Постанова

від 17.05.2022 по справі 152/1351/21

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 152/1351/21

Провадження № 22-ц/801/846/2022

№ 22-ц/801/847/2022

Категорія: 61

Головуючий у суді 1-ї інстанції Роздорожна А. Г.

Доповідач:Денишенко Т. О.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2022 рокуСправа № 152/1351/21м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

судді-доповідача Денишенко Т. О.,

суддів Голоти Л. О., Рибчинського В. П.,

за участі секретаря судового засідання Кобенди Ю. О., представника особи, яка подала апеляційну скаргу, позивачки ОСОБА_1 адвоката Залокоцької В.Д., представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Костриці В. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційно-го суду № 2 цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Шаргородської міської ради Вінницької

області, ОСОБА_2 про визнання строку для прийняття

спадщини пропущеним з поважних причин, визначення додаткового

строку для прийняття спадщини,

за апеляційною скаргою позивачки ОСОБА_1 , її представника адвоката Залокоцької Вікторії Дживанівни на рішення Шаргородського район-ного суду Вінницької області від 28 лютого 2022 року, повний текст якого складений 09 березня 2022 року, на додаткове рішення цього ж суду від 14 бе-резня 2022 року, повний текст якого складений 14 березня 2022 року, ухвалені у приміщенні суду у м. Шаргород Вінницької області за головування судді Роз-дорожної А. Г.,

В С Т А Н О В И В:

04 листопада 2021 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Залокоцька В. Д., звернулася у Шаргородський районний суд Вінниць-кої області з позовом до Шаргородської міської ради Вінницької області, ОСОБА_3 про визнання строку для прийняття спадщини пропущеним з поважних причин, визначення додаткового строку для прийняття спадщини, посилаючись на наступні обставини. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки ОСОБА_4 , яка по день смерті була зареєстрована і мешкала у АДРЕСА_1 . Після її смерті відкрилася спадщина, зокрема, на майно у виг-ляді права власності на земельну ділянку площею 1,5372 га, з цільовим призна-ченням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташо-вану на території Плебанівської сільської ради (тепер Шаргородської міської ради) Жмеринського ( раніше Шаргородського ) району Вінницької області, що підтверджується виданим на підставі розпорядження Шаргородської районної державної адміністрації Вінницької області від 25 серпня 2005 року № 289 Дер-жавним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 320680. Спадкоємицею померлої є її донька, позивачка, що підтверджується заповітом від 31 травня 2010 року, посвідченим секретарем Виконавчого комітету Плеба-нівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області Салямон А.С., зареєстрованим у реєстрі за № 77. Державним нотаріусом Шаргородської державної нотаріальної контори Зарічнюк Н. В. відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв`язку з пропуском строку для прийнят-тя спадщини.

Пропуск позивачкою строку для прийняття спадщини стався через її хво-робу з 28 серпня по 06 вересня 2019 року, що підтверджується випискою з ме-дичної карти амбулаторної ( стаціонарної ) хворої, виданою 06 вересня 2019 ро-ку Вінницькою міською клінічною лікарнею швидкої медичної допомоги. Крім цього додатковими факторами, що унеможливили вчасне подання ОСОБА_1 заяви для прийняття спадщини, були її душевні переживання через втрату матері, а також введені у зв`язку з пандемією ( covid-19 ) карантинні заходи на території держави. 27 грудня 2020 року позивачка потрапила у лікарню, що під-тверджується випискою з медичної карти амбулаторної ( стаціонарної ) хворої, виданою 05 січня 2021 року Вінницькою міською клінічною лікарнею швидкої медичної допомоги. Про наявність заповіту позивачка довідалася, знайшовши його у себе вдома серед документів, що залишилися після смерті матері. Поси-лаючись на пропуск строку для прийняття спадщини з поважних причин, ОСОБА_5 просила позов задоволити, визначити їй додатковий строк для прий-няття спадщини тривалістю у три місяці з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 28 лю-того 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Шаргородської міської ради Вінницької області, ОСОБА_2 про визнання строку для прийняття спадщини пропущеним з поважних причин, визначення додаткового строку для прийняття спадщини відмовлено. Додатковим рішенням Шаргородського ра-йонного суду Вінницької області від 14 березня 2022 року задоволена заява від-повідача ОСОБА_2 та стягнуто із ОСОБА_1 на його користь судові вит-рати з оплати професійної правничої допомоги в сумі 6000,00 гривень.

