого внесення відомостей до Державного земельного кадастру про реєстрацію як земель запасу вищезазначених земельних ділянок та реєстрацію права власності за Відповідачем 2 щодо вказаних трьох земельних ділянок за кадастровими номерами 0720887400:00:001:0274, 0720887400:00:001:0275, 0720887400:00:001:0276 - останні було безпідставно (без достатньої правової підстави) вилучено із постійного користування у законного володільця Горохівського коледжу Позивача 2.

З метою захисту інтересів держави в особі Позивача 1 та Позивача 2, Прокурор обґрунтовуючи позовні вимоги безпідставним вилученням із постійного користування у законного володільця, звернувся до суду з позовом про визнання незаконним та скасування наказів, скасування реєстрації земельних ділянок.

Оцінюючи законність оспорюваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги суд апеляційної інстанції оцінюючи дані доводи в частині правомірності звернення Прокурора з даним позовом в інтересах Позивача 1 та Позивача 2 (про що вказує Відповідач 2 в своїй апеляційній скарзі) колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частинами третьою - п`ятою статті 53 ГПК України: передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Згідно з частиною першою статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією

Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

В силу дії частини 1, 2 статті 84 Земельного кодексу України: у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності; право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

На даний час однозначною є практика ЄСПЛ, яка відстоює позицію про можливість участі прокурора у справі тільки за наявності на це підстав. Існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію: "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27 травня 2003 року №1604(2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Водночас, в силу дії статті 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Аналіз положень частин 3-5 статті 53 ГПК України у взаємозв`язку зі змістом частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

З урахування викладеного, національне законодавство, у тому числі й статті 131-1 Конституції України, стаття 53 ГПК України надає прокурору повноваження для представництва інтересів держави у випадках та порядку, встановлених законом.

Крім того у даній справі інтереси держави потребували невідкладного захисту, зважаючи на значимість їх порушення та можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу.

Відповідно до пункту 1, 2 Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №630, Позивач 1 є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Позивач 1 є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності, інноваційної діяльності в зазначених сферах, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

21 вересня 2005 року за №491 Міністерством аграрної політики України видано наказ «Про створення регіональних структурних підрозділів Львівського державного аграрного університету», яким наказано реорганізувати у регіональну структурні підрозділи Львівського державного аграрного університету з окремими правами юридичної особи шляхом приєднання їх до цього навчального закладу: Вишнянський державний аграрний технікум у Вишнянський аграрний технікум Львівського державного аграрного університету; Горохівський державний сільськогосподарський технікум у Горохівський сільськогосподарський технікум Львівського державного аграрного університету; Львівський державний екологічний політехнікум в Екологічний політехнікум Львівського державного аграрного університету; Стрийський державний аграрний коледж у Стрийський аграрний коледж Львівського державного аграрного університету. Встановити, що Львівський державний аграрний університет з новоутвореними структурними підрозділами є правонаступником реорганізованих Вишнянського державного аграрного технікуму, Львівського державного аграрного політехнікуму, Горохівського державного сільськогосподарського технікуму, Стрийського державного аграрного коледжу. Для проведення заходів пов`язаних з реорганізацією коледжів і технікуму створити комісії з реорганізації (том 1, а.с. 87).

Водночас, актом передачі-прийняття (який затверджено першим заступником міністра аграрної політики України) Горохівського державного сільськогосподарського технікуму до складу Позивача 2 станом на 2005 року підтверджується передача сільськогосподарських земель у розмірі 395,96 га. В даному акті передачі-прийняття зазначено про те, що наявність земельних ресурсів за Горохівським державним сільськогосподарським технікумом підтверджується державним актом на право постійного користування землею виданий Горохівською районною державною адміністрацією Волинської області 31 грудня 2003 року II-ВЛ №001195. Даний акт підписано директором Горохівським державним сільськогосподарським технікумом, директором Горохівського сільськогосподарського технікуму Львівського ДАУ; Головним бухгалтером Горохіського сільськогосподарського технікуму Львівського ДАУ; ректором Львівського державного аграрного університету УААН; проректором з ФЕР Львівського державного аграрного університету (том 1, а.с. 95).

