Рішення

від 23.05.2022 по справі 910/1633/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.05.2022Справа № 910/1633/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

позовну заяву Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс», м. Київ

до Житлово-комунального кооперативу «Локомотив-1», м. Київ

про стягнення 55 576,25 грн,

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» (далі КП «Київкомунсервіс»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-комунального кооперативу «Локомотив-1» (далі ЖБК «Локомотив-1»/відповідач) про стягнення 55 576,25 грн, в тому числі: 42 507,42 грн основного боргу, 6 067,46 грн пені, 5 328,69 грн інфляційних втрат та 1 672,68 грн 3% річних, у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за договором про надання послуг з вивезення побутових відходів № 12235-Гс від 01.07.2015.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 07.02.2022 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, при цьому, був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі.

Отже, за висновком суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.07.2015 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» (далі виконавець) та Житлово-комунальним кооперативом «Локомотив-1» (далі замовник) укладено договір про надання послуг з вивезення побутових відходів №12235-Гс, відповідно до якого виконавець зобов`язується надати замовнику послуги з вивезення (збирання, зберігання, перевезення, утилізації, захоронення) твердих побутових відходів, а замовник прийняти і оплатити послуги.

Згідно п. 2.1. договору виконавець надає замовнику послуги відповідно графіку вивезення побутових відходів (далі ТПВ). Графік вивезення ТПВ є додатком №1 до даного договору.

Пунктом 2.3. договору передбачено, що конкретні обсяги та вартість наданих замовнику послуг визначається на підставі щомісячних актів приймання-передачі наданих послуг, в яких вказуються фактичний обсяг вивезених виконавцем ТПВ за місяць в м. куб. та загальна вартість послуг, наданих виконавцем за місяць.

Відповідно до п. 4.2. договору розрахунки за надані послуги здійснюються замовником через КП «Головний інформаційно-обчислюваний центр», щомісячно до 20 числа місяця, що є наступним за місяцем, в якому здійснено надання послуг.

Оформлення послуг здійснюється за актом наданих послуг, який складається кожного місяця виконавцем до 10 числа місяця, наступного за місяцем надання послуг та направляється замовнику. У разі непідписання акту наданих послуг замовником протягом 5-ти календарних днів з моменту його отримання та ненадання протягом цього ж строку обґрунтованих заперечень, акт вважається підписаним та вважається, що замовник не має жодних претензій до обсягів наданих послуг. В актах наданих послуг вказується фактичний обсяг зібраних і вивезених виконавцем ТПВ за місяць в кубічних метрах, та загальна вартість послуг, наданих виконавцем за місяць в гривнях (п. 4.3. договору).

У відповідності до п. 6.2. договору за прострочення строків оплати послуг, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Цей договір набирає чинності з моменту укладення і діє до 31.12.2015 включно. Якщо за місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не заявить (в письмовому вигляді, шляхом направлення іншій стороні рекомендованого листа) про припинення його дії, договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік (п. 9.1. та п. 9.2. договору).

Додатковою угодою №1 від 01.09.2016 до цього договору сторонами викладено п. 2.1. договору в новій редакції, відповідно до якої тариф на послуги за цим договором становить: 67,78 грн за 1 м. куб.

Оскільки в матеріалах справи відсутня заява сторін про припинення дії цього договору, згідно умов п. 9.2. договору цей договір неодноразово було пролонговано та відповідно є чинним на час ухвалення рішення.

У період з 01.05.2020 по 31.12.2020 позивачем надано, а відповідачем прийнято послуги з вивезення побутових відходів на загальну суму 45 735,85 грн, що підтверджується актами надання послуг: №32928 від 31.05.2020, №33217 від 30.06.2020, №43816 від 31.07.2020, №44766 від 31.08.2020, №55481 від 30.09.2020, №55854 від 31.10.2020, №66487 від 30.11.2020, №67187 від 31.12.2020.

Ці акти надання послуг разом із рахунками на оплату були направлені відповідачу, що підтверджується витягом з програмного забезпечення «M.E.Doc».

Оскільки відповідачем акти наданих послуг не підписано та заперечень щодо наданих послуг у встановлений договором строк не надано, відповідно ці послуги згідно з умовами п. 4.3. договору вважаються прийнятими ЖБК «Локомотив-1» у повному обсязі.

