Рішення

від 16.05.2022 по справі 902/141/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" травня 2022 р.Cправа № 902/141/22

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю секретаря судового засідання Пшегорської О.Я.,

у відсутності представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Моторного (транспортного) страхового бюро України (Русанівський бульвар, буд. 8, м. Київ, 02154)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ямпільський маслосирзавод" (вул. Гоголя, 169, м. Ямпіль, Ямпільський р-н, Вінницька обл., 24500)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про стягнення в порядку регресу 24 115,82 грн витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування,

В С Т А Н О В И В :

Моторним (транспортним) страховим бюро України подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ямпільський маслосирзавод" про стягнення в порядку регресу 24 115,82 грн витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування.

Ухвалою суду від 21.02.2022 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/141/22 в порядку спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду по суті на 15.03.2022. Цією ж ухвалою залучено до участі у справі ОСОБА_1 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача; встановлено учасникам справи строки для вчинення процесуальних дій, зокрема, на подання відповідачем відзиву на позовну заяву та третьою особою - пояснення щодо позову.

За результатами проведеного судового засідання 15.03.2022, з огляду на неявку представників сторін та третьої особи, враховуючи обмеження у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 та рекомендації Ради суддів України від 02.03.2022 щодо роботи судів в умовах воєнного стану, з метою забезпечення реалізації прав наданих учасникам справи ГПК України, суд дійшов висновку про відкладення розгляду справи по суті на 14.04.2022, про що постановлено відповідну ухвалу.

15.03.2022 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву та пояснення третьої особи по суті спору. При цьому 05.04.2022 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою від 14.04.2022 розгляд справи по суті відкладено на 17.05.2022. Цією ж ухвалою в порядку ч. 4 ст. 74, ч. 6 ст. 81 ГПК України зобов`язано сторони та третю особу надати суду письмові пояснення та підтверджуючі докази, що на момент вчинення ДТП (23.10.2018) ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ПрАТ "Ямпільський маслосирзавод".

16.05.2022 на адресу електронної пошти суду надійшло клопотання представника позивача про розгляд справи 17.05.2022 без його участі, за змістом якого позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі та вказує, що трудові відносини ОСОБА_1 із відповідачем на момент вчинення ДТП підтверджуються постановою Ямпільського районного суду Вінницької області від 16.11.2018 у справі №153/1613/18 та протоколом серії ОБ №033807 та №033808 від 23.10.2018, де зазначено місце роботи у ТОВ "Ямпільський маслосирзавод".

На визначену дату та час у судове засідання учасники справи не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи останні повідомлені ухвалою суду від 14.04.2022, яку направлено рекомендованою поштовою кореспонденцією. При цьому за результатами відстеження поштового пересилання на офіційному сайті АТ "Укрпошта" ухвалу від 14.04.2022 вручено відповідачу та третій особі, що підтверджує їх обізнаність про дату, час, місце розгляду справи та вимоги щодо витребування доказів.

Суд враховує, що в матеріалах справи наявні клопотання представника відповідача (вх. № 01-34/2674/22 від 06.04.2022) та третьої особи (вх. № 01-34/2675/22 від 06.04.2022) про розгляд справи за їх відсутності з проханням відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує, що 23.10.2018 у м. Ямпіль по вул. Свободи, 5, Вінницької області з вини водія ОСОБА_1 , який керував автомобілем "ГАЗ-5312", д.н.з. НОМЕР_1 , сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої пошкоджено автомобіль "ВАЗ 2121", д.н.з. НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_2 (останній знаходився за кермом вказаного автомобіля).

Цивільна відповідальність ОСОБА_2 була застрахована згідно з Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності №АК/9865279, укладеного із страховою компанією ПАТ НАСК "Оранта", строк дії якого з 29.01.2018 по 28.01.2019.

З урахуванням звіту №18-220 від 10.12.2018 суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_3 потерпілому було виплачено страхове відшкодування у розмірі 22 375,82 грн, оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди не була застрахована. При цьому позивач зазначає, що відповідно до постанови Ямпільського районного суду Вінницької області від 16.11.2018 у справі №153/1613/18 встановлено вину ОСОБА_1 у вчиненні ДТП, а також те, що на момент вчинення ДТП останній був водієм у відповідача.