В подальшому вбачається факт передачі земельних ділянок на підставі підписаного Акту приймання-передачі від Міністерства аграрної політики та продовольства до Позивача 1 Горохівського коледжу Львівського національного аграрного університету, який належить Міністерству аграрної політики та продовольства України і передається Позивачу 1. Зокрема серед іншого вбачається передання Державного акта від 31 грудня 2003 року II-ВЛ №001195 та земельних угідь всього 395,86 Га (том 1, а.с. 122-123).

Відтак, на переконання колегії суду, з даних доказів вбачається перехід спірних земельних ділянок (та документів на підтвердження їх правового статусу) зі сфери управління Міністерству аграрної політики та продовольства України до Позивача 1 (який передав дані земельні ділянки у користування Позивачу 2 в оспорюваному в особі Горохівського коледжу Позивача 2).

Як обґрунтовано Прокурором, звернення до суду з відповідною позовною заявою обумовлено необхідністю вжиття невідкладних заходів до захисту інтересів держави, оскільки не звернення Позивача 1 та Позивача 2 з таким позовом призвело до незаконної зміни форми власності щодо земельних ділянок державної власності, а також вибуття цих земельних ділянок з постійного користування закладу освіти.

При цьому приймається до уваги, що сам факт не звернення уповноваженого суб`єкта владних повноважень до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити порушені державні інтереси, свідчить про те, що указаний суб`єкт неналежно виконує свої повноваження.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року в справі №903/129/18.

В той же час, жодних дій до захисту інтересів вищого навчального закладу освіти не вжито.

Про необхідність вжиття заходів до захисту інтересів Позивачем 1 повідомлено листом орган прокуратури від 17 червня 2021 року за №53-2467вих-21, відповідно до якого окружна прокуратура проінформувала Позивача 1 про виявлені порушення земельного законодавства. Однак, проявляючи свою бездіяльність центральний орган виконавчої влади не вжив заходів до захисту інтересів держави та не проінформував про причини їх незастосування. В подальшому листами від 2 липня 2021 року за №53-2809 вих-21 та від 15 липня 2021 року за №53-3111вих-21 орган прокуратури проінформувала про роз`яснення порядку оскарження підстав для представництва та звернення із заявою про забезпечення позову.

Враховуючи згадані вище обставини щодо обізнаності Позивача 1 про порушення інтересів держави у сфері земельних відносин, та беручи до уваги те, що останнім жодних відповідей на запити прокуратури не надано, на переконання суду, виник та існує виключний випадок, за якого порушення відповідачами інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженим органом функцій із їх захисту, що призводить до виникнення у органів прокуратури не лише права, а й обов`язку вжити заходів з представництва інтересів держави в суді.

У той же час, Позивач 2 будучи належним чином проінформованим про незаконне вибуття із державної власності та постійного користування належних йому на праві постійного користування земельних ділянок, належних і своєчасних заходів щодо захисту своїх прав не вжив.

Про необхідність вжиття заходів до захисту інтересів держави Позивача 2 повідомлено листом органом прокуратури від 15 липня 2021 року за №53-3132вих-21, однак проявляючи свою бездіяльність Позивач 2 не вжив заходів до захисту інтересів держави, проінформувавши про причини їх незастосування через відсутність коштів для сплати судового збору листом від 16 липня 2021 року за №3-3158вих-21.

Відтак, враховуючи наведене вище, Прокурор набув право на представництва відповідних інтересів, оскільки уповноважений орган Позивач 1, а також Позивач 2, незважаючи на очевидний характер порушень, не здійснювали належним чином захист інтересів держави та самостійно до суду з позовами не зверталися.

При цьому, суд апеляційної інстанції констатує, що вимоги позовної заяви стосуються земельних ділянок, що на праві постійного користування належать закладу освіти, проінвентаризованих органом державної влади з порушенням вимог чинного законодавства та в подальшому переданих до комунальної власності, мають легітимну мету забезпечення реалізації освітніх прав громадян, а також контролю за використанням і розпорядженням майном відповідно до загальних інтересів, які полягають у тому, щоб таке використання та розпорядження відбувалося згідно з вимогами законодавства.

Звернення до суду із зазначеним позовом, на переконання колегії суду, відповідає легітимній меті і спрямоване не інакше, як на захист інтересів держави.

При цьому, ані Позивач 1, ані Позивач 2 стосовно подання Прокурором позову в їх інтересах не заперечували, не висловлювали ініціативи щодо звернення до суду з власним позовом на захист інтересів держави, свою позицію щодо порушення інтересів держави жодним чином не обґрунтували, про наміри самостійно звернутись з позовом чи ініціювання проведення перевірки щодо виявлених прокуратурою фактів не заявили, водночас і не спростували й твердження прокурора щодо виявлених порушень законодавства. Відтак на переконання судової колегії, Прокурор набув право на представництво інтересів держави в особі позивачів в суді.

При цьому в підтвердження дотримання Прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" для звернення до суду з відповідним позовом, у матеріали справи надано лист (від 15 липня 2021 року; від 16 липня 2021 року; том 1, а.с. 172-173; а.с. 178) Прокурора про намір здійснювати представництво інтересів держави в суді шляхом звернення до суду із відповідними позовами.

Усе описане вище спростовує посилання Відповідача 2, наведені в апеляційній скарзі, на безпідставність представництва інтересів держави Прокурором в інтересах держави в особі Позивача 1 та Позивача 2, та спростовує доводи апелянта щодо відсутності порушення таких інтересів держави.

В той же час аналізуючи спірні правовідносини сторін на предмет підставності звернення до суду та зважаючи на їх нормативно правове врегулювання, оцінюючи доводи в межах поданої апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Крім того, згідно із статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1 - 3 статті 78 Земельного кодексу України, право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

З положень частин 1, 2, 6, 7 статті 20 Земельного кодексу України вбачається, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

За змістом статті 22 Земельного кодексу України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

В силу дії частини 4 статті 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15 затверджено Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Положення), пунктом 1 якого визначено, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №5 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру" утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Держгеокадастру, у тому числі й ГУ Держгеокадастру.

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи (підпункт 31 пункту 4 Положення).

Відтак, розпорядником земель, які перебувають на праві постійного користування Горохівського коледжу Позивача 2, є Відповідач 1.

Згідно статті 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

В силу дії частини 2 статті 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: заклади освіти незалежно від форми власності.

Частинами 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що: громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону; набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до статті 84 земельного кодексу України, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать земельні ділянки, закріплені за державними закладами вищої освіти.

Згідно з частиною 2 статті 117 Земельного кодексу України, до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об`єктів у комунальну власність.

Крім того, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або їхніх спадкоємців чи особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом або іншої, визначеної законом особи. Державна реєстрація таких земельних ділянок може бути здійснена також без подання заяв зазначених осіб центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. У разі відсутності у зазначеного органу документації із землеустрою з визначенням координат поворотних точок меж земельних ділянок цей орган забезпечує організацію проведення робіт з розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок і здійснення державної реєстрації таких земельних ділянок.

Статтею 1 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" визначено, що управління об`єктами державної власності це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" встановлено, що суб`єктами управління об`єктами державної власності є, зокрема, міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи.

