Постанова

від 16.05.2022 по справі 608/183/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 608/183/20Головуючий у 1-й інстанції Запорожець Л.М. Провадження № 22-ц/817/48/22 Суддя - доповідач - Храпак Н.М.Категорія - 304090000

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2022 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Храпак Н.М.

суддів - Міщій О. Я., Парандюк Т. С.,

за участю секретаря - Сович Н.А.

та сторін: представника позивача ПП Пан Транс адвоката Берегуляка В.Ф., представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Каліннікова М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу №608/183/20 за апеляційною скаргою представника Приватного підприємства Пан Транс адвоката Берегуляка Володимира Федоровича на рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 13 липня 2021 року, ухваленого суддею Запорожець Л.М., повний текст якого складений 21 липня 2021 року, у цивільній справі за позовом Приватного підприємства Пан Транс до ОСОБА_1 про стягнення коштів в сумі 11 569,80 доларів США, -

В С Т А Н О В И В:

у січні 2020 року Приватне підприємство Пан Транс звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на користь позивача за розпискою кошти в сумі 11 569,80 доларів США, що станом на 13 січня 2020 року за курсом НБУ 23,9677, еквівалентно 277 301 (двісті сімдесят сім тисяч триста одну) гривню 50 копійок, а також витрати пов`язані із сплатою судового збору (а.с. 1-2).

В обґрунтування позовних вимог ПП Пан Транс зазначило, що 15 серпня 2017 року ОСОБА_1 , будучи працівником ПП Пан Транс, здійснював перевезення вантажу від відправника TCL Europa SAS за маршрутом: м. Жирардов (Польща) - м. Дніпро для ТОВ Техно Ексклюзив. В процесі транспортування вантажу відповідно до заявки №ЗМ-1708008, з авто тягач № НОМЕР_1 напівпричіп № НОМЕР_2 зникла частина вантажу, а саме: 20 телевізорів та 40 пультів, перелік яких: Телевізор 55UС6586 Тhomson LED NV 55 - 2 шт.; Телевізор 55US6406 Тhomson LRD ТV - 10 шт.; Телевізор U65С7006 NCL LTD 65 - 2 шт.; Телевізор U 55С7006 TCL TV 55 - 5 шт.; Телевізор Н32 S5916 ТСL ТV - 1 шт.; Пульт д/у RС602S Remote control - 40 шт., а всього на загальну суму 11 569,80 доларів США. У зв`язку із вище вказаною подією, згідно до наданої відповідачем ОСОБА_1 розписки, вважає, що ним було визнано завдання збитків приватному підприємству Пан Транс на загальну суму 11 569,80 доларів США та відповідач зобов`язався їх відшкодувати в повному обсязі до 01 грудня 2017 року. Однак, свої зобов`язання перед позивачем не виконав, що змусило позивача звернутись до суду в вказаним позовом.

Рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 13 липня 2021 року у задоволенні позовної заяви Приватного підприємства Пан Транс до ОСОБА_1 про стягнення коштів в сумі 11 569,80 доларів США відмовлено (а.с. 123-124).

В апеляційній скарзі представник Приватногопідприємства ПанТранс адвокат БерегулякВолодимир Федорович просить скасувати рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 13 липня 2021 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі, а також, стягнути судові витрати, посилаючись на те, що воно прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права, без урахування всіх обставин справи (а.с. 129-130).

В обґрунтування апеляційної скарги представник ПП Пан Транс адвокат Берегуляк В.Ф. зазначив, що суд першої інстанції не прийняв до уваги твердження представника позивача про те, що розписка за своєю суттю є письмовим правочином (угодою), яким визначаються права та обов`язки сторін такої угоди. Вказує, що судом першої інстанції невірно визначено правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем, які асоціюються судом із договором позики. Звертає увагу на те, що ні позивачем, ні його представником жодного разу не вказували на відносини пов`язані з договором позики, ні в позовній заяві, ні безпосередньо під час розгляду справи в суді. Посилається на те, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Від представника ОСОБА_1 адвоката Каліннікова Максима Олександровича надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 13 липня 2021 року по справі №608/183/20 залишити без змін, а також, стягнути з ПП Пан Транс судові витрати у вигляді надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції у розмірі 5 000 гривень, посилаючись на те, що вона є безпідставною та такою, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства. Вказує, що надана позивачем розписка не є самостійною підставою виникнення зобов`язань відповідача. Для задоволення позовних вимог ПП Пан Транс мав довести, що відповідач дійсно заподіяв такі збитки юридичній особі, їх розмір, а також те, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Крім цього, відповідний договір позики між сторонами не укладався, сума, що є предметом спору, не є боргом, який може бути підтверджений розпискою, тому суд обґрунтовано відмовив у позові.

Представник ПП Пан Транс адвокат Берегуляк В.Ф. апеляційну скаргу підтримав, зіславшись на доводи викладеній в ній.

Представник ОСОБА_1 адвокат Калінніков М.О. апеляційної скарги не визнав, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Заслухавши пояснення сторін, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з таких мотивів.