З огляду на викладене, позивачем заявлено вимогу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ямпільський маслосирзавод" в порядку регресу 24 115,82 грн витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування, з яких: 22 375,82 грн - виплата страхового відшкодування та 1 740 грн - витрати за послуги аварійного комісара.

Суть заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву зводиться до того, що позивачу про вчинення ДТП стало відомо в момент звернення потерпілої особи із заявою про виплату страхового відшкодування, а саме 21.11.2018. При цьому Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося із позовом до суду 14.02.2022, тобто за спливом строку позовної давності.

Так, враховуючи, що позивачем не ставиться питання про поновлення такого строку, відповідач просить у позові відмовити.

Аналогічне заперечення щодо позову з підстав пропуску позовної давності викладено третьою особою у поданому поясненні по суті спору.

У відповіді на відзив позивач вказує на помилковість думки учасників справи щодо пропуску строку позовної давності, оскільки правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі є регресом. При цьому строк позовної давності при регресі обчислюється з моменту здійснення відповідної виплати страхового відшкодування, що мало місце 15.02.2019.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

23.10.2018 у м. Ямпіль по вул. Свободи, 5, Вінницької області сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої пошкоджено автомобіль "ВАЗ 2121", д.н.з. НОМЕР_2 .

Власником пошкодженого автомобіля є ОСОБА_2 відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .

Постановою Ямпільського районного суду Вінницької області від 16.11.2018 у справі №153/1613/18 винним у вчиненні вказаного ДТП визнано ОСОБА_1 . При цьому на момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_1 застрахована не була, а цивільна відповідальність ОСОБА_2 була застрахована згідно з Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності №АК/9865279, укладеного із страховою компанією ПАТ "НАСК "ОРАНТА", строк дії якого з 29.01.2018 по 28.01.2019.

Розмір матеріальних збитків, завданих внаслідок пошкодження автомобіля "ВАЗ 2121", д.н.з. НОМЕР_2 згідно Звіту № 18-220 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 10.12.2018, складеного оцінювачем ФОП Васіковським С.О., визначено в сумі 36 855,82 грн.

21.11.2018 ОСОБА_2 звернувся до МТСБУ із заявою щодо здійснення відшкодування шкоди заподіяної в результаті ДТП з додатком ряду підтверджуючих документів.

Наказом Моторного (транспортного) страхового бюро України №1454 від 14.02.2019 "Про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих ОСОБА_2 " затверджено розмір відшкодування в сумі 22 375,82 грн.

Окремо слід зазначити, що розрахунок шкоди визначено за вирахуванням вартості автомобіля у пошкодженому стані.

Так, у зв`язку з настанням події МТСБУ здійснило регламентну виплату ОСОБА_2 як потерпілій особі в розмірі 22 375,82 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 912316 від 15.02.2019.

Окрім того, згідно платіжного доручення № 462189 від 18.01.2019 МТСБУ сплатило послуги аварійного комісара (експерта) в сумі 1 740 грн.

Разом з тим матеріалами справи підтверджується, що позивач звертався до відповідача із пропозицією у добровільному порядку відшкодувати витрати МТСБУ, оскільки ОСОБА_1 був водієм ПрАТ "Ямпільський маслосирзавод" (правонаступником якого є ТОВ "Ямпільський маслосирзавод").

Позаяк Товариством з обмеженою відповідальністю "Ямпільський маслосирзавод" у добровільному порядку не відшкодовано вартості понесених регламентних виплат, позивач звернувся за захистом свого права із відповідним позовом до суду.

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

Згідно із ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За приписами ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в т.ч. щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України врегульовано Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон).

Згідно із ч. 2 підп. 22.1. ст. 22 Закону у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до підп. "а" п. 41.1 ст. 41 Закону МТСБУ за рахунок коштів Фонду захисту потерпілих, відшкодовує шкоду на умовах, визначених Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

За приписами ч.1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Таким чином, якщо особа, яка керувала джерелом підвищеної небезпеки, не є його власником, а виконувала ці функції, наприклад в силу трудової угоди з власником, то безпосередньо перед потерпілим вона не відповідатиме за завдану шкоду, а відповідатиме юридична особа, якій належить транспортний засіб та яка є роботодавцем винного у ДТП водія.

На підставі Звіту № 18-220 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 10.12.2018, складеного оцінювачем ФОП Васіковським С.О. (свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів №6459 від 07.05.2008; сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №767/17 від 01.08.2017), Гаврилюк Володимир Віталійович (потерпіла особа) звернувся до МТСБУ із заявою щодо здійснення відшкодування шкоди заподіяної в результаті ДТП.

