Постанова

від 29.09.2022 по справі 902/141/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2022 року Справа № 902/141/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Мельник О.В. , суддя Гудак А.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ямпільський маслосирзавод" на рішення Господарського суду Вінницької області від 17.05.2022 р. у справі № 902/141/22 (суддя Тварковський А.А, повний текст рішення складено 23.05.2022 р.)

за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ямпільський маслосирзавод"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1

про стягнення в порядку регресу 24 115, 82 грн витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування

ВСТАНОВИВ:

Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - позивач, МТСБУ) звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ямпільський маслосирзавод" (далі - відповідач, ТОВ "Ямпільський маслосирзавод") в порядку регресу 24 115, 82 грн витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування.

Позовні вимоги мотивовані виникненням у позивача права регресної вимоги до відповідача з огляду на виплату ним страхового відшкодування та витрат за послуги аварійного комісара.

Нормативно-правовим обґрунтуванням поданого позову позивачем визначено приписи ст. ст. 30.1, 30.2 п. 40.3 ст. 40, п. 41.1. ст. 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. ст. 22, 1166, 1172, 1187, 1191 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 17.05.2022 р. у справі №902/141/22 позов задоволено повністю; стягнуто з відповідача на користь позивача 22 375, 82 грн - виплаченого страхового відшкодування, 1 740 грн - витрат за послуги аварійного комісара та 2 481 грн - витрат на сплату судового збору.

Судове рішення обґрунтовано з посиланням на положення ст. ст. 979, 1172, 1191, 1192 ЦК України, ст. ст. 9, 22, 38, 40, 41 ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", доведеністю позивачем розміру виплаченого страхового відшкодування, в т.ч. витрат за послуги аварійного комісара та наявністю підстав для їх стягнення в регресному порядку з відповідача.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ямпільський маслосирзавод" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступних аргументів:

- страховий випадок відбувся 23.10.2018 р., а позивач звернувся до суду аж в лютому 2022 р., тобто із спливом позовної давності, жодних об`єктивних підстав, що перешкоджали би позивачу, для звернення до суду в межах строку позовної давності в матеріалах позовної заяви не значиться;

- судом першої інстанції не було взято до уваги позицію Великої Палати Верховного суду України, викладену у постанові від 04.07.2018 р. у справі № 902/2603/17, згідно якої позовна давність у спорах про стягнення коштів з особи, винної у скоєнні ДТП, на користь страхової компанії, яка виплатила страхове відшкодування потерпілій у ДТП особі в порядку статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування", має обраховуватись з моменту ДТП, а не з моменту виплати страхового відшкодування.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи № 902/141/22 у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Петухов М.Г., суддя Василишин А.Р.

Листом від 09.06.2022 р. матеріали справи витребувано з Господарського суду Вінницької області.

22.06.2022 р. до суду надійшли матеріали справи № 902/141/22.

Розпорядженням керівника апарату суду від 06.07.2022 р. № 01-05/185 у зв`язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії по справі № 902/141/22 - Петухова М.Г. у період з 01.07.2022 р. по 15.07.2022 р. включно, відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 18, 20 розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну судді-члена колегії у судовій справі № 902/141/22.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2022 р. для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Василишин А.Р., суддя Гудак А.В.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.07.2022 р. відкрито провадження у справі; встановлено сторонам строк для подання до суду відзиву на апеляційну скаргу та відповіді на відзив; роз`яснено учасниками справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Дана ухвала суду направлена на адреси сторін 08.07.2022 р. та отримана учасниками справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 07.09.2022 р. № 01-05/497 у зв`язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії у даній справі - Василишина А.Р., відповідно до ст. 32 ГПК України, ст. 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 18, 20 розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну судді-члена колегії у судовій справі.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2022 р. для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Мельник О.В., суддя Гудак А.В.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.09.2022 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження у новому складі суду.

Дана ухвала суду направлена на адреси сторін 08.09.2022 р. та отримана учасниками справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення та списком розсилки по даній справі.

Моторне (транспортне) страхове бюро України надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі є регресом. У зв`язку з настанням події, передбаченої п. п. а п. 41.1 ст. 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Позивач 15.02.2019 р. здійснив виплату страхового відшкодування потерпілому, тобто саме 15.02.2019 р. було виконано те саме основне зобов`язання, - відповідно строк позовної давності рахується саме від цієї дати. Позов був поданий через канцелярію суду 14.02.2022 р. тобто в межах строку позовної давності. Враховуючи викладене, строк позовної давності для звернення до суду із даним позовом позивачем не пропущено. Позивач просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абз. 1 ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз. 2 ч. 10 ст. 270 ГПК України).

Від учасників справи клопотань про розгляд апеляційної скарги у даній справі в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не надходило.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги ТОВ "Ямпільський маслосирзавод" на рішення Господарського суду Вінницької області від 17.05.2022 р. у справі № 902/141/22 за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено апеляційним господарським судом, 23.10.2018 р. у м. Ямпіль по вул. Свободи, 5, Вінницької області сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої пошкоджено автомобіль "ВАЗ 2121", д.н.з. НОМЕР_1 .

Власником пошкодженого автомобіля є ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .

Постановою Ямпільського районного суду Вінницької області від 16.11.2018 р. у справі №153/1613/18 винним у вчиненні вказаного ДТП визнано ОСОБА_1 . При цьому на момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_1 застрахована не була, а цивільна відповідальність ОСОБА_2 була застрахована згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АК/9865279, укладеного із страховою компанією ПАТ "НАСК "ОРАНТА", строк дії якого з 29.01.2018 р. по 28.01.2019 р.

Розмір матеріальних збитків, завданих внаслідок пошкодження автомобіля "ВАЗ 2121", д.н.з. НОМЕР_1 згідно звіту № 18-220 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 10.12.2018 р., складеного оцінювачем ФОП Васіковським С.О., визначено в сумі 36 855,82 грн.

21.11.2018 р. ОСОБА_2 звернувся до позивача із заявою щодо здійснення відшкодування шкоди заподіяної в результаті ДТП з додатком ряду підтверджуючих документів.

Наказом Моторного (транспортного) страхового бюро України № 1454 від 14.02.2019 р. "Про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих ОСОБА_2 ", затверджено розмір відшкодування в сумі 22 375,82 грн.

Розрахунок шкоди визначено за вирахуванням вартості автомобіля у пошкодженому стані.

У зв`язку з настанням події позивачем здійснено виплату ОСОБА_2 , як потерпілій особі в розмірі 22 375,82 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 912316 від 15.02.2019 р. Також згідно платіжного доручення № 462189 від 18.01.2019 р. позивачем було сплачено послуги аварійного комісара (експерта) в сумі 1 740 грн.

Позивач звертався до відповідача із пропозицією у добровільному порядку відшкодувати витрати, оскільки ОСОБА_1 був водієм ПрАТ "Ямпільський маслосирзавод" (правонаступником якого є ТОВ "Ямпільський маслосирзавод").

Однак, відповідач у добровільному порядку не відшкодував позивачу вказані витрати.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача в порядку регресу витрат, які складаються із страхового відшкодування та послуг аварійного комісара.

Правовою підставою заявлених вимог позивачем визначено, зокрема, приписи ст. ст. 30.1, 30.2 п. 40.3 ст. 40, п. 41.1. ст. 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. ст. 22, 1166, 1172, 1187, 1191 ЦК України.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів зазначає наступне.

Спірні правовідносини сторін урегульовано, зокрема, нормами Цивільного кодексу України, Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

В силу положень ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно із ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для настання відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, г) вина.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки за загальним правилом, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

У справі, що розглядається судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 23.10.2018р. об 16.10 год. в м. Ямпіль по вул. Свободи, 5, Вінницької обл., з вини водія ОСОБА_1 , який був водієм ПрАТ "Ямпільський маслосирзавод" (правонаступником якого є ТОВ "Ямпільський маслосирзавод") та керував автомобілем "ГАЗ-5312" д.н.з НОМЕР_3 , була скоєна ДТП.

Перебування ОСОБА_1 у трудовим відносинах з ТОВ ""Ямпільський маслосирзавод", на момент вчинення ДТП, підтверджується змістом протоколів про адміністративне правопорушення серії ОБ № 033807, № 033808 від 23.10.2018 р. та постанови Ямпільського районного суду Вінницької області від 16.11.2018 р. у справі № 153/1613/18 (т. 1, а.с. 25, 26, 31).

В результаті зазначеної ДТП був пошкоджений автомобіль "ВАЗ 2121", д.н.з. НОМЕР_1 , власником та за кермом якого був громадянин ОСОБА_2 , що стверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .

Вина ОСОБА_1 підтверджується постановою Ямпільського районного суду Вінницької області від 16.11.2018 р. у справі № 153/1613/18, якою визнано його винним у вчиненні вказаного ДТП.

Відповідно до ч. 6 ст. 75 ГПК України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

За змістом ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується останнім, а не безпосередньо винним водієм.

Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" закріплено обов`язковість укладення договору страхування цивільно-правової відповідальності (полісу) юридичними та фізичними особами, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Станом на дату дорожньо-транспортної пригоди - 23.10.2018 р., автомобіль "ГАЗ-5312" д.н.з НОМЕР_3 експлуатувався водієм відповідача без укладення договору (поліса) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Пунктом 22.1. ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до цього Закону потерпілим - юридичним особам страховик, а у випадках, передбачених цим Законом, - МТСБУ відшкодовує виключно шкоду, заподіяну майну (п.22.2 ст.22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Згідно п. 41.1 ст. 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ за рахунок коштів фонду страхових гарантій відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Статтею 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з підпунктом 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

З урахуванням наведеного, Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено порядок стягнення коштів, виплачених МТСБУ на відшкодування шкоди заподіяної потерпілій у ДТП особі, а саме в порядку регресу, якщо така шкода спричинена власником транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Як свідчать матеріали справи, за заявою власника пошкодженого транспортного засобу "ВАЗ 2121", д.н.з. НОМЕР_1 - ОСОБА_2 (потерпіла особа), позивач здійснив виплату потерпілій особі у розмірі 22 375, 82 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 912316 від 15.02.2019 р.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про виникнення у позивача права майнової вимоги в порядку регресу до відповідача і про стягнення з останнього суми сплаченого страхового відшкодування у розмірі 22 375, 82 грн.

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається, з поміж іншого, на обставини пропуску позивачем строку позовної давності для звернення до суду із вказаним позовом.

Надаючи оцінку доводам відповідача, суд зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про страхування" страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов`язковим.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Пунктом 2.1. ст. 2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Суб`єктами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ), потерпілі (ст. 4 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно абз. 1 п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ч. 16 ст. 9 Закону України "Про страхування" страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).

Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування").

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Стаття 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає право страховика, а у випадках, передбачених цим Законом, - МТСБУ, подати після виплати страхового відшкодування регресний позов (у випадку страховика до страхувальника або водія транспортного засобу, особи, яка заподіяла шкоду навмисно, підприємства, установи, організації, що відповідають за стан дороги (пункт 38.1 статті), тоді як у разі МТСБУ - до власника, водія транспортного засобу, страховика, підприємства, установи, організації, що відповідають за стан дороги, а також особи, визначеної у пункті 13.1 статті 13 цього Закону, яка причетна до ДТП (п. 38.2. статті)).

Згідно ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Отже, ст. 1191 ЦК України та ст. 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", з одного боку, і ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини (аналогічний висновок викладено у пункті 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц).

Тому під час розгляду даної справи не слід ототожнювати правовідносини регресу, регулювання яких здійснюється ст. 1191 ЦК України та ст. 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів") з правовідносинами суброгації, які регулюються ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування".

Суброгація (від лат. "subrogare" - заміщення, обрання взамін) є одним із видів уступки права, який полягає в тому, що до нового кредитора, який реально виконав зобов`язання у вигляді сплати грошей, переходить право вимагати відповідного відшкодування від особи, відповідальної за завдану шкоду.

Згідно ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією (див. пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 р. у справі № 755/18006/15-ц).

Під час суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Страховик виступає замість потерпілого.

Водночас регресом (з лат. "regressus" - зворотній рух) є право особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. При регресі основне (деліктне) зобов`язання припиняється та виникає нове (регресне) зобов`язання, в межах якого у кредитора (третьої особи, що виконала обов`язок замість винної особи перед потерпілим) виникає право регресної вимоги до такої винної особи. Це виходить із змісту статей 559 та 1191 ЦК України, згідно яких зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином; особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Зважаючи на зміст наведених норм ЦК України, право зворотної вимоги (регресу) не переходить від однієї особи до іншої, як у випадку заміни сторони (кредитора) у вже існуючому зобов`язанні (при суброгації у страхових відносинах). При регресі право регресної вимоги виникає, тобто є новим правом кредитора за новим в даному випадку регресним зобов`язанням, що виникло внаслідок припинення основного (деліктного) зобов`язання шляхом виконання обов`язку боржника (винної особи) у такому деліктному зобов`язанні третьою особою (див. пункти 44-46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 910/2603/17).

