Рішення

від 22.05.2022 по справі 910/1491/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.05.2022Справа № 910/1491/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІПІ ФОРВАРДІНГ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНО-ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ ДОМАЛ"

про стягнення 40 384,51 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Пасічнюк С.В.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІПІ ФОРВАРДІНГ" (далі - позивач, ТОВ "ДІПІ ФОРВАРДІНГ") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНО-ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ ДОМАЛ" (далі - відповідач, ТОВ "БЛК ДОМАЛ") про стягнення 40 384,51 грн на підставі Договору № 2911/21 про надання послуг великотонажних та інших технологічних транспортних засобів, будівельних машин та механізмів від 30.11.2021, з яких: 36 000,00 грн основного боргу, 673,85 грн пені, 3 600,00 грн штрафу, 110,66 грн 3% річних.

Позовні вимоги обгрунтовані порушенням відповідачем умов наведеного договору щодо оплати наданих позивачем послуг згідно актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ГОФР0000966 від 07.12.2021, № ГОФР0001009 від 09.12.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2022 позовну заяву ТОВ "ДІПІ ФОРВАРДІНГ" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/1491/22 та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі.

В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем ухвали Господарського суду міста Києва від 07.02.2022 про відкриття провадження у справі № 910/1491/22.

Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2022 у справі № 910/1491/22 було направлене відповідачу за адресою: Україна, 01013, м. Київ, вул. Баренбойма, буд. 8, вказаною у позовній заяві, яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача, що підтверджується наявним в матеріалах справи відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Додатково ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.02.2022 у справі № 910/1491/22 направлено на електронну адресу відповідача domaiblc@gmail.com, яка відповідає офіційній адресі електронної пошти відповідача, зазначеній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Враховуючи наведене, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.

15.02.2022 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення письмових доказів.

Клопотання судом задоволено, надані позивачем докази долучено до матеріалів справи.

15.02.2022 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 5000,00 грн разом з доданими до нього доказами.

Судом долучено до матеріалів справи подані позивачем в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України докази щодо фактичних витрат, що поніс позивач на оплату професійної правничої допомоги. Розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу здійснюється за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву та додані до неї докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

30.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІПІ ФОРВАРДІНГ" (далі - виконавець, позивач, ТОВ "ДІПІ ФОРВАРДІНГ") та Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНО-ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ ДОМАЛ" (далі - замовник, відповідач, ТОВ "БЛК ДОМАЛ") було укладено Договір № 2911/21 про надання послуг великотонажних та інших технологічних транспортних засобів, будівельних машин і механізмів (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1. Поговору в порядку та на умовах, передбачених цим Договором, виконавець на власний ризик та власними засобами зобов`язується надавати замовнику послуги великотонажних та інших технологічних транспортних засобів, будівельних машин і механізмів (далі - техніки), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги.

Відповідно до п. 3.2.6 Договору замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати послуги, надані виконавцем замовнику на підставі погоджених сторонами замовлень, актів приймання-передачі наданих послуг, рахунків-фактур.

Згідно з п. 3.3.4 Договору виконавець має право своєчасно та в повному обсязі отримувати оплату за надані послуги.

Відповідно до 4.1 Договору ціна (загальна вартість) цього Договору визначається в національній валюті України - гривні, та складається із ціни (загальної вартості) витрат виконавця на мобілізацію/демобілізацію, монтаж/демонтаж техніки та ціни (загальної вартості) наданих технікою послуг, згідно з погодженими сторонами актами приймання- передачі наданих послуг.

Згідно з п. 4.5 Договору оплата наданих технікою послуг здійснюється замовником на умовах відстрочки платежу протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту актування на підставі на підставі погодженого сторонами замовлення та виставлених виконавцем рахунків-фактур. При цьому рахунок-фактура не є первинним документом бухгалтерського обліку, носить інформаційний характер та його відсутність не звільняє замовника від виконання обов`язку щодо оплати наданих послуг. За погодженням сторін може використовуватися інший порядок розрахунків.

Відповідно до 4.6 Договору остаточний розрахунок за фактично надані послуги техніки здійснюється замовником протягом 10 (десяти) банківських днів з дати погодження сторонами акту приймання-передачі наданих послуг безпосередньо на підставі цього акту, без виставлення окремого рахунку-фактури.

Датою платежу вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок виконавця (п. 4.7 Договору).

Згідно з п. 5.1 Договору надані послуги передаються виконавцем та приймаються замовником за актом приймання-передачі наданих послуг великотонажних та інших технологічних транспортних засобів, будівельних машин і механізмів.

Акт приймання-передачі наданих послуг складається виконавцем та направляється замовнику в порядку пунктів 5.2, 5.3 Договору.

Відповідно до п. 5.4 Договору акт приймання-передачі наданих послуг розглядається замовником протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати його отримання та, у випадку його погодження, підписується уповноваженою особою замовника, скріплюється його печаткою (за наявності), після чого один примірник акту приймання-передачі наданих послуг направляється (повертається) виконавця за реквізитами, зазначеними в цьому Договорі, поштовим або кур`єрським зв`язком, або може бути наданий належним чином уповноваженою особою замовника особисто тощо.

У випадку наявності у замовника зауважень або заперечень до акту приймання-передачі наданих послуг, відповідні зауваження або заперечення направляються виконавцю в порядку та у строки, передбачені п. 5.4 цього Договору (п. 5.5 Договору).

Відповідно до п. 6.1 Договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з умовами цього Договору та чинним законодавством України.

Згідно з п. 6.3 Договору, у випадку порушення замовником строків оплати наданих послуг останній зобов`язаний сплатити виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяча в період прострочення, до дати виконання оплати.

Пунктом 6.4 Договору передбачено, що у випадку порушення замовником строків оплати наданих послуг понад 30 (тридцять) календарних днів останній зобов`язаний сплатити виконавцю штраф в розмірі 10 % (десяти) відсотків від суми простроченого грошового зобов`язання.

Згідно з п. 8.1. Договору усі розбіжності, що виникають за цим Договором або у зв`язку з ним, вирішуються Сторонами шляхом переговорів.

Відповідно до п. 8.2. Договору розбіжності, що не можуть бути врегульовані шляхом переговорів, підлягають вирішенню в уповноваженому господарському суді, відповідно до норм матеріального та процесуального права України.

Згідно з п. 9.1 цей Договір набуває чинності з моменту його підписання належним чином уповноваженими представниками і засвідчення печатками (за наявності) сторін та діє до 31 грудня 2022 року.

Позивач зазначив, що відповідно до умов Договору протягом 2021 року відповідачем прийнято без зауважень послуги технікою на загальну суму 81 600,00 грн, які оплачено лише в сумі 45 600,00 грн. За доводами позивача, непогашеною є заборгованість відповідача за актами здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ГОФР0000966 від 07.12.2021, № ГОФР0001009 від 09.12.2021 у загальній сумі 36 000,00 грн, з вимогами про стягнення якої, а також сум 673,85 грн пені, 3 600,00 грн штрафу та 110,66 грн 3% річних позивач звернувся з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Матеріали справи не містять доказів, які свідчили б про припинення Договору № 2911/21 про надання послуг великотонажних та інших технологічних транспортних засобів, будівельних машин і механізмів від 30.11.2021, а отже станом на розгляду справи по суті вказаний Договір є чинним.

З огляду на встановлений ст. 204 ЦК України принцип презумпції правомірності правочину, суд приймає Договір як належну підставу, у розумінні норм статті 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами Договір є договором надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм статей 901-907 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України (далі - ГК України). Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Судом встановлено, що на виконання взятих на себе за Договором зобов`язань позивачем були надані відповідачу послуги техніки на загальну суму 81 600,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ГОФР0000924 від 07.12.2021 на суму 14 400,00 грн, № ГОФР0000930 від 02.12.2021 на суму 16 800,00 грн, № ГОФР0000949 від 03.12.2021 на суму 14 400,00 грн, № ГОФР0000966 від 07.12.2021 на суму 16 800,00 грн, № ГОФР0001009 від 09.12.2021 на суму 19 200,00 грн.

Наведені акти підписані уповноваженою особою відповідача, скріплені його печаткою, що засвідчує відсутність у відповідача будь-яких зауважень або заперечень щодо наданих позивачем послуг.

