Постанова

від 22.05.2022 по справі 2-2201/11

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1579/22

Справа № 2-2201/11

Головуючий у першій інстанції Ільченко Н.А.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Гірняк Л.А.,

Комлевої О.С.,

за участю секретаря Хухрова С.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, у відсутність учасників справи, апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Бойко Світлани Володимирівни на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2015 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

встановив:

22.07.2009 року АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», звернулося до суду із вказаним позовом, в якому просило стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11013282000 від 22.06.2006 року у загальному розмірі 38978,22 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ (7,9631 грн. за 1 долар США) на 15.12.2010 року становило 310387,46 грн. та стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11191875000 від 08.08.2007 року у загальному розмірі 218090,57 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ (7,9631 грн. за 1 дол. США) на 15.12.2010 року становило 1736673,67 грн. (т.1, а.с. 3-9).

Позов обґрунтовано тим, що за договором про надання споживчого кредиту №11013282000 від 22.06.2006 року АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», надав ОСОБА_2 кредит в іноземній валюті в сумі 45000,00 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ на дату укладання цього договору становило 227250,00 грн., на строк користування з 22.06.2006 року по 22.06.2013 року.

Крім того, за договором про надання споживчого кредиту №11191875000 від 08.08.2007 року ПАТ «УкрСиббанк» надав ОСОБА_2 кредит в іноземній валюті в сумі 175000,00 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ на дату укладання цього договору становило 883750,00 грн., на строк користування з 08.08.2007 року по 08.08.2018 року.

В забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 за договором №11191875000 від 08.08.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» (ПАТ «УкрСиббанк») як іпотекодержателем і відповідачем ОСОБА_3 як іпотекодавцем, що виступала майновим поручителем ОСОБА_2 , був укладений іпотечний договір.

Крім того, наданий ОСОБА_2 кредит за кредитним договором №11191875000 від 08.08.2007 року забезпечений порукою ОСОБА_1 , про що 08.08.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» (ПАТ «УкрСиббанк») і поручителем ОСОБА_1 був укладений договір поруки №130971.

Оскільки умови кредитних договорів позичальником не виконувались, позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 23.12.2015 року, на підставі відповідного клопотання ТОВ Кей-Колект», була допущена заміна у даній справі первісного позивача ПАТ «УкрСиббанк» на його правонаступника ТОВ «Кей-Колект» (т.1, а.с.211-212, ть.2, а.с.35).

При цьому суд виходив із того, що 12.12.2011 р. між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» був укладений договір факторингу № 4, відповідно до умов якого ПАТ «УкрСиббанк» відступило, а ТОВ «Кей-Колект» прийняло право вимоги до боржників за кредитними договорами № 11013282000 від 22.06.2006 р. і № 11191875000 від 08.08.2007 р., а також 12.12.2011 р. між ПАТ «УкрСиббанк» і ТОВ «Кей-Колект» був укладений договір відступлення права вимоги за договорами іпотеки, відповідно до умов якого ПАТ «УКрСиббанк» передало, а ТОВ «Кей-Колект» прийняло право вимоги за договорами іпотеки, укладеними в забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитними договорами № 11013282000 від 22.06.2006 р. і № 11191875000 від 08.08.2007 р.

РішеннямПриморського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2015 року позов ТОВ «Кей-Колект» було задоволено частково (т.2, а.с. 37-39).

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ТОВ «Кей-Колект» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11013282000 від 22.06.2006 року у загальному розмірі 310387 грн. 46 коп., що в еквіваленті по курсу НБУ (7,9631грн. за 1 дол. США) на 15.12.2010 року становило 38978,22 доларів США, з яких: заборгованість по кредиту 28920,00 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ становило 230292,85 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом 7614,49 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ становило 60634,95 грн.; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом 12862,94 грн., що в еквіваленті по курсу НБУ становило 1615,32 доларів США; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом 6596,72 грн., що в еквіваленті по курсу НБУ становило 828,41 доларів США.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кей-Колект» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11191875000 від 08.08.2007 року у загальному розмірі 1736673 грн. 67 коп., що в еквіваленті по курсу НБУ (7,9631 грн. за 1 долар США) на 15.12.2010 року становило 218090,57 доларів США (з яких: заборгованість по кредиту 164003,41 доларів США; заборгованість по процентам за користування кредитом 47013,16 доларів США; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом 17219,41 грн., що в еквіваленті по курсу НБУ становило 2162,40 доларів США; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом 39108,22 грн., 4911,18 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ становило 4911,18 доларів США.

