Рішення

від 16.05.2022 по справі 303/7870/21

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 303/7870/21

2/303/2019/21

Номер рядка статистичного звіту 4

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2022року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді Гутій О.В

за участю секретаря судових засідань Зарева А.Ю.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідачів ОСОБА_3

третьої особи ОСОБА_4

представника третьої особи ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Мукачево цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , Мукачівська міська рада про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном та встановлення земельних сервітутів,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , Мукачівська міська рада про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном та встановлення земельних сервітутів.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що їй на праві приватної власності по АДРЕСА_1 належить квартира АДРЕСА_2 , гараж літ. Д в дворі будинку АДРЕСА_3 та земельна ділянка для обслуговування цього гаражу з кадастровим номером 211040000:01:002:0844.

Відповідно до інформаційної довідки КП «Мукачівське МБТІ та експертної оцінки» частини кварталу АДРЕСА_4 зазначено, що площа під будинком та прилеглою територією (земельною ділянкою) до буд. АДРЕСА_5 становить 492 кв.м.; по АДРЕСА_6 відповідно до рішення Мукачівської міської ради №70 від 27.02.1976 року - 525 кв.м.; до будинку 5 -588 кв.м., до будинку

АДРЕСА_7 та буд АДРЕСА_5 мають спільні будівельні конструкції (стіни), між цими будинками відсутній проїзд у двір загального користування, а тільки наскрізні проходи в під`їздах будинків. Будинки побудовані ще до 1940 року. Спільний двір в цих будинках (земля прибудинкових територій) не мав твердих межових знаків, огорож і був спільним. Отже, житлові багатоквартирні будинки АДРЕСА_6 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_1 та житловий будинок АДРЕСА_5 мають спільну дворову територію. В дворі багатоквартирного будинку знаходяться гаражі, сараї, які є у власності або користуванні мешканців будинку 3-5 по АДРЕСА_6 , та АДРЕСА_5 на територію тієї дворової системи, оскільки будинки 3,5,7 споруджені під одним дахом та мають спільні стінові конструкції можливий лише безпосередньо з АДРЕСА_8 .

Відповідно до рішення Мукачівської ради № 804 від 18 грудня 2008 року земельна ділянка по АДРЕСА_8 , площею 585 кв.м., цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, була передана у спільну сумісну власність ОСОБА_6 та ОСОБА_9 . В 2014 році земельна ділянка по АДРЕСА_8 була розділена за рішенням власників на дві окремі земельні ділянки з кадастровими номерами: 21104000000:01:002:0768 земельна ділянка , площею 0,0293 га, яка належить ОСОБА_6 ; 2110400000:01:002:0767, земельна ділянка площею 0,292 га, новим власником якої є ОСОБА_7 .

На початку липня 2021 року між будинками 7 і 5 по ширині двору (приблизно 15 м.), на межі земельної ділянки № 2110400000:01:002:0767, що належить на праві власності ОСОБА_7 було встановлено огорожу та ворота. Огороджувальними конструкціями з металопрофілю та воротами, які постійно замкнуті, було перегороджено та унеможливлено єдиний доступ до багатоквартирних будинків АДРЕСА_6 та АДРЕСА_5 ОСОБА_10 та гаражів, які знаходяться в глибині двору з АДРЕСА_8 . Внаслідок таких дій між ОСОБА_11 , яка є дочкою позивача та живе в даній квартирі, та ОСОБА_7 виник конфлікт. Внаслідок чого було викликано поліцію, оскільки внаслідок воріт та огорожі, проїзд автомобілем до гаражу Д біля будинку 5 був унеможливлений для позивача. Дільничним інспектором протоколом допиту було встановлено, що ОСОБА_7 придбала квартиру та земельну ділянку з кадастровим номером № 2110400000:01:002:0767, яка знаходиться під частиною будинку АДРЕСА_8 та є прилеглою територією. Інша частина двору та під будинком АДРЕСА_8 та заїздом до всіх будинків 3,5,7,16 належить ОСОБА_6 .

Земельні ділянки з кадастровими номерами №2110400000:01:002:0768, №2110400000:01:002:0767 є суміжними між собою та межують з територією двору будинків ОСОБА_12 - ОСОБА_10 ,3,5,16 яка є суцільною без огорож; огорожею території двору слугують стіни будинків з сторони АДРЕСА_8 , та стіни будинків, що розташовані по АДРЕСА_1 , та житлових одноповерхових будинків в середині двору, гаражі. Врегулювати конфлікт з відповідачами не вдалося, оскільки земельні ділянки передані їм у приватну власність Мукачівською міською владою, а тому вони як власники мають право на власний розсуд розпоряджатися своєю власністю.