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржене судове рішення повністю не відповідає, з огляду на таке.

Судом встановлено, що 15 серпня 2017 року відповідач ОСОБА_1 здійснював перевезення вантажу від відправника ТLC Europa SAS за маршрутом: м. Жирардов (Польща) - м. Дніпро для ТОВ Техно Ексклюзив. В процесі транспортування вантажу, відповідно до заявки №ЗМ-1708008, з авто тягача № НОМЕР_1 та напівпричіпу № НОМЕР_2 було викрадено частину вантажу, а саме: 20 телевізорів та 40 пультів, перелік яких: Телевізор 55ПС6586 Тhomson LED NV 55 - 2 шт.; Телевізор 551186406 Тhomson LRD TV - 10 шт.; Телевізор U65С7006 NCL 65 - 2 шт.; Телевізор U 55С7006 ТСL TV 55 - 5 шт.; Телевізор Н32 S5916 ТСL ТV - 1 шт.; Пульт д/у КС6028 Remote control - 40 шт., а всього на загальну суму 11 569,80 доларів США.

У зв`язку із вище вказаною подією на вимогу позивача відповідач ОСОБА_1 написав розписку, якою визнав, що він керуючи транспортним засобом д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричіпом НОМЕР_2 в період 15 серпня 2017 року здійснював перевезення з м. Жирардов в м. Дніпро телевізори та пульти до них. Під час перевезення вказаних телевізорів та пультів, було викрадено з напівпричіпа 20 шт. - телевізорів та 40 шт. - пультів на загальну суму 11 569,80 доларів США та зобов`язався відшкодувати в повному обсязі завдані збитки до 01 грудня 2017 року, про що надав відповідну розписку (а.с. 3, 107).

17 жовтня 2019 року на адресу відповідача позивачем було направлено претензію про відшкодування збитків у сумі 11 569,80 доларів США(а.с. 4).

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач ОСОБА_1 не мав з позивачем ПП Пан Транс погодженої дії по підписанню будь-якого договору, а тому не підтверджував укладання договору розпискою і не може відповідати перед позивачем за невиконання зобов`язань та вважає, що вказана розписка жодним чином не підтверджує укладення будь-якого договору між сторонами. Для задоволення позовних вимог ПП Пан Транс про стягнення спричинених збитків з відповідача позивач мав довести, що відповідач ОСОБА_1 дійсно заподіяв такі збитки юридичній особі, їх розмір, а також те, що дії відповідача були неправомірними, між ними і заподіяною шкодою є безпосередній причинний зв`язок, та є вина відповідача. З огляду на викладене, випливає висновок про те, що відповідний договір позики між сторонами не укладався, сума, що є предметом спору, не є боргом, який може бути підтверджений розпискою, а може бути збитком для підприємства -позивача у справі, який виник внаслідок викрадення невідомими особами товаро-матеріальних цінностей (телевізорів та пультів до них).

При цьому, з пояснень відповідача даних в суді вбачається, що останній заявив в поліцію про викрадення в нього товаро-матеріальних цінностей та позивач, як потерпіла сторона, мав можливість і був зобов`язаний, відповідно до норм КПК України, контролювати рух справи та вчиняти всі необхідні у ній процесуальні дії.

Колегія суддів, з даними висновками суду першої інстанції погоджується, проте судом застосовані норми які регулюють договір позики, зокрема статті 1046-1049 ЦК України, які слід виключити з мотивувальної частини рішення з огляду на те, що між сторонами не склалися правовідносини з приводу позики, а тому на вказані норми не слід посилатися.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову) являються предмет і підстава.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі №924/831/17, від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 12.06.2020 у справі №906/775/17, від 25.06.2020 у справі №924/233/18).

Тобто при ухваленні рішення суд має з`ясовувати яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

У разі пред`явлення позову про стягнення коштів позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення правочину і його умов.

Отже, досліджуючи боргові розписки, суди повинні виявляти справжню правову природу правовідносин, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 у справі №917/1739/17 зроблено висновок про те, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку правову норму необхідно застосувати для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

У справі,що переглядається,ПП ПанТранс звернулосяв судіз позовомпро стягненнякоштів зарозпискою,посилаючись нате,що 15 серпня 2017 року ОСОБА_1 , будучи працівником ПП Пан Транс, здійснював перевезення вантажу від відправника TCL Europa SAS за маршрутом: м. Жирардов (Польща) - м. Дніпро для ТОВ Техно Ексклюзив. В процесі транспортування вантажу відповідно до заявки №ЗМ-1708008, з автотягача № ВО 5594 ВВ та напівпричіпу № ВО 0502 ХТ зникла частина вантажу на загальну суму 11 569,80 доларів США. У зв`язку з вказаною подією відповідач написав розписку, згідно якої ним було визнано те, що він заподіяв ПП Пан Транс збитки на загальнусуму 11569,80доларів СШАта зобов`язавсяїх відшкодуватидо 01.12.2017.