Пунктами 11, 18, 28 частини 1 статті 6 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", унормовано, що уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань ведуть облік об`єктів державної власності, що перебувають в їх управлінні, здійснюють контроль за ефективним використанням та збереженням таких об`єктів; погоджують передачу об`єктів державної власності в комунальну власність, до сфери управління інших органів, уповноважених управляти об`єктами державної власності, господарських структур або в користування Національній академії наук України, галузевим академіям наук, а також передачу об`єктів комунальної власності в державну власність; у випадках, передбачених законодавством, приймають рішення про передачу об`єктів державної власності в комунальну власність, до сфери управління інших органів, уповноважених управляти об`єктами державної власності, господарських структур або в користування Національній академії наук України, галузевим академіям наук; забезпечують оформлення прав на земельні ділянки (у разі відсутності необхідних документів) та уточнення меж земельних ділянок державних і казенних підприємств, державних установ, організацій та об`єктів нерухомості (будівлі, споруди), що не увійшли до статутних капіталів господарських товариств, утворених у процесі корпоратизації державних підприємств.

Відповідно до частин 1, 2 статті 70 Закону України "Про вищу освіту", матеріально-технічна база закладів вищої освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші матеріальні цінності. Майно закріплюється за державним або комунальним закладом вищої освіти на праві господарського відання і не може бути предметом застави, а також не підлягає вилученню або передачі у власність юридичним і фізичним особам без згоди засновників закладу вищої освіти та вищого колегіального органу самоврядування закладу вищої освіти, крім випадків, передбачених законодавством.

Як вже зазначалось вище, за частиною 2 статті 117 Земельного кодексу України, до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об`єктів у комунальну власність.

В силу дії приписів пункту 24 Перехідних положень чинного на даний час Земельного кодексу України, з дня набрання чинності цим пунктом, тобто з 27 травня 2021 року, землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, серед іншого, що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності.

Перелік підстав для припинення користування земельними ділянками є вичерпний.

Згідно статті 141 Земельного кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою, зокрема є припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій.

Верховним Судом України від 21 лютого 2011 року в справі №21-3а11 викладено висновок про те, що у частині 1 статті 141 Земельного кодексу України наведені підстави припинення права користування земельною ділянкою. Зокрема, у пункті "в" цієї частини такою підставою визначено припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій. На думку Верховного Суду України, наведені приписи слід розуміти таким чином, що припинення права користування земельною ділянкою з підстави припинення установи допускається лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво.

Таким чином, наведені положення Земельного кодексу України потрібно застосовувати таким чином, що коли відбувається припинення особи без правонаступництва, то у такому випадку виникають підстави для припинення права користування земельною ділянкою.

У разі ж реорганізації особи, зміни її організаційно-правової форми чи назви, підстави для припинення права користування земельною ділянкою не виникають.

Право постійного користування земельною ділянкою є майновим правом та відхилив аргументи скаржника, що останнє не може переходити в порядку правонаступництва від однієї особи до іншої.

Право постійного користування земельною ділянкою є правом користування майном, майновим правом.

Аналогічна правова позиція наведена в пункті 17 постанови Верховного Суду від 14 серпня 2018 року в справі №903/540/17.

Процесуальне правонаступництво юридичної особи, яка є стороною чи третьою особою у судовому процесі, необхідне встановлення або правонаступника такої юридичної особи внаслідок її припинення шляхом реорганізації, або правонаступника окремих її прав чи обов`язків внаслідок заміни сторони у відповідному зобов`язанні. В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов`язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах. Відомості з ЄДР можуть підтверджувати факт правонаступництва юридичної особи у випадку її припинення шляхом реорганізації.

Аналогічна правова позиція у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року всправі №264/5957/17.

Щодо доводів Відповідача 2, наведених в апеляційній скарзі про відсутність правонаступництва навчальних закладів, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Державний акт на право постійного користування на землю площею 395,96 га від 31 грудня 2003 року серії ІІ-ВЛ №001195, який зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування за №51, видано Горохівському державному сільськогосподарському технікуму.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державну реєстрацію Горохівського державного сільськогосподарського технікуму проведено 2 квітня 1998 року, засновником останнього є Міністерство аграрної політики України.