Таким чином зазначає, що заїзд та доступ до земельної ділянки з кадастровим номером 211040000:01:002:0844 та гаражу літ Д по АДРЕСА_3 перешкоджають встановлені відповідачем ОСОБА_7 ворота і огорожа, то відповідно вона має право вимагати знесення цих перешкод-штучних межових споруд.

Крім того, виділення земельної ділянки у приватну власність власникам двоквартирного будинку без встановлення земельного сервітуту, унеможливлює доступ до прибудинкової території мешканцям будинків 3,5 по АДРЕСА_5 ., створює перешкоди у користуванні гаражем, земельною ділянкою позивача.

Враховуючи вказані обставини, позивач просить усунути перешкоди в користуванні майном: гаражем, земельною ділянкою з кадастровим номером 211040000:01:002:0844, прибудинковою територією за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу огорожі та воріт, встановлених ОСОБА_7 на земельній ділянці з кадастровим номером №2110400000:01:002:0767; встановити безстроковий безоплатний сервітут безперешкодного проходу, проїзду транспортних засобів по земельній ділянці з кадастровим номером №2110400000:01:002:0768, власником якої є ОСОБА_6 у відповідності до схеми, долученої до позовної заяви, загальною площею 0,0118 га.; встановити безстроковий безоплатний сервітут безперешкодного проходу, проїзду транспортних засобів по земельній ділянці з кадастровим номером №2110400000:01:002:0767, власником якої є ОСОБА_7 у відповідності до схеми, долученої до позовної заяви, загальною площею 0,0053 га.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 01.12.2021 року провадження у справі відкрито та призначено справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задоволити.

Представник відповідачів ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову, просив відмовити в його задоволенні.

Третя особа ОСОБА_4 в судовому засіданні зазначив про підставність позовних вимог, просив позов задоволити.

Представник третьої особи Мукачівської міської ради в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та не заперечила проти їх задоволення.

Третя особа ОСОБА_8 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

28.12.2022 року відповідач ОСОБА_7 подала відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнала та просила відмовити в їх задоволенні. Зазначає, що в її діях відсутня протиправна поведінка, оскільки огородження власної земельної ділянки жодним чином не порушує права інших осіб. Позивачем не надано доказів на підтвердження неможливості користуватися належним йому на праві власності майном у зв`язку з відсутністю доступу до земельної ділянки іншим способом, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Крім того, проїзд до належного позивачу гаражу через земельні ділянки на АДРЕСА_8 був влаштований ним самовільно, без належного погодження та відповідної технічної документації.

13.01.2022 року відповідач ОСОБА_6 подала відзив на позов, в якому зазначила , що позовні вимоги є неправомірними та необґрунтованими. Зазначає, що позивач має вільний доступ до належного їй нерухомого майна через наскрізний під`їзд будинку АДРЕСА_6 . Також позивач не зверталася до власника нерухомого майна з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту, а тому в неї відсутня правова підстава для звернення до суду.

Також позивач набув у власність нерухоме майно в 2017 року, а строк позовної давності складає три роки, відповідно у позивача минув строк для пред`явлення позову щодо усунення перешкод у користування його майном та встановлення сервітуту. Враховуючи вищенаведені обставини просить відмовити в задоволенні позову.

31.01.2022 року представник позивача подала відповідь на відзив, в якому зазначила, що позовні вимоги не стосуються позбавлення права користування власною земельною ділянкою відповідачів, а тільки відновлення порушеного права користування власною земельною ділянкою позивача. З урахування вказаного, просить позовні вимоги задоволити.

Заслухавши пояснення позивача, його представника, заперечення представника відповідачів, пояснення третіх осіб, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з частини 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В судовому засіданні встановлено та не заперечується сторонами, що земельна ділянка з кадастровим номером 2110400000:01:002:0767, площею 0,292 за адресою: АДРЕСА_8 на праві приватної власності належить ОСОБА_7 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.07.2021 року № 266382446 (а.с. 13, том 1).

Земельна ділянка з кадастровим номером 2110400000:01:002:0768, площею 0,293 за адресою: АДРЕСА_8 на праві приватної власності належить ОСОБА_6 , що підтверджується актуальною інформацією про об`єкт нерухомого майна № 323199421104 (а.с. 14, том 1).

