Постанова

від 22.05.2022 по справі 462/8707/21

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 462/8707/21 Головуючий у 1 інстанції: Галайко Н.М.

Провадження № 22-ц/811/4654/21 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Савуляка Р.В.,

суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.

за участі секретаря: Савчук Г.В.,

без участі сторін, розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 15 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Голови правління ЖБК-74 Слівінського Тараса Володимировича про визнання акту про непроживання з реєстрацією недійсним,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 15 грудня 2021 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу.

Ухвалу суду оскаржила ОСОБА_1 .

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що 13 грудня 2021 року нею була подана заява про усунення недоліків, які були зазначені в ухвалі від 02 грудня 2021 року про залишення позовної заяви без руху.

Вважає, що вимоги ухвали від 02 грудня 2021 року нею було виконано вчасно та повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції припустився надмірного формалізму.

Просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи судом апеляційної інстанції проведено без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Axen v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "VarelaAssalinocontrelePortugal", заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Встановлено, що 29 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Голови правління ЖБК-74 Слівінського Тараса Володимировича про визнання акту про непроживання з реєстрацією недійсним.

02 грудня 2021 року судом першої інстанції залишено позовну заяву без руху з підстав невідповідності вимогам ст. 175, 177 ЦПК України.

Зокрема судом зазначено серед недоліків позовної заяви відсутність відомостей щодо: попереднього (орієнтовний) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, та позивачем не зазначено належного відповідача у справі.

На виконання вимог зазначеної ухвали, 13 грудня 2021 року ОСОБА_1 подала заяву про усунення недоліків.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було у повній мірі усунуто недоліки заяви, вказані в ухвалі суду.

Проте такий висновок суду першої інстанції є передчасним.

Згідно з вимогами статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, а також зміст позовних вимог.

Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Згідно роз`яснень, які викладені у пункті 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року №2, пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення позовної заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України.

За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження у справі.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц.

Разом з тим, постановляючи ухвалу про визнання неподаною та повернення позовної заяви, суд першої інстанції вищевказаного не врахував.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що позовна заява, подана ОСОБА_1 відповідає вимогам статті 175 ЦПК України, а вищевказані норми процесуального права визначають, що обставини та питання, які стали підставами для залишення позовної заяви без руху та в подальшому для її повернення можуть бути вирішені в підготовчому засіданні або до початку першого судового засідання.

Тому, повернення позивачу позовної заяви з підстав, викладених в оскаржуваній ухвалі є передчасним.

Щодо відсутності попереднього (орієнтованого) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи у позовній заяві та заяві про усунення недоліків, колегія суддів зазначає наступне.

Цивільним процесуальним кодексом України передбачено, що позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи (ст. 175 ч. 3 п. 9).

Проте, зазначена норма процесуального закону не може розглядатися поза взаємозв`язком із нормами Глави 8 «Судові витрати» Розділу І ЦПК України.

Статтею 134 ЦПК України встановлені правила, відповідно до яких разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатом розгляду справи.

Суд може попередньо визначити суму певних судових витрат, що не обмежує суд при остаточному розподілі судових витрат.

Тобто, відсутність у позовній заяві вказівки на попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, та відсутність такої вказівки в поданій у порядку усунення недоліків заяві, якщо з цих підстав заяву було залишено без руху, не може розглядатися як підстава для визнання заяви неподаною та повернення її позивачеві.

Особа діє у процесі вільно, на власний ризик і розсуд, повинна передбачати відповідні наслідки (ст. 2 ч. 3 п. 5, ст.ст. 12, 13 ЦПК України), зокрема, повинна враховувати, що невиконання вимог процесуального закону щодо розрахунку та підтвердження судових витрат може мати наслідком відмову в компенсації таких за результатом розгляду справи.

Крім того, крім судового збору у справі може не бути інших судових витрат, обсяг і види судових витрат можуть істотно змінюватися (збільшуватися) відповідно до обставин руху справи тощо.

Тому кінцевим наслідком невиконання вимог ст. 175 ч. 3 п. 9 ЦПК України є не визнання позовної заяви неподаною та повернення її позивачеві, а результат розподілу судових витрат по завершенні розгляду справи за правилами, визначеними ст. 141 ЦПК України.

В рішенні Європейського суду з прав людини в справі Жоффер де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року зазначено, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, скасувати ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 367, 368, п.6 ч.1 ст. 374, ст.ст. 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 15 грудня 2021 року скасувати, направити справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційногосуду набираєзаконної силиз дняїї прийняття,але можебути оскарженоюу касаційномупорядку шляхомподачі касаційноїскарги безпосередньодо судукасаційної інстанціїпротягом тридцятиднів здня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 23 травня 2022 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Мікуш Ю.Р.

Приколота Т.І.