Рішення

від 13.07.2021 по справі 608/183/20

ЧОРТКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

копія

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" липня 2021 р. Справа № 608/183/20

Номер провадження2/608/31/2021

Чортківський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Запорожець Л. М.

при секретарі Фаштиковській М.І.

представника позивача Берегуляка В.Ф. .

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду № 1 міста Чорткова цивільну справу за позовною заявою ПП ПАН ТРАНС до ОСОБА_1 про стягнення коштів в сумі 11569, 80 доларів США, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача приватного підприємства ПАН ТРАНС адвокат Берегуляк В.Ф. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення спричинених збитків в сумі 11569,80 доларів США ( що станом на 13.01.2020 року за курсом НБУ було еквівалентно 277301, 50 гривень) посилаючись на те, що 15 серпня 2017 року ОСОБА_1 , будучи працівником ПП ПАН ТРАНС здійснював перевезення вантажу від відправника ОСОБА_3 за маршрутом: м. Жирардов (Польща) - м. Дніпро для ТОВ Техно Ексклюзив . В процесі транспортування вантажу відповідно до заявки №ЗМ-1708008, з авто тягач № НОМЕР_1 напівпричіп № НОМЕР_2 зникла частина вантажу, а саме: 20 телевізорів та 40 пультів, перелік яких: Телевізор 55UС6586 Тhomson LED NV 55 -2 шт.; Телевізор 55US6406 Тhomson LRD ТV - 10 шт.; Телевізор U65С7006 NCL LTD 65 -2 шт.; Телевізор U 55С7006 TCL TV 55 - 5 шт.; Телевізор Н32 S5916 ТСL ТV - 1 шт.; Пульт д/у RС602S Remote control - 40 шт., а всього на загальну суму 11569,80 доларів США. У зв`язку із вище вказаною подією, згідно до наданої відповідачем ОСОБА_1 розписки, вважає, що ним було визнано завдання збитків приватному підприємству ПАН ТРАНС на загальну суму 11569,80 дол. США та відповідач зобов`язався їх відшкодувати в повному обсязі до 01.12.2017 року. Однак, свої зобов`язання перед позивачем не виконав, що змусило позивача звернутись до суду в вказаним позовом.

Представник позивача адвокат Берегуляк В.Ф. в режимі відео конференції позовні вимоги підтримав, просить задоволити позовні вимоги повністю.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Калінніков М.О. позовні вимоги не визнаю, просять в задоволенні відмовити, посилаються на позицію, викладену в постанові ВП Верховного Суду України від 16 січня 2019 року у справв № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465 цс 18). Посилається на те, що стягувана сума не підтверджена належними та допустимими доказами, оскільки вона не є боргом , який може підтверджуватись розпискою, а це може бути є збитком для товариства. Розмір нанесеного збитку товариству має доводитьсь належними та допустимими доказами іншим чином. Для відшкодування відповідачем збитків позивач має довести в суді факт порушення відповідачем взятого на себе зобов`язання та довести вину останнього, що є підставою для відповідальності за порушення зобов`язання.

Суд, вислухавши представника позивача, представника відповідача та відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, і вказане не заперечує, як представник позивача, так і відповідач та представник відповідача, що 15 серпня 2017 року відповідач ОСОБА_1 , будучи працівником ПП ПАН ТРАНС , здійснював перевезення вантажу від відправника ТLC Euгора SAS за маршрутом: м. Жирардов (Польща) - м. Дніпро для ТОВ Техно Ексклюзив . В процесі транспортування вантажу, відповідно до заявки №ЗМ-1708008, з авто тягач № НОМЕР_1 напівпричіп № НОМЕР_3 було викрадено частину вантажу, а саме: 20 телевізорів та 40 пультів, перелік яких: Телевізор 55ПС6586 Тhomson LED NV 55 -2 шт.; Телевізор 551186406 Тhomson LRD TV - 10 шт.; Телевізор U65С7006 NCL 65 -2 шт.; Телевізор U 55С7006 ТСL TV 55 - 5 шт.; Телевізор Н32 S5916 ТСL ТV - 1 шт.; Пульт д/у КС6028 Remote control - 40 шт., а всього на загальну суму 11569,80 доларів США. У зв`язку із вище вказаною подією на вимогу позивача відповідач ОСОБА_1 написав розписку, якою визнав, що він керуючи транспортним засобом д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричіпом ВО 0502 в період 15.08.2017 року здійснював перевезення з м. Жирардов в м. Дніпро телевізори та пульти до них. Під час перевезення вказаних телевізорів та пультів, було викрадено з напівпричіпа 20 шт. телевізорів та 40 шт. пультів на загальну суму 11569,80 дол. США та зобов`язався відшкодувати в повному обсязі завдані збитки до 01.12.2017 року, про що надав відповідну розписку.