Суд першої інстанції вірно встановив, що відсутні між позивачем і відповідачем правовідносини за договором позики. Також судом не здобуто доказів з приводу того, що між відповідачем ОСОБА_1 та позивачем ПП Пан Транс укладався будь-який інший цивільно-правовий договір.

Проте, представник позивача як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції стверджував, що ОСОБА_1 , будучи працівником ПП Пан Транс, здійснював вантажні перевезення і внаслідок крадіжки невідомими особами товару з автотягача та напівпричіпа завдав підприємству збитків на загальну суму 11 569,80 доларів США.

У частині першій статті 81 ЦПК України закріплено загальне правило розподілу обов`язків з доказування, а саме кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Однак, позивач не представив суду жодного доказу, що відповідач перебував з ним у трудових відносинах і чи укладалися з відповідачем договори про матеріальну відповідальність.

Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Предметом регулювання законодавства про працю є забезпечення гарантій при покладенні на працівників матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації (глава ІХ КЗпП України).

Згідно зі статтею 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

Пунктом першим статті 134 КЗпП України передбачено, що працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Відповідно до статті 135-1 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

Отже, за змістом зазначених норм матеріального права, вирішуючи спори щодо відшкодування працівником майнової шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, суд повинен установити такі факти: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов`язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.

Відсутність підстав чи однієї з умов матеріальної відповідальності звільняє працівника від обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду в повному обсязі. При відсутності цих умов на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладена лише обмежена матеріальна відповідальність, якщо згідно з чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди.

Обов`язок доведення наявності умов для покладення матеріальної відповідальності на працівника лежить на роботодавцеві (стаття 138 КЗпП України).

Крім того, у матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 отримав у користування матеріальні цінності під звіт за разовою довіреністю, як це передбачено пунктом 2 частини першої статті 134 КЗпП України.

Отже, колегія суддів вважає, що надана позивачем розписка не є самостійною підставою виникнення зобов`язань відповідача. Для задоволення позовних вимог Приватного підприємства Пан Транс про стягнення завданих збитків позивач мав довести наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов`язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу представника Приватного підприємства Пан Транс адвоката Берегуляка Володимира Федоровича слід задовольнити частково, а рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 13 липня 2021 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення, в редакції даної постанови.

Оскільки ухвалою суду апеляційної інстанції від 26 листопада 2021 року було зупинено дію оскаржуваного рішення суду першої інстанції до закінчення його перегляду в апеляційному порядку, а колегія суддів дійшла висновку про те, що відсутні підстави для скасування судового рішення, яке переглядалось, тому дію рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 13 липня 2021 року слід поновити.

Згідно з ч.1 та п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються: у разі відмови в позові на позивача.

Враховуючи те, що за результатами розгляду цивільної справи судом ухвалено рішення яким позивачу Приватному підприємству Пан Транс відмовлено у задоволенні їхніх позовних вимог, а тому, понесені судові витрати у справі, в тому числі на оплату професійної правничої допомоги, покладаються на позивача.

Як вказано в пункті 4.1. Розділу 4 Договору про надання правничої допомоги №49-21 від 03 грудня 2021 року за послуги, що надаються адвокатом у відповідності із умовами даного Договору, клієнт сплачує адвокату фіксований розмір гонорару 5 000 гривень. Клієнт сплачує гонорар під час підписання даного Договору.

Крім того, адвокатом додано: Акт виконаних робіт від 08 грудня 2021 року згідно договору №49-21 від 03 грудня 2021 року; квитанцію до прибуткового касового ордера №99 від 03 грудня 2021 року, в якому вказано, що адвокат Калінніков М.О. прийняв від ОСОБА_1 5 000 гривень.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слід стягнути з Приватного підприємства Пан Транс (місце знаходження: вулиця Шевченка, смт. Залізці, Зборівський район, Тернопільська область, поштовий індекс: 47200, код ЄДРПОУ: 31195073, р/рах. НОМЕР_3 в ТФ КБ Приватбанк м. Тернопіль, МФО: 338783, телефон (0352) 55-14-01) в користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , телефони: НОМЕР_5 ; НОМЕР_6 ) судові витрати, а саме: оплату за надання правничої допомоги в сумі 5 000 (п`ять тисяч) гривень.

Керуючись ст.ст.35, 259, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника Приватногопідприємства ПанТранс адвоката БерегулякаВолодимира Федоровича задовольнити частково.

Рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 13 липня 2021 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення, в редакції даної постанови.

Поновити дію рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 13 липня 2021 року.

Стягнути з Приватного підприємства Пан Транс (місце знаходження: вулиця Шевченка, смт. Залізці, Зборівський район, Тернопільська область, поштовий індекс: 47200, код ЄДРПОУ: 31195073, р/рах. НОМЕР_3 в ТФ КБ Приватбанк м. Тернопіль, МФО: 338783, телефон (0352) 55-14-01) в користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , телефони: НОМЕР_5 ; НОМЕР_6 ) судові витрати, а саме: оплату за надання правничої допомоги в сумі 5 000 (п`ять тисяч) гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 20 травня 2022 року.

Головуючий

Судді