Згідно договору купівлі продажу нерухомого майна від 10.04.2017, посвідченого приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Пуга А.М., продавець ОСОБА_13 передала у власність покупця ОСОБА_1 нерухоме майно, яке є предметом договору, а саме нежитлову будівлю гаражу, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , гараж Д загальною площею 17,9 кв.м. Предмет даного договору розташований на земельній ділянці загальною площею 0,0021 га, кадастровий номер 211040000:01:002:0844 (а.с.50-51,54).

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 13.12.2005 року № 9270482 квартира за адресою: АДРЕСА_9 на праві приватної власності належить ОСОБА_1 (а.с. 54).

Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що їй на праві приватної власності по АДРЕСА_1 належить квартира АДРЕСА_2 , гараж літ. Д в дворі будинку АДРЕСА_3 та земельна ділянка для обслуговування цього гаражу з кадастровим номером 211040000:01:002:0844, однак вона позбавлена можливості права проїду до даного нерухомого майна.

За правилами статей 12,81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 15ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже,стаття 15ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Звертаючись до суду із позовною заявою, позивач просить, зокрема усунути перешкоди в користуванні майном - гаражем, земельною ділянкою з кадастровим номером 211040000:01:002:0844, прибудинковою територією за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу огорожі та воріт, встановлених ОСОБА_7 на земельній ділянці з кадастровим номером №2110400000:01:002:0767.

Згідно доч.1 ст.391ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Разом з тим, відповідно дост.41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своє власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно зіст.317 Цивільного кодексу Українивласникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

За положеннямист.319 ЦК Українивласник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватись моральних засад суспільства.

Згідноіз ст.13 ЦПК України(диспозитивність цивільного судочинства) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У розумінні цивільно-процесуального закону предмет позовуце матеріально-правова вимога позивача, стосовно якої він просить ухвалити рішення, у матеріальному розумінніце певна річ (об`єкт), щодо якої виник спір.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи (ст.76 ЦПК України).Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2ст.77 ЦПК України).

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що відповідачем ОСОБА_7 було встановлено огорожу та ворота на власній земельній ділянці №2110400000:01:002:0767, при цьому не змінюючи стану земельної ділянки, яка їй належить. Тому огородження власної земельної ділянки жодним чином не порушує права інших осіб. Будь-яких протиправних дій, вчинених відповідачем щодо земельної ділянки, належної позивачу, матеріалами справи не встановлено, а відтак позовні вимоги в частині усунення перешкод в користуванні майном гаражем, земельною ділянкою з кадастровим номером 211040000:01:002:0844, прибудинковою територією за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу огорожі та воріт, встановлених ОСОБА_7 на земельній ділянці з кадастровим номером №2110400000:01:002:0767 є недоведеними та безпідставними.

Вирішуючи позовні вимоги щодо встановлення земельного сервітуту, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 401ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Статтею 402ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Відповідно до положень частин першої-третьої статті 403ЦК України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором,законом, заповітом або рішенням суду.

Право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту (частина перша, друга статті 404 ЦК України).

Особливості та порядок встановлення земельного сервітуту визначено ЗК України.

Стаття 98ЗК України визначає право земельного сервітуту як право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Звертаючись до суду, ОСОБА_1 , в обґрунтування необхідності встановлення земельного сервітуту, вказала, що на початку липня 2021 року між будинками 7 і 5 по ширині двору (приблизно 15 м.), на межі земельної ділянки № 2110400000:01:002:0767, що належить на праві власності ОСОБА_7 було встановлено огорожу та ворота. Огорожувальними конструкціями з металопрофілю та воротами, які постійно замкнуті, було перегороджено та унеможливлено єдиний доступ до багатоквартирних будинків АДРЕСА_6 та АДРЕСА_5 та гаражів, які знаходяться в глибині двору з АДРЕСА_8 .

В обґрунтування своїх вимог, позивачем до матеріалів справи додані наступні докази: факт звернення до Мукачівського районного управління поліції щодо неправомірних дій відповідача, скаргу до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності земельної ділянки по АДРЕСА_8 громадянам ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , акт комісії із здійснення контролю за використанням та охороною земель від 12.08.2021 року, в якому зазначено: мешканцям будинків АДРЕСА_10 . врегулювати з ОСОБА_7 , ОСОБА_6 право проїзду, проходу по земельним ділянкам з кадастровими номерами №2110400000:01:002:0767та №2110400000:01:002:0768 адресою: АДРЕСА_8 до об`єктів нерухомого майна, що знаходиться у їх власності (встановлення земельного сервітуту) в порядку, передбаченому чинним законодавством України (а.с. 21, 21, 22-24, 31-57).