Відповідач за надані послуги розрахувався частково, внаслідок чого у ЖБК «Локомотив-1» утворилась заборгованість в сумі 42 507,42 грн.

Отже, у зв`язку із неналежним виконанням ЖБК «Локомотив-1» своїх зобов`язань за договором про надання послуг з вивезення побутових відходів, позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення заборгованості у розмірі 42 507,42 грн.

Крім того, позивач нараховує на суму боргу пеню у розмірі 6 067,46 грн, 3% річних у розмірі 1 672,68 грн та інфляційне збільшення в сумі 5 328,69 грн за період з 11.05.2020 по 21.12.2021.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Судом встановлено, що 01.07.2015 між позивачем та відповідачем укладено договір про надання послуг з вивезення побутових відходів №12235-Гс, відповідно до якого позивачем надано, а відповідачем прийнято послуги з вивезення побутових відходів на загальну суму 194 453,87 грн.

Судом також встановлено, що у період з травня по грудень 2020 року позивачем надані послуги з вивезення побутових відходів на суму 45 735,85 грн, проте відповідач за надані послуги розрахувався частково, внаслідок чого у ЖБК «Локомотив-1» утворилась заборгованість в сумі 42 507,42 грн, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем було направлено на адресу відповідача акти наданих послуг разом з рахунками на оплату за період з 31.05.2020 по 31.12.2020, які останнім не повернуто позивачу.

Таким чином, ураховуючи положення п. 4.3. договору про надання послуг з вивезення побутових відходів №12235-Гс від 01.07.2015, оскільки відповідачем не повернуто підписаних актів надання послуг та не надано вмотивованої відмови у їх підписанні, послуги вважаються прийнятими відповідачем.

На підтвердження зворотного ЖБК «Локомотив-1» не надано суду будь-яких інших доказів.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до п. 4.2. договору розрахунки за надані послуги здійснюються замовником через КП «Головний інформаційно-обчислюваний центр», щомісячно до 20 числа місяця, що є наступним за місяцем, в якому здійснено надання послуг.

Судом встановлено, що відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання за договором про надання послуг з вивезення побутових відходів не виконав, оплату за надані послуги не здійснив.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Ураховуючи встановлене вище, суд дійшов висновку, що Житлово-комунальним кооперативом «Локомотив-1» порушено умови договору про надання послуг з вивезення побутових відходів №12235-Гс від 01.07.2015 та положення ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, що має наслідком задоволення позовних вимог Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс».

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 6 067,46 грн, 3% річних у розмірі 1 672,68 грн та інфляційне збільшення в сумі 5 328,69 грн за період з 11.05.2020 по 21.12.2021.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У відповідності до п. 6.2. договору за прострочення строків оплати послуг, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж в ст. 232 ГК України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином шести місяців.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені, та встановив, що КП «Київкомунсервіс» не враховано положення ст. 232 ГК України, відповідно невірно визначено період нарахування пені.

Так, за розрахунком суду обґрунтованою до стягнення є сума пені у розмірі 2 397,04 грн, розрахована по кожному акту наданих послуг окремо.

Разом з тим, згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, і встановив, що в обчисленні останнього позивачем допущено арифметичну помилку, проте, заявлені суми 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки їх розмір не перевищує суми, обчислені судом.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» задовольнити частково.

Стягнути Житлово-комунального кооперативу «Локомотив-1» (03040, місто Київ, вулиця Деміївська, будинок 45 Б; ідентифікаційний код 23378867) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» (04053, місто Київ, вулиця Кудрявська, будинок 23; ідентифікаційний код 33745659) 42 507 (сорок дві тисячі п`ятсот сім) грн 42 коп. основного боргу, 2 397 (дві тисячі триста дев`яносто сім) грн 04 коп. пені, 1 672 (одну тисячу шістсот сімдесят дві) грн 68 коп. 3% річних, 5 328 (п`ять тисяч триста двадцять вісім) грн 69 коп. інфляційних втрат та 2 317 (дві тисячі триста сімнадцять) грн 15 коп. судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.В. Бондарчук