Постанова

від 23.05.2022 по справі 314/3460/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 24.05.2022 Справа № 314/3460/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 314/3460/20

Провадження №22-ц/807/592/22

Головуючий в 1-й інстанції Мануйлова Н.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2022 року місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С. В.,суддів:Крилової О. В., Полякова О. З.,секретарІльїна Г. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Балкового Руслана Леонідовича на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 12 листопада 2021 року, ухвалене у м. Вільнянськ (повний текст рішення складено 22 листопада 2021 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Вільнянського районного нотаріального округу Запорізької області Кравченко Олена Михайлівна, про усунення від права на спадкування та визнання права власності в порядку спадкування, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Вільнянського районного нотаріального округу Запорізької області Кравченко Олена Михайлівна, про визнання права власності в порядку спадкування,-

В С Т А Н О В И В:

До Вільнянського районного суду Запорізької області у серпні 2020 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування та визнання права власності в порядку спадкування за законом. В обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 зазначила, що 25 лютого 1993 року вона та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб. 03 грудня 2009 року ОСОБА_3 за договором дарування передав у власність ОСОБА_1 Ѕ частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, всі витрати на поховання та поминки позивач взяла на себе. Після смерті чоловіка відкрилася спадщина на усе належне йому майно, до складу якого входить: 1/2 частина житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1 .; земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,25 га.; земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , Площею 0,28 га; житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_2 . Постановою нотаріуса Вільнянського районного нотаріального округу Запорізької області Кравченко О.М. від 24.02.2020 року, спадкоємцю ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на Ѕ частку спадкового майна, оскільки її частка за законом становить 1/3 і угоди посвідчені нотаріусом, про зміну розміру частки у спадщині спадкоємцями не укладались. Відповідач ОСОБА_4 є донькою померлого ОСОБА_3 від першого шлюбу. Враховуючи, що відповідач ухилялась від допомоги своєму батькові, який в 2018 році захворів та з того часу самостійно не пресувався, потребував постійного стороннього догляду, яке полягало в годуванні, переодяганні, дотриманні гігієнічних процедур, перешкоджало нормальному способові життя позивача та її покійному чоловіку, позивач просила на підставі ст.1224 ЦК України усунути ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після померлого ОСОБА_3 , визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом після смерті матері чоловіка ОСОБА_3 .

В процесі розгляду справи відповідачем ОСОБА_4 за первісним позовом було подано зустрічну позовну заяву про визнання права власності в порядку спадкування в якій вона просила визнати за нею право на спадкування на: 2/3 частини земельної ділянки,загальною площею 0,0795га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2321510100:05:002:0018, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та на 2/3 частини земельної ділянки загальною площею 4,8330га, кадастровий номер 2321586100:01:001:0068, для вирощування товарної сільськогосподарської продукції.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 12 листопада 2021 року, позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ,РНОКПП НОМЕР_2 ),третя особа: приватний нотаріус Вільнянського районного нотаріального округу Запорізької області Кравченко Олена Михайлівна (місцезнаходження: Запорізька область, м.Вільнянськ, вул.Бочарова, буд.9, прим.3), про усунення від права на спадкування та визнання права власності в порядку спадкування, задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на майно:

- 1/6 частину житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 36,1кв.м, житловою площею 22,6 кв.м;

- 1/3 частину земельної ділянки загальною площею 0,0795га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2321510100:05:002:0018, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд;

- 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_2 , загальною площею 61,9 кв.м, житловою площею 34,5 кв.м;

- 1/3 частину земельної ділянки загальною площею 0,2500га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 2321586100:13:002:0015, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд;

- 1/3 частину земельної ділянки загальною площею 0,2800га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 2321586100:13:002:0016, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства;

- 1/3 частину земельної ділянки загальною площею 4,8330га, що знаходиться на території Павлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, кадастровий номер 2321586100:01:001:0068, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ,РНОКПП НОМЕР_2 ),до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), третя особа: приватний нотаріус Вільнянського районного нотаріального округу Запорізької області Кравченко Олена Михайлівна (місцезнаходження: Запорізька область, м.Вільнянськ, вул.Бочарова, буд.9, прим.3), про визнання права власності в порядку спадкування задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в порядку спадкування за законом після смерті батька, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на майно:

- 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 36,1кв.м, житловою площею 22,6 кв.м;

- 2/3 частини земельної ділянки загальною площею 0,0795га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2321510100:05:002:0018, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд;

- 2/3 частини житлового будинку АДРЕСА_2 , загальною площею 61,9 кв.м, житловою площею 34,5 кв.м;

- 2/3 частини земельної ділянки загальною площею 0,2500га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 2321586100:13:002:0015, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд;

- 2/3 частини земельної ділянки загальною площею 0,2800га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 2321586100:13:002:0016, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства;

- 2/3 частини земельної ділянки загальною площею 4,8330га, що знаходиться на території Павлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, кадастровий номер 2321586100:01:001:0068, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника адвоката Балкового Руслана Леонідовича подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги первісного позову.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги доводи позивача за первісним позовом з приводу наявності підстав для усунення від спадкування ОСОБА_5 . Крім того, за текстом рішення є описки у написанні прізвища скаржника та дати смерті спадкодавця.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок прийнято обґрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 03 грудня 2009 року ОСОБА_3 за договором дарування передав у власність своїй дружині ОСОБА_1 Ѕ частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, про що Вільнянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області 29.07.2019 року складений актовий запис за № 507 та видано Свідоцтво про смерть серія НОМЕР_3 .

