Постанова

від 27.09.2023 по справі 303/7870/21

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 303/7870/21

П О С Т А Н О В А

Іменем України

27 вересня 2023 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів МАЦУНИЧА М.В., ГОТРИ Т.Ю.

за участю секретаря ЗУБАШКОВА М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу № 303/7870/21 за позовом ОСОБА_1 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і Мукачівська міська рада Закарпатської області,

до ОСОБА_4 та ОСОБА_5

про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном і встановлення сервітуту,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 17 травня 2022 року, повний текст якого складено 23 травня 2022 року, головуюча суддя Гутій О.В., -

встановив:

01.10.2021 ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , визначила ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Мукачівську міську раду Закарпатської області третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача і мотивувала позов таким.

Позивачці на праві власності належать квартира АДРЕСА_1 , гараж літ. Д у дворі будинку АДРЕСА_2 та земельна ділянка з кадастровим номером 211040000:01:002:0844 для обслуговування гаража у будинку АДРЕСА_2 .

В інформаційній довідці КП «Мукачівське МБТІ та експертної оцінки» частини кварталу АДРЕСА_3 та вулиці Штефана Августина зазначено, що:

площа під будинком АДРЕСА_4 та прилеглою до нього територією (земельною ділянкою) становить 492 кв. м;

відповідно до рішення Мукачівської міської ради від 27.02.1976 № 70:

належна до будинку АДРЕСА_3 відповідно до рішення Мукачівської міської ради від 27.02.1976 № 70 площа становить 525 кв. м;

належна до будинку АДРЕСА_2 становить 588 кв. м;

належна до будинку АДРЕСА_3 становить 593 кв. м.

Будинки № АДРЕСА_5 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 та будинок АДРЕСА_4 мають спільні будівельні конструкції (стіни), між цими будинками відсутній проїзд у двір загального користування, а є тільки наскрізні проходи в під`їздах будинків. Будинки побудовані до 1940 року. Двір у цих будинках (земля прибудинкових територій) не мав твердих межових знаків, огорож і був спільним.

Отже, житлові багатоквартирні будинки АДРЕСА_5 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 та житловий будинок АДРЕСА_4 мають спільну дворову територію. У дворі багатоквартирного будинку знаходяться гаражі, сараї, які є у власності або користуванні мешканців будинку АДРЕСА_6 , та

АДРЕСА_4 на територію дворової системи, оскільки будинки АДРЕСА_5 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_7 споруджені під одним дахом та мають спільні стінові конструкції, можливий лише безпосередньо з АДРЕСА_3 через проїзд біля будинку АДРЕСА_7 .

Відповідно до рішення Мукачівської міської ради від 18.12.2008 № 804 земельна ділянка по АДРЕСА_7 площею 585 кв. м, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, була передана у спільну сумісну власність ОСОБА_4 та ОСОБА_6 .

У 2014 році земельна ділянка по АДРЕСА_7 була розділена за рішенням власників на дві окремі земельні ділянки з кадастровими номерами: 21104000000:01:002:0768 площею 0,0293 га, яка належить ОСОБА_4 ; 2110400000:01:002:0767 площею 0,0292 га, новим власником якої є ОСОБА_5 .

На початку липня 2021 року між будинками АДРЕСА_8 по ширині двору (приблизно 15 м), по межі земельної ділянки № 2110400000:01:002:0767 були встановлені огорожа та ворота. Огороджувальними конструкціями з металопрофілю та воротами, які постійно замкнені, було перегороджено та унеможливлено єдиний доступ до багатоквартирних будинків АДРЕСА_5 , АДРЕСА_2 та будинку АДРЕСА_4 , а також до гаражів, які знаходяться в глибині двору з АДРЕСА_3 .

Внаслідок таких дій між ОСОБА_7 , яка є дочкою позивачки та живе в її квартирі, та ОСОБА_5 виник конфлікт, оскільки через установлення воріт і огорожі проїзд автомобілем до гаража літ. Д біля будинку АДРЕСА_2 став для позивачки неможливим.

Дільничним інспектором поліції було встановлено, що ОСОБА_5 купила квартиру, земельну ділянку з кадастровим номером № 2110400000:01:002:0767. Інша частина двору та під будинком АДРЕСА_7 і заїздом до всіх будинків АДРЕСА_5 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_4 належить ОСОБА_4 .

Земельні ділянки з кадастровими номерами №2110400000:01:002:0768, №2110400000:01:002:0767 суміжні та межують з територією двору будинків по АДРЕСА_3 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_4 , яка є суцільною, без огорож; огорожею території двору слугують стіни будинків з боку АДРЕСА_3 , стіни будинків, що розташовані по АДРЕСА_9 , та житлових одноповерхових будинків всередині двору, гаражі.

Факт перекриття встановленими огорожею та воротами доступу до прибудинкової території будинків АДРЕСА_5 , АДРЕСА_10 , земельної ділянки позивачки та її гаража підтверджується також висновком комісії Мукачівського міськвиконкому, яка за зверненням мешканців будинків провела 30.07.2021 огляд території.

З приводу ситуації, що виникла, мешканці будинків зверталися до органів Держгеокадастру, надзвичайних ситуацій, на що ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області повідомило, що проведе перевірку, а ГУ ДСУ з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області повідомило, що встановлення огорожі та воріт порушує дотримання протипожежних норм, установлених ДБН Б.2.-12:2019 «Планування та забудова територій».

Врегулювати конфлікт з відповідачами не вдалося, оскільки земельні ділянки передані їм у приватну власність Мукачівською міською радою, тому вони як власники мають право на власний розсуд розпоряджатися своєю власністю.

Таким чином, заїзду та доступу до земельної ділянки з кадастровим номером 211040000:01:002:0844 та до гаража літ. Д по АДРЕСА_2 перешкоджають встановлені відповідачко ОСОБА_5 ворота і огорожа, тому позивачка має право вимагати знесення цих перешкод, штучних межових споруд.