Не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями, позивачка ОСОБА_1 , її представник адвокат Залокоцька В. Д. оскаржують обидва рі-шення в апеляційному порядку, просять скасувати рішення Шаргородського ра-йонного суду Вінницької області від 28 лютого 2022 року, додаткове рішення від 14 березня 2022 року, ухвалити нове рішення про задоволення позову. Скаржниці вважають рішення суду від 28 лютого 2022 року незаконним, необ-грунтованим, посилаються на відмову відповідача ОСОБА_2 дати згоду по-зивачці на подання заяви про прийняття спадщини, у зв`язку з чим вона виму-шена звернутися в суд з даним позовом. Виклавши у скарзі доводи поважності пропуску строку для прийняття спадщини, що полягають у хворобах ОСОБА_1 у період з 28 серпня по 06 вересня 2019 року, з 27 грудня 2020 року по 06 січня 2021 року, зазначаючи про негативний стан її здоров`я, хронічний перебіг гіпертонічної хвороби, скаржниці підтверджують свої доводи показаннями лі-каря позивачки свідка ОСОБА_6 , введенням карантинних заходів через пандемію ( covid-19 ), неприязними стосунками між ОСОБА_2 та його тіт-кою, позивачкою у справі, і наголошують, що суд не узяв до уваги представлені ними докази, волю спадкодавиці, яка склала заповіт на користь ОСОБА_1 , та дійшов хибного висновку в оскаржуваному рішенні про відмову у задоволен-ні позову.

Позивачка, її представник вважають незаконним та необгрунтованим до-даткове рішення суду першої інстанції від 14 березня 2022 року про стягнення на користь ОСОБА_2 витрат з оплати правничої допомоги у розмірі 6000,00 гривень. 11 березня 2022 року суду адвокатом Залокоцькою В. Д. було подане клопотання про зменшення розміру судових витрат, однак суд першої інстанції проігнорував указану заяву. Представником відповідача не надано доказів щодо обумовленого розміру гонорару адвоката Костриці В. С., оплати послуг, суду не представлений договір про надання правничої допомоги, а витрачений адво-катом час є неспівмірним із складністю справи. В обгрунтування позиції апеля-ційної скарги сторона позивачки посилається на рішення Європейського суду з прав людини щодо ефективності права, принципів рівності сторін, юридичної визначеності, обгрунтованості рішення суду, оцінки судом доказів у справі.

Відповідач ОСОБА_2 скористався визначеним законом та забезпеченим ухвалою апеляційного суду від 06 квітня 2022 року правом на подання відзиву на апеляційну скаргу. 21 квітня 2022 року його відзив надійшов до апеляцій-ного суду. ОСОБА_2 не визнає апеляційну скаргу у повному обсязі, вважає її безпідставною, де бажане подане за дійсне. Оскаржуване рішення суду від 28 лютого 2022 року, додаткове рішення від 14 березня 2022 року за переконанням відповідача є законними. Виклавши у відзиві фактичні обставини справи та норми матеріального права, які регулюють питання спадкування, ОСОБА_2 стверджує, що перебіг вчинення дій позивачкою з питання, що має місце, отримання нею повторного свідоцтва про смерть спадкодавиці через понад два роки після її смерті, є свідченням недоведення нею жодними належними та допустимими доказами того факту, що наявна у неї хвороба була об`єктивною, непереборною перешкодою, з якою закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. Суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Підстави для визначення ОСОБА_1 додаткового строку для прийняття спадщини після смерті матері відсутні. Щодо понесених судових витрат, то суд у рішенні вірно зіслався на норми процесуального права, практику Верховного Суду стосовно підстав задо-волення вимог про стягнення їх з позивачки, яка звернулася в суд з безпід-ставним позовом. ОСОБА_2 у відзиві на апеляційну скаргу просить стягнути із ОСОБА_1 на його користь понесені ним судові витрати за надання прав-ничої допомоги у справі в суді апеляційної інстанції в сумі 8000,00 гривень.