Згідно із підп. 9.4. ст. 9 Закону страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

У зв`язку з настанням події, передбаченої підп. "а" п. 41.1. ст. 41 Закону МТСБУ здійснило регламентну виплату потерпілій особі в розмірі 22 375,82 грн згідно платіжного доручення № 912316 від 15.02.2019. При цьому згідно платіжного доручення № 462189 від 18.01.2019 МТСБУ сплатило послуги аварійного комісара (експерта) в сумі 1740 грн.

Так, положенням підп. 40.3 ст. 40 Закону МТСБУ надано право залучати аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти, для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитку у випадках, визначених у ст. 41 Закону.

Згідно із підп. 41.4 ст. 41 Закону МТСБУ за рахунок коштів відповідного централізованого страхового резервного фонду здійснює оплату послуг осіб, залучених для встановлення причин, обставин подій, за якими може бути проведена регламентна виплата, та розміру заподіяної внаслідок них шкоди, а також банківських витрат МТСБУ при здійсненні регламентних виплат.

Отже, обов`язково умовою прийняття МТСБУ рішення про здійснення регламентної виплати на користь потерпілої особи є залучення відповідного експерта для встановлення розміру збитку.

Виконання вказаних робіт є платними та оплачуються замовником, що МТСБУ визначається як наслідок шкоди, завданої винною у ДТП особою.

Щодо доводів відповідача та третьої особи про пропуск позивачем строку позовної давності для звернення із позовом до суду у межах спірних правовідносин, то суд враховує таке.

Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України "Про страхування", з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування" до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18).

Основна відмінність регресу від суброгації полягає в тому, що право регресу виникає з відносин із заподіяння шкоди (тобто позадоговірних, деліктних відносин), а право суброгації - із страхових відносин, які є договірними.

Так, у межах спірних правовідносин у даній справі має місце саме стягнення у порядку регресу.

В силу приписів ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки.

Відповідно до ст. 253 ЦКУкраїни перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом, перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України).

Оскільки страхове відшкодування потерпілій у ДТП особі виплачено МТСБУ 15.02.2019, перебіг строку позовної давності необхідно обчислювати саме з цієї дати. Враховуючи, що до суду з цим позовом МТСБУ звернулося 14.02.2022, цей строк позивачем не пропущено.

Висновок, що строк позовної давності при регресі починає обчислюватися з того моменту, коли страховик виплатив відшкодування зробив ВС у постанові від 10.01.2019 у справі №200/13392/13-ц.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

За змістом ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно із приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до положень ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова ВС КГС від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, зокрема, у рішенні від 23.08. 2016 у справі "Дж.К. і інші проти Швеції" ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом". Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей"… Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Так, щодо обставин трудових відносин ОСОБА_1 із відповідачем на момент вчинення ДТП, то суд з урахуванням положень ст. 79 ГПК України вважає слушними доводи позивача про підтвердження такої обставини змістом протоколів про адміністративне правопорушення серії ОБ №033807 та №033808 від 23.10.2018 і постанови Ямпільського районного суду Вінницької області від 16.11.2018 у справі №153/1613/18 (а.с. 25, 26, 31, т. 1).

Окрім того, відповідач та третя особа у поданих відзиві та поясненні не наводять обставин у спростування таких доводів.

Враховуючи вищевикладене, доведеність позивачем розміру виплаченого страхового відшкодування, в т.ч. витрат за послуги аварійного комісара, та наявність підстав для їх стягнення в регресному порядку з відповідача, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача повністю в сумі 2481 грн.

Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ямпільський маслосирзавод" (вул. Гоголя, 169, м. Ямпіль, Ямпільський район, Вінницька область, 24500; код ЄДРПОУ 00444582) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (Русанівський бульвар, буд. 8, м. Київ, 02154; код ЄДРПОУ 21647131) 22 375,82 грн - виплаченого страхового відшкодування, 1 740 грн - витрат за послуги аварійного комісара та 2 481 грн - витрат на сплату судового збору.

3. Згідно з приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та на адресу електронної пошти.

Повне рішення складено 23 травня 2022 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу - представнику Купару Ігорю Юрійовичу (а/с 350, м. Вінниця, 21028);

3 - відповідачу ( АДРЕСА_2 );

4 - третій особі ( АДРЕСА_1 ).