Виділення земельної ділянки у приватну власність власникам двоквартирного будинку без встановлення земельного сервітуту унеможливлює доступ до прибудинкової території мешканцям будинків АДРЕСА_5 , АДРЕСА_10 і теж створює перешкоди у користуванні гаражем, земельною ділянкою позивачки.

Для забезпечення додержання прав позивачки та інших мешканців багатоквартирних будинків необхідним є усунення перешкод у доступі до спільного двору житлових будинків і встановлення безоплатного земельного сервітуту на право проходу та проїзду через земельні ділянки з кадастровими номерами: 21104000000:01:002:0768 і 2110400000:01:002:0767 з такими параметрами: по земельній ділянці з кадастровим номером 21104000000:01:002:0768 по ширині заїзду 3,90 м і в площі 0,0118 га; по земельній ділянці з кадастровим номером 21104000000:01:002:0767 площею 0,0053 га відповідно до проекту, виконаного сертифікованим землевпорядником ФОП ОСОБА_8 .

Посилаючись на ці обставини, на норми Конституції України, ЦК України, ЗК України, Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», на норми іншого законодавства щодо права власності, права землекористування, їх захисту, щодо сервітуту, щодо порядку користування прибудинковою територією, вказуючи на те, що порушення її прав триває, тому її вимоги є негаторним позовом, позивачка ОСОБА_1 просила:

усунути перешкоди в користуванні майном: гаражем, земельною ділянкою з кадастровим номером 211040000:01:002:0844, прибудинковою територією за адресою: АДРЕСА_3 , шляхом демонтажу огорожі та воріт, встановлених ОСОБА_5 на земельній ділянці з кадастровим номером № 2110400000:01:002:0767;

встановити безстрокові безоплатні сервітути безперешкодного проходу, проїзду транспортних засобів:

по земельній ділянці з кадастровим номером №2110400000:01:002:0768, власником якої є ОСОБА_4 , у відповідності до схеми, долученої до позовної заяви, загальною площею 0,0118 га;

по земельній ділянці з кадастровим номером №2110400000:01:002:0767, власником якої є ОСОБА_5 , у відповідності до схеми, долученої до позовної заяви, загальною площею 0,0053 га.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 17.05.2022 у позові відмовлено.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив із його необґрунтованості та недоведеності, оскільки не були додержані вимоги закону щодо пропозиції відповідачам установити земельний сервітут, а також не були доведені інші обов`язкові в такому спорі обставини: неможливість доступу до земельної ділянки та майна позивачки іншим, окрім як проханим сервітутом, шляхом; чи є запропонований сервітут найменш обтяжливим способом обмеження прав відповідачів тощо.

Позивачка ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Глагола Г.П., оскаржила рішення суду як ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, на обґрунтування скарги наводить загалом ті самі доводи, якими обґрунтовувався позов, вказуючи на те, що судом першої інстанції вони не були враховані, а фактичним обставинам справи та поданим сторонами доказам була дана неправильна оцінка. Окрім цього зазначає таке.

Встановлюючи межову споруду (паркан і ворота) відповідачка ОСОБА_5 не погодила це із суміжними землекористувачами, власниками квартир у будинках, не надала можливості спільного використання цих споруд шляхом передачі ключів для вільного доступу через ворота. Крім того, ОСОБА_5 не довела того факту, що вищезгадані огорожа та ворота встановлені саме по межі її земельної ділянки, на належній їй території, не надала з цього приводу фахового висновку.

Тож позивачка вправі була вимагати усунення перешкод у здійсненні її права власності (зокрема, ст. 391 ЦК України, ст. 152 ЗК України), способом усунення порушення її права саме і є демонтаж огорожі та воріт і встановлення заявленого в позові сервітуту, оскільки документами справи та фактичною ситуацією на місці підтверджується відсутність будь-якого іншого способу доступу до гаража та земельної ділянки позивачки.

Враховуючи, що земельні ділянки у дворі будинків були передані у приватну власність іншим особами ще у 2008 році без відома позивачки та інших співвласників багатоквартирних будинків, єдиним способом встановити відповідний сервітут є рішення суду.

Правова позиція, висловлена Верховним Судом у постанові від 20.11.2018 у справі № 920/1121/17 щодо можливості встановлення сервітуту за рішенням суду лише в разі відмови власника земельної ділянки укласти угоду по встановлення сервітуту або неможливості сторін дійти згоди щодо умов такої угоди, а також за умови доведеності позивачем факту вжиття ним заходів вирішення спору в досудовому порядку, нерелевантна в справі, що розглядається, позаяк висловлена за інших фактичних обставин, крім того наведеної в рішенні судом цитати постанова не містить.

Сторона просить рішення суду скасувати, позов задовольнити.

У відзиві на апеляцію відповідачка ОСОБА_5 вказує на її необґрунтованість, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Зазначає, зокрема, що суд першої інстанції вірно виходив із того, що позивачка не надала доказів звернення до відповідачів із пропозицією про встановлення земельного сервітуту до пред`явлення позову, а також не надала доказів про те, що заявлений до встановлення земельний сервітут є єдино можливим способом доступу до її гаража.

Крім того, дії відповідачів не є протиправними і вони не вчиняють протиправно перешкод позивачці у здійсненні нею права власності на нерухоме майно, оскільки земельні ділянки надані відповідачам у власність встановленим порядком, межі цих ділянок належно визначені, проїзд через ці ділянки до дворів будинків не передбачений тощо.

Зрештою, відповідачам земельні ділянки були надані у 2009 році, тоді як позивачці земельна ділянка під гараж була надана у 2015 році і вона мала всі можливості бути обізнаною про те, що проїзд до гаража відсутній.