У відповідності до статті 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

За приписами статті 106 Цивільного кодексу Кодексу України, злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

На підставі наказу засновника вказаного закладу освіти Міністерства аграрної політики України "Про створення регіональних структурних підрозділів Львівського державного аграрного університету" від 21 вересня 2005 року №491, Горохівський державний сільськогосподарський технікум реорганізовано у Горохівський сільськогосподарський технікум Львівського державного аграрного університету з окремими правами юридичної особи шляхом приєднання до вказаного університету. Пунктом 2 наказу від 21 вересня 2005 року №491 передбачено, що Позивач 2 з новоутвореними структурними підрозділами є правонаступником реорганізованого Горохівського державного сільськогосподарського технікуму (том 1, а.с. 87).

Як вбачається з акту прийняття-передачі Горохівського державного сільськогосподарського технікуму до складу Позивача 2, станом на 1 жовтня 2005 року передано серед іншого майна земельні ділянки загальною площею 395,96 га (том 1, а.с. 88).

Відповідно до наказу Міністерства аграрної політики України "Про створення Горохівського сільськогосподарського технікуму Львівського державного аграрного університету" від 10 жовтня 2005 року №120 утворено відокремлений структурний підрозділ Горохівський сільськогосподарський технікум Позивача 2, затверджено Положення про даний підрозділ.

У відповідності до пункту 1.1 Положення про структурний підрозділ Горохівський сільськогосподарський технікум Позивача 2, затвердженого наказом ректора Львівського державного аграрного університету від 10 жовтня 2005 року №120, Горохівський сільськогосподарський технікум Позивача 2 засновано на державній формі власності, останній є структурним підрозділом Позивача 2 і підпорядкований Міністерству аграрної політики України (том 1, а.с. 93-105).

За підпунктом 10.3 та 10.4 Положення, майно, що закріплене за технікумом, а також доходи від використання цього майна, належать останньому на праві оперативного управління. Майно, що перебуває у державній власності та передане в оперативне управління технікуму, не підлягає вилученню або передачі будь-яким підприємствам, установам, організаціям, крім випадків, передбачених законодавством. Аналогічні положення викладені у пунктах 7.1-7.6 Статуту Горохівського державного сільськогосподарського технікуму, затвердженого розпорядженням Міністерства аграрної політики України від 15 квітня 2005 року, погодженим Позивачем 1 від 14 квітня 2005 року (том 1,а.с. 106-107).

Пунктом 1.4 наказу Міністерства аграрної політики України "Про перейменування структурних підрозділів Львівського державного аграрного університету" від 8 червня 2007 року №403 структурний підрозділ Горохівський сільськогосподарський технікум Львівського державного аграрного університету було перейменовано у Горохівський коледж Позивача 2 (том 1, а.с. 120).

Згідно пункту 1 наказу Міністерства аграрної політики України "Про заходи щодо виконання Указу Президента України "Про надання Львівському державному аграрному університету статусу національного" від 18 квітня 2008 року №46, правонаступником Львівського державного аграрного університету виступає Львівський національний аграрний університет (Позивач 2). Пунктом 6 наказу Міністерства аграрної політики України від 18 квітня 2008 року №46 змінено назву коледжів університету і надалі визначено як Горохівський коледж Позивача 2 (том 1, а.с. 121).

Відповідно до пункту 1 розпорядження Кабінету Міністрів України "Про передачу цілісних майнових комплексів навчальних закладів та державної установи до сфери управління Міністерства освіти і науки" від 4 лютого 2015 року №87-р було передано із сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства до сфери управління Позивача 1 цілісні майнові комплекси навчальних закладів, в тому числі, Горохівського коледжу Позивача 2.

Згідно наказів Позивача 1 "Про деякі питання передачі цілісних майнових комплексів навчальних закладів та державної установи із сфери управління Мінагрополітики та ДФС до сфери управління МОН" від 19 лютого 2015 року №168 та від 19 червня 2015 року №648, цілісні майнові комплекси Горохівського коледжу Позивача 2 прийнято до сфери управління Позивача 1.

Як вбачається з актів приймання-передачі від 19 лютого 2015 року №168 та від 19 червня 2015 року №648, земельні угіддя навчального закладу, що перебували на праві постійного користування відповідно до Державного акту від 31 березня 2003 року ІІ-ВЛ №001195, передано з управління Міністерства аграрної політики та продовольства України Позивачу 1.

Відповідно до Положення про Горохівський коледж Позивача 2, затвердженого наказом ректора від 28 квітня 2017 року №91, даний заклад освіти заснований на державній власності, є відокремленим структурним підрозділом Позивачу 2 і підпорядкований Позивачу 1 (том 1, а.с. 124).

В силу дії пунктів 9.1, 9.4 вказаного Положення, земельні ділянки передаються коледжу у постійне користування. Відчуження майна, яке закріплене за коледжем, здійснюється за погодженням з Позивачем 1 у порядку, встановленому законодавством.

При цьому, державну реєстрацію припинення Горохівського державного сільськогосподарського технікуму, який було реорганізовано у Горохівський сільськогосподарський технікум Позивача 2, а в подальшому у Горохівський коледж Позивача 2, здійснено 21 грудня 2015 року.

В той же час, статтями 104 та 107 Цивільного кодексу України не визначається момент переходу прав та обов`язків від юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання. Такий момент не може пов`язуватися із внесення запису до державного реєстру про припинення юридичної особи, яка приєднується. При реорганізації шляхом приєднання немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків. Внаслідок приєднання правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при такому виді реорганізації по суті є неможливий.

Водночас, з урахуванням того, що згідно наказу Міністерства аграрної політики України від 21 вересня 2005 року №491 Горохівський державний сільськогосподарський технікум реорганізовано у Горохівський сільськогосподарський технікум Позивача 2, колегія суддів приходить до висновку, що Позивач 2 (в особі Горохівського сільськогосподарського технікуму Позивача 2) є правонаступником усього майна, всіх прав та обов`язків Горохівського державного сільськогосподарського технікуму.

Таким чином, датою виникнення універсального правонаступництва Горохівського сільськогосподарського технікуму Позивача 2 щодо Горохівського державного сільськогосподарського технікуму (який припинено шляхом приєднання) слід вважати дату видання наказу, з якої він є правонаступником, а не дату державної реєстрації припинення останнього.

Усе вищеописане повністю нівелює доводи апеляційної скарги Відповідача 2 щодо відсутності процесуального правонаступництва відносно спірних земельних ділянок.

Разом з тим, аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції діючи в площинні вищеописаних норм діючого законодавства, з урахуванням доводів апеляційної скарги Відповідача 2 щодо невчинення жодних дій щодо оформлення Позивачем 2 права на вищезазначені земельні ділянки (що ніби-то є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог) зазначає наступне.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В матеріалах справи міститься наказ Відповідача 1 від 3 січня 2020 року з котрого вбачається, що Відповідач 1 розглянувши клопотання Позивача 2 вирішив надати дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення в натурі (на місцевості) площею 395,96 га які перебувають в постійному користуванні Горохівського коледжу Позивача 2 згідно Державного акта на право постійного користування землею серії II-ВЛ №001195 (том 1, а.с. 60).

За інформацією Горохівського коледжу Позивача 2 з моменту видачі Державного акту на право постійного користування землею від 31 грудня 2003 року серії ІІ-ВЛ №001195 і по даний час рішення уповноважених органів про вилучення земельних ділянок з постійного користування закладу освіти не приймались. Більше того, право постійного користування належного землекористувача не припинено.

У зв`язку із тим, що набуте на підставі Державного акту на право постійного користування землею від 31 грудня 2003 року серії ІІ-ВЛ №001195 право постійного користування земельною ділянкою Горохівським коледжем Позивача 2 не втрачено, про що описано вище в даній судовій постанові, колегія суддів зазначає, що передача зазначених земельних ділянок з державної власності у комунальну Відповідачем 1 здійснена в порушення вимог чинного законодавства.

