Рішення

від 08.12.2022 по справі 462/8707/21

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 462/8707/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2022 року Залізничний районний суд м. Львова у складі головуючого судді Галайко Н. М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Голови правління ЖБК-74 Слівінського Тараса Володимировича про визнання акту про не проживання з реєстрацією недійсним,

встановив:

Позовні вимоги.

Позивач ОСОБА_1 , звернулася до суду із позовом, у якому просить визнати Акт № 82 від 16.03.2018 року виданий головою Правління ЖБК-74 ОСОБА_2 недійсним (незаконним) з моменту його складання та скасувати такий.

Свої позовні вимоги обґрунтовує зокрема тим, що 16.03.2018 року головою Правління ЖБК-74 Слівінським Т. В. видано Акт № 82, із змісту якого вбачається, що такий складено комісією в складі голови Правління ЖБК-74 Слівінського Т. В. та бухгалтера ОСОБА_3 у присутності сусідів: ОСОБА_4 (квартира АДРЕСА_1 ), ОСОБА_5 (квартира АДРЕСА_2 ), які провели обстеження квартири АДРЕСА_3 та встановили, що ОСОБА_1 фактично не проживає за вказаною адресою з 2008 року по 2018 рік. Позивач зазначає, що вказаний акт складений і виданий з внесенням завідомо неправдивих відомостей, вважає його недійсним з огляду на те, що вона з 2008 року по 2018 рік і по даний час проживала та проживає з двома дітьми. Також, вказує на те, що вказаний акт був виданий через п`ятдесят чотири дні її відсутності у квартирі АДРЕСА_3 , так як вона 22.01.2018 року виїхала у Іспанію. Окремо наголошує на тому, що з січня 2021 року, тобто коли їй стало відомо про зазначений акт, намагалася вживати заходи досудового врегулювання спору, зокрема неодноразово зверталася в усній формі із зверненнями до Правління ЖБК-74 і до голови Правління ЖБК-74 Слівінським Т. В., зокрема, щодо врегулювання цього питання, у зв`язку із недостовірністю інформації вказаної у акті, що на її думку грубо порушує її особисті права та права її дітей, однак отримувала відповіді про законність видачі такого акту та його відповідність чинному законодавству. 02.09.2021 року позивач звернулася із письмовою заявою про надання інформації щодо складання та видачі зазначеного акту, однак відповіді не отримала. Вважає, що складання і видача зазначеного акта (із вказанням у ньому, на думку позивача неправдивої та недостовірної інформації) призвело до незаконного вирішення судової справи № 2-1269-09 із матеріалів якої позивач дізналася про акт (після звернення із заявою про видачу справи від 29.12.2020 року). У зв`язку із наведеним ОСОБА_1 звернулася до суду, та просить задовольнити позовні вимоги.

Рух справи в суді.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 02.12.2021 року зазначену позовну заяву залишено без руху (а.с. 5).

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 15.12.2021 року вказану позовну заяву постановлено вважати неподаною і повернуто позивачу (а.с. 10).

Постановою Львівського апеляційного суду від 23.05.2022 року ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 15.12.2021 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції (а.с. 35-38).

Згідно супровідного листа Львівського апеляційного суду № 462/8707/21/13718/2022 від 25.05.2022 року зазначена справа надійшла до Залізничного районного суду м. Львова 07.06.2022 року (вх. № 9130) (а.с. 42).

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 08.06.2022 року визначено головуючого суддю Галайко Н. М. (а.с. 43).

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова 22.06.2022 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву (а.с. 44-45).

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 01.12.2022 року зазначену позовну заяву залишено без руху (а.с. 49-51).

02.12.2022 року від ОСОБА_1 надійшла письмова заява, у якій позивач просить долучити до справи копії додатків.

Позиція сторін по справі.

У вказаний строк відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до вимог ст. 178 ЦПК України, без поважних причин.