Також в рівних частинах стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кей-Колект» судові витрати в сумі 1700 грн.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 29.11.2017 року вказане судове рішення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 було залишено без змін (т.3, а.с.73-79).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2015 року, вчастині стягненняз ОСОБА_1 грошових коштіві ухваленняу відповіднійчастині новогорішення провідмову у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права (т.3, а.с.92-98).

Вирішуючи питання про слухання справи в прядку спрощеного позовного провадження, у відсутність учасників справи, колегія суддів виходить із того, що всі учасники справи належним чином повідомлені про час і місце судового засідання (а.с.214), у тому числі відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , як того вимагає ст. 131 ЦПК України, оскільки за зареєстрованим місцем свого проживання вони відсутні (т.3, а.с.166-167, 171-172, 184-185, 220-221).

Також відсутнє місце проживання адвоката Яценко Ю.В., яка представляла інтереси ОСОБА_2 (т.3, а.с. 164, 218-219).

Що стосується представника апелянта ОСОБА_1 , то від його предствника - адвоката Бойко С.В. 17.05.2022 року надійшла заява про розгляд справи у відсутність апелянта та його преставника (т.3,а.с.224).

Враховуючи вищенаведене, а також те, що дана справа перебуває на розгляді суду апеляційної майже два роки, колегія суддів вирішила дану справу розглядати судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами, у відсутність учасників справи.

Крім того, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Таким чином, розгляд даної справи здійснений 18.05.2022 року в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, у відсутність учасників справи, оскільки учасники справи повідомлені про час і місце судового засідання належним чином, про що вказано вище, однак від них не надійшло заяви або клопотання про відкладення розгляду справи з тих чи інших підстав, за виключенням представника відповідача ОСОБА_4 адвоката Швець К.О., яка 17.05.2022 року надала суду клопотання про відкладення розгляду справи (т.3, а.с.225-226).

Разом з тим, вираховуючи вищевикладене в своїй сукупності, колегія суддів вважає за необхідне слухати справу у відсутність відповідача ОСОБА_3 та її представника адвоката Швець К.О., оскільки жодна із них не надала суду доказів неможливості прийняти участь у розгляді справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, як того вимагає ст. 212 ЦПК України.

Крім того, відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосудді, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Неявка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні.

З огляду на викладене, розгляд даної справи здійснений 18.05.2022 року, а повний текст судового рішення складений 23.05.2022 року.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

За змістом ст.ст. 252-254 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Натомість, календарна дата або вказівка на подію, яка має неминуче настати, є терміном.

Таким чином, умова договорів поруки про їхню дію до повного виконання зобов`язань за кредитним договором та договором комісії, не єстроком, встановленим у договорі поруки, оскільки останній визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. З огляду на це слід застосувати припис, викладений у реченні другому частини четвертоїстатті 559 ЦК Українипро припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Зазначений шестимісячний строк є преклюзивним, тобто його сплив є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові у позові до поручителя. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. З огляду на вказане, враховуючи зумовлене цим припинення права кредитора вимагати у поручителя виконання забезпеченого порукою зобов`язання, застосоване у другому реченні частини ч.4 ст.559 ЦК Українисловосполучення «пред`явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Це твердження не позбавляє кредитора можливості пред`явити до поручителя іншу письмову вимогу про погашення заборгованості боржника. Однак і в такому разі кредитор може звернутися із зазначеною вимогою до суду лише протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання

Таким чином,звідповідним позовом про стягнення кредитної заборгованості з поручителів кредитор може звернутися протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або з дня, встановленого кредитором для дострокового повернення кредиту в порядку реалізації ним права, передбаченого ч.2ст.1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов`язання (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту одноразовим платежем).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

За змістом ч.4ст.559 ЦК Україниу редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, порука за кожним із зобов`язань, визначених періодичними платежами, припиняється після шести місяців з моменту спливу строку погашення кожного чергового платежу. Пред`явлення кредитором вимоги до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку виконання частини основного зобов`язання, визначеної періодичним платежем, є підставою для відмови у задоволенні такої вимоги у зв`язку з припиненням поруки за відповідною частиною основного зобов`язання

Тобто встановлений у ч.4ст.559 ЦК Україниу відповідній редакції шестимісячний строк слід обчислювати за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення, що є датою виконання основного зобов`язання. Якщо до вимог, заявлених до боржника, застосовується позовна давність, то до вимог, заявлених до поручителя, вказаний строк обмежується строком поруки відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України,у редакції, чинній на час звернення позивача до суду.