Під час регресу право вимоги (регресу) виникає у третьої особи після виконання такою особою обов`язку боржника та, відповідно, припинення основного (деліктного) зобов`язання та виникнення нового (регресного) зобов`язання.

Крім того, варто враховувати, що моментом початку позовної давності для регресної вимоги з огляду на положення частини шостої статті 261 ЦК України страховика є день виконання основного зобов`язання і фактично день припинення цього зобов`язання належним виконанням - день проведення страховиком виплати страхового відшкодування третій особі (потерпілому в деліктному зобов`язанні) (висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05.04.2017 у справі № 6-2806цс16).

У той час як згідно положення статті 262 ЦК України заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. При суброгації деліктне зобов`язання не припиняється, змінюється лише одна і сторін такого зобов`язання - кредитор (аналогічної позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі № 910/2603/17).

Тому у разі суброгації перебіг строку позовної давності, починається від дня настання страхового випадку, оскільки при переході права вимоги, до страховика переходять усі права, які мав страхувальник, зокрема це стосується і права на подання позову, у тому числі щодо часу виникнення права на позов - з моменту ДТП в результаті якого заподіяно шкоду (висновок викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28.02.2018 у справі 521/16989/13-ц).

Отже при суброгації строк позовної давності обчислюється з моменту ДТП, а при регресі - з моменту здійснення відповідної виплати страхового відшкодування (аналогічний висновок викладено у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 199/1848/16, від 27.12.2018 у справі № 373/2348/16-ц, від 10.01.2019 у справі № 200/13392/13-ц).

Суд акцентує увагу, що при вирішенні спорів про право зворотної вимоги судам належить розрізняти поняття "регресу" та "суброгації".

Відповідно до пункту 1.2. статті 1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховики - страхові організації, що мають право на здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України "Про страхування".

Звертаючись із позовом до суду позивач обґрунтовує наявність у нього права на стягнення шкоди в порядку регресу із посиланням на приписи статі 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" зазначивши про здійснення ним регламентної виплати потерпілій у ДТП особі регламентної за страховика винної особи.

Суд вказує, що правовий статус позивача у свою чергу визначено у Законі України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Так, за пунктом 39.1. статті 39 цього Закону позивач є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Таке бюро є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, законодавства України та свого статуту.

Відповідно до пункту 22.1. статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Отже, у спірних правовідносинах позивач не є страховиком потерпілої особи ОСОБА_3 (власника пошкодженого транспортного засобу "ВАЗ 2121", д.н.з. НОМЕР_1 ), а виплата, яку здійснив позивач цій особі припинила деліктне зобов`язання між власником транспортного засобу "ГАЗ 5312" д.н.з. НОМЕР_3 та власником транспортного засобу "ВАЗ 2121", д.н.з. НОМЕР_1 .

Враховуючи вищенаведене, правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі не є суброгацією та на спірні правовідносини поширюється загальна позовна давність, яка відповідно до статті 257 ЦК України встановлюється тривалістю три роки.

Відповідно до п. 6 ст. 261 ЦК України за регресними зобов`язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов`язання.

Враховуючи те, що виплату страхового відшкодування в розмірі 22 375, 82 грн позивач здійснив потерпілій особі 15.02.2019 р., а позов подано через канцелярію суду 14.02.2022 р. позовна давність у даній справі не пропущена, що свідчить про безпідставність доводів апелянта в цій частині.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача витрат на послуги аварійного комісара у розмірі 1 740 грн, колегія суддів враховує таке.

Відповідно до пункту 40.3 статті 40 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ має право залучати аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти, у порядку, встановленому Уповноваженим органом, для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків у випадках, визначених у статті 41 цього Закону.