У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178та ч. 5 ст. 279 ЦПК Українисуд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Крім цього, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08.12.1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25.04.2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Суд створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Також, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимогЦПК України.

У відповідності до вимог ч. 2 ст.247ЦПКУкраїни у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу у порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані у справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ст.2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу,в межахзаявлених неювимог іна підставідоказів,поданих учасникамисправи абовитребуваних судому передбаченихцим Кодексомвипадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зі змісту ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність достатності.

Статтями 12, 81ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Встановлені судом фактичні обставини справи.

Актом № 82 від 16.03.2018 року складеним комісією у складі голови Правління ЖБК-74 Слівінського Т. В. та бухгалтера ОСОБА_3 у присутності сусідів: ОСОБА_4 (квартира АДРЕСА_1 ), ОСОБА_5 (квартира АДРЕСА_2 ), стверджується, що було проведено обстеження квартири АДРЕСА_3 та встановлено, що ОСОБА_1 фактично не проживає за вказаною адресою з 2008 року по 2018 рік (а.с. 56).

Копією наданих суду окремих сторінок паспорта громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_1 виданого ОСОБА_6 20.01.2016 року стверджується, що ОСОБА_1 22.01.2018 року прибула (згідно відтиску штемпеля з зазначенням пункт прибуття) у Мадрид (Іспанія), а 30.12.2018 року (згідно відтиску штемпеля з зазначенням пункт вибуття) покинула територію Мадриду (Іспанія) (а.с. 62-63).

Копією Довідки голови ЖБК-74 № 13 від 24.02.2009 року, № 42 від 25.06.2009, № 77 від 15.05.2012 року, № 84 стверджується, що ОСОБА_1 прописана по АДРЕСА_4 , склад сім`ї зазначений із чотирьох осіб: ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (а.с. 57, 59, 60, 61).

Копією Довідки з місця проживання про склад сім`ї та прописку голови ЖБК-74 № 20 від 19.03.2009 року стверджується, що ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 , у вказаній квартирі прописані чотири особи: ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (а.с. 58).

Копією письмової заяви ОСОБА_1 про надання інформації, отриманої ЖБК-74 02.09.2021 року стверджується, що ОСОБА_1 зверталася до голови Правління ЖБК-74, та просила надати повну, достовірну, обґрунтовану інформацію щодо питань вказаних у цій письмовій заяві (а.с. 68).

Також судом оглянуто надані позивачем копії рішень Залізничного районного суду м. Львова.

Зокрема, згідно наданої копії рішення Залізничного районного суду м. Львова у справі № 2-3143 2008р. від 22.01.2009 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено, ухвалено стягувати з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей ОСОБА_9 та ОСОБА_8 у розмірі 1/3 частини із усіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 09.10.2008 року до досягнення ОСОБА_9 повноліття, а ОСОБА_8 до досягнення двадцяти трьох років (а.с. 64).

Копією рішення Залізничного районного суду м. Львова у справі № 1309/338/12 від 21.05.2012 року ухвалено позов задовольнити, встановити для подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_7 режим окремого проживання (а.с. 65).

Копією ухвалиЗалізничного районногосуду м.Львова усправі №2-1269/09від 15.05.2018року стверджується,що ОСОБА_7 поновлено строкна поданнязаяви проперегляд заочногорішення.Заяву ОСОБА_7 про переглядзаочного рішенняЗалізничного районногосуду м.Львова від22.01.2009року усправі запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_7 про стягненняаліментів задоволено.Скасовано заочнерішення Залізничногорайонного судум.Львова від22.01.2009року тапризначено справудо розглядуу підготовчомусудовому засіданні (а.с. 69-70).

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Мотиви прийняття рішення судом.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, та зазначає, що хоча п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10.02.2010 року, заява № 4909/04).