У судове засідання апеляційного суду самі сторони, представник відпові-дача Шаргородської міської ради Вінницької області не з`явилися. За участі представників позивачки адвоката Залокоцької В. Д., відповідача ОСОБА_2 адвоката Костриці В. С., які вважають можливим розглянути справу у відсут-ності їхніх довірителів та представника міської ради, беручи до уваги, що місь-ка рада належним чином, вдруге завчасно повідомлена про місце, день та час розгляду справи, будь-яких заяв суду не подавала, колегія суддів у відповід-ності з нормами статті 372 ЦПК України ухвалила розглянути дану справу у відсутності тих її учасників, котрі не з`явилися у судове засідання.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення та заперечення на апеля-ційну скаргу представників сторін у справі, адвокатів скаржниці ОСОБА_7 , відповідача ОСОБА_8 , дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні в ній докази в їх сукупності, вивчивши мотиви апеляційної скарги та від-зиву на неї, перевіривши законність, обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно норм статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рі-шення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на під-ставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослі-джені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимо-гам, воно є правильним, обєктивним, таким, що грунтується на наявних у мате-ріалах справи доказах, ухваленим з урахуванням наявних фактичних обставин у справі, які визначають суть порушеного перед судом позивачкою ОСОБА_1 питання та його підстав, обгрунтованості наведених нею доводів.

Судом встановленота неоспорюється учасникамисправи, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 за життя проживала та була зареєс-трована в АДРЕСА_1 , є матір`ю позивачки ОСОБА_1 . Згідно із записом у погос-подарській книзі ( особовий рахунок № НОМЕР_1 ) на час відкриття спадщини ра-зом зі спадкодавицею проживали та були зареєстровані: відповідач ОСОБА_2 ( онук ), його дружина ОСОБА_9 та їхні неповнолітні сини ОСОБА_10 , ОСОБА_11 . Відповідно до копії Державного акту на право влас-ності на земельну ділянку серії ЯА № 320680, ОСОБА_4 була власницею земельної ділянки площею 1,5372 га, з кадастровим номером 0525386200:03:001:0026, розташованої на території Плебанівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Відповідно до копії заповіту від 31 травня 2010 року ОСОБА_4 заповіла належну їй земельну ділянку ( пай ) дочці ОСОБА_1 . Постановою державного нотаріуса Шарго-родської державної нотаріальної контори Хлапоніна О. О. від 22 вересня 2021 року № 383/02-31 позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спад-щину за заповітом у зв`язку з пропускою нею шестимісячного строку для такої дії. 04 травня 2020 року відповідачу ОСОБА_2 державним нотаріусом Шар-городської державної нотаріальної контори Вінницької області видане свідоц-тво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з господарськи-ми будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .

Згідно з копією виписки з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого від 06 вересня 2019 року № 8987 ОСОБА_1 перебувала на стаці-онарному лікуванні у Комунальному неприбутковому підприємстві ( далі - КНП ) «Міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» з 28 серпня по 06 вересня 2019 року. Відповідно до копії виписки з медичної картки амбулатор-ного ( стаціонарного ) хворого хірургічного відділення № 13128 позивачка пе-ребувала на стаціонарному лікуванні в КНП «Вінницька міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» з 27 грудня 2020 року по 06 січня 2021 року. З листа КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 5 м. Вінниці» убачається підтвердження викладеної вище інформації. У судовому засіданні суду першої інстанції сімейний лікар позивачки ОСОБА_6 у якості свідка суду пояснила, що у її пацієнтки є хронічне невиліковне захворювання, а саме гіпертонія; за медичною допомогою вона зверталася 29 січня 2020 року, 7 лю-того 2020 року та 15 липня 2020 року. Через зазначене ОСОБА_1 потребує не стороннього догляду, але допомоги. Наразі, вона може саме себе обслу-говувати.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції, керуючись нормами статті 1272, статей глав 84, 85 Книги шостої ЦК України, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим нака-зом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, зазначив, що якщо спадкоємець протягом шестимісячного строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається та-ким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спад-щину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може пода-ти заяву про її прийняття нотаріусу або в сільських населених пунктах - упов-новаженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додат-ковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спад-щини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труд-нощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Відповідні правові висновки ви-словлені Верховним Судом України у постановах від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17. Якщо у спадкоємця не було перешкод для подання заяви, а він не скористався правом на прийняття спадщини, то правові підстави для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відсутні ( правовий висновок, викладеним у постанові Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12 ).

Суд першої інстанції, оцінивши належні, допустимі та достовірні, але не-достатні представлені позивачкою докази для задоволення її вимог, дійшов вис-новку, що фактичні обставини справи в сукупності не підтверджують обста-вини порушення спадкових прав ОСОБА_1 . Будучи обізнаною про наяв-ність заповіту, що був складений спадкодавицею на її користь та зберігався у неї, вона не скористалася своїм правом на прийняття спадщини, хоча мала ре-альну можливість особисто подати відповідну заяву нотаріусу, чи направити її поштою, чи передати донькою, але з незрозумілих причин зволікала із вчинен-ням відповідних дій. Суд зазначив, що у даному випадку хвороба ОСОБА_1 жодним чином не перешкоджала їй своєчасно звернутися до нотаріуса із зая-вою про прийняття спадщини. На час звернення до нотаріуса, а також в суд у цій справі стан здоров`я позивачки не змінився, на лікуванні вона з приводу хвороби з 06 вересня 2019 року по 01 березня 2020 року не перебувала, тому підстави для висновку про наявність об`єктивних, непереборних, істотних пере-шкод, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийнят-тя спадщини, відсутні.

Суд першої інстанції обгрунтовано підкреслив у своєму рішенні, що по-важними причинами пропуску строку для прийняття спадщини визнаються, зо-крема: складні умови праці, пов`язані з тривалими відрядженнями у тому числі закордонними, перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України, відбування покарання, з чим пов`язана неможливість прибуття для прийняття спадщини, тривала хвороба спадкоємця тощо. Цим обставинам у кожному окремому випадку повинна надаватися оцінка судом для можливості чи неможливості їх визнання істотними, непереборними. Такі висновки щодо визначення поважності причин пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини викладені у постанові Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 205/8697/16-ц. У цій справі суд не знайшов обгрунтованою ту причи-ну пропуску строку прийняття спадщини ОСОБА_1 , що вона має хронічне невиліковне захворювання у вигляді гіпертонії з урахуванням того, зокрема, що на даний час вона також хворіє, однак звернулася до суду з відповідною вимо-гою до спадкоємця за заповітом, свого племінника ОСОБА_2 , та Шарго-родської міської ради Вінницької області.

Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, позивачка та її представник, виклавши у скарзі фактичні обставини, аналогічні вказаним у позовній заяві, критикуючи показання свідка ОСОБА_9 , зазначили, що стан здоров`я пози-вачки є підставою, за якої позов має бути задоволений. Прийняття спадщини є правом спадкоємиці, залежить виключно від її волевиявлення. Оскаржуване рішення суду є незаконним, необгрунтованим, таким, що підлягає скасуванню.