Однак, зобов`язання по поверненню грошових коштів згідно наданої розписки не виконував тривалий час, тому 17.10.2019 року на адресу відповідача позивачем було направлено претензію про відшкодування збитків.

Позивач вказує, що згідно ст. 625 Цивільного кодексу України - боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наявність боргового документу на думку позивача підтверджує виконання ним свого обов`язку та оригінал боргової розписки знаходиться у позивача.

Заборгованість відповідача перед позивачем згідно боргової розписки становить 11569, 80 гривень, які просить стягнути позивач з відповідача у перерахунку за курсом НБУ в еквіваленті до гривні.

Згідно частин 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України,- правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Двостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 3 статті 203 Цивільного кодексу України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Тому суд оцінює критично твердження позивача про те, що відповідач має заборгованість перед позивачем за невиконання боргових зобов`язань.

Суд вважає, що відповідач ОСОБА_1 не мав з позивачем ПП ПАН ТРАНС погодженої дії по підписанню будь-якого договору, а тому не підтверджував укладання договору розпискою і не може відповідати перед позивачем за невиконання зобов`язань та вважає, що вказана розписка жодним чином не підтверджує укладення будь-якого договору між сторонами.

У той самий час за змістом частин 1, 2 статті 207 і частини другої статті 1047 ЦК України дотримання письмової форми договору позики має місце у тому разі, якщо на підтвердження укладення договору представлена розписка або інший письмовий документ, підписаний позичальником, з якого вбачається як сам факт отримання позичальником певної грошової суми в борг (тобто із зобов`язанням її повернення), так і дати її отримання.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Таким чином, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суди для визначення факту укладення договору, його умов та його юридичної природи, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України , повинні виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та залежно від установлених результатів, робити відповідні правові висновки. Саме такий правовий висновок про застосування статей 1046, 1047 ЦК України міститься в постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63 цс13., №6-79цс14 від 02.07.2014 року.

При цьому, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Пунктом 8 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними визначено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

У зв`язку з цим необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК тощо).

Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно (кошти), якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі. обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування, документа, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Аналогічного правового висновку прийшов Верховний Суд України в.щ 18 вересня 2013 року по справі №6-63цс13, а також Верховний суд від 20 червня 2018 року по справі №608/1227/16-ц.

Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором. Отже, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником у борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів.

Суд вказує, що надана представником позивача суду розписка сама по собі не є самостійною підставою для виникненню зобов`язань у відповідача.

Для задоволення позовних вимог ПП Пан Транс про стягнення спричинених збитків з відповідача позивач мав довести, що відповідач ОСОБА_1 дійсно заподіяв такі збитки юридичній особі, їх розмір, а також те, що дії відповідача були неправомірними, між ними і заподіяною шкодою є безпосередній причинний зв`язок, та є вина відповідача.

З огляду на викладене, випливає висновок про те, що відповідний договір позики між сторонами не укладався, сума, що є предметом спору, не є боргом, який може бути підтверджений розпискою, а може бути збитком для підприємства -позивача у справі, який виник внаслідок викрадення невідомими особами товаро - матеріальних цінностей (телевізорів та пультів до них). При цьому, з пояснень відповідача даних в суді вбачається, що останній заявив в поліцію про викрадення в нього товаро-матеріальних цінностей та позивач, як потерпіла сторона, мав можливість і був зобов`язаний, відповідно до норм КПК України, контролювати рух справи та вчиняти всі необхідні у ній процесуальні дії.

Встановивши вищенаведені факти та обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про стягнення заборгованості за договором позики Оскільки між сторонами у справі відповідний договір позики не укладався, а тому відсутні й правові підстави для стягнення заборгованості за його не виконання з відповідача.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 533, 611, 614 , 623, 625, 202, 203, 1046, 1047, 1049 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 10, 57-61, 88, 209, 212-215, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовної заяви ПП ПАН ТРАНС до ОСОБА_1 про стягнення коштів в сумі 11569, 80 доларів США - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду через Чортківський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання повного судового рішення 21 липня 2021 року.

Суддя/підпис/

Копія вірна:

Оригінал рішення знаходиться в матеріалах справи № 608/183/20

Рішення набрало законної сили " "

Суддя: Л. М. Запорожець

Копію рішення видано " "

Секретар: