Постанова

від 25.04.2022 по справі 903/660/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2022 року Справа № 903/660/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Маціщук А.В., суддя Петухов М.Г. , суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Шилан О.С.

за участю представників сторін:

позивача - адв. Ліщинська Т.І.

відповідача - адв. Парфенюк А.С.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вей Дистрибюшн"

на рішення Господарського суду Волинської області від 05.01.2022 р.

ухвалене у м. Луцьку, повний текст складено 14.01.2022 р.

у справі № 903/660/21 (суддя Шум М.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вей Дистрибюшн»

до відповідача фізичної особи-підприємця Савули Олени Володимирівни

про стягнення 2731582 грн. 35 коп.

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до рішення Господарського суду Волинської області від 05.01.2022 р. у справі № 903/660/21 відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Вей Дистрибюшн до відповідача фізичної особи-підприємця Савули Олени Володимирівни про стягнення 2731582 грн. 35 коп. боргу.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Вей Дистрибюшн" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 05.01.2022 р. у справі № 903/660/21 та ухвалити нове рішення, яким задоволити позов в повному обсязі. Крім того, просить стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору та витрати на правову допомогу розмірі 20000 грн.

Позивач вважає, що рішення Господарського суду Волинської області від 05.01.2022 р. є необґрунтованим, прийнятим без дослідження всіх обставин та доказів у справі, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що не відповідає дійсним обставинам справи, умовам договору та нормам закону висновок суду, що у покупця не виникло зобов`язання з оплати товару, а у відповідача - вимога у стягненні коштів.

Скаржник звертає увагу на пункти 5.4, 5.4.1 договору, відповідно до яких покупець оплачує товар по факту його реалізації не пізніше ніж через 7 (сім) календарних днів після звітної дати; для цілей розрахунку граничних термінів оплати, звітною датою є дата, у яку має бути поданий звіт про реалізацію відповідно до умов даного договору, незалежно від дати фактичного надання цього звіту.

Пояснює, що таким чином в договорі поставки встановлений строк оплати за товар: «не пізніше ніж через 7 (сім) календарних днів після звітної дати». Якщо врахувати, що звіти подаються щотижнево, останнім днем для подання звіту є неділя, яка є вихідним днем, а тому переноситься на наступний день понеділок, відповідно - покупець має сплатити за товар через 7 календарних днів після звітної дати, понеділка. Саме на покупця покладений обов`язок надавати постачальнику звіти щотижнево, який покупець не виконує, і не повертає ні товар, ні кошти.

Доводить, що на даний момент частина поставленого товару залишається неоплаченою.

Стверджує, що не відповідає дійсності та матеріалам справи твердження суду про те, що «в матеріалах справи відсутня вимога постачальника до покупця щодо надання звітів про реалізацію товару, оплати партії товару чи повернення нереалізованого товару, як передбачає укладений між сторонами договір поставки № 7 від 01.07.2019 р.». Зазначає, що 15 листопада 2021 року в межах підготовчого провадження позивач направив суду пояснення у даній справі, до якого долучені ряд документів, зокрема, копія вимоги про надання звітів про реалізацію отриманого товару. Такі пояснення прийняті судом, але на думку скаржника суд поверхнево дослідив докази, вказавши на їх відсутність в матеріалах справи.

Відповідачем на спростування викладених обставин жодних доказів чи пояснень не надано, відповідач посилається на те, що товар не реалізований, однак на підтвердження цього не надає доказів.

Вважає, що не відповідає дійсним обставинам справи твердження суду, що «суд не вбачає підстав для задоволення позову, оскільки з врахуванням умов договору поставки, ТОВ «Вей Дистрибюшн» не надано суду доказів щодо наявності вимоги позивача до відповідача про оплату за товар у встановлений строк, водночас поставку товару протягом 2019-2020 не призупиняв». Пояснює, що з 09.07.2019 р. (моменту першої поставки товару) по 02.06.2021 р. (дата останньої оплати за товар) відповідач своєчасно виконував свої зобов`язання за договором: оплачував товар та здійснював повернення нереалізованого товару. Після останньої оплати, відповідач ухиляється від виконання своїх зобов`язань по договору поставки: не надає щотижневі звіти, не оплачує товар, не здійснює його повернення, і після 02.06.2021 р. позивач не здійснював поставки товару відповідачу.

Доводить, що не відповідають матеріалам справи зазначене судом, що на виконання ухвали суду від 26.10.2021 р. представник фізичної особи-підприємця Савули Олени Володимирівни супровідним листом від 15.11.2021 р. надав суду копії листів про залишки товару та копії зворотних накладних за період червень - серпень 2021 року.

На підставі викладеного просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 05.01.2022 р. у справі № 903/660/21 та ухвалити нове рішення, яким задоволити позов в повному обсязі та стягнути з Фізичної особи-підприємця Савули Олени Володимирівни на користь ТОВ «ВЕЙ ДИСТРИБЮШН» суму боргу у розмірі 2731582 грн. 35 коп. і судові витрати.

Відповідач підприємець Савула О.В. подала до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає, що в матеріалах справи відсутня вимога позивача (постачальника) до покупця (відповідача) щодо надання звітів про реалізацію товару, оплати партії товару чи повернення нереалізованого товару, як передбачає укладений договір поставки № 7 від 01.07.2019 р.

Зазначені позивачем в апеляційній скарзі повідомлення та вимоги від 13.10.2021 р. та від 21.10.2021 р. надсилались позивачем після звернення до господарського суду з позовною заявою від 13.08.2021 р., а тому висновок суду, що у ФОП Савули О.В. не виник обов`язок з оплати товару, а у позивача не виникло право вимоги про стягнення коштів - є законним і обґрунтованими.

Вважає, що твердження позивача в апеляційній скарзі про те, що з моменту передачі товару, вартість якого становить ціну позову, до покупця перейшло право власності на товар не відповідає дійсності.

Посилається при цьому на п.5.4.1. договору поставки № 7 від 01.07.2019 р. згідно з яким, покупець оплачує товар по факту його реалізації, і доводить, що переданий ФОП Савулі О.В., товар не ставав її власністю, а за таких обставин відсутні підстави для звернення до суду з вимогою про стягнення коштів.

На підставі викладеного просить рішення Господарського суду Волинської області від 05.01.2022р. залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні представник ТОВ «Вей Дистрибюшн підтримала доводи апеляційної скарги, представник відповідача підприємця Савули О.В. заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.

01.07.2019 р. ТОВ Вей Дистрибюшн/постачальником та фізичною особою підприємцем Савулою Оленою Володимирівною/покупцем укладений договір поставки № 7, за умовами якого постачальник зобов`язався у порядку та строки, встановлені договором, передати у власність покупця товари для дітей (товар), а покупець зобов`язався прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором /а.с.11-12 у т.1/.

Відповідно до пункту 2.1, 2.6 договору поставка товару здійснюється на підставі заявок, направлених покупцем постачальнику електронною поштою та/або за допомогою факсимільного зв`язку. Заявка повинна містити в собі дані щодо асортименту та кількості товару, який покупець бажає отримати, а також місце доставки товару, адреса доставки, контактні дані Ф.І.П. контактний номер телефону, графік роботи ТТ або складу. Відповідно до п. 5.1 договору ціна на товар встановлюється в гривнях та зазначаються у прайс-листах постачальника, на підставі яких покупець складає заявки на поставку товару.

Згідно з п.2.6 договору строк доставки товару визначений протягом 7 днів з дати прийняття до виконання постачальником заявки покупця (прийнятою до виконання заявкою на поставку вважається заявка щодо якої постачальником виставлено рахунок на оплату або надіслано підтвердження від постачальника про готовність партії товару до поставки).

Згідно з п. 3.2 договору приймання-передача товару за кількістю та якістю здійснюється на складі покупця в присутності представників обох сторін; приймання за кількістю відбувається у відповідності до видаткових накладних, за якістю у відповідності до супровідних документів, які надаються разом із товаром та засвідчують його якість.

Умовами п. 3.6 договору сторони визначили, що якщо поставлений товар не реалізований протягом 90 календарних днів з дати поставки та/або постачальником не виконується п.5.4 договору, постачальник має право вимагати повернення такого товару. При цьому якість товару, що повертається, має бути належною, цілісність упаковки не повинна бути порушена; всі деталі внутрішньої упаковки повинні бути повернуті разом із товаром; упаковка і товар не повинні мати слідів використання, обклеювання цінниками тощо.

Згідно з п.5.4 договору покупець зобов`язаний 4 рази на місяць (щотижнево) надавати постачальникові звіт про реалізацію отриманого товару, а у разі, якщо такий день є неробочим (вихідним, святковим) згідно чинного законодавства України, - не пізніше наступного за ним робочого дня.

Умовами п. 5.4.1 договору сторони визначили, що покупець оплачує товар по факту його реалізації не пізніше ніж через 7 (сім) календарних днів після звітної дати. Для цілей розрахунку граничних термінів оплати, звітною датою є дата, у яку має бути поданий звіт про реалізацію відповідно до умов даного договору, незалежно від дати фактичного надання цього звіту.

Термін діі договору визначений до 31.12.2022 р.

Договір підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками.

На підтвердження поставки товару за договором на загальну суму 6111117,99 грн. позивачем надані суду видаткові накладні /а.с. 26-251 у т.1, а.с. 1-76 у т.2/.

Колегією суддів встановлено, що видаткові накладні № 00ВД-000478 від 01.10.2019 р. на суму 389465,81 грн. /а.с.206-214 у т.1/, № 00ВД-000485 від 09.10.2019 р. на суму 38633,59 грн. /а.с.188-189 у т./, № 00ВД-000609 від 14.11.2019 р. на суму 22073,32 грн. /а.с.235-236 у т.1/, № 456 від 20.09.2019 р. на суму 319531,51 грн. /а.с.4-16 у т.2/ не містять підпису покупця підприємця Савули О.В.

Відповідач частково оплатила одержані товари, а також повернула товари на загальну суму 3379535,64 грн., що підтверджується накладними, підписаними обома сторонами /а.с.106-247 у т.2/ та актом вивірки розрахунків за травень 2019 - червень 2021 року, який складений, підписаний та наданий суду позивачем/а.с.96-100 у т.3/. Оплата та повернення товару на загальну суму 3379535,64 грн. підтверджується позивачем у суді.

Таким чином, заборгованість в сумі 2731582 грн. 35 коп. підтверджена первинними документами.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Вей Дистрибюшн» звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця Савули Олени Володимирівни 3294086 грн. 92 коп. боргу за договором поставки № 7 від 01.07.2019 р.

В подальшому позивач подав до суду першої інстанції заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої сума позову зменшена до 2731582 грн. 35 коп. В заяві ТОВ «Вей Дистрибюшн» пояснив, що ним розрахунку суми боргу не було враховано ряд накладних на повернення товару, про що у відзиві на позовну заяву зазначив відповідач.

Господарського суду Волинської області прийняв до розгляду по суті заяву позивача про зменшення позовних вимог до 2731582 грн. 35 коп.

Господарський суд Волинської області, відмовляючи у позові, виходив з того, що позивач ТзОВ «Вей Дистрибюшн» не надав суду доказів про направлення позивачем відповідачеві вимоги про оплату за товар у встановлений строк з врахуванням умов договору поставки, а також - в матеріалах справи відсутня вимога постачальника до покупця щодо надання звітів про реалізацію товару та щодо повернення нереалізованого товару, як передбачено умовами договору поставки № 7 від 01.07.2019 р.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки договором поставки за № 7 від 01.07.2019 р. передбачено, що покупець оплачує товар по факту його реалізації не пізніше ніж через 7 днів після звітної дати, а така дата не настала, тому у покупця/відповідача і не виникло зобов`язання з оплати товару, а у ТзОВ «Вей Дистрибюшн» не виникло право вимагати стягнення коштів.

Колегія суддів не погоджується з таким рішенням суду першої інстанції, враховуючи наступне.

На підставі договору поставки № 7 від 01 липня 2019 року між сторонами у справі виникли правовідносини, які врегульовані нормами глави 54 ЦК України та главою 30 ГК України. Зокрема, у відповідача як постачальника виник обов`язок поставити позивачу товар, а у позивача як покупця обов`язок прийняти та оплатити цей товар відповідно до умов договору.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються зі статтею 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В той же час за змістом ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 ЦК України). Відповідно до ч. 4, 5 ст. 254 ЦК України строк, що визначений тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку.

За змістом ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначено вище, умовами пункту 5.4.1 договору сторони визначили, що покупець оплачує товар по факту його реалізації не пізніше ніж через 7 (сім) календарних днів після звітної дати. Для цілей розрахунку граничних термінів оплати, звітною датою є дата, у яку має бути поданий звіт про реалізацію відповідно до умов даного договору, незалежно від дати фактичного надання цього звіту.

Згідно з п.5.4 договору сторони погодили, що звіт про реалізацію отриманого товару покупець зобов`язаний 4 рази на місяць (щотижнево) надавати постачальникові, а у разі якщо такий день є неробочим (вихідним, святковим) згідно чинного законодавства України, - не пізніше наступного за ним робочого дня.

Отже, за умовами договору сторони встановили, що строк оплати поставленого товару не пізніше ніж через 7 (сім) календарних днів після звітної дати, а звітною датою є дата, у яку має бути поданий звіт про реалізацію відповідно до умов даного договору - 4 рази на місяць (щотижнево), незалежно від дати фактичного надання цього звіту.

Відповідач, заперечуючи проти указаної суми боргу, вказував, що не відбулась реалізаціїя товару третім особам і тому не настала відкладальна умова оплати, передбачена п. 5.4.1 договору.

Колегія суддів оцінює такі заперечення як безпідставні.

Так, умовами договору поставки встановлений граничний термін оплати за товар - не пізніше ніж через 7 (сім) календарних днів після звітної дати, незалежно від дати фактичного надання звіту про реалізацію. Саме на покупця/відповідача покладений обов`язок надавати постачальнику звіти щотижнево. Якщо врахувати, що звіти мають подаватись щотижнево, останнім днем для подання звіту з урахуванням вищенаведених норм ст.254 ЦК України є неділя, яка є вихідним днем, а тому переноситься на наступний день - понеділок, а тому покупець має сплатити за товар через 7 календарних днів після звітної дати незалежно, чи виконав покупець обов`язок надати звіт про реалізацію товару.

Судом враховано, що відповідно до 3.6 договору сторони погодили, що якщо поставлений товар не реалізований протягом 90 календарних днів з дати поставки та/або покупцем не виконується п.5.4 договору, постачальник має право вимагати повернення такого товару.

Відповідач, стверджуючи про те, що оплаті підлягає твльки реалізований товар, не надав суду в порядку ст.ст. 74, 76-79 ГПК України доказів на підтвердження того, що товари на спірну суму не реалізовані, а також суду не представлені докази складання та надання покупцем/відповідачем звітів постачальнику.

Матеріалами справи підтверджено, 26.10.2021 р. позивач ТОВ «Вей Дистрибюшн» надіслав відповідачу лист з вимогою надати до 02 листопада 2021 року звіти про реалізацію отриманого товару за договором поставки № 7 від 01.07.2019 р. або повідомити про причину ненадання вказаних звітів /а.с.128-130 у т.3/. Матеріали справи не містять відповіді на вказану вимогу.

Так само без відповіді і реагування відповідач залишив звернення позивача про виконаня вивірки від 13 жовтня 2021 року /а.с.124 у т.3/ та про повернення товару від 21 жовтня 2021 року /а.с.126-127 у т.3/.

Разом з тим, колегія суддів відзначає, що вчинення таких дій позивачем/постачальником не мають значення у спорі про стягнення боргу, оскільки відповідно до умов договору обов`язок виконати оплату та складати і надавати звіти про реалізацію товарів покладається саме на відповідача/покупця. При цьому не має значення у спорі про стягнення боргу також та обставина, що позивач/постачальник поставку товару протягом 2019-2020 не призупиняв, - при цьому звертається увага на чинність договору у цей період і до 31.12.2022 р.

З урахуванням наведеного є такими, що не відповідають встановленим обставинам висновки суду, що в матеріалах справи відсутні вимоги постачальника до покупця щодо надання звітів про реалізацію товару, оплати партії товару чи повернення нереалізованого товару, як передбачає укладений між сторонами договір поставки № 7 від 01.07.2019 р.

За наведених обставин суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що у покупця не виникло зобов`язання з оплати товару, а у ТзОВ «Вей Дистрибюшн» право вимагати стягнення коштів.

Колегією суддів встановлено, що згідно з умовою п.3.6 договору строк реалізаціі товарів протягом 90 календарних днів з дати поставки за усіма видатковими накладними настав, і відсутні докази того, що товар на заявлену суму не реалізований або повернутий, тому відповідно до норм ст..193 ГК України, ч.1 ст..530 ЦК України у підприємця Савули О.В. виник обов`язок розрахуватись за отриманий товар у строк, визначений умовами п.5.4 - п.5.4.1 договору незалежно чи виконав покупець обов`язок надати звіт про реалізацію товару.

За змістом статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). Якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

Тлумачення ч.1,3 ст. 212 ЦК України дозволяє зробити висновок, що в самому тексті закону з метою характеристики сутності умови в правочині вжито термін «обставина», а не «подія», що дозволяє вважати, що законодавець не обмежує коло умов виключно подіями. Тому допустимим є вчинення умовних правочинів, в яких умовою є дія/дії та/або волевиявлення сторін правочину і третіх осіб. Це слідує також із загально цивілістичного принципу свободи договору - якщо сторони бажають домовитися саме про таку умову в правочині, то немає жодних підстав їх в цьому обмежувати. Для сторони, яка недобросовісно перешкоджає настанню обставини, передбачено правовий наслідок у вигляді настання обставини.

Суд враховує, що метою укладення договору поставки є отримання товару покупцем та отримання грошових коштів постачальником, тому укладаючи такий договір, позивач розраховував на отримання оплати за поставлений товар і добросовісну поведінку зі сторони відповідача, яка мала б полягати у повному розрахунку за отриманий товар, а у випадку дійсної нереалізації товару - на його повернення.

Разом з тим, відповідач як покупець не здійснив його оплати, не надав інформації щодо реалізації/нереалізації товару, а також не повернув нереалізованого товару.

На підтвердження поставки товару на загальну суму 6111117,99 грн. позивачем додано до матеріалів справи видаткові накладні /а.с.26-251 у т.1, а.с.1-76 у т.2/.

Відповідачем повернуто товару на загальну суму 1705205,72 грн., що підтверджується зворотніми накладними від покупця, підписаними сторонами, актом звірки за період травень 2019 року червень 2021 р. /а.с. 106-248 у т.2, а.с. 96-100 у т.3/ та не заперечується позивачем.

Відповідач частково виконав свої зобов`язання з оплати за поставлений товар, перерахувавши позивачу в рахунок оплати товару 1674329,92 грн., що підтверджується позивачем.

В суді першої інстанції відповідачем заперечувалося одержання товару на суму 736840,36 грн. за накладними № 00ВД-000299 від 18.07.2019 р. на суму 196486,16 грн., № 00ВД-000300 від 18.07.2019 р. на суму 40930,77 грн., № 00ВД-000301 від 18.07.2019 р. на суму 30317,84 грн., № 00ВД-000478 від 01.10.2019 р. на суму 389465,81 грн., № 00ВД-000485 від 09.10.2019 р. на суму 38633,59 грн., № 00ВД-000609 від 14.11.2019 р. на суму 22073,32 грн., № 00ВД-000868 від 09.06.2020 р. на суму 8561,66 грн., № 00ВД-000912 від 26.06.2020 р. на суму 10236,43 грн., оскільки накладні вона (за твердженнями відповідача) не підписувала.

Крім того, відповідач звертала увагу, що в акті вивірки за період з травня 2019 року по червень 2021 року, який складений і підписаний лише відповідачем, зазначена поставка за накладною № 00ВД-000386 від 16.08.2019 р. на суму 11952,89 грн. замість 12087,67 грн. - різниця 134,78 грн.).

Колегія суддів встановила, що накладні № 00ВД-000299 від 18.07.2019 р. на суму 196486,16 грн., № 00ВД-000300 від 18.07.2019 р. на суму 40930,77 грн., № 00ВД-000301 від 18.07.2019 р. на суму 30317,84 грн., № 00ВД-000386 від 16.08.2019 р. на суму 12087,67 грн. тоді як у відповідача в акті звірки зазначена поставка за накладною № 00ВД-000386 від 16.08.2019 р. на суму 11952,89 грн. - різниця 134,78 грн., № 00ВД-000868 від 09.06.2020 р. на суму 8561,66 грн., № 00ВД-000912 від 26.06.2020 р. на суму 10236,43 грн. /а.с. 26, 53, 154-155 у т.1, а.с. 56, 72, 75 у т.2/ містять необхідні реквізити, зокрема і підписи представників сторін, відповідно до п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого Мінюстом України 05.06.95 р. за № 168/704 (з подальшими змінами і доповненнями), тому є належними доказами того, що фактично відбулась господарська операція з поставки, і відповідно є доказами зобов`язання відповідача перед позивачем за ст.509 ЦК України та ст.ст.173-174,193 ГК України.

Також судом відхиляються твердження відповідача щодо повернення частини товару іншій особі, а саме ТОВ «Кіддісвіт» за накладними про повернення товару між ТОВ «Кіддісвіт» та ТзОВ «Вей Дистрибюшн» /а.с.36-89 у т.3/, оскільки вказані документи свідчать лише про господарські відносини виключно між ТОВ «Кіддісвіт» та ТОВ «Вей Дистрибюшн».

Твердження відповідача про те, що нею не одержаний товар за накладною від 20.09.2019 р. на суму 319531,51 грн. /а.с.4-16 у т.2/, оскільки ця накладна не містить її підпису, колегія суддів оцінює як безпідставні, оскільки відповідачем ФОП Савулою О.В. наданий суду акт вивірки розрахунків /а.с.85 у т.2/, складений та підписаний відповідачем, і така накладна на суму 319531,51 грн. відображена в акті у графі кредит покупця ФОП Савули О.В., що свідчить про визнання поставки товару за вказаною накладною відповідачем.

Разом з тим, видаткові накладні № 00ВД-000478 від 01.10.2019 р. на суму 389465,81 грн., № 00ВД-000485 від 09.10.2019 р. на суму 38633,59 грн., № 00ВД-000609 від 14.11.2019 р. на суму 22073,32 грн., всього на суму 450172,72 грн. не підписані відповідачем. Поставка товару за цими накладними заперечується ФОП Савулою О.В. і інших доказів на підтвердження передачі/одержання товарів покупцем суду не надано, тому у суду апеляційної інстанції відстутні підстави для висновку про одержання відповідачем товарів на підставі цих накладних, відповідно, відсутні підстави для стягнення 450172,72 грн. з відповідача.

На запитання головуючої судді щодо підстав стягнення заборгованості за накладними № 00ВД-000478 від 01.10.2019 р. на суму 389465,81 грн., № 00ВД-000485 від 09.10.2019 р. на суму 38633,59 грн., № 00ВД-000609 від 14.11.2019 р. на суму 22073,32 грн., всього на суму 450172,72 грн., які не підписані відповідачем, поставка товару за ними заперечується та не визнається ФОП Савулою О.В., представник позивача в судовому засіданні пояснень не надала.

Таким чином на підставі вищеперелічених первинних докуметів підтверджена заборгованість в сумі 2281409,63 грн., враховуючи, що підтверджено повернення товару на загальну суму 1705205,72 грн., виконано оплату на загальну суму 1674329,92 грн., а також те, що не підтверджено в суді одержання відповідачем товарів на загальну суму 450172,72 грн.

Доказів оплати боргу в сумі 2281409,63 грн. чи повернення позивачеві товарів на цю суму відповідач суду не надав, тому сума боргу підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню із задоволенням позову в цій частині.

Позовна вимога в частині 450172,72 грн. є необгрунтованою, тому не підлягає задоволенню.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Волинської області від 05.01.2022 р. у справі № 903/660/21 підлягає скасуванню в частині відповідно до п. 3 ч.1 ст. 277 ГПК України, оскільки висновки суду, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають встановленим обставинам справи.

У зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги судові витрати на оплату судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача у відповідності до ст. 129 ГПК України пропорційно до задоволених позовних вимог.

Разом з тим, у позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю Вей Дистрибюшн заявило про витрати на професійну правничу допомогу у сумі 20000 грн. Позивач пояснив, що оплаті підлягають послуги адвоката у зв`язку із вивченням та аналізом законодавства та судової практики, що стосується предмету спору, опрацюванням документів наданих клієнтом, підготовкою та поданням заяви про забезпечення позову, підготовкою та поданням позовної заяви про стягнення заборгованості, представництвом інтересів клієнта в Господарському суді Волинської області.

На підтвердження зазначеного позивачем подано суду: договір № 79 від 02.08.2021 р. про надання правової допомоги /а.с. 19-20 т.1/, акт виконаних робіт від 10.08.2021 р. /а.с.21 у т.1/, опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом відповідно до договору № 79 від 02.08.2021 /а.с.22 у т.1/, платіжне доручення № 450 від 11.08.2021 р. /а.с.23 у т.1/, копію ордеру серія ВК № 1027798 від 06.09.2021 р. /а.с.7 у т.3/.

Нормами ст.123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, і до таких витрат належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до норм ч.1 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно зі статтею 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги, гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Відповідно до ч.2 ст.126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У відповідності до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як зазначено вище, колегії суддів надано договір про надання правової допомоги, укладений 02.08.2021 р. ТОВ Вей Дистрибюшн та Адвокатським об`єднанням «Волошин і партнери».

Згідно з п. 1.1. договору клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, по справі за позовом ТОВ «Вей Дистрибюшн» до фізичної особи-підприємця Савули Олени Володимирівни про стягнення заборгованості.

У п.2.7 договору сторони погодили, що для надання юридичної допомоги клієнту, адвокатське об`єднання призначає одного з адвокатів об`єднання, зокрема, адвоката Ліщинську Тетяну Ігорівну, яка діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія РН № 1343 від 04.11.2017 р.

Відповідно до п. 4.1. договору юридичну допомогу, яка надається адвокатським об`єднанням, клієнт оплачує в сумі 20000 гривень.

Пунктом 4.4. договору передбачено, що за результатами надання юридичної допомоги складається акт, який підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатським об`єднанням юридичної допомоги і її вартість. Акт надсилається клієнту адвокатським об`єднанням електронною поштою або поштою. На письмову вимогу клієнта, адвокатське об`єднання може надавати акти про надання юридичної допомоги, в яких буде вказано перелік наданої юридичної допомоги із ідентифікацією.

Пунктами 7.1., 7.2. договору передбачено, що даний договір укладений на строк до 02 серпня 2022 року та набирає чинності з моменту його підписання. Кожна із сторін має право відмовитись від даного договору, попередивши про це іншу сторону за три дні до моменту припинення даного договору.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

Матеріалами справи підтверджено, що у даній справі правова допомога позивачеві ТОВ «Вей Дистрибюшн» у суді першої інстанції надавалася адвокатом Ліщинською Т.І., на підставі ордеру серії ВК № 1027798 від 06.09.2021 р. /а.с.7 у т.3/, що підтверджується протоколами судового засідання від 07.09.2021 р. /а.с.9 у т.3/, від 05.10.2021 р. /а.с.106 у т.3/, від 30.11.2021 р. /а.с.135 у т.4/, від 05.01.2022 р. /а.с.141 у т.4/.

Згідно з актом виконаних робіт по наданню послуг відповідно до договору №79 від 02.08.2021 р. адвокатським об`єднанням було надано правову допомогу передбачену договором про надання правової допомоги: вивчення та аналіз законодавства та судової практики, що стосується предмету спору; опрацювання документів наданих клієнтом перед поданням позову; підготовка та подання заяви про забезпечення позову в Господарський суд Волинської області; підготовка та подання позовної заяви про стягнення заборгованості в Господарський суд Волинської області; представництво інтересів клієнта в суді по справі про стягнення заборгованості в Господарському суді Волинської області на суму 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок /а.с.21 у т.1/.

Акт підписаний сторонами без зауважень та претензій з боку клієнта. У акті зазначено, що цей акт є підставою для розрахунків клієнта з Адвокатським об`єднанням і розрахунки клієнта з Адвокатським об`єднанням проведені в повному обсязі.

Також сторонами складено опис робіт (наданих послуг) від 10.08.2021 р. /а.с.22 у т.1/, відповідно до якого адвокатом виконано наступні роботи: 1) вивчення та аналіз законодавства та судової практики, що стосується предмету спору на суму 1000 грн.; 2) опрацювання документів наданих клієнтом перед поданням позову на суму 1000 грн.; 3) підготовка та подання заяви про забезпечення позову в Господарський суд Волинської області на суму 3000 грн.; 4) підготовка та подання позовної заяви про стягнення заборгованості в Господарський суд Волинської області на суму 5000 грн.; 5) представництво інтересів клієнта по справі про стягнення заборгованості в Господарському суді Волинської області на суму 10000 грн.

Факт оплати за надані послуги підтверджений платіжним дорученням № 450 від 11.08.2021 р., відповідно до якого ТОВ Вей Дистрибюшн сплатило на користь Адвокатського об`єднання «Волошин і партнери» 20000 грн. з призначенням платежу «за надання правової допомоги зг. дог. № 79 від 02.08.2021 р. за позовом ТОВ Вей Дистрибюшн до ФОП Савули О.В. без ПДВ» /а.с.23 у т.1/.

Зазначені докази були подані суду разом із позовною заявою в межах строку, встановленого частиною восьмою статті 129 ГПК України.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України), що не позбавляє суд обов`язку перевірити достовірність доказів наданих позивачем.

Колегія суддів враховує, що відповідач не подавав заперечень на заяву позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а також не звертався до суду першої інстанції та до суду апеляційної інстанції із клопотанням про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, не спростовував надані позивачем докази чи розрахунки

Керуючись нормами ст..126 ГПК України, колегія суддів на підставі наданих позивачем доказів та інших матеріалів справи дослідила зміст робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом відповідно до договору № 79 від 02.08.2021 р., і встановила, що перелік послуг (робіт) з професійної правничої допомоги (з детальним описом виконаних робіт) від 10.08.2021 р. /а.с.21, 22 у т.1/ є необхідним, враховуючи предмет спору, обсяг матеріалів та вчинені адвокатом процесуальні дії, зокрема подані процесуальні заяви та участь в судових засіданнях.

Разом з тим, колегія суддів встановила, що адвокатським об`єднанням надано позивачу послуги з підготовки та подання заяви про забезпечення позову до Господарського суду Волинської області, вартість яких визначена в сумі 5000 грн. Колегія суддів враховує, що відповідно до ухвали Господарського суду Волинської області від 11.08.2021 р. № 903/647/21 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Вей Дистрибюшн» від 09.08.2021 р. за вх. № 01-60/698/21 про вжиття заходів забезпечення позову до його пред`явлення відмовлено.

Отже, у зв`язку з відмовою у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Вей Дистрибюшн» від 09.08.2021 р. за вх. № 01-60/698/21 про вжиття заходів забезпечення позову до його пред`явлення такі витрати мають бути покладені на заявника/позивача відповідно до ст. 129 ГПК України.

Підсумовуючи викладене, з урахуванням конкретних обставин справи колегія суддів вважає, що необхідним та розумним є розмір витрат на правову допомогу в сумі 15000 грн. Враховуючи часткове задоволення позовних вимог та керуючись ст. 126, 129 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача 12527,96 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката (із врахуванням пропорційної частини витрат, які припадають на суму позову у задоволенні якого відмовлено).

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 277, 281 - 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вей Дистрибюшн" задоволити частково. Рішення Господарського суду Господарського суду Волинської області від 05.01.2022 р. у справі № 903/660/21 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задоволити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Савули Олени Володимирівни ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вей Дистрибюшн» (33023, Рівненська обл., м. Рівне, вул.Транспортна, буд.12, код ЄДРПОУ 42888375) 2281409,63 грн. боргу, 34221,14 грн. витрат на оплату судового збору за подання позовної заяви, 12527,96 грн. витрат на правову допомогу.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Савули Олени Володимирівни ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вей Дистрибюшн» (33023, Рівненська обл., м. Рівне, вул.Транспортна, буд.12, код ЄДРПОУ 42888375) 51331,72 грн. витрат на оплату судового збору за подання апеляційної скарги.

Господарському суду Волинської області видати накази на виконання цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Матеріали справи № 903/660/21 повернути Господарському суду Волинської області.

Повний текст постанови складений 23.05.2022 р.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Мельник О.В.