Суд звертає увагу на те, щостаттею 100 ЗК Українипередбачено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Враховуючи зазначене, сервітут в першу чергу це право користування чужою земельною ділянкою, що полягає, зокрема, у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Тобто предметом земельного сервітуту є користування чужою земельною ділянкою.

Отже, підставою встановлення сервітуту є відсутність у особи, у тому числі і в користувача земельною ділянкою, можливості задовольнити свої потреби іншим способом, як встановлення права користування чужою земельною ділянкою - земельного сервітуту.

При його визначенні варто вказати конкретні параметри земельної ділянки (її частини), відносно якої встановлюється сервітут (кадастровий номер, місце розташування, площа, цільове призначення та інше). Такі відомості зазначаються в договорі сервітуту відповідно до правовстановлюючих документів власника/користувача такої земельної ділянки та відомостей Державного земельного кадастру.

Суд звертає увагу на те, що із усталеної практики суду касаційної інстанції у подібних правовідносинах слідує, що сервітут може бути встановлений на підставі рішення суду лише у випадку, якщо власник земельної ділянки відмовляється укласти угоду про встановлення земельного сервітуту або сторони не можуть дійти згоди про його умови. У такому випадку позивачем має бути доведено факт вжиття ним заходів вирішення спору у досудовому порядку (постанова КГС у складі Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 920/1121/17 ).

Таким чином звертаючись до суду з вказаним позовом позивач не надав суду докази того, що він звертався до відповідачів з пропозицією встановлення земельного сервітуту, однак останні відповіді не надали або відмовили.

Крім того,запропонований позивачемвид земельногосервітуту таспосіб йогоздійснення,а самедля забезпеченнябезперешкодного переходута проїздупо земельнихділянках з кадастровим номером №2110400000:01:002:0768, власником якої є ОСОБА_6 та по земельній ділянці з кадастровим номером №2110400000:01:002:0767, власником якої є ОСОБА_7 , свідчить про невідповідність запропонованого способу вимогам ч. 4ст. 98 ЗК України, оскільки позивачем не доведено неможливість будь-якого іншого способу проїзду та проходу через вказані земельні ділянки, тобто позивачем не доведено, що обраний ним спосіб здійснення земельного сервітуту є найменш обтяжливим для відповідачів.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 22-2постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», види земельних сервітутів, які можуть бути встановлені рішенням суду, визначеністаттею 99 ЗК Україниі цей перелік не є вичерпним. Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

Отже, закон вимагає від позивача надання суду доказів на підтвердження того, що нормальне використання своєї власності неможливо без обмеження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому слід довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити яким-небудь іншим способом.

Верховний суд України у постанові від 18 січня 2018 року у справі № 372/1567/17, прийшов до наступного висновку: «дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності, правильно встановивши обставини справи, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, обгрунтовано виходив із недоведеності позивачем безальтернативного способу захисту свого права власника земельної ділянки іншим способом, аніж встановлення земельного сервітуту, оскільки для його встановлення закон вимагає від позивача надання суду доказів на підтвердження того, що нормальне використання своєї власності неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки, як і не довів найменш обтяжливого способу встановлення такого сервітуту для власника суміжної земельної ділянки, проти якого заперечував відповідач, а тому дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З врахуванням вищевикладених обставин, оцінюючи належність, допустимість та достовірність кожного доказу як окремо, так і в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , Мукачівська міська рада про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном та встановлення земельних сервітутів, слід відмовити з наведених вище підстав.

Крім того щодо заявленої відповідачем ОСОБА_6 заяви про застосування позовної даності, суд зазначає, що відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 22.05.2018 року по справі №369/6892/15-ц, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.8,41 Конституції України,ст.ст. 316, 317, 391, 401, 402 ЦК України, 98 ЗК України, ст.ст.2,12,18,76-77,81,141,247,274-279,263-265,268 ЦПК України,-

УХ В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , Мукачівська міська рада про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном та встановлення земельних сервітутів - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_11 .

Відповідачі: ОСОБА_6 , АДРЕСА_12 ; ОСОБА_7 , АДРЕСА_12 .

Треті особи: ОСОБА_4 , АДРЕСА_13 ; ОСОБА_8 , АДРЕСА_14 ; Мукачівська міська рада, м. Мукачево, площа Духновича,2.

Повний текст рішення суду виготовлено 23 травня 2022 року.

Головуюча О.В.Гутій