Так, як було вказано вище, первісний позивач - ПАТ «УкрСиббанк» звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою 22.07.2009 року.

До матеріалів судової справи додано лист, яким ПАТ «УкрСиббанк» рекомендованою кореспонденцією направив на адресу відповідача ОСОБА_2 письмові вимоги за вихідним № 138-1/31-10/17/839 від 26.12.2008 р. та за вихідним № 138-1/31-10-17/840 від 26.12.2008 р., які містять вимоги про повне дострокове виконання зобов`язань за кредитними договорами № 11013282000 від 22.06.2006 р. та № 11191875000 від 08.08.2007 р. щодо повернення кредитів та усіх нарахувань за ними протягом 31 календарного дня з дати одержання цих вимог (т.1, а.с. 64, 67).

Таким чином, банк фактично встановив новий термін виконання зобов`язань позичальником у повному обсязі за цими договорами. Після направлення відповідачу ОСОБА_2 письмового повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості кредитний договір припинив свою дію, а позивач втратив можливість нарахування та стягнення з відповідача відсотків за кредитним договором.

Відповідно до п.1.1 Договору про надання споживчого кредиту № 11191875000 від 08 серпня 2007 року зазначено, що Банк зобов`язується надати Позичальнику однією сумою, а Позичальник зобов`язується прийняти і повернути банку кредит (грошові кошти), шляхом внесення ануїтетних платежів (т.1, а.с.32).

Ануїтетна схема погашення кредиту передбачає щомісячні рівні виплати протягом всього строку дії договору. Тобто сума кредиту з урахуванням комісій та відсотків розподіляється на весь час кредитування рівними частинами.

Таким чином, сторони Договору пронадання споживчогокредиту №11191875000від 08серпня 2007року встановили порядок виконання позичальником ОСОБА_2 окремих зобов`язань з внесення періодичних платежів, що входять до змісту зобов`язання за цим договором.

За змістом ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч.1 ст.554 ЦК України).

З огляду на викладене, слід дійти висновку про те, що з умов Договору про надання споживчого кредиту № 11191875000 від 08 серпня 2007 року вбачається, що позичальник ОСОБА_2 і поручитель ОСОБА_1 взяли на себе зобов`язання повернути суму кредиту шляхом сплати ануїтетних платежів протягом строку кредитування (щомісячними платежами) згідно з графіком платежів (т.3, а.с.43-47).

Отже, крім установлення строку дії договору, сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору. Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов`язання згідно із ч.3 ст.254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Якщо умовами кредитного договору передбачено окремі самостійні зобов`язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов`язку, то в разі неналежного виконання позичальником цих зобов`язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Таким чином, оскільки відповідно до ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила, з урахуванням положень ч. 4 ст. 559 цього Кодексу, повинні застосовуватись і до поручителя.

У разі неналежного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором передбачений ч.4 ст.559 ЦК України строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Як вбачається з наданої банком Довідки-розрахунку заборгованості за кредитом від 15.12.2010 року позичальник ОСОБА_2 за кредитним договором № 0011191875000 від 08.08.2007 р. припинив сплачувати чергові платежі з 08.10.2008 року (т.1, а.с. 178-179).

Таким чином, виходячи з положень ч.4 ст.559 ЦК України, порука ОСОБА_1 припинилася щодо чергових платежів, не сплачених позичальником ОСОБА_5 , 09.04.2009 року, а тому станом на 22.07.2009 року (дата пред`явлення даного позову) порука ОСОБА_1 є припиненою.

Крім того, оскільки сплата процентів також мала відбуватися щомісячно, виходячи з розміру заборгованості за кредитом, то порука припинилася і щодо сплати процентів поручителем ОСОБА_1 .