З доводами апеляційної скарги погодитися не можна. Колегія суддів апе-ляційного суду визнає, що хронічна хвороба позивачки не є тією обставиною, що тягне задоволення її вимог. У неї було достатньо визначеного законом часу для прийняття спадщини, предметно поцікавитися своїми майновими правами відносно спадкової нерухомості у вигляді земельної ділянки та за наявного майнового інтересу подати заяву у нотаріальну контору для прийняття спадщи-ни. Належить констатувати, що виключно через недбайливе ставлення ОСОБА_5 до своїх власних майнових інтересів вона має наслідки, з якими тепер не згідна. Однак, доводи апеляційної скарги ніяк не узгоджуються з її позицією щодо поважності причин пропуску нею строку для прийняття спадщини з мо-менту її відкриття.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, переглядаючи 06 червня 2018 року судові рішення на предмет їх законності, правильності застосування судом першої або апеляційної інстан-ції норм матеріального та процесуального права у справі № 592/9058/17-ц, задо-вольняючи касаційну скаргу, свою позицію обгрунтував тим, що позивачка не надала належних та допустимих доказів того, що неприйняття нею спадщини пов`язане з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для неї на вчинення дій щодо прийняття спадщини у встановлений законом строк, у зв`яз-ку з чим позивачка не виконала свій процесуальний обов`язок з доведення тих обставин, на які посилалася як на підставу своїх вимог, викладених як у позов-ній заяві, так і в апеляційній скарзі. Останню належить залишити без задоволен-ня як безпідставну, необгрунтовану.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» ( остаточне рішення від 17 червня 2011 року ) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узго-джених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням пра-восуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути на-лежним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт пер-ший статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ( Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, Європейський суд з прав людини, від 10 лютого 2010 року ).

Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргу-ментів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , її представника не спростову-ють правильності висновків суду першої інстанції, не дають підстав визнати оскаржуване рішення ухваленим з порушенням норм матеріального та процесу-ального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Щодо розподілу судових витрат у справі, понесених відповідачем з оплати професійної правничої допомоги. Оскаржуючи додаткове рішення суду першої інстанції від 14 березня 2022 року з цього питання, сторона позивачки зазначає про власне клопотання суду від 11 березня 2022 року щодо зменшення цих вит-рат, де вказано про їх необгрунтованість, неумотивованість, бездоказовість. Проте, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для задоволення апеля-ційної скарги у цій частині. Разом з тим у відзиві на апеляційну скаргу відпо-відач ОСОБА_2 просить апеляційний суд стягнути із ОСОБА_1 на його користь у відшкодування витрат з оплати правничої допомоги у зв`язку з пере-глядом рішення суду першої інстанції у розмірі 8000,00 гривень.

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники спра-ви мають право користуватися правничою допомогою.

Частинами першою - шостою статті 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім ви-падків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами роз-гляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вар-тість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу на-даних послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої до-помоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої до-помоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповід-них витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою роз-поділу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих по-слуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмір-ним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт ( наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт ( надання по-слуг ); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною по-зову та ( або ) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд за клопотанням іншої сторони може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат поклада-ється на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату прав-ничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встанов-люється судом на підставі поданих сторонами доказів ( договорів, рахунків тощо ). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або про-тягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення су-дових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі непо-дання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залиша-ється без розгляду.

Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у спра-ві № 826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: «…На підтвердження цих обставин ( складу та розміру витрат ) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги ( до-говір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін. ), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку ( квитанція до прибут-кового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший бан-ківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження ). Зазначені вит-рати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність доку-ментального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат».

Згідно з пунктом четвертим частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні ( клієнту ) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допо-моги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару ( фіксований розмір, погодинна оплата ), підстави для змі-ни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визнача-ються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фі-нансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу від-повідач та його представник надали суду відповідні розрахунки, договір про правничу допомогу, укладений з початку відкриття провадження у справі, на-лежні докази з оплати ОСОБА_2 витрат за надану правничу допомогу ( по-слуги ) адвоката (квитанції). Оцінюючи надані документи, які підтверджують понесення стороною витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що такі витрати є неспівмірними зі складністю цієї справи. Участь у справі адвоката відповідача Кримка О. П. підтверджена належним документом - ордером, представником проведена певна робота на захист інтересів довірителя. Реальна участь представника відповідача Кримка О. П. у судових засіданнях підтверджується відповідними протоколами судових засідань.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наведеної, зокрема, у пункті 95 рішення від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», пункті 80 рішення від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», пункті 88 рішення від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обгрунтованим.

При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини ( рі-шення від 23 січня 2014 року у справі «East|West Aliance Limited» проти Укра-їни» ( заява № 19336/04 )) обгрунтованим слід вважати розмір витрат, що є спів-мірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт ( наданих послуг ) та часом, витраченим на виконання таких робіт ( надання послуг ), обсягом на-даних адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та ( або ) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд за наявності заперечень іншої сторони зобов`язаний оціни-ти рівень адвокатських витрат з урахуванням того, чи були такі витрати поне-сені фактично та чи була їх сума обгрунтованою. Суд не зобов`язаний прису-джувати стороні, на користь якої постановлено рішення, усі її витрати на прав-ничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основ-них елементів принципу верховенства права, встановить, що визначений сторо-ною та його адвокатом розмір гонорару, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц ( провадження № 14-382цс19 ) вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат ( встановлення їхньої дійсності та необхідності ), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. При вирішенні питання щодо певних видів правничої допомоги адвоката вра-ховується як пов`язаність їх з розглядом справи, обгрунтованість та розумність визначення у контексті обсягу заперечень, наданих протилежною стороною.

Колегія суддів апеляційного суду визнає визначений відповідачем розмір витрат з оплати професійної правничої допомоги за участь адвоката в апеляцій-ному провадженні надто завищеним, необ`єктивним у співвідношенні з часом, витраченим адвокатом на розгляд справи апеляційним судом, проведеною ро-ботою по захисту інтересів довірителя. Справа перебувала у провадженні апе-ляційного суду з 30 березня 2022 року, призначалася до розгляду на 04 травня 2022 року, 13.00 годину, але розглядом відкладена у зв`язку з неотриманням відповідачем ОСОБА_2 судової повістки. У другому, сьогоднішньому су-довому засіданні справа розглядом завершена. Суду апеляційної інстанції пода-ний відзив відповідача, інших зусиль для завершення апеляційного проваджен-ня справа не потребувала, її не можна віднести до складних. Складання відзиву на апеляційну скаргу позивачки та її представника не викликало труднощів, до-даткових процесуальних дій та зусиль, оскільки його мотиви повністю узгоджу-ються з раніше зазначеними у справі фактами, обставинами, доказами та дово-дами та аж ніяк не вартує 6000,00 гривень. Консультування відповідача, аналіз чинного законодавства, судової практики у межах апеляційного провадження у справі, тобто обсяг необхідних робіт, їх складність теж не потребували затрат часу, вказаного у розрахунку цих витрат, вартості у 3000,00 гривень. Беручи до уваги вік позивачки, її пенсійне становище, викладені вище обставини, суд апе-ляційної інстанції визнає необхідним та справедливим зменшити витрати ОСОБА_3 на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню на його користь з позивачки у справі до 2000,00 гривень.

Відповідно до норм статей 374, 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити су-дове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції за-лишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо ви-знає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 374, 375, 381 - 384, 389 - 391 ЦПК України, апеляцій-ний суд у складіколегії суддів судової палати у цивільних справах -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , її представника адвоката За-локоцької Вікторії Дживанівни залишити без задоволення.

Рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 28 лю-того 2022 року, додаткове рішення цього ж суду від 14 березня 2022 року зали-шити без змін.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , мешканки АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , мешканця АДРЕСА_1 , 2000,00 гривень (дві тисячі гривень 00 коп.) у відшкодування витрат з оплати професійної правничої допомоги, понесених під час провадження у справі судом апеляційної інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак вона може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 23 травня 2022 року.

Суддя-доповідач Т. О. Денишенко

Судді Л. О. Голота

В. П. Рибчинський