Встановлення земельного сервітуру у вигляді проїзду через земельні ділянки відповідачів порушуватиме їхнє право власності на землю та буде неправомірним і непропорційним втручанням у це право, позаяк унеможливить використання земельних ділянок за цільовим призначенням (для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд).

Заслухавши доповідь судді, пояснення:

позивачки ОСОБА_1 та її представника адвоката Глаголи Г.П., які апеляцію підтримали;

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_2 , який вважає апеляційну скаргу позивачки обґрунтованою;

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Мукачівської міської ради Закарпатської області Ільтя І.І., який вважає апеляційну скаргу позивачки обґрунтованою;

відповідачки ОСОБА_9 та в у порядку ст. 212 ЦПК України представника відповідачів ОСОБА_9 і ОСОБА_4 адвоката Кунціва П.Р., які скаргу не визнали,

розглянувши справу за правилами ст. 372 ч. 2 ЦПК України за відсутності інших учасників процесу, обговоривши доводи учасників процесу, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до такого.

Суд першої інстанції розглядає справу в межах заявлених позивачем вимог, з наведених ним підстав і на підставі доказів, поданих учасниками справи; апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ст. 13 ч. 1, ст. 367 ч. 1 ЦПК України).

Відповідно до ст. 3 ч. 1 п.п. 2, 3, 5, 6, ст. 11, ст. 12 ч. 1, ст.ст. 13, 14, 15, 16, ст. 20 ч. 1 ЦК України (тут і далі норми матеріального права в редакції, чинній на час виникнення відповідних юридичних фактів), ст. 2 ч. 3 п.п. 2, 4, 5, 11, ст. 3 ч.ч. 1, 3, ст. 4 ч. 1, ст. 5 ч. 1, ст.ст. 12, 13, 19, ст.ст. 43, 44, 49, 76-81 ЦПК України:

загальними засадамицивільного законодавстває,зокрема,неприпустимість позбавленняправа власності,крім випадків,встановлених КонституцієюУкраїни тазаконом;свобода договору;судовий захистцивільного правата інтересу; справедливість, добросовісність та розумність;

основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; неприпустимість зловживання процесуальними правами;

кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів;

особа діє у цивільних відносинах вільно, здійснює свої права на власний розсуд, а також виконує цивільні обов`язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства і повинна діяти добросовісно, розумно, обачно, передбачаючи наслідки;

при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди, зловживання цивільними і процесуальними правами не допускається;

сторони на свій розсуд розпоряджаються цивільними та процесуальними правами, реалізують право на судовий захист, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій;

кожна сторона зобов`язана належно довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, обов`язок доказування позову лежить на позивачеві;

предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення;

обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування;

доказування не може ґрунтуватися на припущеннях;

здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У справі встановлені такі факти, обставини та відповідні їм правовідносини, що регулюються нормами законодавства про право власності та речові права на землю, інше нерухоме майно в редакції, чинній на час виникнення відповідних юридичних фактів.

За приписами ЦК України:

правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 361 ч. 1);

власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону; при здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства; усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав; власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства (ст. 319 ч.ч. 1, 2, 3, 5);

власність зобов`язує (ст. 319 ч. 4).

Право власності, у т.ч., на землю, а також право землекористування набувається і реалізується відповідно до закону, це право гарантується, є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, права землекористування, обмежений у цих правах, випадки позбавлення, обмеження права власності або права користування майном та діяльності власника (користувача) встановлюються Конституцією та законами України; право власності підлягає захисту, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності; право користування майном (речове право на чуже майно) захищається за правилами, встановленими для захисту права власності, в тому числі, захищається від власника майна; земельне законодавство базується на принципах забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; забезпечення гарантій прав на землю (ст.ст. 14, 41 Конституції України, ст. 3 ч. 1 п.п. 2, 5, ст. 319 ч. 7, ст. 321 ч.ч. 1, 2, ст.ст. 373, 386, 395, 396 ЦК України, ст. 1 ч. 2, ст. 5 ч. 1 п.п. «б», «в», «ґ», ст. 78 ч.ч. 1, 2, ст.ст. 79, 81-83, 90, 95, 152, 153 ЗК України).

Інформаційною довідкою КП «Мукачівське МБТІ та ЕО» від 13.08.2021 № 1047 із доданою до нього експлікацією земельних ділянок кварталу АДРЕСА_9 , з урахуванням планів (схем) земельних ділянок АДРЕСА_2 і АДРЕСА_3 , підтверджується та відповідає іншим документам і матеріалам справи, що:

у АДРЕСА_9 розташований житловий будинок АДРЕСА_3 розташовані житлові будинку №№ 3, 5 і АДРЕСА_7 ;

ці будинки утворюють спільний двір, у якому розташовані господарські будівлі та споруди, лінія двору утворює замкнений простір, доступ автомобільним транспортом до якого можливий через єдиний в`їзд (проїзд), розташований між стіною будинку АДРЕСА_11 ;

загальна площа під будинком АДРЕСА_4 та прилеглою до нього територією (земельною ділянкою) становить 492 кв. м, у тому числі, під житловими будівлями 413 кв. м, під нежитловими будівлями 7 кв. м, під двором 71 кв. м;

загальна площа під будинком АДРЕСА_3 становить 525 кв. м, у тому числі, під житловими будівлями 330 кв. м, під нежитловими будівлями 34 кв. м, під двором 161 кв. м;

загальна площа під будинком АДРЕСА_2 становить 588 кв. м, у тому числі, під житловими будівлями 374 кв. м, під нежитловими будівлями 22 кв. м, під двором 192 кв. м;

загальна площа під будинком АДРЕСА_3 становить 593 кв. м, у тому числі, під будівлями 246 кв. м, під двором 347 кв. м (а.с. 47-48, 52, 120 т. 1, а.с. 41 т. 3 та ін.).

ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Чорі О.Ю. 05.12.2005 за реєстровим № 4284, є власником квартири АДРЕСА_1 , її право власності на квартиру зареєстроване 13.12.2005 (а.с. 54 т. 1).

Рішенням Мукачівської міської ради від 18.12.2008 № 804 «Про передачу земельних ділянок у власність» ОСОБА_4 та ОСОБА_6 була передана безкоштовно у спільну сумісну власність земельна ділянка площею 0,0585 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_3 , щодо ділянки були встановлені сервітути: на право прокладання та експлуатації ліній електропередач, зв`язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій; на право прокладання водопроводів; на право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель і споруд (а.с. 28, 37 т. 1).

У 2009 році ПП ОСОБА_10 була виготовлена Технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на вищевказану земельну ділянку площею 0,0585 га з кадастровим номером 2110400000:01:002:0416 (а.с. 31-40 т. 1).

10.04.2017 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Пугою А.М. за реєстровим № 179, ОСОБА_1 придбала будівлю гаража за адресою: АДРЕСА_2 , гараж «Д» загальною площею 17,9 кв. м, її право власності на гараж було зареєстроване ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 49-53 т. 1).

Гараж (літ. Д) розташований за адресою АДРЕСА_2 (у дворі цього будинку) на земельній ділянці площею 0,0021 га з кадастровим номером 2110400000:01:002:0844, призначеній для будівництва індивідуальних гаражів, земельна ділянка зареєстрована в Державному земельному кадастрі 04.12.2014 (а.с. 103-107, 199-202 т. 1).

У 2014 році земельна ділянка площею 0,0585 га з кадастровим номером 2110400000:01:002:0416 була розділена на дві земельні ділянки: площею 0,0292 га з кадастровим номером 2110400000:01:002:0767 (земельна ділянка ОСОБА_6 ) і площею 0,0293 га з кадастровим номером 2110400000:01:002:0768 (земельна ділянка ОСОБА_4 ), новоутворені земельні ділянки були зареєстровані в Державному земельному кадастрі 17.04.2014, при цьому, для ОСОБА_6 був установлений сервітут площею 0,0086 га на право проходу та проїзду через земельну ділянку ОСОБА_4 , право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку було зареєстроване 17.04.2014 (а.с. 14-15, 18-19, 109-113, 119, 144-148 т. 1).

На підставі договору купівлі-продажу квартири від 03.04.2021, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Орел О.В. за реєстровим № 412, та договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03.04.2021, посвідченого цим же нотаріусом за реєстровим № 413, ОСОБА_5 придбала квартиру АДРЕСА_12 та земельну ділянку площею 0,0292 га з кадастровим номером 2110400000:01:002:0767, розташовану по АДРЕСА_3 , її право власності на квартиру та земельну ділянку зареєстроване ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 13, 16-17, 177 т. 1).

У 2021 році на замовлення ОСОБА_5 ТОВ «Дизайнерське архітектурно-проектне бюро «Архітектура»» розробило дизайн-проект власної прибудинкової території з розміщенням малих архітектурних форм по АДРЕСА_13 , що передбачає впорядкування та використання всієї дворової території в межах земельної ділянки з кадастровим номером 2110400000:01:002:0767 (замощення, озеленення, будівництво басейна, вольєра тощо) і, відповідно, передбачає обгородження ділянки та виключає влаштування наскрізного проїзду через земельну ділянку (а.с. 171-175 т. 1).

Встановлення ОСОБА_5 огорожі по межі своєї земельної ділянки з кадастровим номером 2110400000:01:002:0767 із територією двору житлових будинків, що знаходиться углиб двору за земельною ділянкою відповідачки, зафіксоване в липні 2021 року, коли ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_11 як власники квартир у будинках, які виходять у спільний двір, звернулися зі скаргою з цього приводу до ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області (а.с. 22-24 т. 1).

Обгородження, встановлення воріт на межі своєї земельної ділянки визнає і відповідачка ОСОБА_5 вказуючи на реалізацію нею свого права землевласника на обгородження земельної ділянки (а.с. 94-102 т. 1 та ін.).

12.08.2021 комісія зі здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства на території Мукачівської міської територіальної громади по розгляду звернення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по АДРЕСА_3 склала акт, що його цього ж дня затвердив заст. міського голови з питань діяльності виконавчих органів Мукачівської міської ради Барчій Е.В., яким зафіксувала, зокрема, таке:

між земельними ділянками (прибудинковою територією) АДРЕСА_14 по межі земельної ділянки з кадастровим номером 2110400000:01:002:0767 ( АДРЕСА_3 ), яка перебуває в приватній власності ОСОБА_5 встановлено огорожу з металопрофілю; з цією ділянкою межує (з боку домоволодіння АДРЕСА_7 ) земельна ділянка з кадастровим номером 2110400000:01:002:0768 (власник ОСОБА_4 );

у власності ОСОБА_1 на прибудинковій території будинку АДРЕСА_2 знаходиться гараж літ. Д та земельна ділянка з кадастровим номером 2110400000:01:002:0844 для обслуговування гаража, доступ (заїзд) до яких можливий лише з вулиці ОСОБА_12 біля будинку 7 по земельними ділянкам ОСОБА_5 і ОСОБА_4 ;

єдиний заїзд до прибудинкових територій багатоквартирних будинків АДРЕСА_5 , АДРЕСА_2 та АДРЕСА_4 є заїзд по земельних ділянках, які знаходяться у приватній власності ОСОБА_5 і ОСОБА_4 ;

власникам квартир у багатоквартирних будинках АДРЕСА_5 , АДРЕСА_2 та АДРЕСА_4 , у тому числі, ОСОБА_1 власнику квартири АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 власнику квартири АДРЕСА_15 , відсутній доступ до прибудинкових територій, гаражів, сараїв, що обслуговують ці будинки;

заявники ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та інші власникам квартир по АДРЕСА_3 , АДРЕСА_2 та АДРЕСА_4 використовували прохід до власного майна, спільної сумісної власності багатоквартирних будинків через двір житлового будинку АДРЕСА_3 ;

комісією рекомендовано мешканцям будинків АДРЕСА_5 , АДРЕСА_2 та АДРЕСА_4 врегулювати з ОСОБА_5 і ОСОБА_4 право проїзду, проходу по земельним ділянкам із кадастровими номерами 2110400000:01:002:0767 і 2110400000:01:002:0768 до об`єктів нерухомого майна, що знаходиться в їхній власності (встановлення земельного сервітуту) в порядку, передбаченому чинним законодавством, а в разі недосягнення згоди вирішити спір судовим порядком (а.с. 55-57 т. 1).