Таких правових позицій дотримується Велика Палата Верховного Суду в постановах від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12, від 20 червня 2018 року у справі №758/6863/14-ц, від 22 серпня 2018 року у справі № 2-1169/11 (пункт 60), від 27 березня 2019 року у справі № 200/15135/14-ц), від 10 квітня 2019 року у справі № 604/156/14-ц, від 19червня 2019року усправі №523/8249/14-ц(пункти71,84),від 3 липня 2019 року у справі № 1519/2-3165/11 (пункт 58), від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (пункт 35), від 08 червня 2021 року у справі №202/781/14-ц (пункти 22, 32-34, 40) (т.3, а.с.197-209).

З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції, залишений без змін судом апеляційної інстанції, про те, що строк виконання основного зобов`язання настав 04 лютого 2009 року, а тому позивач мав право звернутись до суду з позовом до поручителя ОСОБА_1 в строк до 04 серпня 2009 року, є помилковим, оскільки виходячи з вимог чинного законодавства на час звернення до суду позивач мав право звернутись до суду з позовом до поручителя ОСОБА_1 в строк до 08.04.2009 року.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги частково надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, заперечень проти ухваленого судового рішення та доводів апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване судове рішення не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам, доводи апеляційної скарги його частково спростовують, оскільки рішення ухвалено не у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржуване рішення суду скасувати, в частині задоволення позовних вимог ТОВ «Кей-Колект» до ОСОБА_1 , і прийняти в цій частині постанову, якою в задоволенні позовних вимог ТОВ «Кей-Колект» до поручителя ОСОБА_1 відмовити.

Також колегія суддів вважає за необхідне розподілити між сторонами судові витрати, а також виключити із абзацу 3 резолютивної частини рішення слово «…солідарно…», а також слова і цифри наступного змісту: «…та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Любашівським РВ УМВС України в Одеській області 01.02.1996 р., що зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1 …)»;

виключити із абзацу 4 резолютивної частини рішення слова та цифри наступного змісту: «…та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Любашівським РВ УМВС України в Одеській області 01.02.1996 р., що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 )…».

В рештірішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2015 року слід залишити без змін.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 370 ЦПК України якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави.

У випадку відкриття апеляційного провадження за такою скаргою суд апеляційної інстанції може зупинити дію раніше прийнятого ним судового рішення та рішення суду першої інстанції, що оскаржується.

За результатами розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно достатті 382 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

При цьому, застосовуючи вимоги ст. 370 ЦПК України, колегія суддів враховує, що матеріали справи не містять доказів належного сповіщення ОСОБА_1 про час і місце судового засідання суду апеляційної інстанції, а повернення поштової кореспонденції з відміткою: «за закінченням встановленого строку зберігання» є неналежним сповіщенням (т.3, а.с.56-59).

У зв`язку з викладеними обставинами, відповідач ОСОБА_1 або його представник не були присутні в суді апеляційної інстанції 29 листопада 2017 року, в якому переглядалось в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення (т.3, а.с.69-70).

Також колегія суддів вважає за необхідне стягнути з ТОВ «Кей-Колект» на користь ОСОБА_1 сплачений за подання апеляційної скарги судовий збір в сумі 2550 грн. (т.3, а.с.124).

Часткове задоволення апеляційної скарги полягає у тому, що її заявник не вставив перед судом апеляційної інстанції питання про долю ухвали Апеляційного суду Одеської області від 29.11.2017 року (т.3, а.с. 73-79), як того вимагає ст. 370 ЦПК України, а також не ставив питання про розподілення між сторонами судових витрат, що відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України є обов`язком суду.

Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, 370, п.2 ч.1 ст. 374, п.4 ч.1 ст. 376, ст.ст. 381 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 29 листопада 2017 року, в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_1 , скасувати.

Прийняти в цій частині постанову, якою в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до поручителя ОСОБА_1 відмовити.

Виключити із абзацу 3 резолютивної частини рішення слово «…солідарно…», а також слова і цифри наступного змісту: «…та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Любашівським РВ УМВС України в Одеській області 01.02.1996 р., що зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1 …)».

Виключити із абзацу 4 резолютивної частини рішення слова та цифри наступного змісту: «…та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Любашівським РВ УМВС України в Одеській області 01.02.1996 р., що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 )…».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», код ЄДРПОУ: 37825968, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Любашівським РВ УМВС України в Одеській області 01.02.1996 р., що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , сплачений за подання апеляційної скарги судовий збір в сумі 2550 грн. (дві тисячі п`ятсот п`ятдесят гривень).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання цього судового рішення.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

Л.А. Гірняк

О.С. Комлева