Рішення

від 27.09.2007 по справі 14/199

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

УКРАЇНА

Господарський

суд

Чернігівської

області

14000,м.Чернігів, проспект Миру,

20                                                                

телефон канцелярії 77-99-18

Іменем

України

РІШЕННЯ

17 вересня  2007р.                                                                                         

справа №14/199

Позивач: Суб'єкт

підприємницької діяльності ОСОБА_1, АДРЕСА_1.

Відповідач: Товариство

з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Українська

деревообробна фабрика", вул. Кільцева,19, м. Чернігів, 14000

Предмет спору: про стягнення 7695,69 грн.

Суддя   Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ

СТОРІН

Від позивача: ОСОБА_1  суб'єкт підприємницької діяльності

Від відповідача: ОСОБА_2,

Тарасенко Л.В., представники, доручення №56 від 17.09.07р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про

стягнення з відповідача заборгованості в сумі 6920,00грн. за надані послуги з

експедирування та перевезення вантажів за маршрутом м. Чернігів (України)

-м.Озимо (Італія) згідно договору №105 від 10.10.06р., пеню в сумі 775,69грн.

за період з 01.11.06р. по 20.06.07р.

Відповідно до ст. 22 Господарського

процесуального кодексу України позивач в судовому засіданні надав заяву №9 від

01.09.07р. про зміну позовних вимог, в якій повідомляє по перерахування

відповідачем 30.07.07р. на рахунок позивача 2000,00грн. у зв'язку з чим

заборгованості відповідача становить 4920,00грн., яку просить стягнути з

відповідача. Також, позивач зазначає, що 24.10.06р. між сторонами був

підписаний акт виконаних робіт і в цей же день директору відповідача був

наданий рахунок №229 від 24.10.06р., що враховуючи 5 днів з моменту отримання

відповідачем необхідних для оплати документів позивач провів нарахування пені

за період з 01.11.06р. по 30.08.07р. у сумі 975,65грн., яку також просить

стягнути з відповідача, та віднести за рахунок останнього судові витрати.

Дослідивши подану позивачем заяву,

суд дійшов висновку, що позивачем фактично зменшено розмір позовних вимог в

частині стягнення боргу на суму 2000,00грн. та збільшено розмір позовних вимог

в частині стягнення пені на суму 199,96грн. Суд прийняв подану позивачем заяву,

оскільки це не суперечить діючому законодавству та не порушує нічиї права та

охоронювані законом інтереси, про що вказано в ухвалі від 06.09.07р.

В судовому засіданні 17.09.07р.

позивач значив, що на момент проведення минулого судового засідання президент

ТОВ СП „Українська деревообробна фабрика” Стаджі Піер Джіованні знаходився на

фабриці, але не з'явився в судове засідання. Позивач наполягав на виклику

президента ТОВ СП „Українська деревообробна фабрика” Стаджі Піер Джіованні в

судове засідання для дачі пояснень.

Суд не задовольнив клопотання

позивача про виклик в судове засідання президента ТОВ СП „Українська

деревообробна фабрика” Стаджі Піер Джіованні, у зв'язку з явкою в судове

засідання повноважних представників відповідача та можливістю розгляду справи

за наявними матеріалами.

Представник відповідача заперечував

проти позовних вимог посилаючись на несвоєчасну доставку позивачем вантажу

споживачу в Італію - 25.10.06р., замість - 21.10.06р., як вказано в заявці №3

від 06.10.06р., на понесення відповідачем збитків у зв'язку зі сплатою

італійському контрагенту штрафних санкцій за несвоєчасну доставку вантажу.

Представник відповідача ОСОБА_2 зазначив, що президент товариства вважає, що

акт приймання - передачі виконаних робіт від 24.10.06р. підписаний не

уповноваженою особою, та не заперечує виконання відповідачем робіт на суму

вказану в акті. Представник відповідача ОСОБА_2 зазначив про наявність у

президента товариства претензії до позивача стосовно строків доставки вантажу,

та надав претензію від 27.03.07р. Представник відповідача Тарасенко Л.В. в

судовому засіданні на запитання суду, щодо одержання від позивача для оплати

рахунок-фактуру №229 від 24.10.06р. та акту приймання-передачі виконаних робіт

від 24.10.06р., повідомила про їх отримання - 24.10.06р.