Після його смерті відкрилася спадщина. З наданих сторонами документів судом встановлено, що до складу спадкового майна входить:

-Ѕ частка житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1 ,загальною площею 36,1кв.м, житловою площею 22,6 кв.м;

- земельна ділянка загальною площею 0,0795га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2321510100:05:002:0018, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд;

- земельна ділянка площею 0,2500 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 2321586100:13:002:0015, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд;

- земельна ділянка площею 0,2800га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 2321586100:13:002:0016, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства;

-земельна ділянка загальною площею 4,8330 га, що знаходиться на території Павлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, кадастровий номер 2321586100:01:001:0068, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 61,9 кв.м, житловою площею 34,5 кв.м.

Заповіту ОСОБА_3 не залишив, а отже, спадкування здійснюється за законом.

Спадкоємцями за законом першої черги після його смерті стали: його син ОСОБА_6 , його донька ОСОБА_4 і позивачка ОСОБА_1 .

У встановлений законом шестимісячний строк позивачка звернулась до нотаріуса Вільнянського районного нотаріального округу Запорізької області Кравченко О.М. із заявою про прийняття спадщини. З відповідними заявами звернулися інші спадкоємці: ОСОБА_6 та ОСОБА_4 .

Спадкоємець ОСОБА_6 відмовилася від спадщини на користь ОСОБА_2 .

Постановою нотаріуса Вільнянського районного нотаріального округу Запорізької області Кравченко О.М. від 24.02.2020 року, спадкоємцю ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на Ѕ частку спадкового майна, оскільки її частка за законом становить 1/3 і угоди, посвідченої нотаріусом, про зміну розміру частки у спадщині спадкоємцями не укладалось.

Задовольняючи частково вимоги первісного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем та її представником не доведено одночасного існування сукупності таких обставин, як ухилення ОСОБА_2 від надання ОСОБА_3 допомоги при можливості її надання, перебування ОСОБА_3 в безпорадному стані та потреба його в допомозі саме ОСОБА_2 , а тому суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність законних підстав для усунення ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_3 . Оскільки, не встановлені підстави для усунення ОСОБА_2 від права на спадкування, розмір частки ОСОБА_1 у разі спадкування за законом відповідача ОСОБА_2 , приймаючи до уваги наявність спадкоємця за законом першої черги ОСОБА_6 , складає 1/3 спадкового майна.

З вказаними висновками суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції переглядає оскаржуване рішення в рамках дотримання норм матеріального та процесуального права в частині вирішення вимог первісного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ч. 1 ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Заявлені позовні вимоги ґрунтуються на ч. 5 ст. 1224 ЦК України.

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 1224 ЦК України, за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Положення цієї статті поширюється на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов`язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ.

Виходячи зі змісту зазначеної норми закону, суд, при вирішенні такої справи повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

Пленум Верховного Суду України у роз`ясненнях, викладених у п. 6 Постанови від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" звертає увагу судів на те, що факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку.

Правило частини п`ятої статті 1224 ЦК України стосується до всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до Сімейного кодексу України не були зобов`язані утримувати спадкодавця.

Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

При вирішенні питання про усунення від спадкування у справі повинні бути надані належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що спадкодавець потребував допомоги відповідача, останній мав можливість її надати, проте ухилявся від обов`язку щодо її надання.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Крім цього, підлягає з`ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.

Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно ч. 5 ст. 1224 ЦК має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Положеннями частини третьої статті 12 та частин першої статті 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Частиною 6 ст. 81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем не було надано жодних доказів того, що спадкодавець чи інші особи за його дорученням зверталися до відповідача з якимись конкретними вимогами про надання допомоги. Не вказано та не доведено, яку саме допомогу повинна була надавати відповідачка, за умови, що вона проживає в м. Запоріжжі, і що догляд за спадкодавцем здійснювався позивачкою. Відсутні докази з приводу того, яка саме допомога була необхідна спадкодавцю, і чи знала взагалі про необхідність надавати таку допомогу відповідачка, і чи могла її надати, і якщо могла чи свідомо ухилилась від її надання.

Матеріали справи не містять доказів ухилення відповідача від допомоги своєму батькові. А доводи позивачки щодо того, що відповідачка не пілкувалась про батька, не надавала йому будь-яку матеріальну чи іншу допомогу, не підтверджені належними та допустимими доказами і не є підставою для застосування вимог ст. 1224 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги з приводу наявності описок у рішенні суду є безпідставними, оскільки відповідно до ухвали Вільняського районного суду Запорізької області від 30 грудня 2021 року такі описки були виправлені.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню частково.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника адвоката Балкового Руслана Леонідовича залишити без задоволення.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 12 листопада 2021 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 25 травня 2022 року.

Судді: С. В. Кухар

О.В. Крилова

О. З. Поляков