Відтак, оспорювані накази Відповідача 1 прийняті всупереч вимог статтей 6, 14, 19 Конституції України, статтей 84, 116, 117, 141 Земельного кодексу України, оскільки землі сільськогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні закладу освіти не можуть бути передані із державної у комунальну власність без їх попереднього вилучення у постійних користувачів.

З урахуванням наведених положень законодавчих актів колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання незаконними та скасування оскаржуваних наказів Відповідача 1 в частині передачі спірних земельних ділянок у комунальну власність, оскільки оспорювані накази прийняті з порушенням вищезазначених вимог законодавства.

Відтак, колегія суддів прийшла до висновку про задоволення позову в частині визнання незаконними та скасування оскаржуваних наказів Відповідача 1.

Дане рішення в цій частині прийнято місцевим господарським судом, а тому апеляційний господарський суд залишає судове рішення без змін в цій частині.

Що ж стосується позовних вимог про скасування реєстрації земельних ділянок, скасування державної реєстрації таких земельних ділянок в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному земельному кадастрі, то колегія суду зазначає наступне.

Належним способом захисту є відновлення становища, яке існувало до порушення, що полягає у незаконному вилученні земель сільськогосподарського призначення із власності держави та їх передачу у комунальну власність шляхом скасування державної реєстрації прав з одночасним припиненням речових прав та скасування державної реєстрації земельних ділянок, визнання незаконними та скасування наказів.

За змістом статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Водночас, спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31 липня 2003 року в справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (близькі за змістом висновки викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року в справі №338/180/17, від 11 вересня 2018 року в справі №905/1926/16 та від 30 січня 2019 року в справі №569/17272/15-ц).

Поряд з цим, пунктом 3 частини 1 статті 346 Цивільного кодексу України визначається, що право власності припиняється у разі припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі.

Спірні земельні ділянки із кадастровими номерами 0720887400:00:001:0276, 0720887400:00:001:0274, 0720887400:00:001:0275 зареєстровані на праві власності за Відповідачем 2, проте, в силу закону вони не можуть перебувати у комунальній власності, тому права держави на реалізацію усіх правомочностей щодо земельної ділянки, а саме розпорядження нею, підлягають захисту відновленням становища, яке існувало до порушення, а саме шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності з одночасним припиненням речових прав та скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному земельному кадастрі, визнання незаконними та скасування наказів органу влади.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року), відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Таким чином, статтею 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що судове рішення одночасно має містити вимогу про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування державної реєстрації прав, рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та визнання, зміну чи припинення речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, відповідний запис формально наділяє відповідача певними юридичними правами щодо земельної ділянки і одночасно позбавляє відповідних прав законного власника.

Враховуючи те, що у справі спір стосується прав на земельну ділянку, а не оскарження рішень чи дій державного реєстратора, він не вважається таким, що порушує права цих третіх осіб на земельну ділянку, тому їх залучення до участі у справі не вимагається.

Аналогічна правова позиція наведена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року в справі №361/4307/16.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі: знищення об`єкта нерухомого майна; поділу, об`єднання об`єктів нерухомого майна або виділу частки з об`єкта нерухомого майна; державної реєстрації права власності на новостворений об`єкт нерухомого майна, щодо якого в Державному реєстрі прав відкрито розділ як на об`єкт незавершеного будівництва; скасування державної реєстрації земельної ділянки.

За змістом частини 9, 10 статті 79-1 Земельного кодексу України, земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

В силу дії частини 13 статті 79-1 Земельного кодексу України, земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, зокрема, скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Окрім цього, зважаючи на те, що спірні земельні ділянки зареєстровані у Державному земельному кадастрі (том 1, а.с. 77-82), належним способом захисту є саме скасування державної реєстрації земельних ділянок у ДЗК.