Мукачівське районне управління ГУ ДСНС у Закарпатській області листом від 09.08.2021 № 26/01/34 повідомило ОСОБА_1 , що встановлення огорожі у дворі будинків за адресою ОСОБА_13 № 3-5-7 порушує дотримання пожежних норм і вимоги ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», а саме пункт 15.3.1.: до будинків висотою до 5 поверхів повинен бути влаштований під`їзд для пожежних автомобілів хоча б з однієї поздовжньої сторони (а.с. 46 т. 1).

Іншим листом від 29.12.2021 № 26/01/544 цей же орган ДСНС на запит адвоката Кунціва П.Р. повідомив, що згідно норм і вимог п. 15.3.1. ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» до житлових будинків висотою до 9 поверхів повинен бути влаштований під`їзд для пожежних автомобілів хоча б з однієї поздовжньої сторони, а враховуючи, що будинок АДРЕСА_2 триповерховий під`їзд пожежного автомобіля до будинку забезпечено по АДРЕСА_3 не заважає під`їзду пожежного автомобіля до будинків по АДРЕСА_2 і АДРЕСА_5 (а.с. 166 т. 1). Лист не містить пояснення та обґрунтування щодо можливості за наявності огорожі всередині спільного для будинків двору доступу пожежного автотранспорту до двору будинків у разі займання господарських будівель (гаражів, сараїв тощо), розташованих усередині двору, займання звернених до двору частин житлових будинків і т.ін.

Отже, ОСОБА_1 стала власником квартири АДРЕСА_1 до того, як ОСОБА_4 і ОСОБА_6 була передана у власність земельна ділянка по АДРЕСА_3 , купила гараж у дворі будинку АДРЕСА_2 до того, як була проведена державна реєстрація новоутворених у результаті поділу земельних ділянок із кадастровими номерами 2110400000:01:002:0767 і 2110400000:01:002:0768, за відсутності перешкод у доступі автомобільним транспортом до гаража. Розташована у дворі будинку, проїзд до якого існував між будинками АДРЕСА_7 і АДРЕСА_3 , земельна ділянка з кадастровим номером 2110400000:01:002:0844 була зареєстрована за відсутності фізичних перешкод у доступі (проїзді) автотранспорту до неї і з огляду на її розташування природньо не вимагала окремого вирішення питання про проїзд до неї з позначенням його на плані.

На момент купівлі ОСОБА_5 квартири АДРЕСА_12 та земельної ділянки з кадастровим номером 2110400000:01:002:0767 ОСОБА_1 вже була власником квартири АДРЕСА_1 , гаража у дворі будинку АДРЕСА_2 , а земельна ділянка з кадастровим номером 2110400000:01:002:0844 уже була зареєстрована в Державному земельному кадастрі і перешкод у доступі через двір до цих об`єктів нерухомості не було.

З наявних у справі матеріалів щодо розташування житлових будинків АДРЕСА_5 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_16 , двору, що належить до цих житлових будинків (схема встановлення земельного сервітуту для проїзду (проходу) по земельних ділянках із кадастровими номерами 2110400000:01:002:0767 і 2110400000:01:002:0768, експлікація належних до будинків земельних ділянок, детальний план кварталу на АДРЕСА_3 , технічні документації із землеустрою та інших подібні матеріали (а.с. 12, 47, 115 т. 1 та ін.)) випливає, що двір для вищезазначених житлових будинків є спільним, заїзд автомобільним транспортом до нього можливий тільки через єдиний проїзд, який наразі входить до площі земельної ділянки ОСОБА_4 із кадастровим номером 2110400000:01:002:0768, а подальший проїзд автомобільним транспортом до розташованих у глибині двору будинків АДРЕСА_5 , АДРЕСА_2 та будинку АДРЕСА_4 можливий також тільки через земельну ділянку ОСОБА_5 з кадастровим номером 2110400000:01:002:0767. Наявність на межі належної ОСОБА_5 земельної ділянки огорожі та воріт, а також визначений власником порядок облаштування земельної ділянки перешкоджають проїзду автомобільним транспортом до спільного двору вищевказаних житлових будинків, до розташованих у дворі господарських будівель і споруд включно з розміщеним на земельній ділянці з кадастровим номером 2110400000:01:002:0844 гаражем, що належить ОСОБА_1 .

Зважаючи на характер справи, її обставини та предмет позову, виконуючи завдання цивільного судочинства, порядком перевірки доводів сторін, з`ясування обставин справи і сприяння сторонам у реалізації їхніх процесуальних прав та виконанні процесуальних обов`язків, у тому числі, забезпечуючи можливість досягнення згоди та врегулювання спірних питань угодою (ст. 2 ч. 1, ст. 12 ч. 5, ст. 214 ч. 2, ст. 263 ч. 5 ЦПК України), апеляційний суд роз`яснив сторонам можливість надання доказів, які з поважних причин не могли бути подані раніше, а також враховуючи потенційну можливість врегулювання спору домовленістю між сторонами, вживаючи заходи для мінімізації можливих негативних наслідків для сторін роз`яснив право врегулювати спір мировою угодою.

Реалізуючи свої процесуальні права позивачка ОСОБА_1 надала Висновок експерта № Е-10/2023 за результатами проведення земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи від 31.05.2023, виконаної судовим експертом Павличем О.В. на замовлення позивачки в порядку ст. 106 ЦПК України (а.с. 42-64 т. 3). Дослідженням судового експерта встановлено та відповідним чином у висновку відображено, зокрема, таке:

згідно п. 15.3.1. ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», згідно з таблицями 5.1., 5.2. ДБН В.2.3-5:2018 «Вулиці та дороги населених пунктів»:

під час проектування проїздів і пішохідних маршрутів необхідно забезпечувати можливість проїзду пожежних автомобілів до житлових і громадських будинків, у тому числі, із вбудовано-прибудованими приміщеннями, і доступ особового складу пожежно-рятувальних підрозділів, автодрабин, автопідйомників у будь-яку квартиру чи приміщення;

для проїзду пожежних автомобілів слід передбачати проїзди завширшки не менше 3, 5 м або смуги завширшки не менше 6 м;

будинки АДРЕСА_5 , АДРЕСА_2 та будинок АДРЕСА_4 . прибудовані одне до одного по принципу «стіна в стіну» без жодного проходу між ними;

на внутрішньому дворі прибудинкової території будинку АДРЕСА_2 ;

на внутрішньому дворі прибудинкової території будинку АДРЕСА_5 розташовані: житловий будинок; гараж;

на внутрішньому дворі прибудинкової території будинку АДРЕСА_4 розташовані: входи в житловий будинок;

проїзд до земельної ділянки з кадастровим номером 2110400000:01:002:0844 та гаража літ. Д можливо здійснити лише через земельні ділянки з кадастровими номерами 2110400000:01:002:0767 і 2110400000:01:002:0768;

огорожа та ворота, що перешкоджають проїзду (заїзду) до земельної ділянки з кадастровим номером 2110400000:01:002:0844 і гаража літ. Д, встановлені на межі земельної ділянки з кадастровим номером 2110400000:01:002:0767 і двору (прибудинкової території будинку АДРЕСА_2 ) по всій ширині вільної від забудови земельної ділянки;

враховуючи загальнотериторіальне розташування будівель, воріт, гаража єдиним проїздом (заїздом) до внутрішнього двору прибудинкової території будинків АДРЕСА_5 , АДРЕСА_10 . є проїзд через земельні ділянки з кадастровими номерами 2110400000:01:002:0767 і 2110400000:01:002:0768;

встановлення по земельним ділянкам з кадастровими номерами 2110400000:01:002:0767 і 2110400000:01:002:0768 права проїзду, проходу можливе за варіантом сервітуту з мінімально можливою для проїзду пожежного автомобіля до внутрішнього двору будинків шириною через ділянки у 3,5 м, що дає площу сервітуту: через земельну ділянку з кадастровим номером 2110400000:01:002:0768 у 113,3 кв. м (точки 1, 2, 3, 6, 7, 8 на рис. 2 (варіант сервітуту № 2)); через земельну ділянку з кадастровим номером 2110400000:01:002:0767 у 31,8 кв. м (точки 3, 4, 5, 6 на рис. 2 (варіант сервітуту № 2)).

Варіантом 1 сервітуту слугувала надана позивачкою судовому експерту схема встановлення земельного сервітуту, що додана до позовної заяви і передбачає сервітут по земельній ділянці з кадастровим номером №2110400000:01:002:0768 площею 0,0118 га, по земельній ділянці з кадастровим номером №2110400000:01:002:0767 площею 0,0053 га (а.с. 12 т. 1, а.с. 41 т. 3).

Таким чином, указаним експертним висновком лише підтверджуються по суті та певним чином уточняються фактичні обставини, що випливають із документів і матеріалів справи, наявних у ній до подання експертного висновку.

З наведених вище матеріалів справи вбачається також, що належний ОСОБА_1 гараж розташований однією стіною на межі двору будинку по АДРЕСА_9 , відповідачка ОСОБА_5 стверджувала про наявний під`їзд до гаража позивачки з боку АДРЕСА_9 . Втім, у справі відсутні конкретні дані та докази з боку будь-кого з учасників процесу стосовно можливості або неможливості влаштування під`їзду до гаража з боку АДРЕСА_9 , не було це питання і предметом з`ясування експертом.

На стадії апеляційного розгляду справи сторона позивачки ОСОБА_1 запропонувала відповідачам ОСОБА_5 і ОСОБА_4 мирову угоду, а також договір про встановлення безстрокового та безоплатного сервітуту для проходу та проїзду по їхніх земельних ділянках, ці документи 30.06.2023 надійшли до апеляційного суду разом з експертним висновком (а.с. 27-41 т. 3). Утім, незважаючи на забезпечення апеляційним судом сторонам можливості врегулювати свої відносини угодою, на сприяння обом сторонам у цьому згоди між сторонами досягти не видалося можливим, сторона відповідачів посилаючись на відсутність попередньої пропозиції щодо сервітуту, на необхідність захисту свого права власності на землю та на відсутність підстав для встановлення земельного сервітуту проти його встановлення заперечила.

Відповідно до норм ЦК України:

право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки (земельний сервітут)… для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом (ст. 401 ч. 1);

земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки; у разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту (ст. 402 ч.ч. 2, 3);

сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку; особа, яка користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду; збитки, завдані власникові (володільцеві) земельної ділянки особою, яка користується сервітутом, підлягають відшкодуванню на загальних підставах (ст. 403 ч.ч. 2, 3, 7);

право користування чужою земельною ділянкою полягає, зокрема, у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку; особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту (ст. 404 ч.ч. 1, 2).

ЗК України встановлює, що:

право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками); земельні сервітути можуть бути постійними і строковими; земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений (ст. 98 ч.ч. 1, 2, 4);

власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення земельних сервітутів щодо, зокрема, права проходу, права проїзду на транспортному засобі по наявному шляху, інші земельні сервітути (ст. 99 ч. 1 п.п. «а», «б», «з»);

земельний сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду; земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (землекористувачем) земельної ділянки (ст. 100 ч.ч. 1, 2);

власник, землекористувач земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право вимагати від осіб, в інтересах яких встановлено земельний сервітут, плату за його встановлення, якщо інше не передбачено законом; власник земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право на відшкодування збитків, завданих встановленням земельного сервітуту (ст. 101 ч.ч. 4, 5).

Отже, земельний сервітут може бути встановлений, якщо потреби відповідної особи не можуть бути задоволені іншим способом. Особа, яка вимагає встановлення земельного сервітуту, вправі звернутися до суду за вирішенням спору, якщо не досягне згоди про укладення договору щодо сервітуту із власником земельної ділянки, тобто, до звернення до суду повинна запропонувати власнику земельної ділянки укласти відповідний договір, запропонувати його умови, що є прямою вимогою закону. За загальним правилом, земельний сервітут є платним, його безоплатність може мати місце лише у випадку, якщо це передбачено законом або договором, що повинно враховуватися і судом при вирішенні спору. За змістом установлених законом правил, особа, яка вимагає встановлення сервітуту, повинна довести його необхідність, відсутність інших способів задоволення її потреб, запропонувати варіант (варіанти) встановлення сервітуту із урахуванням вимог про найменш обтяжливий спосіб його встановлення.

Підставами для встановлення сервітуту у проханий спосіб позивачка визначала:

відсутність проїзду автотранспортом до її гаража та земельної ділянки, на якій він розташований, через розташування належних відповідачкам земельних ділянок і встановлення огорожі та воріт по межі земельної ділянки із внутрішнім простором двору житлових будинків;

наявність єдиної можливості проїзду автотранспорту до гаража та земельної ділянки позивачки із використанням для цього частини території земельних ділянок відповідачок;

необхідність установлення сервітуту саме судом через те, що відповідачкам земельні ділянки належать на праві власності і врегулювати з ними питання про сервітут не вдалося;

безстроковість і безоплатність за обставинами справи сервітуту, що його необхідно встановити.

При цьому за обставинами справи вимоги позову взаємопов`язані, оскільки реальне усунення позивачці перешкод у здійсненні права власності на гараж і належну до нього земельну ділянку шляхом демонтажу воріт і огорожі, уможливлення проїзду до гаража є наслідком встановлення відповідного земельного сервітуту. Тож усунення перешкод позивачці у здійсненні права власності є у справі, що розглядається, комплексною вимогою, яка об`єднує як установлення сервітуту, так і безпосереднє усунення фізичних перешкод у доступі до майна, тому остання вимога не може розглядатися окремо від вимог про встановлення сервітуту.

Відсутність до звернення до суду пропозиції позивачки ОСОБА_1 відповідачам ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про встановлення земельного сервітуту, відповідних його лінійних параметрів, строку, питань щодо оплатності і т.ін. (проекту договору (договорів) про сервітут), і, відповідно, відмови в прийнятті цих умов, як це має місце в справі, є самостійною та достатньою підставою для відмови в позові, який за таких обставин в усякому разі є передчасним. Суд першої інстанції правильно вказав у своєму рішенні на цю обставину.

Окрім цього, ставлячи питання про постійний (безстроковий) і безоплатний сервітут позивачка не обґрунтувала наявності підстав саме для безоплатного сервітуту, наявності підстав для покладення на протилежну сторону відповідного майнового тягаря. З огляду на фактичне розташування гаража позивачки нею не було належно доведено, що іншого, окрім запропонованого нею у вигляді заявленого до встановлення сервітуту, способу під`їзду до гаража немає, тому не було й доведено, що запропонований сервітут є найменш обтяжливим для відповідачів способом обмеження їхніх цивільних (земельних) прав.

Тож для задоволення передчасного та недостатньо обґрунтованого позову суд першої інстанції передбачених законом, договором і доведених у належний процесуальний спосіб підстав не мав.

Поряд із цим, ураховуючи встановлене під час апеляційного розгляду справи, суд постає перед необхідністю зауважити таке.

Конституцією України встановлено, що: держава відповідає перед людиною за свою діяльність (ст. 3); органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19); органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території (ст. 144).

Цим нормам кореспондують положення ЦК України (зокрема, ст.ст. 21, 167, 169, 174, 175), ЗК України (зокрема, ст.ст. 152, 154, 155), Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (зокрема, ст.ст. 59, 73, 74), інші норми законодавства.

Відповідно до ст.ст. 1, 11 Закону України «Про будівельні норми», застосування державних будівельних норм є обов`язковим. За змістом положень Законів України «Про основи містобудування» (зокрема, ст.ст. 5, 6, 16-18, 20, 21), «Про регулювання містобудівної діяльності» (зокрема, ст.ст. 2, 9, 19, 24, 26, 30), при проектуванні, будівництві об`єктів містобудування повинні забезпечуватимуся вимоги щодо раціонального використання земель та територій для містобудівних потреб, підвищення ефективності забудови та іншого використання земельних ділянок; урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій, законних інтересів власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва; раціонального взаємного розташування зон житлової та громадської забудови, виробничих, рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих, історико-культурних та інших зон і об`єктів; детального планування забудови територій із визначенням, серед іншого, порядку організації транспортного і пішохідного руху.

З наведеного законодавства, а також із державних будівельних норм, що були чинними на час, який передував формуванню земельних ділянок, які наразі належать ОСОБА_1 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , на час, коли ділянки були сформовані, права на них були оформлені, гараж, огорожа та ворота буди зведені, та на час розгляду справи судами, а саме: ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» (зокрема, п.п. 2.1., 2.2., 3.22., 7.1., 7.26*); ДБН В.2.2-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення» (зокрема, п. 1.4.); ДБН В.2.3-5-2001 «Вулиці та дороги населених пунктів» (зокрема, п. 1.9.); ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» (зокрема, п. 15.3.1.) випливало (випливає) у сукупності, що:

надання у власність земельних ділянок повинно враховувати реальну містобудівну ситуацію, характер забудови;

до житлових приміщень, земельних ділянок, на яких розташовані ці приміщення та господарські будівлі і споруди, що їх обслуговують, має бути безперешкодний доступ, земельні ділянки із таким цільовим і функціональним призначенням повинні мати безпосередній вихід до вулично-дорожньої мережі міста з метою забезпечення можливості належної експлуатації жилого приміщення, ділянки, доступу до них транспорту, передусім спеціального (транспорт аварійних служб, пожежний транспорт, невідкладна медична допомога) тощо;

у сформованій історично забудові, зокрема, з утворенням замкнених дворових просторів будинку (кількох будинків, багатоквартирних будинків) з одним або кількома проїздами до дворового простору при вирішенні питання про надання у приватну власність земельних ділянок у відповідному дворі (на відповідній прибудинковій території) належить враховувати законні права та інтереси співвласників житлових і нежитлових приміщень у будинках, потреби в доступі транспорту власників до гаражів, господарських будівель, спеціального транспорту до дворів і всіх будівель та приміщень, запобігати створенню перешкод у такому доступі і т.ін.

Саме з цього повинні виходити відповідні органи місцевого самоврядування, виконавчої влади вирішуючи за заявами громадян питання про надання у власність, користування, відведення земельних ділянок на відповідній території житлової забудови. Наявність наскрізних під`їздів у будинках, які дають можливість пройти до двору, у контексті спору значення не має.

Слід враховувати, що із оформленням відповідного права на земельну ділянку її власник вправі вчиняти щодо ділянки будь-які дії, які не суперечать закону, використовувати її у власних інтересах відповідно до цільового призначення тощо. Так, реалізуючи свої права власника земельної ділянки з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями ОСОБА_5 управі була і обгородити земельну ділянку по її межах з метою захисту від несанкціонованого проникнення сторонніх, від проникнення тварин тощо, а також використовуючи огорожу як тверді межові знаки. Зазначене відповідає змісту права власності на житловий будинок і земельну ділянку, вищевказаним нормам закону, положенням ст. 90 ч. 1 п. «д», ст. 103 ч. 3, ст. 106 ч.ч. 2, 4 ЗК України, п. 6.7. ДБН Б.2.2-5:2011 «Планування та забудова міст, селищ і функціональних територій. Благоустрій територій», іншим нормам законодавства.

Тож встановлення ОСОБА_5 , оскільки заборони чи встановлених обмежень щодо цього немає, огорожі по межах своєї земельної ділянки, в тому числі, й воріт не суперечить вимогам закону як таке і само по собі (формально) не може розглядатися як порушення прав суміжних землекористувачів. Водночас за фактичними обставинами справи:

встановлення таких конструкцій фізично перекриває доступ щонайменше автотранспортом до спільного двору будинків АДРЕСА_5 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 та житлового будинку АДРЕСА_4 , який сформувався історично в забудові кварталу, з розташованими у дворі господарськими будівлями, спорудами включно з гаражем позивачки ОСОБА_14 ;

встановлення заявленого ОСОБА_14 сервітуту істотно впливає на можливість використання земельних ділянок відповідачок ОСОБА_4 і ОСОБА_5 за цільовим призначенням.

Така спірна ситуація виникла внаслідок відсутності з боку Мукачівської міської ради дій щодо належного врахування фактичної містобудівної та земельної ситуації, вимог закону та прав усіх заінтересованих осіб, відповідних пріоритетів прав, прогнозування очевидних наслідків при вирішенні земельних питань у межах території внутрішнього двору, утвореного розташуванням житлових будинків АДРЕСА_5 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 та житлового будинку АДРЕСА_4 . Позицію Мукачівської міської ради щодо вирішення вказаних містобудівних і земельних питань неможливо розглядати окремо від позиції як третьої особи, яка не заявляє в справі самостійних вимог щодо предмета спору, і така позиція є непослідовною. Надавши спочатку у власність земельну ділянку, якою перекривається в`їзд до двору, визнавши потім відповідні права власників на новоутворені земельні ділянки, Мукачівська міська рада у справі, що розглядається, підтримала позицію позивачки щодо встановлення сервітуту з наведеним вище змістом і обсягом як повністю обґрунтовану (а.с. 14 т. 3 та ін.). Пояснити належно такі дії органу місцевого самоврядування представник Мукачівської міської ради в апеляційному суді не зміг.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції наразі не мав передбачених законом підстав для обмеження земельних прав відповідачок ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , доводи апеляції позивачки ОСОБА_1 правильності по суті та відповідності рішення суду вимогам закону, якими регулюються питання права власності та сервітуту, не спростовують, тому на підставі ст. 375 ЦПК України скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Попри наявність такого рішення суду сторони, а також Мукачівська міська рада, яка представляє територіальну громаду як власника землі щодо решти території вищезгаданого двору, не позбавлені права врегулювати спірні питання в інтересах співвласників та/або законних користувачів майна, розташованого за адресами: АДРЕСА_3 , 5, 7 і АДРЕСА_4 , за взаємною згодою.

Керуючись ст. 374 ч. 1 п. 1, ст.ст. 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Мукачівського міськрайонного суду від 17 травня 2022 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повне судове рішення складене 10 листопада 2023 року.

Судді