З матеріалів справи вбачається та підтверджується позивачем, що послуги згідно актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ГОФР0000924 від 07.12.2021, № ГОФР0000930 від 02.12.2021, № ГОФР0000949 від 03.12.2021 на загальну суму 45 600,00 грн були оплачені відповідачем у повному обсязі.

Проте, оплату послуг згідно актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ГОФР0000966 від 07.12.2021, № ГОФР0001009 від 09.12.2021 на загальну суму 36 000,00 грн, відповідач не здійснив.

Як встановлено судом, відповідно до 4.6 Договору остаточний розрахунок за фактично надані послуги техніки здійснюється замовником протягом 10 (десяти) банківських днів з дати погодження сторонами акту приймання-передачі наданих послуг безпосередньо на підставі цього акту, без виставлення окремого рахунку-фактури.

Отже, враховуючи умови п. 4.6 Договору та дату погодження сторонами акту здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ГОФР0000966 - 07.12.2021, відповідач був зобов`язаний здійснити остаточний розрахунок за надані послуги техніки на підставі цього акту на суму 16 800,00 грн у строк до 21.12.2021 включно.

Враховуючи умови п. 4.6 Договору та дату погодження сторонами акту здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ГОФР0001009 - 09.12.2021, відповідач був зобов`язаний здійснити остаточний розрахунок за надані послуги техніки на підставі цього акту на суму 19 200,00 грн у строк до 23.12.2021 включно.

Станом на час розгляду справи по суті матеріали справи не містять доказів на підтвердження оплати відповідачем послуг згідно актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ГОФР0000966 від 07.12.2021, № ГОФР0001009 на загальну суму 36 000,00 грн, відповідачем такі докази до матеріалів справи не додано.

Таким чином, відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань за Договором, оплату наданих позивачем послуг згідно актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ГОФР0000966 від 07.12.2021, № ГОФР0001009 від 09.12.2021 не здійснив, у зв`язку з чим, за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 36 000,00 грн.

Оскільки заборгованість відповідача за Договором в сумі 36 000,00 грн належним чином доведена, доказів сплати відповідачем заборгованості матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині.

Позивач також просив суд стягнути з відповідача 673,85 грн пені, 3 600,00 грн штрафу та 110,66 грн 3% річних.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 673,85 грн та штрафу у розмірі 3 600,00 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач належним чином не виконав зобов`язання щодо оплати наданих послуг згідно актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ГОФР0000966 від 07.12.2021, № ГОФР0001009 від 09.12.2021 у строк, встановлений Договором, відтак допустив порушення зобов`язання.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою.

Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення зобов`язання.

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 6.3 Договору, у випадку порушення замовником строків оплати наданих послуг останній зобов`язаний сплатити виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяча в період прострочення, до дати виконання оплати.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню в загальній сумі 673,85 грн, яка складається з 327,72 грн - суми пені за актом № ГОФР0000966 від 07.12.2021 за період з 18.12.2021 по 25.01.2022 та 346,13 грн - суми пені за актом № ГОФР0001009 від 09.12.2021 за період з 21.12.2021 по 25.01.2022.

Дослідивши розрахунок пені, доданий позивачем до позовній заяви, судом встановлено, що позивачем не вірно визначено початок прострочення відповідачем грошового зобов`язання за спірними актами.

Так, судом встановлено, що відповідач був зобов`язаний здійснити розрахунок за актом здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ГОФР0000966 від 07.12.2021 на суму 16 800,00 грн у строк до 21.12.2021 включно, а відтак порушення строку виконання грошового зобов`язання за цим актом почалось з 22.12.2021.

За актом здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ГОФР0001009 від 09.12.2021 на суму 19 200,00 грн відповідач був зобов`язаний здійснити у строк до 23.12.2021 включно, а відтак порушення строку виконання грошового зобов`язання за цим актом почалось з 24.12.2021.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга» перерахунок пені, суд встановив, що вірною сумою пені є 612,30 грн (294,58 грн пені за період з 22.12.2021 по 25.01.2022 (акт № ГОФР0000966 від 07.12.2021) + 317,72 грн пені за період з 24.12.2021 по 25.01.2022 (№ ГОФР0001009 від 09.12.2021))

З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 673,85 грн пені підлягають частковому задоволенню в сумі 612,30 грн.

Пунктом 6.4 Договору передбачено, що у випадку порушення замовником строків оплати наданих послуг понад 30 (тридцять) календарних днів останній зобов`язаний сплатити виконавцю штраф в розмірі 10 % (десяти) відсотків від суми простроченого грошового зобов`язання.

Оскільки строки оплати наданих послуг за спірними актами перевищують 30 (тридцять) календарних днів, наявні підстави для сплати відповідачем відповідно до п. 6.4 Договору штрафу в розмірі 10 % (десяти) відсотків від суми простроченого грошового зобов`язання.

Перевіривши розрахунок штрафу, наведений позивачем у позовній заяві, суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 600,00 грн штрафу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 110,66 грн.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у загальній сумі 110,66 грн, яка складається з 53,85 грн - суми 3% річних за актом № ГОФР0000966 від 07.12.2021 за період з 18.12.2021 по 25.01.2022 та 56,81 грн - суми 3% річних за актом № ГОФР0001009 від 09.12.2021 за період з 21.12.2021 по 25.01.2022.

Дослідивши розрахунок 3% річних, доданий позивачем до позовній заяви, судом встановлено, що позивачем не вірно визначено початок прострочення відповідачем грошового зобов`язання за спірними актами.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга» перерахунок 3% річних, суд встановив, що вірною сумою 3% річних є 100,41 грн (48,33 грн 3% річних за період з 22.12.2021 по 25.01.2022 (акт № ГОФР0000966 від 07.12.2021) + 52,08 грн за період з 24.12.2021 по 25.01.2022 (№ ГОФР0001009 від 09.12.2021))

З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 110,66 грн 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 100,41 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ "ДІПІ ФОРВАРДІНГ".

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 2 481,00 грн та витрат на правову допомогу в розмірі 20 000,00 грн.

Водночас, 15.02.2022 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 5000,00 грн разом з доданими до нього доказами на підтвердження таких витрат.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України часткове задоволення позову, судовий збір у сумі 2 476,53 грн покладається на відповідача та в сумі 4,47 грн - на позивача.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4, 5, 6 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу було подано Договір № 5 про надання правової допомоги від 15.01.2022, укладений між ТОВ "ДІПІ ФОРВАРДІНГ" (клієнт, позивач) та адвокатом Трофимовим Сергієм Олексійовичем (адвокат), довіреність № 47 від 15.01.2022, Акт № ДПФ22/02/09 від 09.02.2022 приймання-передачі наданих правових послуг до Договору № 5 про надання правової допомоги від 15.01.2022 на суму 5 000,00 грн, який в тому числі містить детальний опис робіт (наданих послуг), рахунок-фактуру № ДПФ22/02/09 від 09.02.2022 на суму 5 000,00 грн, платіжне доручення № 576 від 10.02.2022 на суму 5 000,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що надані позивачем докази є належними та допустимими доказами на підтвердження обсягу та вартості наданих послуг на професійну правничу допомогу.

Враховуючи наведене та часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про покладення витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 4 991,00 грн на відповідача, тоді як в сумі 5,00 грн такі витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 126, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНО-ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ ДОМАЛ" (Україна, 01013, м. Київ, вул. Баренбойма, буд. 8; ідентифікаційний код 44164421) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІПІ ФОРВАРДІНГ" (Україна, 01021, м. Київ, Кловський Узвіз, буд. 7А, оф. 8-5; ідентифікаційний код 36858306) 36 000,00 грн (тридцять шість тисяч гривень 00 коп.) основного боргу, 612,30 грн (шістсот дванадцять гривень 30 коп.) пені, 3 600,00 грн (три тисячі шістсот гривень 00 коп.) штрафу, 100,41 грн (сто гривень 41 коп.) 3% річних, 2 476,53 грн (дві тисячі чотириста сімдесят шість гривень 53 коп.) судового збору, 4 991,00 грн (чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто одну гривню 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.

Повне рішення складено 23.05.2022.

Суддя Оксана ГУМЕГА