Позивач заперечував проти

надходження від відповідача претензії, зазначив про домовленість між сторонами

щодо вартості виконаних робіт. Позивач пояснює доставку вантажу споживачу в

Італію 25.10.06р. наявністю вихідних днів 21.10.06р. та 22.10.06р.

Розглянувши подані документи і

матеріали, вислухавши пояснення повноважних 

представників сторін, дослідивши докази, які мають юридичне значення для

вирішення спору, господарський суд встановив:

Розгляд справи провести з

врахуванням прийнятої судом заяви про зменшення позивачем розміру позовних

вимог в часті стягнення боргу на суму 2000,00грн. та збільшення позовних вимог

в частині стягнення пені на суму 199,96грн.

Відповідачем була надана позивачу

заявка №3 від 06.10.2006р. на перевезення виробів із дерева по маршруту м.

Чернігів (Україна) - м.Озимо (Італія) із датою завантаження 11.10.2006р. та

строком доставки 21.10.06р., контактна особа Тарасенко Лариса Валентинівна.

10 жовтня 2006 року між сторонами

було укладено договір № 105 на транспортно-експедиційне обслуговування.

Відповідно до п. 1.1. договору

позивач взяв на себе зобов'язання діючи за дорученням та за рахунок коштів

відповідача надавати послуги по організації доставки товару в міжнародних і

міжміських сполученнях шляхом надання транспортних послуг перевізника,

довіреною особою якого він є.

Відповідно до ч.1 ст.929 Цивільного

кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона

(експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта)

виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з

перевезенням вантажу.

Позивач у відповідності з договором

(п.1.2.) зобов'язується забезпечити виконання перевезення по маршруту

відповідно до фактичних заявок і додаткових погоджень на період з 10.10.06р. по

31.12.06р.

Відповідно до п. 2.1. Договору №

105 від 10.10.2006р. оплата за надані послуги здійснюється платіжними

дорученнями відповідача на протязі 5 банківських днів після отримання від

позивача рахунку за виконані перевезення, акту виконаних робіт .

У відповідності зі ст.ст.525, 526

Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином,

відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного

законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв

ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова

від виконання зобов'язання не допускається.

Як вбачається із матеріалів справи,

позивач повинен був надати послуги з експедирування та перевезення вантажів за

маршрутом м. Чернігів (Україна) -м.Озимово (Італія) -автомобіль держ. номер

НОМЕР_1.

Свої зобов'язання позивач за

договором виконав. Факт виконання робіт підтверджується відміткою

вантажоодержувача в міжнародній товарно-транспортній накладній (СМR) № 0022380

про одержання вантажу 25.10.06р. та актом приймання-передачі виконаних робіт

(послуг) від 24.10.2006 року.

Позивачем було пред'явлено

відповідачу до оплати рахунок-фактуру №229 від 24.10.2006р. на суму 8920,00грн.

та акт приймання-передачі виконаних робіт (послуг) від 24.10.2006р. на суму

8920,00грн., які отримані представником відповідача - Тарасенко Л.В.

24.10.2006р., що було підтверджено нею в судовому засіданні, яке відбулося  17.09.07р.

У відповідності до п.2.1 договору

відповідач зобов'язаний був провести оплату у строк -30.10.06р. Як вбачається

із матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання щодо оплати виконав

частково, перерахувавши на рахунок позивача 01.12.06р. кошти у сумі 2000,00грн.

із призначенням платежу „за транспортні послуги рах.229 від 24.10.06”.

У зв'язку з не оплатою відповідачем

решти боргу, позивачем 20 квітня 2007р. була направлена претензія за №7р., в

якій позивач вимагав сплати борг у сумі 6920,00грн. та пеню у сумі 579,38грн.

Посилання відповідача про те, що

акт прийняття-передачі виконаних робіт від 24.10.2006р. не має юридичної сили в

зв'язку з тим, що підписаний не уповноваженою особою, братися судом до уваги не

можуть виходячи з наступного.