Згідно п.3 Порядку залучення Моторним (транспортним) страховим бюро України аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти, для визначення причин настання страхових випадків та розміру збитків, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 23.02.2006 р. №5417, залучення представника МТСБУ для визначення причин настання страхових випадків, розміру збитків здійснюється на підставі договору з МТСБУ.

За приписами п. 41.4 ст. 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ за рахунок коштів відповідного централізованого страхового резервного фонду здійснює оплату послуг осіб, залучених для встановлення причин, обставин подій, за якими може бути проведена регламентна виплата, та розміру заподіяної внаслідок них шкоди, а також банківських витрат МТСБУ при здійсненні регламентних виплат.

Отже, обов`язково умовою прийняття МТСБУ рішення про здійснення регламентної виплати на користь потерпілої особи є залучення відповідного експерта для встановлення розміру збитку. Виконання вказаних робіт є платними та оплачуються замовником, що МТСБУ визначається як наслідок шкоди, завданої винною у ДТП особою.

Як встановлено судом, 10.12.2018 р. між замовником - Моторним (транспортним) страховим бюро України (МТСБУ) та виконавцем - ФОП Васіковським С.О. складено акт виконаних робіт, відповідно до якого замовник прийняв, а виконавець передав документи: звіт оцінки майна. Даний акт є підставою для проведення розрахунку між замовником та виконавцем в сумі 1 740 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 462189 від 18.01.2019 р. на суму 1 740 грн (призначення платежу: оплата послуг аваркома (експерта) по справі № 54060, згідно рахунку №18/220 від 10.12.2018 р. т.з НОМЕР_1 ) позивачем було сплачено на користь ФОП Васіковського С.О. вартість послуг аварійного комісара у загальному розмірі 1 740 грн.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на послуги аварійного комісара у розмірі 1 740 грн.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 256, ч. ч. 3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом частини 1 статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосовувати наслідки спливу позовної давності, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Як встановлено апеляційним судом, на спірні правовідносини поширюється загальна позовна давність, яка відповідно до статті 257 ЦК України встановлюється тривалістю три роки. В силу п. 6 ст. 261 ЦК України за регресними зобов`язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов`язання.

Враховуючи те, що вартість послуг аварійного комісара у загальному розмірі 1 740 грн позивач здійснив 18.01.2019 р., а позов подано через канцелярію суду 14.02.2022 р., позовна давність у цій справі щодо вимог про стягнення послуг аварійного комісара у розмірі 1 740 грн була пропущена позивачем, а тому в позові в цій частині слід відмовити, а рішення суду скасувати.

Колегія суддів зазначає, що в рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007 р., аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов`язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін.

ЄСПЛ у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині (п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України).

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Ямпільський маслосирзавод" підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Вінницької області від 17.05.2022 р. у справі № 902/141/22 скасуванню в частині стягнення з відповідача послуг аварійного комісара у розмірі 1 740 грн, в решті рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги у зв`язку із її частковим задоволенням покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених вимог згідно ст. ст. 129, 282 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ямпільський маслосирзавод" - задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 17.05.2022 р. у справі № 902/141/22 скасувати в частині задоволення позову про стягнення з відповідача послуг аварійного комісара у розмірі 1 740 грн та змінити в частині присудженого судового збору.

Прийняти рішення, яким відмовити в позові про стягнення з відповідача послуг аварійного комісара у розмірі 1 740 грн.

В решті рішення Господарського суду Вінницької області від 17.05.2022 р. у справі № 902/141/22 залишити без змін.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ямпільський маслосирзавод" (вул. Гоголя, 169, м. Ямпіль, Ямпільський район, Вінницька область, 24500; код ЄДРПОУ 00444582) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (Русанівський бульвар, буд. 8, м. Київ, 02154; код ЄДРПОУ 21647131) 2282,52 грн - витрат на сплату судового збору за розгляд позовної заяви.

4. Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (Русанівський бульвар, буд. 8, м. Київ, 02154; код ЄДРПОУ 21647131) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ямпільський маслосирзавод" (вул. Гоголя, 169, м. Ямпіль, Ямпільський район, Вінницька область, 24500; код ЄДРПОУ 00444582) 29,77 грн - витрат на сплату судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5. Господарському суду Вінницької області видати судові накази.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строк оскарження до Верховного Суду встановлений статтями 286-291 ГПК України.

7. Справу повернути до Господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Гудак А.В.