У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Положення зазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Згідно ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов`язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Такими способами захисту можуть бути застосування наслідків нікчемності правочину (ст. 216 ЦК України), переведення прав та обов`язків покупця (ст. 362 ЦК України), спростування недостовірної інформації (ст. 277 ЦК України) тощо. Відповідно до ст. 275 ЦК України, захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом (крім тих, які передбачені у ст. 16 ЦК України) відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.

Суд зазначає, що оскаржуваний Акт № 82, який виданий 16.03.2018 року головою Правління ЖБК-74 Слівінським Т. В., складений комісією в складі голови Правління ЖБК-74 Слівінського Т. В. та бухгалтера ОСОБА_3 у присутності сусідів: ОСОБА_4 (квартира АДРЕСА_1 ), ОСОБА_5 (квартира АДРЕСА_2 ) - це документ, який підтверджує факт здійсненого обстеження квартири АДРЕСА_3 тавстановлення фактичногоне проживанняпозивача завказаною адресоюз 2008року по2018рік, та є лише носієм доказової інформації.

Зазначений документ не є правовим актом індивідуальної дії, оскільки не є актом застосування норм права та не встановлює конкретні приписи, звернені до окремої особи, він не зобов`язує до вчинення будь-яких дій, оскільки акт не носить обов`язкового характеру для будь-якої особи, не встановлює, не припиняє або змінює правовідносини, права та обов`язки осіб, не породжує правових наслідків.

Оскаржуваний у позовній заяві акт лише фіксує фактичні обставини у просторі та часі. Відповідно до осіб, що склали вказаний акт, він не є рішенням, не свідчить про дії або бездіяльності органу державної влади, їхніх посадових і службових осіб.

Таким чином, суд не може захищати порушені права та інтереси у спосіб, якій не передбачений ні законом, ні договором.

Позивач повинна була подбати про обрання саме такого способу захисту своїх прав, який ґрунтується на законі або договорі. У Постанові Верховного Суду України від 13.07.2004 року № 10/732 викладалася правова позиція, згідно з якою, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способом захисту прав, суд повинен відмовити у позові, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду.

Також, відповідно до правової позиції Верховного суду України від 24.05.2017 року у справі № 6-951цс16, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини. Захисту підлягає тільки порушене право.

Крім цього, згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинствоздійснюється назасадах змагальностісторін. Учасникисправи маютьрівні праващодо здійсненнявсіх процесуальнихправ таобов`язків,передбачених законом. Кожнасторона повиннадовести обставини,які маютьзначення длясправи іна яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом. Кожнасторона несеризик настаннянаслідків,пов`язаних ізвчиненням чиневчиненням неюпроцесуальних дій.

Не дивлячись на це, позивач не надала суду жодного допустимого доказу, який би свідчив про незаконність оскаржуваного акту, про його невідповідність дійсності, про порушення саме вказаним актом її прав або інтересів.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову у позові.

Аналізуючи викладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог у заявлених межах та про відсутність існування правових підстав для їх задоволення.

Також, враховуючи принцип пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав заявника у аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримуючись загальних засад цивільного законодавства, таких як справедливість, добросовісність і розумність, та на забезпечення виконання завдань цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених, невизнаних прав та інтересів, з огляду на наведені положення закону, виходячи із меж заявлених позовних вимог та враховуючи встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Судові витрати по справі.

Виходячи з вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи наведене та, враховуючи, що судом відмовлено у задоволенні позову, судові витрати зі сплати судового збору слід залишити за позивачем.

На підставі наведеного та керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 258-259, 264-265, 274, 279 ЦПК України, суд,

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Голови правління ЖБК-74 Слівінського Тараса Володимировича про визнання акту про не проживання з реєстрацією недійсним - відмовити.

Рішення суду, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_5 );

Відповідач: Голова правління ЖБК-74 Слівінський Тарас Володимирович (код ЄДРПОУ: 20827925, адреса: 79054, м. Львів, вул. Виговського, 41).

Текст рішення складено 08.12.2022 року.

Суддя/підпис/

Згідно з оригіналом.

Суддя: Н. М. Галайко