У відповідності до ч.1 ст.241

Цивільного кодексу України, правочин вчинений представником з перевищенням

повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку

він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє,

вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Перерахування відповідачем на

рахунок позивача 01.12.2006р. та 30.07.07р. по 2000,00грн., а всього

4000,00грн., з призначенням платежу „за транспортні послуги на підставі рах. №

229 від 24.10.2006р.”, підтверджує схвалення відповідачем правочину вчиненому

його представником, а також виконання позивачем робіт в повному обсязі.

У відповідності до приписів ст.33,

34 Господарського процесуального кодексу України відповідачем не подано суду

доказів виконання в повному обсязі свої зобов'язань по договору №105 від

10.10.06р. щодо оплати наданих позивачем транспортно-експедиційних послуг по

перевезенню вантажу.

З огляду на викладене, суд доходить

висновку, що на день розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед

позивачем становить 4920,00грн., яка підлягає стягненню на користь позивача.

Відповідно до ст.216 Господарського

кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову

відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування

до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених

цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями у розумінні

ст.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді

грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин

зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності,

невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до п.2.2. договору

у випадку порушення порядку і термінів оплати відповідач повинен сплатити пеню

в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочки.

Позивач з урахуванням заяви про

збільшення позовних вимог в частині стягнення пені просить стягнути з

відповідача пеню в розмірі 975,65 грн. за період з 01.11.06р по 30.08.07р.

На підставі ч.6 ст. 232

Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення

виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором,

припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання повинно були

виконано.

Строк виконання відповідачем

зобов'язання обумовлено в договорі, а саме п. 2.1., на протязі 5 банківських

днів після отримання відповідачем рахунку за виконані перевезення та акту

виконаних робіт. Оскільки, відповідачем зобов'язання по оплаті наданих

позивачем послуг у встановлений строк -31.10.06р. не виконано, то прострочка виконання

зобов'язання з боку відповідача виникла з 01.11.06р.

Дослідивши поданий позивачем

розрахунок пені, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення

пені підлягають задоволенню частково в сумі 611,32грн. за період з 01.11.06р.

по 01.05.07р., а оскільки позивачем було здійснено нарахування пені поза межами

встановленого законом терміну 6 місяців, то суд відмовляє в задоволенні решти

пені.

Заперечення відповідача проти

позову судом не приймаються, оскільки, відповідно до п.4.1 договору за кожну

додаткову добу простою транспортного засобу під вантажно-розвантажувальними

операціями та митну обробку поверх встановленої норми замовник (відповідач у

справі) сплачує експедитору (позивачу у справі) штраф у розмірі 550грн. на

території країн Євросоюзу та 250грн. на території України та країн СНГ. Умовами

договору не передбачена відповідальність позивача за прострочку доставки

вантажу, а також звільнення відповідача від виконання зобов'язань по оплаті

наданих експедитором послуг. При цьому, у випадку наявності у відповідача

претензій до позивача стосовно збитків, відповідач непозбавлений права у

порядку визначеному законодавством здійснити захист порушених прав та

інтересів.

Враховуючи вищевикладене,

господарський суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані

і підлягають частковому задоволенню в частині стягнення заборгованості в сумі

4920 грн. та пені в сумі 611,32 грн. В решті позову відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського

процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь

позивача витрати по сплаті держмита в сумі 102,00грн. та витрати за

інформаційно--технічне забезпечення судового процесу у сумі 112,56грн.

пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 525, 526, 909, 929

Цивільного кодексу України, ст.193, 216, 217, 230, 232 Господарського кодексу

України, ст.ст. 22, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу

України, суд -

ВИ Р І Ш И В

:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути

з Товариства з обмеженою відповідальністю “Спільне підприємство „Українська

деревообробна фабрика” (вул.Кільцева, 19, м. Чернігів, р/р 2600701762380 ФВАТ

„Держ.Екс-Імп.Банк України” МФО 353649 код 21408320) на користь Суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 в Святошінській філії

АТ „Укрінбанк” м. Київ МФО 321756 код НОМЕР_3) 4920грн.00коп. боргу,

611грн.32коп. пені, 102грн.00коп. державного мита, 112грн.56коп. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ

видати після набрання рішенням законної сили.

3.

В решті позову відмовити.

Суддя                                                                                                     

Н.Ю.Книш

Рішення підписано 21.09.2007р.

Суддя                                                                                                     

Н.Ю.Книш

27.09.07