Зважаючи на усе описане вище в даній постанові в площинні скасування наказів на підставі котрий спірні земельні ділянки передані з державної в комунальну власність, колегія суддів приходить до висновку, що земельні ділянки при проведенні їх інвентаризації неправомірно віднесено до земель запасу, оскільки станом на дату прийняття спірних наказів, останні перебували у користуванні закладу освіти та із постійного користування Позивача 2 не вилучались.

Згідно положень частини 10 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр", державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Відтак, для забезпечення належного захисту прав позивачів та виконання судового рішення, з урахуванням вимог Законів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", "Про Державний земельний кадастр", належним способом захисту прав шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення відповідних прав є звернення до суду з позовними вимогами щодо скасування державної реєстрації прав на земельні ділянки з кадастровими номерами 0720887400:00:001:0276, 0720887400:00:001:0274 та 0720887400:00:001:0275, з одночасним припиненням відповідних речових прав на ці земельні ділянки, скасування державної реєстрації таких земельних ділянок в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному земельному кадастрі, а також визнання незаконними та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Волинській області.

Відтак, колегія суддів з урахуванням вищеописаного задовольняє позовні вимоги щодо визнання незаконним та скасування наказів та враховуючи все вищеописане щодо оцінки вимог Прокурора про скасування реєстрації земельних ділянок в державному реєстрі речових прав прийшла до висновку про задоволення позовних вимог в частині позову про скасування державної реєстрації земельних ділянок.

Дане рішення в цій частині прийнято місцевим господарським судом, а тому апеляційний господарський суд залишає судове рішення без змін і в цій частині.

З врахуванням серйозності та важливості основного доводу Відповідача 2 підставності звернення Прокурора в особі Позивача 1 та Позивача 2, а також щодо відсутності процесуального правонаступництва, Північно-західний апеляційний господарський суд повно, всебічно та об`єктивно дослідив всі доводи та докази Прокурора, Позивачів, Відповідачів, як вищевказані, так і інші, наведені у позові та апеляційній скарзі, як кожний окремо, так і, головне, у їх комплексі та сукупності на підтвердження чи не підтвердження ознак незаконності оскаржуваних наказів та скасування державної реєстрації права комунальної власності на спірні земельні ділянки.

При цьому апеляційний господарський суд наголошує на тому, що доводи наведені Відповідачем 2 в апеляційній скарзі є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи та усім вищеописаним в даній судовій постанові.

З огляду на усе вищевикладене, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування наказів Відповідача 1 та скасування державної реєстрації земельних ділянок.

Дане вчинено і місцевим господарським судом, а відтак апеляційний господарський суд залишає оспорюване рішення без змін з огляду на його законність і обгрунтованість, а також те, що при прийнятті даної постанови, Північно західним апеляційним господарським судом не встановлено обставин, що б вказували на необхідність скасування даного рішення (в розумінні частини 4 статті 269 ГПК України).

Відтак, виносячи дану судову постанову та враховуючи те, що апеляційним господарським судом залишено без задоволення апеляційну скаргу Відповідача 2, апеляційний господарський суд, відповідно статті 129 ГПК України, залишає судовий збір за розгляд апеляційної скарги за Відповідачем 2.

Керуючись статтями 129, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Горохівської міської ради на рішення Господарського суду Волинської області від 11 січня 2022 року по справі №903/598/21 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Волинської області від 11 січня 2022 року по справі №903/598/21 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

5. Справу №903/598/21 повернути Господарському суду Волинської області.

Повний текст постанови виготовлено 20 травня 2022 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Філіпова Т.Л.


Суд	Північно-західний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	17.05.2022
Оприлюднено	24.06.2022
Номер документу	104414665
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про припинення права власності на земельну ділянку

Василишин А.Р.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 17.05.2022 по справі 903/598/21ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —903/598/21

Постанова від 17.05.2022

Постанова
від 17.05.2022 по справі 903/598/21
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД